HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Файл:Яковенко І.Я..jpg

2015-01-12T18:00:46Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Тимченко П.С..jpg

2015-01-12T18:00:29Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Родове дерево Яковенка.jpg

2015-01-12T17:59:23Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Родове дерево Овчарова.jpg

2015-01-12T17:59:05Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Родове дерево Левченка.jpg

2015-01-12T17:58:46Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Прапор Тростянця.png

2015-01-12T17:58:17Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Овчаров С.П..jpg

2015-01-12T17:57:56Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Медаль Золота зірка.png

2015-01-12T17:57:43Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Левченко Г.І..jpg

2015-01-12T17:57:25Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Круглий двір.jpg

2015-01-12T17:56:41Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Крафт Фудз Україна.jpg

2015-01-12T17:56:19Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Trostyneckyi.jpg

2015-01-12T17:56:00Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Misto Trostyanets Sumskoyi oblasti 1.jpg

2015-01-12T17:55:35Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Герб Тростянця.png

2015-01-12T17:55:06Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Гребениківка-батьківщина чотирьох Героїв Радянського Союзу

2015-01-12T17:49:46Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

== Тимченко Петро Сергійович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Тимченко_П.С..jpg|350px|thumb|left|Тимченко Петро Сергійович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|150px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]
Петро Сергійович Тимченко народився 12 вересня 1902 року в с.Гребениківка Тростянецького району Сумської області. У 1914 році закінчив чотирикласну школу, потім батракував у багатіїв. Після перемоги Великої Жовтневої революції допомагав батькам у власному господарстві, із 1927 року і до початку війни працював у радгоспі. У липні 1943 року був призваний до Червоної Армії. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Був тричі поранений.

Осінь 1943 року. У районі Букринського виступу одними з перших вийшли до Дніпра підрозділи 309-ї Пирятинської стрілецької дивізії. Почалася ретельна підготовка до форсування Дніпра. У ніч проти 22 вересня підручні засоби для переправи - човни, бочки, плоти - були готові. Першим на одному з човнів вирушило у небезпечну путь відділення 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку, яким командував рядовий Тимченко. Гітлерівці помітили радянських воїнів і відкрили по них сильний вогонь з артилерії,мінометів і кулеметів. Поруч човна розривались снаряди, свистіли кулі, вода здіймалась хвилею. Бійці налягли на весла. Наші кулеметники з лівого берега повели прицільний вогонь по ворожих точках, прикриваючи сміливців. Нарешті човен торкнувся землі. Воїни кинулися вперед, до траншей гітлерівців. Атака була такою стрімкою, що гітлерівці не витримали натиску наших бійців і залишили свої позиції. У цьому бою Петро Тимченко особисто знищив 12 фашистів.

Вранці над захопленим радянськими воїнами плацдармом з'явилися німецькі літаки. А незабаром в контратаку пішла піхота противника. Ворог намагався скинути наші передові підрозділи в Дніпро. На відділення Тимченка наступало близько роти німців. Здавалося, не вистояти купці наших воїнів. Та мужність і незламна воля радянських бійців перемогли. Вони відбили кілька ворожих контратак і змусили німецьку піхоту повернути назад. Відділення Петра Тимченка утримувало захоплені позиції до підходу головних сил полку.

За мужність і відвагу, вміле керівництво відділенням в боях із фашистами під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Петру Сергійовичу Тимченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У одному з наступних боїв П.С.Тимченко був поранений, тривалий час лікувався в госпіталі.
Лише на початку 1944 року він знову повернувся на фронт.

Бойовий шлях хоробрий воїн закінчив у Дрездені. Наприкінці 1945 року П.С.Тимченко демобілізувався, приїхав на Сумщину і став працювати у сільському господарстві. Довгий час він був керуючим відділеннями в радгоспах Півненківського і Тернівського цукрових комбінатів. За успіхи в роботі тричі нагороджувався медаллю виставки досягнень народного господарства СРСР.

Проживав останні роки у м. Суми.

=== Родове дерево сім'ї Тимченка Петра Сергійовича ===
''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Тимченка.jpg|400px]]

=== Посилання ===
[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=1543 Петро Тимченко]

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4344 Герой Советского Союза Тимченко Петр Сергеевич]

=== Література ===

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. – М., 1988.

Гриченко И.Т., Головин Н.М. Подвиг. - Харьков: Прапор, 1983

История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. Киев, 1980.

Мій рідний край - моя історія жива. Матеріали шкільного краєзнавчого музею на районний огляд-конкурс "Свята спадщина". - Гребениківка.- 2004.

== Овчаров Степан Полікарпович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Овчаров С.П..jpg|200px|thumb|left|Овчаров Степан Полікарпович]]
[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль Золота зірка]]
Степан Полікарпович Овчаров народився в 1903 році у с.Василівці (тепер Набережне Гребениківської сільської ради) Тростянецького району в сім'ї селянина-бідняка.Після закінчення початкової школи допомагав батькам у господарстві. Коли в селі була організована артіль, одним із перших серед односельчан став трудитися в громадському господарстві.

Із серпня 1943 року брав участь у боях із німецько-фашистськими загарбниками. Воював на Воронезькому, 1-му Українському фронтах. Був поранений.

У вересні 1943 року підрозділи 309-ї Пирятинської стрілецької дивізії підійшли до Дніпра. Серед сміливців, які в ніч на 22 вересня під градом куль і снарядів першими дістались правого берега ріки, був рядовий Овчаров. Ворог зустрів радянських воїнів нищівним кулеметним і автоматним вогнем. Але це не зупинило наших воїнів. Першим піднявся на весь зріст і кинувся в траншею противника Степан Овчаров. Автоматним вогнем, гранатами і прикладами група бійців вибила фашистів із зайнятих позицій. У цьому бою рядовий Овчаров знищив понад 20 гітлерівців.
На світанку під прикриттям авіації і артилерії німці пішли в контратаку. Тричі успішно відбивали наші воїни наступ значно переважаючого в силі ворога. Степан Овчаров знову виявив надзвичайну мужність. У рукопашній сутичці він знищив 12 гітлерівців. Під час відбиття однієї з контратак противника відважний солдат був поранений, але поля бою не залишив.
Група радянських воїнів утримала зайняті позиції на Дніпровському плацдармі до підходу
головних сил полку.

За мужність і відвагу, виявлені підчас форсування Дніпра і утримання плацдарму на його правому березі, рядовому Степану Полікарповичу Овчарову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

Вийшовши з госпіталю, Степан Овчаров брав участь ще у багатьох боях, а після перемоги над фашистською Німеччиною повернувся в рідне село. Разом з односельчанами він самовіддано трудився на відбудові зруйнованого ворогом колгоспного господарства. Та давалося взнаки серйозне поранення: стан здоров'я його погіршувався. У 1950 році Степан Полікарпович Овчаров помер.

=== Родове дерево сім'ї Овчарова Степана Полікарповича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Овчарова.jpg]]

=== Посилання ===

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=3278 Герої країни. Овчаров Степан Полікарпович]

[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2,_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Овчаров, Степан Полікарпович]

=== Література ===

== Левченко Григорій Іванович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Левченко_Г.І..jpg|200px|thumb|left|Левченко Григорій Іванович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]

Григорій Іванович Левченко народився 17 листопада 1900 року в с.Василівці, тепер село Набережне Гребениківської сільської ради Тростянецького району, в бідняцькій сім'ї. Навчався в церковно-приходськїй школі. Підлітком працював на бурякових плантаціях сумських цукрозаводчиків. У 1930 році вступив у колгосп.

Із перших днів Великої Вітчизняної війни - на фронті. У травні 1942 року за станом здоров'я
був демобілізований із Червоної Армії. До 1943 року працював ветфельдшером. Після звільнення Тростянецького району від фашистських окупантів повернувся у рідне село. Вилікувавшись, знову пішов у діючу армію. Воював на Воронезькому та 1-му Українському фронтах. Був поранений і контужений.

309-а стрілецька дивізія підійшла до Дніпра в районі Ржищева на Київщині і зав'язала запеклі бої з ворогом. У ніч проти 22 вересня 1943 року група солдатів 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку під сильним вогнем противника переправилася на правий берег ріки. Радянські воїни з ходу атакували гітлерівців, що засіли в траншеях. У рукопашній сутичці рядовий Григорій Левченко знищив кулеметника та більше десятка автоматників противника. Радянські воїни вибили ворога із зайнятих позицій.

На ранок гітлерівці пішли в контратаку. Незважаючи на перевагу в живій силі, вони не добилися успіху. Купка сміливців протягом трьох діб міцно утримувала захоплений плацдарм. За цей час наші солдати відбили 12 ворожих контратак. У цих боях Г.І.Левченко знищив 7 і взяв у полон трьох гітлерівців.

У складі своєї роти хоробрий воїн брав участь у боях на Дніпровському плацдармі, які переходили у рукопашні сутички. Був поранений, але продовжував битись із ворогом, поки підійшли головні сили полку.

За мужність і відвагу, виявлені в боях із німецько-фашистськими загарбниками під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Григорію Івановичу Левченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після тривалого лікування його направили в один із підрозділів, який обслуговував авіаційну частину. Та далася взнаки давня хвороба, і він знову потрапив у госпіталь. У липні 1945 року Григорій Левченко був демобілізований Із Радянської Армії. Повернувшись у рідне село, став працювати в колгоспі. У 1950 році за станом здоров'я пішов на пенсію.

Помер 22 лютого 1984 року на 83 році життя.

=== Родове дерево сім'ї Левченка Григорія Івановича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Левченка.jpg]]

=== Посилання ===

=== Література ===

== Яковенко Ілля Якович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Яковенко_І.Я..jpg|200px|thumb|left|Яковенко Ілля Якович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]

Ілля Якович Яковенко народився в 1900 році в с.Василівці, нині Гребениківка, Тростянецького району в бідній селянській сім'ї. Закінчивши у 1913 році початкову школу, працював у домашньому господарстві. Після перемоги Жовтневої революції очолив у рідному селі комітет незаможних селян, брав участь у розгромі куркульських банд. 1929 року вступив до лав Комуністичної партії і був обраний головою Гребениківської сільської ради.

З 1932 по 1934 рік працював у системі торгівлі в селі Покровка, а потім, аж до початку Вітчизняної війни, - у Бездрицькому відгодівельному радгоспі Сумського району.

У перші дні війни пішов на фронт добровольцем. Був кулеметником. Воював на Південному, Північно-Кавказькому та інших фронтах. Був двічі контужений. Нагороджений медаллю "За відвагу".

У листопаді 1943 року 383-я стрілецька дивізія вела запеклі бої за розширення Кримського плацдарму. Ні вдень, ні вночі не стихав гуркіт канонади. Гітлерівці вперто захищали висоту Царів курган, із якої добре прострілювалась навколишня місцевість. Це значно ускладнювало просування наших підрозділів уперед. І тоді Ілля Яковенко висунувся вночі з кулеметом на фланг свого підрозділу і добре замаскувався. На світанку фашисти пішли в контратаку. Шквальним вогнем зустрів ворога хоробрий воїн. Німці розгубились і повернули назад, залишивши вбитих і поранених. Наші підрозділи, скориставшись панікою в рядах противника, оволоділи Царевим курганом. Опам'ятавшись, фашисти двічі кидались в контратаки, але безуспішно. Радянські воїни міцно закріпились на висоті. Кулеметник Яковенко в цьому бою знищив десятки гітлерівців.

Відзначився хоробрий воїн і в бою під селом Катерлез (нині Войкове). 591-й стрілецький полк атакував фашистів. Німці відкрили ураганний вогонь. Ряди наших бійців, що залягли на околиці населеного пункту, помітно рідшали. І.Я.Яковенку вдалося непомітно наблизитися до передових німецьких траншей, із близької відстані він почав обстрілювати фашистські вогневі точки і змусив їх замовкнути. У цей час бійці стрілецької роти, яку підтримував кулеметник, кинулись уперед і прорвали оборону противника. Але після короткого перепочинку фашисти переважаючими силами перейшли в контратаку і стали тіснити наші підрозділи. Радянські воїни стояли на смерть. Біля кулемета залишився один Яковенко. Ворог вів сильний артилерійський вогонь, але, незважаючи на це, старший сержант продовжував поливати гітлерівців свинцевим дощем.
Завдяки надзвичайній мужності і стійкості відважного воїна нашим підрозділам вдалося утримати захоплені позиції. Та під кінець бою життя хороброго кулеметника обірвала ворожа куля.

За героїзм, виявлений у боях з ворогом під час розширення Кримського плацдарму, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року старшому сержанту, командиру кулеметної обслуги Іллі Яковичу Яковенку було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Мужній воїн похований на горі Митрідат у братській могилі. На її плиті золотими літерами викарбувано ім'я Іллі Яковича Яковенка.

Кораблям, які повертаються до Керчі з далекого плавання, указує шлях маяк, що носить ім'я героя.
Указом Президії Верховної Ради РРФСР одне із сіл на Керченському півострові на честь героя перейменовано в село Яковенкове.

=== Родове дерево сім'ї Яковенка Іллі Яковича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Яковенка.jpg]]

=== Посилання ===

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4384 Яковенко Ілля Якович]

[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%98%D0%BB%D1%8C%D1%8F_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 Яковенко, Илья Яковлевич]

[http://www.poxoronka.ru/news/1180-news Герои Советского Союза и полные кавалеры ордена Славы, похороненные в Крыму]

[http://krymology.info/index.php/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D1%91%D0%B2_%D0%B7%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC_%28%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0%29 Герои боев за Крым]

=== Література ===

==Автор статті ==

[[Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна|Кракова Євгенія Анатоліївна]]

[[Категорія:Творчі проекти]]

Гребениківка-батьківщина чотирьох Героїв Радянського Союзу

2015-01-12T17:48:44Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Створена сторінка: == Тимченко Петро Сергійович == === Біографія === Файл:Тимченко_П.С..jpg|350px|thumb|left|Тимченко П...

== Тимченко Петро Сергійович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Тимченко_П.С..jpg|350px|thumb|left|Тимченко Петро Сергійович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|150px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]
Петро Сергійович Тимченко народився 12 вересня 1902 року в с.Гребениківка Тростянецького району Сумської області. У 1914 році закінчив чотирикласну школу, потім батракував у багатіїв. Після перемоги Великої Жовтневої революції допомагав батькам у власному господарстві, із 1927 року і до початку війни працював у радгоспі. У липні 1943 року був призваний до Червоної Армії. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Був тричі поранений.

Осінь 1943 року. У районі Букринського виступу одними з перших вийшли до Дніпра підрозділи 309-ї Пирятинської стрілецької дивізії. Почалася ретельна підготовка до форсування Дніпра. У ніч проти 22 вересня підручні засоби для переправи - човни, бочки, плоти - були готові. Першим на одному з човнів вирушило у небезпечну путь відділення 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку, яким командував рядовий Тимченко. Гітлерівці помітили радянських воїнів і відкрили по них сильний вогонь з артилерії,мінометів і кулеметів. Поруч човна розривались снаряди, свистіли кулі, вода здіймалась хвилею. Бійці налягли на весла. Наші кулеметники з лівого берега повели прицільний вогонь по ворожих точках, прикриваючи сміливців. Нарешті човен торкнувся землі. Воїни кинулися вперед, до траншей гітлерівців. Атака була такою стрімкою, що гітлерівці не витримали натиску наших бійців і залишили свої позиції. У цьому бою Петро Тимченко особисто знищив 12 фашистів.

Вранці над захопленим радянськими воїнами плацдармом з'явилися німецькі літаки. А незабаром в контратаку пішла піхота противника. Ворог намагався скинути наші передові підрозділи в Дніпро. На відділення Тимченка наступало близько роти німців. Здавалося, не вистояти купці наших воїнів. Та мужність і незламна воля радянських бійців перемогли. Вони відбили кілька ворожих контратак і змусили німецьку піхоту повернути назад. Відділення Петра Тимченка утримувало захоплені позиції до підходу головних сил полку.

За мужність і відвагу, вміле керівництво відділенням в боях із фашистами під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Петру Сергійовичу Тимченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У одному з наступних боїв П.С.Тимченко був поранений, тривалий час лікувався в госпіталі.
Лише на початку 1944 року він знову повернувся на фронт.

Бойовий шлях хоробрий воїн закінчив у Дрездені. Наприкінці 1945 року П.С.Тимченко демобілізувався, приїхав на Сумщину і став працювати у сільському господарстві. Довгий час він був керуючим відділеннями в радгоспах Півненківського і Тернівського цукрових комбінатів. За успіхи в роботі тричі нагороджувався медаллю виставки досягнень народного господарства СРСР.

Проживав останні роки у м. Суми.

=== Родове дерево сім'ї Тимченка Петра Сергійовича ===
''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Тимченка.jpg|400px]]

=== Посилання ===
[http://www.meria.sumy.ua/index.php?newsid=1543 Петро Тимченко]

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4344 Герой Советского Союза Тимченко Петр Сергеевич]

=== Література ===

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. – М., 1988.

Гриченко И.Т., Головин Н.М. Подвиг. - Харьков: Прапор, 1983

История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. Киев, 1980.

Мій рідний край - моя історія жива. Матеріали шкільного краєзнавчого музею на районний огляд-конкурс "Свята спадщина". - Гребениківка.- 2004.

== Овчаров Степан Полікарпович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Овчаров С.П..jpg|200px|thumb|left|Овчаров Степан Полікарпович]]
[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль Золота зірка]]
Степан Полікарпович Овчаров народився в 1903 році у с.Василівці (тепер Набережне Гребениківської сільської ради) Тростянецького району в сім'ї селянина-бідняка.Після закінчення початкової школи допомагав батькам у господарстві. Коли в селі була організована артіль, одним із перших серед односельчан став трудитися в громадському господарстві.

Із серпня 1943 року брав участь у боях із німецько-фашистськими загарбниками. Воював на Воронезькому, 1-му Українському фронтах. Був поранений.

У вересні 1943 року підрозділи 309-ї Пирятинської стрілецької дивізії підійшли до Дніпра. Серед сміливців, які в ніч на 22 вересня під градом куль і снарядів першими дістались правого берега ріки, був рядовий Овчаров. Ворог зустрів радянських воїнів нищівним кулеметним і автоматним вогнем. Але це не зупинило наших воїнів. Першим піднявся на весь зріст і кинувся в траншею противника Степан Овчаров. Автоматним вогнем, гранатами і прикладами група бійців вибила фашистів із зайнятих позицій. У цьому бою рядовий Овчаров знищив понад 20 гітлерівців.
На світанку під прикриттям авіації і артилерії німці пішли в контратаку. Тричі успішно відбивали наші воїни наступ значно переважаючого в силі ворога. Степан Овчаров знову виявив надзвичайну мужність. У рукопашній сутичці він знищив 12 гітлерівців. Під час відбиття однієї з контратак противника відважний солдат був поранений, але поля бою не залишив.
Група радянських воїнів утримала зайняті позиції на Дніпровському плацдармі до підходу
головних сил полку.

За мужність і відвагу, виявлені підчас форсування Дніпра і утримання плацдарму на його правому березі, рядовому Степану Полікарповичу Овчарову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

Вийшовши з госпіталю, Степан Овчаров брав участь ще у багатьох боях, а після перемоги над фашистською Німеччиною повернувся в рідне село. Разом з односельчанами він самовіддано трудився на відбудові зруйнованого ворогом колгоспного господарства. Та давалося взнаки серйозне поранення: стан здоров'я його погіршувався. У 1950 році Степан Полікарпович Овчаров помер.

=== Родове дерево сім'ї Овчарова Степана Полікарповича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Овчарова.jpg]]

=== Посилання ===

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=3278 Герої країни. Овчаров Степан Полікарпович]

[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2,_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Овчаров, Степан Полікарпович]

=== Література ===

== Левченко Григорій Іванович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Левченко_Г.І..jpg|200px|thumb|left|Левченко Григорій Іванович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]

Григорій Іванович Левченко народився 17 листопада 1900 року в с.Василівці, тепер село Набережне Гребениківської сільської ради Тростянецького району, в бідняцькій сім'ї. Навчався в церковно-приходськїй школі. Підлітком працював на бурякових плантаціях сумських цукрозаводчиків. У 1930 році вступив у колгосп.

Із перших днів Великої Вітчизняної війни - на фронті. У травні 1942 року за станом здоров'я
був демобілізований із Червоної Армії. До 1943 року працював ветфельдшером. Після звільнення Тростянецького району від фашистських окупантів повернувся у рідне село. Вилікувавшись, знову пішов у діючу армію. Воював на Воронезькому та 1-му Українському фронтах. Був поранений і контужений.

309-а стрілецька дивізія підійшла до Дніпра в районі Ржищева на Київщині і зав'язала запеклі бої з ворогом. У ніч проти 22 вересня 1943 року група солдатів 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку під сильним вогнем противника переправилася на правий берег ріки. Радянські воїни з ходу атакували гітлерівців, що засіли в траншеях. У рукопашній сутичці рядовий Григорій Левченко знищив кулеметника та більше десятка автоматників противника. Радянські воїни вибили ворога із зайнятих позицій.

На ранок гітлерівці пішли в контратаку. Незважаючи на перевагу в живій силі, вони не добилися успіху. Купка сміливців протягом трьох діб міцно утримувала захоплений плацдарм. За цей час наші солдати відбили 12 ворожих контратак. У цих боях Г.І.Левченко знищив 7 і взяв у полон трьох гітлерівців.

У складі своєї роти хоробрий воїн брав участь у боях на Дніпровському плацдармі, які переходили у рукопашні сутички. Був поранений, але продовжував битись із ворогом, поки підійшли головні сили полку.

За мужність і відвагу, виявлені в боях із німецько-фашистськими загарбниками під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Григорію Івановичу Левченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після тривалого лікування його направили в один із підрозділів, який обслуговував авіаційну частину. Та далася взнаки давня хвороба, і він знову потрапив у госпіталь. У липні 1945 року Григорій Левченко був демобілізований Із Радянської Армії. Повернувшись у рідне село, став працювати в колгоспі. У 1950 році за станом здоров'я пішов на пенсію.

Помер 22 лютого 1984 року на 83 році життя.

=== Родове дерево сім'ї Левченка Григорія Івановича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Левченка.jpg]]

=== Посилання ===

=== Література ===

== Яковенко Ілля Якович ==

=== Біографія ===

[[Файл:Яковенко_І.Я..jpg|200px|thumb|left|Яковенко Ілля Якович]]

[[Файл:Медаль_Золота_зірка.png|200px|thumb|right|Медаль "Золота зірка"]]

Ілля Якович Яковенко народився в 1900 році в с.Василівці, нині Гребениківка, Тростянецького району в бідній селянській сім'ї. Закінчивши у 1913 році початкову школу, працював у домашньому господарстві. Після перемоги Жовтневої революції очолив у рідному селі комітет незаможних селян, брав участь у розгромі куркульських банд. 1929 року вступив до лав Комуністичної партії і був обраний головою Гребениківської сільської ради.

З 1932 по 1934 рік працював у системі торгівлі в селі Покровка, а потім, аж до початку Вітчизняної війни, - у Бездрицькому відгодівельному радгоспі Сумського району.

У перші дні війни пішов на фронт добровольцем. Був кулеметником. Воював на Південному, Північно-Кавказькому та інших фронтах. Був двічі контужений. Нагороджений медаллю "За відвагу".

У листопаді 1943 року 383-я стрілецька дивізія вела запеклі бої за розширення Кримського плацдарму. Ні вдень, ні вночі не стихав гуркіт канонади. Гітлерівці вперто захищали висоту Царів курган, із якої добре прострілювалась навколишня місцевість. Це значно ускладнювало просування наших підрозділів уперед. І тоді Ілля Яковенко висунувся вночі з кулеметом на фланг свого підрозділу і добре замаскувався. На світанку фашисти пішли в контратаку. Шквальним вогнем зустрів ворога хоробрий воїн. Німці розгубились і повернули назад, залишивши вбитих і поранених. Наші підрозділи, скориставшись панікою в рядах противника, оволоділи Царевим курганом. Опам'ятавшись, фашисти двічі кидались в контратаки, але безуспішно. Радянські воїни міцно закріпились на висоті. Кулеметник Яковенко в цьому бою знищив десятки гітлерівців.

Відзначився хоробрий воїн і в бою під селом Катерлез (нині Войкове). 591-й стрілецький полк атакував фашистів. Німці відкрили ураганний вогонь. Ряди наших бійців, що залягли на околиці населеного пункту, помітно рідшали. І.Я.Яковенку вдалося непомітно наблизитися до передових німецьких траншей, із близької відстані він почав обстрілювати фашистські вогневі точки і змусив їх замовкнути. У цей час бійці стрілецької роти, яку підтримував кулеметник, кинулись уперед і прорвали оборону противника. Але після короткого перепочинку фашисти переважаючими силами перейшли в контратаку і стали тіснити наші підрозділи. Радянські воїни стояли на смерть. Біля кулемета залишився один Яковенко. Ворог вів сильний артилерійський вогонь, але, незважаючи на це, старший сержант продовжував поливати гітлерівців свинцевим дощем.
Завдяки надзвичайній мужності і стійкості відважного воїна нашим підрозділам вдалося утримати захоплені позиції. Та під кінець бою життя хороброго кулеметника обірвала ворожа куля.

За героїзм, виявлений у боях з ворогом під час розширення Кримського плацдарму, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року старшому сержанту, командиру кулеметної обслуги Іллі Яковичу Яковенку було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Мужній воїн похований на горі Митрідат у братській могилі. На її плиті золотими літерами викарбувано ім'я Іллі Яковича Яковенка.

Кораблям, які повертаються до Керчі з далекого плавання, указує шлях маяк, що носить ім'я героя.
Указом Президії Верховної Ради РРФСР одне із сіл на Керченському півострові на честь героя перейменовано в село Яковенкове.

=== Родове дерево сім'ї Яковенка Іллі Яковича ===

''За матеріалами роботи пошукового загону "Краєзнавці" Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

[[Файл:Родове_дерево_Яковенка.jpg]]

=== Посилання ===

[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4384 Яковенко Ілля Якович]

[http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%98%D0%BB%D1%8C%D1%8F_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 Яковенко, Илья Яковлевич]

[http://www.poxoronka.ru/news/1180-news Герои Советского Союза и полные кавалеры ордена Славы, похороненные в Крыму]

[http://krymology.info/index.php/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D1%91%D0%B2_%D0%B7%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC_%28%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0%29 Герои боев за Крым]

=== Література ===

==Автор статті [[Кракова Євгенія Анатоліївна]] ==

Гребениківський краєзнавчий музей

2015-01-12T17:46:02Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

==Назва музею==

'''''Краєзнавчий музей Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області'''''

==Адреса музею==

Вулиця Сумська, 1 с.Гребениківка, Тростянецький район, Сумська область

==Керівник музею==

Кракова Євгенія Анатоліївна

==Профіль музею==

Краєзнавчий

==Напрямки роботи музею==

* Комплектація основних фондів музею, виготовлення матеріалів допоміжного фонду.
* Вивчення зібраних матеріалів.
* Організація екскурсій та інших культурно-організаційних заходів у музеї.
* Здійснення підготовки екскурсоводів.
* Сприяння використанню музейних матеріалів у навчально-виховному процесі.
* Організація пошукової діяльності з метою поповнення фондів музею.

==Характеристика музею==

У музеї зібрані, зберігаються і експонуються матеріали, що розповідають про природу, економіку, історію і культуру Тростянецького району, села Гребениківки. Також у музеї простежується історія Гребениківської школи від заснування і до сьогодення.

==Історія створення музею==

Музей створений у 2001 році до сторічного ювілею школи. Ініціатором його створення є директор школи Яценко Любов Олександрівна.

==Розділи музею==

===РОЗДІЛ І. Тростянецький край: час, події, люди (ХІV століття - 2014 рік)===

[[Файл:Герб_Тростянця.png|200px|thumb|right|Герб Тростянця]]

[[Файл:Прапор_Тростянця.png|200px|thumb|right|Прапор Тростянця]]

[[Файл:Trostyneckyi.jpg|400px|thumb|right|Тростянецький район]]

'''Загальна характеристика'''

Тростянецький район розташований у південно-східній частині Сумської області, його адміністративний центр — місто Тростянець — за 59 км від обласного центру — м. Суми. Через район проходить Південна залізнична дорога з чотирма залізничними станціями (в м. Тростянець розташована станція Смородине) та автомобільна дорога загальнодержавного значення Суми-Олександрія.

Тростянецький район межує з Краснопільським, Охтирським, Велико-Писарівським, Лебединським та Сумським районами Сумської області.

Рік утворення — 1939. Територія району — 1,047 тис. км² (4,5% території області), у тому числі сільськогосподарські угіддя 63,8 тис. га, з них рілля — 47,9 тис. га. до складу району входять 48 населених пунктів, які об'єднані в 1 міську раду, 1 районну та 16 сільських рад. Чисельність населення 39,5 тис. чол.

Територія району має густу річкову сітку (8 річок і приток) - Ворскла, Боромля, Олешня, Дернова, Люджа, Буймер, Ворсклиця. Головною річкою є Ворскла — одна з найчистіших річок в Україні (протяжність її по району 14 км). Крім того, є багато штучно створених водойм, загальна їх площа 608 га. Найбільше водоймище Дейнечне (с. Боромля), об'єм води якого більше 1 млн. м³. Крім цього, на околиці міста Тростянець розташоване Нескучанське урочище з мальовничими природними озерами.

На території Тростянецького району міститься більша частина виходів мінеральних вод. У нинішній час детально досліджені і використовуються два мінеральних джерела, які знаходяться в самому місті на території заводу мінеральних вод.

----
'''Історія'''

Перші відомості про заселення території району датовані VІІІ-Х століттями, про що свідчать виявлені городище та курганний могильник сіверян.

Теперішня назва населеного пункту походить від однойменної річки Тростинки, яка перестала існувати у XIX столітті.

Є ще одна версія стосовно назви поселення. Наші пращури «тростянцями» називали сухі острівці серед заболоченої місцевості. Козацька слобода Тростянець дійсно будувалася серед боліт перед Охтирською горою у 1660 році.

Нова історія району розпочинається після поразки козацьких військ у 1652 році в битві під Берестечком, коли населення Волині, Поділля, Київщини почало переселення на землі Слобожанщини.
У 50-х роках ХVІ століття ці переселенці заснували населені пункти нашого краю: Тростянець, Боромлю, Жигайлівку, Білку та інші.

З часу свого виникнення і до першої половини ХVІ століття Тростянець і Боромля були військовими стратегічними пунктами на кордоні Російської держави.

Основним заняттям населення було землеробство. Довгий час слободою Тростянець володіли нащадки духівника царя Петра І — Надаржинського. Пізніше Тростянець перейшов у володіння Голіциних. Саме у їхньому маєтку в 1864 році гостював молодий композитор П. Чайковський. Тут він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до опери «Гроза». У 1889 році Тростянець відвідав А. Чехов, у 1883–1885 роках тут проживав П. Грабовський.

У центрі міста збереглася одна з найстаріших споруд великої панської садиби. Це Круглий двір, який був збудований у 1749 році як фортеця, що в разі нападу ворогів мала витримати тривалу облогу. У баштах жили артисти-кріпаки. У центрі Круглого двору, під відкритим небом була циркова арена.

[[Файл:Misto_Trostyanets_Sumskoyi_oblasti_1.jpg|300px|thumb|left|Круглий двір на початку ХХ століття]]

Круглий двір являє найбільший інтерес із садибних комплексів того періоду. У журналі «Столица и Усадьба» за 1916 р. опублікована стаття Г. Лукомського «Тростянець», в основу якої лягли враження автора від відвідин цього маєтку: «…Дуже цікавий цирк князів Голіциних, так званий „Круглий двір“, майже цілком збережений. Ця овальна велика будівля являє собою ніби маленьку фортецю з чотирма вежами на кутах та воротами посередині. У цих вежах жили циркові артисти, а також „танцюристки“ кріпацького балету, що був у князя Голіцина. Уздовж стін були розташовані стайні і місця для глядачів. Бар'єри лож не збереглися, але кімнати, що слугували артистам, залишилися майже в тому ж вигляді — тепер у них живе обслуга маєтку. В дворі містилася циркова арена просто неба — свого роду грецький або римський колізей. На жаль, ніяких пам'яток цих чудових, за усними розповідями, вистав не залишилося. Все це знищено часом».

[[Файл:Круглий_двір.jpg|300px|thumb|left|Круглий двір сьогодні]]

У XIX сторіччі власником земель став цукрозаводчик Л. Є. Кеніг. З його ім'ям пов'язаний початок розвитку промисловості району. Значний поштовх до розвитку промислового будівництва дало прокладення Сумської дільниці Харківсько-Миколаївської залізниці. З'явились цукровий, лісопильний, винокурний заводи, млин та ряд інших підприємств. Напередодні революції 1917 року на підприємствах Тростянецького району працювало 2500 робітників. У радянські часи промисловість району набула значного розвитку. Було збудовано завод «Електропобутприлад», машинобудівний завод, шоколадну фабрику «Україна», продовжили свою роботу цукровий завод, деревообробний комбінат, держлісгосп, комбінат хлібопродуктів та цілий ряд інших підприємств.

Тростянеччина пишається іменами своїх видатних земляків: уродженця Тростянця письменника М.Хвильового, боромлянина поета-пісенника С.Алімова, поета [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Л.Татаренка]. Всьому світові відомий Олімпійський чемпіон, що народився і виріс на тростянецькій землі, — [http://www.example.com Володимир Куц].

----

'''Промисловість''' [[Файл:Крафт_Фудз_Україна.jpg|200px|thumb|right|"Крафт Фудз Україна]]
У районі розвинуті промислова та сільськогосподарська галузі.

Економічний потенціал району становлять 10 промислових, 15 сільськогосподарських підприємств, 19 фермерських господарств та 3 спеціалізовані будівельні організації.

Промислова продукція району відома в 25 країнах світу. Основними її виробниками є: [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%82_%D0%A4%D1%83%D0%B4%D0%B7_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0#.D0.A2.D1.80.D0.BE.D1.81.D1.82.D1.8F.D0.BD.D0.B5.D1.86.D1.8C.D0.BA.D0.B0_.D1.88.D0.BE.D0.BA.D0.BE.D0.BB.D0.B0.D0.B4.D0.BD.D0.B0_.D1.84.D0.B0.D0.B1.D1.80.D0.B8.D0.BA.D0.B0ЗАТ «Крафт Фудз Україна»"], ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод», Тростянецький держлісгосп.

У районі працює 119 малих підприємств з чисельністю працівників на них близько 700 чол.

----

'''Пам'ятки'''

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83_%28%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29 Пам'ятки архітектури]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83_%28%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29 Пам'ятки історії]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83_%28%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29#.D0.A2.D1.80.D0.BE.D1.81.D1.82.D1.8F.D0.BD.D0.B5.D1.86.D1.8C.D0.BA.D0.B8.D0.B9_.D1.80.D0.B0.D0.B9.D0.BE.D0.BD Пам'ятки монументального мистецтва]

===РОЗДІЛ ІІ. З історії села===

У середині ХVІІ століття (1662 р.) на гребенях (пагорбах) поселилися перші жителі Гребениківки. Звідси - і назва села. Перша письмова згадка про село - 1732 рік.

Першим паном був Прийменко. У 1823 році 700 десятин землі Гребениківки і Мозгови перейшли у володіння графа Михайла Толстого, на викуплених землях села Бездрика побудував винокурний завод, а у Гребениківці - цукровий завод (1840 р). У 1892 році завод згорів. Але згодом був відбудований директором Мілютінім. 1913 рік - підприємство належало Харитоненку (директор Маркотенко). 1924 року завод зруйновано і вивезено в с.Грязне. 1850 року за графською садибою посаджено фруктовий сад і лісопарк. 1880 року - збудована графська економія для польових робіт - Польова.

Ще у 1835 році Гребениківка славилася своїми ставками: Мирським - для користування селян та Графським - для потреб графа та його ставленика Кабишта.

У 1901 році у селі були збудовані шинок, постоялий двір і школа.

До 1918 року Гребениківка розширилася, заселилися пагорби, виросли вулиці: Великий Курган, Кипрівка, Кукалівка, Малий Курган, Боромлянський шлях.

За адміністративним поділом село входило до складу Великобобрицької волості Сумського уїзду Харківської губернії.

==Унікальні експонати музею==
==Заходи музею==

==Фотоекскурсії експозиціями музею==
==Контактна інформація==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Музеї області - Села]]

Гребениківський краєзнавчий музей

2015-01-12T17:34:10Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Гребениківський краєзнавчий музей

2015-01-12T17:33:23Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Замінено вміст на «{{subst:Шаблон:Музеї області}}»

==Назва музею==
==Адреса музею==
==Керівник музею==
==Профіль музею==
==Напрямки роботи музею==
==Характеристика музею==

==Історія створення музею==
==Експозиції музею==
==Унікальні експонати музею==
==Заходи музею==

==Фотоекскурсії експозиціями музею==
==Контактна інформація==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Музеї області - Міста]]

[[Категорія:Музеї області - Села]]

Гребениківський краєзнавчий музей

2015-01-12T17:32:07Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Гребениківський краєзнавчий музей

2015-01-12T17:30:51Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Створена сторінка: ==Назва музею== '''''Краєзнавчий музей Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ сту...

==Назва музею==

'''''Краєзнавчий музей Гребениківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області'''''

==Адреса музею==

Вулиця Сумська, 1 с.Гребениківка, Тростянецький район, Сумська область

==Керівник музею==

Кракова Євгенія Анатоліївна

==Профіль музею==

Краєзнавчий

==Напрямки роботи музею==

* Комплектація основних фондів музею, виготовлення матеріалів допоміжного фонду.
* Вивчення зібраних матеріалів.
* Організація екскурсій та інших культурно-організаційних заходів у музеї.
* Здійснення підготовки екскурсоводів.
* Сприяння використанню музейних матеріалів у навчально-виховному процесі.
* Організація пошукової діяльності з метою поповнення фондів музею.

==Характеристика музею==

У музеї зібрані, зберігаються і експонуються матеріали, що розповідають про природу, економіку, історію і культуру Тростянецького району, села Гребениківки. Також у музеї простежується історія Гребениківської школи від заснування і до сьогодення.

==Історія створення музею==

Музей створений у 2001 році до сторічного ювілею школи. Ініціатором його створення є директор школи Яценко Любов Олександрівна.

==Розділи музею==

===РОЗДІЛ І. Тростянецький край: час, події, люди (ХІV століття - 2014 рік)===

[[Файл:Герб_Тростянця.png|200px|thumb|right|Герб Тростянця]]

[[Файл:Прапор_Тростянця.png|200px|thumb|right|Прапор Тростянця]]

[[Файл:Trostyneckyi.jpg|400px|thumb|right|Тростянецький район]]

'''Загальна характеристика'''

Тростянецький район розташований у південно-східній частині Сумської області, його адміністративний центр — місто Тростянець — за 59 км від обласного центру — м. Суми. Через район проходить Південна залізнична дорога з чотирма залізничними станціями (в м. Тростянець розташована станція Смородине) та автомобільна дорога загальнодержавного значення Суми-Олександрія.

Тростянецький район межує з Краснопільським, Охтирським, Велико-Писарівським, Лебединським та Сумським районами Сумської області.

Рік утворення — 1939. Територія району — 1,047 тис. км² (4,5% території області), у тому числі сільськогосподарські угіддя 63,8 тис. га, з них рілля — 47,9 тис. га. до складу району входять 48 населених пунктів, які об'єднані в 1 міську раду, 1 районну та 16 сільських рад. Чисельність населення 39,5 тис. чол.

Територія району має густу річкову сітку (8 річок і приток) - Ворскла, Боромля, Олешня, Дернова, Люджа, Буймер, Ворсклиця. Головною річкою є Ворскла — одна з найчистіших річок в Україні (протяжність її по району 14 км). Крім того, є багато штучно створених водойм, загальна їх площа 608 га. Найбільше водоймище Дейнечне (с. Боромля), об'єм води якого більше 1 млн. м³. Крім цього, на околиці міста Тростянець розташоване Нескучанське урочище з мальовничими природними озерами.

На території Тростянецького району міститься більша частина виходів мінеральних вод. У нинішній час детально досліджені і використовуються два мінеральних джерела, які знаходяться в самому місті на території заводу мінеральних вод.

----
'''Історія'''

Перші відомості про заселення території району датовані VІІІ-Х століттями, про що свідчать виявлені городище та курганний могильник сіверян.

Теперішня назва населеного пункту походить від однойменної річки Тростинки, яка перестала існувати у XIX столітті.

Є ще одна версія стосовно назви поселення. Наші пращури «тростянцями» називали сухі острівці серед заболоченої місцевості. Козацька слобода Тростянець дійсно будувалася серед боліт перед Охтирською горою у 1660 році.

Нова історія району розпочинається після поразки козацьких військ у 1652 році в битві під Берестечком, коли населення Волині, Поділля, Київщини почало переселення на землі Слобожанщини.
У 50-х роках ХVІ століття ці переселенці заснували населені пункти нашого краю: Тростянець, Боромлю, Жигайлівку, Білку та інші.

З часу свого виникнення і до першої половини ХVІ століття Тростянець і Боромля були військовими стратегічними пунктами на кордоні Російської держави.

Основним заняттям населення було землеробство. Довгий час слободою Тростянець володіли нащадки духівника царя Петра І — Надаржинського. Пізніше Тростянець перейшов у володіння Голіциних. Саме у їхньому маєтку в 1864 році гостював молодий композитор П. Чайковський. Тут він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до опери «Гроза». У 1889 році Тростянець відвідав А. Чехов, у 1883–1885 роках тут проживав П. Грабовський.

У центрі міста збереглася одна з найстаріших споруд великої панської садиби. Це Круглий двір, який був збудований у 1749 році як фортеця, що в разі нападу ворогів мала витримати тривалу облогу. У баштах жили артисти-кріпаки. У центрі Круглого двору, під відкритим небом була циркова арена.

[[Файл:Misto_Trostyanets_Sumskoyi_oblasti_1.jpg|300px|thumb|left|Круглий двір на початку ХХ століття]]

Круглий двір являє найбільший інтерес із садибних комплексів того періоду. У журналі «Столица и Усадьба» за 1916 р. опублікована стаття Г. Лукомського «Тростянець», в основу якої лягли враження автора від відвідин цього маєтку: «…Дуже цікавий цирк князів Голіциних, так званий „Круглий двір“, майже цілком збережений. Ця овальна велика будівля являє собою ніби маленьку фортецю з чотирма вежами на кутах та воротами посередині. У цих вежах жили циркові артисти, а також „танцюристки“ кріпацького балету, що був у князя Голіцина. Уздовж стін були розташовані стайні і місця для глядачів. Бар'єри лож не збереглися, але кімнати, що слугували артистам, залишилися майже в тому ж вигляді — тепер у них живе обслуга маєтку. В дворі містилася циркова арена просто неба — свого роду грецький або римський колізей. На жаль, ніяких пам'яток цих чудових, за усними розповідями, вистав не залишилося. Все це знищено часом».

[[Файл:Круглий_двір.jpg|300px|thumb|left|Круглий двір сьогодні]]

У XIX сторіччі власником земель став цукрозаводчик Л. Є. Кеніг. З його ім'ям пов'язаний початок розвитку промисловості району. Значний поштовх до розвитку промислового будівництва дало прокладення Сумської дільниці Харківсько-Миколаївської залізниці. З'явились цукровий, лісопильний, винокурний заводи, млин та ряд інших підприємств. Напередодні революції 1917 року на підприємствах Тростянецького району працювало 2500 робітників. У радянські часи промисловість району набула значного розвитку. Було збудовано завод «Електропобутприлад», машинобудівний завод, шоколадну фабрику «Україна», продовжили свою роботу цукровий завод, деревообробний комбінат, держлісгосп, комбінат хлібопродуктів та цілий ряд інших підприємств.

Тростянеччина пишається іменами своїх видатних земляків: уродженця Тростянця письменника М.Хвильового, боромлянина поета-пісенника С.Алімова, поета [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Л.Татаренка]. Всьому світові відомий Олімпійський чемпіон, що народився і виріс на тростянецькій землі, — [http://www.example.com Володимир Куц].

----

'''Промисловість''' [[Файл:Крафт_Фудз_Україна.jpg|200px|thumb|right|"Крафт Фудз Україна]]
У районі розвинуті промислова та сільськогосподарська галузі.

Економічний потенціал району становлять 10 промислових, 15 сільськогосподарських підприємств, 19 фермерських господарств та 3 спеціалізовані будівельні організації.

Промислова продукція району відома в 25 країнах світу. Основними її виробниками є: [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%82_%D0%A4%D1%83%D0%B4%D0%B7_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0#.D0.A2.D1.80.D0.BE.D1.81.D1.82.D1.8F.D0.BD.D0.B5.D1.86.D1.8C.D0.BA.D0.B0_.D1.88.D0.BE.D0.BA.D0.BE.D0.BB.D0.B0.D0.B4.D0.BD.D0.B0_.D1.84.D0.B0.D0.B1.D1.80.D0.B8.D0.BA.D0.B0ЗАТ «Крафт Фудз Україна»"], ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод», Тростянецький держлісгосп.

У районі працює 119 малих підприємств з чисельністю працівників на них близько 700 чол.

----

'''Пам'ятки'''

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83_%28%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29 Пам'ятки архітектури]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83_%28%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29 Пам'ятки історії]

[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83_%28%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29#.D0.A2.D1.80.D0.BE.D1.81.D1.82.D1.8F.D0.BD.D0.B5.D1.86.D1.8C.D0.BA.D0.B8.D0.B9_.D1.80.D0.B0.D0.B9.D0.BE.D0.BD Пам'ятки монументального мистецтва]

===РОЗДІЛ ІІ. З історії села===

У середині ХVІІ століття (1662 р.) на гребенях (пагорбах) поселилися перші жителі Гребениківки. Звідси - і назва села. Перша письмова згадка про село - 1732 рік.

Першим паном був Прийменко. У 1823 році 700 десятин землі Гребениківки і Мозгови перейшли у володіння графа Михайла Толстого, на викуплених землях села Бездрика побудував винокурний завод, а у Гребениківці - цукровий завод (1840 р). У 1892 році завод згорів. Але згодом був відбудований директором Мілютінім. 1913 рік - підприємство належало Харитоненку (директор Маркотенко). 1924 року завод зруйновано і вивезено в с.Грязне. 1850 року за графською садибою посаджено фруктовий сад і лісопарк. 1880 року - збудована графська економія для польових робіт - Польова.

Ще у 1835 році Гребениківка славилася своїми ставками: Мирським - для користування селян та Графським - для потреб графа та його ставленика Кабишта.

У 1901 році у селі були збудовані шинок, постоялий двір і школа.

До 1918 року Гребениківка розширилася, заселилися пагорби, виросли вулиці: Великий Курган, Кипрівка, Кукалівка, Малий Курган, Боромлянський шлях.

За адміністративним поділом село входило до складу Великобобрицької волості Сумського уїзду Харківської губернії.

==Унікальні експонати музею==
==Заходи музею==

==Фотоекскурсії експозиціями музею==
==Контактна інформація==

[[Категорія:Музеї області-села]]

Музеї Тростянецького району

2015-01-12T17:29:23Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

[[Гребениківський краєзнавчий музей]]
----

[[Назва музею]]

----

[[Назва музею]]
----

[[Назва музею]]
----

[[Назва музею]]

Музеї Тростянецького району

2015-01-12T17:28:59Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

[[Гребениківський краєзнавчий музей]]
---

[[Назва музею]]
---

[[Назва музею]]
---

[[Назва музею]]
---

[[Назва музею]]

Музеї Тростянецького району

2015-01-12T17:28:40Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Створена сторінка: Гребениківський краєзнавчий музей --- Назва музею --- Назва музею --- Назва музею -...

[[Гребениківський краєзнавчий музей]]
---
[[Назва музею]]
---
[[Назва музею]]
---
[[Назва музею]]
---
[[Назва музею]]

Файл:Столітній дуб.jpg

2015-01-12T17:26:50Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Сосна.jpg

2015-01-12T17:26:22Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Осінь.jpg

2015-01-12T17:25:52Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Дорогою до парку..jpg

2015-01-12T17:25:28Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Гребениківський парк

2015-01-12T17:25:01Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: /* Фотогалерея */

==Повна назва пам'ятки природи==
'''''Гребениківський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва'''''

==Місце знаходження==
42620 Сумська область, Тростянецький район, село Гребениківка

==Опис==
[[Файл:Сосна.jpg|150px|thumb|right|Сосна]]
Гребениківський парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення розташований у селі Гребениківка на площі 12,6 га. У ньому зростає близько 40 видів дерев і чагарників місцевої флори, а з інтродукованих видів - сосна Веймутова. Це дивне дерево, завезене до Європи на початку XVII століття, зростає в лісах Північної Америки.

Своєрідність зовнішнього вигляду сосни , дивна здатність виділяти при ушкодженні, подібно сльозам, запашну смолу, перетворили її на об’єкт міфів, релігійних поклонінь та церемоній. Так, грецька міфологія донесла до нашого часу легенду про німфу Пітис, котру бог вітру Борей, приревнувавши до лісового Пана, перетворив на сосну. У Китаї та Індії ці рослини вважались казковими, такими, що приносять щастя і відводять негоду. В Давньому В’єтнамі віра в магічну силу сосен була такою сильною, що з того часу стало традицією саджати їх біля палаців імператорів як символ довголіття і величі.

У минулому Гребениківський парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва був дуже красивий. На жаль, невблаганний час загубив десь у мороці подій і лихоліть історію його закладення та імена засновників. Напевне, його історія є захоплюючою, а тому він очікує досліджень.

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Дорогою_до_парку..jpg|400px|thumb|left|Дорогою до парку]]
|[[Файл:Ворота_в_парк.jpg|400px|thumb|left|Ворота в парк]]
|-
|[[Файл:Столітній_дуб.jpg|400px|thumb|left|Столітній дуб]]
||[[Файл:Осінь.jpg|400px|thumb|left|Осінь у парку]]
|-
|||[[Файл:MsoD1C5E.jpg|400px|thumb|left|Влітку]]
|||
|}

==Джерела==
Гребениківський парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення [Текст] // Заповідні куточки Тростянецького району.- Суми: Вид-во «Джерело», 2002.- С. 7

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна|Кракова Євгенія Анатоліївна]]

Файл:Ворота в парк.jpg

2015-01-12T17:24:29Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:MsoD1C5E.jpg

2015-01-12T17:23:47Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Файл:Example.jpg

2015-01-12T17:23:25Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Гребениківський парк

2015-01-12T17:21:07Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

==Повна назва пам'ятки природи==
'''''Гребениківський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва'''''

==Місце знаходження==
42620 Сумська область, Тростянецький район, село Гребениківка

==Опис==
[[Файл:Сосна.jpg|150px|thumb|right|Сосна]]
Гребениківський парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення розташований у селі Гребениківка на площі 12,6 га. У ньому зростає близько 40 видів дерев і чагарників місцевої флори, а з інтродукованих видів - сосна Веймутова. Це дивне дерево, завезене до Європи на початку XVII століття, зростає в лісах Північної Америки.

Своєрідність зовнішнього вигляду сосни , дивна здатність виділяти при ушкодженні, подібно сльозам, запашну смолу, перетворили її на об’єкт міфів, релігійних поклонінь та церемоній. Так, грецька міфологія донесла до нашого часу легенду про німфу Пітис, котру бог вітру Борей, приревнувавши до лісового Пана, перетворив на сосну. У Китаї та Індії ці рослини вважались казковими, такими, що приносять щастя і відводять негоду. В Давньому В’єтнамі віра в магічну силу сосен була такою сильною, що з того часу стало традицією саджати їх біля палаців імператорів як символ довголіття і величі.

У минулому Гребениківський парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва був дуже красивий. На жаль, невблаганний час загубив десь у мороці подій і лихоліть історію його закладення та імена засновників. Напевне, його історія є захоплюючою, а тому він очікує досліджень.

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Дорогою_до_парку..jpg|400px|thumb|left|Дорогою до парку]]
|[[Файл:Ворота_в_парк.jpg|400px|thumb|left|Ворота в парк]]
|-
|[[Файл:Столітній_дуб.jpg|400px|thumb|left|Столітній дуб]]
||[[Файл:Осінь.jpg|400px|thumb|left|Осінь у парку]]
|-
|||[[Файл:MsoD1C5E.jpg|400px|thumb|left|Влітку]]
|||[[Файл:Example.jpg]]
|}

==Джерела==
Гребениківський парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення [Текст] // Заповідні куточки Тростянецького району.- Суми: Вид-во «Джерело», 2002.- С. 7

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна|Кракова Євгенія Анатоліївна]]

Гребениківський парк

2015-01-12T17:20:00Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Пам'ятки природи}}

==Повна назва пам'ятки природи==

==Місце знаходження==

==Опис==
==Історія==
==Фотогалерея==
==Джерела==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Верещагін Роман Іванович

2015-01-12T17:18:23Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

==Прізвище ім'я по батькові==
:Верещагін Роман Іванович

==Ким є персона, про яку створюється стаття==
:Композитор і педагог

== Фотографія особи ==
==Біографія особи==
:Роман Іванович Верещагін - досить своєрідна постать на обширі української музики. Він увійшов у національну культуру не лише як автор різножанрових творів - симфонічних, фортепіанних, скрипкових і віолончельних, солоспівів і хорів, - а й як фольклорист, котрий ще у студентські роки віддав багато зусиль збиранню народних пісенних мелодій, і як довголітній педагог Роман Іванович аж до виходу на пенсію був викладачем теретичних дисциплін у [http://oldkyiv.org.ua/data/gliera.php?lang=ua Київському музичному училищі імені Р.М.Глієра].

:Роман Іванович вийшов зі старовинного козацького роду Верещаг на Слобожанщині. Народився Р.Верещагін (Верещага) 28 жовтня 1928 року [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0 в селі Гребениківка] в сім'ї робітника цукроварні. Його батько - Іван Антонович - помер ще молодим, у 1918 році. Чотирьох дітей (трьох синів і доньку) виховувала мати Наталія Григорівна (разом з вітчимом-шевцем). Як кожна українська родина, Верещаги кохалися в хоровому співі. Цим відзначалася Наталія Григорівна, котра мала гарний голос, знала безліч народних пісень, співала в церковному хорі, де оволоділа нотною грамотою.

:Пристрасть до музики Роман Іванович виявив змалку. Одначе про відповідну науку годі було й мріяти. Передусім, у сільських умовах цим ніде займатися. А крім того, й батьки, хоч і любили це мистецтво, за селянською традицією не вважали його (й заняття ним) за "серйозну", варту професійної уваги справу. Проте малий Роман не здавався: сам змайстрував балалайку і будь-що прагнув "підібрати" на ній знайомі мелодії.

:Навчання в сільській школі дало багато корисного в становленні його музичних нахилів. Цьому, зокрема, сприяли вчителі О.Мірошниченко та О.Леніцький, а особливо сільський лікар М.Шоломій, котрий знав силу-силенну народних мелодій, добре грав на скрипці, мандоліні й гітарі. Мабуть, під впливом лікаря Роман узявся за виготовлення своєї нової балалайки (першу розгнівані батьки вкинули у піч). Із цим нехитрим інструментом, маючи вже вісімнадцять років, вирушив до Харкова. Босий, без грошей та будь-яких документів, хлопець прийшов до тодішньої столиці України. До речі, відсутність документів спричинила "міліцейський жарт" щодо нього: Романові замінили давнє, з діда-прадіда прізвище Верещага на Верещагін.

:Спершу Роман став слухачем робітфаку при музично-драматичному інституті, потім - курсів при ньому, а зрештою - студентом відділу народних інструментів (клас балалайки). Керівником початкуючого музики призначили відомого фахівця в цій галузі В.Крамаренка, котрий, як відомо, зробив багато цінного щодо розвитку народного інструментарію на Україні. На цей час і припадають перші композиторські спроби Р.Верещагіна - п'єси для фортепіано, обробки народних пісень тощо. У 1947 році Роман Іванович закінчив Київську консерваторію. У 1947-1972 рр викладав теоретичні дисципліни у Київському музичному училищі. З 1972 року - він на творчій роботі.

:Скільки праці, безсонних ночей провів Р.І.Верещагін над симфоніями і сюїтами, п'єсами і хорами, романсами і творами для дітей. Чимало написано на слова Т.Г.Шевченка і Г.Гейне, О.Пушкіна, М.Лермонтова, А.Малишка. У його творчому доробку - симфонія, присвячена рідній Сумщині.

:Помер композитор 26 січня 1985 року

:До війни навчався класу композиції у Б. Лятошинского. Закінчив Київську державну консерваторію (1947). По закінченні консерваторії - викладач Київського училища ім. Р. Глієра.

==Досягнення==
:Автор двох симфоній, багатьох сюїт, музичних поем, хорів, романсів та пісень, зокрема на слова Т. Шевченка, М. Рильського, П. Воронька, О. Ющенка, А. Пашка.

:Член спілки композиторів.

==Увічнення пам'яті==
==Література==

Мій рідний край - моя історія жива. Матеріали шкільного краєзнавчого музею на районний огляд-конкурс "Свята спадщина". - Гребениківка. - 2004

==Посилання==
[http://www.pisni.org.ua/persons/2908.html Роман Верещагін. Біографія, пісні]

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/128984/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD Словари и энциклопедии. Верещагин, Роман Иванович]

[http://interpretive.ru/dictionary/1019303/word/vereschagin-roman-ivanovich Национальная энциклопедическая служба. Верещагин, Роман Иванович]

[http://old.rsl.ru/table.jsp?f=1003&t=3&v0=%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD%2C+%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD+%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&f=1003&t=1&v1=&f=4&t=3&v2=&f=21&t=3&v3=&f=1016&t=3&v4=&f=1016&t=3&v5=&cc=a1&s=2&ss=31&ce=4 Верещагін Р.І. Твори]

==Автор статті ==
[[Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна|Кракова Євгенія Анатоліївна]]

[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]]

Верещагін Роман Іванович

2015-01-12T17:17:53Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

==Прізвище ім'я по батькові==
:Верещагін Роман Іванович

==Ким є персона, про яку створюється стаття==
:Композитор і педагог

== Фотографія особи ==
==Біографія особи==
:Роман Іванович Верещагін - досить своєрідна постать на обширі української музики. Він увійшов у національну культуру не лише як автор різножанрових творів - симфонічних, фортепіанних, скрипкових і віолончельних, солоспівів і хорів, - а й як фольклорист, котрий ще у студентські роки віддав багато зусиль збиранню народних пісенних мелодій, і як довголітній педагог Роман Іванович аж до виходу на пенсію був викладачем теретичних дисциплін у [http://oldkyiv.org.ua/data/gliera.php?lang=ua Київському музичному училищі імені Р.М.Глієра].

:Роман Іванович вийшов зі старовинного козацького роду Верещаг на Слобожанщині. Народився Р.Верещагін (Верещага) 28 жовтня 1928 року [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0 в селі Гребениківка] в сім'ї робітника цукроварні. Його батько - Іван Антонович - помер ще молодим, у 1918 році. Чотирьох дітей (трьох синів і доньку) виховувала мати Наталія Григорівна (разом з вітчимом-шевцем). Як кожна українська родина, Верещаги кохалися в хоровому співі. Цим відзначалася Наталія Григорівна, котра мала гарний голос, знала безліч народних пісень, співала в церковному хорі, де оволоділа нотною грамотою.

:Пристрасть до музики Роман Іванович виявив змалку. Одначе про відповідну науку годі було й мріяти. Передусім, у сільських умовах цим ніде займатися. А крім того, й батьки, хоч і любили це мистецтво, за селянською традицією не вважали його (й заняття ним) за "серйозну", варту професійної уваги справу. Проте малий Роман не здавався: сам змайстрував балалайку і будь-що прагнув "підібрати" на ній знайомі мелодії.

:Навчання в сільській школі дало багато корисного в становленні його музичних нахилів. Цьому, зокрема, сприяли вчителі О.Мірошниченко та О.Леніцький, а особливо сільський лікар М.Шоломій, котрий знав силу-силенну народних мелодій, добре грав на скрипці, мандоліні й гітарі. Мабуть, під впливом лікаря Роман узявся за виготовлення своєї нової балалайки (першу розгнівані батьки вкинули у піч). Із цим нехитрим інструментом, маючи вже вісімнадцять років, вирушив до Харкова. Босий, без грошей та будь-яких документів, хлопець прийшов до тодішньої столиці України. До речі, відсутність документів спричинила "міліцейський жарт" щодо нього: Романові замінили давнє, з діда-прадіда прізвище Верещага на Верещагін.

:Спершу Роман став слухачем робітфаку при музично-драматичному інституті, потім - курсів при ньому, а зрештою - студентом відділу народних інструментів (клас балалайки). Керівником початкуючого музики призначили відомого фахівця в цій галузі В.Крамаренка, котрий, як відомо, зробив багато цінного щодо розвитку народного інструментарію на Україні. На цей час і припадають перші композиторські спроби Р.Верещагіна - п'єси для фортепіано, обробки народних пісень тощо. У 1947 році Роман Іванович закінчив Київську консерваторію. У 1947-1972 рр викладав теоретичні дисципліни у Київському музичному училищі. З 1972 року - він на творчій роботі.

:Скільки праці, безсонних ночей провів Р.І.Верещагін над симфоніями і сюїтами, п'єсами і хорами, романсами і творами для дітей. Чимало написано на слова Т.Г.Шевченка і Г.Гейне, О.Пушкіна, М.Лермонтова, А.Малишка. У його творчому доробку - симфонія, присвячена рідній Сумщині.

:Помер композитор 26 січня 1985 року

:До війни навчався класу композиції у Б. Лятошинского. Закінчив Київську державну консерваторію (1947). По закінченні консерваторії - викладач Київського училища ім. Р. Глієра.

==Досягнення==
:Автор двох симфоній, багатьох сюїт, музичних поем, хорів, романсів та пісень, зокрема на слова Т. Шевченка, М. Рильського, П. Воронька, О. Ющенка, А. Пашка.

:Член спілки композиторів.

==Увічнення пам'яті==
==Література==

Мій рідний край - моя історія жива. Матеріали шкільного краєзнавчого музею на районний огляд-конкурс "Свята спадщина". - Гребениківка. - 2004

==Посилання==
[http://www.pisni.org.ua/persons/2908.html Роман Верещагін. Біографія, пісні]

[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/128984/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD Словари и энциклопедии. Верещагин, Роман Иванович]

[http://interpretive.ru/dictionary/1019303/word/vereschagin-roman-ivanovich Национальная энциклопедическая служба. Верещагин, Роман Иванович]

[http://old.rsl.ru/table.jsp?f=1003&t=3&v0=%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD%2C+%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD+%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&f=1003&t=1&v1=&f=4&t=3&v2=&f=21&t=3&v3=&f=1016&t=3&v4=&f=1016&t=3&v5=&cc=a1&s=2&ss=31&ce=4 Верещагін Р.І. Твори]

==Автор статті [[Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна|Кракова Євгенія Анатоліївна]]==

[[Категорія:Історія регіону в персоналіях]]

Верещагін Роман Іванович

2015-01-12T17:16:21Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Створена сторінка: ==Прізвище ім'я по батькові== :Верещагін Роман Іванович ==Ким є персона, про яку створюєть...

В

2015-01-12T17:15:35Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Створена сторінка: Верещагін Роман Іванович

[[Верещагін Роман Іванович]]

Файл:Кракова Є.А..JPG

2015-01-12T17:14:36Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна

2015-01-12T17:13:38Z

Кракова Євгенія Анатоліївна:

== Прізвище, ім'я, по-батькові ==
'''''Кракова Євгенія Анатоліївна'''''
[[Файл:Кракова_Є.А..JPG|250px|thumb|left|Кракова Євгенія Анатоліївна]]

== Регіон ==
''Сумська область Тростянецький район село Гребениківка''

== Місце роботи ==
''Гребениківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тростянецької районної ради Сумської області''

==Посада==
''учитель історії та правознавства, української мови і літератури''

==Випускний проект==

''Історія регіону в персоналіях '''[[Верещагін Роман Іванович]]'''

''Пам'ятки природи'' '''''[[Гребениківський парк]]'''''

''Музеї області'' '''''[[Гребениківський краєзнавчий музей]]'''''

'''''Творчий проект'' ''[[Гребениківка-батьківщина чотирьох Героїв Радянського Союзу]]'''''

== Контакти ==
''0501372776''

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Кракова Євгенія Анатоліївна

2015-01-12T17:12:55Z

Кракова Євгенія Анатоліївна: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка користувача}}

==Прізвище, ім'я, по-батькові==

==Регіон==

==Місце роботи==

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]