HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Користувач:Кашина Наталія Іванівна

2015-12-09T08:30:30Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Кашина Наталія Іванівна
[[Файл:Кашина_Н.І..png|150px|thumb|left|Кашина Наталія Іванівна]]

==Регіон==
місто Суми

==Місце роботи==
КУ Сумська ЗОШ І-ІІІ ст.№23 м.Суми.Сумської області

==Посада==
Учитель історії та суспільних дисциплін

==Категорія==
вища

==Випускний проект==
*Категорія: Творчі проекти [[Україна, яку ми втрачаємо]]

*Власна методична розробка з теми [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwMU5nSHR4Y0VNNUk/view?usp=sharing "Проектна діяльність учнів при вивченні предметів суспільнознавчої галузі"]

*[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSHp2LXQxVVpwd2s/view?usp=sharing Презентація власного досвіду Кашиної Наталії Іванівни]

*[https://www.youtube.com/watch?v=4CQYw23GAWs Відео учнівського дослідження "Ми любимо Сумщину"]

*[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwU2ZMRGJBLVZYUU0/view?usp=sharing Брейн-ринг з правознавства]

*[https://drive.google.com/file/d/0BwlfRSZQxyu3RnJGb2FrNG9tTWs/view?usp=sharing презентація уроку "4-й універсал"]

*[https://drive.google.com/file/d/0BwlfRSZQxyu3MS1hSy0ycDY3WTA/view?usp=sharing презентація уроку "Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні в середині 50-х першій половині 60-х років 20 століття]

==Контакти==
0503649490

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кашина Наталія Іванівна

2015-12-09T08:06:57Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Кашина Наталія Іванівна
[[Файл:Кашина_Н.І..png|150px|thumb|left|Кашина Наталія Іванівна]]

==Регіон==
місто Суми

==Місце роботи==
КУ Сумська ЗОШ І-ІІІ ст.№23 м.Суми.Сумської області

==Посада==
Учитель історії та суспільних дисциплін

==Категорія==
вища

==Випускний проект==
*Категорія: Творчі проекти [[Україна, яку ми втрачаємо]]

*Власна методична розробка з теми [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwMU5nSHR4Y0VNNUk/view?usp=sharing "Проектна діяльність учнів при вивченні предметів суспільнознавчої галузі"]

*[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSHp2LXQxVVpwd2s/view?usp=sharing Презентація власного досвіду Кашиної Наталії Іванівни]

*[https://www.youtube.com/watch?v=4CQYw23GAWs Відео учнівського дослідження "Ми любимо Сумщину"]

*[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwU2ZMRGJBLVZYUU0/view?usp=sharing Брейн-ринг з правознавства]

*[https://drive.google.com/file/d/0BwlfRSZQxyu3RnJGb2FrNG9tTWs/view?usp=sharing презентація уроку "4-й універсал"]

==Контакти==
0503649490

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-08T12:05:12Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Фотогалерея */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Карта_втрачених_святинь_Украіни.jpg|250px|thumb|Карта втрачених святинь України]]
|[[Файл:Лука_м,Суми.jpg|250px|thumb|м.Суми, Лука|]]
|[[Файл:Музей_А._П._Чехова_в_Сумах.jpg|250px|thumb|Музей_А. П. Чехова в Сумах]]
|[[Файл:Сучасні_руіни_садиби_Линтварьових.jpg|250px|thumb|Сучасні руїни садиби Линтварьових]]
|-
|[[Файл:Сучасний_вигляд_садиби_Линтварьових.jpg|250px|thumb|Сучасний вигляд садиби Линтварьових]]
|[[Файл:Сучасний_вигляд_садиби_Линтварьових_3.jpg|250px|thumb|Сучасний вигляд садиби Линтварьових]]
|[[Файл:Руіни_флігеля_садиби.jpg|250px|thumb|Руїни флігеля садиби]]
|[[Файл:Садиба_Линтварьових.jpg|250px|thumb|Садиба Линтварьових]]
|-
|[[Файл:Чехов_А._П..jpg|250px|thumb|А.П. Чехов]]
|[[Файл:Шедеври_Круазі_в_Сумах.jpg|250px|thumb|Шедеври Круазі в Сумах.]]
|[[Файл:Пам'ятник_Ангела_з_дитиною.jpg|250px|thumb|Пам'ятник Ангела з дитиною]]
|-
|[[Файл:Скульптурне зображення Зінаіди.jpg|250px|thumb|Скульптурне зображення Зінаіди]]
|[[Файл:В._Харитоненко.jpg|250px|thumb|В. Харитоненко]]
|[[Файл:П_Харитоненко.jpg|250px|thumb|П.Харитоненко]]
|
|}

== Висновки ==
Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Файл:Скульптурне зображення Зінаіди.jpg

2015-12-08T12:04:53Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Руіни флігеля садиби.jpg

2015-12-08T12:03:20Z

Кашина Наталія Іванівна:

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-08T12:02:56Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Фотогалерея */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Карта_втрачених_святинь_Украіни.jpg|250px|thumb|Карта втрачених святинь України]]
|[[Файл:Лука_м,Суми.jpg|250px|thumb|м.Суми, Лука|]]
|[[Файл:Музей_А._П._Чехова_в_Сумах.jpg|250px|thumb|Музей_А. П. Чехова в Сумах]]
|[[Файл:Сучасні_руіни_садиби_Линтварьових.jpg|250px|thumb|Сучасні руїни садиби Линтварьових]]
|-
|[[Файл:Сучасний_вигляд_садиби_Линтварьових.jpg|250px|thumb|Сучасний вигляд садиби Линтварьових]]
|[[Файл:Сучасний_вигляд_садиби_Линтварьових_3.jpg|250px|thumb|Сучасний вигляд садиби Линтварьових]]
|[[Файл:Руіни_флігеля_садиби.jpg|250px|thumb|Руїни флігеля садиби]]
|[[Файл:Садиба_Линтварьових.jpg|250px|thumb|Садиба Линтварьових]]
|-
|[[Файл:Чехов_А._П..jpg|250px|thumb|А.П. Чехов]]
|[[Файл:Шедеври_Круазі_в_Сумах.jpg|250px|thumb|Шедеври Круазі в Сумах.]]
|[[Файл:Пам'ятник_Ангела_з_дитиною.jpg|250px|thumb|Пам'ятник Ангела з дитиною]]
|-
|[[Файл:Скульптурне_зображення_Зінаіди.jpg|250px|thumb|Скульптурне зображення Зінаіди]]
|[[Файл:В._Харитоненко.jpg|250px|thumb|В. Харитоненко]]
|[[Файл:П_Харитоненко.jpg|250px|thumb|П.Харитоненко]]
|
|}

== Висновки ==
Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Файл:П Харитоненко.jpg

2015-12-08T11:58:07Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:В. Харитоненко.jpg

2015-12-08T11:57:56Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Пам'ятник Ангела з дитиною.jpg

2015-12-08T11:56:57Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Шедеври Круазі в Сумах.jpg

2015-12-08T11:56:24Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Чехов А. П..jpg

2015-12-08T11:55:59Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Садиба Линтварьових.jpg

2015-12-08T11:55:37Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Сучасний вигляд садиби Линтварьових 3.jpg

2015-12-08T11:54:42Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Сучасний вигляд садиби Линтварьових.jpg

2015-12-08T11:54:24Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Сучасні руіни садиби Линтварьових.jpg

2015-12-08T11:54:04Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Музей А. П. Чехова в Сумах.jpg

2015-12-08T11:53:44Z

Кашина Наталія Іванівна:

Файл:Лука м,Суми.jpg

2015-12-08T11:53:17Z

Кашина Наталія Іванівна:

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-08T11:52:44Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Фотогалерея */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Карта_втрачених_святинь_Украіни.jpg|250px|thumb|Карта втрачених святинь України]]
|
|
|
|-
|
|
|
|
|-
|
|
|
|
}

== Висновки ==
Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Файл:Карта втрачених святинь Украіни.jpg

2015-12-08T11:51:45Z

Кашина Наталія Іванівна:

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-08T11:48:54Z

Кашина Наталія Іванівна:

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

==Фотогалерея==

== Висновки ==
Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Теорія та методика фахової дисципліни Кашина Н.І.

2015-12-07T11:49:34Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

''Шановна пані Наталіє! Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:
''

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

Дякую за співпрацю. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 08:49, 5 червня 2015 (EEST)

Питання 1

Інтерпретація:

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).
Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.
Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора.

Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.
б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації.
На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).
Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 09:50, 5 червня 2015 (EEST)

Питання 2

Фотодокументи. Здавалось би цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 10:04, 5 червня 2015 (EEST)

''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему '''"Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Після знайомства з ним чекаю Вашої відповідь на питання:

Як Ви розумієте поняття "міжпредметні зв'язки"?
Мої відповіді:
«Міжпредметні зв’язки» - це зв’язок між навчальними програмами різних дисциплін на рівні навчальних занять (уроків, факультативів тощо), який зумовлений спільною дидактичною метою. Міжпредметні зв'язки виступають як дидактична умова, що сприяє піднесенню рівня науковості й доступності навчання історії, активізації пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості знань, умінь і навичок. Реалізація міжпредметних зв'язків дає змогу економно і водночас інтенсивно використовувати час на уроках.

Приклади з досвіду моєї роботи:
Вивчаючи тему"Культура України першої половини ХVІІІ століття" (історія України) і тему"Культура людини" в курсі "Людина і світ"-інтеграція носить частковий характер,а ,наприклад, тему "Національно-визвольна боротьба українського народу у ХVІІІ столітті(історія України) і тему "Історична основа поеми "Гайдамаки" Т.Г.Шевченка" (укр.Література)- інтеграція носить повний характер і представлена повним висвітленням суміжних тем різних предметів.

1. Опишіть, які саме нетрадиційні форми навчання Ви використовуєте у своїй практиці викладання суспільних дисциплін. Наведіть приклади.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]]) 10:02, 5 червня 2015 (EEST)

В своїй роботі я використовую нетрадиційні форми навчання: уроки- семінари, уроки- лекціі, уроки-вікторини, уроки-лабораторні дослідження, уроки-усні журнали, уроки захисту проектів.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:24, 5 червня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Педагогічна інноватика Кашина Н.І.

2015-12-07T11:40:12Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Консультації */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:07, 2 вересня 2015 (EEST)

Спасибі! Бажаю Вам кміцного здоров'я, терпіння, успіхів на трудовій ниві!!!
Мої відповіді: Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.

--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:54, 30 листопада 2015 (EET)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:51, 9 вересня 2015 (EEST)

Добрий день!Опрацювала матеріал і прийшла до висновку, що педагогічна технологія-це опис процесу досягнення запланованих результатів навчання (І. Волков). Педагогічна технологія - це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя (В. Ченцов). Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання та засвоєння знань із обліком технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей (М. Кларін). Поняття “педагогічна технологія” може бути подане трьома аспектами: 1) науковим: педагогічні технології - частина педагогічної науки, що вивчає й розробляє цілі, зміст і методи навчання та педагогічних процесів, що проектуються; 2) процесуально-описовим: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планованих результатів навчання; 3) процесуально-діючим: здійснення технологічного (педагогічного) процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів. Отже, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і як система способів, принципів і регуляторів, що застосовуються у навчанні, і як реальний процес навчання. Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завдання оптимізацію форм освіти. Технологія навчання - це цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних ій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи. Технологія виховання — це обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології. Персоніфіковані технології засновані на науково - теоретичному обгрунтуванні і систематизації поглядів педагогічних персоналій в контексті розвитку освіти в Україні. Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи. Основною тенденцією першого етапу (1929—1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації. Другий етап (1960—1970-ті роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов'язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому. Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися фактично до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об'єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, які фахово створені для навчання, та об'єкти довкілля.Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:05, 30 листопада 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:22, 11 вересня 2015 (EEST)

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас критичного ставлення до всього нового. Отже, інтерес як учених, так і практиків до педагогічної технологіївикликано різними причинами. Для когось це модний напрям. Інші вважають педагогічну технологію засобом вирішення більшості педагогічних проблем. Ми ж схильні вважати, що це об'єктивний процес, новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 13:37, 7 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:20, 26 листопада 2015 (EET)

Доброго дня! Мої відповіді: 1. б) 2. а) 3. в) 4. г) 5. г) 6. в) 7. д) 8. г)--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:59, 30 листопада 2015 (EET)

Педагогічна інноватика Кашина Н.І.

2015-12-07T11:38:08Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:07, 2 вересня 2015 (EEST)

Спасибі! Бажаю Вам кміцного здоров'я, терпіння, успіхів на трудовій ниві!!!
Мої відповіді: Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.

--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:54, 30 листопада 2015 (EET)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:51, 9 вересня 2015 (EEST)

Добрий день!Опрацювала матеріал і прийшла до висновку, що педагогічна технологія-це опис процесу досягнення запланованих результатів навчання (І. Волков). Педагогічна технологія - це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя (В. Ченцов). Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання та засвоєння знань із обліком технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей (М. Кларін). Поняття “педагогічна технологія” може бути подане трьома аспектами: 1) науковим: педагогічні технології - частина педагогічної науки, що вивчає й розробляє цілі, зміст і методи навчання та педагогічних процесів, що проектуються; 2) процесуально-описовим: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планованих результатів навчання; 3) процесуально-діючим: здійснення технологічного (педагогічного) процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів. Отже, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і як система способів, принципів і регуляторів, що застосовуються у навчанні, і як реальний процес навчання. Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завдання оптимізацію форм освіти. Технологія навчання - це цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних ій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи. Технологія виховання — це обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології. Персоніфіковані технології засновані на науково - теоретичному обгрунтуванні і систематизації поглядів педагогічних персоналій в контексті розвитку освіти в Україні. Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи. Основною тенденцією першого етапу (1929—1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації. Другий етап (1960—1970-ті роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов'язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому. Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися фактично до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об'єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, які фахово створені для навчання, та об'єкти довкілля.Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:05, 30 листопада 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:22, 11 вересня 2015 (EEST)

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас критичного ставлення до всього нового. Отже, інтерес як учених, так і практиків до педагогічної технологіївикликано різними причинами. Для когось це модний напрям. Інші вважають педагогічну технологію засобом вирішення більшості педагогічних проблем. Ми ж схильні вважати, що це об'єктивний процес, новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 13:37, 7 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас критичного ставлення до всього нового.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:21, 30 листопада 2015 (EET)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:20, 26 листопада 2015 (EET)

Доброго дня! Мої відповіді: 1. б) 2. а) 3. в) 4. г) 5. г) 6. в) 7. д) 8. г)--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:59, 30 листопада 2015 (EET)

Педагогічна інноватика Кашина Н.І.

2015-12-07T11:37:51Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день, шановні колеги! Вітаю з початком нового навчального року! Здоров'я, щастя, здійснення бажань, впевненості у своїх силах!

Сьогодні ми розпочинаємо наші заняття в цьому навчальному році. Опрацюйте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:07, 2 вересня 2015 (EEST)

Спасибі! Бажаю Вам кміцного здоров'я, терпіння, успіхів на трудовій ниві!!!
Мої відповіді: Технологічність в освіті дозволяє використовувати найрізноманітніші шляхи навчання на основі сучасних систем, способів, принципів, підходів тощо. Технологічний підхід у навчанні можна розглядати як систему дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання з метою ефективної взаємодії викладача й учня і досягнення високої результативності останньої.

--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:54, 30 листопада 2015 (EET)

Добрий день! Продовжуємо працювати. Прочитайте теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення та простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:51, 9 вересня 2015 (EEST)

Добрий день!Опрацювала матеріал і прийшла до висновку, що педагогічна технологія-це опис процесу досягнення запланованих результатів навчання (І. Волков). Педагогічна технологія - це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя (В. Ченцов). Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання та засвоєння знань із обліком технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей (М. Кларін). Поняття “педагогічна технологія” може бути подане трьома аспектами: 1) науковим: педагогічні технології - частина педагогічної науки, що вивчає й розробляє цілі, зміст і методи навчання та педагогічних процесів, що проектуються; 2) процесуально-описовим: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планованих результатів навчання; 3) процесуально-діючим: здійснення технологічного (педагогічного) процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів. Отже, педагогічна технологія функціонує і як наука, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і як система способів, принципів і регуляторів, що застосовуються у навчанні, і як реальний процес навчання. Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завдання оптимізацію форм освіти. Технологія навчання - це цілісний процес постановки мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних ій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем вцілому і встановлення мети заново, щойно надходить нова інформація про ефективність системи. Технологія виховання — це обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання. Кожне завдання має адекватну технологію виховання. Зміна завдання веде до зміни технології. Персоніфіковані технології засновані на науково - теоретичному обгрунтуванні і систематизації поглядів педагогічних персоналій в контексті розвитку освіти в Україні. Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи. Основною тенденцією першого етапу (1929—1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації. Другий етап (1960—1970-ті роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов'язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому. Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції зводилися фактично до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об'єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, які фахово створені для навчання, та об'єкти довкілля.Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:05, 30 листопада 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете тему та завдання індивідуального заняття. --[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:22, 11 вересня 2015 (EEST)
Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас критичного ставлення до всього нового. Отже, інтерес як учених, так і практиків до педагогічної технологіївикликано різними причинами. Для когось це модний напрям. Інші вважають педагогічну технологію засобом вирішення більшості педагогічних проблем. Ми ж схильні вважати, що це об'єктивний процес, новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 13:37, 7 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Тема консультації: "Особливості впровадження педагогічних технологій у навчальнл-виховний процес ЗНЗ"--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:07, 20 жовтня 2015 (EEST)

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас критичного ставлення до всього нового.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:21, 30 листопада 2015 (EET)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:

1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 14:20, 26 листопада 2015 (EET)

Доброго дня! Мої відповіді: 1. б) 2. а) 3. в) 4. г) 5. г) 6. в) 7. д) 8. г)--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:59, 30 листопада 2015 (EET)

Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна

2015-12-07T11:36:08Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==Педагогічна інноватика==

===Інтерактивні практичні заняття===
[https://drive.google.com/file/d/0ByyeNZF7634zNU5hZnBXUm8zcjg/edit?usp=sharing Лекція 1 Загальні засади педагогічної інноватики]

===Індивідуальні заняття===

Шановні колеги! Опрацюйте наведену нижче літературу та виконайте завдання:

:1.Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. —Запоріжжя: Просвіта, 2000. — 160 с.
:2. Освітні технологи: Навч.-метод, посіб. / О. М. Пехота, А. 3. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. —К: А.С.К.,2001.— 256с.

*Завдвння № 1. Дайте відповідь на питання : Чому «технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»?

Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної діяльної, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі, бо вона ще в юному віці з допомогою вчителя пізнала, створила себе, навчилася володіти собою. Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас критичного ставлення до всього нового.
Отже, інтерес як учених, так і практиків до педагогічної технологіївикликано різними причинами. Для когось це модний напрям. Інші вважають педагогічну технологію засобом вирішення більшості педагогічних проблем. Ми ж схильні вважати, що це об'єктивний процес, новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.

--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:22, 30 листопада 2015 (EET)

===Консультації===
Колеги! Тема нашої консультації "Особливості педагогічних технологій та впровадження їх у навчально-виховний процес". Якщо Ви маєте питання, прошу звертайтесь.

===Тематичні дискусії(інтернет-семінари)===

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Кашина Н.І.

2015-12-07T11:32:21Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Наталія Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:04, 12 червня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
1.а)Лише завдяки філософії можна зробити загальні висновки зі стану освіти на данний період і намітити шляхи її вдосконалення.
б)Лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему.
в)Завдяки філософії стає зрозумілим місце і роль освіти в наш час в усіх сферах і снування людства.
г)Філософія доводить,що освіта є дійовим засобом вирішення глобальних проблем сучасності.
д)Філософський аналіз освіти свідчить,що без подальшої демократизації та гуманізації суспільне життя безперспективне.
е)Філософія є загальною методологічною основою в системі досліджень освіти.охоплює увесь освітній простір.

2. а)Остаточне з'ясування суті та змісту поняття "філософія освіти".
б)Аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти.
в)Вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.
г)Осягнення творчого феномену освіти.
д)Філософія освіти орієнтує на оволодіння різними способами діяльності.що відкриває можливості для реалізації внутрішніх ресурсів особистості.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:13, 19 червня 2015 (EEST)

----
----
Доброго дня, Наталія Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:52, 16 червня 2015 (EEST)
----
Доброго дня,Людмила Олександрівна. Відповідаю на Ваші питання:
1.Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя.

Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад», «взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:
1)погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення; 2)практичні дії по досягненню поставленої мети.

Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції. По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо. Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації. По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо.

2.Сучасні зарубіжні підходи до освіти: американський (США); азійський (Японія, Китай); європейський (Велика Британія, Франція, Німеччина).--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:35, 19 червня 2015 (EEST)
----
----
Доброго дня, Наталія Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:00, 2 вересня 2015 (EEST)
----
Добрий день! Відповідаю на ваше запитання:
Мета інформатизації навчального процесу- підвищення якості освітньої і професійної підготовки фахівця, забезпечення доступу його до культури всього людства. Одним з найважливіших механізмів, що впливають на всі основні напрямки реформування освітньої системи України є її інформатизація. Інформатизація освіти дозволить ефективно використати наступні переваги нових інформаційних технологій: а)можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивідові власну траєкторію самонавчання; б)зміна організації процесу пізнання шляхом зміщення його у бік синергетичного мислення; в)створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти; г)використання специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптації автоматизованих навчальних програм; можливість використання й організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності». Інформатизація освіти дозволить забезпечити її фундаментальність, тобто орієнтацію на виявлення глибинних сутнісних підстав і зв'язків між різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає впровадження в освіту єдиних циклів фундаментальних дисциплін, обти'єднаних загальною цільовою функцією і орієнтованих на міждисциплінарні зв'язки та інтереси особистості. Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для учнів і викладачів. Це передусім доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для творчості, надбання і закріплення професійних навичок, реалізація принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:42, 21 вересня 2015 (EEST)
----
Доброго дня, Наталія Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 08:24, 4 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:1.Сутністю Болонського процесу є створення загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Практичними кроками реалізації Болонського процесу можна назвати: запровадження дворівневої системи вищої освіти; запровадження системи кредитних одиниць, як засобу підвищення мобільності студентів; видання взаємоузгоджених й уніфікованих додатків до дипломів для запроваджених рівнів вищої освіти; стимулювання мобільності і створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, науковців, менеджерів освіти межах Болонського простору; розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти з метою напрацювання зіставних критеріїв і методологій; забезпечення працевлаштування випускників на європейському ринку праці.
2.Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України – Станіслав Ніколаєнко. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:55, 21 вересня 2015 (EEST)
----
----
Доброго дня, Наталія Іванівна! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:46, 22 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
# 1.Квазінаука – слово «квазі»(quasi) у перекладі означає «немовби»,«майже»,«ніби»; українська філологія ще уточнює цю частину складних слів як «несправжній», «фальшивий» - це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством. Тоді в ньому виникають відособлені школи та наукові напрями, очолені відомими в свій час ученими, які вже вичерпали свої таланти, але цього не визнають. Дотримуючись власних застарілих ідей, вони вперто не допускають у «свою» наукову галузь свіжих думок молодих учених, ідей своїх «противників» тощо. Квазінаука може проявляти себе як наукова теорія, і як специфічні відносини між науковцями, коли одна група вчених утримує чи захоплює владу в науковому співтоваристві.

2.Основні елементи дослідницької системи: тема дослідження з чітко зазначеними межами наукового завдання; мета як ідеальне визначення наперед результатів роботи; об’єкт і предмет; завдання – чітко визначена послідовність проблем, що слід вирішити; гіпотеза; принципи об’єктивності і повторюваності; методи емпіричного та теоретичного рівнів; критерії (а саме, практика, верифікація, конвенціалізм); результати та їх класифікація; оцінка досягнутих результатів; висновки з досягнутого; визначення наступних проблем та оформлення досягнутих результатів.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 15:40, 26 листопада 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:55, 14 вересня 2015 (EEST)
----
Ваша відповідь:Поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Парадигма ж являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 12:58, 21 вересня 2015 (EEST)

Дякую за відповідь. Л. О. Рідченко.
----
----
Доброго дня! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:24, 27 жовтня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
1.Три основні форми освіти: 1.Дошкільна освіта 2.Загальна середня освіта 3.Вища освіта

2.Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій29 . Впровадження відкритої освіти з початку 2000-х років у багатьох країнах є однією з визначальних тенденцій розвитку системи передусім вищої освіти та освіти дорослих. Про це свідчать як об’єктивні зміни у навчальних закладах і навчальному процесі, так і дедалі більша увага до відкритої освіти з боку урядів і міжнародних установ, освітніх та наукових інституцій, благодійних фондів, громадських організацій, міжурядових та міждержавних інституцій, включно з Організацією Об’єднаних Націй.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 13:32, 7 грудня 2015 (EET)

==== Консультації ====
Доброго дня, сьогодні з 09.30 по 10.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада дати на них відповіді.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:46, 21 жовтня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Наталія Іванівна! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:58, 23 вересня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
Стратегія освіти повинна передбачити вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя. Зміст стратегії освіти складається з мети, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально - політичні, матеріально - фінансові та наукові забезпечення всіх її потреб, бажані результати реалізації стратегічних завдань. Якщо стратегія освіти стосується всього суспільного життя, то парадигма освіти - лише освітнього процесу и має два обов'язкові аспекти (погляд на майбутнє з метою кардинального вдосконалення та практична дія по досягенню поставленої мети). Для виходу з освітньої кризи необхідно сформулювати та реалізувати нову парадигму освіти, але існують проблеми з формуванням освітньої системи взагалі через відсутність чіткого тлумачення стратегії та парадигми освіти.
Існує декілька сучасних зарубіжних підходів до освіти: американський (демократія в школі - основа демократії в країні, необхідність розвитку творчої активності учня, підтримка "інстинкту дослідника"), азійський (японський варіант - інвестування вищої освіти різними компаніями, які потім пропонують робочі місця; китайський варіант - платна освіта, ціна навчання визначається державою), європейський (англійський варіант - 12 - річна школа, довузівська підготовка, обов'язковий національний екзамен, що дає право вступати до ВНЗ; німецький варіант - 13 - річна середня освіта з поділом дітей на здібних та нездібних, відсутність іспитів, запис до ВНЗ; французький варіант - 10 річна освіта з дипломом коледжа, академічний ліцей з дипломом бакалавра, вступ до ВНЗ).
Чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти в Україні
Система освіти в державі досить розгалужена й передбачає дошкільну та загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну, вищу й післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру та самоосвіту. Демократизація структури освіти забезпечує соціально-педагогічні умови створення достатнього простору для самореалізації особистості у навчанні; відхід від загальної стандартизації навчання; аналіз існуючого досвіду щодо створення реальних умов для самореалізації учнів, студентів; відхід від жорсткої уніфікації навчальних планів, включно і в школах різних типів. В Україні в основному створена правова база для глибокого й усебічного реформування системи освіти в напрямку децентралізації та демократизації, диференціації, гуманізації та індивідуалізації навчально-виховного процесу, безперервності освіти та варіантності навчальних планів і програм, переорієнтації сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості й створення для цього відповідних умов у суспільстві. Ухвалення Закону України "Про загальну середню освіту" відкрило реальні можливості щодо прискорення реформування системи загальної середньої освіти відповідно до сучасних вимог нашого суспільства й потреб кожної особистості. Загальна середня освіта в незалежній Україні є обов’язковою основною складовою безперервної освіти. Водночас вона виступає основою соціалізації молодого українського громадянина в суспільстві, фундаментом для подальшої його освіти чи трудової діяльності і забезпечує наступність у становленні людини як гідного представника своєї нації. Проте, саме середня освіта зазнала за часів незалежності найбільше неоднозначного впливу трансформаційних процесів. Україна в середині 90-х років опинилася на 95 місці за індексом людського розвитку ЮНЕСКО. Прогресуючі тенденції – падіння престижу освіти, престижу педагога – породили плинність кадрів, що зумовило падіння якості педагогічного складу, рівня загальної педагогічної освіти, зниження результативності праці. На думку багатьох науковців, освітнє відродження безпосередньо пов’язано з етнопедагогікою, яка в сучасній освіті може бути задіяна при викладанні тих наук, що стосуються етносу, мови, фольклору, історії, держави, культури, географії, побуту, літератури, релігії. Етнопедагогіка досліджує педагогічний досвід народу, з’ясовує можливості й ефективні шляхи реалізації його прогресивних ідей у сучасній науково-педагогічній практиці, виявляє способи становлення контактів і взаємодій з наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя і встановлює їх відповідність сучасним завданням українського виховання . Таким чином, сама природа української національної школи потребує аби вона базувалася на етнопедагогічній основі. Побудована на такому фундаменті школа відповідає національним рисам української дитини, її ментальності, що здатні забезпечити найвищий злет її розумового, духовно-морального й естетичного розвитку. Отже, освіта завжди виступає в суспільстві основою самовідтворення культури. Реформаційні роки для української освіти започаткували низку важливих тенденцій: певну деідеологізацію та демократизацію навчального процесу, підтримання органічного зв’язку освіти з національною історією, культурою і традиціями вітчизняної педагогіки, забезпечення свободи творчості педагогів-новаторів, урізноманітнення спектра навчальних закладів з метою врахування інтересів і нахилів підростаючого покоління, поступове утвердження у сфері освіти української мови. Проте, були і негативні явища, які вплинули на генезис освітньої галузі. Це, зокрема: залишковий принцип фінансування, невідповідність матеріальної бази освіти оптимальним нормативам і потребам суспільства, падіння престижу педагогічної діяльності, різке загострення кадрової проблеми. На жаль, освіта поступово втрачає своє природне значення важливої продуктивної сили суспільства, якщо точніше — рушійної сили прогресивного розвитку нашої країни. Держава не напрацювала механізмів і не робить практичних кроків для залучення системи освіти з її науковим і кадровим потенціалом до розв’язання найактуальніших питань розвитку економіки. Майже втрачено зв'язки освітян із промисловими підприємствами, установами, яких практично перестали цікавити питання підготовки нового покоління кадрів і підтримка цієї діяльності. Немає й законодавчих актів, які сприяли б заохоченню підприємців до інвестицій в освіту (що ми побачили, розглядаючи сучасні зарубіжні підходи до освіти). За таких умов почав складатися імідж освіти як другорядної сфери, що лише створює додаткове навантаження на бюджет.
Розвиток виробництва і суспільний прогрес зумовив появу традиційного або пояснювально-ілюстративного навчання. Дане навчання передбачає спершу усвідомлення, розуміння матеріалу, а відтак його вивчення. Таке навчання розвиває не лише пам'ять, а й спостережливість, мислення. Ознаками класно-урочної системи навчання за Я.А. Коменським є: учні приблизно одного віку і рівня підготовки утворюють клас, який не змінює цей склад протягом навчання; клас працює за єдиним річним планом і згідно розпису; чітко визначена тривалість навчання (години, дні, місяці); одиницею занять є урок; урок, як правило, присвячений одному предмету, темі, відповідно, всі учні вивчають один і той самий матеріал; роботою учнів на уроці керує вчитель, він навчає їх, перевіряє знання, приймає рішення про переведення в наступний клас; підручники використовуються, переважно, для домашніх завдань. Це навчання контактне, повідомлююче; звернене на минуле, але процес використання знань проектується на майбутнє. Навчання орієнтується на запам’ятовування матеріалу. Переважають репродуктивні завдання, дії за зразком.
Функції вчителя – інформаційна і контролююча. Ініціатива учнів часто придушується, ніж заохочується. Суперництво, в боротьбі за кращу оцінку, переважає над співробітництвом. Страх перед покаранням, поганою оцінкою – провідна емоційна складова навчання.
Цей напрямок навчання впродовж двох століть став переважаючим на всіх рівнях навчальної діяльності. Він певною мірою сприяв розвитку логічного мислення та оперативної пам’яті. Проте в цілому стояв на заваді залучення учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності і розвитку інтелектуальних можливостей кожної особистості, оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності. Для того, щоб традиційне навчання давало позитивні результати варто враховувати наступні умови. Умови ефективності традиційного навчання: вчителю слід враховувати мотивацію учнів до сприймання навчального матеріалу (вчитель повинен знати як саме зацікавити кожного учня); чітко поставити мету; враховувати внутрішнє ставлення вчителя до того, що він повідомляє; залучати технічні засоби навчання; продумувати логіку викладання матеріалу; підібрати зацікавлюючий, оригінальний матеріал до уроків тощо.
На сьогоднішній день ми все частіше звертаємось до різних іноваційних технологій, які дають можливість уникати жорсткого розподілу ролей між учителем та учнями. Спрямованість на суб'єкт - суб'єктну, діалогічну взаємодію закономірно приводить до необхідності реалізувати навчально - виховний процес як через традиційні так і через інноваційні форми у їх гармонійному поєднанні.--[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]] ([[Обговорення користувача:Кашина Наталія Іванівна|обговорення]]) 11:27, 30 листопада 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, Шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:50, 9 жовтня 2015 (EEST)
----
----
Доброго дня, Наталія Іванівна! Переглянула всю Вашу роботу в модулі. Дякую за активну участь у роботі над матеріалом. Але Ви не дали відповіді на запитання до індивідуального заняття №2.

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T11:24:12Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

== Висновки ==
Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T11:23:50Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

== Висновки ==
Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна[[Назва посилання]]

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T11:15:11Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Висновки */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

== Висновки ==
Ставлення до пам’яток історії і культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Цілеспрямована діяльність державних органів охорони пам’яток для передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, уособлює її самобутність і має соціально-значиму функцію підтримки стабільності і сталого суспільного розвитку. Успіх процесу інтеграції України до Європейського співтовариства залежить від багатьох чинників, серед яких є гармонізація національних норм, вимог та правил із європейськими та міжнародними, в тому числі і в галузі охорони культурного надбання. Охорона культурної спадщини сьогодні визначається як пріоритетний напрям зовнішньої культурної політики держави, де серйозна увага приділяється питанню багатостороннього і двостороннього культурного співробітництва та членству в міжнародних організаціях. Історико-культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку держави, вагомою складовою культури людської цивілізації, яка визначає відповідальність України за її збереження.
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T11:07:12Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Хто врятує шедеври Круазі? */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. На жаль, природа не щадить чудові витвори. Очевидно, буде правильним помістити їх в залах художнього музею для загального огляду й зберігання. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T10:43:05Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Хто врятує шедеври Круазі? */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T10:42:37Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Хто врятує шедеври Круазі? */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Центральне міське кладовище міста Суми є своєрідним музеєм під відкритим небом, який бере свій початок з 1790 року.
Найбільш відомі з них – пам’ятники, встановлені на могилах членів родини Харитоненків. Вони знаходяться на центральній алеї кладовища, відразу за церквою Петра і Павла. Цей скульптурний ансамбль створив відомий французький скульптор Аристид Круазі в другій половині ХІХ століття.
Він є автором багатьох статуй в садах Пале-Роялю, Луврі та Паризькій мерії.Скульптури на могилах Харитоненків запозичені з легенд на релігійну тематику. Образи вражають реалістичним зображенням людських почуттів, психологічним динамізмом та глибокою людяністю.
Цей скульптурній ансамбль Аристида Круазі в свій час вважався найкращим надгробним пам’ятником в світі.Його автор у 1900 році був нагороджений Золотою медаллю.Копії пам’ятників знаходяться в Луврі.
Цікава історія появи цих пам’ятників в Сумах.
У кінці ХІХ століття в Парижі проходила всесвітня виставка робіт відомих скульпторів. На ній були присутні Сумський цукрозаводчик та меценат Павло Іванович Харитоненко з дружиною. Увагу подружжя привернула одна скульптура – Янгол уносить в небо маленьку дівчинку. Це була робота Аристида Круазі «Янгол з дитиною». Скульптура нагадала батькам про нещодавню важку втрату. Це ніби їх маленьку донечку Зінаїду, яка нещодавно втопилась, уносив на небеса Янгол. Після домовленості, скульптору були передані фотографії Зінаїди Харитоненко.
Після того, як риси обличчя дівчинки набули схожості з донькою Харитоненків мармурову скульптуру «Янгол з дитиною» доставили з Парижу в Суми.
Найвідоміший пам’ятник світу, що привертає погляди сумчан та гостей міста, являє собою мармурову скульптуру у вигляді Янгола, який тримає на руках маленьку дівчинку, що заснула назавжди. Руки дитини складено на грудях православним хрестом. Янгол разом зі своєю ношею підіймається в небо, даруючи всім надію на Боже прощення та спочин на небесах.
На скульптурі є авторський підпис та дата виготовлення – 1891 рік.
Поруч постає інша відома мармурова скульптура Аристида Круазі «Голгофа». Вона має ще й іншу назву – «Розп’яття».Її було замовлено дещо пізніше.
Скульптура вражає своєю композиційною завершеністю. Фігури розіп’ятого Ісуса та скорботні постаті біля підніжжя хреста виконані в яскравій реалістичній манері, що так була притаманна французькому скульптуру.
Ідентичний пам’ятник, тільки виконаний з бронзи, встановлено на могилі самого Аристида Круазі.
Відомо, що за даний скульптурний ансамбль П.І. Харитоненко заплатив не помірну в ті часи суму – 2 мільйони золотих. Натомість Суми отримали пам’ятку культури світового значення. Як і багато інших вона потребує захисту та реставрації. Але лише словами питання не вирішити.

Міське керівництво ініціювало проведення заходів,щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р. Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:42:16Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:40:48Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.

Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.

Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:40:15Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.
Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище Самойлов, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:39:10Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Міжнародна історико-культурна цінність садиби в тому, що протягом 1888, 1889 та 1894 років у західному дерев’яному флігелі мешкав Антон Павлович Чехов.Тут же проживали його брати і сестра. Тут жив, передчасно помер і був похований на Лучанському кладовищі його брат, художник М.П.Чехов (1858-1889).Він пізніше не раз згадував ці місця і навіть мріяв оселитися на Луці. Так, перебуваючи в Італії, він писав: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Псел и Лука лучше».
Окрім А.П.Чехова з родиною, тут бували інші видатні люди: поет О.М.Плещеев, художники В Є Маковський та К.В.Лебедев, літературознавець Н.О.Котляревський, історик О.Я.Єфіменко, економіст В.П.Воронцов, князь Д.О.Хілков та інші.
Сумщина- славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:34:05Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу Чехову, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра Багалія «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:29:50Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Висновки */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру. Зберегти та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб'єктів немає.На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:26:34Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Висновки */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання.
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:25:50Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Висновки */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:25:39Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Висновки */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.
Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-07T09:25:24Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Висновки */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==
На реставрацію садиби Линтварьових у Сумах, де 125 років тому зупинявся видатний письменник Антон Чехов, збиратимуть кошти. Уже відкрито спеціальний рахунок, залишилося тільки знайти спонсорів. Поки що на рахунку лише 3 тис. грн. Поціновувачі творчості А.П.Чехова з Австралії, Сполучених Штатів обіцяли допомогти. Поки що кошти не надійшли.

Спонсорів під проект не вдасться знайти доти, доки управління не зробить його привабливим та не зацікавить інвесторів. Те, наскільки активно вони відгукнуться на пропозицію профінансувати певний проект, залежить від його подання
Будь-який проект потрібно презентувати так, щоб бізнесмену чи інвестору захотілося вкласти у нього кошти. Кожен захоче бути причетним до вічного та прекрасного, до збереження історичної пам'яті.

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T15:00:59Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==

== Автор статті ==
Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T15:00:41Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==

== Автор статті ==
|Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T15:00:19Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==

== Автор статті ==

Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T14:59:23Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==

== Автор статті ==

[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T14:58:28Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==

== Автор статті ==
Література.
Ваш шанс 2006р. №1(4янв) с.4-А
(депутати проголошували за прийняття садиби Линтварьових в обл.власність)
Данкор 2006 №20(1-7 мая) с.А-13 Орлова В.
"Тут был Чехов: заброшенную долгие года усадьбу Линтварьових пытаются реставрировать."
Ваш шанс 2006 №6(8 февраля) с.9-А
Майоров Б. Усадьба Линтварьових пока большие обещания(визит Эхандурова)
Панорама 2005 №29 (20-29 июля) с.9А
Жутиков. Забытое наследство.

[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T14:57:19Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Автор статті */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==

== Автор статті ==

[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]
Література.
Ваш шанс 2006р. №1(4янв) с.4-А
(депутати проголошували за прийняття садиби Линтварьових в обл.власність)
Данкор 2006 №20(1-7 мая) с.А-13 Орлова В.
"Тут был Чехов: заброшенную долгие года усадьбу Линтварьових пытаются реставрировать."
Ваш шанс 2006 №6(8 февраля) с.9-А
Майоров Б. Усадьба Линтварьових пока большие обещания(визит Эхандурова)
Панорама 2005 №29 (20-29 июля) с.9А
Жутиков. Забытое наследство.

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T14:54:53Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Хто врятує шедеври Круазі? */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Арістида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістидом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р. Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Сьогодні КП «Спецкомбінат» займається остаточним оформленням пам'ятника, взяттям на баланс.Пакет документів підготовлений для узгодження з Мінкультури.

== Висновки ==

== Автор статті ==

[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]]

Україна, яку ми втрачаємо

2015-12-04T14:34:23Z

Кашина Наталія Іванівна: /* Хто врятує шедеври Круазі? */

== Вступ ==
Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в
процесі свого розвитку.
Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів.
Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади.
Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля.
«Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

== Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових ==
Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових.
Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка
міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода,
потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу.
Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина.
«З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО.
Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського.Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

«Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла.
У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі.
За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.

У повоєнний період почали складатися перші списки пам’яток архітектури України. Постановою № 3220 від 23 березня 1956 року Затвердженою Радою Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури надходить перший список пам’ятників архітектури і до нашої області. До цього списку ввійшло 32 об’єкти (28 охоронних номерів) в Сумській області.[1] Це були як окремі пам’ятники, так і історико-архітектурні комплекси і ансамблі, що складаються з ряду архітектурних споруд і пов’язаних з ними творів садово-паркової архітектури (альтанки, павільйони, фонтани).

Такі пам’ятники архітектури які сьогодні прикрашають і милують наш погляд, являються ансамблем нашого міста це Спасо-Преображенський Собор з дзвіницею, Іллінська церква, Троїцька церква по вул. Дзержинського, Воскресенська церква, Петропавлівська церква в м. Сумах та ряд інших пам’ятників області залишилися в списку пам’ятників архітектури.

Поряд з цим в 1950-1960 рр. влада проводила послідовну політику щодо скорочення списків пам’яток архітектури, що перебували під охороною держави, особливо це стосувалося храмів; закривалися церкви, а їх приміщення передавались різноманітним організаціям. Так були виключені із реєстру пам’ятників архітектури садиба Линтварьових (будинок Чехова) в м. Суми та колишній будинок Суханова в с. Низи де з 1871 по 1879 рр. проживав Чайковський П.І.

Садибний комплекс Линтварьових, що знаходиться в обласному центрі на березі річки Псел в місці, пов’язаному з древньою та сучасною історією сумчан ідеально підходить для облаштування культурно-історичного центру.
Сьогодні садиба занедбана. Від головної будівлі залишилися стіни і дах та відновити садибу, її територію – завдання цілком посильне для місцевої влади та громади, однак особливого бажання у обох суб»єктів немає.На реставрацію потрібно 5 млн. грн. Але в місцевому бюджеті грошей не вистачає на культуру і історію.

== Хто врятує шедеври Круазі? ==
Монументи відомого французького скульптора Аристида Круазі знаходяться на центральному міському кладовищі. Скульптурна група зображує ангела з немовлям на руках,біля підніжжя якої- фігури колінопреклонної мадонни і апостола. Інша-надгробок,являє собою розп'яття.Монументи виконані з білого італійського мармуру і відрізняються винятковою тонкістю і точністю зображення деталей. Роботи Круазі відомі в Луврі і в садах Пале-Рояль,у Версалі.Син сумського цукрозаводчика Павло Іванович Харитоненко з дружиною познайомився з його творчістю на одній з виставок в Парижі.Вони побачили скульптуру, на якій ангел забирає дівчинку в небо і вирішили поставити її на могилі дочки Зіни, що потонула за рік до цього. Скульптуру розп'ятого Христа на сусідню могилу замовили у Круазі пізніше.Так родове поховання Харитоненків на Сумському центральному міському кладовищі стало пам'ятником.
Завдяки допомозі,яку надають нинішні нащадки А.Круазі, зокрема, його правнучка мадам Аніта Менгоззі (Anita Mengozzi), а також представники паризького музея Дорсе і музею Арденн в Шарлевіль-Мезьєр, тепер відомі деякі подробиці того, як створювалися скульптури для сім'ї Харитоненко.
Так, перед тим, як потрапити до Сум, скульптура для могили Зинаїди демонструвалася в Парижі на виставці в Салоні 1891.
Круазі не відразу виконує "Двох ангелів" у мармурі: спочатку він робив невеликого розміру ескізи в гіпсі, потім практично повнорозмірну копію (теж в гіпсі). У музеї Арденн французького міста Шарлевіль-Мезьєр зберігся один з таких чорнових ескізів майбутнього пам'ятника, причому, що дуже важливо, на ньому зазначена дата створення цієї роботи - серпень 1889. Завдяки цій даті тепер можно з упевненістю стверджувати, що скульптура "Два ангела" робилася за конкретним замовленням Харитоненків, а не була куплена вже готовою на одній з виставок в Парижі. Ці кілька місяців (з момента смерті Зінаїди в травні 1 889 року і до серпня 1889) якраз і знадобилися на те, щоб сім'я Харитоненко, вирішивши встановити надгробним пам'ятник, зв'язалася з Арістідом Круазі у Франції, обсудила з ним всі необхідні для цього питання, а також на виконання самим скульптором даного попереднього ескізу.
Мармурові скульптури Круазі, які знаходяться на сімейному похованні Харитоненків на Центральному міському кладовищі, обіцяли привести в порядок в 2014 р. Харківські фахівці подивилися пам'ятники. Попередня сума, необхідна для проведення робіт, складає 300 тис.грн.,а не кілька мільйонів, як зазначалося раніше.
Міське керівництво ініціювало проведення заходів щодо збереження мармурових скульптур роботи КруазІ ще в березні 2012 р
Два пам'ятника зараховані в комунальну власність територіальної громади міста рішенням Сумської міськради від 25 липня 2012 р.

== Висновки ==

== Автор статті ==

[[Користувач:Кашина Наталія Іванівна|Кашина Наталія Іванівна]]