HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-12-09T08:57:31Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна
[[Файл:Весы.jpg|100px|thumb|right|Це мій знак зодіаку]]

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDZTJVZ0U3YVdhc2c/view?usp=sharing Презентація шкільного музею]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDNjdfR2pYbTFDSDg/view?usp=sharing Опис роботи музею]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDbk5VT0RlNXVkalE/view?usp=sharing Презентація системи національно-патріотичного виховання]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDTWVUNFJRbnUyS00/view?usp=sharing Календарно-тематичне планування історія України 9 клас]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDNWVkcHJVV2gtQTg/view?usp=sharing Сценарій випускного вечора]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDRzhaTldYVDFndTg/view?usp=sharing Завдання для олімпіади з історії 8 клас]

==Контакти==
'''0968567898'''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-12-09T08:54:17Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна
[[Файл:Весы.jpg|100px|thumb|right|Це мій знак зодіаку]]

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDZTJVZ0U3YVdhc2c/view?usp=sharing Презентація шкільного музею]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDNjdfR2pYbTFDSDg/view?usp=sharing Опис роботи музею]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDbk5VT0RlNXVkalE/view?usp=sharing презентація національно-патріотичного виховання]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDZTJVZ0U3YVdhc2c/view?usp=sharing]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDNWVkcHJVV2gtQTg/view?usp=sharing Сценарій випускного вечора]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDRzhaTldYVDFndTg/view?usp=sharing Завдання для олімпіади з історії 8 клас]

==Контакти==
'''0968567898'''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-12-09T08:41:37Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна
[[Файл:Весы.jpg|100px|thumb|right|Це мій знак зодіаку]]

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDZTJVZ0U3YVdhc2c/view?usp=sharing Презентація шкільного музею]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDNjdfR2pYbTFDSDg/view?usp=sharing Опис роботи музею]

[https://drive.google.com/file/d/0B0tz5VP6ctCDbk5VT0RlNXVkalE/view?usp=sharing презентація національно-патріотичного виховання]

==Контакти==
'''0968567898'''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-12-09T07:08:57Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Випускний проект */

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-12-08T12:20:05Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Список використаних джерел та літератури */

== Вступ ==

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і увесь народ хочуть осмислити своє минуле, знайти відповіді на запитання: що з нами сталося? Чому сталося? Як сталося? Минуле не належить нікому зокрема. Воно надбання нинішніх і прийдешніх поколінь. На десятиліття можна засекретити архіви, можна прикопати в глибинах сховищ викривальні докази – документи, можна замести сліди злочинів, можна просто переписати історію – на догоду диктаторам. Але історія має здатність: рано чи пізно таємне стане явним.

З проголошенням незалежності України в 1991 році настав час, коли стали зникати « білі плями історії». Одна з них – масові репресії 30 – х рр. ХХ ст. Багато людей, репресованих у ті часи, були реабілітовані після смерті Й.Сталіна в 1953р. Але, на превеликий жаль, їхні родичі не отримали жодних реабілітаційних документів. Відновити історичну справедливість і отримати хоча б свідоцтва про смерть ці люди змогли лише після того, як Україна стала самостійною незалежною державою, тобто лише в кінці ХХ ст.

Досліджуючи тему голодомору 1932 – 1933 рр. в нашому селі краєзнавці шкільного музею виявили родину Гапон (Лук’яніхіної) Марфи Тимофіївни (нині покійної), чиї близькі родичі стали жертвами жорстокої сталінської репресивної системи в 30 – х рр. минулого століття. Учні дуже зацікавилися цими матеріалами, але, на жаль, Марфа Тимофіївна не погодилася надати нам документи про своїх репресованих родичів для зняття з них ксерокопій. Свою відмову вона мотивувала тим, що необхідно запитати дозволу у… відповідних органах. Ми зрозуміли, що страх, який намагалися поселити не лише в душі , а й у гени, Сталін та його найближче оточення, діяв. Діяв навіть через стільки десятків років… Від цього було страшно і якось ніяково. Але ми не стали наполягати і з розумінням поставилися до цієї родини, адже Марфа Тимофіівна пережила не лише втрату своїх близьких, а й голодомор 1932 – 1933 рр. та Велику Вітчизняну війну.

Пройшло кілька років і невістка Марфи Тимофіївни – Новгородська Клавдія одного разу сама занесла до школи ці безцінні матеріали. Марфа Тимофіївна на той час вже майже не виходила з будинку.

У 2009р. померла Гапон (Лук'яніхіна) Марфа Тимофіївна, у 2011 р. помер її єдиний син Новгородський Олексій Олександрович, у 2013 р. померла її невістка – Новгородська Клавдія Федорівна. Ось ми і вирішили на місцевому рівні відновити історичну справедливість і надрукувати інформацію про цих невинних жертв сталінських репресій 30 – х рр.. 20 ст. Сподіваємося, що ми ніколи не будемо жити в такій державі, в якій люди чи то бояться, чи то соромляться навіть тоді, коли історична справедливість давно відновлена, коли людині повернуто добре імꞌя, але пережита ганьба, відчай, великий страх і тривога не дають вільно дихати навіть через десятиліття…

== Реабілітовані історією ==

=== Репресії 30-х років ХХ століття на Сумщині===
Історія політичних репресій на Сумщині за радянської доби (придушення політичної та духовної опозиції шляхом позбавлення волі, життя, обмеження громадянських прав і свобод) мало знана. Вона роками замовчувалась або висвітлювалась, всупереч історичним фактам, односторонньо, здебільшого – упереджено.
Сьогодні на основі архівних документів маємо можливість з достатньою мірою об’єктивності відтворити політичну спрямованість і масштаби репресій. Перш за все зазначимо, що події, про які йде мова, були болісними і трагічними: Сумщина, як і вся Україна, зазнала значних, насамперед, людських втрат.
Застосування насильства як засобу політичної боротьби з противниками влади Рад і опозиційно налаштованими громадянами було однією з важливих умов становлення і функціонування радянського тоталітарного режиму. Зачинатель соціалістичної держави В. Ленін задовго до Жовтневого перевороту 1917 року, характеризуючи основи майбутньої радянської правової системи, стверджував: «Етично все, що служить її укріпленню і зміцненню» . Згодом, перебуваючи на посаді голови більшовицького уряду Росії, він неухильно дотримується думки про те, що диктатура пролетаріату ніщо інше як необмежена жодними законами, ніякими абсолютними правилами влада, яка спирається безпосередньо на насильство.

У 30 – х роках завершилося формування Радянської тоталітарної держави. Безроздільним господарем у країні став сталінський режим, якому було підпорядковане не лише економічне і політичне життя, а й життя кожного громадянина. Сталінський режим, звичайно, не міг би провести всю відому нам політику, якби не було репресій. З одного боку, більшовики вустами Сталіна проголошували будівництво соціалізму і поступовий перехід до комунізму, а з іншого – Сталін «обгрунтовував» теорію посилення класової боротьби при будівництві нового життя. Всі, хто виступали або виявляли невдоволення політикою радянської влади, оголошувалися ворогами народу.
Перші репресії почалися наприкінці 20- х років. Особливого розмаху вони набули під час колективізації. Для їх посилення було використано вбивство 1 грудня 1934 року першого секретаря Ленінградського обкому партії С.М. Кірова.
У 1934 році знову був створений наркомат внутрішніх справ УРСР, ліквідований у 1930 році. В його складі замість ДПУ з’явилося управління державної безпеки. На місцях почалось формування неконституційних органів позасудових репресій у вигляді «трійок». При наркомі внутрішніх справ СРСР і під його головуванням діяла так звана «особлива нарада». В грудні 1934 р. ЦВК СРСР ухвалив постанову «Про порядок ведення справ про підготовку і здійснення терористичних актів», за якою процедура підготовки і проходження кримінальних справ про терористичні організації і акти терору була суттєво спрощена і скорочена (до 10 днів).

Після лютнево-березневого пленуму ЦК ВКП(б) 1937 року, на якому Й. Сталін зажадав «покласти край діяльності саботажників, шпигунів і диверсантів», репресії посилились. Оперативний наказ по НКВС СРСР за № 00447 (кінець липня 1937р.) вимагав притягти до кримінальної відповідальності близько 64 тисяч куркулів та кримінальних злочинців в Україні.
Одночасно у республіці здійснювались інші протиправні заходи. Так, 11 серпня 1937 р. НКВС СРСР видав наказ за № 00485, в якому ставилось завдання покласти край антирадянській діяльності польської розвідки і диверсійно-повстанської низівки «ПОВ» (польської організації військової). Наказ супроводжувався листом наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова, в якому «викривалися» нечувані злочини «фашистсько-повстанської і терористичної діяльності» польської розвідки в СРСР.
Надсилаючи зазначені документи до місцевих управлінь, нарком внутрішніх справ УРСР І. Леплевський 16 серпня 1937 р. вимагав з 20 серпня 1937 р. розпочати широку операцію, в першу чергу по Червоній Армії, військових заводах, оборонних цехах, залізничному, водному та повітряному транспорту, електросиловому господарству та газових і перегонних заводах. Як проходила «польська операція» на Сумщині, видно з доповідної записки управління НКВС по Чернігівській області, надісланої до НКВС УРСР. В ній зазначалося, що протягом звітного періоду (серпень-грудень 1937 р.) було ліквідовано польську шпигунську резидентуру на Шосткинських оборонних заводах у складі 6 осіб, викрито як польського агента директора одного з хлібозаводів у м. Ромни І. Дітковського. У серпні 1937 р. був заарештований машиніст депо залізничної станції Білопілля Піунов Ф. І., якому інкримінувались тісні контакти з польською розвідкою. За матеріалами слідства він підтримував зв’язок з Польщею завдяки дружині, батьки якої мали польські паспорти. Особливою нарадою при НКВС СРСР 28 грудня 1937 р. Піунов був визнаний «польським шпигуном», за що отримав 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.

Аналогічні справи в середині 1937 р. були порушені проти начальника залізничної станції Хутір-Михайлівський Ямпільського району Горновського В. С., бухгалтера Буринського пункту «Заготзерно» Мощенка І. Г. та інших.
Продовжувалася розпочата ще у 1920-х роках боротьба з православною церквою та іншими релігійними конфесіями. Наказ НКВС СРСР від 5 жовтня 1937 р. орієнтував його працівників на проведення у короткі терміни широкої операції з метою рішучого розгрому церковно-сектантських контрреволюційних кадрів.
Загалом, за неповними архівними даними, жертвами репресій у 1920-х–1940-х рр. на Сумщині стали близько 200 служителів церкви. Характерно, що всі вони були звинувачені не в релігійній діяльності, а в антирадянській пропаганді, належності до націоналістичних організацій тощо.

Напередодні та в апогей «великого терору» посилюється гоніння на українську інтелігенцію як головного носія гуманістичних ідей і культурних традицій народу. Воно зламало життя багатьом поетам, прозаїкам, журналістам і публіцистам, які народилися або жили і працювали на території Сумської області: були розстріляні уродженець Лебединського району Михайло Дубовик, Андрій Панів з Білопілля, Олександр Соколовський з Конотопу, Василь Чечвянський з Охтирщини; одержали по 10 років ув’язнення з наступним засланням уродженці м. Ромни Борис Антоненко-Давидович і Григорій Майфет; по дорозі на Колиму помер уродженець Конотопського району Василь Басок, у місцях відбуття покарання обірвалося життя уродженця Глухівського району Володимира Нарбута. Жертвами сталінських репресій стали діячі науки і культури, в першу чергу ті, що формувалися як вчені в дореволюційні часи.

Навесні 1938 р. Сумською міжрайопергрупою Харківського облуправління НКВС була «викрита» антирадянська організація, яка, начебто, з 1934 року діяла на території Краснопільського району. За цією справою заарештовано 19 педагогічних працівників, серед яких були інспектори райвно, директори шкіл і вчителі. Один з обвинувачених, не витримавши, очевидно, режиму допитів, «зізнався», що члени цієї організації свідомо зривали викладання російської мови, затримували на складах райвно та шкіл посібники з російської мови, не видавали їх учням і вчителям, сіяли вороже ставлення учнів до дітей-росіян, всіляко намагалися відірвати учнів від комсомольського та піонерського впливу, дискредитували вчителів-комуністів і т. п.
Рішенням трійки УНКВС по Харківській області від 1 квітня 1938 р. до 12 обвинувачених застосована вища міра покарання, решту позбавлено волі на різні терміни. Через 19 років постановою президії Сумського обласного суду від 5 червня 1957 р. рішення трійки скасовано. Додатковим розслідуванням установлено, що ніякої контрреволюційної організації вчителів у Краснопільському районі не було. Всі репресовані за цією справою реабілітовані.

В цілому на Сумщині в 1930-ті роки репресовано близько 800 представників інтелігенції, з них більше половини – педагогічні кадри. Майже кожний третій із репресованих педагогічних працівників був розстріляний.
Можна погодитись зі ствердженням дослідника політичних репресій в Україні М. Шитюка, який в одній із своїх книг зауважив: «Такого страшного лихоліття, як у роки сталінщини, радянський народ не знав ніколи. Сталін та його поплічники створили витончену систему народознищення, яка використовувала наймерзенніші риси людської природи: підлість, жорстокість, садизм».
Цю думку підтверджують свідчення колишніх слідчих КДБ, дані ними під час перегляду справ репресованих. Один з них, у 1956 році говорив: «Тоді для заарештованих, що знаходилися в Сумській в’язниці, була створена нестерпна обстановка», що дуже впливала на їх зізнання відразу ж, на першому допиті. Було доставлено з Харкова спеціально підготовлених людей, котрих поміщали до камер з арештованими, яких вони схиляли до «зізнання». При цьому доставлені особи говорили заарештованим, що в разі відмови зізнаватися, їх будуть бити і застосовувати до них інші жорстокі засоби, а хто зізнався – того вишлють за межі області, до віддалених населених пунктів Радянського Союзу з наданням роботи. Все це впливало на нестійких заарештованих і вони з перших допитів «зізнавалися».

Про систему нелюдських допитів розповідав у березні 1956 р. колишній заступник начальника Сумського міського відділу НКВС Богров С. М.: «Щодо методів слідства в той час можу засвідчити, що застосовувались незаконні методи [...] Якщо заарештований не визнавав належності до антирадянської організації, застосовувалась «стійка», тобто підслідного примушували стояти на ногах доти, поки не зізнається, тобто не дасть свідчень на себе. Крім того, якщо співробітники йшли відпочивати, підслідний залишався в коридорі, і черговий зобов’язаний був дивитися, щоб він не спав, а зранку знову його допитували, і, якщо він не зізнавався, знову застосовувалася «стійка». Все це робилося за розпорядженням начальників».
Про факти знущань над заарештованими в Сумському міськвідділі НКВС, начальником якого в 1936 – 1938 рр. був Кудринський О. І., свідчать ті, хто на собі відчув у 1938 році його методи слідства: Райко П. Д. – «Мене допитували 12 годин підряд. Кудринський під час допиту дав мені мов би конспект, про що я повинен давати покази, і сказав, поки я повернуся з обіду, щоб я написав власноручне показання. Я відмовився це зробити [...] після цього почав мене бити лінійкою по плечах і, взагалі, куди попало [...].”

А ось що розповідав про діяльність своїх підлеглих у м. Шостка колишній начальник Чернігівського облуправління НКВС Єгоров А. І., який врешті-решт і сам опинився під слідством. Витягз протоколу його допиту 28 березня 1939 р.:

Питання: Яку ворожу діяльність ви здійснювали?

Відповідь: В основному фальсифікували слідчі справи і проводили безпідставні арешти населення.

Питання: Ви давали [підлеглим] прямі установки щодо фальсифікації слідчих справ?

Відповідь: Не було такої потреби [...] оскільки вони в цьому виявляли свою ініціативу. Крім того, мої розпорядження, які я віддавав по слідчій роботі, спрямовували їх на фальсифікацію.

Питання: Які вами були сфальсифіковані контрреволюційні організації?

Відповідь: Отримуючи орієнтування зверху [...] я давав вказівки начальникам відділів приблизно такі: викрити контрреволюційну організацію, але з таким розрахунком, щоб 10-15 чол. керівників охоплювали всю масу заарештованих своїми показаннями [...]

Питання: Чому на оборонних заводах [м. Шостка] репресовувалися в більшості інженерно-технічні працівники?

Відповідь: Це я пояснюю тим, що спочатку було репресовано керівництво оборонних заводів [...] і цілком зрозуміло, що воно давало «свідчення» на тих осіб, з якими більше спілкувалося, а спілкування їх було в основному з інженерами і техніками даних заводів».

Як бачимо, цього було достатньо для створення різних фальшивок про чисельні контрреволюційні організації, що і було зроблено у Шостці, де тільки на заводі № 9 у 1937 році репресовано 109 осіб, з них 19 отримало вищу міру покарання.
Матеріали підготовки судових процесів, що зберігаються в архівах, дозволяють відтворити механізм фальсифікації та юридичного оформлення судових справ, показати абсурдність звинувачень і становище звинувачуваних. Ось протоколи допитів так званих членів контрреволюційної повстанської організації СВУ, «викритої» на Сумщині у 1932 році: Олексенко П. Г. (м. Тростянець) – «У той час я не знав, що значать ці три букви. Уже пізніше, перебуваючи в тюрмі, я дізнався, що «СВУ» – це «Спілка визволення України». Мені і в голову не приходило, що «СВУ» – це якась контрреволюційна організація»; Коломієць М.В. (с. Лукашівка Великописарівського району) – «[...] Мені запропонували підписати 2 чистих бланки протоколів допитів. Я не відмовився, підписав і був радий, що мене відпустили додому. Все боявся, щоб і мене не заарештували [...]» .

Архівно-слідчі справи свідчать, що докази на слідстві вибивалися силою або психологічним тиском, людей морили голодом доти, поки вони не починали «говорити». У тих, хто уцілів, співробітники НКВС брали підписку про нерозголошення ними методів ведення слідства.
Вщухання інтенсивної репресивної практики стало помітним лише після прийняття постанови Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 17 листопада 1938 р. «Про арешти, прокурорський нагляд та проведення слідства», згідно з якою заборонялися будь-які масові операції, пов’язані з арештом і висланням громадян, встановлювалася персональна відповідальність працівників НКВС та прокуратури за незаконні арешти. Про це свідчать відомості про кількість засуджених, яка у рік створення Сумської області (1939) становила 297 осіб, причому жодного сумчанина не було покарано на смерть. У 1940 році кількість заарештованих управлінням НКВС по Сумській області зменшилася, у порівнянні з попереднім роком, удвічі і становила 135 осіб.

Підсумовуючи, зазначимо, що для нашої області втрати від політичних репресій були відчутними. Немає жодного куточка в області, де б люди не потерпали від політичних переслідувань.
Загальна кількість репресованих (згодом реабілітованих) уродженців або мешканців Сумщини, за підрахунками упорядників книги «Реабілітовані історією. Сумська область» становить, орієнтовно, майже 20 тисяч осіб. З них репресовано судовими або позасудовими органами близько 15 тисяч осіб, слідчі справи яких зберігаються в державних архівах області. Більше 3 тис. чол. було розстріляно, в тому числі майже 380 чол. – у м. Суми. Понад 5 тис. мешканців нашого краю притягнуто до адміністративної відповідальності місцевою владою.

За роки радянської влади судами, трибуналами, так званими «трійками», «двійками» та особливими нарадами було репресовано понад 1100 уродженців або мешканців обласного центру, з них близько 270 чол. засуджено до вищої міри покарання. Значна кількість репресованих припадає на місто Конотоп, Білопільський і Конотопський райони. Слід відзначити, що вище наведені дані не є повними: неможливо остаточно підрахувати розкуркулених селян з
членами їх родин, а також всіх наших земляків, що були репресовані за сучасними межами Сумщини.

Великими були матеріальні і моральні наслідки репресій. Люди позбавлялися особистого майна, конституційних прав і свобод. Страждали сім’ї, насамперед, діти репресованих. Заохочувалися наклепництво і доноси. Особливо боляче моральні травми переживали чесні, віддані радянській владі люди, які переслідувались безпідставно.

По-різному склалися долі наших безвинно засуджених земляків, змушених будувати канали Москва-Волга, Біломорсько-Балтійський, працювати на лісозаготівлях в Північному краї і Сибіру, відбувати покарання на Соловках і Колимі, в інших таборах ГУЛАГу. Життя багатьох з них там і закінчилось. Чимало їх могил – й досі безіменні. В Сумах поховання померлих і страчених політичних в’язнів здійснювалось у 1930 – 1940 рр. на території центрального міського кладовища. Багато громадян знайшли свій вічний спокій на території Комсомольського парку Московського району Харкова та в урочищі Халявинське, що поблизу Чернігова.

З 1956 року розпочався масовий перегляд кримінальних справ репресованих. З 1989року процес реабілітації активізувався. Одним з перших законодавчих актів незалежної України був Закон від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Відповідно до нього з потерпілих громадян знято тавро «ворогів народу», людям повернуто їх чесне ім’я.

=== Жертви сталінського беззаконня на Тростянеччині===
Встановлення одноосібної влади Й.Сталіна, перетворення держави в тоталітарну було неможливо без масових репресій. Це було характерним для всіх диктаторів. Та за масштабами Й.Сталін перевершив усіх. У народі улюбленою була пісня, слова якої говорили: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек…». Так, людина могла лише вільно дихати повітрям. А все інше перебувало під жорстоким контролем. За неповними даними, у 30-х роках у Тростянецькому районі було репресовано біля 300 чоловік.
#Артюх Степан Олексійович, 1887 року народження, одноосібник, с. Боромля.
#Аушев Павло Олексійович, 1883 року народження, одноосібник, с. В. Люджа.
#Абраменко Семен Петрович, 1880 року народження, с. Гребениківка.
#Абраменко Сава Петрович, 1891 року народження, с. Гребениківка.
#Антипенко Михайло Архипович, 1873 року народження, м. Тростянець.
#Басов Григорій Павлович, 1881 року народження, с. Дернове.
#Брехунець Тимофій Аврамович, 1882 року народження, с. Білка.
#Будник Олексанрд Степанович, 1887 року народження, с.Жигайлівка.
#Бугай Тимофій Якович, 1883 року народження, м.Тростянець.
#Бабич Лариса Олексіївна, 1912 року народження, вихователь дитячого садка, м. Тростянець.
#Басов Митрофан Михайлович, 1883 року народження, сторож райлісгоспу, с. Печини.
#Бєлокопитов Михайло Іванович, 1895 року народження, візник промислової артілі «Червоний гужевик», м. Тростянець.
#Бєльський Кирило Вавинович, 1878 року народження, сторож райлісгоспу, с. Тучне.
#Борисенко Панас Никонорович, 1892 року народження, одноосібник, с. Ясинок.
#Важкула Каролина Ернестівна, 1893 року народження, домогосподарка, м. Тростянець.
#Васильєв Павло Олександрович, 1898 року народження. Без постійного місця проживання.
#Ведь Петро Миколайович, 1897 року народження, селянин, с. Боромля.
#Верещагіна Наталія Федотівна, 1879 року народження, селянка, с. Гребениківка.
#Вовк Марко Федорович, селянин - одноосібник, с. Боромля.
#Воловик Андрій Денисович, 1886 року народження, с. Микитівка.
#Гончаренко Костянтин Васильович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Гордієнко Степан Петрович, 1893 року народження, сторож лісгоспу, м. Тростянець
#Горомовая Тетяна Борисівна, 1878 року народження, домогосподарка, с. Криничне.
#Гонтаренко Андрій Карпович, 1889 року народження, с. Вовкове.
#Годовась Василь Петрович, 1882 року народження, с. Гребениківка.
#Головченко Тимофій Олександрович,1875 року народження, м. Тростянець.
#Гуцева Агафія Гуріївна, 1894 року народження, с.Братське.
#Гробов Олексій Юхимович, 1883 року народження, селянин, с. Ницаха.
#Грудзинський Михайно Феокситович, 1880 р. н., старший рахівник 9-ї дистанції колії станції Смородине, м. Тростянець.
#Гура Дмитро Юхимович, 1875 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидов Омелян Микитович, 1887 року народження, селянин, с. Печини
#Давидов Семен Якович, 1909 року народження, селянин, с.Печини.
#Давидов Михайло Дмитрович, 1910 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидова Анастасія Сергївна, 1909 року народження, селянка, с. Печини.
#Давидова Марфа Миколіївна, 1890 року народження, селянка, с. Печини.
#Довженко Дарія Остапівна, 1883 року, с. Боромля.
#Залавський Тимофій Венедиктович, 1870 року народження, м. Тростянець.
#Захарченко Дмитро Васильович, 1861 року народження, м. Тростянець.
#Кияшко Юхим Єгорович, 1872 року народження, с. Станова.
#Кочерга Василь Трохимович,1927 року народження, с. Микитівка.
#Камлик Іван Лук’янович, 1892 року народження, робітник радгоспу «Грязнянський», с. Жигайлівка.
#Квітченко Прохор Петрович, 1977 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Китай Леонтій Андрійович, 1900 року народження, бригадир бурякорадгоспу, с. Буймер.
#Клочко Олексій Олексійович, 1888 року народження, слюсар станції Смородине, м. Тростянець.
#Коваль Яків Матвійович, 1890 року наролдення, селянин, с. Боромля.
#Коваленко Дмитро Лукич, 1884 року народження, селянин, с. Боромля.
#Колесник Семен Самсонович, 1891 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Колесник Панас Іванович, 1897 року народження, одноосібник, с. Жигайлівка.
#Коробченко Прокіп Єлисейович, 1883 року народження, священик, с. Поляне.
#Кривущенко Федір Васильович, 1884 року народження, конюх деревооброблювального заводу, м. Тростянець.
#Кудря Іван Павлович, 1897 року народження, лісник Нескучанського лісництва, м. Тростянець.
#Кунда Роман Максимович, 1890 року народження, поїзний кочегар станції Люботин, м. Тростянець.
#Лавринченко Михайло Олексійович, 1894 року народження, селянин, С. Боромля.
#Лагоша Тимофій Якович, 1890 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Ложечннк Федір Петрович,1904 року народження, м. Тростянець.
#Левченко Павло Іванович, 1876 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Левченко Мефодій Анисимович, 1894 року народження, священик, с. Боромля.
#Лесняк Яків Іванович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лисогор Арсеній Моїсейович, 1881 року народження, пасічник, м. Тростянець.
#Лобода Андрій Григорович, 1889 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лобода Андрій Михайлович, 1885 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Лобода Анастасія Артемівна,1863 року народженя, с. Боромля.
#Логоша Пилип Якович,1887 року народження, с. Жигайлівка.
#Лободюк Помпей Гнатович, 1870 року народження, д’якон, м. Тростянець.
#Лобуренко Яків Савелійович,1876 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Григорій Якович, 1921 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Іван Якович,1902 року народження, с. Боромля.
#Лозенко Захар Тимофійович, 1900 року народження, м. Тростянець.
#Лецунко Кіндрат Гаврилович, 1874 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Луста Феодосій Омелянович, 1888 року народження, колгоспник, с. Попівка.
#Лушпенко Василь Михайлович, 1890 року народження, селянин, с. Семереньки.
#Лучанінов Андрій Євдокимович,1891 року народження. с. Люджа.
#Макогон Ілля Григорович,1873 року народження,с. Семереньки.
#Марьєнко-Басова Марфа Петрівна, 1880 року народження, селянка, с. Печини.
#Марьєнко Іван Васильович, 1882 року народження, селянин, с. Печини.
#Манірко Олексакндр Семенович, 1883 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Мартинченко Петро Петрович, 1880 року народження, селянин, с. Микитівка.
#Мартиновський Олександр Калинікович, 1878 року народження, колгоспник артілі «Петровського», с. Мащанка.
#Мірощниченко Семен Васильович, 1891 року народження, селянин, хутір Боровський.
#Мельник Григорій Петрович,1890 року народження,с. Шевченків Гай.
#Молодик Корній Павлович, 1889 року народження, без постійного місця роботи, хутір Шевченко.
#Монастирьов Сергій Васильович, 1908 року народження, селянин, с. Печини.
#Москаленко Варвара Калитстратівна, 1905 року народження, селянка, с. Семереньки.
#Мозговий Андрій Никифорович, 1897 року народження, служитель релігійного культу, с. Боромля.
#Немчик Петро Францович, 1884 року народження, робітник станції Смородине, м. Тростянець.
#Негода Дмитро Олександрович, с. Жигайлівка.
#Николенко Іван Кирилович, 1884 року народження, стрілочник станції Тростянець, м. Тростянець.
#Николенко Митрофан Дмитрович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Николенко Сидір Кирилович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Новгородський Іван Петрович, 1879 року народження, робітник колгоспу імені Орджонікідзе, с. Боромля.
#Нужненко Степан Андрійович, 1885 року народження, с. Смородине.
#Опара Гаврило Андрійович, 1905 року народження, с. Верхолюджа.
#Опара Тихін Дем’янович,1903 року народження, с. Семереньки.
#Омельченко Августа Робертівна, 1880 року народження, пенсіонерка, м. Тростянець.
#Оладько Микола Артемович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Пачкун Михайло Аксентійович, 1891 року народження, колгоспник, с. Бранцівка.
#Пачкун Олексій Аксенович, 1894 року народження, колгоспник,с. Бранцівка.
#Піддубний Олексій Федотович, 1901 року народження, нормувальник станції Смородине, м. Тростянець.
#Прушинська Євгенія Миколаївна, 1890 року народження, учитель школи, с. Люджа.
#Пташник Тихон Никанорович, 1899 р.н., путівник обхідник 8-ї дистанції ст. Суми, залізн. перегін Гребениківка – Боромля.
#Пушкар Данило Юхимович, 1881 року народження, селянин, с. Буймер.
#Приходько Іван Дмитрович, 1900 року народження, священик, с. Білка.
#Прокофьєв Микола Григорович, 1884 р. н., пічник будівельного поїзда станції Мерефа, хутір Птичта.
#Радіонов Семен Гордійович, 1886 року народження, селянин, с. Боромля.
#Роздер Федір Антипович, 1886 року народження, експедитор лісопильного заводу, м. Тростянець.
#Рибалко Микита Андрійович, 1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Рибалко Данило Іванович,1890 року народження, с. Мащанка.
#Сасін Петро Іванович, 1907 року народження, ніде не працював, с. Печини.
#Сасін Іван Трохимович, 1908 року народження, без постійного місця роботи, с. Печини.
#Сасін Михайло Трохимович, 1911 року народження, селянин, с. Печини.
#Сасін Трохим Семенович, 1870 року народження, селянин, с.Печини.
#Сасін Терентійй Миколайович, 1901 року народження, селянин, с. Печини.
#Садовничий Данило Якович, 1906 року народження, оглядач вагонів на станції Смородине.
#Сащенко Федір Юхимович, 1898 року народження, селянин, с. Боромля.
#Святуха Степан Дмитрович, 1890 року народження, ніде не працював, м. Тростянець.
#Святуха Іван Тимофійович,1857 року народження, м.Тростянець.
#Селегень Михайло Єгорович, 1879 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Селегень Дмитро Іванович,1890 року народження, м. Тростянець.
#Садовський Петро Кузьмич, 1900 року народження, помічник машиніста на залізничній колії м. Богодухів, м. Тростянець.
#Садовський Вадим Петрович, 1900 року народження,м. Тростянець.
#Слизченко Іван Панасович, 1912 року народження, селянин, с. Боромля.
#Слівкін Данило Петрович, 1903 року народження, селянин, с. Поляне.
#Смирнов Іван Сергійович, 1878 року народження, священик, с. Боромля.
#Сокольников Мирон Ілліч, 1879 року народження, селянин, с. Поляне.
#Сокрута Григорій Арсентійович, 1903 року народження, м. Тростянець.
#Стрекіца Павло Григорович, 1883 року народження, селянин, с. Попівка.
#Сумцов Степан Васильович, 1887 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Сумцов Анрій Йосипович,1877 року народження, с. Боромля.
#Сасін Іван Трохимович, 1909 року народження, селянин, с. Печини.
#Сизарєв Петро Лаврентійович, 1878 року народження, робітник лісництва, с. Печини.
#Столяренко Михайло Костянтинович,1876 року народження, м. Тростянець.
#Струтинський Федір йосипович, 1907 року народження, с. Боромля.
#Тарасенко Андрій Васильович,1882 року народження, с. Білка.
#Тарасенко Дмитро Дмитрович, 1923 року народження, м. Тростянець.
#Твердий Григорій Іванович, 1883 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Тертичний Макар Васильович,м. Тростянець.
#Тимченко Дем’ян Тимофійович, 1907 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Троїцький Іван Михайлович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Убийкінь Кузьма Андрійович, 1904 року народження, селянин, с. Криничне.
#Удовиченко Іван Анисимович.
#Удовиченко Савелій Онисимович, 1912 року народження, с. Жигайлівка.
#Фесенко Сергій Семенович, 1889 року народження, с. Боромля.
#Федченко Євграф Аврамович,1858 року народження, с. Кам’ янка.
#Федченко Пантелій Аврамович,1887 року народження, с. Кам’ янка.
#Хижков Омелян Карпович, с. Кам ‘янка.
#Хижков Пилип Омелянович, 1893 року народження, с. Кам ‘янка.
#Хижковий Панас Трохимович,1880 року народження, с. Кам ‘янка.
#Цілуйко - Середа Меланія Іванівна, 1924 року народження,с. Білка.
#Яресько Юхим Васильович,1878 року народження, с. Боромля.
#Яременко Яків Пилипович,1893 року народження, с. Білка.
#Яценко Петро Олексійович,1909 року народження, с.Зубівка.
#Яценко Петро Савелійович,1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Шимко Василь Якович,1886 року народження, м. Тростянець.
#Шульга Юхим Данилович, 1881 року народження, с. Жигайлівка.

=== Безпідставно репресовані жителі села Новгородського ===
На початку XX ст. сучасне село Новгородське мало назву «хутір Новгородський» і відносилося до Харківської губернії. Населення було невелике – декілька десятків дворів – близько 50 -70 чол. За соціальним складом воно було неоднорідним. Були більш заможні селяни – сім’ї Новгородських, Зайців, Лук’яніхіних, які мали 2 -3 корови, коней, чимало землі; і менш заможні, що не мали власної худоби і достатньої кількості землі.

Буремні революційні події 1917 року жителі нашого села зустріли неоднозначно. Бідняцькі сім’ї із захопленням, сподіваючись на покращення матеріальних умов життя, більш заможні з тривогою: що буде далі?

Активних військових дій на території нашого села не було. Як згадували наші старожили, представники нової більшовицької влади ходили з хати в хату і наказували знімати ікони та образи, а замість них прикріпляти портрети Леніна, Маркса тощо

У 30 –х роках у селі був створений колгосп ім. Паризької Комуни. Першим головою колгоспу був Безрук Степан. Селяни не дуже хотіли вступати в колгосп.

Не обійшов наше невелике село і голодомор 1932 -1933 років. Як згадували старожили, спеціальні загони уповноважених разом з місцевими представниками ходили з будинку в будинок і забирали геть усе: зерно, картоплю, буряки тощо. Але масової смертності населення вдалося уникнути, адже багато жителів села працювали на залізниці і отримували продовольчі пайки.

Наприкінці 30–х років ХХ ст. Україну і наше село накрили чорні крила масових репресій. Жертвами сталінського терору в нашому селі стали сім’ї Лук’яніхіних і Лобуренків. На жаль, отримати інформацію про сім’ю Лобуренків на даний момент неможливо - їхні нащадки виїхали з нашого села.
Ми лише володіємо інформацією, яка була надрукована в газеті «Тростянецький вісник» за 10 березня 1993року. У списках реабілітованих жертв сталінських репресій є два прізвища жителів нашого села: Лобуренко Яків Савелійович, 1876 року народження, хутір Новгородський, та Лобуренко Григорій Якович, 1921 року народження, хутір Новгородський. Також є прізвище Лобуренко Іван Якович, 1902 року народження, село Боромля. Можна припустити, що це одна сімꞌя: Лобуренко Яків Савелійович – батько, а Лобуренко Григорій Якович і Лобуренко Іван Якович - сини. У книзі М. М. Артюшенка «Історія Боромлі» теж згадане прізвище Лобуренка Івана Явовича,1902 року народження, який працював вантажником перевалочного пункту станції Боромля. Можливо, він був одружений і жив у с. Боромлі, але працював на станції Боромля (хутір Новгородський).

Що ж стосується сім’ї Лук’яніхіних, то ми володіємо дуже цікавою інформацією про них. Лук’яніхін Тимофій Степанович народився 20 лютого 1883року у селі Боромля. Згодом він отримав ділянку землі у хуторі Новгородському і переїхав сюди жити. Був одружений. Дружина – Катерина Романівна. Сім’я Лук’яніхіних була багатодітною. Діти: Іван (1906 року народження), Марфа (1911 року народження), Павло, Галина, Олександра. Сім’я була заможною, за тодішнім поняттям «селяни–одноосібники». У Боромлянській сільській раді вони були позначені як «куркульські» і тому за рішенням цієї ради підлягали розкуркуленню в 1930–му році. Як згадувала Марфа Тимофіївна, на той час їй було 19 років, їх вигнали з будинку, розвалили піч, двері, вікна позабивали дошками. Вони жили де була змога – у далеких родичів, знайомих, сусідів. Марфа Тимофіївна уже була одружена. У 1930-му році у неї народився син Олексій. Її мати, Катерина Романівна, дружина Тимофія Степановича померла від голоду у 1933 року на сусідньому подвір’ї. Що сталося з нею – Марфа Тимофіївна не пам’ятала. Сказала лише, що її закопали в яму, а могилу розрівняли – щоб не було сліду. Про те, що трапилося потім з батьком і братом Марфи Тимофіївни ми дізнаємось з її розповіді. За словами жінки «в 1937 році їх забрали з роботи, і все…» і люди зникли на довгі-довгі десятиліття...

У 1992 році Марфа Тимофіївна написала заяву і отримала листа з Служби Безпеки України. Ми подаємо копії всіх документів. З них можна дізнатися про подальшу долю цих людей.

Лук’яніхін Тимофій Степанович і Лік’яніхін Іван Тимофійович були заарештовані 7 серпня 1937 року. На час арешту вони працювали на Південній залізниці - Тимофій Степанович черговим стрілочного посту при станції Боромля, а Іван Тимофійович - ремонтним працівником 9 дистанції служби колії.

Відповідно до вироку суду батько і син Лук’яніхіни були звинувачені в тому, що серед оточуючих їх осіб проводили антирадянську агітацію і займалися шкідництвом на залізничному транспорті. Під час попереднього слідства звинувачені винними себе не визнали. Справу було передано на розгляд Особливої трійки УНКВС в Харківській області, рішенням якої від 15 серпня 1937 року Лук’яніхін Іван Тимофійович був засуджений до розстрілу з конфіскацією належного йому особисто майна, а Лук’яніхін Тимофій Степанович до ув’язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 10 років.

Вирок суду по відношенню до Лук’яніхіна Івана Тимофійовича був виконаний 21 жовтня 1937 року о 23 годині 45 хвилин в місті Суми. Він був похований на центральному кладовищі міста Суми, в його східному секторі.

Лук’яніхін Тимофій Степанович відбував термін в Свободненському ВТТ, де помер 18 лютого 1942 року. В отриманих документах зазначалося, що причину смерті і місце поховання, на жаль, встановити не було можливості через розформування місць ув’язнень Амурської області і за давністю часу.

В 1959 році справу про засудження батька і сина Лук’ яніхіних було переглянуто в Президії Харківського обласного суду 23 жовтня, у результаті чого було встановлено, що вони були засуджені необгрунтовано, а тому постанову особливої трійки УНКВС по Харківській області від15.09.1937 року відмінено і справу закрито за відсутністю в їх діях складу злочину.

Лук’ яніхін Іван Тимофійович та Лук’ яніхін Тимофій Степанович реабілітовані посмертно.

== Висновки ==
Тоталітарний режим прагнув ідеологічно виправдати масовий терор проти свого народу.
Й. Сталін нав’язав радянському суспільству тезу про загострення класової боротьби в СРСР у ході будівництва соціалістичного суспільства. Це положення органічно доповнювалося іншими – про наявність у радянських республіках «повзучих» націоналістичних ухилів. Партапарат України, прагнучи вислужитися перед центром, підкреслював свою особливу роль у розпалюванні Й.Сталіним боротьби з «ворогами народу». У звітній доповіді ЦК Компартії України XII з’їзду КП(б)У, який відбувся у 1934 році, С.Косіор, зокрема так інтерпретував сталінську тезу стосовно України : «На Україні класова боротьба більш напружена, ніж в інших місцях, і ворог-куркуль, націоналіст – у нас більш досвідчений, лютіший, ніж де б то не було в інших республіках і областях Союзу».

Ця лжетеорія стала директивою, відповідно до якої діяла ідеологічна машина тоталітарної держави. Преса, радіо, кінохроніка були переповнені сфабрикованими слідчими матеріалами про «злочинні дії ворогів народу», їх шпигунство на користь іноземних держав, шкідництво на виробництві, в армії, наукових закладах, державних установах. Проводили масові мітинги, організатори яких вимагали від виступаючих засудження виявлених «ворогів народу», схвалення смертних вироків, тощо.
Теза про загострення класової боротьби стала теоретичною підставою для розгортання боротьби з будь-якими проявами інакомислення в суспільства і партії, обґрунтування масових репресій у країні, нагнітання істерії страху, аби паралізувати волю народу до опору.

Відновити справедливість – це обов’язок перед тими, хто невинно постраждав, перед їх рідними і близькими. Біль за долі людей, які постраждали від сталінсько-беріївської репресивної машини назавжди збережеться в нашій пам’яті. Ця робота – данина пам’яті землякам, які були безпідставно репресовані за політичними мотивами.

==Список використаних джерел та літератури==
У цій роботі представлені матеріали пошукового загону Новгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про політичних репресованих Сумщини, Тростянеччини і жителів села Новгородського, зокрема. Працюючи над даним проектом, автори опрацювали матеріал книги «Реабілітовані історією. Сумська область».

==Автор статті==

[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]]

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-12-08T12:19:25Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Висновки */

== Вступ ==

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і увесь народ хочуть осмислити своє минуле, знайти відповіді на запитання: що з нами сталося? Чому сталося? Як сталося? Минуле не належить нікому зокрема. Воно надбання нинішніх і прийдешніх поколінь. На десятиліття можна засекретити архіви, можна прикопати в глибинах сховищ викривальні докази – документи, можна замести сліди злочинів, можна просто переписати історію – на догоду диктаторам. Але історія має здатність: рано чи пізно таємне стане явним.

З проголошенням незалежності України в 1991 році настав час, коли стали зникати « білі плями історії». Одна з них – масові репресії 30 – х рр. ХХ ст. Багато людей, репресованих у ті часи, були реабілітовані після смерті Й.Сталіна в 1953р. Але, на превеликий жаль, їхні родичі не отримали жодних реабілітаційних документів. Відновити історичну справедливість і отримати хоча б свідоцтва про смерть ці люди змогли лише після того, як Україна стала самостійною незалежною державою, тобто лише в кінці ХХ ст.

Досліджуючи тему голодомору 1932 – 1933 рр. в нашому селі краєзнавці шкільного музею виявили родину Гапон (Лук’яніхіної) Марфи Тимофіївни (нині покійної), чиї близькі родичі стали жертвами жорстокої сталінської репресивної системи в 30 – х рр. минулого століття. Учні дуже зацікавилися цими матеріалами, але, на жаль, Марфа Тимофіївна не погодилася надати нам документи про своїх репресованих родичів для зняття з них ксерокопій. Свою відмову вона мотивувала тим, що необхідно запитати дозволу у… відповідних органах. Ми зрозуміли, що страх, який намагалися поселити не лише в душі , а й у гени, Сталін та його найближче оточення, діяв. Діяв навіть через стільки десятків років… Від цього було страшно і якось ніяково. Але ми не стали наполягати і з розумінням поставилися до цієї родини, адже Марфа Тимофіівна пережила не лише втрату своїх близьких, а й голодомор 1932 – 1933 рр. та Велику Вітчизняну війну.

Пройшло кілька років і невістка Марфи Тимофіївни – Новгородська Клавдія одного разу сама занесла до школи ці безцінні матеріали. Марфа Тимофіївна на той час вже майже не виходила з будинку.

У 2009р. померла Гапон (Лук'яніхіна) Марфа Тимофіївна, у 2011 р. помер її єдиний син Новгородський Олексій Олександрович, у 2013 р. померла її невістка – Новгородська Клавдія Федорівна. Ось ми і вирішили на місцевому рівні відновити історичну справедливість і надрукувати інформацію про цих невинних жертв сталінських репресій 30 – х рр.. 20 ст. Сподіваємося, що ми ніколи не будемо жити в такій державі, в якій люди чи то бояться, чи то соромляться навіть тоді, коли історична справедливість давно відновлена, коли людині повернуто добре імꞌя, але пережита ганьба, відчай, великий страх і тривога не дають вільно дихати навіть через десятиліття…

== Реабілітовані історією ==

=== Репресії 30-х років ХХ століття на Сумщині===
Історія політичних репресій на Сумщині за радянської доби (придушення політичної та духовної опозиції шляхом позбавлення волі, життя, обмеження громадянських прав і свобод) мало знана. Вона роками замовчувалась або висвітлювалась, всупереч історичним фактам, односторонньо, здебільшого – упереджено.
Сьогодні на основі архівних документів маємо можливість з достатньою мірою об’єктивності відтворити політичну спрямованість і масштаби репресій. Перш за все зазначимо, що події, про які йде мова, були болісними і трагічними: Сумщина, як і вся Україна, зазнала значних, насамперед, людських втрат.
Застосування насильства як засобу політичної боротьби з противниками влади Рад і опозиційно налаштованими громадянами було однією з важливих умов становлення і функціонування радянського тоталітарного режиму. Зачинатель соціалістичної держави В. Ленін задовго до Жовтневого перевороту 1917 року, характеризуючи основи майбутньої радянської правової системи, стверджував: «Етично все, що служить її укріпленню і зміцненню» . Згодом, перебуваючи на посаді голови більшовицького уряду Росії, він неухильно дотримується думки про те, що диктатура пролетаріату ніщо інше як необмежена жодними законами, ніякими абсолютними правилами влада, яка спирається безпосередньо на насильство.

У 30 – х роках завершилося формування Радянської тоталітарної держави. Безроздільним господарем у країні став сталінський режим, якому було підпорядковане не лише економічне і політичне життя, а й життя кожного громадянина. Сталінський режим, звичайно, не міг би провести всю відому нам політику, якби не було репресій. З одного боку, більшовики вустами Сталіна проголошували будівництво соціалізму і поступовий перехід до комунізму, а з іншого – Сталін «обгрунтовував» теорію посилення класової боротьби при будівництві нового життя. Всі, хто виступали або виявляли невдоволення політикою радянської влади, оголошувалися ворогами народу.
Перші репресії почалися наприкінці 20- х років. Особливого розмаху вони набули під час колективізації. Для їх посилення було використано вбивство 1 грудня 1934 року першого секретаря Ленінградського обкому партії С.М. Кірова.
У 1934 році знову був створений наркомат внутрішніх справ УРСР, ліквідований у 1930 році. В його складі замість ДПУ з’явилося управління державної безпеки. На місцях почалось формування неконституційних органів позасудових репресій у вигляді «трійок». При наркомі внутрішніх справ СРСР і під його головуванням діяла так звана «особлива нарада». В грудні 1934 р. ЦВК СРСР ухвалив постанову «Про порядок ведення справ про підготовку і здійснення терористичних актів», за якою процедура підготовки і проходження кримінальних справ про терористичні організації і акти терору була суттєво спрощена і скорочена (до 10 днів).

Після лютнево-березневого пленуму ЦК ВКП(б) 1937 року, на якому Й. Сталін зажадав «покласти край діяльності саботажників, шпигунів і диверсантів», репресії посилились. Оперативний наказ по НКВС СРСР за № 00447 (кінець липня 1937р.) вимагав притягти до кримінальної відповідальності близько 64 тисяч куркулів та кримінальних злочинців в Україні.
Одночасно у республіці здійснювались інші протиправні заходи. Так, 11 серпня 1937 р. НКВС СРСР видав наказ за № 00485, в якому ставилось завдання покласти край антирадянській діяльності польської розвідки і диверсійно-повстанської низівки «ПОВ» (польської організації військової). Наказ супроводжувався листом наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова, в якому «викривалися» нечувані злочини «фашистсько-повстанської і терористичної діяльності» польської розвідки в СРСР.
Надсилаючи зазначені документи до місцевих управлінь, нарком внутрішніх справ УРСР І. Леплевський 16 серпня 1937 р. вимагав з 20 серпня 1937 р. розпочати широку операцію, в першу чергу по Червоній Армії, військових заводах, оборонних цехах, залізничному, водному та повітряному транспорту, електросиловому господарству та газових і перегонних заводах. Як проходила «польська операція» на Сумщині, видно з доповідної записки управління НКВС по Чернігівській області, надісланої до НКВС УРСР. В ній зазначалося, що протягом звітного періоду (серпень-грудень 1937 р.) було ліквідовано польську шпигунську резидентуру на Шосткинських оборонних заводах у складі 6 осіб, викрито як польського агента директора одного з хлібозаводів у м. Ромни І. Дітковського. У серпні 1937 р. був заарештований машиніст депо залізничної станції Білопілля Піунов Ф. І., якому інкримінувались тісні контакти з польською розвідкою. За матеріалами слідства він підтримував зв’язок з Польщею завдяки дружині, батьки якої мали польські паспорти. Особливою нарадою при НКВС СРСР 28 грудня 1937 р. Піунов був визнаний «польським шпигуном», за що отримав 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.

Аналогічні справи в середині 1937 р. були порушені проти начальника залізничної станції Хутір-Михайлівський Ямпільського району Горновського В. С., бухгалтера Буринського пункту «Заготзерно» Мощенка І. Г. та інших.
Продовжувалася розпочата ще у 1920-х роках боротьба з православною церквою та іншими релігійними конфесіями. Наказ НКВС СРСР від 5 жовтня 1937 р. орієнтував його працівників на проведення у короткі терміни широкої операції з метою рішучого розгрому церковно-сектантських контрреволюційних кадрів.
Загалом, за неповними архівними даними, жертвами репресій у 1920-х–1940-х рр. на Сумщині стали близько 200 служителів церкви. Характерно, що всі вони були звинувачені не в релігійній діяльності, а в антирадянській пропаганді, належності до націоналістичних організацій тощо.

Напередодні та в апогей «великого терору» посилюється гоніння на українську інтелігенцію як головного носія гуманістичних ідей і культурних традицій народу. Воно зламало життя багатьом поетам, прозаїкам, журналістам і публіцистам, які народилися або жили і працювали на території Сумської області: були розстріляні уродженець Лебединського району Михайло Дубовик, Андрій Панів з Білопілля, Олександр Соколовський з Конотопу, Василь Чечвянський з Охтирщини; одержали по 10 років ув’язнення з наступним засланням уродженці м. Ромни Борис Антоненко-Давидович і Григорій Майфет; по дорозі на Колиму помер уродженець Конотопського району Василь Басок, у місцях відбуття покарання обірвалося життя уродженця Глухівського району Володимира Нарбута. Жертвами сталінських репресій стали діячі науки і культури, в першу чергу ті, що формувалися як вчені в дореволюційні часи.

Навесні 1938 р. Сумською міжрайопергрупою Харківського облуправління НКВС була «викрита» антирадянська організація, яка, начебто, з 1934 року діяла на території Краснопільського району. За цією справою заарештовано 19 педагогічних працівників, серед яких були інспектори райвно, директори шкіл і вчителі. Один з обвинувачених, не витримавши, очевидно, режиму допитів, «зізнався», що члени цієї організації свідомо зривали викладання російської мови, затримували на складах райвно та шкіл посібники з російської мови, не видавали їх учням і вчителям, сіяли вороже ставлення учнів до дітей-росіян, всіляко намагалися відірвати учнів від комсомольського та піонерського впливу, дискредитували вчителів-комуністів і т. п.
Рішенням трійки УНКВС по Харківській області від 1 квітня 1938 р. до 12 обвинувачених застосована вища міра покарання, решту позбавлено волі на різні терміни. Через 19 років постановою президії Сумського обласного суду від 5 червня 1957 р. рішення трійки скасовано. Додатковим розслідуванням установлено, що ніякої контрреволюційної організації вчителів у Краснопільському районі не було. Всі репресовані за цією справою реабілітовані.

В цілому на Сумщині в 1930-ті роки репресовано близько 800 представників інтелігенції, з них більше половини – педагогічні кадри. Майже кожний третій із репресованих педагогічних працівників був розстріляний.
Можна погодитись зі ствердженням дослідника політичних репресій в Україні М. Шитюка, який в одній із своїх книг зауважив: «Такого страшного лихоліття, як у роки сталінщини, радянський народ не знав ніколи. Сталін та його поплічники створили витончену систему народознищення, яка використовувала наймерзенніші риси людської природи: підлість, жорстокість, садизм».
Цю думку підтверджують свідчення колишніх слідчих КДБ, дані ними під час перегляду справ репресованих. Один з них, у 1956 році говорив: «Тоді для заарештованих, що знаходилися в Сумській в’язниці, була створена нестерпна обстановка», що дуже впливала на їх зізнання відразу ж, на першому допиті. Було доставлено з Харкова спеціально підготовлених людей, котрих поміщали до камер з арештованими, яких вони схиляли до «зізнання». При цьому доставлені особи говорили заарештованим, що в разі відмови зізнаватися, їх будуть бити і застосовувати до них інші жорстокі засоби, а хто зізнався – того вишлють за межі області, до віддалених населених пунктів Радянського Союзу з наданням роботи. Все це впливало на нестійких заарештованих і вони з перших допитів «зізнавалися».

Про систему нелюдських допитів розповідав у березні 1956 р. колишній заступник начальника Сумського міського відділу НКВС Богров С. М.: «Щодо методів слідства в той час можу засвідчити, що застосовувались незаконні методи [...] Якщо заарештований не визнавав належності до антирадянської організації, застосовувалась «стійка», тобто підслідного примушували стояти на ногах доти, поки не зізнається, тобто не дасть свідчень на себе. Крім того, якщо співробітники йшли відпочивати, підслідний залишався в коридорі, і черговий зобов’язаний був дивитися, щоб він не спав, а зранку знову його допитували, і, якщо він не зізнавався, знову застосовувалася «стійка». Все це робилося за розпорядженням начальників».
Про факти знущань над заарештованими в Сумському міськвідділі НКВС, начальником якого в 1936 – 1938 рр. був Кудринський О. І., свідчать ті, хто на собі відчув у 1938 році його методи слідства: Райко П. Д. – «Мене допитували 12 годин підряд. Кудринський під час допиту дав мені мов би конспект, про що я повинен давати покази, і сказав, поки я повернуся з обіду, щоб я написав власноручне показання. Я відмовився це зробити [...] після цього почав мене бити лінійкою по плечах і, взагалі, куди попало [...].”

А ось що розповідав про діяльність своїх підлеглих у м. Шостка колишній начальник Чернігівського облуправління НКВС Єгоров А. І., який врешті-решт і сам опинився під слідством. Витягз протоколу його допиту 28 березня 1939 р.:

Питання: Яку ворожу діяльність ви здійснювали?

Відповідь: В основному фальсифікували слідчі справи і проводили безпідставні арешти населення.

Питання: Ви давали [підлеглим] прямі установки щодо фальсифікації слідчих справ?

Відповідь: Не було такої потреби [...] оскільки вони в цьому виявляли свою ініціативу. Крім того, мої розпорядження, які я віддавав по слідчій роботі, спрямовували їх на фальсифікацію.

Питання: Які вами були сфальсифіковані контрреволюційні організації?

Відповідь: Отримуючи орієнтування зверху [...] я давав вказівки начальникам відділів приблизно такі: викрити контрреволюційну організацію, але з таким розрахунком, щоб 10-15 чол. керівників охоплювали всю масу заарештованих своїми показаннями [...]

Питання: Чому на оборонних заводах [м. Шостка] репресовувалися в більшості інженерно-технічні працівники?

Відповідь: Це я пояснюю тим, що спочатку було репресовано керівництво оборонних заводів [...] і цілком зрозуміло, що воно давало «свідчення» на тих осіб, з якими більше спілкувалося, а спілкування їх було в основному з інженерами і техніками даних заводів».

Як бачимо, цього було достатньо для створення різних фальшивок про чисельні контрреволюційні організації, що і було зроблено у Шостці, де тільки на заводі № 9 у 1937 році репресовано 109 осіб, з них 19 отримало вищу міру покарання.
Матеріали підготовки судових процесів, що зберігаються в архівах, дозволяють відтворити механізм фальсифікації та юридичного оформлення судових справ, показати абсурдність звинувачень і становище звинувачуваних. Ось протоколи допитів так званих членів контрреволюційної повстанської організації СВУ, «викритої» на Сумщині у 1932 році: Олексенко П. Г. (м. Тростянець) – «У той час я не знав, що значать ці три букви. Уже пізніше, перебуваючи в тюрмі, я дізнався, що «СВУ» – це «Спілка визволення України». Мені і в голову не приходило, що «СВУ» – це якась контрреволюційна організація»; Коломієць М.В. (с. Лукашівка Великописарівського району) – «[...] Мені запропонували підписати 2 чистих бланки протоколів допитів. Я не відмовився, підписав і був радий, що мене відпустили додому. Все боявся, щоб і мене не заарештували [...]» .

Архівно-слідчі справи свідчать, що докази на слідстві вибивалися силою або психологічним тиском, людей морили голодом доти, поки вони не починали «говорити». У тих, хто уцілів, співробітники НКВС брали підписку про нерозголошення ними методів ведення слідства.
Вщухання інтенсивної репресивної практики стало помітним лише після прийняття постанови Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 17 листопада 1938 р. «Про арешти, прокурорський нагляд та проведення слідства», згідно з якою заборонялися будь-які масові операції, пов’язані з арештом і висланням громадян, встановлювалася персональна відповідальність працівників НКВС та прокуратури за незаконні арешти. Про це свідчать відомості про кількість засуджених, яка у рік створення Сумської області (1939) становила 297 осіб, причому жодного сумчанина не було покарано на смерть. У 1940 році кількість заарештованих управлінням НКВС по Сумській області зменшилася, у порівнянні з попереднім роком, удвічі і становила 135 осіб.

Підсумовуючи, зазначимо, що для нашої області втрати від політичних репресій були відчутними. Немає жодного куточка в області, де б люди не потерпали від політичних переслідувань.
Загальна кількість репресованих (згодом реабілітованих) уродженців або мешканців Сумщини, за підрахунками упорядників книги «Реабілітовані історією. Сумська область» становить, орієнтовно, майже 20 тисяч осіб. З них репресовано судовими або позасудовими органами близько 15 тисяч осіб, слідчі справи яких зберігаються в державних архівах області. Більше 3 тис. чол. було розстріляно, в тому числі майже 380 чол. – у м. Суми. Понад 5 тис. мешканців нашого краю притягнуто до адміністративної відповідальності місцевою владою.

За роки радянської влади судами, трибуналами, так званими «трійками», «двійками» та особливими нарадами було репресовано понад 1100 уродженців або мешканців обласного центру, з них близько 270 чол. засуджено до вищої міри покарання. Значна кількість репресованих припадає на місто Конотоп, Білопільський і Конотопський райони. Слід відзначити, що вище наведені дані не є повними: неможливо остаточно підрахувати розкуркулених селян з
членами їх родин, а також всіх наших земляків, що були репресовані за сучасними межами Сумщини.

Великими були матеріальні і моральні наслідки репресій. Люди позбавлялися особистого майна, конституційних прав і свобод. Страждали сім’ї, насамперед, діти репресованих. Заохочувалися наклепництво і доноси. Особливо боляче моральні травми переживали чесні, віддані радянській владі люди, які переслідувались безпідставно.

По-різному склалися долі наших безвинно засуджених земляків, змушених будувати канали Москва-Волга, Біломорсько-Балтійський, працювати на лісозаготівлях в Північному краї і Сибіру, відбувати покарання на Соловках і Колимі, в інших таборах ГУЛАГу. Життя багатьох з них там і закінчилось. Чимало їх могил – й досі безіменні. В Сумах поховання померлих і страчених політичних в’язнів здійснювалось у 1930 – 1940 рр. на території центрального міського кладовища. Багато громадян знайшли свій вічний спокій на території Комсомольського парку Московського району Харкова та в урочищі Халявинське, що поблизу Чернігова.

З 1956 року розпочався масовий перегляд кримінальних справ репресованих. З 1989року процес реабілітації активізувався. Одним з перших законодавчих актів незалежної України був Закон від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Відповідно до нього з потерпілих громадян знято тавро «ворогів народу», людям повернуто їх чесне ім’я.

=== Жертви сталінського беззаконня на Тростянеччині===
Встановлення одноосібної влади Й.Сталіна, перетворення держави в тоталітарну було неможливо без масових репресій. Це було характерним для всіх диктаторів. Та за масштабами Й.Сталін перевершив усіх. У народі улюбленою була пісня, слова якої говорили: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек…». Так, людина могла лише вільно дихати повітрям. А все інше перебувало під жорстоким контролем. За неповними даними, у 30-х роках у Тростянецькому районі було репресовано біля 300 чоловік.
#Артюх Степан Олексійович, 1887 року народження, одноосібник, с. Боромля.
#Аушев Павло Олексійович, 1883 року народження, одноосібник, с. В. Люджа.
#Абраменко Семен Петрович, 1880 року народження, с. Гребениківка.
#Абраменко Сава Петрович, 1891 року народження, с. Гребениківка.
#Антипенко Михайло Архипович, 1873 року народження, м. Тростянець.
#Басов Григорій Павлович, 1881 року народження, с. Дернове.
#Брехунець Тимофій Аврамович, 1882 року народження, с. Білка.
#Будник Олексанрд Степанович, 1887 року народження, с.Жигайлівка.
#Бугай Тимофій Якович, 1883 року народження, м.Тростянець.
#Бабич Лариса Олексіївна, 1912 року народження, вихователь дитячого садка, м. Тростянець.
#Басов Митрофан Михайлович, 1883 року народження, сторож райлісгоспу, с. Печини.
#Бєлокопитов Михайло Іванович, 1895 року народження, візник промислової артілі «Червоний гужевик», м. Тростянець.
#Бєльський Кирило Вавинович, 1878 року народження, сторож райлісгоспу, с. Тучне.
#Борисенко Панас Никонорович, 1892 року народження, одноосібник, с. Ясинок.
#Важкула Каролина Ернестівна, 1893 року народження, домогосподарка, м. Тростянець.
#Васильєв Павло Олександрович, 1898 року народження. Без постійного місця проживання.
#Ведь Петро Миколайович, 1897 року народження, селянин, с. Боромля.
#Верещагіна Наталія Федотівна, 1879 року народження, селянка, с. Гребениківка.
#Вовк Марко Федорович, селянин - одноосібник, с. Боромля.
#Воловик Андрій Денисович, 1886 року народження, с. Микитівка.
#Гончаренко Костянтин Васильович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Гордієнко Степан Петрович, 1893 року народження, сторож лісгоспу, м. Тростянець
#Горомовая Тетяна Борисівна, 1878 року народження, домогосподарка, с. Криничне.
#Гонтаренко Андрій Карпович, 1889 року народження, с. Вовкове.
#Годовась Василь Петрович, 1882 року народження, с. Гребениківка.
#Головченко Тимофій Олександрович,1875 року народження, м. Тростянець.
#Гуцева Агафія Гуріївна, 1894 року народження, с.Братське.
#Гробов Олексій Юхимович, 1883 року народження, селянин, с. Ницаха.
#Грудзинський Михайно Феокситович, 1880 р. н., старший рахівник 9-ї дистанції колії станції Смородине, м. Тростянець.
#Гура Дмитро Юхимович, 1875 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидов Омелян Микитович, 1887 року народження, селянин, с. Печини
#Давидов Семен Якович, 1909 року народження, селянин, с.Печини.
#Давидов Михайло Дмитрович, 1910 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидова Анастасія Сергївна, 1909 року народження, селянка, с. Печини.
#Давидова Марфа Миколіївна, 1890 року народження, селянка, с. Печини.
#Довженко Дарія Остапівна, 1883 року, с. Боромля.
#Залавський Тимофій Венедиктович, 1870 року народження, м. Тростянець.
#Захарченко Дмитро Васильович, 1861 року народження, м. Тростянець.
#Кияшко Юхим Єгорович, 1872 року народження, с. Станова.
#Кочерга Василь Трохимович,1927 року народження, с. Микитівка.
#Камлик Іван Лук’янович, 1892 року народження, робітник радгоспу «Грязнянський», с. Жигайлівка.
#Квітченко Прохор Петрович, 1977 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Китай Леонтій Андрійович, 1900 року народження, бригадир бурякорадгоспу, с. Буймер.
#Клочко Олексій Олексійович, 1888 року народження, слюсар станції Смородине, м. Тростянець.
#Коваль Яків Матвійович, 1890 року наролдення, селянин, с. Боромля.
#Коваленко Дмитро Лукич, 1884 року народження, селянин, с. Боромля.
#Колесник Семен Самсонович, 1891 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Колесник Панас Іванович, 1897 року народження, одноосібник, с. Жигайлівка.
#Коробченко Прокіп Єлисейович, 1883 року народження, священик, с. Поляне.
#Кривущенко Федір Васильович, 1884 року народження, конюх деревооброблювального заводу, м. Тростянець.
#Кудря Іван Павлович, 1897 року народження, лісник Нескучанського лісництва, м. Тростянець.
#Кунда Роман Максимович, 1890 року народження, поїзний кочегар станції Люботин, м. Тростянець.
#Лавринченко Михайло Олексійович, 1894 року народження, селянин, С. Боромля.
#Лагоша Тимофій Якович, 1890 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Ложечннк Федір Петрович,1904 року народження, м. Тростянець.
#Левченко Павло Іванович, 1876 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Левченко Мефодій Анисимович, 1894 року народження, священик, с. Боромля.
#Лесняк Яків Іванович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лисогор Арсеній Моїсейович, 1881 року народження, пасічник, м. Тростянець.
#Лобода Андрій Григорович, 1889 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лобода Андрій Михайлович, 1885 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Лобода Анастасія Артемівна,1863 року народженя, с. Боромля.
#Логоша Пилип Якович,1887 року народження, с. Жигайлівка.
#Лободюк Помпей Гнатович, 1870 року народження, д’якон, м. Тростянець.
#Лобуренко Яків Савелійович,1876 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Григорій Якович, 1921 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Іван Якович,1902 року народження, с. Боромля.
#Лозенко Захар Тимофійович, 1900 року народження, м. Тростянець.
#Лецунко Кіндрат Гаврилович, 1874 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Луста Феодосій Омелянович, 1888 року народження, колгоспник, с. Попівка.
#Лушпенко Василь Михайлович, 1890 року народження, селянин, с. Семереньки.
#Лучанінов Андрій Євдокимович,1891 року народження. с. Люджа.
#Макогон Ілля Григорович,1873 року народження,с. Семереньки.
#Марьєнко-Басова Марфа Петрівна, 1880 року народження, селянка, с. Печини.
#Марьєнко Іван Васильович, 1882 року народження, селянин, с. Печини.
#Манірко Олексакндр Семенович, 1883 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Мартинченко Петро Петрович, 1880 року народження, селянин, с. Микитівка.
#Мартиновський Олександр Калинікович, 1878 року народження, колгоспник артілі «Петровського», с. Мащанка.
#Мірощниченко Семен Васильович, 1891 року народження, селянин, хутір Боровський.
#Мельник Григорій Петрович,1890 року народження,с. Шевченків Гай.
#Молодик Корній Павлович, 1889 року народження, без постійного місця роботи, хутір Шевченко.
#Монастирьов Сергій Васильович, 1908 року народження, селянин, с. Печини.
#Москаленко Варвара Калитстратівна, 1905 року народження, селянка, с. Семереньки.
#Мозговий Андрій Никифорович, 1897 року народження, служитель релігійного культу, с. Боромля.
#Немчик Петро Францович, 1884 року народження, робітник станції Смородине, м. Тростянець.
#Негода Дмитро Олександрович, с. Жигайлівка.
#Николенко Іван Кирилович, 1884 року народження, стрілочник станції Тростянець, м. Тростянець.
#Николенко Митрофан Дмитрович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Николенко Сидір Кирилович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Новгородський Іван Петрович, 1879 року народження, робітник колгоспу імені Орджонікідзе, с. Боромля.
#Нужненко Степан Андрійович, 1885 року народження, с. Смородине.
#Опара Гаврило Андрійович, 1905 року народження, с. Верхолюджа.
#Опара Тихін Дем’янович,1903 року народження, с. Семереньки.
#Омельченко Августа Робертівна, 1880 року народження, пенсіонерка, м. Тростянець.
#Оладько Микола Артемович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Пачкун Михайло Аксентійович, 1891 року народження, колгоспник, с. Бранцівка.
#Пачкун Олексій Аксенович, 1894 року народження, колгоспник,с. Бранцівка.
#Піддубний Олексій Федотович, 1901 року народження, нормувальник станції Смородине, м. Тростянець.
#Прушинська Євгенія Миколаївна, 1890 року народження, учитель школи, с. Люджа.
#Пташник Тихон Никанорович, 1899 р.н., путівник обхідник 8-ї дистанції ст. Суми, залізн. перегін Гребениківка – Боромля.
#Пушкар Данило Юхимович, 1881 року народження, селянин, с. Буймер.
#Приходько Іван Дмитрович, 1900 року народження, священик, с. Білка.
#Прокофьєв Микола Григорович, 1884 р. н., пічник будівельного поїзда станції Мерефа, хутір Птичта.
#Радіонов Семен Гордійович, 1886 року народження, селянин, с. Боромля.
#Роздер Федір Антипович, 1886 року народження, експедитор лісопильного заводу, м. Тростянець.
#Рибалко Микита Андрійович, 1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Рибалко Данило Іванович,1890 року народження, с. Мащанка.
#Сасін Петро Іванович, 1907 року народження, ніде не працював, с. Печини.
#Сасін Іван Трохимович, 1908 року народження, без постійного місця роботи, с. Печини.
#Сасін Михайло Трохимович, 1911 року народження, селянин, с. Печини.
#Сасін Трохим Семенович, 1870 року народження, селянин, с.Печини.
#Сасін Терентійй Миколайович, 1901 року народження, селянин, с. Печини.
#Садовничий Данило Якович, 1906 року народження, оглядач вагонів на станції Смородине.
#Сащенко Федір Юхимович, 1898 року народження, селянин, с. Боромля.
#Святуха Степан Дмитрович, 1890 року народження, ніде не працював, м. Тростянець.
#Святуха Іван Тимофійович,1857 року народження, м.Тростянець.
#Селегень Михайло Єгорович, 1879 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Селегень Дмитро Іванович,1890 року народження, м. Тростянець.
#Садовський Петро Кузьмич, 1900 року народження, помічник машиніста на залізничній колії м. Богодухів, м. Тростянець.
#Садовський Вадим Петрович, 1900 року народження,м. Тростянець.
#Слизченко Іван Панасович, 1912 року народження, селянин, с. Боромля.
#Слівкін Данило Петрович, 1903 року народження, селянин, с. Поляне.
#Смирнов Іван Сергійович, 1878 року народження, священик, с. Боромля.
#Сокольников Мирон Ілліч, 1879 року народження, селянин, с. Поляне.
#Сокрута Григорій Арсентійович, 1903 року народження, м. Тростянець.
#Стрекіца Павло Григорович, 1883 року народження, селянин, с. Попівка.
#Сумцов Степан Васильович, 1887 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Сумцов Анрій Йосипович,1877 року народження, с. Боромля.
#Сасін Іван Трохимович, 1909 року народження, селянин, с. Печини.
#Сизарєв Петро Лаврентійович, 1878 року народження, робітник лісництва, с. Печини.
#Столяренко Михайло Костянтинович,1876 року народження, м. Тростянець.
#Струтинський Федір йосипович, 1907 року народження, с. Боромля.
#Тарасенко Андрій Васильович,1882 року народження, с. Білка.
#Тарасенко Дмитро Дмитрович, 1923 року народження, м. Тростянець.
#Твердий Григорій Іванович, 1883 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Тертичний Макар Васильович,м. Тростянець.
#Тимченко Дем’ян Тимофійович, 1907 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Троїцький Іван Михайлович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Убийкінь Кузьма Андрійович, 1904 року народження, селянин, с. Криничне.
#Удовиченко Іван Анисимович.
#Удовиченко Савелій Онисимович, 1912 року народження, с. Жигайлівка.
#Фесенко Сергій Семенович, 1889 року народження, с. Боромля.
#Федченко Євграф Аврамович,1858 року народження, с. Кам’ янка.
#Федченко Пантелій Аврамович,1887 року народження, с. Кам’ янка.
#Хижков Омелян Карпович, с. Кам ‘янка.
#Хижков Пилип Омелянович, 1893 року народження, с. Кам ‘янка.
#Хижковий Панас Трохимович,1880 року народження, с. Кам ‘янка.
#Цілуйко - Середа Меланія Іванівна, 1924 року народження,с. Білка.
#Яресько Юхим Васильович,1878 року народження, с. Боромля.
#Яременко Яків Пилипович,1893 року народження, с. Білка.
#Яценко Петро Олексійович,1909 року народження, с.Зубівка.
#Яценко Петро Савелійович,1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Шимко Василь Якович,1886 року народження, м. Тростянець.
#Шульга Юхим Данилович, 1881 року народження, с. Жигайлівка.

=== Безпідставно репресовані жителі села Новгородського ===
На початку XX ст. сучасне село Новгородське мало назву «хутір Новгородський» і відносилося до Харківської губернії. Населення було невелике – декілька десятків дворів – близько 50 -70 чол. За соціальним складом воно було неоднорідним. Були більш заможні селяни – сім’ї Новгородських, Зайців, Лук’яніхіних, які мали 2 -3 корови, коней, чимало землі; і менш заможні, що не мали власної худоби і достатньої кількості землі.

Буремні революційні події 1917 року жителі нашого села зустріли неоднозначно. Бідняцькі сім’ї із захопленням, сподіваючись на покращення матеріальних умов життя, більш заможні з тривогою: що буде далі?

Активних військових дій на території нашого села не було. Як згадували наші старожили, представники нової більшовицької влади ходили з хати в хату і наказували знімати ікони та образи, а замість них прикріпляти портрети Леніна, Маркса тощо

У 30 –х роках у селі був створений колгосп ім. Паризької Комуни. Першим головою колгоспу був Безрук Степан. Селяни не дуже хотіли вступати в колгосп.

Не обійшов наше невелике село і голодомор 1932 -1933 років. Як згадували старожили, спеціальні загони уповноважених разом з місцевими представниками ходили з будинку в будинок і забирали геть усе: зерно, картоплю, буряки тощо. Але масової смертності населення вдалося уникнути, адже багато жителів села працювали на залізниці і отримували продовольчі пайки.

Наприкінці 30–х років ХХ ст. Україну і наше село накрили чорні крила масових репресій. Жертвами сталінського терору в нашому селі стали сім’ї Лук’яніхіних і Лобуренків. На жаль, отримати інформацію про сім’ю Лобуренків на даний момент неможливо - їхні нащадки виїхали з нашого села.
Ми лише володіємо інформацією, яка була надрукована в газеті «Тростянецький вісник» за 10 березня 1993року. У списках реабілітованих жертв сталінських репресій є два прізвища жителів нашого села: Лобуренко Яків Савелійович, 1876 року народження, хутір Новгородський, та Лобуренко Григорій Якович, 1921 року народження, хутір Новгородський. Також є прізвище Лобуренко Іван Якович, 1902 року народження, село Боромля. Можна припустити, що це одна сімꞌя: Лобуренко Яків Савелійович – батько, а Лобуренко Григорій Якович і Лобуренко Іван Якович - сини. У книзі М. М. Артюшенка «Історія Боромлі» теж згадане прізвище Лобуренка Івана Явовича,1902 року народження, який працював вантажником перевалочного пункту станції Боромля. Можливо, він був одружений і жив у с. Боромлі, але працював на станції Боромля (хутір Новгородський).

Що ж стосується сім’ї Лук’яніхіних, то ми володіємо дуже цікавою інформацією про них. Лук’яніхін Тимофій Степанович народився 20 лютого 1883року у селі Боромля. Згодом він отримав ділянку землі у хуторі Новгородському і переїхав сюди жити. Був одружений. Дружина – Катерина Романівна. Сім’я Лук’яніхіних була багатодітною. Діти: Іван (1906 року народження), Марфа (1911 року народження), Павло, Галина, Олександра. Сім’я була заможною, за тодішнім поняттям «селяни–одноосібники». У Боромлянській сільській раді вони були позначені як «куркульські» і тому за рішенням цієї ради підлягали розкуркуленню в 1930–му році. Як згадувала Марфа Тимофіївна, на той час їй було 19 років, їх вигнали з будинку, розвалили піч, двері, вікна позабивали дошками. Вони жили де була змога – у далеких родичів, знайомих, сусідів. Марфа Тимофіївна уже була одружена. У 1930-му році у неї народився син Олексій. Її мати, Катерина Романівна, дружина Тимофія Степановича померла від голоду у 1933 року на сусідньому подвір’ї. Що сталося з нею – Марфа Тимофіївна не пам’ятала. Сказала лише, що її закопали в яму, а могилу розрівняли – щоб не було сліду. Про те, що трапилося потім з батьком і братом Марфи Тимофіївни ми дізнаємось з її розповіді. За словами жінки «в 1937 році їх забрали з роботи, і все…» і люди зникли на довгі-довгі десятиліття...

У 1992 році Марфа Тимофіївна написала заяву і отримала листа з Служби Безпеки України. Ми подаємо копії всіх документів. З них можна дізнатися про подальшу долю цих людей.

Лук’яніхін Тимофій Степанович і Лік’яніхін Іван Тимофійович були заарештовані 7 серпня 1937 року. На час арешту вони працювали на Південній залізниці - Тимофій Степанович черговим стрілочного посту при станції Боромля, а Іван Тимофійович - ремонтним працівником 9 дистанції служби колії.

Відповідно до вироку суду батько і син Лук’яніхіни були звинувачені в тому, що серед оточуючих їх осіб проводили антирадянську агітацію і займалися шкідництвом на залізничному транспорті. Під час попереднього слідства звинувачені винними себе не визнали. Справу було передано на розгляд Особливої трійки УНКВС в Харківській області, рішенням якої від 15 серпня 1937 року Лук’яніхін Іван Тимофійович був засуджений до розстрілу з конфіскацією належного йому особисто майна, а Лук’яніхін Тимофій Степанович до ув’язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 10 років.

Вирок суду по відношенню до Лук’яніхіна Івана Тимофійовича був виконаний 21 жовтня 1937 року о 23 годині 45 хвилин в місті Суми. Він був похований на центральному кладовищі міста Суми, в його східному секторі.

Лук’яніхін Тимофій Степанович відбував термін в Свободненському ВТТ, де помер 18 лютого 1942 року. В отриманих документах зазначалося, що причину смерті і місце поховання, на жаль, встановити не було можливості через розформування місць ув’язнень Амурської області і за давністю часу.

В 1959 році справу про засудження батька і сина Лук’ яніхіних було переглянуто в Президії Харківського обласного суду 23 жовтня, у результаті чого було встановлено, що вони були засуджені необгрунтовано, а тому постанову особливої трійки УНКВС по Харківській області від15.09.1937 року відмінено і справу закрито за відсутністю в їх діях складу злочину.

Лук’ яніхін Іван Тимофійович та Лук’ яніхін Тимофій Степанович реабілітовані посмертно.

== Висновки ==
Тоталітарний режим прагнув ідеологічно виправдати масовий терор проти свого народу.
Й. Сталін нав’язав радянському суспільству тезу про загострення класової боротьби в СРСР у ході будівництва соціалістичного суспільства. Це положення органічно доповнювалося іншими – про наявність у радянських республіках «повзучих» націоналістичних ухилів. Партапарат України, прагнучи вислужитися перед центром, підкреслював свою особливу роль у розпалюванні Й.Сталіним боротьби з «ворогами народу». У звітній доповіді ЦК Компартії України XII з’їзду КП(б)У, який відбувся у 1934 році, С.Косіор, зокрема так інтерпретував сталінську тезу стосовно України : «На Україні класова боротьба більш напружена, ніж в інших місцях, і ворог-куркуль, націоналіст – у нас більш досвідчений, лютіший, ніж де б то не було в інших республіках і областях Союзу».

Ця лжетеорія стала директивою, відповідно до якої діяла ідеологічна машина тоталітарної держави. Преса, радіо, кінохроніка були переповнені сфабрикованими слідчими матеріалами про «злочинні дії ворогів народу», їх шпигунство на користь іноземних держав, шкідництво на виробництві, в армії, наукових закладах, державних установах. Проводили масові мітинги, організатори яких вимагали від виступаючих засудження виявлених «ворогів народу», схвалення смертних вироків, тощо.
Теза про загострення класової боротьби стала теоретичною підставою для розгортання боротьби з будь-якими проявами інакомислення в суспільства і партії, обґрунтування масових репресій у країні, нагнітання істерії страху, аби паралізувати волю народу до опору.

Відновити справедливість – це обов’язок перед тими, хто невинно постраждав, перед їх рідними і близькими. Біль за долі людей, які постраждали від сталінсько-беріївської репресивної машини назавжди збережеться в нашій пам’яті. Ця робота – данина пам’яті землякам, які були безпідставно репресовані за політичними мотивами.

==Список використаних джерел та літератури==

==Автор статті==

[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]]

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-12-08T12:19:01Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Безпідставно репресовані жителі села Новгородського */

== Вступ ==

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і увесь народ хочуть осмислити своє минуле, знайти відповіді на запитання: що з нами сталося? Чому сталося? Як сталося? Минуле не належить нікому зокрема. Воно надбання нинішніх і прийдешніх поколінь. На десятиліття можна засекретити архіви, можна прикопати в глибинах сховищ викривальні докази – документи, можна замести сліди злочинів, можна просто переписати історію – на догоду диктаторам. Але історія має здатність: рано чи пізно таємне стане явним.

З проголошенням незалежності України в 1991 році настав час, коли стали зникати « білі плями історії». Одна з них – масові репресії 30 – х рр. ХХ ст. Багато людей, репресованих у ті часи, були реабілітовані після смерті Й.Сталіна в 1953р. Але, на превеликий жаль, їхні родичі не отримали жодних реабілітаційних документів. Відновити історичну справедливість і отримати хоча б свідоцтва про смерть ці люди змогли лише після того, як Україна стала самостійною незалежною державою, тобто лише в кінці ХХ ст.

Досліджуючи тему голодомору 1932 – 1933 рр. в нашому селі краєзнавці шкільного музею виявили родину Гапон (Лук’яніхіної) Марфи Тимофіївни (нині покійної), чиї близькі родичі стали жертвами жорстокої сталінської репресивної системи в 30 – х рр. минулого століття. Учні дуже зацікавилися цими матеріалами, але, на жаль, Марфа Тимофіївна не погодилася надати нам документи про своїх репресованих родичів для зняття з них ксерокопій. Свою відмову вона мотивувала тим, що необхідно запитати дозволу у… відповідних органах. Ми зрозуміли, що страх, який намагалися поселити не лише в душі , а й у гени, Сталін та його найближче оточення, діяв. Діяв навіть через стільки десятків років… Від цього було страшно і якось ніяково. Але ми не стали наполягати і з розумінням поставилися до цієї родини, адже Марфа Тимофіівна пережила не лише втрату своїх близьких, а й голодомор 1932 – 1933 рр. та Велику Вітчизняну війну.

Пройшло кілька років і невістка Марфи Тимофіївни – Новгородська Клавдія одного разу сама занесла до школи ці безцінні матеріали. Марфа Тимофіївна на той час вже майже не виходила з будинку.

У 2009р. померла Гапон (Лук'яніхіна) Марфа Тимофіївна, у 2011 р. помер її єдиний син Новгородський Олексій Олександрович, у 2013 р. померла її невістка – Новгородська Клавдія Федорівна. Ось ми і вирішили на місцевому рівні відновити історичну справедливість і надрукувати інформацію про цих невинних жертв сталінських репресій 30 – х рр.. 20 ст. Сподіваємося, що ми ніколи не будемо жити в такій державі, в якій люди чи то бояться, чи то соромляться навіть тоді, коли історична справедливість давно відновлена, коли людині повернуто добре імꞌя, але пережита ганьба, відчай, великий страх і тривога не дають вільно дихати навіть через десятиліття…

== Реабілітовані історією ==

=== Репресії 30-х років ХХ століття на Сумщині===
Історія політичних репресій на Сумщині за радянської доби (придушення політичної та духовної опозиції шляхом позбавлення волі, життя, обмеження громадянських прав і свобод) мало знана. Вона роками замовчувалась або висвітлювалась, всупереч історичним фактам, односторонньо, здебільшого – упереджено.
Сьогодні на основі архівних документів маємо можливість з достатньою мірою об’єктивності відтворити політичну спрямованість і масштаби репресій. Перш за все зазначимо, що події, про які йде мова, були болісними і трагічними: Сумщина, як і вся Україна, зазнала значних, насамперед, людських втрат.
Застосування насильства як засобу політичної боротьби з противниками влади Рад і опозиційно налаштованими громадянами було однією з важливих умов становлення і функціонування радянського тоталітарного режиму. Зачинатель соціалістичної держави В. Ленін задовго до Жовтневого перевороту 1917 року, характеризуючи основи майбутньої радянської правової системи, стверджував: «Етично все, що служить її укріпленню і зміцненню» . Згодом, перебуваючи на посаді голови більшовицького уряду Росії, він неухильно дотримується думки про те, що диктатура пролетаріату ніщо інше як необмежена жодними законами, ніякими абсолютними правилами влада, яка спирається безпосередньо на насильство.

У 30 – х роках завершилося формування Радянської тоталітарної держави. Безроздільним господарем у країні став сталінський режим, якому було підпорядковане не лише економічне і політичне життя, а й життя кожного громадянина. Сталінський режим, звичайно, не міг би провести всю відому нам політику, якби не було репресій. З одного боку, більшовики вустами Сталіна проголошували будівництво соціалізму і поступовий перехід до комунізму, а з іншого – Сталін «обгрунтовував» теорію посилення класової боротьби при будівництві нового життя. Всі, хто виступали або виявляли невдоволення політикою радянської влади, оголошувалися ворогами народу.
Перші репресії почалися наприкінці 20- х років. Особливого розмаху вони набули під час колективізації. Для їх посилення було використано вбивство 1 грудня 1934 року першого секретаря Ленінградського обкому партії С.М. Кірова.
У 1934 році знову був створений наркомат внутрішніх справ УРСР, ліквідований у 1930 році. В його складі замість ДПУ з’явилося управління державної безпеки. На місцях почалось формування неконституційних органів позасудових репресій у вигляді «трійок». При наркомі внутрішніх справ СРСР і під його головуванням діяла так звана «особлива нарада». В грудні 1934 р. ЦВК СРСР ухвалив постанову «Про порядок ведення справ про підготовку і здійснення терористичних актів», за якою процедура підготовки і проходження кримінальних справ про терористичні організації і акти терору була суттєво спрощена і скорочена (до 10 днів).

Після лютнево-березневого пленуму ЦК ВКП(б) 1937 року, на якому Й. Сталін зажадав «покласти край діяльності саботажників, шпигунів і диверсантів», репресії посилились. Оперативний наказ по НКВС СРСР за № 00447 (кінець липня 1937р.) вимагав притягти до кримінальної відповідальності близько 64 тисяч куркулів та кримінальних злочинців в Україні.
Одночасно у республіці здійснювались інші протиправні заходи. Так, 11 серпня 1937 р. НКВС СРСР видав наказ за № 00485, в якому ставилось завдання покласти край антирадянській діяльності польської розвідки і диверсійно-повстанської низівки «ПОВ» (польської організації військової). Наказ супроводжувався листом наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова, в якому «викривалися» нечувані злочини «фашистсько-повстанської і терористичної діяльності» польської розвідки в СРСР.
Надсилаючи зазначені документи до місцевих управлінь, нарком внутрішніх справ УРСР І. Леплевський 16 серпня 1937 р. вимагав з 20 серпня 1937 р. розпочати широку операцію, в першу чергу по Червоній Армії, військових заводах, оборонних цехах, залізничному, водному та повітряному транспорту, електросиловому господарству та газових і перегонних заводах. Як проходила «польська операція» на Сумщині, видно з доповідної записки управління НКВС по Чернігівській області, надісланої до НКВС УРСР. В ній зазначалося, що протягом звітного періоду (серпень-грудень 1937 р.) було ліквідовано польську шпигунську резидентуру на Шосткинських оборонних заводах у складі 6 осіб, викрито як польського агента директора одного з хлібозаводів у м. Ромни І. Дітковського. У серпні 1937 р. був заарештований машиніст депо залізничної станції Білопілля Піунов Ф. І., якому інкримінувались тісні контакти з польською розвідкою. За матеріалами слідства він підтримував зв’язок з Польщею завдяки дружині, батьки якої мали польські паспорти. Особливою нарадою при НКВС СРСР 28 грудня 1937 р. Піунов був визнаний «польським шпигуном», за що отримав 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.

Аналогічні справи в середині 1937 р. були порушені проти начальника залізничної станції Хутір-Михайлівський Ямпільського району Горновського В. С., бухгалтера Буринського пункту «Заготзерно» Мощенка І. Г. та інших.
Продовжувалася розпочата ще у 1920-х роках боротьба з православною церквою та іншими релігійними конфесіями. Наказ НКВС СРСР від 5 жовтня 1937 р. орієнтував його працівників на проведення у короткі терміни широкої операції з метою рішучого розгрому церковно-сектантських контрреволюційних кадрів.
Загалом, за неповними архівними даними, жертвами репресій у 1920-х–1940-х рр. на Сумщині стали близько 200 служителів церкви. Характерно, що всі вони були звинувачені не в релігійній діяльності, а в антирадянській пропаганді, належності до націоналістичних організацій тощо.

Напередодні та в апогей «великого терору» посилюється гоніння на українську інтелігенцію як головного носія гуманістичних ідей і культурних традицій народу. Воно зламало життя багатьом поетам, прозаїкам, журналістам і публіцистам, які народилися або жили і працювали на території Сумської області: були розстріляні уродженець Лебединського району Михайло Дубовик, Андрій Панів з Білопілля, Олександр Соколовський з Конотопу, Василь Чечвянський з Охтирщини; одержали по 10 років ув’язнення з наступним засланням уродженці м. Ромни Борис Антоненко-Давидович і Григорій Майфет; по дорозі на Колиму помер уродженець Конотопського району Василь Басок, у місцях відбуття покарання обірвалося життя уродженця Глухівського району Володимира Нарбута. Жертвами сталінських репресій стали діячі науки і культури, в першу чергу ті, що формувалися як вчені в дореволюційні часи.

Навесні 1938 р. Сумською міжрайопергрупою Харківського облуправління НКВС була «викрита» антирадянська організація, яка, начебто, з 1934 року діяла на території Краснопільського району. За цією справою заарештовано 19 педагогічних працівників, серед яких були інспектори райвно, директори шкіл і вчителі. Один з обвинувачених, не витримавши, очевидно, режиму допитів, «зізнався», що члени цієї організації свідомо зривали викладання російської мови, затримували на складах райвно та шкіл посібники з російської мови, не видавали їх учням і вчителям, сіяли вороже ставлення учнів до дітей-росіян, всіляко намагалися відірвати учнів від комсомольського та піонерського впливу, дискредитували вчителів-комуністів і т. п.
Рішенням трійки УНКВС по Харківській області від 1 квітня 1938 р. до 12 обвинувачених застосована вища міра покарання, решту позбавлено волі на різні терміни. Через 19 років постановою президії Сумського обласного суду від 5 червня 1957 р. рішення трійки скасовано. Додатковим розслідуванням установлено, що ніякої контрреволюційної організації вчителів у Краснопільському районі не було. Всі репресовані за цією справою реабілітовані.

В цілому на Сумщині в 1930-ті роки репресовано близько 800 представників інтелігенції, з них більше половини – педагогічні кадри. Майже кожний третій із репресованих педагогічних працівників був розстріляний.
Можна погодитись зі ствердженням дослідника політичних репресій в Україні М. Шитюка, який в одній із своїх книг зауважив: «Такого страшного лихоліття, як у роки сталінщини, радянський народ не знав ніколи. Сталін та його поплічники створили витончену систему народознищення, яка використовувала наймерзенніші риси людської природи: підлість, жорстокість, садизм».
Цю думку підтверджують свідчення колишніх слідчих КДБ, дані ними під час перегляду справ репресованих. Один з них, у 1956 році говорив: «Тоді для заарештованих, що знаходилися в Сумській в’язниці, була створена нестерпна обстановка», що дуже впливала на їх зізнання відразу ж, на першому допиті. Було доставлено з Харкова спеціально підготовлених людей, котрих поміщали до камер з арештованими, яких вони схиляли до «зізнання». При цьому доставлені особи говорили заарештованим, що в разі відмови зізнаватися, їх будуть бити і застосовувати до них інші жорстокі засоби, а хто зізнався – того вишлють за межі області, до віддалених населених пунктів Радянського Союзу з наданням роботи. Все це впливало на нестійких заарештованих і вони з перших допитів «зізнавалися».

Про систему нелюдських допитів розповідав у березні 1956 р. колишній заступник начальника Сумського міського відділу НКВС Богров С. М.: «Щодо методів слідства в той час можу засвідчити, що застосовувались незаконні методи [...] Якщо заарештований не визнавав належності до антирадянської організації, застосовувалась «стійка», тобто підслідного примушували стояти на ногах доти, поки не зізнається, тобто не дасть свідчень на себе. Крім того, якщо співробітники йшли відпочивати, підслідний залишався в коридорі, і черговий зобов’язаний був дивитися, щоб він не спав, а зранку знову його допитували, і, якщо він не зізнавався, знову застосовувалася «стійка». Все це робилося за розпорядженням начальників».
Про факти знущань над заарештованими в Сумському міськвідділі НКВС, начальником якого в 1936 – 1938 рр. був Кудринський О. І., свідчать ті, хто на собі відчув у 1938 році його методи слідства: Райко П. Д. – «Мене допитували 12 годин підряд. Кудринський під час допиту дав мені мов би конспект, про що я повинен давати покази, і сказав, поки я повернуся з обіду, щоб я написав власноручне показання. Я відмовився це зробити [...] після цього почав мене бити лінійкою по плечах і, взагалі, куди попало [...].”

А ось що розповідав про діяльність своїх підлеглих у м. Шостка колишній начальник Чернігівського облуправління НКВС Єгоров А. І., який врешті-решт і сам опинився під слідством. Витягз протоколу його допиту 28 березня 1939 р.:

Питання: Яку ворожу діяльність ви здійснювали?

Відповідь: В основному фальсифікували слідчі справи і проводили безпідставні арешти населення.

Питання: Ви давали [підлеглим] прямі установки щодо фальсифікації слідчих справ?

Відповідь: Не було такої потреби [...] оскільки вони в цьому виявляли свою ініціативу. Крім того, мої розпорядження, які я віддавав по слідчій роботі, спрямовували їх на фальсифікацію.

Питання: Які вами були сфальсифіковані контрреволюційні організації?

Відповідь: Отримуючи орієнтування зверху [...] я давав вказівки начальникам відділів приблизно такі: викрити контрреволюційну організацію, але з таким розрахунком, щоб 10-15 чол. керівників охоплювали всю масу заарештованих своїми показаннями [...]

Питання: Чому на оборонних заводах [м. Шостка] репресовувалися в більшості інженерно-технічні працівники?

Відповідь: Це я пояснюю тим, що спочатку було репресовано керівництво оборонних заводів [...] і цілком зрозуміло, що воно давало «свідчення» на тих осіб, з якими більше спілкувалося, а спілкування їх було в основному з інженерами і техніками даних заводів».

Як бачимо, цього було достатньо для створення різних фальшивок про чисельні контрреволюційні організації, що і було зроблено у Шостці, де тільки на заводі № 9 у 1937 році репресовано 109 осіб, з них 19 отримало вищу міру покарання.
Матеріали підготовки судових процесів, що зберігаються в архівах, дозволяють відтворити механізм фальсифікації та юридичного оформлення судових справ, показати абсурдність звинувачень і становище звинувачуваних. Ось протоколи допитів так званих членів контрреволюційної повстанської організації СВУ, «викритої» на Сумщині у 1932 році: Олексенко П. Г. (м. Тростянець) – «У той час я не знав, що значать ці три букви. Уже пізніше, перебуваючи в тюрмі, я дізнався, що «СВУ» – це «Спілка визволення України». Мені і в голову не приходило, що «СВУ» – це якась контрреволюційна організація»; Коломієць М.В. (с. Лукашівка Великописарівського району) – «[...] Мені запропонували підписати 2 чистих бланки протоколів допитів. Я не відмовився, підписав і був радий, що мене відпустили додому. Все боявся, щоб і мене не заарештували [...]» .

Архівно-слідчі справи свідчать, що докази на слідстві вибивалися силою або психологічним тиском, людей морили голодом доти, поки вони не починали «говорити». У тих, хто уцілів, співробітники НКВС брали підписку про нерозголошення ними методів ведення слідства.
Вщухання інтенсивної репресивної практики стало помітним лише після прийняття постанови Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 17 листопада 1938 р. «Про арешти, прокурорський нагляд та проведення слідства», згідно з якою заборонялися будь-які масові операції, пов’язані з арештом і висланням громадян, встановлювалася персональна відповідальність працівників НКВС та прокуратури за незаконні арешти. Про це свідчать відомості про кількість засуджених, яка у рік створення Сумської області (1939) становила 297 осіб, причому жодного сумчанина не було покарано на смерть. У 1940 році кількість заарештованих управлінням НКВС по Сумській області зменшилася, у порівнянні з попереднім роком, удвічі і становила 135 осіб.

Підсумовуючи, зазначимо, що для нашої області втрати від політичних репресій були відчутними. Немає жодного куточка в області, де б люди не потерпали від політичних переслідувань.
Загальна кількість репресованих (згодом реабілітованих) уродженців або мешканців Сумщини, за підрахунками упорядників книги «Реабілітовані історією. Сумська область» становить, орієнтовно, майже 20 тисяч осіб. З них репресовано судовими або позасудовими органами близько 15 тисяч осіб, слідчі справи яких зберігаються в державних архівах області. Більше 3 тис. чол. було розстріляно, в тому числі майже 380 чол. – у м. Суми. Понад 5 тис. мешканців нашого краю притягнуто до адміністративної відповідальності місцевою владою.

За роки радянської влади судами, трибуналами, так званими «трійками», «двійками» та особливими нарадами було репресовано понад 1100 уродженців або мешканців обласного центру, з них близько 270 чол. засуджено до вищої міри покарання. Значна кількість репресованих припадає на місто Конотоп, Білопільський і Конотопський райони. Слід відзначити, що вище наведені дані не є повними: неможливо остаточно підрахувати розкуркулених селян з
членами їх родин, а також всіх наших земляків, що були репресовані за сучасними межами Сумщини.

Великими були матеріальні і моральні наслідки репресій. Люди позбавлялися особистого майна, конституційних прав і свобод. Страждали сім’ї, насамперед, діти репресованих. Заохочувалися наклепництво і доноси. Особливо боляче моральні травми переживали чесні, віддані радянській владі люди, які переслідувались безпідставно.

По-різному склалися долі наших безвинно засуджених земляків, змушених будувати канали Москва-Волга, Біломорсько-Балтійський, працювати на лісозаготівлях в Північному краї і Сибіру, відбувати покарання на Соловках і Колимі, в інших таборах ГУЛАГу. Життя багатьох з них там і закінчилось. Чимало їх могил – й досі безіменні. В Сумах поховання померлих і страчених політичних в’язнів здійснювалось у 1930 – 1940 рр. на території центрального міського кладовища. Багато громадян знайшли свій вічний спокій на території Комсомольського парку Московського району Харкова та в урочищі Халявинське, що поблизу Чернігова.

З 1956 року розпочався масовий перегляд кримінальних справ репресованих. З 1989року процес реабілітації активізувався. Одним з перших законодавчих актів незалежної України був Закон від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Відповідно до нього з потерпілих громадян знято тавро «ворогів народу», людям повернуто їх чесне ім’я.

=== Жертви сталінського беззаконня на Тростянеччині===
Встановлення одноосібної влади Й.Сталіна, перетворення держави в тоталітарну було неможливо без масових репресій. Це було характерним для всіх диктаторів. Та за масштабами Й.Сталін перевершив усіх. У народі улюбленою була пісня, слова якої говорили: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек…». Так, людина могла лише вільно дихати повітрям. А все інше перебувало під жорстоким контролем. За неповними даними, у 30-х роках у Тростянецькому районі було репресовано біля 300 чоловік.
#Артюх Степан Олексійович, 1887 року народження, одноосібник, с. Боромля.
#Аушев Павло Олексійович, 1883 року народження, одноосібник, с. В. Люджа.
#Абраменко Семен Петрович, 1880 року народження, с. Гребениківка.
#Абраменко Сава Петрович, 1891 року народження, с. Гребениківка.
#Антипенко Михайло Архипович, 1873 року народження, м. Тростянець.
#Басов Григорій Павлович, 1881 року народження, с. Дернове.
#Брехунець Тимофій Аврамович, 1882 року народження, с. Білка.
#Будник Олексанрд Степанович, 1887 року народження, с.Жигайлівка.
#Бугай Тимофій Якович, 1883 року народження, м.Тростянець.
#Бабич Лариса Олексіївна, 1912 року народження, вихователь дитячого садка, м. Тростянець.
#Басов Митрофан Михайлович, 1883 року народження, сторож райлісгоспу, с. Печини.
#Бєлокопитов Михайло Іванович, 1895 року народження, візник промислової артілі «Червоний гужевик», м. Тростянець.
#Бєльський Кирило Вавинович, 1878 року народження, сторож райлісгоспу, с. Тучне.
#Борисенко Панас Никонорович, 1892 року народження, одноосібник, с. Ясинок.
#Важкула Каролина Ернестівна, 1893 року народження, домогосподарка, м. Тростянець.
#Васильєв Павло Олександрович, 1898 року народження. Без постійного місця проживання.
#Ведь Петро Миколайович, 1897 року народження, селянин, с. Боромля.
#Верещагіна Наталія Федотівна, 1879 року народження, селянка, с. Гребениківка.
#Вовк Марко Федорович, селянин - одноосібник, с. Боромля.
#Воловик Андрій Денисович, 1886 року народження, с. Микитівка.
#Гончаренко Костянтин Васильович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Гордієнко Степан Петрович, 1893 року народження, сторож лісгоспу, м. Тростянець
#Горомовая Тетяна Борисівна, 1878 року народження, домогосподарка, с. Криничне.
#Гонтаренко Андрій Карпович, 1889 року народження, с. Вовкове.
#Годовась Василь Петрович, 1882 року народження, с. Гребениківка.
#Головченко Тимофій Олександрович,1875 року народження, м. Тростянець.
#Гуцева Агафія Гуріївна, 1894 року народження, с.Братське.
#Гробов Олексій Юхимович, 1883 року народження, селянин, с. Ницаха.
#Грудзинський Михайно Феокситович, 1880 р. н., старший рахівник 9-ї дистанції колії станції Смородине, м. Тростянець.
#Гура Дмитро Юхимович, 1875 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидов Омелян Микитович, 1887 року народження, селянин, с. Печини
#Давидов Семен Якович, 1909 року народження, селянин, с.Печини.
#Давидов Михайло Дмитрович, 1910 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидова Анастасія Сергївна, 1909 року народження, селянка, с. Печини.
#Давидова Марфа Миколіївна, 1890 року народження, селянка, с. Печини.
#Довженко Дарія Остапівна, 1883 року, с. Боромля.
#Залавський Тимофій Венедиктович, 1870 року народження, м. Тростянець.
#Захарченко Дмитро Васильович, 1861 року народження, м. Тростянець.
#Кияшко Юхим Єгорович, 1872 року народження, с. Станова.
#Кочерга Василь Трохимович,1927 року народження, с. Микитівка.
#Камлик Іван Лук’янович, 1892 року народження, робітник радгоспу «Грязнянський», с. Жигайлівка.
#Квітченко Прохор Петрович, 1977 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Китай Леонтій Андрійович, 1900 року народження, бригадир бурякорадгоспу, с. Буймер.
#Клочко Олексій Олексійович, 1888 року народження, слюсар станції Смородине, м. Тростянець.
#Коваль Яків Матвійович, 1890 року наролдення, селянин, с. Боромля.
#Коваленко Дмитро Лукич, 1884 року народження, селянин, с. Боромля.
#Колесник Семен Самсонович, 1891 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Колесник Панас Іванович, 1897 року народження, одноосібник, с. Жигайлівка.
#Коробченко Прокіп Єлисейович, 1883 року народження, священик, с. Поляне.
#Кривущенко Федір Васильович, 1884 року народження, конюх деревооброблювального заводу, м. Тростянець.
#Кудря Іван Павлович, 1897 року народження, лісник Нескучанського лісництва, м. Тростянець.
#Кунда Роман Максимович, 1890 року народження, поїзний кочегар станції Люботин, м. Тростянець.
#Лавринченко Михайло Олексійович, 1894 року народження, селянин, С. Боромля.
#Лагоша Тимофій Якович, 1890 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Ложечннк Федір Петрович,1904 року народження, м. Тростянець.
#Левченко Павло Іванович, 1876 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Левченко Мефодій Анисимович, 1894 року народження, священик, с. Боромля.
#Лесняк Яків Іванович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лисогор Арсеній Моїсейович, 1881 року народження, пасічник, м. Тростянець.
#Лобода Андрій Григорович, 1889 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лобода Андрій Михайлович, 1885 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Лобода Анастасія Артемівна,1863 року народженя, с. Боромля.
#Логоша Пилип Якович,1887 року народження, с. Жигайлівка.
#Лободюк Помпей Гнатович, 1870 року народження, д’якон, м. Тростянець.
#Лобуренко Яків Савелійович,1876 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Григорій Якович, 1921 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Іван Якович,1902 року народження, с. Боромля.
#Лозенко Захар Тимофійович, 1900 року народження, м. Тростянець.
#Лецунко Кіндрат Гаврилович, 1874 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Луста Феодосій Омелянович, 1888 року народження, колгоспник, с. Попівка.
#Лушпенко Василь Михайлович, 1890 року народження, селянин, с. Семереньки.
#Лучанінов Андрій Євдокимович,1891 року народження. с. Люджа.
#Макогон Ілля Григорович,1873 року народження,с. Семереньки.
#Марьєнко-Басова Марфа Петрівна, 1880 року народження, селянка, с. Печини.
#Марьєнко Іван Васильович, 1882 року народження, селянин, с. Печини.
#Манірко Олексакндр Семенович, 1883 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Мартинченко Петро Петрович, 1880 року народження, селянин, с. Микитівка.
#Мартиновський Олександр Калинікович, 1878 року народження, колгоспник артілі «Петровського», с. Мащанка.
#Мірощниченко Семен Васильович, 1891 року народження, селянин, хутір Боровський.
#Мельник Григорій Петрович,1890 року народження,с. Шевченків Гай.
#Молодик Корній Павлович, 1889 року народження, без постійного місця роботи, хутір Шевченко.
#Монастирьов Сергій Васильович, 1908 року народження, селянин, с. Печини.
#Москаленко Варвара Калитстратівна, 1905 року народження, селянка, с. Семереньки.
#Мозговий Андрій Никифорович, 1897 року народження, служитель релігійного культу, с. Боромля.
#Немчик Петро Францович, 1884 року народження, робітник станції Смородине, м. Тростянець.
#Негода Дмитро Олександрович, с. Жигайлівка.
#Николенко Іван Кирилович, 1884 року народження, стрілочник станції Тростянець, м. Тростянець.
#Николенко Митрофан Дмитрович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Николенко Сидір Кирилович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Новгородський Іван Петрович, 1879 року народження, робітник колгоспу імені Орджонікідзе, с. Боромля.
#Нужненко Степан Андрійович, 1885 року народження, с. Смородине.
#Опара Гаврило Андрійович, 1905 року народження, с. Верхолюджа.
#Опара Тихін Дем’янович,1903 року народження, с. Семереньки.
#Омельченко Августа Робертівна, 1880 року народження, пенсіонерка, м. Тростянець.
#Оладько Микола Артемович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Пачкун Михайло Аксентійович, 1891 року народження, колгоспник, с. Бранцівка.
#Пачкун Олексій Аксенович, 1894 року народження, колгоспник,с. Бранцівка.
#Піддубний Олексій Федотович, 1901 року народження, нормувальник станції Смородине, м. Тростянець.
#Прушинська Євгенія Миколаївна, 1890 року народження, учитель школи, с. Люджа.
#Пташник Тихон Никанорович, 1899 р.н., путівник обхідник 8-ї дистанції ст. Суми, залізн. перегін Гребениківка – Боромля.
#Пушкар Данило Юхимович, 1881 року народження, селянин, с. Буймер.
#Приходько Іван Дмитрович, 1900 року народження, священик, с. Білка.
#Прокофьєв Микола Григорович, 1884 р. н., пічник будівельного поїзда станції Мерефа, хутір Птичта.
#Радіонов Семен Гордійович, 1886 року народження, селянин, с. Боромля.
#Роздер Федір Антипович, 1886 року народження, експедитор лісопильного заводу, м. Тростянець.
#Рибалко Микита Андрійович, 1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Рибалко Данило Іванович,1890 року народження, с. Мащанка.
#Сасін Петро Іванович, 1907 року народження, ніде не працював, с. Печини.
#Сасін Іван Трохимович, 1908 року народження, без постійного місця роботи, с. Печини.
#Сасін Михайло Трохимович, 1911 року народження, селянин, с. Печини.
#Сасін Трохим Семенович, 1870 року народження, селянин, с.Печини.
#Сасін Терентійй Миколайович, 1901 року народження, селянин, с. Печини.
#Садовничий Данило Якович, 1906 року народження, оглядач вагонів на станції Смородине.
#Сащенко Федір Юхимович, 1898 року народження, селянин, с. Боромля.
#Святуха Степан Дмитрович, 1890 року народження, ніде не працював, м. Тростянець.
#Святуха Іван Тимофійович,1857 року народження, м.Тростянець.
#Селегень Михайло Єгорович, 1879 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Селегень Дмитро Іванович,1890 року народження, м. Тростянець.
#Садовський Петро Кузьмич, 1900 року народження, помічник машиніста на залізничній колії м. Богодухів, м. Тростянець.
#Садовський Вадим Петрович, 1900 року народження,м. Тростянець.
#Слизченко Іван Панасович, 1912 року народження, селянин, с. Боромля.
#Слівкін Данило Петрович, 1903 року народження, селянин, с. Поляне.
#Смирнов Іван Сергійович, 1878 року народження, священик, с. Боромля.
#Сокольников Мирон Ілліч, 1879 року народження, селянин, с. Поляне.
#Сокрута Григорій Арсентійович, 1903 року народження, м. Тростянець.
#Стрекіца Павло Григорович, 1883 року народження, селянин, с. Попівка.
#Сумцов Степан Васильович, 1887 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Сумцов Анрій Йосипович,1877 року народження, с. Боромля.
#Сасін Іван Трохимович, 1909 року народження, селянин, с. Печини.
#Сизарєв Петро Лаврентійович, 1878 року народження, робітник лісництва, с. Печини.
#Столяренко Михайло Костянтинович,1876 року народження, м. Тростянець.
#Струтинський Федір йосипович, 1907 року народження, с. Боромля.
#Тарасенко Андрій Васильович,1882 року народження, с. Білка.
#Тарасенко Дмитро Дмитрович, 1923 року народження, м. Тростянець.
#Твердий Григорій Іванович, 1883 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Тертичний Макар Васильович,м. Тростянець.
#Тимченко Дем’ян Тимофійович, 1907 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Троїцький Іван Михайлович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Убийкінь Кузьма Андрійович, 1904 року народження, селянин, с. Криничне.
#Удовиченко Іван Анисимович.
#Удовиченко Савелій Онисимович, 1912 року народження, с. Жигайлівка.
#Фесенко Сергій Семенович, 1889 року народження, с. Боромля.
#Федченко Євграф Аврамович,1858 року народження, с. Кам’ янка.
#Федченко Пантелій Аврамович,1887 року народження, с. Кам’ янка.
#Хижков Омелян Карпович, с. Кам ‘янка.
#Хижков Пилип Омелянович, 1893 року народження, с. Кам ‘янка.
#Хижковий Панас Трохимович,1880 року народження, с. Кам ‘янка.
#Цілуйко - Середа Меланія Іванівна, 1924 року народження,с. Білка.
#Яресько Юхим Васильович,1878 року народження, с. Боромля.
#Яременко Яків Пилипович,1893 року народження, с. Білка.
#Яценко Петро Олексійович,1909 року народження, с.Зубівка.
#Яценко Петро Савелійович,1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Шимко Василь Якович,1886 року народження, м. Тростянець.
#Шульга Юхим Данилович, 1881 року народження, с. Жигайлівка.

=== Безпідставно репресовані жителі села Новгородського ===
На початку XX ст. сучасне село Новгородське мало назву «хутір Новгородський» і відносилося до Харківської губернії. Населення було невелике – декілька десятків дворів – близько 50 -70 чол. За соціальним складом воно було неоднорідним. Були більш заможні селяни – сім’ї Новгородських, Зайців, Лук’яніхіних, які мали 2 -3 корови, коней, чимало землі; і менш заможні, що не мали власної худоби і достатньої кількості землі.

Буремні революційні події 1917 року жителі нашого села зустріли неоднозначно. Бідняцькі сім’ї із захопленням, сподіваючись на покращення матеріальних умов життя, більш заможні з тривогою: що буде далі?

Активних військових дій на території нашого села не було. Як згадували наші старожили, представники нової більшовицької влади ходили з хати в хату і наказували знімати ікони та образи, а замість них прикріпляти портрети Леніна, Маркса тощо

У 30 –х роках у селі був створений колгосп ім. Паризької Комуни. Першим головою колгоспу був Безрук Степан. Селяни не дуже хотіли вступати в колгосп.

Не обійшов наше невелике село і голодомор 1932 -1933 років. Як згадували старожили, спеціальні загони уповноважених разом з місцевими представниками ходили з будинку в будинок і забирали геть усе: зерно, картоплю, буряки тощо. Але масової смертності населення вдалося уникнути, адже багато жителів села працювали на залізниці і отримували продовольчі пайки.

Наприкінці 30–х років ХХ ст. Україну і наше село накрили чорні крила масових репресій. Жертвами сталінського терору в нашому селі стали сім’ї Лук’яніхіних і Лобуренків. На жаль, отримати інформацію про сім’ю Лобуренків на даний момент неможливо - їхні нащадки виїхали з нашого села.
Ми лише володіємо інформацією, яка була надрукована в газеті «Тростянецький вісник» за 10 березня 1993року. У списках реабілітованих жертв сталінських репресій є два прізвища жителів нашого села: Лобуренко Яків Савелійович, 1876 року народження, хутір Новгородський, та Лобуренко Григорій Якович, 1921 року народження, хутір Новгородський. Також є прізвище Лобуренко Іван Якович, 1902 року народження, село Боромля. Можна припустити, що це одна сімꞌя: Лобуренко Яків Савелійович – батько, а Лобуренко Григорій Якович і Лобуренко Іван Якович - сини. У книзі М. М. Артюшенка «Історія Боромлі» теж згадане прізвище Лобуренка Івана Явовича,1902 року народження, який працював вантажником перевалочного пункту станції Боромля. Можливо, він був одружений і жив у с. Боромлі, але працював на станції Боромля (хутір Новгородський).

Що ж стосується сім’ї Лук’яніхіних, то ми володіємо дуже цікавою інформацією про них. Лук’яніхін Тимофій Степанович народився 20 лютого 1883року у селі Боромля. Згодом він отримав ділянку землі у хуторі Новгородському і переїхав сюди жити. Був одружений. Дружина – Катерина Романівна. Сім’я Лук’яніхіних була багатодітною. Діти: Іван (1906 року народження), Марфа (1911 року народження), Павло, Галина, Олександра. Сім’я була заможною, за тодішнім поняттям «селяни–одноосібники». У Боромлянській сільській раді вони були позначені як «куркульські» і тому за рішенням цієї ради підлягали розкуркуленню в 1930–му році. Як згадувала Марфа Тимофіївна, на той час їй було 19 років, їх вигнали з будинку, розвалили піч, двері, вікна позабивали дошками. Вони жили де була змога – у далеких родичів, знайомих, сусідів. Марфа Тимофіївна уже була одружена. У 1930-му році у неї народився син Олексій. Її мати, Катерина Романівна, дружина Тимофія Степановича померла від голоду у 1933 року на сусідньому подвір’ї. Що сталося з нею – Марфа Тимофіївна не пам’ятала. Сказала лише, що її закопали в яму, а могилу розрівняли – щоб не було сліду. Про те, що трапилося потім з батьком і братом Марфи Тимофіївни ми дізнаємось з її розповіді. За словами жінки «в 1937 році їх забрали з роботи, і все…» і люди зникли на довгі-довгі десятиліття...

У 1992 році Марфа Тимофіївна написала заяву і отримала листа з Служби Безпеки України. Ми подаємо копії всіх документів. З них можна дізнатися про подальшу долю цих людей.

Лук’яніхін Тимофій Степанович і Лік’яніхін Іван Тимофійович були заарештовані 7 серпня 1937 року. На час арешту вони працювали на Південній залізниці - Тимофій Степанович черговим стрілочного посту при станції Боромля, а Іван Тимофійович - ремонтним працівником 9 дистанції служби колії.

Відповідно до вироку суду батько і син Лук’яніхіни були звинувачені в тому, що серед оточуючих їх осіб проводили антирадянську агітацію і займалися шкідництвом на залізничному транспорті. Під час попереднього слідства звинувачені винними себе не визнали. Справу було передано на розгляд Особливої трійки УНКВС в Харківській області, рішенням якої від 15 серпня 1937 року Лук’яніхін Іван Тимофійович був засуджений до розстрілу з конфіскацією належного йому особисто майна, а Лук’яніхін Тимофій Степанович до ув’язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 10 років.

Вирок суду по відношенню до Лук’яніхіна Івана Тимофійовича був виконаний 21 жовтня 1937 року о 23 годині 45 хвилин в місті Суми. Він був похований на центральному кладовищі міста Суми, в його східному секторі.

Лук’яніхін Тимофій Степанович відбував термін в Свободненському ВТТ, де помер 18 лютого 1942 року. В отриманих документах зазначалося, що причину смерті і місце поховання, на жаль, встановити не було можливості через розформування місць ув’язнень Амурської області і за давністю часу.

В 1959 році справу про засудження батька і сина Лук’ яніхіних було переглянуто в Президії Харківського обласного суду 23 жовтня, у результаті чого було встановлено, що вони були засуджені необгрунтовано, а тому постанову особливої трійки УНКВС по Харківській області від15.09.1937 року відмінено і справу закрито за відсутністю в їх діях складу злочину.

Лук’ яніхін Іван Тимофійович та Лук’ яніхін Тимофій Степанович реабілітовані посмертно.

== Висновки ==

==Список використаних джерел та літератури==

==Автор статті==

[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]]

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-12-08T12:17:58Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Жертви сталінського беззаконня на Тростянеччині */

== Вступ ==

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і увесь народ хочуть осмислити своє минуле, знайти відповіді на запитання: що з нами сталося? Чому сталося? Як сталося? Минуле не належить нікому зокрема. Воно надбання нинішніх і прийдешніх поколінь. На десятиліття можна засекретити архіви, можна прикопати в глибинах сховищ викривальні докази – документи, можна замести сліди злочинів, можна просто переписати історію – на догоду диктаторам. Але історія має здатність: рано чи пізно таємне стане явним.

З проголошенням незалежності України в 1991 році настав час, коли стали зникати « білі плями історії». Одна з них – масові репресії 30 – х рр. ХХ ст. Багато людей, репресованих у ті часи, були реабілітовані після смерті Й.Сталіна в 1953р. Але, на превеликий жаль, їхні родичі не отримали жодних реабілітаційних документів. Відновити історичну справедливість і отримати хоча б свідоцтва про смерть ці люди змогли лише після того, як Україна стала самостійною незалежною державою, тобто лише в кінці ХХ ст.

Досліджуючи тему голодомору 1932 – 1933 рр. в нашому селі краєзнавці шкільного музею виявили родину Гапон (Лук’яніхіної) Марфи Тимофіївни (нині покійної), чиї близькі родичі стали жертвами жорстокої сталінської репресивної системи в 30 – х рр. минулого століття. Учні дуже зацікавилися цими матеріалами, але, на жаль, Марфа Тимофіївна не погодилася надати нам документи про своїх репресованих родичів для зняття з них ксерокопій. Свою відмову вона мотивувала тим, що необхідно запитати дозволу у… відповідних органах. Ми зрозуміли, що страх, який намагалися поселити не лише в душі , а й у гени, Сталін та його найближче оточення, діяв. Діяв навіть через стільки десятків років… Від цього було страшно і якось ніяково. Але ми не стали наполягати і з розумінням поставилися до цієї родини, адже Марфа Тимофіівна пережила не лише втрату своїх близьких, а й голодомор 1932 – 1933 рр. та Велику Вітчизняну війну.

Пройшло кілька років і невістка Марфи Тимофіївни – Новгородська Клавдія одного разу сама занесла до школи ці безцінні матеріали. Марфа Тимофіївна на той час вже майже не виходила з будинку.

У 2009р. померла Гапон (Лук'яніхіна) Марфа Тимофіївна, у 2011 р. помер її єдиний син Новгородський Олексій Олександрович, у 2013 р. померла її невістка – Новгородська Клавдія Федорівна. Ось ми і вирішили на місцевому рівні відновити історичну справедливість і надрукувати інформацію про цих невинних жертв сталінських репресій 30 – х рр.. 20 ст. Сподіваємося, що ми ніколи не будемо жити в такій державі, в якій люди чи то бояться, чи то соромляться навіть тоді, коли історична справедливість давно відновлена, коли людині повернуто добре імꞌя, але пережита ганьба, відчай, великий страх і тривога не дають вільно дихати навіть через десятиліття…

== Реабілітовані історією ==

=== Репресії 30-х років ХХ століття на Сумщині===
Історія політичних репресій на Сумщині за радянської доби (придушення політичної та духовної опозиції шляхом позбавлення волі, життя, обмеження громадянських прав і свобод) мало знана. Вона роками замовчувалась або висвітлювалась, всупереч історичним фактам, односторонньо, здебільшого – упереджено.
Сьогодні на основі архівних документів маємо можливість з достатньою мірою об’єктивності відтворити політичну спрямованість і масштаби репресій. Перш за все зазначимо, що події, про які йде мова, були болісними і трагічними: Сумщина, як і вся Україна, зазнала значних, насамперед, людських втрат.
Застосування насильства як засобу політичної боротьби з противниками влади Рад і опозиційно налаштованими громадянами було однією з важливих умов становлення і функціонування радянського тоталітарного режиму. Зачинатель соціалістичної держави В. Ленін задовго до Жовтневого перевороту 1917 року, характеризуючи основи майбутньої радянської правової системи, стверджував: «Етично все, що служить її укріпленню і зміцненню» . Згодом, перебуваючи на посаді голови більшовицького уряду Росії, він неухильно дотримується думки про те, що диктатура пролетаріату ніщо інше як необмежена жодними законами, ніякими абсолютними правилами влада, яка спирається безпосередньо на насильство.

У 30 – х роках завершилося формування Радянської тоталітарної держави. Безроздільним господарем у країні став сталінський режим, якому було підпорядковане не лише економічне і політичне життя, а й життя кожного громадянина. Сталінський режим, звичайно, не міг би провести всю відому нам політику, якби не було репресій. З одного боку, більшовики вустами Сталіна проголошували будівництво соціалізму і поступовий перехід до комунізму, а з іншого – Сталін «обгрунтовував» теорію посилення класової боротьби при будівництві нового життя. Всі, хто виступали або виявляли невдоволення політикою радянської влади, оголошувалися ворогами народу.
Перші репресії почалися наприкінці 20- х років. Особливого розмаху вони набули під час колективізації. Для їх посилення було використано вбивство 1 грудня 1934 року першого секретаря Ленінградського обкому партії С.М. Кірова.
У 1934 році знову був створений наркомат внутрішніх справ УРСР, ліквідований у 1930 році. В його складі замість ДПУ з’явилося управління державної безпеки. На місцях почалось формування неконституційних органів позасудових репресій у вигляді «трійок». При наркомі внутрішніх справ СРСР і під його головуванням діяла так звана «особлива нарада». В грудні 1934 р. ЦВК СРСР ухвалив постанову «Про порядок ведення справ про підготовку і здійснення терористичних актів», за якою процедура підготовки і проходження кримінальних справ про терористичні організації і акти терору була суттєво спрощена і скорочена (до 10 днів).

Після лютнево-березневого пленуму ЦК ВКП(б) 1937 року, на якому Й. Сталін зажадав «покласти край діяльності саботажників, шпигунів і диверсантів», репресії посилились. Оперативний наказ по НКВС СРСР за № 00447 (кінець липня 1937р.) вимагав притягти до кримінальної відповідальності близько 64 тисяч куркулів та кримінальних злочинців в Україні.
Одночасно у республіці здійснювались інші протиправні заходи. Так, 11 серпня 1937 р. НКВС СРСР видав наказ за № 00485, в якому ставилось завдання покласти край антирадянській діяльності польської розвідки і диверсійно-повстанської низівки «ПОВ» (польської організації військової). Наказ супроводжувався листом наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова, в якому «викривалися» нечувані злочини «фашистсько-повстанської і терористичної діяльності» польської розвідки в СРСР.
Надсилаючи зазначені документи до місцевих управлінь, нарком внутрішніх справ УРСР І. Леплевський 16 серпня 1937 р. вимагав з 20 серпня 1937 р. розпочати широку операцію, в першу чергу по Червоній Армії, військових заводах, оборонних цехах, залізничному, водному та повітряному транспорту, електросиловому господарству та газових і перегонних заводах. Як проходила «польська операція» на Сумщині, видно з доповідної записки управління НКВС по Чернігівській області, надісланої до НКВС УРСР. В ній зазначалося, що протягом звітного періоду (серпень-грудень 1937 р.) було ліквідовано польську шпигунську резидентуру на Шосткинських оборонних заводах у складі 6 осіб, викрито як польського агента директора одного з хлібозаводів у м. Ромни І. Дітковського. У серпні 1937 р. був заарештований машиніст депо залізничної станції Білопілля Піунов Ф. І., якому інкримінувались тісні контакти з польською розвідкою. За матеріалами слідства він підтримував зв’язок з Польщею завдяки дружині, батьки якої мали польські паспорти. Особливою нарадою при НКВС СРСР 28 грудня 1937 р. Піунов був визнаний «польським шпигуном», за що отримав 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі.

Аналогічні справи в середині 1937 р. були порушені проти начальника залізничної станції Хутір-Михайлівський Ямпільського району Горновського В. С., бухгалтера Буринського пункту «Заготзерно» Мощенка І. Г. та інших.
Продовжувалася розпочата ще у 1920-х роках боротьба з православною церквою та іншими релігійними конфесіями. Наказ НКВС СРСР від 5 жовтня 1937 р. орієнтував його працівників на проведення у короткі терміни широкої операції з метою рішучого розгрому церковно-сектантських контрреволюційних кадрів.
Загалом, за неповними архівними даними, жертвами репресій у 1920-х–1940-х рр. на Сумщині стали близько 200 служителів церкви. Характерно, що всі вони були звинувачені не в релігійній діяльності, а в антирадянській пропаганді, належності до націоналістичних організацій тощо.

Напередодні та в апогей «великого терору» посилюється гоніння на українську інтелігенцію як головного носія гуманістичних ідей і культурних традицій народу. Воно зламало життя багатьом поетам, прозаїкам, журналістам і публіцистам, які народилися або жили і працювали на території Сумської області: були розстріляні уродженець Лебединського району Михайло Дубовик, Андрій Панів з Білопілля, Олександр Соколовський з Конотопу, Василь Чечвянський з Охтирщини; одержали по 10 років ув’язнення з наступним засланням уродженці м. Ромни Борис Антоненко-Давидович і Григорій Майфет; по дорозі на Колиму помер уродженець Конотопського району Василь Басок, у місцях відбуття покарання обірвалося життя уродженця Глухівського району Володимира Нарбута. Жертвами сталінських репресій стали діячі науки і культури, в першу чергу ті, що формувалися як вчені в дореволюційні часи.

Навесні 1938 р. Сумською міжрайопергрупою Харківського облуправління НКВС була «викрита» антирадянська організація, яка, начебто, з 1934 року діяла на території Краснопільського району. За цією справою заарештовано 19 педагогічних працівників, серед яких були інспектори райвно, директори шкіл і вчителі. Один з обвинувачених, не витримавши, очевидно, режиму допитів, «зізнався», що члени цієї організації свідомо зривали викладання російської мови, затримували на складах райвно та шкіл посібники з російської мови, не видавали їх учням і вчителям, сіяли вороже ставлення учнів до дітей-росіян, всіляко намагалися відірвати учнів від комсомольського та піонерського впливу, дискредитували вчителів-комуністів і т. п.
Рішенням трійки УНКВС по Харківській області від 1 квітня 1938 р. до 12 обвинувачених застосована вища міра покарання, решту позбавлено волі на різні терміни. Через 19 років постановою президії Сумського обласного суду від 5 червня 1957 р. рішення трійки скасовано. Додатковим розслідуванням установлено, що ніякої контрреволюційної організації вчителів у Краснопільському районі не було. Всі репресовані за цією справою реабілітовані.

В цілому на Сумщині в 1930-ті роки репресовано близько 800 представників інтелігенції, з них більше половини – педагогічні кадри. Майже кожний третій із репресованих педагогічних працівників був розстріляний.
Можна погодитись зі ствердженням дослідника політичних репресій в Україні М. Шитюка, який в одній із своїх книг зауважив: «Такого страшного лихоліття, як у роки сталінщини, радянський народ не знав ніколи. Сталін та його поплічники створили витончену систему народознищення, яка використовувала наймерзенніші риси людської природи: підлість, жорстокість, садизм».
Цю думку підтверджують свідчення колишніх слідчих КДБ, дані ними під час перегляду справ репресованих. Один з них, у 1956 році говорив: «Тоді для заарештованих, що знаходилися в Сумській в’язниці, була створена нестерпна обстановка», що дуже впливала на їх зізнання відразу ж, на першому допиті. Було доставлено з Харкова спеціально підготовлених людей, котрих поміщали до камер з арештованими, яких вони схиляли до «зізнання». При цьому доставлені особи говорили заарештованим, що в разі відмови зізнаватися, їх будуть бити і застосовувати до них інші жорстокі засоби, а хто зізнався – того вишлють за межі області, до віддалених населених пунктів Радянського Союзу з наданням роботи. Все це впливало на нестійких заарештованих і вони з перших допитів «зізнавалися».

Про систему нелюдських допитів розповідав у березні 1956 р. колишній заступник начальника Сумського міського відділу НКВС Богров С. М.: «Щодо методів слідства в той час можу засвідчити, що застосовувались незаконні методи [...] Якщо заарештований не визнавав належності до антирадянської організації, застосовувалась «стійка», тобто підслідного примушували стояти на ногах доти, поки не зізнається, тобто не дасть свідчень на себе. Крім того, якщо співробітники йшли відпочивати, підслідний залишався в коридорі, і черговий зобов’язаний був дивитися, щоб він не спав, а зранку знову його допитували, і, якщо він не зізнавався, знову застосовувалася «стійка». Все це робилося за розпорядженням начальників».
Про факти знущань над заарештованими в Сумському міськвідділі НКВС, начальником якого в 1936 – 1938 рр. був Кудринський О. І., свідчать ті, хто на собі відчув у 1938 році його методи слідства: Райко П. Д. – «Мене допитували 12 годин підряд. Кудринський під час допиту дав мені мов би конспект, про що я повинен давати покази, і сказав, поки я повернуся з обіду, щоб я написав власноручне показання. Я відмовився це зробити [...] після цього почав мене бити лінійкою по плечах і, взагалі, куди попало [...].”

А ось що розповідав про діяльність своїх підлеглих у м. Шостка колишній начальник Чернігівського облуправління НКВС Єгоров А. І., який врешті-решт і сам опинився під слідством. Витягз протоколу його допиту 28 березня 1939 р.:

Питання: Яку ворожу діяльність ви здійснювали?

Відповідь: В основному фальсифікували слідчі справи і проводили безпідставні арешти населення.

Питання: Ви давали [підлеглим] прямі установки щодо фальсифікації слідчих справ?

Відповідь: Не було такої потреби [...] оскільки вони в цьому виявляли свою ініціативу. Крім того, мої розпорядження, які я віддавав по слідчій роботі, спрямовували їх на фальсифікацію.

Питання: Які вами були сфальсифіковані контрреволюційні організації?

Відповідь: Отримуючи орієнтування зверху [...] я давав вказівки начальникам відділів приблизно такі: викрити контрреволюційну організацію, але з таким розрахунком, щоб 10-15 чол. керівників охоплювали всю масу заарештованих своїми показаннями [...]

Питання: Чому на оборонних заводах [м. Шостка] репресовувалися в більшості інженерно-технічні працівники?

Відповідь: Це я пояснюю тим, що спочатку було репресовано керівництво оборонних заводів [...] і цілком зрозуміло, що воно давало «свідчення» на тих осіб, з якими більше спілкувалося, а спілкування їх було в основному з інженерами і техніками даних заводів».

Як бачимо, цього було достатньо для створення різних фальшивок про чисельні контрреволюційні організації, що і було зроблено у Шостці, де тільки на заводі № 9 у 1937 році репресовано 109 осіб, з них 19 отримало вищу міру покарання.
Матеріали підготовки судових процесів, що зберігаються в архівах, дозволяють відтворити механізм фальсифікації та юридичного оформлення судових справ, показати абсурдність звинувачень і становище звинувачуваних. Ось протоколи допитів так званих членів контрреволюційної повстанської організації СВУ, «викритої» на Сумщині у 1932 році: Олексенко П. Г. (м. Тростянець) – «У той час я не знав, що значать ці три букви. Уже пізніше, перебуваючи в тюрмі, я дізнався, що «СВУ» – це «Спілка визволення України». Мені і в голову не приходило, що «СВУ» – це якась контрреволюційна організація»; Коломієць М.В. (с. Лукашівка Великописарівського району) – «[...] Мені запропонували підписати 2 чистих бланки протоколів допитів. Я не відмовився, підписав і був радий, що мене відпустили додому. Все боявся, щоб і мене не заарештували [...]» .

Архівно-слідчі справи свідчать, що докази на слідстві вибивалися силою або психологічним тиском, людей морили голодом доти, поки вони не починали «говорити». У тих, хто уцілів, співробітники НКВС брали підписку про нерозголошення ними методів ведення слідства.
Вщухання інтенсивної репресивної практики стало помітним лише після прийняття постанови Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 17 листопада 1938 р. «Про арешти, прокурорський нагляд та проведення слідства», згідно з якою заборонялися будь-які масові операції, пов’язані з арештом і висланням громадян, встановлювалася персональна відповідальність працівників НКВС та прокуратури за незаконні арешти. Про це свідчать відомості про кількість засуджених, яка у рік створення Сумської області (1939) становила 297 осіб, причому жодного сумчанина не було покарано на смерть. У 1940 році кількість заарештованих управлінням НКВС по Сумській області зменшилася, у порівнянні з попереднім роком, удвічі і становила 135 осіб.

Підсумовуючи, зазначимо, що для нашої області втрати від політичних репресій були відчутними. Немає жодного куточка в області, де б люди не потерпали від політичних переслідувань.
Загальна кількість репресованих (згодом реабілітованих) уродженців або мешканців Сумщини, за підрахунками упорядників книги «Реабілітовані історією. Сумська область» становить, орієнтовно, майже 20 тисяч осіб. З них репресовано судовими або позасудовими органами близько 15 тисяч осіб, слідчі справи яких зберігаються в державних архівах області. Більше 3 тис. чол. було розстріляно, в тому числі майже 380 чол. – у м. Суми. Понад 5 тис. мешканців нашого краю притягнуто до адміністративної відповідальності місцевою владою.

За роки радянської влади судами, трибуналами, так званими «трійками», «двійками» та особливими нарадами було репресовано понад 1100 уродженців або мешканців обласного центру, з них близько 270 чол. засуджено до вищої міри покарання. Значна кількість репресованих припадає на місто Конотоп, Білопільський і Конотопський райони. Слід відзначити, що вище наведені дані не є повними: неможливо остаточно підрахувати розкуркулених селян з
членами їх родин, а також всіх наших земляків, що були репресовані за сучасними межами Сумщини.

Великими були матеріальні і моральні наслідки репресій. Люди позбавлялися особистого майна, конституційних прав і свобод. Страждали сім’ї, насамперед, діти репресованих. Заохочувалися наклепництво і доноси. Особливо боляче моральні травми переживали чесні, віддані радянській владі люди, які переслідувались безпідставно.

По-різному склалися долі наших безвинно засуджених земляків, змушених будувати канали Москва-Волга, Біломорсько-Балтійський, працювати на лісозаготівлях в Північному краї і Сибіру, відбувати покарання на Соловках і Колимі, в інших таборах ГУЛАГу. Життя багатьох з них там і закінчилось. Чимало їх могил – й досі безіменні. В Сумах поховання померлих і страчених політичних в’язнів здійснювалось у 1930 – 1940 рр. на території центрального міського кладовища. Багато громадян знайшли свій вічний спокій на території Комсомольського парку Московського району Харкова та в урочищі Халявинське, що поблизу Чернігова.

З 1956 року розпочався масовий перегляд кримінальних справ репресованих. З 1989року процес реабілітації активізувався. Одним з перших законодавчих актів незалежної України був Закон від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Відповідно до нього з потерпілих громадян знято тавро «ворогів народу», людям повернуто їх чесне ім’я.

=== Жертви сталінського беззаконня на Тростянеччині===
Встановлення одноосібної влади Й.Сталіна, перетворення держави в тоталітарну було неможливо без масових репресій. Це було характерним для всіх диктаторів. Та за масштабами Й.Сталін перевершив усіх. У народі улюбленою була пісня, слова якої говорили: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек…». Так, людина могла лише вільно дихати повітрям. А все інше перебувало під жорстоким контролем. За неповними даними, у 30-х роках у Тростянецькому районі було репресовано біля 300 чоловік.
#Артюх Степан Олексійович, 1887 року народження, одноосібник, с. Боромля.
#Аушев Павло Олексійович, 1883 року народження, одноосібник, с. В. Люджа.
#Абраменко Семен Петрович, 1880 року народження, с. Гребениківка.
#Абраменко Сава Петрович, 1891 року народження, с. Гребениківка.
#Антипенко Михайло Архипович, 1873 року народження, м. Тростянець.
#Басов Григорій Павлович, 1881 року народження, с. Дернове.
#Брехунець Тимофій Аврамович, 1882 року народження, с. Білка.
#Будник Олексанрд Степанович, 1887 року народження, с.Жигайлівка.
#Бугай Тимофій Якович, 1883 року народження, м.Тростянець.
#Бабич Лариса Олексіївна, 1912 року народження, вихователь дитячого садка, м. Тростянець.
#Басов Митрофан Михайлович, 1883 року народження, сторож райлісгоспу, с. Печини.
#Бєлокопитов Михайло Іванович, 1895 року народження, візник промислової артілі «Червоний гужевик», м. Тростянець.
#Бєльський Кирило Вавинович, 1878 року народження, сторож райлісгоспу, с. Тучне.
#Борисенко Панас Никонорович, 1892 року народження, одноосібник, с. Ясинок.
#Важкула Каролина Ернестівна, 1893 року народження, домогосподарка, м. Тростянець.
#Васильєв Павло Олександрович, 1898 року народження. Без постійного місця проживання.
#Ведь Петро Миколайович, 1897 року народження, селянин, с. Боромля.
#Верещагіна Наталія Федотівна, 1879 року народження, селянка, с. Гребениківка.
#Вовк Марко Федорович, селянин - одноосібник, с. Боромля.
#Воловик Андрій Денисович, 1886 року народження, с. Микитівка.
#Гончаренко Костянтин Васильович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Гордієнко Степан Петрович, 1893 року народження, сторож лісгоспу, м. Тростянець
#Горомовая Тетяна Борисівна, 1878 року народження, домогосподарка, с. Криничне.
#Гонтаренко Андрій Карпович, 1889 року народження, с. Вовкове.
#Годовась Василь Петрович, 1882 року народження, с. Гребениківка.
#Головченко Тимофій Олександрович,1875 року народження, м. Тростянець.
#Гуцева Агафія Гуріївна, 1894 року народження, с.Братське.
#Гробов Олексій Юхимович, 1883 року народження, селянин, с. Ницаха.
#Грудзинський Михайно Феокситович, 1880 р. н., старший рахівник 9-ї дистанції колії станції Смородине, м. Тростянець.
#Гура Дмитро Юхимович, 1875 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидов Омелян Микитович, 1887 року народження, селянин, с. Печини
#Давидов Семен Якович, 1909 року народження, селянин, с.Печини.
#Давидов Михайло Дмитрович, 1910 року народження, селянин, с. Печини.
#Давидова Анастасія Сергївна, 1909 року народження, селянка, с. Печини.
#Давидова Марфа Миколіївна, 1890 року народження, селянка, с. Печини.
#Довженко Дарія Остапівна, 1883 року, с. Боромля.
#Залавський Тимофій Венедиктович, 1870 року народження, м. Тростянець.
#Захарченко Дмитро Васильович, 1861 року народження, м. Тростянець.
#Кияшко Юхим Єгорович, 1872 року народження, с. Станова.
#Кочерга Василь Трохимович,1927 року народження, с. Микитівка.
#Камлик Іван Лук’янович, 1892 року народження, робітник радгоспу «Грязнянський», с. Жигайлівка.
#Квітченко Прохор Петрович, 1977 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Китай Леонтій Андрійович, 1900 року народження, бригадир бурякорадгоспу, с. Буймер.
#Клочко Олексій Олексійович, 1888 року народження, слюсар станції Смородине, м. Тростянець.
#Коваль Яків Матвійович, 1890 року наролдення, селянин, с. Боромля.
#Коваленко Дмитро Лукич, 1884 року народження, селянин, с. Боромля.
#Колесник Семен Самсонович, 1891 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Колесник Панас Іванович, 1897 року народження, одноосібник, с. Жигайлівка.
#Коробченко Прокіп Єлисейович, 1883 року народження, священик, с. Поляне.
#Кривущенко Федір Васильович, 1884 року народження, конюх деревооброблювального заводу, м. Тростянець.
#Кудря Іван Павлович, 1897 року народження, лісник Нескучанського лісництва, м. Тростянець.
#Кунда Роман Максимович, 1890 року народження, поїзний кочегар станції Люботин, м. Тростянець.
#Лавринченко Михайло Олексійович, 1894 року народження, селянин, С. Боромля.
#Лагоша Тимофій Якович, 1890 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Ложечннк Федір Петрович,1904 року народження, м. Тростянець.
#Левченко Павло Іванович, 1876 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Левченко Мефодій Анисимович, 1894 року народження, священик, с. Боромля.
#Лесняк Яків Іванович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лисогор Арсеній Моїсейович, 1881 року народження, пасічник, м. Тростянець.
#Лобода Андрій Григорович, 1889 року народження, селянин, с. Боромля.
#Лобода Андрій Михайлович, 1885 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Лобода Анастасія Артемівна,1863 року народженя, с. Боромля.
#Логоша Пилип Якович,1887 року народження, с. Жигайлівка.
#Лободюк Помпей Гнатович, 1870 року народження, д’якон, м. Тростянець.
#Лобуренко Яків Савелійович,1876 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Григорій Якович, 1921 року народження, хутір Новгородський.
#Лобуренко Іван Якович,1902 року народження, с. Боромля.
#Лозенко Захар Тимофійович, 1900 року народження, м. Тростянець.
#Лецунко Кіндрат Гаврилович, 1874 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Луста Феодосій Омелянович, 1888 року народження, колгоспник, с. Попівка.
#Лушпенко Василь Михайлович, 1890 року народження, селянин, с. Семереньки.
#Лучанінов Андрій Євдокимович,1891 року народження. с. Люджа.
#Макогон Ілля Григорович,1873 року народження,с. Семереньки.
#Марьєнко-Басова Марфа Петрівна, 1880 року народження, селянка, с. Печини.
#Марьєнко Іван Васильович, 1882 року народження, селянин, с. Печини.
#Манірко Олексакндр Семенович, 1883 року народження, селянин, с. Жигайлівка.
#Мартинченко Петро Петрович, 1880 року народження, селянин, с. Микитівка.
#Мартиновський Олександр Калинікович, 1878 року народження, колгоспник артілі «Петровського», с. Мащанка.
#Мірощниченко Семен Васильович, 1891 року народження, селянин, хутір Боровський.
#Мельник Григорій Петрович,1890 року народження,с. Шевченків Гай.
#Молодик Корній Павлович, 1889 року народження, без постійного місця роботи, хутір Шевченко.
#Монастирьов Сергій Васильович, 1908 року народження, селянин, с. Печини.
#Москаленко Варвара Калитстратівна, 1905 року народження, селянка, с. Семереньки.
#Мозговий Андрій Никифорович, 1897 року народження, служитель релігійного культу, с. Боромля.
#Немчик Петро Францович, 1884 року народження, робітник станції Смородине, м. Тростянець.
#Негода Дмитро Олександрович, с. Жигайлівка.
#Николенко Іван Кирилович, 1884 року народження, стрілочник станції Тростянець, м. Тростянець.
#Николенко Митрофан Дмитрович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Николенко Сидір Кирилович, 1887 року народження, селянин, с. Боромля.
#Новгородський Іван Петрович, 1879 року народження, робітник колгоспу імені Орджонікідзе, с. Боромля.
#Нужненко Степан Андрійович, 1885 року народження, с. Смородине.
#Опара Гаврило Андрійович, 1905 року народження, с. Верхолюджа.
#Опара Тихін Дем’янович,1903 року народження, с. Семереньки.
#Омельченко Августа Робертівна, 1880 року народження, пенсіонерка, м. Тростянець.
#Оладько Микола Артемович, 1893 року народження, селянин, с. Боромля.
#Пачкун Михайло Аксентійович, 1891 року народження, колгоспник, с. Бранцівка.
#Пачкун Олексій Аксенович, 1894 року народження, колгоспник,с. Бранцівка.
#Піддубний Олексій Федотович, 1901 року народження, нормувальник станції Смородине, м. Тростянець.
#Прушинська Євгенія Миколаївна, 1890 року народження, учитель школи, с. Люджа.
#Пташник Тихон Никанорович, 1899 р.н., путівник обхідник 8-ї дистанції ст. Суми, залізн. перегін Гребениківка – Боромля.
#Пушкар Данило Юхимович, 1881 року народження, селянин, с. Буймер.
#Приходько Іван Дмитрович, 1900 року народження, священик, с. Білка.
#Прокофьєв Микола Григорович, 1884 р. н., пічник будівельного поїзда станції Мерефа, хутір Птичта.
#Радіонов Семен Гордійович, 1886 року народження, селянин, с. Боромля.
#Роздер Федір Антипович, 1886 року народження, експедитор лісопильного заводу, м. Тростянець.
#Рибалко Микита Андрійович, 1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Рибалко Данило Іванович,1890 року народження, с. Мащанка.
#Сасін Петро Іванович, 1907 року народження, ніде не працював, с. Печини.
#Сасін Іван Трохимович, 1908 року народження, без постійного місця роботи, с. Печини.
#Сасін Михайло Трохимович, 1911 року народження, селянин, с. Печини.
#Сасін Трохим Семенович, 1870 року народження, селянин, с.Печини.
#Сасін Терентійй Миколайович, 1901 року народження, селянин, с. Печини.
#Садовничий Данило Якович, 1906 року народження, оглядач вагонів на станції Смородине.
#Сащенко Федір Юхимович, 1898 року народження, селянин, с. Боромля.
#Святуха Степан Дмитрович, 1890 року народження, ніде не працював, м. Тростянець.
#Святуха Іван Тимофійович,1857 року народження, м.Тростянець.
#Селегень Михайло Єгорович, 1879 року народження, селянин, с. Кам’янка.
#Селегень Дмитро Іванович,1890 року народження, м. Тростянець.
#Садовський Петро Кузьмич, 1900 року народження, помічник машиніста на залізничній колії м. Богодухів, м. Тростянець.
#Садовський Вадим Петрович, 1900 року народження,м. Тростянець.
#Слизченко Іван Панасович, 1912 року народження, селянин, с. Боромля.
#Слівкін Данило Петрович, 1903 року народження, селянин, с. Поляне.
#Смирнов Іван Сергійович, 1878 року народження, священик, с. Боромля.
#Сокольников Мирон Ілліч, 1879 року народження, селянин, с. Поляне.
#Сокрута Григорій Арсентійович, 1903 року народження, м. Тростянець.
#Стрекіца Павло Григорович, 1883 року народження, селянин, с. Попівка.
#Сумцов Степан Васильович, 1887 року народження, колгоспник, с. Боромля.
#Сумцов Анрій Йосипович,1877 року народження, с. Боромля.
#Сасін Іван Трохимович, 1909 року народження, селянин, с. Печини.
#Сизарєв Петро Лаврентійович, 1878 року народження, робітник лісництва, с. Печини.
#Столяренко Михайло Костянтинович,1876 року народження, м. Тростянець.
#Струтинський Федір йосипович, 1907 року народження, с. Боромля.
#Тарасенко Андрій Васильович,1882 року народження, с. Білка.
#Тарасенко Дмитро Дмитрович, 1923 року народження, м. Тростянець.
#Твердий Григорій Іванович, 1883 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Тертичний Макар Васильович,м. Тростянець.
#Тимченко Дем’ян Тимофійович, 1907 року народження, селянин, с. Гребениківка.
#Троїцький Іван Михайлович, 1899 року народження, селянин, с. Боромля.
#Убийкінь Кузьма Андрійович, 1904 року народження, селянин, с. Криничне.
#Удовиченко Іван Анисимович.
#Удовиченко Савелій Онисимович, 1912 року народження, с. Жигайлівка.
#Фесенко Сергій Семенович, 1889 року народження, с. Боромля.
#Федченко Євграф Аврамович,1858 року народження, с. Кам’ янка.
#Федченко Пантелій Аврамович,1887 року народження, с. Кам’ янка.
#Хижков Омелян Карпович, с. Кам ‘янка.
#Хижков Пилип Омелянович, 1893 року народження, с. Кам ‘янка.
#Хижковий Панас Трохимович,1880 року народження, с. Кам ‘янка.
#Цілуйко - Середа Меланія Іванівна, 1924 року народження,с. Білка.
#Яресько Юхим Васильович,1878 року народження, с. Боромля.
#Яременко Яків Пилипович,1893 року народження, с. Білка.
#Яценко Петро Олексійович,1909 року народження, с.Зубівка.
#Яценко Петро Савелійович,1885 року народження, с. Жигайлівка.
#Шимко Василь Якович,1886 року народження, м. Тростянець.
#Шульга Юхим Данилович, 1881 року народження, с. Жигайлівка.

=== Безпідставно репресовані жителі села Новгородського ===

== Висновки ==

==Список використаних джерел та літератури==

==Автор статті==

[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]]

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-12-08T11:55:50Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Репресії 30-х років ХХ століття на Сумщині */

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-12-08T11:48:14Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Вступ */

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-12-08T11:42:32Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Вступ */

Педагогічна інноватика Гапон О.І.

2015-12-08T11:17:01Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
відповідь- Технологія освіти - це цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу ( визначення за М.Вулманом). А С.Сполдинг визначає , що технологія навчання включає цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново щойно надходить нова інформація про ефективність системи.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:53, 8 грудня 2015 (EET)--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:53, 8 грудня 2015 (EET)-[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:07, 2 вересня 2015 (EEST)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:51, 9 вересня 2015 (EEST)
відповь Слово "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в авчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті.---[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:02, 8 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:22, 11 вересня 2015 (EEST)

Технологія навчання - це обгрунтована дидактична система, яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій,спроектованих на розвязання проміжних цілей і наперед визначених кінцевих результатів. Перед учителем постає завдання зацікавити учнів, відучити від "зубріння". При традиційних методиках вчитель звик давати і вимагати певні знання, а при використанні інтерактивних форм навчання учень сам відкриває шлях до пізнання. Учень головною діючою фігурою. Учитель стає за цих умов активним помічником, його головна функція - організація й стимулювання навчального процесу.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:15, 8 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:20, 26 листопада 2015 (EET)

1 г) всі відповіді правильні;
2 а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
3 д) правильна відповідь відсутня;
4 г) усі відповіді вірні;
5 г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
6 а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
7 д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8 в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:17, 8 грудня 2015 (EET)

Педагогічна інноватика Гапон О.І.

2015-12-08T11:15:38Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

Педагогічна інноватика Гапон О.І.

2015-12-08T11:02:17Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
відповідь- Технологія освіти - це цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу ( визначення за М.Вулманом). А С.Сполдинг визначає , що технологія навчання включає цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново щойно надходить нова інформація про ефективність системи.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:53, 8 грудня 2015 (EET)--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:53, 8 грудня 2015 (EET)-[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:07, 2 вересня 2015 (EEST)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:51, 9 вересня 2015 (EEST)
відповь Слово "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти — "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні технології", "технології в авчанні", "технології в освіті" — широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно від того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу. Аналіз еволюції поняття "педагогічна технологія" дає змогу прогнозувати технологічні тенденції в освіті.---[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 13:02, 8 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:22, 11 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:20, 26 листопада 2015 (EET)

Педагогічна інноватика Гапон О.І.

2015-12-08T10:53:29Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
відповідь- Технологія освіти - це цілеспрямоване використання, у комплексі чи окремо, предметів, прийомів, засобів, подій чи відносин для підвищення ефективності навчального процесу ( визначення за М.Вулманом). А С.Сполдинг визначає , що технологія навчання включає цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново щойно надходить нова інформація про ефективність системи.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:53, 8 грудня 2015 (EET)--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:53, 8 грудня 2015 (EET)-[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:07, 2 вересня 2015 (EEST)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:51, 9 вересня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:22, 11 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:20, 26 листопада 2015 (EET)

Психологія Гапон О.І.

2015-12-08T10:12:42Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання: 1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 12:44, 9 червня 2015 (EEST)

2.Гендерні стереотипи - культурно і соціально обумовлені уявлення про якості і нормах поведінки чоловіків і жінок.Починаючи з дитячого садка і до аспірантури, всі відносини всередині освітніх установ відтворюють закладені в культурі уявлення про жінок як підлеглих, залежних, шанобливих і не прагнуть до досягнень, а про чоловіків як домінуючих, незалежних і "досяжних".освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства та культури в цілому, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Цей процес не є явною або умисною метою освіти, і мало хто викладачі усвідомлюють, що він відбувається. Тим не менш, освітні установи підносять дуже впливові уроки гендерних відносин.У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”.Гендерні стереотипи -це культурно і соціально обумовлені уявлення про якості і нормах поведінки чоловіків і жінок.Починаючи з дитячого садка і до аспірантури, всі відносини всередині освітніх установ відтворюють закладені в культурі уявлення про жінок як підлеглих, залежних, шанобливих і не прагнуть до досягнень, а про чоловіків як домінуючих, незалежних і "досяжних".освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства та культури в цілому, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Цей процес не є явною або умисною метою освіти, і мало хто викладачі усвідомлюють, що він відбувається. Тим не менш, освітні установи підносять дуже впливові уроки тендерних відносин. Справа в тому, що крім явно вираженого навчального плану, існує так званий прихований навчальний план, який зміцнює сексистські визначення жінок і чоловіків.

3.Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки.Відіграє важливу роль у встановленні особистості.Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані.Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях.За спостере-женнями ряду дослідників хлопчики вибирають для гри машинки, іграшкова зброя, маленькі інструменти, конструктор, дівчатка — ляльки, наряди для ляльок або іграшки, пов'язані з домашнім господарством.Дослідження по віковій динаміці статевої ідентифікації свідчать про наявність двох кризисів в її розвиткові, один з яких припадає на 3-5 років, а другий – на підлітковий вік. Психологічне набуття статі відбувається з раннього віку до дорослості. Вже в дитинстві людина представляє себе серед інших людей як майбутній чоловік або як майбутня жінка, як хлопчик чи як дівчинка. Ідентифікація зі своєю статтю, що має таке глибоке проникнення в самосвідомість особистості, що вона інтегрувала по всіх ланках самосвідомості (неправильне визначення домінуючої статі у гермафродитів та ін), - важка травма для людини, вимагає тонкого психологічного супроводу. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.

4. Педагоги України мають (але не використовують) широкі можливості реалізації державної політики забезпечення ґендерної рівності в суспільстві через відповідно організований в цьому напрямку навчально-виховний процес. Для того, щоб педагогічні працівники враховували ґендерні особливості своїх вихованців, вчені-педагоги та психологи рекомендують, по-перше, знати свою ґендерну домінанту, по-друге, розуміти, яка вона є у кожного з дітей. Російський вчений В.Симонов під ґендерною домінантою розуміє перевагу або фемінних, або маскулінних якостей конкретної особистості, що далеко не завжди співпадає з її статтю . Навчально-виховна робота повинна будуватись з врахуванням того, чи колектив жіночий, чи чоловічий, чи змішаний, що, на його погляд, сприяє якісному засвоєнню навчального матеріалу та ефективності виховних дій педагога. На думку В.Симонова, в колективах, де кількісно переважають діти з маскулінною домінантою необхідно використовувати візуальну інформацію, розташовану стовпчиками, обов΄язково робити узагальнення і висновки в кінці заняття, проводити самооцінку і взаємооцінку діяльності. В фемінно-зорієнтованих групах дослідник рекомендує розташовувати візуальну інформацію в горизонтальному напрямку, замість самооцінки, яка, скоріш за все буде необ΄єктивною, корисніше наполягати на коментуванні результатів навчально-пізнавальної діяльності. Насправді, організувати навчально-виховний процес з врахуванням хоча б вказаних рекомендацій дуже нелегка справа. Але в ґендерній педагогіці враховуються всі фактори навчально-виховного процесу (зміст, форми, методи, засоби навчання та спілкування, набір шкільних навчальних курсів, організація позакласної роботи тощо). Саме ґендерна педагогіка сприяє проведенню корекції негативного впливу ґендерних стереотипів, в результаті чого дитина виявляє і розвиває особисті, а не нав΄язані суспільством, схильності. Таким чином, врахування ґендерних особливостей в період навчання дітей в школі допоможе їм відчувати себе комфортно, упоратися з проблемами соціалізації, а саме ідентифікувати себе як хлопчика чи дівчинку.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 11:59, 8 грудня 2015 (EET)

1. зміст поняття "гендер" полягає перш за все в ідеї соціального моделювання чи конструювання статі (на відміну від біологічної статі, який задається генетично). --[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 11:47, 8 грудня 2015 (EET)

2. Доброго дня! Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:48, 24 вересня 2015 (EEST)

Доброго дня! Мої відповіді на запитання: Обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда. Досить часто в побуті обдарованими вважають лише тих дітей, які випереджають у своєму розумовому розвитку однолітків і надзвичайно легко засвоюють людський досвід. Отже, як уже згадувалось, обдарованість буває чотирьох видів: розумова, соціальна, моторна, практична. Але крім цього, вона поділяється на два принципово відмінні типи: засвоююча (навчальна) і творча (креативна). Перша за своєю суттю вимагає відсутності власного підходу, тому що це перешкоджає легкому і повному сприйняттю чужої думки, сповільнює швидкість сприймання інформації та научіння. А другий тип обдарованості вимагає, щоб її носії всю інформацію «пропускали крізь себе», крізь власне бачення світу. Тому таким дітям значно важче вчитись, переймати чужий досвід, ніж придумувати. Перший тип – здатність до научіння - це інтелект (або загальний інтелект), а другий – креативність. Разом з тим, існує ще інша обдарованість, більш важка для розуміння і батьками, й, іноді, вчителями - це обдарованість нестандартним баченням, нешаблонним мисленням. Ще два поділи, які розглядають, ведучи мову про обдарованість, – це загальна (розумова) обдарованість та спеціальна обдарованість: спеціальна розбивається на художню, спортивну, соціальну. Види обдарованості. Існує загальна і спеціальна обдарованість. Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо. Основні проблеми обдарованих дітей (за Л. Холлінгуорт) В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити: 1. Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи. 2. Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції.3. Конформність. Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть урозріз з інтересами обдарованої дитини. 4. Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п. 5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами. Більшість з цих проблем обдарованих дітей можна зустріти в сучасній школі, найбільш популярними, на мій погляд, є вороже ставлення до школи, конформність, а ще - загострене почуття справедливості--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:07, 8 грудня 2015 (EET)

Доброго дня! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:47, 24 вересня 2015 (EEST)

Мої відповіді на питання: Емоційне вигорання – термін, яким психологи-дослідники професійної сфери життєдіяльності людини позначають ситуацію, коли працівники комунікаційних, допоміжних професій, де особиста відповідальність перевищує зовнішній контроль, після кількох місяців чи років сумлінного виконання своїх обов’язків «вигоряють», виявляючи ознаки знервованості, напруженості, апатії тощо. 2.Симптоми професійного «вигорання» вказують на більш значущі риси тривалого стресу й психічного перевантаження, що призводять або можуть призвести до повної дезінтеграції різних психічних сфер, передусім – емоційної. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом.Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока — нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку. 3.Симптоми та ознаки професійного вигорання: незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною діяльністю і собою як професіоналом; «загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі; тривога й депресія; емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у професійних стосунках; редукція професійних обов’язків – згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків; психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо. 4.Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло): - достатньо тривалий і якісний сон; збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування; достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика – танці, фітотерапія, гомеопатія, ароматерапія, дихальні вправи. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан) - гумор , музика , спілкування з сім’єю, друзями, заняття улюбленою справою , хобі , спілкування з природою, медитації, візуалізації та інше--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:10, 8 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:05, 8 жовтня 2015 (EEST)

Пізнавальні процеси школярів основної школи: в цей період сприймання та уявлення ускладнююються й інтенсивно розвиваються; розвивається довільна та післядовільна увага- підліток менше відволікається на сторонні подразники, але водночас зростає вибірковість уваги та залежність її від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох підлітків неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, майже постійну розсіяність уваги. У розвитку пам’яті спостерігається зростання її довільності. Зокрема, довільне запам’ ятовування стає значно продуктивнішим за мимовільне. Стрімко розвивається інтелектуальна сфера, операції мислення: порівняння, аналогія, узагальнення, класифікація. Розвивається теоретичне мислення. У цьому віці відбувається поєднання думки зі словом, тому важливо розвивати мовленнєве мислення. Це можливо за допомогою риторики, яка дає змогу вчитися планувати, складати й виголошувати публічні промови, вести дискусії, вдало відповідати на запитання. Саме в цей період з’ являється розподіл на «улюблених» та «нелюбимих» вчителів. Педагогічний процес, у якому переплітаються і взаємодіють багато чинників, вимагає від викладача застосування таких форм і методів навчальної діяльності, які максимально забезпечать потреби та прагнення підлітків, сприятимуть розвитку необхідних особистісних властивостей . Також необхідно використовувати особистісний підхід у стосунках із підлітками. Для цього педагогу важливо бачити у кожному учневі унікальну особистість, у якої є розуміння власної неповторності. При цьому викладач має допомогти школяреві не лише усвідомлювати себе як особистість, берегти її в собі, а й поважати особистості інших людей . Зрозуміло , що в процесі навчання необхідно як зважати на ті зміни, що з’являються в підлітковому віці , так і створювати умови для поглиблення й розширення саме позитивних змін. Пізнавальні процеси школярів старшої школи: сприймання стає складним інтелектуальним процесом опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями й інтелектуальним потенціалом (це дає можливість використовувати схеми, графіки, таблиці); зростає обсяг та концентарція уваги, зростає роль післядовільної уваги; удосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів та встановлення логічних зв’язків між частинами матеріалу, зростає продуктивність запам’ятовування абстрактного матеріалу; мислення опосередковує всі інші пізнавальні процеси, від організації мисленнєвої діяльності залежить продуктивність мимовільної пам’яті, мимовільно запам’ятовується те, що пов’ язано з потребами, інтересами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук; мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формуються вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, легко користуватися усним мовленням як засобом спілкування тощо. Розвивається мовленнєве мислення, основи розвитку якого закладаються педагогами ще в підлітковому віці Інтелектуальний розвиток у період юності полягає не так у нагромадженні нових знань, умінь та розвитку окремих властивостей пізнавальних процесів, як в інтеграції їх і формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, який зумовлює способи набуття, нагромадження, переробки та використання інформації. Важливо звернути увагу на вибіркове ставлення старших школярів до навчальних предметів. У підлітковому віці таке ставлення до навчальних предметів здебільше визначається особистісними властивостями вчителя, якістю, рівнем викладання.
Індивідуальний підхід - необхідна умова розвитку мислення учнів в процесі навчання. Зміст принципу індивідуального підходу полягає в такій організації навчального процесу, при якому вибір методів, прийомів і темп навчанні враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібності до навчання. Рушійними силами індивідуалізації є протиріччя між фронтально побудованим процесом пред’явлення нового матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння. Цей принципів має давню історію. Ще К.Д.Ушинськиі говорив, що ділити клас на дві групи, одна з яких сильніша другої, не тільки не шкода, але навіть корисно, якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, другій дати користю самостійну вправу. В педагогіці питання індивідуалізації розроблялись П.П.Блонським, О.М. Гельмонтом. Але особливе піднесення уваги до проблеми індивідуалізації навчання відбувається наприкінці 60-х, в 70-х років дидактичних роботах Ю.К. Бабанського, Е.С. Рабунського, О.О. Бударного, І.Е. Унт, І.М. Чередова, І.С. Якіманської, психологів Н.О. Менчинсьюї, З.І. Калмикової і багатьох інших. В рамках розвиваючого індивідуального підходу відбувається глибоке вивчення індивідуальних психологічних особливостей учнів, перерозподіл уваги від слабких учнів до різних груп школярів; робиться спроба побудувати навчальний процес з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей сприймання і мислені учнів на основі теорії діяльності. Е.С.Рабунський означає індивідуальний підхід як дійову увагу до кожного учня, його творчої індивідуальності в умовах класноурочної системи навчання, припускає розумне сполучення фронтальних, групових і індивідуальних занять для підвищення якості навчання і розвитку кожного школяра. Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на різних рівнях, в залежності від підготовленості учнів, їх інтересів здібностей та інших критеріїв так, щоб кожний учень був зайнятий на уроці щоб не допускати прогалин в знаннях школярів.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:11, 8 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Доброго дня! У нас виділено час для консультацій. Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:08, 8 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:53, 24 вересня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяльності; в) здатність дитини до перетворення навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 8 жовтня 2015 (EEST)

Доброго дня! Мої відповіді: 1.Готовність учителя до роботи з обдарованими учнями виявляється у високому рівні професійно-педагогічної компетентності спеціаліста до даного виду діяльності, що базується на сукупності спеціальних знань і вмінь та стійкому вмотивованому бажанні здійснювати цю діяльність. Зважаючи на це, нами визначені такі компоненти готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями: позитивна мотивація; достатній рівень професійно-педагогічної компетентності; рефлексія і корекція.
З огляду на психологічні,фізіологічні, дидактичні та інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей,підготовка вчителя до роботи з обдарованими дітьми передбачає: •наявність знань про те, що таке обдарованість та обдаровані діти, у чому особливості їхнього навчання й розвитку;•навчання основних організаційних форм, психологічних і дидактичних методів практичної роботи з обдарованими дітьми;•використання різних форм, методів, прийомів виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей у різних (часом нестандартних) умовах;•особистісне ставлення до обдарованого (як і до будь-якого іншого) учня не як до об’єкта педагогічного впливу, а як до суб’єкта спільно конструйованої педагогічної взаємодії, під час якої відбувається навчання й розвиток учнів. У педагогічному колективі до вчителя, його професійних та особистісних рис і якостей висуваються такі вимоги:•педагогічна майстерність;•педагогічна тактовність;•висока теоретична підготовка;•методична діяльність;•наявність особистої педагогічної концепції;•толерантність і доброзичливість;•творчі здібності;•володіння іноземними мовами; •робота в мережі Інтернет. Для роботи з обдарованими від учителя вимагається :загальна професійна підготовка, предметні, високий рівень професійної компетентності в контексті системи пошуку, підтримки та розвитку особистості; наявність професійно важливих особистісних якостей (необхідного рівня інтелектуального розвитку, адекватної самооцінки, творчого особистого світогляду, доброзичливості та об’єктивності при оцінюванні діяльності учнів, почуття гумору, неупередженості, впевненості, енергійності); особлива витривалість нервово-психічної системи, емоційна стабільність; вміння розпізнавати ознаки обдарованості в інтелектуальній діяльності, творчих проявах, художній майстерності, спілкуванні, руховій сфері та заохочувати своїх учнів; уміння залучати до виявлення та розвитку обдарованості учня батьків, однолітків, створюючи з їх допомогою сприятливе середовище для розвитку здібностей та обдарувань учня; почуття великої відповідальності за результати роботи з обдарованими учнями; безперервне підвищення рівня професійно-педагогічної компетентності для поліпшення результативності роботи з обдарованими учнями. Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми: 1.Бути доброзичливим і чуйним; 2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси; 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку; 4. Мати широке коло інтересів; 5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей; 6. Мати педагогічну та спеціальну освіту; 7. Мати живий та активний характер; 8. Володіти почуттям гумору; 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення; 10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистісний світогляд; 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим; 12. Володіти емоційною стабільністю; 13. Уміти переконувати; 14. Мати схильність до самоаналізу.

2.Система психолого-педагогічних відносин суб'єкт - суб'єктного характеру, спрямовану на розвиток здібностей обдарованого учня та підвищення професіоналізму вчителя, передбачає здатність педагога ставити за мету професійної діяльності розвиток здібностей і обдарувань учнів, проектувати шляхи та засоби підвищення ефективності роботи в цьому напрямку. Готовність передбачає інтегративно-синтетичну взаємодію теоретичної, практичної, особистісної складових.
Теоретичною складовою підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями є: історія дослідження обдарованості, основні сучасні концепції обдарованості, проблеми прогнозування обдарованості, особливості розвитку обдарованих індивідів, вікові особливості прояву обдарованості, методи та особливості діагностики обдарованих дітей, психологічні та педагогічні аспекти, що треба врахувати під час добору змісту освітніх програм для обдарованих дітей,умови ефективної взаємодії педагогів з обдарованими дітьми та їх родиною. Методами та формами підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями є: наукова діяльність, творчі групи, конференції, педагогічні майстерні, "Круглі столи”, самоосвітня діяльність педагогів, дистанційне навчання, місцеві періодичні видання, місцеве радіомовлення.

3.В) 4.Б) 5.А --[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 12:12, 8 грудня 2015 (EET)

Психологія Гапон О.І.

2015-12-08T10:11:21Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

Психологія Гапон О.І.

2015-12-08T10:10:28Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Гапон О.І.

2015-12-08T10:07:53Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Гапон О.І.

2015-12-08T09:59:09Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Гапон О.І.

2015-12-08T09:47:38Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

ІКТ у викладанні предметів Гапон О.І.

2015-12-08T09:30:43Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановні колеги!

Пропоную вам попрацювати з '''Google картами''', точніше "сходити на офлайн-екскурсію". Ваша задача знайти об'єкт на карті та дати відповіді у поля форми. Завдання містить '''4 кроки'''. Виконавши '''Крок 1''' - за посиланням маєте змогу перейти до наступного кроку. Уважно читайте анотації.

Для виконання запропонованого завдання Вам потрібно:

#Відкрити через '''Служби Google''' (''вибрати праворуч вгорі'') службу '''Google Карти'''.
#Знайти об'єкт на карті через пошук. Ваш об'єкт - '''залізничний вокзал "Південний" у м.Києві''' та перейти у '''режим перегляду вулиць'''(''взяти '''ЛКМ''' праворуч внизу чоловічка і помістити його на об'єкт''), вивчити місцевість.
#У наступній вкладці відкрити [https://docs.google.com/forms/d/1TVaXm1Y3G2ELORbc7TJbxVK7ho9DtxN8wu62EPUmC84/viewform форму індивідуального заняття з ІКТ] та вписати відповіді у поля форми Кроку 1.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 2.Дати відповіді.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 3.Дати відповіді.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 4.Дати відповіді.

Бажаємо успіхів та чекаємо на відповіді!

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 9:56, 28 вересня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня. Прошу перейти за посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1zT1gpgclWnSReZFUX_JlYdVcTKgzJUjimuFLiC33YnU/viewform Проведення та перевірка модульного контролю]та дати відповіді на запропоновані питання. Уважно прочитайте анотацію.Бажаємо успіхів!
--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 11:23, 5 жовтня 2015 (EEST)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Гапон О.І.

2015-12-08T08:36:31Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:55, 12 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Філософське дослідження освіти необхідне,тому що:а)Філософія -універсальна наука.яка вивчає загальні закони Всесвіту,Природи,Людини та мислення,це наука всіх наук і тільки філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему.б)Саме Філософія може зробити загальні висновки про стан освіти на даний період,намітити шляхи вдосконалення освіти, яка знаходиться у кризовому стані з кінця XX ст.в)Тільки Філософія може дати поясненню місця і ролі освіти в наш час,провідної ролі освіти в усіх сферах буття людства.г)Тому що філософія -методологічна основа в системі досліджень освіти окремими конкретними науками.д)Тільки Філософія здатна дати аналіз освіти і довести ,що без демократізації та гуманізації життя суспільства не має перспективи і втрачає сенс.є)Філософія доводить,що саме освіта-засіб вирішення глобольних проблем сучасності. Тому, дуже необхідне саме філософське дослідження освіти,інші науки нездатні зробити це так.як ця наука всіх наук.
#Основні завдання філософії освіти: а) аналіз та осмислення сучасного стану систем освіти.Дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти.б)вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Основні завдання соціології освіти: а)вивчення потреб в освіті,розуміння та оцінка її ролі в житті суспільства і особистому житті людини.б)оцінка рівня і якості знань у контекстіїх соціальної значущості.в)аналіз ставлення суспільства і тих,хто навчається,до освіти,виявлення її соціальноїцінності.г)виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу.д)визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб та інтересів.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:32, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:51, 16 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Для виходу з освітньої кризи необхідно сформувати та реалізувати нову парадигму освіти. Зміст сучасного розуміння парадигми освіти має обов язкові аспекти:
1. погляд на майбутнє певної ділянки ділянки суспільної діяльності з метоюї її
кардинального вдосконалення.
2. практичні дії по досягненню поставленої мети.
Парадигма освіти - це теоретичне обгрунтувана реорганізація освітньої системи на підставах нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти
1. американський
2. азійський
3.Європейський
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:56, 2 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Для підвищення якості освітнього процесу потрібно використовувати інформаційні і комунікативні технології без яких ми вже не уявляемо своє життя,тому на часі є створення єдиного інформаційного простору,що в свою чергу сприятиме зростанню інформаційних потоків для забезпечення додаткових умов соціалізації,як вчителя так і учня,допоможе у формуванні творчих здібностей у розвитку комунікативних здібностей,допоможе у формуванні навичок колективної роботи та уміння співпрацювати.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:22, 4 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1. У чому полягає сутність Болонського процесу?

Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі: 1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. 2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. 3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. 4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування.

2. Коли і ким було започатковано Болонський процес?

Інтеграція України до європейського освітнього простору відбувається у межах так званого Болонського процесу, започаткованого західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст. . У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік). Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано, повне і належне виконання їх на європейському, національному та інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010 рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору було відкладено до 2020 р.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

1.Квазінаука-наукова форма діяльності.яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.Псевдонаука.лженаука. виникають окремі школи та напрямки. що очолюють відомі в свій час вчені,але вони вже не визнають.що їх таланти продуктивність праці вже вичерпалися!("свадібні генерали в науці").Наприклад," мічурінська біологія" 40-х років,знищення цитології.генетики.кібернетики.....

2.Основні елементи дослідницької системи:
1.сутність,зміст і функції науки
2.сили та засоби наукових рішень
3.структура науково-дослідницької системи
4.методологія
5.наукова творчість
6.мова науки.аргументація,опис та пояснення наукових здобутків
7.статус науковця і наукова етика.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:54, 14 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:36, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:22, 27 жовтня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
#3 основні форми освіти: 1. формальна освіта - початкова,загальна середня,середня професійна.вища, освіта після закінчення ВНЗ та інше; 2. неформальна - професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих та інше; 3. інформальна - т.т. така, що є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища - індивідуальна пізнавальна діяльність.
#Відкрита освіта - збірний термін, що означає різні види освітньої діяльності у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформації - комунікаційних технологій. В багатьох країнах з початку 2000-х впровадження відкритої освіти є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти для дорослих.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:36, 8 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Оксана Івановна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 23 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити:- обов’язкове здобуття усіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої освіти; - здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, запитів громадян та потреб суспільства; - перебудову змісту й організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу; - підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій; - створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траекторії учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей; - подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі; - удосконалення методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами; - розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку; - пріоритетне фінансування та належне навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами.
Для того, щоб традиційне навчання давало позитивні результати варто враховувати наступні умови. Умови ефективності традиційного навчання: вчителю слід враховувати мотивацію учнів до сприймання навчального матеріалу (вчитель повинен знати як саме зацікавити кожного учня); чітко поставити мету; враховувати внутрішнє ставлення вчителя до того, що він повідомляє; залучати технічні засоби навчання; продумувати логіку викладання матеріалу; підібрати зацікавлюючий, оригінальний матеріал до уроків тощо.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:34, 8 грудня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:37, 9 жовтня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Гапон О.І.

2015-12-08T08:34:36Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:55, 12 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Філософське дослідження освіти необхідне,тому що:а)Філософія -універсальна наука.яка вивчає загальні закони Всесвіту,Природи,Людини та мислення,це наука всіх наук і тільки філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему.б)Саме Філософія може зробити загальні висновки про стан освіти на даний період,намітити шляхи вдосконалення освіти, яка знаходиться у кризовому стані з кінця XX ст.в)Тільки Філософія може дати поясненню місця і ролі освіти в наш час,провідної ролі освіти в усіх сферах буття людства.г)Тому що філософія -методологічна основа в системі досліджень освіти окремими конкретними науками.д)Тільки Філософія здатна дати аналіз освіти і довести ,що без демократізації та гуманізації життя суспільства не має перспективи і втрачає сенс.є)Філософія доводить,що саме освіта-засіб вирішення глобольних проблем сучасності. Тому, дуже необхідне саме філософське дослідження освіти,інші науки нездатні зробити це так.як ця наука всіх наук.
#Основні завдання філософії освіти: а) аналіз та осмислення сучасного стану систем освіти.Дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти.б)вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Основні завдання соціології освіти: а)вивчення потреб в освіті,розуміння та оцінка її ролі в житті суспільства і особистому житті людини.б)оцінка рівня і якості знань у контекстіїх соціальної значущості.в)аналіз ставлення суспільства і тих,хто навчається,до освіти,виявлення її соціальноїцінності.г)виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу.д)визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб та інтересів.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:32, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:51, 16 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Для виходу з освітньої кризи необхідно сформувати та реалізувати нову парадигму освіти. Зміст сучасного розуміння парадигми освіти має обов язкові аспекти:
1. погляд на майбутнє певної ділянки ділянки суспільної діяльності з метоюї її
кардинального вдосконалення.
2. практичні дії по досягненню поставленої мети.
Парадигма освіти - це теоретичне обгрунтувана реорганізація освітньої системи на підставах нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти
1. американський
2. азійський
3.Європейський
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:56, 2 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Для підвищення якості освітнього процесу потрібно використовувати інформаційні і комунікативні технології без яких ми вже не уявляемо своє життя,тому на часі є створення єдиного інформаційного простору,що в свою чергу сприятиме зростанню інформаційних потоків для забезпечення додаткових умов соціалізації,як вчителя так і учня,допоможе у формуванні творчих здібностей у розвитку комунікативних здібностей,допоможе у формуванні навичок колективної роботи та уміння співпрацювати.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:22, 4 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1. У чому полягає сутність Болонського процесу?

Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі: 1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. 2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. 3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. 4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування.

2. Коли і ким було започатковано Болонський процес?

Інтеграція України до європейського освітнього простору відбувається у межах так званого Болонського процесу, започаткованого західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст. . У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік). Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано, повне і належне виконання їх на європейському, національному та інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010 рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору було відкладено до 2020 р.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

1.Квазінаука-наукова форма діяльності.яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.Псевдонаука.лженаука. виникають окремі школи та напрямки. що очолюють відомі в свій час вчені,але вони вже не визнають.що їх таланти продуктивність праці вже вичерпалися!("свадібні генерали в науці").Наприклад," мічурінська біологія" 40-х років,знищення цитології.генетики.кібернетики.....

2.Основні елементи дослідницької системи:
1.сутність,зміст і функції науки
2.сили та засоби наукових рішень
3.структура науково-дослідницької системи
4.методологія
5.наукова творчість
6.мова науки.аргументація,опис та пояснення наукових здобутків
7.статус науковця і наукова етика.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:54, 14 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----
----
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:22, 27 жовтня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Оксана Івановна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 23 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити:- обов’язкове здобуття усіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої освіти; - здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, запитів громадян та потреб суспільства; - перебудову змісту й організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу; - підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій; - створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траекторії учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей; - подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі; - удосконалення методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами; - розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку; - пріоритетне фінансування та належне навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами.
Для того, щоб традиційне навчання давало позитивні результати варто враховувати наступні умови. Умови ефективності традиційного навчання: вчителю слід враховувати мотивацію учнів до сприймання навчального матеріалу (вчитель повинен знати як саме зацікавити кожного учня); чітко поставити мету; враховувати внутрішнє ставлення вчителя до того, що він повідомляє; залучати технічні засоби навчання; продумувати логіку викладання матеріалу; підібрати зацікавлюючий, оригінальний матеріал до уроків тощо.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:34, 8 грудня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:37, 9 жовтня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Гапон О.І.

2015-12-08T08:32:35Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:55, 12 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Філософське дослідження освіти необхідне,тому що:а)Філософія -універсальна наука.яка вивчає загальні закони Всесвіту,Природи,Людини та мислення,це наука всіх наук і тільки філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему.б)Саме Філософія може зробити загальні висновки про стан освіти на даний період,намітити шляхи вдосконалення освіти, яка знаходиться у кризовому стані з кінця XX ст.в)Тільки Філософія може дати поясненню місця і ролі освіти в наш час,провідної ролі освіти в усіх сферах буття людства.г)Тому що філософія -методологічна основа в системі досліджень освіти окремими конкретними науками.д)Тільки Філософія здатна дати аналіз освіти і довести ,що без демократізації та гуманізації життя суспільства не має перспективи і втрачає сенс.є)Філософія доводить,що саме освіта-засіб вирішення глобольних проблем сучасності. Тому, дуже необхідне саме філософське дослідження освіти,інші науки нездатні зробити це так.як ця наука всіх наук.
#Основні завдання філософії освіти: а) аналіз та осмислення сучасного стану систем освіти.Дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти.б)вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Основні завдання соціології освіти: а)вивчення потреб в освіті,розуміння та оцінка її ролі в житті суспільства і особистому житті людини.б)оцінка рівня і якості знань у контекстіїх соціальної значущості.в)аналіз ставлення суспільства і тих,хто навчається,до освіти,виявлення її соціальноїцінності.г)виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу.д)визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб та інтересів.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:32, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:51, 16 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Для виходу з освітньої кризи необхідно сформувати та реалізувати нову парадигму освіти. Зміст сучасного розуміння парадигми освіти має обов язкові аспекти:
1. погляд на майбутнє певної ділянки ділянки суспільної діяльності з метоюї її
кардинального вдосконалення.
2. практичні дії по досягненню поставленої мети.
Парадигма освіти - це теоретичне обгрунтувана реорганізація освітньої системи на підставах нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти
1. американський
2. азійський
3.Європейський
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:56, 2 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Для підвищення якості освітнього процесу потрібно використовувати інформаційні і комунікативні технології без яких ми вже не уявляемо своє життя,тому на часі є створення єдиного інформаційного простору,що в свою чергу сприятиме зростанню інформаційних потоків для забезпечення додаткових умов соціалізації,як вчителя так і учня,допоможе у формуванні творчих здібностей у розвитку комунікативних здібностей,допоможе у формуванні навичок колективної роботи та уміння співпрацювати.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:22, 4 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1. У чому полягає сутність Болонського процесу?

Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі: 1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. 2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. 3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. 4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування.

2. Коли і ким було започатковано Болонський процес?

Інтеграція України до європейського освітнього простору відбувається у межах так званого Болонського процесу, започаткованого західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст. . У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік). Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано, повне і належне виконання їх на європейському, національному та інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010 рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору було відкладено до 2020 р.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

1.Квазінаука-наукова форма діяльності.яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.Псевдонаука.лженаука. виникають окремі школи та напрямки. що очолюють відомі в свій час вчені,але вони вже не визнають.що їх таланти продуктивність праці вже вичерпалися!("свадібні генерали в науці").Наприклад," мічурінська біологія" 40-х років,знищення цитології.генетики.кібернетики.....

2.Основні елементи дослідницької системи:
1.сутність,зміст і функції науки
2.сили та засоби наукових рішень
3.структура науково-дослідницької системи
4.методологія
5.наукова творчість
6.мова науки.аргументація,опис та пояснення наукових здобутків
7.статус науковця і наукова етика.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:54, 14 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----
----
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:22, 27 жовтня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Оксана Івановна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 23 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:37, 9 жовтня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Гапон О.І.

2015-12-08T08:32:16Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:55, 12 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Філософське дослідження освіти необхідне,тому що:а)Філософія -універсальна наука.яка вивчає загальні закони Всесвіту,Природи,Людини та мислення,це наука всіх наук і тільки філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему.б)Саме Філософія може зробити загальні висновки про стан освіти на даний період,намітити шляхи вдосконалення освіти, яка знаходиться у кризовому стані з кінця XX ст.в)Тільки Філософія може дати поясненню місця і ролі освіти в наш час,провідної ролі освіти в усіх сферах буття людства.г)Тому що філософія -методологічна основа в системі досліджень освіти окремими конкретними науками.д)Тільки Філософія здатна дати аналіз освіти і довести ,що без демократізації та гуманізації життя суспільства не має перспективи і втрачає сенс.є)Філософія доводить,що саме освіта-засіб вирішення глобольних проблем сучасності. Тому, дуже необхідне саме філософське дослідження освіти,інші науки нездатні зробити це так.як ця наука всіх наук.

#Основні завдання філософії освіти: а) аналіз та осмислення сучасного стану систем освіти.Дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти.б)вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
Основні завдання соціології освіти: а)вивчення потреб в освіті,розуміння та оцінка її ролі в житті суспільства і особистому житті людини.б)оцінка рівня і якості знань у контекстіїх соціальної значущості.в)аналіз ставлення суспільства і тих,хто навчається,до освіти,виявлення її соціальноїцінності.г)виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу.д)визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб та інтересів.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:32, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:51, 16 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Для виходу з освітньої кризи необхідно сформувати та реалізувати нову парадигму освіти. Зміст сучасного розуміння парадигми освіти має обов язкові аспекти:
1. погляд на майбутнє певної ділянки ділянки суспільної діяльності з метоюї її
кардинального вдосконалення.
2. практичні дії по досягненню поставленої мети.
Парадигма освіти - це теоретичне обгрунтувана реорганізація освітньої системи на підставах нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.
#Сучасні зарубіжні підходи до освіти
1. американський
2. азійський
3.Європейський
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:56, 2 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:
Для підвищення якості освітнього процесу потрібно використовувати інформаційні і комунікативні технології без яких ми вже не уявляемо своє життя,тому на часі є створення єдиного інформаційного простору,що в свою чергу сприятиме зростанню інформаційних потоків для забезпечення додаткових умов соціалізації,як вчителя так і учня,допоможе у формуванні творчих здібностей у розвитку комунікативних здібностей,допоможе у формуванні навичок колективної роботи та уміння співпрацювати.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:22, 4 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1. У чому полягає сутність Болонського процесу?

Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі: 1) Затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян та міжнародній конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. 2) Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. 3) Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТЄ) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. 4) Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування.

2. Коли і ким було започатковано Болонський процес?

Інтеграція України до європейського освітнього простору відбувається у межах так званого Болонського процесу, започаткованого західноєвропейськими державами в кінці 90-х років ХХ ст. . У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік). Очікувалося, що Конференція європейських міністрів (2009) стане прологом до завершальної стадії процесу побудови спільного європейського простору, який планували закінчити до 2010 р. Однак учасникам конференції довелося робити інші акценти і констатувати: Цілі, викладені в Болонській декларації, залишаються в силі і сьогодні. Оскільки не всі завдання виконано, повне і належне виконання їх на європейському, національному та інституціональному рівнях потребує зростання темпів та зобов’язань на 2010 рік. Міністри підбили певні підсумки та встановили пріоритети на наступне десятиліття. Дату завершення створення спільного європейського простору було відкладено до 2020 р.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

1.Квазінаука-наукова форма діяльності.яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.Псевдонаука.лженаука. виникають окремі школи та напрямки. що очолюють відомі в свій час вчені,але вони вже не визнають.що їх таланти продуктивність праці вже вичерпалися!("свадібні генерали в науці").Наприклад," мічурінська біологія" 40-х років,знищення цитології.генетики.кібернетики.....

2.Основні елементи дослідницької системи:
1.сутність,зміст і функції науки
2.сили та засоби наукових рішень
3.структура науково-дослідницької системи
4.методологія
5.наукова творчість
6.мова науки.аргументація,опис та пояснення наукових здобутків
7.статус науковця і наукова етика.
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 8 грудня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:54, 14 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:

----
----
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:22, 27 жовтня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:45, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Оксана Івановна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 23 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:37, 9 жовтня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Оксана Іванівна! Нажаль зарахувати Вам соціально-гуманітарний модуль неможу, адже Ви не виконали інтерактивні практичні заняття, індивідуальні заняття, тематичні дискусії, не пройшли тестування.

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Гапон О.І.

2015-12-08T08:31:31Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-05T09:21:38Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Прізвище, ім'я, по-батькові */

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-05T09:15:46Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Прізвище, ім'я, по-батькові */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна
[[Файл:Весы.jpg|100px|thumb|right]]

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

==Контакти==
'''0968567898'''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-05T09:15:34Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Прізвище, ім'я, по-батькові */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна
[[Файл:Весы.jpg|200px|thumb|right]]

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

==Контакти==
'''0968567898'''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-05T09:14:18Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Прізвище, ім'я, по-батькові */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна
[[Файл:Весы.jpg]]

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

==Контакти==
'''0968567898'''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Файл:Весы.jpg

2015-06-05T09:10:15Z

Гапон Оксана Іванівна:

Теорія та методика фахової дисципліни Гапон О.І.

2015-06-05T07:31:49Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

''Шановна пані Оксано!
Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:''

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Дякую за співпрацю. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 08:41, 5 червня 2015 (EEST)

Добрий день, Світлано Петрівно! Даю відповіді на питання першої теми "Методика роботи з історичними джерелами"

Питання 1.

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

Питання 2.

Фотодокументи. Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 09:54, 5 червня 2015 (EEST)

''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему '''"Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Після знайомства з ним чекаю Вашої відповідь на питання:
''

1. Опишіть, які саме нетрадиційні форми навчання Ви використовуєте у своїй практиці викладання суспільних дисциплін. Наведіть приклади.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 10:02, 5 червня 2015 (EEST)

У своїй практиці я використовую різноманітні нетрадиційнї форми навчання.

#урок зі зміненими засобами організації: урок-лекція, урок-парадокс, захист знань, захист ідей, урок вдвох, урок-зустріч;
#уроки, які спираються на фантазію: урок-казка, урок-творчість;
#урок-твір, урок винахідництва, урок-творчий звіт, комплексно-творчий звіт, урок виставка, урок-«дивовижне поруч», урок фантастичного проекту, урок-розповідь про вчених: урок-бенефіс, урок портрет, урок сюрприз, урок - подарунок від Хоттабича
тощо;
--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 10:31, 5 червня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Теорія та методика фахової дисципліни Гапон О.І.

2015-06-05T07:25:03Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

''Шановна пані Оксано!
Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:''

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Дякую за співпрацю. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 08:41, 5 червня 2015 (EEST)

Добрий день, Світлано Петрівно! Даю відповіді на питання першої теми "Методика роботи з історичними джерелами"

Питання 1.

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

Питання 2.

Фотодокументи. Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 09:54, 5 червня 2015 (EEST)

''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему '''"Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Після знайомства з ним чекаю Вашої відповідь на питання:
''

1. Опишіть, які саме нетрадиційні форми навчання Ви використовуєте у своїй практиці викладання суспільних дисциплін. Наведіть приклади.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 10:02, 5 червня 2015 (EEST)

У своїй практиці я використовую різноманітні нетрадиційнї форми навчання.

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Теорія та методика фахової дисципліни Гапон О.І.

2015-06-05T06:54:56Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Оксано!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Дякую за співпрацю. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 08:41, 5 червня 2015 (EEST)

Добрий день, Світлано Петрівно! Даю відповіді на питання першої теми "Методика роботи з історичними джерелами"

Питання 1.

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

Питання 2.

Фотодокументи. Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 09:54, 5 червня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Теорія та методика фахової дисципліни Гапон О.І.

2015-06-05T06:54:42Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Оксано!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Дякую за співпрацю. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 08:41, 5 червня 2015 (EEST)

Добрий день, Світлано Петрівно! Даю відповіді на питання першої теми "Методика роботи з історичними джерелами"

Питання 1.

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

Питання 2.

Фотодокументи. Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Теорія та методика фахової дисципліни Гапон О.І.

2015-06-05T06:52:32Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Оксано!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Дякую за співпрацю. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 08:41, 5 червня 2015 (EEST)

Добрий день, Світлано Петрівно! Даю відповіді на питання першої теми "Методика роботи з історичними джерелами"

Питання 1.

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

Питання 2.
Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

ІКТ у викладанні предметів Биков В.І.

2015-06-05T05:37:16Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
привіт--[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Гапон Оксана Іванівна|обговорення]]) 08:37, 5 червня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T12:02:12Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Контакти */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

==Контакти==
'''0968567898'''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T12:01:19Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==
Категорія: Творчі проекти. [[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0968567898

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-06-03T12:00:20Z

Гапон Оксана Іванівна:

== Вступ ==

== Реабілітовані історією ==

=== Репресії 30-х років ХХ століття на Сумщині===

=== Жертви сталінського беззаконня на Тростянеччині===

=== Безпідставно репресовані жителі села Новгородського ===

== Висновки ==

==Список використаних джерел та літератури==

==Автор статті==

[[Користувач:Гапон Оксана Іванівна|Гапон Оксана Іванівна]]

Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)

2015-06-03T11:59:16Z

Гапон Оксана Іванівна: Створена сторінка: == Вступ == == Реабілітовані історією == === Репресії 30-х років ХХ століття на Сумщині=== === Ж...

Категорія:Творчі проекти

2015-06-03T11:55:32Z

Гапон Оксана Іванівна:

{|{{Шаблон:Фон}}

[[Категорія:Творчі проекти]]
[[ВІКІПІДРУЧНИК З МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ]]
----
[[Обласний конкурс "ВЕЛИКА ІСТОРІЯ МАЛОЇ БАТЬКІВЩИНИ"]]
----
[[Волонтерський загін "Пошук"]]
----
[[Творча робота-дослідження до річниці Великої Перемоги "Спасибі за життя!"]]
----
[[Організаційно-педагогічні умови вдосконалення управлінської діяльності у вищому професійному училищі]]
----
[["Історичні герби міст Сумщини: минуле і сьогодення"]]
----
[[Партизанський рух на Великописарівщині]]
----
[[Партизанський рух с.Пожня Великописарівського району]]
----
[[Ремесла містечка Смілого другої половини ХІХ століття]]
----
[[Альманах пам’яті "Сумщина в роки Великої Вітчизняної війни"]]
----
[[Розвиток колективної господарської праці с. Новосуханівка]]
----
[[Народне жіноче тріо "Срібні джерела "]]
----
[[Педагогічна рада (ділова гра)]]
----
[[Слідами розвідгрупи "Сокіл"]]
----
[[Партизанський рух на Сумщині (Шосткинський, Глухівський, Кролевецький райони)]]
----
[[Окрилені театром.Роменщини]]
----
[[Історія родини в історії країни]]
----
[[Доля ромів у період окупації Сумщини в 1941-1943 рр.]]
----
[[Сумський гусарський полк]]
----
[[Історія обласного академічного театру драми та музичної комедії ім.М.С.Щепкіна]]
----
[[Художники рідного краю]]
----
[[Вільшанські Линтварьови - представники відомого дворянського роду на Слобожанщині]]
----
[[Діяльність груп ОУН-УПА в період Великої Вітчизняної війни на Сумщині]]
----
[[Сім чудес Ямпільщини]]
----
[[Православні храми Липоводолинщини в д.п.ХVІІ - першій третині ХХ ст.]]
----
[[Назви, просіяні ситом століть]]
----
[[Організація науково-методичної роботи в навчальному закладі]]
----
[[Жінки Роменщини у Великій вітчизняній війні]]
----
[[Втрачене ремесло глинчан]]
----
[[Пам'ять не зітреться, не зів’яне через покоління і віки (трагедія с. Чернеччина)]]
----
[[Голодомор 1932-1933 рр. на Сумщині]]
----
[[Історія одного француза....]]
----
[[Перлини козацького краю]]
----

[[Історія розвитку художньої самодіяльності у с. Миколаївка]]
----

[[Історія Глухівського кірасирського полку]]
----

[[Герої не помирають, вони лише відходять у вічність]]

----
[[Вишивка Роменщини]]

----
[[Гребениківка-батьківщина чотирьох Героїв Радянського Союзу]]

----
[[Використання електронних таблиць в управлінні школою]]

----
[[Аналіз проявів поведінки старших підлітків з різними типами темпераменту в стресових ситуаціях]]

----
[[Сільськогосподарські підприємства на території с. Сергіївка Білопільського району в 1960-1990-х роках]]

----
[[Формування професійної компетенції педагогічних кадрів у контексті сучасного освітнього процесу]]

----
[[Нескорені (підпільна група Бойка-Мостіпана м. Глухова)]]

----
[[Модернізація методичної роботи на діагностичній основі як умова розвитку професійної компетентності педагогів]]

----
[[Втрачені храми міста Суми]]

[[Категорія:Root]]
----
[[Захищаємо свої права]]

----

[[Я - здоровий громадянин нової України]]

----
[[Військово-патріотичне виховання на уроках історії в державному ліцеї-інтернаті "Кадетський корпус" ім. І.Г. Харитоненка]]

----
[[Перед пам'яттю жертв беззаконня (сталінські репресії на Тростянеччині)]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T10:32:15Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Контакти */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0968567898

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T10:30:34Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Категорія */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==
Вища

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T10:30:14Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Посада */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==
Вчитель історії

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T10:29:29Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Місце роботи */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==
Новгородська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Тростянецької районної ради

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T10:27:07Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Регіон */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==
Тростянецький р-н, с. Новгородське

==Місце роботи==

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T10:25:17Z

Гапон Оксана Іванівна: /* Прізвище, ім'я, по-батькові */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Гапон Оксана Іванівна

==Регіон==

==Місце роботи==

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Гапон Оксана Іванівна

2015-06-03T10:20:41Z

Гапон Оксана Іванівна: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка користувача}}

==Прізвище, ім'я, по-батькові==

==Регіон==

==Місце роботи==

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]