HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:51:22Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
{|border=1
|[[Файл:Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|200px]]
|[[Файл:Церква_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|300px]]
|
|-
|Собор Різдва Пресвятої Богородиці (фото 1961 року).
|Церква сщмч. Харлампія
|
|}

==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:50:58Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|200px]]
|[[Файл:Церква_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|200px]]
|
|-
|Собор Різдва Пресвятої Богородиці (фото 1961 року).
|Церква сщмч. Харлампія
|
|}

==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:50:08Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|200px]]
|[[Файл:Церква_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|200px]]
|
|-
|4
|5
|
|}

==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:49:54Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|200px]]
|[[Файл:Церква_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg|200px]]
|[[Файл:Example.jpg]]
|-
|4
|5
|
|}

==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:49:28Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg]]
|[[Файл:Церква_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg]]
|[[Файл:Example.jpg]]
|-
|4
|5
|
|}

==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Файл:Церква сщмч. Харлампія (фото 1961 року)..jpg

2015-05-20T11:49:15Z

Краснощок Іван Миколайович:

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:47:24Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
{|
|[[Файл:Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(фото_1961_року)..jpg]]
|[[Файл:Церква_сщмч._Харлампія_Гамаліївського_жіночого_монастиря__сщмч._Харлампія(фото_1961_року)..jpg]]
|[[Файл:Example.jpg]]
|-
|4
|5
|
|}

==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Файл:Собор Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського жіночого монастиря сщмч. Харлампія (фото 1961 року)..jpg

2015-05-20T11:46:19Z

Краснощок Іван Миколайович:

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:44:18Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Фотогалерея */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
{|
|1
|2
|3
|-
|4
|5
|
|}

==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:38:59Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Повна назва храму, монастиря */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.
[[Файл:№1_Собор_Різдва_Пресвятої_Богородиці_Гамаліївського_жіночого_монастиря_сщмч._Харлампія_(сучасний_вигляд)..JPG|200px|thumb|left|]]

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Файл:№1 Собор Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського жіночого монастиря сщмч. Харлампія (сучасний вигляд)..JPG

2015-05-20T11:37:21Z

Краснощок Іван Миколайович:

Користувач:Краснощок Іван Миколайович

2015-05-20T11:33:47Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Випускний проект */

[[Файл:Краснощок_І.М..JPG|200px|thumb|right]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Краснощок Іван Миколайович'''

==Регіон==
Сумська область,Шосткинський район, с. Гамаліївка

==Місце роботи==
Гамаліївська вечірня (змінна) школа Шосткинської районної ради

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==

спеціаліст

==Випускний проект==
Історія релігійних громад і центрів
[[Гамаліївський монастир]]

[https://drive.google.com/file/d/0B2MMc1_g3QZTOER6UjFEWHF1WUk/view?usp=sharing Сталінська індустріалізація ]
[https://drive.google.com/file/d/0B2MMc1_g3QZTbEZNckYzejRxRE0/view?usp=sharing Гетьманат П.Скоропадського ]
[https://drive.google.com/file/d/0B2MMc1_g3QZTZG1TVUNHTy1Ga2c/view?usp=sharing Перебудова ]

==Контакти==

ivankrasnoshok@gmail.com

0953124398

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Краснощок Іван Миколайович

2015-05-20T11:32:24Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Випускний проект */

[[Файл:Краснощок_І.М..JPG|200px|thumb|right]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Краснощок Іван Миколайович'''

==Регіон==
Сумська область,Шосткинський район, с. Гамаліївка

==Місце роботи==
Гамаліївська вечірня (змінна) школа Шосткинської районної ради

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==

спеціаліст

==Випускний проект==
Історія релігійних громад і центрів
[[Гамаліївський монастир]]

[https://drive.google.com/file/d/0B2MMc1_g3QZTOER6UjFEWHF1WUk/view?usp=sharing Сталінська індустріалізація ]
[https://drive.google.com/file/d/0B2MMc1_g3QZTbEZNckYzejRxRE0/view?usp=sharing Гетьманат П.Скоропадського ]

==Контакти==

ivankrasnoshok@gmail.com

0953124398

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Краснощок Іван Миколайович

2015-05-20T11:30:43Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Випускний проект */

[[Файл:Краснощок_І.М..JPG|200px|thumb|right]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Краснощок Іван Миколайович'''

==Регіон==
Сумська область,Шосткинський район, с. Гамаліївка

==Місце роботи==
Гамаліївська вечірня (змінна) школа Шосткинської районної ради

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==

спеціаліст

==Випускний проект==
Історія релігійних громад і центрів
[[Гамаліївський монастир]]

[https://drive.google.com/file/d/0B2MMc1_g3QZTOER6UjFEWHF1WUk/view?usp=sharing Сталінська індустріалізація ]

==Контакти==

ivankrasnoshok@gmail.com

0953124398

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Теорія та методика фахової дисципліни Краснощок І. М.

2015-05-20T11:25:29Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Шановний Іване Миколайовичу!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившися з ним, дайте відповіді на питання:

1. Чим різняться первинна і вторинна інтерпретація візуальних історичних джерел?

2. У чому полягає необ'єктивність фотознімків як історичних джерел?

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])
Мої відповіді: 1. Інтерпретація: а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації , яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати). Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність. Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора. Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення. б) вторинна або власне історична. Власне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації. На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел). Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

2.Необ'єктивність фото знімків полягає в тому, що цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Справа в тому, що підсвідомо вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Насправді це, звичайно, не так. Люди схильні позувати фотографу, тим самим намагаючись представити себе такими якими вони хочуть, щоб їх бачили, а не такими, якими вони є насправді. Особливо це стосується більш ранніх періодів, коли фотокамера ще була доволі рідкісним предметом, а фотографія була мистецтвом. До того ж і самі фотомайстри часто вважали себе митцями, тому намагались сконструювати композицію. Тому значна частина фото є постановочними. Нарешті, були і офіційні, відверто постановочні фото. Отже завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 14:25, 20 травня 2015 (EEST)

Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему '''"Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі"'''. На моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна]] Ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Після знайомства з ним чекаю Вашої відповіді на питання:

1. Опишіть, які саме нетрадиційні форми навчання Ви використовуєте у своїй практиці викладання суспільних дисциплін. Наведіть приклади.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Мої відповіді: Я використовую такі форми нетрадиційного навчання, як: 1.Уроки-змагання (уроки-КВК, аукціони, турніри, вікторини, конкурси). Передбачають об'єднання дітей у групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей. 2.Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року. 3.Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до наукових досліджень. 4.Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 14:25, 20 травня 2015 (EEST)

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі" [http://ua.convdocs.org/docs/index-6489.html?page=35 Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії].

Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

Вивчивши запропоновані джерела, поясніть, у чому, на Вашу думку, полягає значення оцінювання навчальних досягнень учнів.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])
онтроль навчання як частина дидактичного процесу і дидактична процедура висуває проблеми про функції перевірки та її зміст, види, методи і форми контролю, про вимірювання і, отже, про критерії якості знань, вимірювальні шкали і засоби вимірювання, про успішність навчання і неуспішність учнів. Найважливішими принципами діагностування і контролю успішності учнів є: об'єктивність, систематичність, наочність (гласність), диференційованість та індивідуальний характер, вимогливість учителя, єдність вимог та ін. Об'єктивність полягає в науково обґрунтованому змісті діагностичних тестів (завдань, запитань), діагностичних процедур, рівному, дружньому ставленню педагога до всіх учнів, точному, адекватному встановленим критеріям оцінюванню знань учнів. Практично об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки співпадають незалежно від методів і засобів контролювання і педагогів, що здійснювали діагностування--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 14:25, 20 травня 2015 (EEST)

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

Питання до теми наступні:

1. Яку роль у сучасному навчально-виховному процесі з суспільних дисциплін мають відігравати ППЗ?

2. Наведіть приклад використання ППЗ у Вашій педагогічній діяльності.

--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])
1. ППЗ забезпечує - інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань. - подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці; - реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію. За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи: - демонстрація предметів у статиці і динаміці - схематична, таблична, текстова інформація - звукозаписи тощо.

2. На своїх уроках я використовую : стінні карти ("Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-1657 рр." 8 клас,"Пам’ятки культури України XV-XVIII ст." тощо), атласи , навчальні фільми.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 14:25, 20 травня 2015 (EEST)

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Така цікава і благодатна тема! Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати наступне завдання:

Наведіть прикладивикористання міжпредметних зв'язків на уроках історії з власного досвіду.

Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

1.Міжпредметний - Інтеграція носить частковий характер і представлена у вигляді коротких принагідних відомостях з іншого чи інших предметів. Культура України п.п. XVII ст. (історія України) + Поняття культури (Людина і світ) + Освіта жінки в України за романом «Роксолана» (українська література) + Роботи І. Айвазовського «Чумацька валка», О. Мурашка «Селянська родина» (образотворче мистецтво) . 2.Інтегрований-Інтеграція носить повний характер і представлена висвітленням окремих розділів уроку. Грецька культура (всесвітня історія) + Міфи про Геракла .(світова література) .--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 14:25, 20 травня 2015 (EEST)

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Питання наступне:

1. У чому Ви вбачаєте місію та значення вивчення історії в школі?

Дякую за співпрацю!!! --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Ніколаєнко Світлана Петрівна|обговорення]])

Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Його праця сповнена великої відповідальності.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 14:25, 20 травня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:19:19Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Література */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
==Література==
1. «Пам’ятки України» Науково-популярний часопис, №1. 1990.-с.9-11; №1.1995.-с.45-52.
2. Вечеринський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. – Київ: А+С. 2005.-с.297-362.
3. Картини церковного життя Чернігівської Єпархії із ІХ-вікової її Історії – К.1911.
4. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Чернігівщина» (Див.: Гамаліївський монастир). К.1990
5. Кудрицький А. Енциклопедичний довідник «Українська енциклопедія ім.М.П.Бажана», розділ «Чернігівщина». К.1992.
6. Логвін Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль.- М.Искусство. 1965.-с.177-190.
7. Цапенко М. З історії шукань національного стилю в архітектурі України ІІ Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К. 1959 – с.285-302.
8. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. – М.- с.46-73.
9. Черниговские Епархиальные известия за 1871 год. Сбоник журналов с прибавлением. – Чернигов. 1872

==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:18:49Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Відродження */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
У 2014 році церкву сщмч. Харлампія було вигороджено із зони Шосткинської виправної колонії №66 і передано вірянам. Церкву реставрують, вона знову функціонує за призначенням і підпорядковується УПЦ Московського Патріархату.
В черговий раз, почав відроджуватися жіночий монастир. П’ятьма черницями опікується ігуменія Софія.
Собор Різдва Пресвятої Богородиці повністю зберіг свій зовнішній вигляд. У 2013 році на головній бані собору встановили хрест. На інших чотирьох банях хрести відсутні. Від колишнього внутрішнього оздоблення собору зараз не залишилося нічого. Але він підноситься гордо, величаючись своїми банями, нагадуючи нам усім про те, що в українського народу є своя власна історія, є багата культура і висока духовність!
Історія – це незмінне місце зустрічі добра і зла. Багата й трагічна історія Гамаліївського монастиря – яскравий і повчальний приклад незнищенності високого духу незборимого українського народу!

==Фотогалерея==
==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:18:05Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Занепад */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
Після жовтневої революції 1917 року радянська влада повела наступ на релігію і, як наслідок, відбулася конфіскація майна, яке належало церкві.
У 1921 році на монастирських будівель і споруд , знарядь праці та земельних угідь було створено артіль «Червоні ангели». В артілі працювали селяни та колишні черниці.
1924 року Гамаліївський монастир був офіційно закритий , а у 1928 році було проведено планову конфіскацію цінностей і майна. З дзвіниці скинули п’ятитонний дзвін.
З 1924 р. до 1941 р. церкви монастиря були закриті.
У грудні 1941 року на території монастиря зібралося кілька черниць, які створили тут свою громаду і відкрили церкву сщмч. Харлампія. Гамаліївський жіночий монастир діяв до 1961 року, коли його було закрито «як осередок буржуазної агентури».
У 1961 році на території монастиря була заснована виправна колонія Міністерства внутрішніх справ з посиленим режимом утримання, яка знаходиться там донині.

===Відродження===
==Фотогалерея==
==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:17:15Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Розквіт */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
Зараз монастир знаходиться у стадії чергового відродження і підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату

==Розташування храму, монастиря==
Монастир розташований на березі річки Шостка, в околицях села Гамаліївка Шосткинського району Сумської області.

==Опис храму, монастиря==
Як архітектурна споруда , Гамаліївський монастир - один з кращих в Україні. Головних храм монастиря названо на честь Різдва Пресвятої Богородиці, має три прибудови : на честь святої великомучениці Варвари , святителя Миколая і святого Іакова – сповідника. Собор будувався 22 роки і був освячений 14 вересня 1735 року. Його унікальне об’ємно – просторове рішення здійснене на основі своєрідного використання схеми давньоруського трикамерного шестистовпного храму. Автори проекту Гамаліївського собору - професор Сарборні і Адам Зернікау взяли за основу план Троїцікого собору в Чернігові, який має три нефи , і поєднали його з хрестовокупальним п’ятибанним храмом. Ця велична будівля зовні має суворі архітектурні форми. Собор має центричну композиційну форму. Споруда вражає своїми мальовничими розчленованими масами, яскравими контрастами об’ємів. Собор має п’ять майже рівнозначних за формою та об’ємом бань, високі арочні вікна. Величні форми інтер’єру храму, значна висота замкнутих об’ємів створюють рідкісні об’ємно - просторові й висотні контрасти.
Приміщення собору поділяв на дві частини семиярусний іконостас, аналогів якому на Сіверщині не було. Окрім ікон, його цокольна частина була прикрашена різновидними за формою гербами родини Скоропадських, портретами благодійників і фундаторів цього монастирського комплексу – Івана Скоропадського та його дружини Анастасії Марківни, а також рослинним і геометричним орнаментом. Як пише дослідник сіверянського краю 60-х років ХХ ст. Г.М.Логвин , сім ярусів ікон цього іконостасу підіймалися майже до опорового циліндричного барабану головної бані собору. Цей іконостас та його численні ікони з елементами оздоблення створила бригада столярів, різблярів і малярів під орудою Якима Глинського.
Собор та інші споруди монастиря дивують аскетичним виглядом - незвичним для архітектури бароко.
Уся простора структура і зовнішній вигляд собору Різдва Пресвятої Богородиці Гамаліївського монастиря унікальні в українській архітектурі XVII-XVIІI столітть.

==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
До найважливіших і унікальних історичних пам’яток фахівці відносять ансамбль народної архітектури Гамаліївського монастиря, будівлі й споруди якого формують своєрідний – єдиний у сіверянському краї архітектурний ландшафт на землях Шосткинщини. Це наша гордість, і в той же час, - біль і жаль.
Відомий дослідник пам’яток сіверянського краю 60-70- років ХХ ст. М.Цапенко писав: «Іншого архітектурного ансамблю, Подібного Гамаліївському, в Україні просто не існує». У 1994 році ансамбль Гамаліївського монастиря ХVIII ст. введено до «Списку найважливіших історичних пам’яток України ».
Упродовж XVII-XIX ст. село Гамаліївка, його хутори базувалися у межах Глухівського повіту. Географічно село лежить на прямій лінії Глухів-Шостка, у 37 кілометрах від Глухова і у восьми – від Шостки. У 1920 році це поселення адміністративно було підпорядковане новоствореному Шосткинському повіту Новгород-Сіверського округу Чернігівської губернії. З січня 1939 року село Гамаліївка входить до складу Сумської області.
У 80-х роках XVII століття на місці цього села базувалися кілька хуторів , які гетьман Іван Мазепа у 1688 році подарував генеральному осавулу Війська Запорозького Андрію Гамалію, разом з угіддями (згідно інших джерел – полковнику Антону Гамалію). Того ж року новий господар вотчини об’єднав усі свої хутори в одне село Гамаліївку.
У книзі «Картини церковного життя Чернігівської єпархії із IX – вікової її Історії» говориться: «В 30-ти верстах от города Глухова в 1702 году устроен Гамалиевский монастырь. Коштом значкового товариша войскового Антона Гамалея здесь устроен был в честь священномученика Харлампия храм, при котором и возникла женская Харлампиева пустынь »(практично - жіночий скит). Але в універсалах тієї пори немає імені «значкового товариша Антона», тому фундаментом Гамаліївського монастиря вважають Андрія Гамалію, ім’я якого зустрічається в кількох універсалах гетьмана Івана Мазепи.
Одержавши від гетьмана спадщину у вигляді угідь та хуторів, Андрій Гамалія побудував у своєму селі дерев’яний палац, а в 1697 році розпочав будівництво мурованого храму на честь священномученика Харлампія (Хпрлампій – «радістю сяючий»(грецьк.)), освячення якого відбулося восени 1702 року.Того ж року біля церкви священномученика Харлампія виник жіносий скит на дві келії, на що був дозвіл митрополита Київського Варлаама Ясинського і гетьманського уряду. Відтоді бере початок своєї діяльності та пишеться історія знаменитого в Україні Гамаліївського монастиря, який до 1733 року діяв як жіноча обитель.
Історія Гамаліївського монастиря тісно пов’язана з ім’ям Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722 р.р.) – українського військового, політичного і державного діяча. Сам він був родом з міста Умані. У 1708-1722 р.р. І.Скоропадський - очільник козацької держави на Лівобережній Україні – Гетьманщини. Гетьманською резиденцією було місто Глухів. У 1714 році гетьман І.Скоропадський оголосив себе титарем (священнослужителем) Гамаліївського монастиря.

===Розквіт===
У 1733 році Гамаліївський монастир став чоловічим за заповітом гетьманші.
1794 року Гамаліївський монастир згорів до тла. Його було закрито на невизначений термін і лише у 1827 році монастир поновив свою діяльність як жіноче поселення. Того ж року до Гамаліївського монастиря було переведено черниць ліквідованого Кербутівського жіночого монастиря разом з його ігуменею Дометіаною. Вони привезли до нової обителі знамениту Єрусалимську ікону.
У 1869 році в обителі проживало біля ста черниць.
У володінні монастиря був водяний млин на річці Шостка, подарований гетьманом Іваном Скоропадським.
У 1913 році , у дні підготовки до святкування 300 – річчя дому Романових, російський цар Микола ІІ з дружиною відвідав Чернігів. На зустрічі царя з керівниками Чернігівської губернії і старшим духовенством цариця подарувала Гамаліївському монастирю дзвін вагою 320 пудів.

===Занепад===
===Відродження===
==Фотогалерея==
==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]]

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:16:03Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Заснування */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:15:51Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Заснування */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:13:32Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Опис храму, монастиря */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:13:10Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Опис храму, монастиря */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:11:18Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:09:53Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Розташування храму, монастиря */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:09:40Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Розташування храму, монастиря */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:09:19Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:09:04Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії */

Гамаліївський монастир

2015-05-20T11:07:53Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Повна назва храму, монастиря */

==Повна назва храму, монастиря==
Гамаліївський жіночий монастир священномученика Харлампія.

==Стисла характеристика, приналежність до певної конфесії==
==Розташування храму, монастиря==
==Опис храму, монастиря==
==Історія храму, монастиря==
===Заснування===
===Розквіт===
===Занепад===
===Відродження===
==Фотогалерея==
==Література==
==Посилання==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

Психологія Краснощок І. М.

2015-05-11T20:07:00Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні ми починаємо інтерактивні заняття, обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Після вивчення матеріалів, що розміщено на моїй сторінці, дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер"
2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності?
3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація?
4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 29 січня 2015 (EET)
# Гендер – це соціальний статус, який визначає індивідуальні можливості у сфері освіти, у професійній діяльності, можливості доступу до влади, сексуальність, сімейну роль, репродуктивну поведінку.Це поняття, що відображає факт соціокультурної обумовленості, яка повязана з біологічною статтю чоловіків та жінок їх психологічними особливостями.
#Гендерні стереотипи – це сформовані в культурі узагальнені уявлення про те, як у дійсності поводять себе чоловіки та жінки. Сутність механізму стереотипізації полягає в приписуванні різноманітних характеристик на основі віднесення об’єкта, що спостерігається, до вже відомої категорії.
#Статева ідентифікація це прийняття хлопчиками і дівчатками чоловічої або жіночої ролі.Це становлення психологічної статі. Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях
#Суспільство формує систему норм поведінки, яка дозволяє виконання певних ролей в залежності від біологічної статі індивіда. Відповідно, виникає жорсткий ряд уявлень про те, що є "чоловіче" і що є "жіноче" в даному суспільстві. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти тендерної чутливістю, володіти методикою тендерного підходу до процесу тендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків.Розв΄язання ґендерних проблем, формування та реалізація ґендерної політики як основи ґендерної культури, адаптація до світових умов ґендерної демократії визначаються необхідними і першочерговими такими нормативно-правовими актами як закон України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків" та концепція Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:02, 10 лютого 2015 (EET)
Доброго дня! Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності? Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:50, 5 лютого 2015 (EET)
#Обдарованість - це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності.Обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими
#Інтелектуальний тип — розумні, кмітливі, «надія школи». Діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають. Учні цього типу точно та глибоко аналізують навчальний матеріал, у них високий інтелект. Академічний тип обдарованості — високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання. Це, як правило, медалісти, гордість школи. Художній тип — високі досягнення в художній діяльності: музика, танці, живопис, скульптура. Креативний тип — нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Важко виявити у школі через стандартизацію навчання. Лідерська обдарованість — організаторські здібності. Психомоторна або спортивна обдарованість.
#Існує загальна і спеціальна обдарованість. Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість.
#Для обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обдарованості. Іншу діяльність , що не входить до сфери їхніх схильностей, ці діти уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Іншою проблемою обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Значна частина обдарованих дітей, що виявляють яскраві інтелектуальні й навчальні здібності з тяжкістю виконують завдання, що вимагають нестандартного підходу.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:05, 10 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Дякую за відповіді. Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:36, 12 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізаціція передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними,
знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати
прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні,
яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.

Головною причиною РЕВ(синдрому «вигорання») вважається психологічне, душевне перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до РЕВ.
Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку РЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависті.
Стрес на робочому місці - невідповідність між особистістю і що висуваються до неї вимог - є ключовим компонентом РЕВ. До основних організаційних факторів, що сприяють вигоряння, відносяться: висока робоче навантаження; відсутність або брак соціальної підтримки з боку колег та керівництва; недостатнє винагороду за роботу; висока ступінь невизначеності в оцінці виконуваної роботи; неможливість впливати на прийняття рішень; двозначні, неоднозначні вимоги до роботи ; постійний ризик штрафних санкцій; одноманітна, монотонна та безперспективна діяльність; необхідність зовні виявляти емоції, які не відповідають реаліям, відсутність вихідних, відпусток та інтересів поза роботою.

Розвитку РЕВ сприяють особистісні особливості: високий рівень емоційної лабільності, високий самоконтроль, особливо при вольовому придушення негативних емоцій; раціоналізація мотивів своєї поведінки, схильність до підвищеної тривоги і депресивним реакцій, пов'язаних з недосяжністю "внутрішнього стандарту" і блокуванням в собі негативних переживань; ригидная особистісна структура.

Ефективним засобом профілактики „синдрому професійного вигорання” є
використання методів саморегуляції.

Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів,
використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного
образу, управління м’язовим тонусом та глибоким диханням.

До природних прийомів регуляції організму відносяться сміх, посмішка,
гумор; думки про щось гарне, приємне; потягування, розслаблення м’язів;
спостереження за пейзажем за вікном; розглядання квітів у приміщенні,
фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей; „купання”
(реальне чи уявне) у сонячних променях; вдихання свіжого повітря;
читання віршів; висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто
так.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 16:43, 15 лютого 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:12, 26 лютого 2015 (EET)

Доброго дня!

Завершення юнацького віку характеризується сформованістю властивостей особистості, які дають змогу молодій людині повною мірою реалізувати себе у професійній діяльності, у майбутній сім’ї, громадському житті. Юність — це процес стабілізації особистості, завершення формування сталих поглядів на світ і своє місце в ньому, особистісного і професійного самовизначення. Юність розподіляють на два періоди: рання (старший шкільний вік) та пізня (студентство).Управління пізнавальною діяльністю старших школярів має враховувати те, що, по-перше, цей період характеризується сформованістю довільності всіх психічних пізнавальних процесів; по-друге, юнак чи дівчина вже здатні керувати власною пізнавальною діяльністю.Сприймання. Подальший розвиток цього процесу, як було зазначено вище, виявляється у довільних його формах, у перцептивних діях, актах планомірної спостережливості за певними об’єктами, що спрямовуються пізнавальними і практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями й інтелектуальним потенціалом.Знаючи ці особливості сприймання, викладач може використовувати різноманітні схеми, графіки, таблиці для врізноманітнення проведення занять.Увага. Розвиваються й зростає обсяг, концентрація, увагу, що дає можливість інтегруються властивості уваги: тривалість , здатність розподіляти одночасно виконувати різні дії.Удосконалюється переключення уваги від одних навчальних та практичних завдань до інших, зростає вибірковість уваги, яка зумовлена інтересами та цілями молодих людей.У навчальній діяльності зростає роль післядовільної уваги. Передусім це відбувається тоді, коли в процесі навчальної діяльності виникає інтерес, молодим людям стає цікаво, зникає вольове зусилля.Пам’ять. Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні довільності. Окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами юнаків і дівчат. Удосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів та встановлення логічних зв’язків між частинами матеріалу. Зростає продуктивність запам’ятовування абстрактного матеріалу.Мислення. В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить мисленню. Мислення опосередковує всі інші пізнавальні процеси. Так, у низці досліджень доведено, що розвиток довільності уваги, її сталості та зосереджуваності в юнацькому віці насамперед пов’язаний з формуванням логічного мислення, засвоєнням узагальнених способів мислення. Логічне запам’ятовування також тісно пов’язане з мисленням. Успішність цього процесу забезпечує використання певних прийомів, які засвоюються за допомогою вчителя: виокремлення найважливішого і найсуттєвішого в матеріалі; усвідомлення мети запам’ятовування; осмислення значення і логічного смислу матеріалу; критичної оцінки його змісту; поділу матеріалу на структурні одиниці з вирізненням у кожній опорних пунктів; змістового групування матеріалу. Від організації мисленнєвої діяльності залежить продуктивність мимовільної пам’яті, мимовільно запам’ятовується те, що пов’ язано з потребами, інтересами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук. Педагогам, узагальнюючи навчальний матеріал, важливо наводити приклади, пов’язані зі сферою інтересів юнаків, що емоційно їх заторкують і показують, як здобуті знання та уміння знадобляться в майбутньому.Навчальну діяльність слід організовувати таким чином, щоб сприяти розвитку мислення, розвивати вміння причинного пояснення явищ, обґрунтовувати висновки, аргументувати і доводити положення, пов’язувати досліджувані факти і явища в систему.Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання об’єктивної дійсності у її закономірних зв’язках і відношеннях. Засвоєння наукових понять можна досягти на занятті спеціальних предметів, де відповідні поняття вводяться та вивчаються.Однак у старших, а бажано, й у середніх класах школи учні не мають механічно вчити і повторювати застиглі визначення наукових понять. Треба намагатися, щоб школярі самостійно знаходили й давали визначення понять.Мислення стає системнішим. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що слугує підґрунтям формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні пояснень явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків явищ на основі загального закону або підведення його під певну закономірність. Спостерігається захопленість філософськими концепціями. Саме тому в цьому віці так часто ведуть щоденники, пробують себе в літературній царині, читають езотеричну літературу.Змінюється співвідношення між можливим і реальним на користь сфери можливого, що зумовлює інтелектуальне експериментаторство, своєрідну гру з поняттями та формулами. Абстрактна можливість стає цікавішою й важливішою за дійсність, оскільки вона не знає жодних обмежень.Така схильність до абстрактних міркувань на світоглядно-філософську тематику більшою мірою притаманна юнакам. Пізнавальні інтереси дівчат найчастіше спрямовані на художньо-гуманітарні науки, розв’язання практичних завдань. Водночас широта інтелектуальних інтересів часто поєднується з відсутністю системи та методу. Молодим людям властиве намагання перебільшувати рівень своїх знань і, особливо, розумових можливостей.Інтелектуальний розвиток у період юності полягає не так у нагромадженні нових знань, умінь та розвитку окремих властивостей пізнавальних процесів, як в інтеграції їх і формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, який зумовлює способи набуття, нагромадження, переробки та використання інформації.Мовлення. Разом із розвитком абстрактного і узагальненого мислення відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формуються вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, легко користуватися усним мовленням як засобом спілкування тощо. Розвивається мовленнєве мислення, основи розвитку якого закладаються педагогами ще в підлітковому віці.Зміни в динаміці й структурі внутрішнього мовлення пов’язані з тим, що здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення, останнє стає формою існування мисленнєвих дій.Становленню внутрішнього плану дій можуть допомогти спеціальні вправи, спрямовані на те, щоб одні й ті самі дії якомога частіше здійснювалися не з реальними, а з уявними предметами. Потрібно дотримуватися правила: до того часу, доки рішення остаточно не продумане в «голові», доки не складено план включених у нього дій і доки не вивірена його логічність, переходити до практичного виконання рішення не варто. Цими принципами і правилами можна користуватися на будь-яких шкільних заняттях, тоді і внутрішній план дій буде формуватися швидше.Сьогодні постає проблема формування у школярів практичного інтелекту, який характеризує здатність учня розв’язувати практичні завдання. Він містить такі якості: підприємливість, економічність, ощадливість, вміння швидко й оперативно розв’язувати практичні задачі. Його розвитку могло б сприяти учнівське самоврядування, участь школярів у різних видах суспільно корисної комерційної праці, в розрахунках витрат на певні справи. Бажано навчити підлітків та юнаків методам ведення розрахунків. Це передбачає постановку та розв’язання задач на складання кошторису витрат та прибутків, підбиття підсумків економічної діяльності.
Важливо звернути увагу на вибіркове ставлення старших школярів до навчальних предметів. У підлітковому віці таке ставлення до навчальних предметів здебільше визначається особи-стісними властивостями вчителя, якістю, рівнем викладання.Устаршому шкільному віці причиною вибіркового ставлення до навчальних предметів, окрім зазначеної, стає наявність у молодих людей сформованих інтересів, які пов’язані зі здібностями, із професійною спрямованістю. Інколи це може призвести до звуження кола зацікавленості шкільними предметами.Тому дуже важливою є роль учителя, який має допомогти учневі визначити пріоритети у тому обсязі знань, котрий вони хочуть засвоїти.Отже, педагог у навчальному процесі має максимально враховувати особливості й інтереси учнів і створювати простір для їхньої власної розумової й соціальної активності. Для цього віку важливим є забезпечення партнерства та співпраці у процесі навчання, захопленість викладачем власним предметом, емоційність викладу, високий професіоналізм і педагогічна майстерність, реалізація зворотного зв’язку між учнями і вчителем, створення умов для об’єктивної оцінки знань та вмінь учнів і самореалізації в роботі учасників навчального процесу, широке використання проблемних ситуацій, цікавих практичних прикладів, забезпечення навчального процесу технічними засобами та дидактичними матеріалами.

Зміст принципу індивідуального підходу полягає в такій організації навчального процесу, при якому вибір методів, прийомів і темп навчанні враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібності до навчання. Рушійними силами індивідуалізації є протиріччя між фронтально побудованим процесом пред’явлення нового матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння. Цей принципів має давню історію. Ще К.Д.Ушинськиі говорив, що ділити клас на дві групи, одна з яких сильніша другої, не тільки не шкода, але навіть корисно, якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, другій дати користю самостійну вправу. В педагогіці питання індивідуалізації розроблялись П.П.Блонським, О.М. Гельмонтом. Але особливе піднесення уваги до проблеми індивідуалізації навчання відбувається наприкінці 60-х, в 70-х років дидактичних роботах Ю.К. Бабанського, Е.С. Рабунського, О.О. Бударного, І.Е. Унт, І.М. Чередова, І.С. Якіманської, психологів Н.О. Менчинсьюї, З.І. Калмикової і багатьох інших. В рамках розвиваючого індивідуального підходу відбувається глибоке вивчення індивідуальних психологічних особливостей учнів, перерозподіл уваги від слабких учнів до різних груп школярів; робиться спроба побудувати навчальний процес з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей сприймання і мислені учнів на основі теорії діяльності. Е.С.Рабунський означає індивідуальний підхід як дійову увагу до кожного учня, його творчої індивідуальності в умовах класноурочної системи навчання, припускає розумне сполучення фронтальних, групових і індивідуальних занять для підвищення якості навчання і розвитку кожного школяра.
Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на різних рівнях, в залежності від підготовленості учнів, їх інтересів здібностей та інших критеріїв так, щоб кожний учень був зайнятий на уроці щоб не допускати прогалин в знаннях школярів. “Усі діти здатні до навчання, кожний нормальний психологічно здоровий школяр здатний одержати середню освіту, більш чи менш успішно оволодіти навчальним матеріалом в межах шкільних програм, і учитель повинен добиватись цього стосовно всіх учнів”. Але звідси зовсім не випливає, що всіх учнів можна однаково легко навчити. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись, підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів.Диференційний підхід в навчанні – це засіб реалізації індивідуального підходу. Орієнтація навчання на середнього учня себе не виправдовує, оскільки при цьому по різному використовується потенціал слабких і сильних учнів. Останній надається сам собі, чим пояснюється втрата інтересу до навчання.

В ряді робіт відмічається, що організація індивідуального підходу до учнів в умовах звичайного уроку є слабким місцем в організації навчання. Дуже часто індивідуальний підхід розуміється тільки як доробка матеріалу, ліквідація прогалин після уроків і під час його проведення. В той же час глибоке виникнення учителем в розумовий процес засвоєння, розуміння ним психологічних особливостей матеріалу, що вивчається, дозволяє попереджувати труднощі і нівелювати рівень засвоєння різними учнями. Досвід показує, що кваліфікована організація диференційного підходу в навчанні вимагає великих часових витрат для підготовки до уроку, глибоких педагогічних, психологічних знань і важка для одного учителя. Найбільш сприятлива можливість організації індивідуального підходу з’являється при централізованому матеріальному забезпеченні навчального процесу спеціальними методичними матеріалами.

Розглянемо різні точки зору на організацію індивідуального підходу; які є в психолого-педагогічній літературі. В основу типології учнів, яка необхідна для організації диференційного підходу, в ряді робіт покладено критерій навчання. Це поняття розроблено З.І. Калмиковою, Н.О. Менчинською, Д.Н. Богоявленським. Навчання – це особливість розумової діяльності, “…під навчанням ми розуміємо складну динамічну систему інтелектуальних властивостей особи, що формують якості розуму, від яких залежить продуктивність учбової діяльності”.

І.Е. Унт пропонує проводити типологію учнів за семи критеріями: навчаємість, навченість, вміння самостійно працювати, вміння читати зрозумінням і з потрібною швидкістю, спеціальні здібності, пізнавальний інтерес, відношення до праці. Е.С. Рабунським в якості критеріїв типології виділені наступні: рівень успішності, рівень пізнавальної самостійності, під яким автор розуміє і здібності, і організованість в навчанні; інтереси. Сполучення трьох рівней – високого, середнього і низького – кожного з виділених критеріїв дозволяє детально кваліфікувати склад класу і передбачати міри допомоги окремим школярам.

Але в практичній роботі учителю на уроці дуже важко орієнтуватись на різні фактори, практично він не може організувати роботу одночасно більш ніж з 2-3 групами. Отже, щоб була можливість управлінь діяльністю в цих групах, клас не може бути розбитий більше ніж на 2-3 групи. Для такої розбивки потрібен один, але найбільш важливий критерій. Таким критерієм може бути рівень розвитку мислення. В багатьох методичних роботах питання індивідуалізації розв’язується в плані попередження помилок і засвоєння змісту. Цього недостатньо. Необхідно організовувати індивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, але й сприяв розвитку учнів. Ця думка точно сформульована О.О. Кирсановим: “... одна з принципових вимог до навчальної діяльності — не пристосування навчання до рівня підготовленості учня шляхом зниження об’єктив труднощів, а систематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення і потенціальних можливостей до об’єктивних вимог”.

У школярів по різному розвинені розумові операції, сформовані прийоми розумової діяльності, у кожного учня своя “зона найбільшого розвитку”. Крім того, як підкреслює 3.І. Калмикова, основною внутрішньою причиною відставання в навчанні у більшості невстигаючих школярів є більш низький, ніж у їх одноліток рівень розвитку мислення. За даними Ю.К. Бабанського, найбільш висока кореляція успішності навчання догається з компонентами інтелектуального розвитку. 3 самостійністю мислення коефіцієнт кореляції дорівнює 0,89; з виділенням суттєвого – 0,8 гнучкістю – 0,85; з логічністю мови – 0,85; з критичністю – 0,84. Причому учні з затримкою в розумовому розвитку – на йбільш складний тип встигаючих.

У дітей із зниженим навчанням немає патологічних змін в пам’яті пов’язаної з мисленням, але страждає логічна пам’ять. При відповідних умовах слабкі учні концентрують увагу однаково з сильними. Але “.. .другим явищем, її не можна вважати першопричиною виникнення труднощів, вона сама обумовлена тим, що учень через особливості свого мислення не втягується в активну навчальну роботу”.

Активність учнів також залежить від розвитку мислення. Рівень практичних дій і у сильних і у слабких школярів практично однаковий. Мотивація, відношення до учня також залежить від того, як учень справляється з роботою, чи отримує він задоволення від неї чи ні. Наведені міркування говорять про те, що з усіх критеріїв, що використовуються для організації індивідуального підходу до навчання учнів, рівень розвитку мислення – найважливіший. Аналіз методичної літератури показує, що проблема індивідуалізації навчання часто розв’язується без урахування мети розвитку мислення. Учитель з досвідом робить це інтуїтивно вірно, але початківець захоплюється зовнішньою стороною індивідуального підходу. Необхідно, щоб обидва могли свідомо їх реалізовувати.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:46, 26 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Продовжуємо роботу на індивідуальних заняттях. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:28, 25 березня 2015 (EET)

здатність до навчання, або здатність до навчання, являє собою поняття, що характеризує розумові здібності учня, тобто "Здатність досягати у більш короткий термін більш високого рівня засвоєння" [2, цит. по Богоявленської]. Приблизно в тому ж значенні використовує В.А. Крутецкий поняття "здатність до вивчення". З.І. Калмикова під обучаемостью розуміє "систему інтелектуальних властивостей особистості, що формуються якостей розуму, від яких залежить продуктивність навчальної діяльності" [1, цит. по Калмикової].
Рівень і специфіка навченості визначаються низкою якостей розуму. У різних дослідженнях виділяються різні якості: швидкість засвоєння, гнучкість мислення, зв'язок конкретних і абстрактних компонентів; глибина розуму, гнучкість розуму, стійкість розуму, усвідомленість розумової діяльності, самостійність розуму, економічність мислення. На здатність до навчання впливають і особливості психіки учнів: увага, пам'ять, риси характеру та ін Так само виділяють такі критерії визначення здатності до навчання як швидкість засвоєння, гнучкість процесу мислення і зв'язок конкретних і абстрактних компонентів в мисленні. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:54, 15 квітня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня! У нас виділено час для консультацій. Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:07, 25 березня 2015 (EET)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:13, 6 березня 2015 (EET)
Слово «тест» в перекладі з англійської означає «завдання, випробування». Тестування - цілеспрямоване, однакове для всіх обстеження, яке проводиться в строго контрольованих умовах. Воно дозволяє об'єктивно вимірювати характеристики і результати навчання, виховання, розвитку учнів, визначати параметри педагогічного процесу. Від інших способів обстеження тестування відрізняється точністю, простотою, доступністю, можливістю автоматизації [8, с.15].
Тестування - далеко не новий, але до останнього часу мало застосовуваний у вітчизняній педагогіці метод дослідження. Ще в 80-90-і рр.. XIX ст. дослідники почали вивчати індивідуальні відмінності людей. Це призвело до виникнення так званого випробувального експерименту - дослідження за допомогою тестів (А. Дальтон, А. Кеттел та ін.) Застосування тестів послужило поштовхом для розвитку психометричного методу, основи якого були закладені Б. Анри й А. Біне. Вимірювання шкільних успіхів, інтелектуального розвитку, ступеня сформованості багатьох інших якостей за допомогою тестів стало невід'ємною частиною широкої навчально-виховної практики.
У сучасній школі широко застосовуються тести елементарних умінь - читання, письма, найпростіших арифметичних операцій, а також різні тести для діагностики рівня навченості (тести успішності) - виявлення ступеня засвоєння знань, умінь з усіх навчальних предметів.
У літературі зустрічається наступне визначення тестів.
Тести - це досить короткі, стандартизовані чи не стандартизовані проби, іспити, що дозволяють за порівняно короткі проміжки часу оцінити викладачами результативність пізнавальної діяльності старшокласників, тобто оцінити ступінь і якість досягнення кожним школярем цілей навчання (цілей вивчення).
Існує два підходи в класифікації тестів. Тести, орієнтовані на критерій (критеріально-орієнтовані) і тести, орієнтовані на норму (нормативно-орієнтовані).
Тести можна класифікувати по цілому ряду підстав.
1. За процедурою створення: можуть бути виділені стандартизовані і не стандартизовані тести.
Стандартизуються процедура і умови проведення тестування, способи обробки та інтерпретації результатів, які призводять до створення рівних умов для досліджуваних і мінімізувати випадкові помилки і погрішності як на етапі проведення, так і на етапі обробки результатів та інтерпретації даних.
Не стандартизовані тести для цілей підсумкової атестації учнів використовувати не рекомендується.
2. По засобах пред'явлення:
- Бланкові з використанням тестових зошитів із використанням бланків
- Предметні-результативність їх виконання залежить від швидкості і правильності виконання завдання.
- Апаратурні-тести з використанням пристроїв для вивчення особливостей уваги, сприйняття, пам'яті і мислення.
- Практичні,
- Комп'ютерні.
3. По спрямованості тести бувають
- Тести інтелекту, що виявляють особливості останнього;
- Особистісні тести призначені для діагностики мотиваційно-потребової сфери особистості;
- Тести досягнень.
4. За характером дій:
- Вербальні;
- Невербальні.
5. За провідною орієнтації:
- Тести швидкості;
- Тести потужності;
- Змішані тести.
6. За ступенем однорідності завдань:
- Гомогенні включають завдання, подібні за характером, але різняться конкретним змістом;
- Гетерогенні дозволяють оцінити різноманітні характеристики особистості і включають завдання, що відрізняються і за характером, і за змістом;
- Інтегративний спрямований на оцінку "загальної підготовленості випускника освітнього закладу".
7. Шірокооріентірованние тести дозволяють оцінити ефективність процесу навчання за ступенем реалізації однієї з його основних цілей.
8. Узкооріентірованние тести спрямовані на виявлення досягнень учнів в процесі освоєння окремих предметів, окремих тем.
9. За цілями використання:
- Попередній визначає тест призначений для оцінки початкових здібностей, охоплює дуже невеликий діапазон знань;
- Формуючий тест зачіпає обмежений сегмент навчання (главу, розділ);
- Діагностичний тест більше фокусується на найпоширеніших помилках;
- Суммирующий тест зазвичай містить питання, які представляють більш високий рівень складності.
10. За широтою використання:
- Для використання вчителем;
- Для використання групою вчителів, або адміністрацією ОУ;
- Для атестації учнів. Використання тестів у навчанні є одним з ефективних і раціональних доповнень до методів перевірки знань, умінь і навичок учнів. Тестування цілком відповідає принципу самостійності в роботі учня і є одним із засобів індивідуалізації в навчальному процесі.
Тести - більш ємний інструмент. Показники тестів орієнтовані на вимір ступеня, визначення рівня засвоєння ключових понять, тим, розділів навчальної програми, умінь і навичок учнів, а не на констатацію наявності певної сукупності засвоєних знань.
Тести - більш об'ємний інструмент. Кожен випробовуваний виконує завдання, використовуючи знання з усіх тем, вивчення яких передбачає навчальна програма.
Тести - широкий інструмент. Він дає можливість студенту показати свої досягнення на широкому полі матеріалу.
Слід відзначити і гуманізм тестування, який полягає в тому, що всім надаються рівні можливості (єдина процедура проведення, єдині критерії оцінки).
Недолік тестового контролю - у відсутності інформації про хід роздумів учня і в можливості прямої підстановки варіантів відповідей без вирішення поставленого завдання.
При застосуванні тестів не враховується швидкість мислення учнів, легко можна підібрати правильну відповідь або навіть його просто вгадати.
Однак, велика різноманітність тестових завдань дає можливість вчителю виявити результати засвоєння учнями різних компонентів змісту математичної освіти, контролювати рівень оволодіння різними видами навчальної діяльності, здатність відтворювати і творчо застосовувати знання.
Аналіз роботи вчителів математики і особистий досвід використання тестів у навчальному процесі показують, що систематичний облік знань за тестовою методикою в поєднанні з традиційними формами контролю значно активізує розумову діяльність учнів, підвищує культуру логічних перетворень і письмових обчислень.
Таким чином, тестовий контроль при грамотному використанні є одним з інструментів управління навчальним процесом, дозволяючи визначити досягнення кожним учнем обов'язкового рівня оволодіння навчальним матеріалом, а також його готовності до подальшого вивчення наступних розділів програми з математики. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:24, 24 березня 2015 (EET)

дякую за плідну роботу. Продовжимо обговорення тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання.Які вимоги висувають до тестових завдань?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:24, 14 квітня 2015 (EEST)

Основні вимоги до тестів та інших діагностичних методів обґрунтував сучасний англійський психолог Пол Клайн. До них належать такі обов'язкові умови: застосування шкали відношень або, як мінімум, шкали інтервалів, надійність, валідність, дискримінативність, наявність нормативних даних, а також такі вимоги, як просте формулювання і однозначність тестових завдань, обмеження часу їх виконання, соціокультурна адаптивність тесту, операціоналізація, верифікація тощо.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 23:06, 11 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяль¬ності; в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:59, 16 березня 2015 (EET)
Готовність вчителя до роботи з обдарованими учнями
Система психолого-педагогічних відносин суб'єкт - суб'єктного характеру, спрямовану на розвиток здібностей обдарованого учня та підвищення професіоналізму вчителя, передбачає здатність педагога ставити за мету професійної діяльності розвиток здібностей і обдарувань учнів, проектувати шляхи та засоби підвищення ефективності роботи в цьому напрямку. Готовність передбачає інтегративно-синтетичну взаємодію теоретичної, практичної, особистісної складових.
Теоретична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Історія дослідження обдарованості
- Основні сучасні концепції обдарованості
- Проблеми прогнозування обдарованості
- Особливості розвитку обдарованих індивідів
- Вікові особливості прояву обдарованості
- Методи та особливості діагностики обдарованих дітей
- Психологічні та педагогічні аспекти, що треба врахувати під час добору змісту освітніх програм для обдарованих дітей
- Вимоги до педагогів, які працюють з обдарованими дітьми
- Умови ефективної взаємодії педагогів з обдарованими дітьми та їх родиною.
Практична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Використовувати тренінги (розвитку креативності, пониження рівня тривожності, вміння долати страх перед невдачами та поразками, вироблення уміння змагатися)
- Організовувати науково-дослідну роботу обдарованих учнів
- Розробляти програми для індивідуального навчання обдарованих дітей
- Здійснювати інноваційну діяльність
- Поєднувати роботу з обдарованими учнями та класом
- Створювати в класі доброзичливу атмосферу
- Контролювати рівень емоційного вигорання як власного так і учнів
- Залучати учнів до науково-дослідної діяльності
- Розвивати позитивні якості обдарованих дітей

Особистісна складова готовності учителів до роботи з обдарованими учнями
- Комунікативні якості
- Спрямованість (творчі установки, мотиви, інтереси)
- Якості характеру (чесність, порядність, справедливість, рішучість, цілеспрямованість)
- Самосвідомість (рефлексивність, самопізнання, саморегуляція)
- Інтелектуальні якості
- Психофізіологічна компетентність
- Готовність до адекватних діяльнісних проявів у певних ситуаціях, що визначені своєрідністю обдарованого учня
- Повага до обдарованої особистості
- Готовність до саморозвитку
Методи та форми підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями
- Наукова діяльність
- Творчі групи
- Конференції
- Педагогічні майстерні
- "Круглі столи”
- Самоосвітня діяльність педагогів
- Дистанційне навчання
- Місцеві періодичні видання
- Місцеве радіомовлення

талант

здібності до читання

розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:29, 24 березня 2015 (EET)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.

2015-04-27T15:42:57Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:53, 26 січня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
Доброго дня Людмила Олександрівна!
#лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві,філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою.
#завдання філософії освіти: аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.завдання соціології освіти:вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:54, 26 січня 2015 (EET)

Дякую за відповідь.
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:49, 2 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:Доброго дня!
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;практичні дії по досягненню поставленої мети.Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції.По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо.Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.
По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти.Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань.
#Американський підхід (власне США),Азійський підхід,Європейський підхід.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді.
З повагою Л. О. Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:30, 2 лютого 2015 (EET)
----
Ваша відповідь:Доброго дня Людмила Олександрівна!Глобальна мережа Інтернет відкриває доступ до інформації в наукових центрах світу, бібліотеках, це створює реальні умови для самоосвіти, розширення кругозору, підвищення кваліфікації. Уже зараз комп'ютерні телекомунікації (КТК) активно впроваджуються в різні сфери людської діяльності: науку, виробництво, банківську справу, освіту і охорону здоров'я. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповідь.
З повагою Л. О. Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:26, 20 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти.
Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі

#У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:48, 20 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:

#. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.
#1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.
2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.
3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).
4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.
5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити.
6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою.
7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність.
8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.
9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою).
10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо.
11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.
12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п.
13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження.
14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження.
15. Оформлення досягнутих результатів (про це піде мова в наступній темі).--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановний Іван Миколайович! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 25 лютого 2015 (EET)
----
Ваша відповідь:
Доброго дня Людмила Олександрівна! Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад», «взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:1)погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;2)практичні дії по досягненню поставленої мети. Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції. По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо. Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації. По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:43, 26 лютого 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, шановний Іван Миколайович! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:28, 8 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#На сьогодні існують наступні три основні форми освіти:
· формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня
професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й
докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і
керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на
факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки;
· неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні
курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання»,
по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання;
· інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами
стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність,
що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної
активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі;
спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби
масової інформації тощо.
#Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:42, 15 квітня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Іван Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:01, 2 березня 2015 (EET)
----
З огляду на характер історичного розвитку нашої держави теза про те, що освіта в Україні потребує змін, не потребує якихось особливих аргументів. Сьогодні вже не викликає сумнівів, що трансформація української освіти неможлива без вирішення до¬сить широкого кола проблем. Це передусім - радикальна гуманізація освіти, посилення особистісного виміру в педагогічній науці та практиці: орієнтація на людину, фундаме¬нтальні цінності, рішуча демократизація освіти. У суспільстві дедалі більше утверджу¬ється розуміння, що як педагоги, так і учні - повноправні суб'єкти системи освіти, от¬же, основою навчання стає рівноправний діалог між тими, хто навчає, і тими, хто на¬вчається. Нова демократична освітньо-педагогічна ідеологія передбачає переорієнтацію з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип освіти.
Виходячи з цього, перед українською освітою постає низка стратегічних за¬вдань, які необхідно вирішити у найближчій перспективі.
Перша стратегічна мета полягає в модернізації освітянської діяльності - в тому, щоб готувати людину, здатну до ефективної життєдіяльності у XXI столітті. Що робиться в цьому плані в Україні? По-перше, суттєво коригується спрямованість освіт¬нього процесу. Зміна ідей, технологій, знань відбувається значно скоріше, ніж зміна поколінь людей. Звідси зрозуміло, що не тільки у школі, а й у найкращому університеті не можна навчити на все життя. Тому функція отримання і засвоєння знань об'єктивно не може бути єдиною, а тим більше основною. Поряд із цією функцією "проростає" ін¬ша - "навчання навчатися", тобто набуття вмінь і навичок оволодіння новою інформа¬цією та її ефективного застосування на практиці впродовж усього життя. Освіта має го¬тувати людину, що здатна сприймати змінність як суттєвий складник власного способу життя. Іншими словами, інноваційний характер сучасної цивілізації та сучасної еконо¬міки потребує такого типу людини, яку може виховати саме інноваційна за своєю сут¬ністю освіта. І тому на вирішення цих проблем скеровані практичні зміни в освітянсь¬кій діяльності.
Глобалізація світу, інформаційна багатоманітність обумовлюють включення людини в незрівнянно складнішу і масштабнішу систему відносин, що суттєво усклад¬нює життєву поведінку людини. Тому освіта повинна готувати розвинену, самостійну, самодостатню особистість, яка б керувалась у житті власними поглядами та переконан¬нями і була здатна на самостійні свідомі дії. У цьому й полягає сутність трансформації авторитарної педагогіки у педагогіку толерантності, де б шанувалась особистість кож¬ного учня, а навчання і виховання здійснювались би відповідно до природних здібнос¬тей і психологічних особливостей кожної дитини. Це, власне кажучи, потрібно не так освіті, як суспільству, бо без такої особистості ми не матимемо ані стабільної демокра¬тичної ситуації в країні, ані ефективної ринкової економіки, яка потребує активної, діє¬вої, відповідальної людини.
Друга стратегічна мета полягає у переведенні матеріально-технічної бази на¬вчального процесу на сучасний рівень. Навчальний заклад з класами, у яких розташо¬вані тільки парти і дошки, а під час навчального процесу використовують лише підруч¬ники, відійшла в минуле. Сучасна школа неможлива без комп'ютерної техніки, сучас¬них спеціалізованих кабінетів.
Третя стратегічна мета передбачає здійснення мовного прориву в освіті, а зго¬дом і в українському суспільстві загалом. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:07, 24 березня 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Освіта як цінність". На Вашу думку, що таке освіта? У чому ж полягає цінність освіти?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:55, 17 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення.
#освіта призначена для того, щоб дати новому поколінню початкові знання не тільки з певних предметів, а й культури, формуючи таким чином поведінку у дорослому житті та допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 18:42, 27 квітня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 15:33, 18 березня 2015 (EET)

Психологія Краснощок І. М.

2015-04-15T19:54:24Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні ми починаємо інтерактивні заняття, обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Після вивчення матеріалів, що розміщено на моїй сторінці, дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер"
2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності?
3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація?
4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 29 січня 2015 (EET)
# Гендер – це соціальний статус, який визначає індивідуальні можливості у сфері освіти, у професійній діяльності, можливості доступу до влади, сексуальність, сімейну роль, репродуктивну поведінку.Це поняття, що відображає факт соціокультурної обумовленості, яка повязана з біологічною статтю чоловіків та жінок їх психологічними особливостями.
#Гендерні стереотипи – це сформовані в культурі узагальнені уявлення про те, як у дійсності поводять себе чоловіки та жінки. Сутність механізму стереотипізації полягає в приписуванні різноманітних характеристик на основі віднесення об’єкта, що спостерігається, до вже відомої категорії.
#Статева ідентифікація це прийняття хлопчиками і дівчатками чоловічої або жіночої ролі.Це становлення психологічної статі. Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях
#Суспільство формує систему норм поведінки, яка дозволяє виконання певних ролей в залежності від біологічної статі індивіда. Відповідно, виникає жорсткий ряд уявлень про те, що є "чоловіче" і що є "жіноче" в даному суспільстві. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти тендерної чутливістю, володіти методикою тендерного підходу до процесу тендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків.Розв΄язання ґендерних проблем, формування та реалізація ґендерної політики як основи ґендерної культури, адаптація до світових умов ґендерної демократії визначаються необхідними і першочерговими такими нормативно-правовими актами як закон України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків" та концепція Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:02, 10 лютого 2015 (EET)
Доброго дня! Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності? Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:50, 5 лютого 2015 (EET)
#Обдарованість - це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності.Обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими
#Інтелектуальний тип — розумні, кмітливі, «надія школи». Діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають. Учні цього типу точно та глибоко аналізують навчальний матеріал, у них високий інтелект. Академічний тип обдарованості — високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання. Це, як правило, медалісти, гордість школи. Художній тип — високі досягнення в художній діяльності: музика, танці, живопис, скульптура. Креативний тип — нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Важко виявити у школі через стандартизацію навчання. Лідерська обдарованість — організаторські здібності. Психомоторна або спортивна обдарованість.
#Існує загальна і спеціальна обдарованість. Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість.
#Для обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обдарованості. Іншу діяльність , що не входить до сфери їхніх схильностей, ці діти уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Іншою проблемою обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Значна частина обдарованих дітей, що виявляють яскраві інтелектуальні й навчальні здібності з тяжкістю виконують завдання, що вимагають нестандартного підходу.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:05, 10 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Дякую за відповіді. Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:36, 12 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізаціція передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними,
знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати
прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні,
яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.

Головною причиною РЕВ(синдрому «вигорання») вважається психологічне, душевне перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до РЕВ.
Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку РЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависті.
Стрес на робочому місці - невідповідність між особистістю і що висуваються до неї вимог - є ключовим компонентом РЕВ. До основних організаційних факторів, що сприяють вигоряння, відносяться: висока робоче навантаження; відсутність або брак соціальної підтримки з боку колег та керівництва; недостатнє винагороду за роботу; висока ступінь невизначеності в оцінці виконуваної роботи; неможливість впливати на прийняття рішень; двозначні, неоднозначні вимоги до роботи ; постійний ризик штрафних санкцій; одноманітна, монотонна та безперспективна діяльність; необхідність зовні виявляти емоції, які не відповідають реаліям, відсутність вихідних, відпусток та інтересів поза роботою.

Розвитку РЕВ сприяють особистісні особливості: високий рівень емоційної лабільності, високий самоконтроль, особливо при вольовому придушення негативних емоцій; раціоналізація мотивів своєї поведінки, схильність до підвищеної тривоги і депресивним реакцій, пов'язаних з недосяжністю "внутрішнього стандарту" і блокуванням в собі негативних переживань; ригидная особистісна структура.

Ефективним засобом профілактики „синдрому професійного вигорання” є
використання методів саморегуляції.

Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів,
використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного
образу, управління м’язовим тонусом та глибоким диханням.

До природних прийомів регуляції організму відносяться сміх, посмішка,
гумор; думки про щось гарне, приємне; потягування, розслаблення м’язів;
спостереження за пейзажем за вікном; розглядання квітів у приміщенні,
фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей; „купання”
(реальне чи уявне) у сонячних променях; вдихання свіжого повітря;
читання віршів; висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто
так.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 16:43, 15 лютого 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:12, 26 лютого 2015 (EET)

Доброго дня!

Завершення юнацького віку характеризується сформованістю властивостей особистості, які дають змогу молодій людині повною мірою реалізувати себе у професійній діяльності, у майбутній сім’ї, громадському житті. Юність — це процес стабілізації особистості, завершення формування сталих поглядів на світ і своє місце в ньому, особистісного і професійного самовизначення. Юність розподіляють на два періоди: рання (старший шкільний вік) та пізня (студентство).Управління пізнавальною діяльністю старших школярів має враховувати те, що, по-перше, цей період характеризується сформованістю довільності всіх психічних пізнавальних процесів; по-друге, юнак чи дівчина вже здатні керувати власною пізнавальною діяльністю.Сприймання. Подальший розвиток цього процесу, як було зазначено вище, виявляється у довільних його формах, у перцептивних діях, актах планомірної спостережливості за певними об’єктами, що спрямовуються пізнавальними і практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями й інтелектуальним потенціалом.Знаючи ці особливості сприймання, викладач може використовувати різноманітні схеми, графіки, таблиці для врізноманітнення проведення занять.Увага. Розвиваються й зростає обсяг, концентрація, увагу, що дає можливість інтегруються властивості уваги: тривалість , здатність розподіляти одночасно виконувати різні дії.Удосконалюється переключення уваги від одних навчальних та практичних завдань до інших, зростає вибірковість уваги, яка зумовлена інтересами та цілями молодих людей.У навчальній діяльності зростає роль післядовільної уваги. Передусім це відбувається тоді, коли в процесі навчальної діяльності виникає інтерес, молодим людям стає цікаво, зникає вольове зусилля.Пам’ять. Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні довільності. Окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами юнаків і дівчат. Удосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів та встановлення логічних зв’язків між частинами матеріалу. Зростає продуктивність запам’ятовування абстрактного матеріалу.Мислення. В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить мисленню. Мислення опосередковує всі інші пізнавальні процеси. Так, у низці досліджень доведено, що розвиток довільності уваги, її сталості та зосереджуваності в юнацькому віці насамперед пов’язаний з формуванням логічного мислення, засвоєнням узагальнених способів мислення. Логічне запам’ятовування також тісно пов’язане з мисленням. Успішність цього процесу забезпечує використання певних прийомів, які засвоюються за допомогою вчителя: виокремлення найважливішого і найсуттєвішого в матеріалі; усвідомлення мети запам’ятовування; осмислення значення і логічного смислу матеріалу; критичної оцінки його змісту; поділу матеріалу на структурні одиниці з вирізненням у кожній опорних пунктів; змістового групування матеріалу. Від організації мисленнєвої діяльності залежить продуктивність мимовільної пам’яті, мимовільно запам’ятовується те, що пов’ язано з потребами, інтересами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук. Педагогам, узагальнюючи навчальний матеріал, важливо наводити приклади, пов’язані зі сферою інтересів юнаків, що емоційно їх заторкують і показують, як здобуті знання та уміння знадобляться в майбутньому.Навчальну діяльність слід організовувати таким чином, щоб сприяти розвитку мислення, розвивати вміння причинного пояснення явищ, обґрунтовувати висновки, аргументувати і доводити положення, пов’язувати досліджувані факти і явища в систему.Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання об’єктивної дійсності у її закономірних зв’язках і відношеннях. Засвоєння наукових понять можна досягти на занятті спеціальних предметів, де відповідні поняття вводяться та вивчаються.Однак у старших, а бажано, й у середніх класах школи учні не мають механічно вчити і повторювати застиглі визначення наукових понять. Треба намагатися, щоб школярі самостійно знаходили й давали визначення понять.Мислення стає системнішим. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що слугує підґрунтям формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні пояснень явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків явищ на основі загального закону або підведення його під певну закономірність. Спостерігається захопленість філософськими концепціями. Саме тому в цьому віці так часто ведуть щоденники, пробують себе в літературній царині, читають езотеричну літературу.Змінюється співвідношення між можливим і реальним на користь сфери можливого, що зумовлює інтелектуальне експериментаторство, своєрідну гру з поняттями та формулами. Абстрактна можливість стає цікавішою й важливішою за дійсність, оскільки вона не знає жодних обмежень.Така схильність до абстрактних міркувань на світоглядно-філософську тематику більшою мірою притаманна юнакам. Пізнавальні інтереси дівчат найчастіше спрямовані на художньо-гуманітарні науки, розв’язання практичних завдань. Водночас широта інтелектуальних інтересів часто поєднується з відсутністю системи та методу. Молодим людям властиве намагання перебільшувати рівень своїх знань і, особливо, розумових можливостей.Інтелектуальний розвиток у період юності полягає не так у нагромадженні нових знань, умінь та розвитку окремих властивостей пізнавальних процесів, як в інтеграції їх і формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, який зумовлює способи набуття, нагромадження, переробки та використання інформації.Мовлення. Разом із розвитком абстрактного і узагальненого мислення відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формуються вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, легко користуватися усним мовленням як засобом спілкування тощо. Розвивається мовленнєве мислення, основи розвитку якого закладаються педагогами ще в підлітковому віці.Зміни в динаміці й структурі внутрішнього мовлення пов’язані з тим, що здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення, останнє стає формою існування мисленнєвих дій.Становленню внутрішнього плану дій можуть допомогти спеціальні вправи, спрямовані на те, щоб одні й ті самі дії якомога частіше здійснювалися не з реальними, а з уявними предметами. Потрібно дотримуватися правила: до того часу, доки рішення остаточно не продумане в «голові», доки не складено план включених у нього дій і доки не вивірена його логічність, переходити до практичного виконання рішення не варто. Цими принципами і правилами можна користуватися на будь-яких шкільних заняттях, тоді і внутрішній план дій буде формуватися швидше.Сьогодні постає проблема формування у школярів практичного інтелекту, який характеризує здатність учня розв’язувати практичні завдання. Він містить такі якості: підприємливість, економічність, ощадливість, вміння швидко й оперативно розв’язувати практичні задачі. Його розвитку могло б сприяти учнівське самоврядування, участь школярів у різних видах суспільно корисної комерційної праці, в розрахунках витрат на певні справи. Бажано навчити підлітків та юнаків методам ведення розрахунків. Це передбачає постановку та розв’язання задач на складання кошторису витрат та прибутків, підбиття підсумків економічної діяльності.
Важливо звернути увагу на вибіркове ставлення старших школярів до навчальних предметів. У підлітковому віці таке ставлення до навчальних предметів здебільше визначається особи-стісними властивостями вчителя, якістю, рівнем викладання.Устаршому шкільному віці причиною вибіркового ставлення до навчальних предметів, окрім зазначеної, стає наявність у молодих людей сформованих інтересів, які пов’язані зі здібностями, із професійною спрямованістю. Інколи це може призвести до звуження кола зацікавленості шкільними предметами.Тому дуже важливою є роль учителя, який має допомогти учневі визначити пріоритети у тому обсязі знань, котрий вони хочуть засвоїти.Отже, педагог у навчальному процесі має максимально враховувати особливості й інтереси учнів і створювати простір для їхньої власної розумової й соціальної активності. Для цього віку важливим є забезпечення партнерства та співпраці у процесі навчання, захопленість викладачем власним предметом, емоційність викладу, високий професіоналізм і педагогічна майстерність, реалізація зворотного зв’язку між учнями і вчителем, створення умов для об’єктивної оцінки знань та вмінь учнів і самореалізації в роботі учасників навчального процесу, широке використання проблемних ситуацій, цікавих практичних прикладів, забезпечення навчального процесу технічними засобами та дидактичними матеріалами.

Зміст принципу індивідуального підходу полягає в такій організації навчального процесу, при якому вибір методів, прийомів і темп навчанні враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібності до навчання. Рушійними силами індивідуалізації є протиріччя між фронтально побудованим процесом пред’явлення нового матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння. Цей принципів має давню історію. Ще К.Д.Ушинськиі говорив, що ділити клас на дві групи, одна з яких сильніша другої, не тільки не шкода, але навіть корисно, якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, другій дати користю самостійну вправу. В педагогіці питання індивідуалізації розроблялись П.П.Блонським, О.М. Гельмонтом. Але особливе піднесення уваги до проблеми індивідуалізації навчання відбувається наприкінці 60-х, в 70-х років дидактичних роботах Ю.К. Бабанського, Е.С. Рабунського, О.О. Бударного, І.Е. Унт, І.М. Чередова, І.С. Якіманської, психологів Н.О. Менчинсьюї, З.І. Калмикової і багатьох інших. В рамках розвиваючого індивідуального підходу відбувається глибоке вивчення індивідуальних психологічних особливостей учнів, перерозподіл уваги від слабких учнів до різних груп школярів; робиться спроба побудувати навчальний процес з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей сприймання і мислені учнів на основі теорії діяльності. Е.С.Рабунський означає індивідуальний підхід як дійову увагу до кожного учня, його творчої індивідуальності в умовах класноурочної системи навчання, припускає розумне сполучення фронтальних, групових і індивідуальних занять для підвищення якості навчання і розвитку кожного школяра.
Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на різних рівнях, в залежності від підготовленості учнів, їх інтересів здібностей та інших критеріїв так, щоб кожний учень був зайнятий на уроці щоб не допускати прогалин в знаннях школярів. “Усі діти здатні до навчання, кожний нормальний психологічно здоровий школяр здатний одержати середню освіту, більш чи менш успішно оволодіти навчальним матеріалом в межах шкільних програм, і учитель повинен добиватись цього стосовно всіх учнів”. Але звідси зовсім не випливає, що всіх учнів можна однаково легко навчити. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись, підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів.Диференційний підхід в навчанні – це засіб реалізації індивідуального підходу. Орієнтація навчання на середнього учня себе не виправдовує, оскільки при цьому по різному використовується потенціал слабких і сильних учнів. Останній надається сам собі, чим пояснюється втрата інтересу до навчання.

В ряді робіт відмічається, що організація індивідуального підходу до учнів в умовах звичайного уроку є слабким місцем в організації навчання. Дуже часто індивідуальний підхід розуміється тільки як доробка матеріалу, ліквідація прогалин після уроків і під час його проведення. В той же час глибоке виникнення учителем в розумовий процес засвоєння, розуміння ним психологічних особливостей матеріалу, що вивчається, дозволяє попереджувати труднощі і нівелювати рівень засвоєння різними учнями. Досвід показує, що кваліфікована організація диференційного підходу в навчанні вимагає великих часових витрат для підготовки до уроку, глибоких педагогічних, психологічних знань і важка для одного учителя. Найбільш сприятлива можливість організації індивідуального підходу з’являється при централізованому матеріальному забезпеченні навчального процесу спеціальними методичними матеріалами.

Розглянемо різні точки зору на організацію індивідуального підходу; які є в психолого-педагогічній літературі. В основу типології учнів, яка необхідна для організації диференційного підходу, в ряді робіт покладено критерій навчання. Це поняття розроблено З.І. Калмиковою, Н.О. Менчинською, Д.Н. Богоявленським. Навчання – це особливість розумової діяльності, “…під навчанням ми розуміємо складну динамічну систему інтелектуальних властивостей особи, що формують якості розуму, від яких залежить продуктивність учбової діяльності”.

І.Е. Унт пропонує проводити типологію учнів за семи критеріями: навчаємість, навченість, вміння самостійно працювати, вміння читати зрозумінням і з потрібною швидкістю, спеціальні здібності, пізнавальний інтерес, відношення до праці. Е.С. Рабунським в якості критеріїв типології виділені наступні: рівень успішності, рівень пізнавальної самостійності, під яким автор розуміє і здібності, і організованість в навчанні; інтереси. Сполучення трьох рівней – високого, середнього і низького – кожного з виділених критеріїв дозволяє детально кваліфікувати склад класу і передбачати міри допомоги окремим школярам.

Але в практичній роботі учителю на уроці дуже важко орієнтуватись на різні фактори, практично він не може організувати роботу одночасно більш ніж з 2-3 групами. Отже, щоб була можливість управлінь діяльністю в цих групах, клас не може бути розбитий більше ніж на 2-3 групи. Для такої розбивки потрібен один, але найбільш важливий критерій. Таким критерієм може бути рівень розвитку мислення. В багатьох методичних роботах питання індивідуалізації розв’язується в плані попередження помилок і засвоєння змісту. Цього недостатньо. Необхідно організовувати індивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, але й сприяв розвитку учнів. Ця думка точно сформульована О.О. Кирсановим: “... одна з принципових вимог до навчальної діяльності — не пристосування навчання до рівня підготовленості учня шляхом зниження об’єктив труднощів, а систематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення і потенціальних можливостей до об’єктивних вимог”.

У школярів по різному розвинені розумові операції, сформовані прийоми розумової діяльності, у кожного учня своя “зона найбільшого розвитку”. Крім того, як підкреслює 3.І. Калмикова, основною внутрішньою причиною відставання в навчанні у більшості невстигаючих школярів є більш низький, ніж у їх одноліток рівень розвитку мислення. За даними Ю.К. Бабанського, найбільш висока кореляція успішності навчання догається з компонентами інтелектуального розвитку. 3 самостійністю мислення коефіцієнт кореляції дорівнює 0,89; з виділенням суттєвого – 0,8 гнучкістю – 0,85; з логічністю мови – 0,85; з критичністю – 0,84. Причому учні з затримкою в розумовому розвитку – на йбільш складний тип встигаючих.

У дітей із зниженим навчанням немає патологічних змін в пам’яті пов’язаної з мисленням, але страждає логічна пам’ять. При відповідних умовах слабкі учні концентрують увагу однаково з сильними. Але “.. .другим явищем, її не можна вважати першопричиною виникнення труднощів, вона сама обумовлена тим, що учень через особливості свого мислення не втягується в активну навчальну роботу”.

Активність учнів також залежить від розвитку мислення. Рівень практичних дій і у сильних і у слабких школярів практично однаковий. Мотивація, відношення до учня також залежить від того, як учень справляється з роботою, чи отримує він задоволення від неї чи ні. Наведені міркування говорять про те, що з усіх критеріїв, що використовуються для організації індивідуального підходу до навчання учнів, рівень розвитку мислення – найважливіший. Аналіз методичної літератури показує, що проблема індивідуалізації навчання часто розв’язується без урахування мети розвитку мислення. Учитель з досвідом робить це інтуїтивно вірно, але початківець захоплюється зовнішньою стороною індивідуального підходу. Необхідно, щоб обидва могли свідомо їх реалізовувати.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:46, 26 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Продовжуємо роботу на індивідуальних заняттях. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:28, 25 березня 2015 (EET)

здатність до навчання, або здатність до навчання, являє собою поняття, що характеризує розумові здібності учня, тобто "Здатність досягати у більш короткий термін більш високого рівня засвоєння" [2, цит. по Богоявленської]. Приблизно в тому ж значенні використовує В.А. Крутецкий поняття "здатність до вивчення". З.І. Калмикова під обучаемостью розуміє "систему інтелектуальних властивостей особистості, що формуються якостей розуму, від яких залежить продуктивність навчальної діяльності" [1, цит. по Калмикової].
Рівень і специфіка навченості визначаються низкою якостей розуму. У різних дослідженнях виділяються різні якості: швидкість засвоєння, гнучкість мислення, зв'язок конкретних і абстрактних компонентів; глибина розуму, гнучкість розуму, стійкість розуму, усвідомленість розумової діяльності, самостійність розуму, економічність мислення. На здатність до навчання впливають і особливості психіки учнів: увага, пам'ять, риси характеру та ін Так само виділяють такі критерії визначення здатності до навчання як швидкість засвоєння, гнучкість процесу мислення і зв'язок конкретних і абстрактних компонентів в мисленні. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:54, 15 квітня 2015 (EEST)

==== Консультації ====
Доброго дня! У нас виділено час для консультацій. Якщо у вас є запитання з актуальних проблем психології, то можете розміщувати їх тут - я дам відповідь.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:07, 25 березня 2015 (EET)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:13, 6 березня 2015 (EET)
Слово «тест» в перекладі з англійської означає «завдання, випробування». Тестування - цілеспрямоване, однакове для всіх обстеження, яке проводиться в строго контрольованих умовах. Воно дозволяє об'єктивно вимірювати характеристики і результати навчання, виховання, розвитку учнів, визначати параметри педагогічного процесу. Від інших способів обстеження тестування відрізняється точністю, простотою, доступністю, можливістю автоматизації [8, с.15].
Тестування - далеко не новий, але до останнього часу мало застосовуваний у вітчизняній педагогіці метод дослідження. Ще в 80-90-і рр.. XIX ст. дослідники почали вивчати індивідуальні відмінності людей. Це призвело до виникнення так званого випробувального експерименту - дослідження за допомогою тестів (А. Дальтон, А. Кеттел та ін.) Застосування тестів послужило поштовхом для розвитку психометричного методу, основи якого були закладені Б. Анри й А. Біне. Вимірювання шкільних успіхів, інтелектуального розвитку, ступеня сформованості багатьох інших якостей за допомогою тестів стало невід'ємною частиною широкої навчально-виховної практики.
У сучасній школі широко застосовуються тести елементарних умінь - читання, письма, найпростіших арифметичних операцій, а також різні тести для діагностики рівня навченості (тести успішності) - виявлення ступеня засвоєння знань, умінь з усіх навчальних предметів.
У літературі зустрічається наступне визначення тестів.
Тести - це досить короткі, стандартизовані чи не стандартизовані проби, іспити, що дозволяють за порівняно короткі проміжки часу оцінити викладачами результативність пізнавальної діяльності старшокласників, тобто оцінити ступінь і якість досягнення кожним школярем цілей навчання (цілей вивчення).
Існує два підходи в класифікації тестів. Тести, орієнтовані на критерій (критеріально-орієнтовані) і тести, орієнтовані на норму (нормативно-орієнтовані).
Тести можна класифікувати по цілому ряду підстав.
1. За процедурою створення: можуть бути виділені стандартизовані і не стандартизовані тести.
Стандартизуються процедура і умови проведення тестування, способи обробки та інтерпретації результатів, які призводять до створення рівних умов для досліджуваних і мінімізувати випадкові помилки і погрішності як на етапі проведення, так і на етапі обробки результатів та інтерпретації даних.
Не стандартизовані тести для цілей підсумкової атестації учнів використовувати не рекомендується.
2. По засобах пред'явлення:
- Бланкові з використанням тестових зошитів із використанням бланків
- Предметні-результативність їх виконання залежить від швидкості і правильності виконання завдання.
- Апаратурні-тести з використанням пристроїв для вивчення особливостей уваги, сприйняття, пам'яті і мислення.
- Практичні,
- Комп'ютерні.
3. По спрямованості тести бувають
- Тести інтелекту, що виявляють особливості останнього;
- Особистісні тести призначені для діагностики мотиваційно-потребової сфери особистості;
- Тести досягнень.
4. За характером дій:
- Вербальні;
- Невербальні.
5. За провідною орієнтації:
- Тести швидкості;
- Тести потужності;
- Змішані тести.
6. За ступенем однорідності завдань:
- Гомогенні включають завдання, подібні за характером, але різняться конкретним змістом;
- Гетерогенні дозволяють оцінити різноманітні характеристики особистості і включають завдання, що відрізняються і за характером, і за змістом;
- Інтегративний спрямований на оцінку "загальної підготовленості випускника освітнього закладу".
7. Шірокооріентірованние тести дозволяють оцінити ефективність процесу навчання за ступенем реалізації однієї з його основних цілей.
8. Узкооріентірованние тести спрямовані на виявлення досягнень учнів в процесі освоєння окремих предметів, окремих тем.
9. За цілями використання:
- Попередній визначає тест призначений для оцінки початкових здібностей, охоплює дуже невеликий діапазон знань;
- Формуючий тест зачіпає обмежений сегмент навчання (главу, розділ);
- Діагностичний тест більше фокусується на найпоширеніших помилках;
- Суммирующий тест зазвичай містить питання, які представляють більш високий рівень складності.
10. За широтою використання:
- Для використання вчителем;
- Для використання групою вчителів, або адміністрацією ОУ;
- Для атестації учнів. Використання тестів у навчанні є одним з ефективних і раціональних доповнень до методів перевірки знань, умінь і навичок учнів. Тестування цілком відповідає принципу самостійності в роботі учня і є одним із засобів індивідуалізації в навчальному процесі.
Тести - більш ємний інструмент. Показники тестів орієнтовані на вимір ступеня, визначення рівня засвоєння ключових понять, тим, розділів навчальної програми, умінь і навичок учнів, а не на констатацію наявності певної сукупності засвоєних знань.
Тести - більш об'ємний інструмент. Кожен випробовуваний виконує завдання, використовуючи знання з усіх тем, вивчення яких передбачає навчальна програма.
Тести - широкий інструмент. Він дає можливість студенту показати свої досягнення на широкому полі матеріалу.
Слід відзначити і гуманізм тестування, який полягає в тому, що всім надаються рівні можливості (єдина процедура проведення, єдині критерії оцінки).
Недолік тестового контролю - у відсутності інформації про хід роздумів учня і в можливості прямої підстановки варіантів відповідей без вирішення поставленого завдання.
При застосуванні тестів не враховується швидкість мислення учнів, легко можна підібрати правильну відповідь або навіть його просто вгадати.
Однак, велика різноманітність тестових завдань дає можливість вчителю виявити результати засвоєння учнями різних компонентів змісту математичної освіти, контролювати рівень оволодіння різними видами навчальної діяльності, здатність відтворювати і творчо застосовувати знання.
Аналіз роботи вчителів математики і особистий досвід використання тестів у навчальному процесі показують, що систематичний облік знань за тестовою методикою в поєднанні з традиційними формами контролю значно активізує розумову діяльність учнів, підвищує культуру логічних перетворень і письмових обчислень.
Таким чином, тестовий контроль при грамотному використанні є одним з інструментів управління навчальним процесом, дозволяючи визначити досягнення кожним учнем обов'язкового рівня оволодіння навчальним матеріалом, а також його готовності до подальшого вивчення наступних розділів програми з математики. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:24, 24 березня 2015 (EET)

дякую за плідну роботу. Продовжимо обговорення тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання.Які вимоги висувають до тестових завдань?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:24, 14 квітня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяль¬ності; в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:59, 16 березня 2015 (EET)
Готовність вчителя до роботи з обдарованими учнями
Система психолого-педагогічних відносин суб'єкт - суб'єктного характеру, спрямовану на розвиток здібностей обдарованого учня та підвищення професіоналізму вчителя, передбачає здатність педагога ставити за мету професійної діяльності розвиток здібностей і обдарувань учнів, проектувати шляхи та засоби підвищення ефективності роботи в цьому напрямку. Готовність передбачає інтегративно-синтетичну взаємодію теоретичної, практичної, особистісної складових.
Теоретична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Історія дослідження обдарованості
- Основні сучасні концепції обдарованості
- Проблеми прогнозування обдарованості
- Особливості розвитку обдарованих індивідів
- Вікові особливості прояву обдарованості
- Методи та особливості діагностики обдарованих дітей
- Психологічні та педагогічні аспекти, що треба врахувати під час добору змісту освітніх програм для обдарованих дітей
- Вимоги до педагогів, які працюють з обдарованими дітьми
- Умови ефективної взаємодії педагогів з обдарованими дітьми та їх родиною.
Практична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Використовувати тренінги (розвитку креативності, пониження рівня тривожності, вміння долати страх перед невдачами та поразками, вироблення уміння змагатися)
- Організовувати науково-дослідну роботу обдарованих учнів
- Розробляти програми для індивідуального навчання обдарованих дітей
- Здійснювати інноваційну діяльність
- Поєднувати роботу з обдарованими учнями та класом
- Створювати в класі доброзичливу атмосферу
- Контролювати рівень емоційного вигорання як власного так і учнів
- Залучати учнів до науково-дослідної діяльності
- Розвивати позитивні якості обдарованих дітей

Особистісна складова готовності учителів до роботи з обдарованими учнями
- Комунікативні якості
- Спрямованість (творчі установки, мотиви, інтереси)
- Якості характеру (чесність, порядність, справедливість, рішучість, цілеспрямованість)
- Самосвідомість (рефлексивність, самопізнання, саморегуляція)
- Інтелектуальні якості
- Психофізіологічна компетентність
- Готовність до адекватних діяльнісних проявів у певних ситуаціях, що визначені своєрідністю обдарованого учня
- Повага до обдарованої особистості
- Готовність до саморозвитку
Методи та форми підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями
- Наукова діяльність
- Творчі групи
- Конференції
- Педагогічні майстерні
- "Круглі столи”
- Самоосвітня діяльність педагогів
- Дистанційне навчання
- Місцеві періодичні видання
- Місцеве радіомовлення

талант

здібності до читання

розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:29, 24 березня 2015 (EET)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.

2015-04-15T19:43:18Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:53, 26 січня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
Доброго дня Людмила Олександрівна!
#лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві,філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою.
#завдання філософії освіти: аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.завдання соціології освіти:вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:54, 26 січня 2015 (EET)

Дякую за відповідь.
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:49, 2 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:Доброго дня!
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;практичні дії по досягненню поставленої мети.Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції.По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо.Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.
По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти.Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань.
#Американський підхід (власне США),Азійський підхід,Європейський підхід.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді.
З повагою Л. О. Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:30, 2 лютого 2015 (EET)
----
Ваша відповідь:Доброго дня Людмила Олександрівна!Глобальна мережа Інтернет відкриває доступ до інформації в наукових центрах світу, бібліотеках, це створює реальні умови для самоосвіти, розширення кругозору, підвищення кваліфікації. Уже зараз комп'ютерні телекомунікації (КТК) активно впроваджуються в різні сфери людської діяльності: науку, виробництво, банківську справу, освіту і охорону здоров'я. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповідь.
З повагою Л. О. Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:26, 20 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти.
Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі

#У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:48, 20 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:

#. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.
#1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.
2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.
3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).
4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.
5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити.
6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою.
7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність.
8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.
9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою).
10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо.
11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.
12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п.
13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження.
14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження.
15. Оформлення досягнутих результатів (про це піде мова в наступній темі).--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановний Іван Миколайович! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 25 лютого 2015 (EET)
----
Ваша відповідь:
Доброго дня Людмила Олександрівна! Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад», «взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:1)погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;2)практичні дії по досягненню поставленої мети. Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції. По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо. Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації. По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:43, 26 лютого 2015 (EET)
----
----
Доброго дня, шановний Іван Миколайович! Запрошую Вас до індивідуального заняття №2. Прошу ознайомитися з джерелами: 1. Василь Шинкарук Забезпечення якісної освіти впродовж життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2015.org.ua/tsil2 . 2. Здіорук С.І., Іщенко А.Ю., Карпенко М.М. Аналітична доповідь. Формування єдиного відкритого освітньо-наукового простору України: оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Science_educational-e2f67.pdf . 3. Карпенко М.М. Перспективи реалізації в Україні концепції освіти протягом життя: чинники і механізм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2011_4/045-051.pdf . 4. Карпенко М. Аналітична записка. Освіта протягом життя: світовий досвід і Українська практика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/252/ . 5. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Никало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22. 6. Сігаєва Л. Е. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ) : монографія / за ред. С. О. Сисоєвої. – К. : ТОВ «ЕКМО», 2010. – С. 318; та дайте відповіді на запитання: 1) назвіть три основні форми освіти?; 2) як Ви розумієте термін "відкрита освіта"?.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 10:28, 8 квітня 2015 (EEST)
----
Ваші відповіді:
#На сьогодні існують наступні три основні форми освіти:
· формальна освіта – початкова, загальна середня освіта, середня
професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення ВНЗ (аспірантура й
докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців і
керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на
факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки;
· неформальна освіта – професійно спрямовані й загальнокультурні
курси навчання в центрах освіта дорослих, у лекторіях товариства «Знання»,
по телебаченню, на різних курсах інтенсивного навчання;
· інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами
стандартного освітнього середовища – індивідуальна пізнавальна діяльність,
що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної
активності індивідів в оточуючому культурно-освітньому середовищі;
спілкування, читання, відвідування установ культури, подорожі, засоби
масової інформації тощо.
#Відкрита освіта – збірний термін, що позначає різні види освітньої
діяльності, у яких знання, ідеї і важливі аспекти методики та організації
навчання і викладання вільно поширюються і використовуються за
допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:42, 15 квітня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Іван Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:01, 2 березня 2015 (EET)
----
З огляду на характер історичного розвитку нашої держави теза про те, що освіта в Україні потребує змін, не потребує якихось особливих аргументів. Сьогодні вже не викликає сумнівів, що трансформація української освіти неможлива без вирішення до¬сить широкого кола проблем. Це передусім - радикальна гуманізація освіти, посилення особистісного виміру в педагогічній науці та практиці: орієнтація на людину, фундаме¬нтальні цінності, рішуча демократизація освіти. У суспільстві дедалі більше утверджу¬ється розуміння, що як педагоги, так і учні - повноправні суб'єкти системи освіти, от¬же, основою навчання стає рівноправний діалог між тими, хто навчає, і тими, хто на¬вчається. Нова демократична освітньо-педагогічна ідеологія передбачає переорієнтацію з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип освіти.
Виходячи з цього, перед українською освітою постає низка стратегічних за¬вдань, які необхідно вирішити у найближчій перспективі.
Перша стратегічна мета полягає в модернізації освітянської діяльності - в тому, щоб готувати людину, здатну до ефективної життєдіяльності у XXI столітті. Що робиться в цьому плані в Україні? По-перше, суттєво коригується спрямованість освіт¬нього процесу. Зміна ідей, технологій, знань відбувається значно скоріше, ніж зміна поколінь людей. Звідси зрозуміло, що не тільки у школі, а й у найкращому університеті не можна навчити на все життя. Тому функція отримання і засвоєння знань об'єктивно не може бути єдиною, а тим більше основною. Поряд із цією функцією "проростає" ін¬ша - "навчання навчатися", тобто набуття вмінь і навичок оволодіння новою інформа¬цією та її ефективного застосування на практиці впродовж усього життя. Освіта має го¬тувати людину, що здатна сприймати змінність як суттєвий складник власного способу життя. Іншими словами, інноваційний характер сучасної цивілізації та сучасної еконо¬міки потребує такого типу людини, яку може виховати саме інноваційна за своєю сут¬ністю освіта. І тому на вирішення цих проблем скеровані практичні зміни в освітянсь¬кій діяльності.
Глобалізація світу, інформаційна багатоманітність обумовлюють включення людини в незрівнянно складнішу і масштабнішу систему відносин, що суттєво усклад¬нює життєву поведінку людини. Тому освіта повинна готувати розвинену, самостійну, самодостатню особистість, яка б керувалась у житті власними поглядами та переконан¬нями і була здатна на самостійні свідомі дії. У цьому й полягає сутність трансформації авторитарної педагогіки у педагогіку толерантності, де б шанувалась особистість кож¬ного учня, а навчання і виховання здійснювались би відповідно до природних здібнос¬тей і психологічних особливостей кожної дитини. Це, власне кажучи, потрібно не так освіті, як суспільству, бо без такої особистості ми не матимемо ані стабільної демокра¬тичної ситуації в країні, ані ефективної ринкової економіки, яка потребує активної, діє¬вої, відповідальної людини.
Друга стратегічна мета полягає у переведенні матеріально-технічної бази на¬вчального процесу на сучасний рівень. Навчальний заклад з класами, у яких розташо¬вані тільки парти і дошки, а під час навчального процесу використовують лише підруч¬ники, відійшла в минуле. Сучасна школа неможлива без комп'ютерної техніки, сучас¬них спеціалізованих кабінетів.
Третя стратегічна мета передбачає здійснення мовного прориву в освіті, а зго¬дом і в українському суспільстві загалом. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:07, 24 березня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1U_kIbCGiJa2TtCgWoMQobJ0yabJ7nksuYRAVUpnqPR0/viewform Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 15:33, 18 березня 2015 (EET)

Педагогічна інноватика Краснощок І. М.

2015-03-24T18:33:10Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Добрий день! Сьогодні за розкладом у нас інтерактивне практичне заняття. На моїй сторінці обговорення Ви знайдете теоретичний матеріал. Опрацюйте його та дайте відповіді на питання:
*У чому суть технологічності в освіті?
*Що таке технологічний підхід у навчанні?
* Простежте еволюцію поняття "педагогічна технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:26, 27 січня 2015 (EET)
Добрий день!
#Технологічність означає перехід на якісно новий щабель ефективності, оптимальності, наукомістськості освітнього процесу.
#Сьогодні в педагогічні науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти: ^ Стратегія формування – педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. ^ Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація. Таким чином, вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнями. Критерії технологічності – будь-яка педагогічна технологія повинна задовольнити деякі основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Концептуальність – у будь-якій педагогічній технології повинна бути опора на конкретну наукову концепцію, яка включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально - педагогічне обґрунтування досягнень освітніх цілей. Системність – пед. технологія повинна володіти всіма ознаками системи: логікою процесу, взаємозв’язком всіх його частин, цілісністю. Можливість управління – це можливість діагностичного ціле направлення, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобам і методами процесу навчання з метою корекції результатів. Ефективність – сучасні пед. технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними в результатах і оптимальними в затратах, гарантувати досягнення конкретного стандарту навчання. Відтворення – можливість застосування (повторення, відтворення) пед. технології в інших однотипних навчальних закладах, іншими суб’єктами. Будь-яка сучасна педагогічна технологія є синтезом досягнень педагогічної науки і практики, поєднання традиційних елементів минулого досвіду і того, що народжено суспільним прогресом, гуманізацією і демократизацією суспільства. Жодна технологія не є універсальною, тому кожна з них вимагає вироблення власного технологічного підходу до її використання в конкретних ситуаціях. Структуру і зміст інноваційних педагогічних технологій проектують з урахуванням того, що ефективність навчання у навчальному закладі визначають і рівень кваліфікації викладачів, і їхні ціннісні спрямування.
#Перший період (40-ві — середина 50-х pp.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації — запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Магнітофони, програвачі, проектори і телевізори, використовувані в школі того часу, було призначено в основному для побутової мети, тому термін "технологія в навчанні" означав застосування до¬сягнень інженерної думки в навчальному процесі. Другий період (середина 50-х — 60-ті pp.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмова¬ного навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотно¬го зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери тощо. На відміну від терміна "технологія навчання", тотожного поняттю "ТЗН" (технічні засоби навчання), під "технологією освіти" мали на увазі науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату. На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 p.), у Великій Британії — "Педагогічна технологія і програмова¬не навчання" (1964 р.), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р.) — однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національ¬ну раду з педагогічної технології, у США — Інститут педа¬гогічної технології. Для третього періоду (70-ті роки) характерні три особли¬вості. По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого на¬вчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керування пізнавальною діяльністю, організація на-вчального процесу, наукова організація педагогічної праці). По-друге, змінюється методична основа педагогічної техно¬логії, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуально¬го навчання. По-третє, починає активно здійснюватися підго¬товка професіональних педагогів-технологів.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:10, 10 лютого 2015 (EET)

Продовжуємо заняття. Опрацюйте лекційний матеріал, розташований на моїй сторінці обговорення та дайте відповідь на такі питання:
*Дайте порівняльний аналіз різних підходів до розкриття терміна "педагогічна технологія".
*Наповніть змістом терміни "освітня технологія", "педагогічна технологія", "технологія навчання", "технологія виховання", "персоніфікована технологія".
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:36, 9 лютого 2015 (EET)

«освітня (педагогічна) технологія»:Освітня технологія як новітній засіб навчання;Освітня технологія як педагогічна система;Освітня технологія як сукупність дій (система дій) чи діяльність;Освітня технологія як проект (модель) навчально-виховного процесу;Освітня технологія як галузь науки або педагогічного знання чи наука.Освітня технологія – систему функціонування всіх компонентів педагогічного процесу, побудовану на науковій основі, запрограмовану в часі та просторі, що забезпечує досягнення намічених результатів.

Освітня технологія — це система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії, що забезпечують ефективне управління і реалізацію освітнього процесу на основі комплексу цілей і певним чином сконструйованих інформаційних моделей освоюваної реальності — вмісту освіти.Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодій, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти.Технологія навчання — це система методів, способів та прийомів, яка забезпечує оптимальну реалізацію навчального процесу. Тут слід розуміти наявність системи засобів, адекватних цілям, завданням, принципам і умовам навчання, що виявляється в поєднанні теорії і практики.Технологія виховання — це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання.Персоніфіковане навчання - спрямоване не тільки на засвоєння знань, умінь та навичок, а й на саморозвиток і самоактуалізацію, яку науковці часто розглядають в контексті питання про почуття власної гідності, сенсу життя, усвідомлення та розуміння цілей і цінностей в житті.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 16:54, 15 лютого 2015 (EET)
Шановні колеги! Продовжуємо працювати.
* Чи згодні Ви з твердженням, що будь-яка педагогічна система завжди технологіча?
* Обґрунтуйте Ваше ставлення до проблеми технологізації виховного процесу.
* Чи може, на Вашу думку, вітчизняна система освіти вийти з кризи, запозичивши якусь цілісну освітню систему, яку можна було б взяти за взірець? Відповідь аргументуйте.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 13:07, 10 лютого 2015 (EET)

Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація - дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.Педагогічна технологія повинна задовольняти такі методологічні вимоги:- концептуальність (кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, яка забезпечує філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітніх цілей);- системність (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи: логіку процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність);- керованість, яка передбачає діагностичне планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів;- ефективність (педагогічні технології існують у конкретних умовах і повинні бути ефективними за результат тами і оптимальними витратами, гарантувати досягнення певного стандарту навчання);- відтворюваність, що уможливлює застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах іншими суб'єктами.Кожна педагогічна технологія може бути ефективною за умови психологічної обґрунтованості, практичної спрямованості.

Фактори кризи вітчизняної освіти: крах головних принципів та догм радянської освіти, спричинений падінням минулої політико-ідеологічної системи;одержавлення та бюрократизація освітянської системи;викривлення цілеспрямованості та соціальних функцій школи;залишковий принцип фінансування освіти і культури; відсутність нових моделей освіти, наукової та формальної альтернативи;соціальний та етичний розрив між викладацьким корпусом, студентами та учнями;зниження соціального престижу освіченості й інтелекту у кризовому соціумі, яким залишається українське.Серед загальних тенденцій, що характеризують вихід освіти із кризи, спеціалісти називають такі:Демократизація всієї змістовної системи навчання і виховання та інституційної структури освіти. Структурне оновлення. Прагнення змістовно оновити освіту підвищенням фундаменталізації, гуманізації та гуманітаризації, посиленням екологічного й психологічного компонента в освіті, впровадженням комплексної інформації. Використання провідних, найновітніших технологій навчання Інтеграція та глобалізація освіти як на національному, так і на світовому рівні. провідною ідеєю модернізації освіти є її розвиток за принципом безперервності, створення єдиної системи неперервної освіти, що становитиме органічний комплекс державних і громадських (приватних) освітніх установ.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 16:54, 15 лютого 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Добрий день! На моїй сторінці обговорення Ви знайдете список рекомендованої літератури та завдання щодо індивідуального заняття.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 15:32, 27 лютого 2015 (EET)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Сутність поняття „інноваційна діяльність” відбиває не лише особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, а й органічно включає в себе характеристику індивідуального стилю діяльності педагога-новатора. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту і технологій інноваційного навчання. Вчитель інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє мистецтвом рефлексії. Пропоную винести на обговорення наступні питання:
* Що мотивує педагогів до інноваційної діяльності?
* Як Ви проектуєте педагогічні інновації у навчально-виховний процес ЗНЗ?
* Як Ви оцінюєте ефективність апробованих та впроваждуваних педагогічних нововведень?
* Ваше ставлення до новаторства та ступінь поінформованості про проблеми діяльності педагогів-новаторів.
Залучайтесь до дискусії.--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 11:53, 2 березня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Дайте відповідь на тестові питання:
1. Сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у :
*а) вивченні індивідуально-психологічних особливостей учнів;
*б) збагаченні суб‘єктного досвіду учнів, задоволенні їх освітніх інтересів та запитів;
*в) організації індивідуального навчання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
2. Як суб‘єкт навчальної діяльності учень відрізняється такими характеристиками (вилучіть зайве):
*а) бажання діяти за аналогією, одержувати готову інформацію;
*б) ініціативність та активність;
*в) високі пізнавальні мотиви;
*г) уміння планувати й організовувати діяльність;
*д) критичне мислення.
3. Педагогічна технологія – це:
*а) сукупність методів та прийомів навчання, котрі забезпечують одержання певної освіти;
*б) засоби, за допомогою яких вчитель розв‘язує поставлені перед ним задачі по навчанню та вихованню учнів;
*в) цілісна педагогічна система як синтез мети, змісту, необхідних форм, методів та засобів навчання й діагностики, яка забезпечує досягнення спрогнозованих результатів;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
4. Інноваційний процес в освіті характеризується як:
*а) цілеспрямована зміна в системі освіти, що полягає у появі нової теорії, технології, змісту та форм освіти або у заміні принципів, на яких ґрунтується функціонування системи освіти;
*б) діяльність з апробації нових форм та методів навчання чи виховання;
*в) діяльність із запровадження сучасних педагогічних технологій з метою підвищення ефективності шкільної освіти;
*г) усі відповіді вірні.
5. Інтерактивними методами навчання є:
*а) пізнавально-пошукова діяльність: робота з текстом, географічними картами, пошук інформації і Інтернеті;
*б) проблемна лекція, оглядова лекція, контрольна робота, пояснення;
*в) самостійна робота учня;
*г) евристична бесіда, мозковий штурм, диспут, дискусія, тренінг, сюжетно-рольова гра;
*д) всі відповіді правильні.
6. Сутність дослідницького методу навчання у тому, що:
*а) учні самі здобувають знання в процесі розв‘язання проблеми та самостійного здійснення пошуку засобів для її розв‘язання;
*б) вчитель визначає проблему та демонструє шлях її дослідження та розв‘язання;
*в) учні під керівництвом вчителя визначають проблему та здійснюють керований пошук шляхів її розв‘язання;
*г) всі відповіді правильні;
*д) правильна відповідь відсутня.
7. Пізнавальний інтерес розвивається за допомогою таких прийомів (вилучіть зайве):
*а) зацікавлення змістом навчального матеріалу;
*б) зацікавлення процесом навчання;
*в) включення учнів у творчу діяльність;
*г) постановка проблемної задачі;
*д) пред‘явлення дидактичних вимог;
8. У чому полягає суть професійної компетентності вчителя? Оберіть найбільш повну відповідь:
*а) у знаннях закономірностей розвитку особистості;
*б) в єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності;
*в) у знаннях цілей, завдань і технологій навчання і виховання;
*г) у наявності аналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь
*д) у володінні різноманітними педагогічними техніками.
--[[Користувач:Матковська Марина Вікторівна|Матковська Марина Вікторівна]] ([[Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна|обговорення]]) 12:43, 17 березня 2015 (EET)

#г
#д
#в
#а
#г
#а
#д
#д
--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:33, 24 березня 2015 (EET)

Психологія Краснощок І. М.

2015-03-24T18:29:16Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні ми починаємо інтерактивні заняття, обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Після вивчення матеріалів, що розміщено на моїй сторінці, дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер"
2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності?
3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація?
4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 29 січня 2015 (EET)
# Гендер – це соціальний статус, який визначає індивідуальні можливості у сфері освіти, у професійній діяльності, можливості доступу до влади, сексуальність, сімейну роль, репродуктивну поведінку.Це поняття, що відображає факт соціокультурної обумовленості, яка повязана з біологічною статтю чоловіків та жінок їх психологічними особливостями.
#Гендерні стереотипи – це сформовані в культурі узагальнені уявлення про те, як у дійсності поводять себе чоловіки та жінки. Сутність механізму стереотипізації полягає в приписуванні різноманітних характеристик на основі віднесення об’єкта, що спостерігається, до вже відомої категорії.
#Статева ідентифікація це прийняття хлопчиками і дівчатками чоловічої або жіночої ролі.Це становлення психологічної статі. Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях
#Суспільство формує систему норм поведінки, яка дозволяє виконання певних ролей в залежності від біологічної статі індивіда. Відповідно, виникає жорсткий ряд уявлень про те, що є "чоловіче" і що є "жіноче" в даному суспільстві. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти тендерної чутливістю, володіти методикою тендерного підходу до процесу тендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків.Розв΄язання ґендерних проблем, формування та реалізація ґендерної політики як основи ґендерної культури, адаптація до світових умов ґендерної демократії визначаються необхідними і першочерговими такими нормативно-правовими актами як закон України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків" та концепція Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:02, 10 лютого 2015 (EET)
Доброго дня! Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності? Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:50, 5 лютого 2015 (EET)
#Обдарованість - це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності.Обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими
#Інтелектуальний тип — розумні, кмітливі, «надія школи». Діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають. Учні цього типу точно та глибоко аналізують навчальний матеріал, у них високий інтелект. Академічний тип обдарованості — високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання. Це, як правило, медалісти, гордість школи. Художній тип — високі досягнення в художній діяльності: музика, танці, живопис, скульптура. Креативний тип — нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Важко виявити у школі через стандартизацію навчання. Лідерська обдарованість — організаторські здібності. Психомоторна або спортивна обдарованість.
#Існує загальна і спеціальна обдарованість. Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість.
#Для обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обдарованості. Іншу діяльність , що не входить до сфери їхніх схильностей, ці діти уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Іншою проблемою обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Значна частина обдарованих дітей, що виявляють яскраві інтелектуальні й навчальні здібності з тяжкістю виконують завдання, що вимагають нестандартного підходу.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:05, 10 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Дякую за відповіді. Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:36, 12 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізаціція передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними,
знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати
прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні,
яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.

Головною причиною РЕВ(синдрому «вигорання») вважається психологічне, душевне перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до РЕВ.
Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку РЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависті.
Стрес на робочому місці - невідповідність між особистістю і що висуваються до неї вимог - є ключовим компонентом РЕВ. До основних організаційних факторів, що сприяють вигоряння, відносяться: висока робоче навантаження; відсутність або брак соціальної підтримки з боку колег та керівництва; недостатнє винагороду за роботу; висока ступінь невизначеності в оцінці виконуваної роботи; неможливість впливати на прийняття рішень; двозначні, неоднозначні вимоги до роботи ; постійний ризик штрафних санкцій; одноманітна, монотонна та безперспективна діяльність; необхідність зовні виявляти емоції, які не відповідають реаліям, відсутність вихідних, відпусток та інтересів поза роботою.

Розвитку РЕВ сприяють особистісні особливості: високий рівень емоційної лабільності, високий самоконтроль, особливо при вольовому придушення негативних емоцій; раціоналізація мотивів своєї поведінки, схильність до підвищеної тривоги і депресивним реакцій, пов'язаних з недосяжністю "внутрішнього стандарту" і блокуванням в собі негативних переживань; ригидная особистісна структура.

Ефективним засобом профілактики „синдрому професійного вигорання” є
використання методів саморегуляції.

Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів,
використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного
образу, управління м’язовим тонусом та глибоким диханням.

До природних прийомів регуляції організму відносяться сміх, посмішка,
гумор; думки про щось гарне, приємне; потягування, розслаблення м’язів;
спостереження за пейзажем за вікном; розглядання квітів у приміщенні,
фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей; „купання”
(реальне чи уявне) у сонячних променях; вдихання свіжого повітря;
читання віршів; висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто
так.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 16:43, 15 лютого 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:12, 26 лютого 2015 (EET)

Доброго дня!

Завершення юнацького віку характеризується сформованістю властивостей особистості, які дають змогу молодій людині повною мірою реалізувати себе у професійній діяльності, у майбутній сім’ї, громадському житті. Юність — це процес стабілізації особистості, завершення формування сталих поглядів на світ і своє місце в ньому, особистісного і професійного самовизначення. Юність розподіляють на два періоди: рання (старший шкільний вік) та пізня (студентство).Управління пізнавальною діяльністю старших школярів має враховувати те, що, по-перше, цей період характеризується сформованістю довільності всіх психічних пізнавальних процесів; по-друге, юнак чи дівчина вже здатні керувати власною пізнавальною діяльністю.Сприймання. Подальший розвиток цього процесу, як було зазначено вище, виявляється у довільних його формах, у перцептивних діях, актах планомірної спостережливості за певними об’єктами, що спрямовуються пізнавальними і практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями й інтелектуальним потенціалом.Знаючи ці особливості сприймання, викладач може використовувати різноманітні схеми, графіки, таблиці для врізноманітнення проведення занять.Увага. Розвиваються й зростає обсяг, концентрація, увагу, що дає можливість інтегруються властивості уваги: тривалість , здатність розподіляти одночасно виконувати різні дії.Удосконалюється переключення уваги від одних навчальних та практичних завдань до інших, зростає вибірковість уваги, яка зумовлена інтересами та цілями молодих людей.У навчальній діяльності зростає роль післядовільної уваги. Передусім це відбувається тоді, коли в процесі навчальної діяльності виникає інтерес, молодим людям стає цікаво, зникає вольове зусилля.Пам’ять. Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні довільності. Окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами юнаків і дівчат. Удосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів та встановлення логічних зв’язків між частинами матеріалу. Зростає продуктивність запам’ятовування абстрактного матеріалу.Мислення. В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить мисленню. Мислення опосередковує всі інші пізнавальні процеси. Так, у низці досліджень доведено, що розвиток довільності уваги, її сталості та зосереджуваності в юнацькому віці насамперед пов’язаний з формуванням логічного мислення, засвоєнням узагальнених способів мислення. Логічне запам’ятовування також тісно пов’язане з мисленням. Успішність цього процесу забезпечує використання певних прийомів, які засвоюються за допомогою вчителя: виокремлення найважливішого і найсуттєвішого в матеріалі; усвідомлення мети запам’ятовування; осмислення значення і логічного смислу матеріалу; критичної оцінки його змісту; поділу матеріалу на структурні одиниці з вирізненням у кожній опорних пунктів; змістового групування матеріалу. Від організації мисленнєвої діяльності залежить продуктивність мимовільної пам’яті, мимовільно запам’ятовується те, що пов’ язано з потребами, інтересами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук. Педагогам, узагальнюючи навчальний матеріал, важливо наводити приклади, пов’язані зі сферою інтересів юнаків, що емоційно їх заторкують і показують, як здобуті знання та уміння знадобляться в майбутньому.Навчальну діяльність слід організовувати таким чином, щоб сприяти розвитку мислення, розвивати вміння причинного пояснення явищ, обґрунтовувати висновки, аргументувати і доводити положення, пов’язувати досліджувані факти і явища в систему.Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання об’єктивної дійсності у її закономірних зв’язках і відношеннях. Засвоєння наукових понять можна досягти на занятті спеціальних предметів, де відповідні поняття вводяться та вивчаються.Однак у старших, а бажано, й у середніх класах школи учні не мають механічно вчити і повторювати застиглі визначення наукових понять. Треба намагатися, щоб школярі самостійно знаходили й давали визначення понять.Мислення стає системнішим. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що слугує підґрунтям формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні пояснень явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків явищ на основі загального закону або підведення його під певну закономірність. Спостерігається захопленість філософськими концепціями. Саме тому в цьому віці так часто ведуть щоденники, пробують себе в літературній царині, читають езотеричну літературу.Змінюється співвідношення між можливим і реальним на користь сфери можливого, що зумовлює інтелектуальне експериментаторство, своєрідну гру з поняттями та формулами. Абстрактна можливість стає цікавішою й важливішою за дійсність, оскільки вона не знає жодних обмежень.Така схильність до абстрактних міркувань на світоглядно-філософську тематику більшою мірою притаманна юнакам. Пізнавальні інтереси дівчат найчастіше спрямовані на художньо-гуманітарні науки, розв’язання практичних завдань. Водночас широта інтелектуальних інтересів часто поєднується з відсутністю системи та методу. Молодим людям властиве намагання перебільшувати рівень своїх знань і, особливо, розумових можливостей.Інтелектуальний розвиток у період юності полягає не так у нагромадженні нових знань, умінь та розвитку окремих властивостей пізнавальних процесів, як в інтеграції їх і формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, який зумовлює способи набуття, нагромадження, переробки та використання інформації.Мовлення. Разом із розвитком абстрактного і узагальненого мислення відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формуються вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, легко користуватися усним мовленням як засобом спілкування тощо. Розвивається мовленнєве мислення, основи розвитку якого закладаються педагогами ще в підлітковому віці.Зміни в динаміці й структурі внутрішнього мовлення пов’язані з тим, що здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення, останнє стає формою існування мисленнєвих дій.Становленню внутрішнього плану дій можуть допомогти спеціальні вправи, спрямовані на те, щоб одні й ті самі дії якомога частіше здійснювалися не з реальними, а з уявними предметами. Потрібно дотримуватися правила: до того часу, доки рішення остаточно не продумане в «голові», доки не складено план включених у нього дій і доки не вивірена його логічність, переходити до практичного виконання рішення не варто. Цими принципами і правилами можна користуватися на будь-яких шкільних заняттях, тоді і внутрішній план дій буде формуватися швидше.Сьогодні постає проблема формування у школярів практичного інтелекту, який характеризує здатність учня розв’язувати практичні завдання. Він містить такі якості: підприємливість, економічність, ощадливість, вміння швидко й оперативно розв’язувати практичні задачі. Його розвитку могло б сприяти учнівське самоврядування, участь школярів у різних видах суспільно корисної комерційної праці, в розрахунках витрат на певні справи. Бажано навчити підлітків та юнаків методам ведення розрахунків. Це передбачає постановку та розв’язання задач на складання кошторису витрат та прибутків, підбиття підсумків економічної діяльності.
Важливо звернути увагу на вибіркове ставлення старших школярів до навчальних предметів. У підлітковому віці таке ставлення до навчальних предметів здебільше визначається особи-стісними властивостями вчителя, якістю, рівнем викладання.Устаршому шкільному віці причиною вибіркового ставлення до навчальних предметів, окрім зазначеної, стає наявність у молодих людей сформованих інтересів, які пов’язані зі здібностями, із професійною спрямованістю. Інколи це може призвести до звуження кола зацікавленості шкільними предметами.Тому дуже важливою є роль учителя, який має допомогти учневі визначити пріоритети у тому обсязі знань, котрий вони хочуть засвоїти.Отже, педагог у навчальному процесі має максимально враховувати особливості й інтереси учнів і створювати простір для їхньої власної розумової й соціальної активності. Для цього віку важливим є забезпечення партнерства та співпраці у процесі навчання, захопленість викладачем власним предметом, емоційність викладу, високий професіоналізм і педагогічна майстерність, реалізація зворотного зв’язку між учнями і вчителем, створення умов для об’єктивної оцінки знань та вмінь учнів і самореалізації в роботі учасників навчального процесу, широке використання проблемних ситуацій, цікавих практичних прикладів, забезпечення навчального процесу технічними засобами та дидактичними матеріалами.

Зміст принципу індивідуального підходу полягає в такій організації навчального процесу, при якому вибір методів, прийомів і темп навчанні враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібності до навчання. Рушійними силами індивідуалізації є протиріччя між фронтально побудованим процесом пред’явлення нового матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння. Цей принципів має давню історію. Ще К.Д.Ушинськиі говорив, що ділити клас на дві групи, одна з яких сильніша другої, не тільки не шкода, але навіть корисно, якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, другій дати користю самостійну вправу. В педагогіці питання індивідуалізації розроблялись П.П.Блонським, О.М. Гельмонтом. Але особливе піднесення уваги до проблеми індивідуалізації навчання відбувається наприкінці 60-х, в 70-х років дидактичних роботах Ю.К. Бабанського, Е.С. Рабунського, О.О. Бударного, І.Е. Унт, І.М. Чередова, І.С. Якіманської, психологів Н.О. Менчинсьюї, З.І. Калмикової і багатьох інших. В рамках розвиваючого індивідуального підходу відбувається глибоке вивчення індивідуальних психологічних особливостей учнів, перерозподіл уваги від слабких учнів до різних груп школярів; робиться спроба побудувати навчальний процес з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей сприймання і мислені учнів на основі теорії діяльності. Е.С.Рабунський означає індивідуальний підхід як дійову увагу до кожного учня, його творчої індивідуальності в умовах класноурочної системи навчання, припускає розумне сполучення фронтальних, групових і індивідуальних занять для підвищення якості навчання і розвитку кожного школяра.
Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на різних рівнях, в залежності від підготовленості учнів, їх інтересів здібностей та інших критеріїв так, щоб кожний учень був зайнятий на уроці щоб не допускати прогалин в знаннях школярів. “Усі діти здатні до навчання, кожний нормальний психологічно здоровий школяр здатний одержати середню освіту, більш чи менш успішно оволодіти навчальним матеріалом в межах шкільних програм, і учитель повинен добиватись цього стосовно всіх учнів”. Але звідси зовсім не випливає, що всіх учнів можна однаково легко навчити. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись, підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів.Диференційний підхід в навчанні – це засіб реалізації індивідуального підходу. Орієнтація навчання на середнього учня себе не виправдовує, оскільки при цьому по різному використовується потенціал слабких і сильних учнів. Останній надається сам собі, чим пояснюється втрата інтересу до навчання.

В ряді робіт відмічається, що організація індивідуального підходу до учнів в умовах звичайного уроку є слабким місцем в організації навчання. Дуже часто індивідуальний підхід розуміється тільки як доробка матеріалу, ліквідація прогалин після уроків і під час його проведення. В той же час глибоке виникнення учителем в розумовий процес засвоєння, розуміння ним психологічних особливостей матеріалу, що вивчається, дозволяє попереджувати труднощі і нівелювати рівень засвоєння різними учнями. Досвід показує, що кваліфікована організація диференційного підходу в навчанні вимагає великих часових витрат для підготовки до уроку, глибоких педагогічних, психологічних знань і важка для одного учителя. Найбільш сприятлива можливість організації індивідуального підходу з’являється при централізованому матеріальному забезпеченні навчального процесу спеціальними методичними матеріалами.

Розглянемо різні точки зору на організацію індивідуального підходу; які є в психолого-педагогічній літературі. В основу типології учнів, яка необхідна для організації диференційного підходу, в ряді робіт покладено критерій навчання. Це поняття розроблено З.І. Калмиковою, Н.О. Менчинською, Д.Н. Богоявленським. Навчання – це особливість розумової діяльності, “…під навчанням ми розуміємо складну динамічну систему інтелектуальних властивостей особи, що формують якості розуму, від яких залежить продуктивність учбової діяльності”.

І.Е. Унт пропонує проводити типологію учнів за семи критеріями: навчаємість, навченість, вміння самостійно працювати, вміння читати зрозумінням і з потрібною швидкістю, спеціальні здібності, пізнавальний інтерес, відношення до праці. Е.С. Рабунським в якості критеріїв типології виділені наступні: рівень успішності, рівень пізнавальної самостійності, під яким автор розуміє і здібності, і організованість в навчанні; інтереси. Сполучення трьох рівней – високого, середнього і низького – кожного з виділених критеріїв дозволяє детально кваліфікувати склад класу і передбачати міри допомоги окремим школярам.

Але в практичній роботі учителю на уроці дуже важко орієнтуватись на різні фактори, практично він не може організувати роботу одночасно більш ніж з 2-3 групами. Отже, щоб була можливість управлінь діяльністю в цих групах, клас не може бути розбитий більше ніж на 2-3 групи. Для такої розбивки потрібен один, але найбільш важливий критерій. Таким критерієм може бути рівень розвитку мислення. В багатьох методичних роботах питання індивідуалізації розв’язується в плані попередження помилок і засвоєння змісту. Цього недостатньо. Необхідно організовувати індивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, але й сприяв розвитку учнів. Ця думка точно сформульована О.О. Кирсановим: “... одна з принципових вимог до навчальної діяльності — не пристосування навчання до рівня підготовленості учня шляхом зниження об’єктив труднощів, а систематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення і потенціальних можливостей до об’єктивних вимог”.

У школярів по різному розвинені розумові операції, сформовані прийоми розумової діяльності, у кожного учня своя “зона найбільшого розвитку”. Крім того, як підкреслює 3.І. Калмикова, основною внутрішньою причиною відставання в навчанні у більшості невстигаючих школярів є більш низький, ніж у їх одноліток рівень розвитку мислення. За даними Ю.К. Бабанського, найбільш висока кореляція успішності навчання догається з компонентами інтелектуального розвитку. 3 самостійністю мислення коефіцієнт кореляції дорівнює 0,89; з виділенням суттєвого – 0,8 гнучкістю – 0,85; з логічністю мови – 0,85; з критичністю – 0,84. Причому учні з затримкою в розумовому розвитку – на йбільш складний тип встигаючих.

У дітей із зниженим навчанням немає патологічних змін в пам’яті пов’язаної з мисленням, але страждає логічна пам’ять. При відповідних умовах слабкі учні концентрують увагу однаково з сильними. Але “.. .другим явищем, її не можна вважати першопричиною виникнення труднощів, вона сама обумовлена тим, що учень через особливості свого мислення не втягується в активну навчальну роботу”.

Активність учнів також залежить від розвитку мислення. Рівень практичних дій і у сильних і у слабких школярів практично однаковий. Мотивація, відношення до учня також залежить від того, як учень справляється з роботою, чи отримує він задоволення від неї чи ні. Наведені міркування говорять про те, що з усіх критеріїв, що використовуються для організації індивідуального підходу до навчання учнів, рівень розвитку мислення – найважливіший. Аналіз методичної літератури показує, що проблема індивідуалізації навчання часто розв’язується без урахування мети розвитку мислення. Учитель з досвідом робить це інтуїтивно вірно, але початківець захоплюється зовнішньою стороною індивідуального підходу. Необхідно, щоб обидва могли свідомо їх реалізовувати.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:46, 26 лютого 2015 (EET)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:13, 6 березня 2015 (EET)
Слово «тест» в перекладі з англійської означає «завдання, випробування». Тестування - цілеспрямоване, однакове для всіх обстеження, яке проводиться в строго контрольованих умовах. Воно дозволяє об'єктивно вимірювати характеристики і результати навчання, виховання, розвитку учнів, визначати параметри педагогічного процесу. Від інших способів обстеження тестування відрізняється точністю, простотою, доступністю, можливістю автоматизації [8, с.15].
Тестування - далеко не новий, але до останнього часу мало застосовуваний у вітчизняній педагогіці метод дослідження. Ще в 80-90-і рр.. XIX ст. дослідники почали вивчати індивідуальні відмінності людей. Це призвело до виникнення так званого випробувального експерименту - дослідження за допомогою тестів (А. Дальтон, А. Кеттел та ін.) Застосування тестів послужило поштовхом для розвитку психометричного методу, основи якого були закладені Б. Анри й А. Біне. Вимірювання шкільних успіхів, інтелектуального розвитку, ступеня сформованості багатьох інших якостей за допомогою тестів стало невід'ємною частиною широкої навчально-виховної практики.
У сучасній школі широко застосовуються тести елементарних умінь - читання, письма, найпростіших арифметичних операцій, а також різні тести для діагностики рівня навченості (тести успішності) - виявлення ступеня засвоєння знань, умінь з усіх навчальних предметів.
У літературі зустрічається наступне визначення тестів.
Тести - це досить короткі, стандартизовані чи не стандартизовані проби, іспити, що дозволяють за порівняно короткі проміжки часу оцінити викладачами результативність пізнавальної діяльності старшокласників, тобто оцінити ступінь і якість досягнення кожним школярем цілей навчання (цілей вивчення).
Існує два підходи в класифікації тестів. Тести, орієнтовані на критерій (критеріально-орієнтовані) і тести, орієнтовані на норму (нормативно-орієнтовані).
Тести можна класифікувати по цілому ряду підстав.
1. За процедурою створення: можуть бути виділені стандартизовані і не стандартизовані тести.
Стандартизуються процедура і умови проведення тестування, способи обробки та інтерпретації результатів, які призводять до створення рівних умов для досліджуваних і мінімізувати випадкові помилки і погрішності як на етапі проведення, так і на етапі обробки результатів та інтерпретації даних.
Не стандартизовані тести для цілей підсумкової атестації учнів використовувати не рекомендується.
2. По засобах пред'явлення:
- Бланкові з використанням тестових зошитів із використанням бланків
- Предметні-результативність їх виконання залежить від швидкості і правильності виконання завдання.
- Апаратурні-тести з використанням пристроїв для вивчення особливостей уваги, сприйняття, пам'яті і мислення.
- Практичні,
- Комп'ютерні.
3. По спрямованості тести бувають
- Тести інтелекту, що виявляють особливості останнього;
- Особистісні тести призначені для діагностики мотиваційно-потребової сфери особистості;
- Тести досягнень.
4. За характером дій:
- Вербальні;
- Невербальні.
5. За провідною орієнтації:
- Тести швидкості;
- Тести потужності;
- Змішані тести.
6. За ступенем однорідності завдань:
- Гомогенні включають завдання, подібні за характером, але різняться конкретним змістом;
- Гетерогенні дозволяють оцінити різноманітні характеристики особистості і включають завдання, що відрізняються і за характером, і за змістом;
- Інтегративний спрямований на оцінку "загальної підготовленості випускника освітнього закладу".
7. Шірокооріентірованние тести дозволяють оцінити ефективність процесу навчання за ступенем реалізації однієї з його основних цілей.
8. Узкооріентірованние тести спрямовані на виявлення досягнень учнів в процесі освоєння окремих предметів, окремих тем.
9. За цілями використання:
- Попередній визначає тест призначений для оцінки початкових здібностей, охоплює дуже невеликий діапазон знань;
- Формуючий тест зачіпає обмежений сегмент навчання (главу, розділ);
- Діагностичний тест більше фокусується на найпоширеніших помилках;
- Суммирующий тест зазвичай містить питання, які представляють більш високий рівень складності.
10. За широтою використання:
- Для використання вчителем;
- Для використання групою вчителів, або адміністрацією ОУ;
- Для атестації учнів. Використання тестів у навчанні є одним з ефективних і раціональних доповнень до методів перевірки знань, умінь і навичок учнів. Тестування цілком відповідає принципу самостійності в роботі учня і є одним із засобів індивідуалізації в навчальному процесі.
Тести - більш ємний інструмент. Показники тестів орієнтовані на вимір ступеня, визначення рівня засвоєння ключових понять, тим, розділів навчальної програми, умінь і навичок учнів, а не на констатацію наявності певної сукупності засвоєних знань.
Тести - більш об'ємний інструмент. Кожен випробовуваний виконує завдання, використовуючи знання з усіх тем, вивчення яких передбачає навчальна програма.
Тести - широкий інструмент. Він дає можливість студенту показати свої досягнення на широкому полі матеріалу.
Слід відзначити і гуманізм тестування, який полягає в тому, що всім надаються рівні можливості (єдина процедура проведення, єдині критерії оцінки).
Недолік тестового контролю - у відсутності інформації про хід роздумів учня і в можливості прямої підстановки варіантів відповідей без вирішення поставленого завдання.
При застосуванні тестів не враховується швидкість мислення учнів, легко можна підібрати правильну відповідь або навіть його просто вгадати.
Однак, велика різноманітність тестових завдань дає можливість вчителю виявити результати засвоєння учнями різних компонентів змісту математичної освіти, контролювати рівень оволодіння різними видами навчальної діяльності, здатність відтворювати і творчо застосовувати знання.
Аналіз роботи вчителів математики і особистий досвід використання тестів у навчальному процесі показують, що систематичний облік знань за тестовою методикою в поєднанні з традиційними формами контролю значно активізує розумову діяльність учнів, підвищує культуру логічних перетворень і письмових обчислень.
Таким чином, тестовий контроль при грамотному використанні є одним з інструментів управління навчальним процесом, дозволяючи визначити досягнення кожним учнем обов'язкового рівня оволодіння навчальним матеріалом, а також його готовності до подальшого вивчення наступних розділів програми з математики. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:24, 24 березня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяль¬ності; в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:59, 16 березня 2015 (EET)
Готовність вчителя до роботи з обдарованими учнями
Система психолого-педагогічних відносин суб'єкт - суб'єктного характеру, спрямовану на розвиток здібностей обдарованого учня та підвищення професіоналізму вчителя, передбачає здатність педагога ставити за мету професійної діяльності розвиток здібностей і обдарувань учнів, проектувати шляхи та засоби підвищення ефективності роботи в цьому напрямку. Готовність передбачає інтегративно-синтетичну взаємодію теоретичної, практичної, особистісної складових.
Теоретична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Історія дослідження обдарованості
- Основні сучасні концепції обдарованості
- Проблеми прогнозування обдарованості
- Особливості розвитку обдарованих індивідів
- Вікові особливості прояву обдарованості
- Методи та особливості діагностики обдарованих дітей
- Психологічні та педагогічні аспекти, що треба врахувати під час добору змісту освітніх програм для обдарованих дітей
- Вимоги до педагогів, які працюють з обдарованими дітьми
- Умови ефективної взаємодії педагогів з обдарованими дітьми та їх родиною.
Практична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Використовувати тренінги (розвитку креативності, пониження рівня тривожності, вміння долати страх перед невдачами та поразками, вироблення уміння змагатися)
- Організовувати науково-дослідну роботу обдарованих учнів
- Розробляти програми для індивідуального навчання обдарованих дітей
- Здійснювати інноваційну діяльність
- Поєднувати роботу з обдарованими учнями та класом
- Створювати в класі доброзичливу атмосферу
- Контролювати рівень емоційного вигорання як власного так і учнів
- Залучати учнів до науково-дослідної діяльності
- Розвивати позитивні якості обдарованих дітей

Особистісна складова готовності учителів до роботи з обдарованими учнями
- Комунікативні якості
- Спрямованість (творчі установки, мотиви, інтереси)
- Якості характеру (чесність, порядність, справедливість, рішучість, цілеспрямованість)
- Самосвідомість (рефлексивність, самопізнання, саморегуляція)
- Інтелектуальні якості
- Психофізіологічна компетентність
- Готовність до адекватних діяльнісних проявів у певних ситуаціях, що визначені своєрідністю обдарованого учня
- Повага до обдарованої особистості
- Готовність до саморозвитку
Методи та форми підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями
- Наукова діяльність
- Творчі групи
- Конференції
- Педагогічні майстерні
- "Круглі столи”
- Самоосвітня діяльність педагогів
- Дистанційне навчання
- Місцеві періодичні видання
- Місцеве радіомовлення

талант

здібності до читання

розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:29, 24 березня 2015 (EET)

Психологія Краснощок І. М.

2015-03-24T18:24:58Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні ми починаємо інтерактивні заняття, обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Після вивчення матеріалів, що розміщено на моїй сторінці, дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер"
2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності?
3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація?
4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 29 січня 2015 (EET)
# Гендер – це соціальний статус, який визначає індивідуальні можливості у сфері освіти, у професійній діяльності, можливості доступу до влади, сексуальність, сімейну роль, репродуктивну поведінку.Це поняття, що відображає факт соціокультурної обумовленості, яка повязана з біологічною статтю чоловіків та жінок їх психологічними особливостями.
#Гендерні стереотипи – це сформовані в культурі узагальнені уявлення про те, як у дійсності поводять себе чоловіки та жінки. Сутність механізму стереотипізації полягає в приписуванні різноманітних характеристик на основі віднесення об’єкта, що спостерігається, до вже відомої категорії.
#Статева ідентифікація це прийняття хлопчиками і дівчатками чоловічої або жіночої ролі.Це становлення психологічної статі. Ще до школи діти проявляють знання про гендерні відмінності в іграшках, одязі, заняттях
#Суспільство формує систему норм поведінки, яка дозволяє виконання певних ролей в залежності від біологічної статі індивіда. Відповідно, виникає жорсткий ряд уявлень про те, що є "чоловіче" і що є "жіноче" в даному суспільстві. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти тендерної чутливістю, володіти методикою тендерного підходу до процесу тендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків.Розв΄язання ґендерних проблем, формування та реалізація ґендерної політики як основи ґендерної культури, адаптація до світових умов ґендерної демократії визначаються необхідними і першочерговими такими нормативно-правовими актами як закон України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків" та концепція Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:02, 10 лютого 2015 (EET)
Доброго дня! Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності? Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:50, 5 лютого 2015 (EET)
#Обдарованість - це сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності.Обдарованість – це системна ознака психіки, що розвивається в продовж життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох напрямках діяльності порівняно з іншими
#Інтелектуальний тип — розумні, кмітливі, «надія школи». Діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають. Учні цього типу точно та глибоко аналізують навчальний матеріал, у них високий інтелект. Академічний тип обдарованості — високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання. Це, як правило, медалісти, гордість школи. Художній тип — високі досягнення в художній діяльності: музика, танці, живопис, скульптура. Креативний тип — нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Важко виявити у школі через стандартизацію навчання. Лідерська обдарованість — організаторські здібності. Психомоторна або спортивна обдарованість.
#Існує загальна і спеціальна обдарованість. Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість.
#Для обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обдарованості. Іншу діяльність , що не входить до сфери їхніх схильностей, ці діти уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Іншою проблемою обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Значна частина обдарованих дітей, що виявляють яскраві інтелектуальні й навчальні здібності з тяжкістю виконують завдання, що вимагають нестандартного підходу.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 22:05, 10 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Дякую за відповіді. Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:36, 12 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізаціція передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними,
знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати
прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні,
яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.

Головною причиною РЕВ(синдрому «вигорання») вважається психологічне, душевне перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до РЕВ.
Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку РЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависті.
Стрес на робочому місці - невідповідність між особистістю і що висуваються до неї вимог - є ключовим компонентом РЕВ. До основних організаційних факторів, що сприяють вигоряння, відносяться: висока робоче навантаження; відсутність або брак соціальної підтримки з боку колег та керівництва; недостатнє винагороду за роботу; висока ступінь невизначеності в оцінці виконуваної роботи; неможливість впливати на прийняття рішень; двозначні, неоднозначні вимоги до роботи ; постійний ризик штрафних санкцій; одноманітна, монотонна та безперспективна діяльність; необхідність зовні виявляти емоції, які не відповідають реаліям, відсутність вихідних, відпусток та інтересів поза роботою.

Розвитку РЕВ сприяють особистісні особливості: високий рівень емоційної лабільності, високий самоконтроль, особливо при вольовому придушення негативних емоцій; раціоналізація мотивів своєї поведінки, схильність до підвищеної тривоги і депресивним реакцій, пов'язаних з недосяжністю "внутрішнього стандарту" і блокуванням в собі негативних переживань; ригидная особистісна структура.

Ефективним засобом профілактики „синдрому професійного вигорання” є
використання методів саморегуляції.

Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів,
використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного
образу, управління м’язовим тонусом та глибоким диханням.

До природних прийомів регуляції організму відносяться сміх, посмішка,
гумор; думки про щось гарне, приємне; потягування, розслаблення м’язів;
спостереження за пейзажем за вікном; розглядання квітів у приміщенні,
фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей; „купання”
(реальне чи уявне) у сонячних променях; вдихання свіжого повітря;
читання віршів; висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто
так.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 16:43, 15 лютого 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:12, 26 лютого 2015 (EET)

Доброго дня!

Завершення юнацького віку характеризується сформованістю властивостей особистості, які дають змогу молодій людині повною мірою реалізувати себе у професійній діяльності, у майбутній сім’ї, громадському житті. Юність — це процес стабілізації особистості, завершення формування сталих поглядів на світ і своє місце в ньому, особистісного і професійного самовизначення. Юність розподіляють на два періоди: рання (старший шкільний вік) та пізня (студентство).Управління пізнавальною діяльністю старших школярів має враховувати те, що, по-перше, цей період характеризується сформованістю довільності всіх психічних пізнавальних процесів; по-друге, юнак чи дівчина вже здатні керувати власною пізнавальною діяльністю.Сприймання. Подальший розвиток цього процесу, як було зазначено вище, виявляється у довільних його формах, у перцептивних діях, актах планомірної спостережливості за певними об’єктами, що спрямовуються пізнавальними і практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями й інтелектуальним потенціалом.Знаючи ці особливості сприймання, викладач може використовувати різноманітні схеми, графіки, таблиці для врізноманітнення проведення занять.Увага. Розвиваються й зростає обсяг, концентрація, увагу, що дає можливість інтегруються властивості уваги: тривалість , здатність розподіляти одночасно виконувати різні дії.Удосконалюється переключення уваги від одних навчальних та практичних завдань до інших, зростає вибірковість уваги, яка зумовлена інтересами та цілями молодих людей.У навчальній діяльності зростає роль післядовільної уваги. Передусім це відбувається тоді, коли в процесі навчальної діяльності виникає інтерес, молодим людям стає цікаво, зникає вольове зусилля.Пам’ять. Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні довільності. Окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами юнаків і дівчат. Удосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів та встановлення логічних зв’язків між частинами матеріалу. Зростає продуктивність запам’ятовування абстрактного матеріалу.Мислення. В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить мисленню. Мислення опосередковує всі інші пізнавальні процеси. Так, у низці досліджень доведено, що розвиток довільності уваги, її сталості та зосереджуваності в юнацькому віці насамперед пов’язаний з формуванням логічного мислення, засвоєнням узагальнених способів мислення. Логічне запам’ятовування також тісно пов’язане з мисленням. Успішність цього процесу забезпечує використання певних прийомів, які засвоюються за допомогою вчителя: виокремлення найважливішого і найсуттєвішого в матеріалі; усвідомлення мети запам’ятовування; осмислення значення і логічного смислу матеріалу; критичної оцінки його змісту; поділу матеріалу на структурні одиниці з вирізненням у кожній опорних пунктів; змістового групування матеріалу. Від організації мисленнєвої діяльності залежить продуктивність мимовільної пам’яті, мимовільно запам’ятовується те, що пов’ язано з потребами, інтересами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук. Педагогам, узагальнюючи навчальний матеріал, важливо наводити приклади, пов’язані зі сферою інтересів юнаків, що емоційно їх заторкують і показують, як здобуті знання та уміння знадобляться в майбутньому.Навчальну діяльність слід організовувати таким чином, щоб сприяти розвитку мислення, розвивати вміння причинного пояснення явищ, обґрунтовувати висновки, аргументувати і доводити положення, пов’язувати досліджувані факти і явища в систему.Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання об’єктивної дійсності у її закономірних зв’язках і відношеннях. Засвоєння наукових понять можна досягти на занятті спеціальних предметів, де відповідні поняття вводяться та вивчаються.Однак у старших, а бажано, й у середніх класах школи учні не мають механічно вчити і повторювати застиглі визначення наукових понять. Треба намагатися, щоб школярі самостійно знаходили й давали визначення понять.Мислення стає системнішим. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що слугує підґрунтям формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні пояснень явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків явищ на основі загального закону або підведення його під певну закономірність. Спостерігається захопленість філософськими концепціями. Саме тому в цьому віці так часто ведуть щоденники, пробують себе в літературній царині, читають езотеричну літературу.Змінюється співвідношення між можливим і реальним на користь сфери можливого, що зумовлює інтелектуальне експериментаторство, своєрідну гру з поняттями та формулами. Абстрактна можливість стає цікавішою й важливішою за дійсність, оскільки вона не знає жодних обмежень.Така схильність до абстрактних міркувань на світоглядно-філософську тематику більшою мірою притаманна юнакам. Пізнавальні інтереси дівчат найчастіше спрямовані на художньо-гуманітарні науки, розв’язання практичних завдань. Водночас широта інтелектуальних інтересів часто поєднується з відсутністю системи та методу. Молодим людям властиве намагання перебільшувати рівень своїх знань і, особливо, розумових можливостей.Інтелектуальний розвиток у період юності полягає не так у нагромадженні нових знань, умінь та розвитку окремих властивостей пізнавальних процесів, як в інтеграції їх і формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, який зумовлює способи набуття, нагромадження, переробки та використання інформації.Мовлення. Разом із розвитком абстрактного і узагальненого мислення відбувається перехід до вищих рівнів мовлення. Мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формуються вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, легко користуватися усним мовленням як засобом спілкування тощо. Розвивається мовленнєве мислення, основи розвитку якого закладаються педагогами ще в підлітковому віці.Зміни в динаміці й структурі внутрішнього мовлення пов’язані з тим, що здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення, останнє стає формою існування мисленнєвих дій.Становленню внутрішнього плану дій можуть допомогти спеціальні вправи, спрямовані на те, щоб одні й ті самі дії якомога частіше здійснювалися не з реальними, а з уявними предметами. Потрібно дотримуватися правила: до того часу, доки рішення остаточно не продумане в «голові», доки не складено план включених у нього дій і доки не вивірена його логічність, переходити до практичного виконання рішення не варто. Цими принципами і правилами можна користуватися на будь-яких шкільних заняттях, тоді і внутрішній план дій буде формуватися швидше.Сьогодні постає проблема формування у школярів практичного інтелекту, який характеризує здатність учня розв’язувати практичні завдання. Він містить такі якості: підприємливість, економічність, ощадливість, вміння швидко й оперативно розв’язувати практичні задачі. Його розвитку могло б сприяти учнівське самоврядування, участь школярів у різних видах суспільно корисної комерційної праці, в розрахунках витрат на певні справи. Бажано навчити підлітків та юнаків методам ведення розрахунків. Це передбачає постановку та розв’язання задач на складання кошторису витрат та прибутків, підбиття підсумків економічної діяльності.
Важливо звернути увагу на вибіркове ставлення старших школярів до навчальних предметів. У підлітковому віці таке ставлення до навчальних предметів здебільше визначається особи-стісними властивостями вчителя, якістю, рівнем викладання.Устаршому шкільному віці причиною вибіркового ставлення до навчальних предметів, окрім зазначеної, стає наявність у молодих людей сформованих інтересів, які пов’язані зі здібностями, із професійною спрямованістю. Інколи це може призвести до звуження кола зацікавленості шкільними предметами.Тому дуже важливою є роль учителя, який має допомогти учневі визначити пріоритети у тому обсязі знань, котрий вони хочуть засвоїти.Отже, педагог у навчальному процесі має максимально враховувати особливості й інтереси учнів і створювати простір для їхньої власної розумової й соціальної активності. Для цього віку важливим є забезпечення партнерства та співпраці у процесі навчання, захопленість викладачем власним предметом, емоційність викладу, високий професіоналізм і педагогічна майстерність, реалізація зворотного зв’язку між учнями і вчителем, створення умов для об’єктивної оцінки знань та вмінь учнів і самореалізації в роботі учасників навчального процесу, широке використання проблемних ситуацій, цікавих практичних прикладів, забезпечення навчального процесу технічними засобами та дидактичними матеріалами.

Зміст принципу індивідуального підходу полягає в такій організації навчального процесу, при якому вибір методів, прийомів і темп навчанні враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібності до навчання. Рушійними силами індивідуалізації є протиріччя між фронтально побудованим процесом пред’явлення нового матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння. Цей принципів має давню історію. Ще К.Д.Ушинськиі говорив, що ділити клас на дві групи, одна з яких сильніша другої, не тільки не шкода, але навіть корисно, якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, другій дати користю самостійну вправу. В педагогіці питання індивідуалізації розроблялись П.П.Блонським, О.М. Гельмонтом. Але особливе піднесення уваги до проблеми індивідуалізації навчання відбувається наприкінці 60-х, в 70-х років дидактичних роботах Ю.К. Бабанського, Е.С. Рабунського, О.О. Бударного, І.Е. Унт, І.М. Чередова, І.С. Якіманської, психологів Н.О. Менчинсьюї, З.І. Калмикової і багатьох інших. В рамках розвиваючого індивідуального підходу відбувається глибоке вивчення індивідуальних психологічних особливостей учнів, перерозподіл уваги від слабких учнів до різних груп школярів; робиться спроба побудувати навчальний процес з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей сприймання і мислені учнів на основі теорії діяльності. Е.С.Рабунський означає індивідуальний підхід як дійову увагу до кожного учня, його творчої індивідуальності в умовах класноурочної системи навчання, припускає розумне сполучення фронтальних, групових і індивідуальних занять для підвищення якості навчання і розвитку кожного школяра.
Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на різних рівнях, в залежності від підготовленості учнів, їх інтересів здібностей та інших критеріїв так, щоб кожний учень був зайнятий на уроці щоб не допускати прогалин в знаннях школярів. “Усі діти здатні до навчання, кожний нормальний психологічно здоровий школяр здатний одержати середню освіту, більш чи менш успішно оволодіти навчальним матеріалом в межах шкільних програм, і учитель повинен добиватись цього стосовно всіх учнів”. Але звідси зовсім не випливає, що всіх учнів можна однаково легко навчити. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись, підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів.Диференційний підхід в навчанні – це засіб реалізації індивідуального підходу. Орієнтація навчання на середнього учня себе не виправдовує, оскільки при цьому по різному використовується потенціал слабких і сильних учнів. Останній надається сам собі, чим пояснюється втрата інтересу до навчання.

В ряді робіт відмічається, що організація індивідуального підходу до учнів в умовах звичайного уроку є слабким місцем в організації навчання. Дуже часто індивідуальний підхід розуміється тільки як доробка матеріалу, ліквідація прогалин після уроків і під час його проведення. В той же час глибоке виникнення учителем в розумовий процес засвоєння, розуміння ним психологічних особливостей матеріалу, що вивчається, дозволяє попереджувати труднощі і нівелювати рівень засвоєння різними учнями. Досвід показує, що кваліфікована організація диференційного підходу в навчанні вимагає великих часових витрат для підготовки до уроку, глибоких педагогічних, психологічних знань і важка для одного учителя. Найбільш сприятлива можливість організації індивідуального підходу з’являється при централізованому матеріальному забезпеченні навчального процесу спеціальними методичними матеріалами.

Розглянемо різні точки зору на організацію індивідуального підходу; які є в психолого-педагогічній літературі. В основу типології учнів, яка необхідна для організації диференційного підходу, в ряді робіт покладено критерій навчання. Це поняття розроблено З.І. Калмиковою, Н.О. Менчинською, Д.Н. Богоявленським. Навчання – це особливість розумової діяльності, “…під навчанням ми розуміємо складну динамічну систему інтелектуальних властивостей особи, що формують якості розуму, від яких залежить продуктивність учбової діяльності”.

І.Е. Унт пропонує проводити типологію учнів за семи критеріями: навчаємість, навченість, вміння самостійно працювати, вміння читати зрозумінням і з потрібною швидкістю, спеціальні здібності, пізнавальний інтерес, відношення до праці. Е.С. Рабунським в якості критеріїв типології виділені наступні: рівень успішності, рівень пізнавальної самостійності, під яким автор розуміє і здібності, і організованість в навчанні; інтереси. Сполучення трьох рівней – високого, середнього і низького – кожного з виділених критеріїв дозволяє детально кваліфікувати склад класу і передбачати міри допомоги окремим школярам.

Але в практичній роботі учителю на уроці дуже важко орієнтуватись на різні фактори, практично він не може організувати роботу одночасно більш ніж з 2-3 групами. Отже, щоб була можливість управлінь діяльністю в цих групах, клас не може бути розбитий більше ніж на 2-3 групи. Для такої розбивки потрібен один, але найбільш важливий критерій. Таким критерієм може бути рівень розвитку мислення. В багатьох методичних роботах питання індивідуалізації розв’язується в плані попередження помилок і засвоєння змісту. Цього недостатньо. Необхідно організовувати індивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, але й сприяв розвитку учнів. Ця думка точно сформульована О.О. Кирсановим: “... одна з принципових вимог до навчальної діяльності — не пристосування навчання до рівня підготовленості учня шляхом зниження об’єктив труднощів, а систематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення і потенціальних можливостей до об’єктивних вимог”.

У школярів по різному розвинені розумові операції, сформовані прийоми розумової діяльності, у кожного учня своя “зона найбільшого розвитку”. Крім того, як підкреслює 3.І. Калмикова, основною внутрішньою причиною відставання в навчанні у більшості невстигаючих школярів є більш низький, ніж у їх одноліток рівень розвитку мислення. За даними Ю.К. Бабанського, найбільш висока кореляція успішності навчання догається з компонентами інтелектуального розвитку. 3 самостійністю мислення коефіцієнт кореляції дорівнює 0,89; з виділенням суттєвого – 0,8 гнучкістю – 0,85; з логічністю мови – 0,85; з критичністю – 0,84. Причому учні з затримкою в розумовому розвитку – на йбільш складний тип встигаючих.

У дітей із зниженим навчанням немає патологічних змін в пам’яті пов’язаної з мисленням, але страждає логічна пам’ять. При відповідних умовах слабкі учні концентрують увагу однаково з сильними. Але “.. .другим явищем, її не можна вважати першопричиною виникнення труднощів, вона сама обумовлена тим, що учень через особливості свого мислення не втягується в активну навчальну роботу”.

Активність учнів також залежить від розвитку мислення. Рівень практичних дій і у сильних і у слабких школярів практично однаковий. Мотивація, відношення до учня також залежить від того, як учень справляється з роботою, чи отримує він задоволення від неї чи ні. Наведені міркування говорять про те, що з усіх критеріїв, що використовуються для організації індивідуального підходу до навчання учнів, рівень розвитку мислення – найважливіший. Аналіз методичної літератури показує, що проблема індивідуалізації навчання часто розв’язується без урахування мети розвитку мислення. Учитель з досвідом робить це інтуїтивно вірно, але початківець захоплюється зовнішньою стороною індивідуального підходу. Необхідно, щоб обидва могли свідомо їх реалізовувати.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:46, 26 лютого 2015 (EET)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:13, 6 березня 2015 (EET)
Слово «тест» в перекладі з англійської означає «завдання, випробування». Тестування - цілеспрямоване, однакове для всіх обстеження, яке проводиться в строго контрольованих умовах. Воно дозволяє об'єктивно вимірювати характеристики і результати навчання, виховання, розвитку учнів, визначати параметри педагогічного процесу. Від інших способів обстеження тестування відрізняється точністю, простотою, доступністю, можливістю автоматизації [8, с.15].
Тестування - далеко не новий, але до останнього часу мало застосовуваний у вітчизняній педагогіці метод дослідження. Ще в 80-90-і рр.. XIX ст. дослідники почали вивчати індивідуальні відмінності людей. Це призвело до виникнення так званого випробувального експерименту - дослідження за допомогою тестів (А. Дальтон, А. Кеттел та ін.) Застосування тестів послужило поштовхом для розвитку психометричного методу, основи якого були закладені Б. Анри й А. Біне. Вимірювання шкільних успіхів, інтелектуального розвитку, ступеня сформованості багатьох інших якостей за допомогою тестів стало невід'ємною частиною широкої навчально-виховної практики.
У сучасній школі широко застосовуються тести елементарних умінь - читання, письма, найпростіших арифметичних операцій, а також різні тести для діагностики рівня навченості (тести успішності) - виявлення ступеня засвоєння знань, умінь з усіх навчальних предметів.
У літературі зустрічається наступне визначення тестів.
Тести - це досить короткі, стандартизовані чи не стандартизовані проби, іспити, що дозволяють за порівняно короткі проміжки часу оцінити викладачами результативність пізнавальної діяльності старшокласників, тобто оцінити ступінь і якість досягнення кожним школярем цілей навчання (цілей вивчення).
Існує два підходи в класифікації тестів. Тести, орієнтовані на критерій (критеріально-орієнтовані) і тести, орієнтовані на норму (нормативно-орієнтовані).
Тести можна класифікувати по цілому ряду підстав.
1. За процедурою створення: можуть бути виділені стандартизовані і не стандартизовані тести.
Стандартизуються процедура і умови проведення тестування, способи обробки та інтерпретації результатів, які призводять до створення рівних умов для досліджуваних і мінімізувати випадкові помилки і погрішності як на етапі проведення, так і на етапі обробки результатів та інтерпретації даних.
Не стандартизовані тести для цілей підсумкової атестації учнів використовувати не рекомендується.
2. По засобах пред'явлення:
- Бланкові з використанням тестових зошитів із використанням бланків
- Предметні-результативність їх виконання залежить від швидкості і правильності виконання завдання.
- Апаратурні-тести з використанням пристроїв для вивчення особливостей уваги, сприйняття, пам'яті і мислення.
- Практичні,
- Комп'ютерні.
3. По спрямованості тести бувають
- Тести інтелекту, що виявляють особливості останнього;
- Особистісні тести призначені для діагностики мотиваційно-потребової сфери особистості;
- Тести досягнень.
4. За характером дій:
- Вербальні;
- Невербальні.
5. За провідною орієнтації:
- Тести швидкості;
- Тести потужності;
- Змішані тести.
6. За ступенем однорідності завдань:
- Гомогенні включають завдання, подібні за характером, але різняться конкретним змістом;
- Гетерогенні дозволяють оцінити різноманітні характеристики особистості і включають завдання, що відрізняються і за характером, і за змістом;
- Інтегративний спрямований на оцінку "загальної підготовленості випускника освітнього закладу".
7. Шірокооріентірованние тести дозволяють оцінити ефективність процесу навчання за ступенем реалізації однієї з його основних цілей.
8. Узкооріентірованние тести спрямовані на виявлення досягнень учнів в процесі освоєння окремих предметів, окремих тем.
9. За цілями використання:
- Попередній визначає тест призначений для оцінки початкових здібностей, охоплює дуже невеликий діапазон знань;
- Формуючий тест зачіпає обмежений сегмент навчання (главу, розділ);
- Діагностичний тест більше фокусується на найпоширеніших помилках;
- Суммирующий тест зазвичай містить питання, які представляють більш високий рівень складності.
10. За широтою використання:
- Для використання вчителем;
- Для використання групою вчителів, або адміністрацією ОУ;
- Для атестації учнів. Використання тестів у навчанні є одним з ефективних і раціональних доповнень до методів перевірки знань, умінь і навичок учнів. Тестування цілком відповідає принципу самостійності в роботі учня і є одним із засобів індивідуалізації в навчальному процесі.
Тести - більш ємний інструмент. Показники тестів орієнтовані на вимір ступеня, визначення рівня засвоєння ключових понять, тим, розділів навчальної програми, умінь і навичок учнів, а не на констатацію наявності певної сукупності засвоєних знань.
Тести - більш об'ємний інструмент. Кожен випробовуваний виконує завдання, використовуючи знання з усіх тем, вивчення яких передбачає навчальна програма.
Тести - широкий інструмент. Він дає можливість студенту показати свої досягнення на широкому полі матеріалу.
Слід відзначити і гуманізм тестування, який полягає в тому, що всім надаються рівні можливості (єдина процедура проведення, єдині критерії оцінки).
Недолік тестового контролю - у відсутності інформації про хід роздумів учня і в можливості прямої підстановки варіантів відповідей без вирішення поставленого завдання.
При застосуванні тестів не враховується швидкість мислення учнів, легко можна підібрати правильну відповідь або навіть його просто вгадати.
Однак, велика різноманітність тестових завдань дає можливість вчителю виявити результати засвоєння учнями різних компонентів змісту математичної освіти, контролювати рівень оволодіння різними видами навчальної діяльності, здатність відтворювати і творчо застосовувати знання.
Аналіз роботи вчителів математики і особистий досвід використання тестів у навчальному процесі показують, що систематичний облік знань за тестовою методикою в поєднанні з традиційними формами контролю значно активізує розумову діяльність учнів, підвищує культуру логічних перетворень і письмових обчислень.
Таким чином, тестовий контроль при грамотному використанні є одним з інструментів управління навчальним процесом, дозволяючи визначити досягнення кожним учнем обов'язкового рівня оволодіння навчальним матеріалом, а також його готовності до подальшого вивчення наступних розділів програми з математики. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:24, 24 березня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання: 1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми? 2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми? 3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це: а) допитливість; б) талант; в) схильність. 4. До діапазону академічних здібностей не відносять: а) здібності до природознавчих наук; б) здібності до читання; в) образотворчі здібності. 5. Творчість — це: а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей; б) схильність до занять певним видом діяль¬ності; в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:59, 16 березня 2015 (EET)

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.

2015-03-24T18:07:40Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/open?id=0B7Zy9RBTRleUbEp0SFJRQWdtblE&authuser=0 інтерактивного практичного заняття №1] Філософія і соціологія освіти. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#Обґрунтуйте, чому необхідне філософське дослідження освіти?
#Визначте основні завдання філософії та соціології освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:53, 26 січня 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
Доброго дня Людмила Олександрівна!
#лише філософія в змозі узагальнити всі знання про освітній процес і звести їх у систему, філософія, формуючи загальну картину освіти, тим самим здатна розкрити в повноті її функціональний прояв в інформаційному суспільстві,філософія витупає в системі досліджень освіти окремими науками загальною методологічною основою.
#завдання філософії освіти: аналіз й осмислення сучасного стану систем освіти та дослідження спрямованості стратегічних змін у сфері освіти; вивчення способів систематизації й структуризації педагогічних знань та виявлення найбільш оптимальних критеріїв і способів структуризації педагогічного знання.завдання соціології освіти:вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка її ролі в житті суспільства та особистому житті людини;оцінка рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості;аналіз ставлення суспільства і тих, хто навчається, до освіти, виявлення її соціальної цінності;виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу;визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:54, 26 січня 2015 (EET)

Дякую за відповідь.
З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUMUhDd1A0UTBpdzQ/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №2] Освіта в Україні та країнах світу. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:

# Визначте зміст стратегії освіти і місце в ній освітньої парадигми?
# Назвіть сучасні зарубіжні підходи до освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:49, 2 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:Доброго дня!
#Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад»,«взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;практичні дії по досягненню поставленої мети.Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції.По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо.Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації.
По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти.Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, о стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку.За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації.Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань.
#Американський підхід (власне США),Азійський підхід,Європейський підхід.--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді.
З повагою Л. О. Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUd1ItZnRQa2JLaXc/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №3] Освіта в інформаційному суспільстві. Опрацювавши матеріал дайте відповідь на запитання.
Які позитивні моменти можна виділити в інформатизації освіти?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:30, 2 лютого 2015 (EET)
----
Ваша відповідь:Доброго дня Людмила Олександрівна!Глобальна мережа Інтернет відкриває доступ до інформації в наукових центрах світу, бібліотеках, це створює реальні умови для самоосвіти, розширення кругозору, підвищення кваліфікації. Уже зараз комп'ютерні телекомунікації (КТК) активно впроваджуються в різні сфери людської діяльності: науку, виробництво, банківську справу, освіту і охорону здоров'я. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 21:53, 10 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповідь.
З повагою Л. О. Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUR04wRTJpdVFaSEk/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №4] Євроінтеграційна стратегія України: науково-освітні перспективи. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання:
#У чому полягає сутність Болонського процесу?
#Коли і ким було започатковано Болонський процес?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 11:26, 20 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:
#Болонський процес – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти.
Основною метою Болонської декларації проголошено створення до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти, в якому викладачі і студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться в усіх європейських державах. Крім загаль¬них положень, притаманних будь-якій декларації, Болонська декларація містить чіткі визначення спільних цілей розвитку вищої освіти європейських держав. Підтверджуючи свою підтримку загальних принципів, викладених у Сорбоннській декларації, — наголошено в документі, — ми координуємо нашу політику з метою досягнення у найближчому часі, не пізніше першої декади третього тисячоліття, таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі

#У середині 70-х років ХХ ст. Радою міністрів Європейського Співтовариства (з 1993 р. – Європейський союз) була прийнята резолюція про першу програму співробітництва у сфері освіти. Формально Болонський процес започаткували два документи: Сорбоннська декларація «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», підписана 25 травня 1998 року міністрами освіти Великої Британії, Італії, Німеччини і Франції, та Спільна декларація міністрів освіти Європи «Європейський простір у сфері вищої освіти» (Болонська декларація), прийнята 19 червня 1999 року на спеціальній конференції в м. Болонья міністрами освіти 29 європейських держав. Надалі міжурядові зустрічі відбувалися у Празі (2001), Берліні (2003), Лондоні (2007), Лувені (2009). Болонська декларація відкрита для приєднання інших держав. У травні 2005 року в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. За місцем прийняття декларації було названо відповідний інтегративний освітній процес. Болонський процес об’єднує 47 держав (2011 рік).--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.
----
----
Доброго дня, Іван Миколайович! За розкладом ми працюємо на інтерактивному практичному занятті. Прошу Вас опрацювати матеріал за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUTXRoUEdvb0ZESDg/view?usp=sharing інтерактивного практичного заняття №5] Сучасні наукові дослідження. Опрацювавши матеріал дайте відповіді на запитання.
#Як Ви розумієте термін квазінаука?
#Назвіть основні елементи дослідницької системи?

З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 12:48, 20 лютого 2015 (EET)
----
Ваші відповіді:

#. Квазінаука – це наукова форма діяльності, яка породжена жорстко ієрархізованим науковим співтовариством.
#1. Тема дослідження. Вона має не лише охоплювати весь вузол проблем, які слід вирішити в науковій роботі, а й чітко зазначати межі наукового завдання. Введення в тему додаткових рішень або недоопрацювання визначених завдань – позбавляє роботу якісної достовірності.
2. Мета. Це мисленне, ідеальне визначення наперед результатів роботи. Зміст мети залежить від знання об’єктивних законів реальності (не створення «вічного двигуна»), від реальних можливостей науковця (не реально студенту готувати докторську дисертацію), наявних засобів дослідження, фінансування роботи тощо.
3. Об’єкт – чітко визначена ділянка реальності, на яку спрямована дослідницька діяльність (педагогіка, освіта, фізика, соціально-гуманітарна сфера і т.п.).
4. Предмет. Певні стани, властивості, можливості, параметри, характеристики і т.п. об’єкта дослідження, на що безпосередньо спрямований науковий пошук.
5. Завдання. Чітко визначена послідовність проблем, які слід вирішити.
6. Гіпотеза (латиною – «здогад»). Передбачуване вирішення висунутих проблем, але не перевірене практикою.
7. Принципи (латиною – «початок», «основа»). Керівні положення, вимоги, завдяки яким здобувається вірне рішення проблеми, перетворення гіпотези в теорію, тобто в достовірні знання. Головними принципами наукового дослідження є, насамперед, об’єктивність і повторюваність.
8. Методи – шляхи, способи наукового дослідження. Вони є емпіричного та теоретичного рівнів (про що вже йшла мова). У кожній галузі наукового дослідження вони в комплексі формують дослідницькі методики.
9. Критерії (грецькою – «засоби для судження»). Найкращим критерієм перевірки достовірності результатів дослідження є практика. Приміняється ще й верифікація – перевірка досягнутого в лабораторних умовах. Можливий і конвенціалізм – домовленість учених щодо істинності результатів (коли відсутня можливість перевірки практикою).
10. Результати – кінцеве явище в дослідженні, практичній діяльності, освіті, мисленні тощо.
11. Класифікація результатів. Систематизація доведеного, відповідно до сфери знань, ієрархії науки, аргументів тощо.
12. Оцінка досягнутих результатів, виявлення їх повноти, недоліків і т.п.
13. Висновки з досягнутого, відповідно поставленій меті, та вирішенню завдань дослідження.
14. Визначення наступних проблем, що витікають з результатів дослідження.
15. Оформлення досягнутих результатів (про це піде мова в наступній темі).--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:57, 23 лютого 2015 (EET)

Дякую за відповіді. З повагою Людмила Олександрівна Рідченко.

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановний Іван Миколайович! Запрошую Вас до індивідуального заняття. Прошу ознайомитися з матеріалами [https://drive.google.com/file/d/0B7Zy9RBTRleUZjBDWm5HWUhneXM/view?usp=sharing Індивідуального заняття №1] Сутність і співвідношення парадигми та стратегії освіти. Після опрацювання матеріалу дайте відповідь на запитання:

Як співвідносяться поняття «парадигма освіти» та «стратегія освіти»?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 09:49, 25 лютого 2015 (EET)
----
Ваша відповідь:
Доброго дня Людмила Олександрівна! Прямий переклад з грецької терміну «paradiegma» означає «приклад», «взірець». Але зміст сучасного розуміння парадигми набагато ширший. У ньому наявні два обов’язкових аспекти:1)погляд на майбутнє певної ділянки суспільної діяльності з метою її кардинального вдосконалення;2)практичні дії по досягненню поставленої мети. Отже, парадигма являє собою теоретичну розбудову чогось нового в житті суспільства і практичну реалізацію наміченого. Виходячи з того, визначимо парадигму освіти як теоретично обґрунтовану реорганізацію освітньої системи на підставі нових методологічних підходів в практичній реалізації інноваційних педагогічних технологій. Процес упровадження нової парадигми освіти надзвичайно складний і суперечливий, оскільки, по-перше, він може бути успішним лише за умови зміни традиційного мислення, а також стереотипів і переконань щодо стану освітнього процесу. А напрацьовані віками принципи навчання і виховання зрушити з місця і замінити новими дуже і дуже не просто. Ніщо так важко не змінюється як історично набуті традиції. По-друге, реалізація нової парадигми освіти потребує значних матеріально-фінансових затрат. Новій школі потрібна нова управлінська система, нові програми і методики та навчальна література. Іншою ніж тепер має бути шкільна навчальна база: з електронними підручниками, сучасною оргтехнікою, різноманітними засобами оздоровлення дітей, їх психологічного розвантаження тощо. Окремого наголосу потребує необхідність в педагогах нової генерації. По-третє, нова освітня парадигма має стати осередком стратегії освіти. Тут зауважимо, що поняття «парадигма освіти» вужче ніж «стратегія освіти». Річ у тім, що парадигма освіти стосується лише освітнього процесу, а стратегія – всього суспільного життя. Стратегія є глибоким аналізом з доцільними висновками впливу певної галузі життєдіяльності суспільства (для нас – освіти) на його нинішній стан і перспективу розвитку. За своєю суттю стратегія освіти являє собою наукове передбачення розвитку країни на підставі розгорнення освітнього процесу та всебічного забезпечення його практичної реалізації. В ній має бути визначений генеральний напрям прилучення всіх верств населення до новітніх наукових знань з відповідним вихованням громадянської відповідальності та патріотизму. Зміст стратегії освіти має складати її мета, означення сил для реалізації відповідних освітніх програм і завдань, соціально-політичне, матеріально-фінансове та наукове забезпечення всіх її потреб, а також бажані результати реалізації стратегічних завдань. Стратегія освіти повинна передбачати вплив розвитку освіти на всі клітини суспільства, на всі галузі господарства, суспільний стан, рівні духовного життя тощо--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:43, 26 лютого 2015 (EET)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня, Іван Миколайович! Сьогодні за розкладом маємо Тематичні дискусії (Інтернет - семінари). Прошу співпрацювати за темою "Стратегічні зміни в сучасній системі освіти України". На Вашу думку, чи потребує змін та доповнень сучасна система освіти України? Що з традиційного навчання треба зберегти і чому?

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 13:01, 2 березня 2015 (EET)
----
З огляду на характер історичного розвитку нашої держави теза про те, що освіта в Україні потребує змін, не потребує якихось особливих аргументів. Сьогодні вже не викликає сумнівів, що трансформація української освіти неможлива без вирішення до¬сить широкого кола проблем. Це передусім - радикальна гуманізація освіти, посилення особистісного виміру в педагогічній науці та практиці: орієнтація на людину, фундаме¬нтальні цінності, рішуча демократизація освіти. У суспільстві дедалі більше утверджу¬ється розуміння, що як педагоги, так і учні - повноправні суб'єкти системи освіти, от¬же, основою навчання стає рівноправний діалог між тими, хто навчає, і тими, хто на¬вчається. Нова демократична освітньо-педагогічна ідеологія передбачає переорієнтацію з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип освіти.
Виходячи з цього, перед українською освітою постає низка стратегічних за¬вдань, які необхідно вирішити у найближчій перспективі.
Перша стратегічна мета полягає в модернізації освітянської діяльності - в тому, щоб готувати людину, здатну до ефективної життєдіяльності у XXI столітті. Що робиться в цьому плані в Україні? По-перше, суттєво коригується спрямованість освіт¬нього процесу. Зміна ідей, технологій, знань відбувається значно скоріше, ніж зміна поколінь людей. Звідси зрозуміло, що не тільки у школі, а й у найкращому університеті не можна навчити на все життя. Тому функція отримання і засвоєння знань об'єктивно не може бути єдиною, а тим більше основною. Поряд із цією функцією "проростає" ін¬ша - "навчання навчатися", тобто набуття вмінь і навичок оволодіння новою інформа¬цією та її ефективного застосування на практиці впродовж усього життя. Освіта має го¬тувати людину, що здатна сприймати змінність як суттєвий складник власного способу життя. Іншими словами, інноваційний характер сучасної цивілізації та сучасної еконо¬міки потребує такого типу людини, яку може виховати саме інноваційна за своєю сут¬ністю освіта. І тому на вирішення цих проблем скеровані практичні зміни в освітянсь¬кій діяльності.
Глобалізація світу, інформаційна багатоманітність обумовлюють включення людини в незрівнянно складнішу і масштабнішу систему відносин, що суттєво усклад¬нює життєву поведінку людини. Тому освіта повинна готувати розвинену, самостійну, самодостатню особистість, яка б керувалась у житті власними поглядами та переконан¬нями і була здатна на самостійні свідомі дії. У цьому й полягає сутність трансформації авторитарної педагогіки у педагогіку толерантності, де б шанувалась особистість кож¬ного учня, а навчання і виховання здійснювались би відповідно до природних здібнос¬тей і психологічних особливостей кожної дитини. Це, власне кажучи, потрібно не так освіті, як суспільству, бо без такої особистості ми не матимемо ані стабільної демокра¬тичної ситуації в країні, ані ефективної ринкової економіки, яка потребує активної, діє¬вої, відповідальної людини.
Друга стратегічна мета полягає у переведенні матеріально-технічної бази на¬вчального процесу на сучасний рівень. Навчальний заклад з класами, у яких розташо¬вані тільки парти і дошки, а під час навчального процесу використовують лише підруч¬ники, відійшла в минуле. Сучасна школа неможлива без комп'ютерної техніки, сучас¬них спеціалізованих кабінетів.
Третя стратегічна мета передбачає здійснення мовного прориву в освіті, а зго¬дом і в українському суспільстві загалом. --[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 20:07, 24 березня 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня, шановні колеги! На сьогоднішньому занятті ваше завдання полягає у наступному: Вам потрібно перейти за наступним посиланням [https://docs.google.com/forms/d/1VLqSIyBFMqpscv8-RlETNkTV1uE_K96Amf0KaqHovks/edit?usp=sharing Проведення та перевірка модульного контролю],ознайомтесь з запитаннями та дайте на них відповіді. Бажаю успіхів!

--[[Користувач:Рідченко Людмила Олександрівна|Рідченко Людмила Олександрівна]] ([[Обговорення користувача:Рідченко Людмила Олександрівна|обговорення]]) 15:33, 18 березня 2015 (EET)

Психологія Краснощок І. М.

2015-02-26T18:46:03Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Індивідуальні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.

2015-02-26T18:44:01Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Індивідуальні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.

2015-02-23T18:57:49Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Педагогічна інноватика Краснощок І. М.

2015-02-15T14:54:37Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Краснощок І. М.

2015-02-15T14:43:04Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Педагогічна інноватика Краснощок І. М.

2015-02-10T20:10:32Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Краснощок І. М.

2015-02-10T20:05:31Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

Психологія Краснощок І. М.

2015-02-10T20:02:03Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.

2015-02-10T19:53:51Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Краснощок І. М.

2015-01-26T19:54:10Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

Користувач:Краснощок Іван Миколайович

2015-01-22T11:13:22Z

Краснощок Іван Миколайович:

[[Файл:Краснощок_І.М..JPG|200px|thumb|right]]

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
'''Краснощок Іван Миколайович'''

==Регіон==
Сумська область,Шосткинський район, с. Гамаліївка

==Місце роботи==
Гамаліївська вечірня (змінна) школа Шосткинської районної ради

==Посада==
учитель історії та правознавства

==Категорія==

спеціаліст

==Випускний проект==
Історія релігійних громад і центрів
[[Гамаліївський монастир]]

==Контакти==

ivankrasnoshok@gmail.com

0953124398

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Файл:Краснощок І.М..JPG

2015-01-22T11:12:32Z

Краснощок Іван Миколайович:

Соціально-гуманітарний кредитний модуль Кузьменко С.П.

2015-01-22T10:32:11Z

Краснощок Іван Миколайович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня!!!!!!!!!--[[Користувач:Краснощок Іван Миколайович|Краснощок Іван Миколайович]] ([[Обговорення користувача:Краснощок Іван Миколайович|обговорення]]) 12:32, 22 січня 2015 (EET)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====