HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:30:28Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Адреса навчального закладу */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
'''вул. Конотопських партизан, 27, м. Конотоп, Сумська обл., 41600'''

e-mail:shool7@konotop.net

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]
[[Файл:Цвір.png|150px|thumb|right|Цвір Сергій Анатолійович]]
[[Файл:Тельний.jpg|150px|thumb|right|Тельний Ігор Ростиславович]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович|Пустовойт Сергій Вячеславович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:29:28Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Адреса навчального закладу */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
'''вул. Конотопських партизан, 27, м. Конотоп, Сумська обл., 41600'''

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]
[[Файл:Цвір.png|150px|thumb|right|Цвір Сергій Анатолійович]]
[[Файл:Тельний.jpg|150px|thumb|right|Тельний Ігор Ростиславович]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович|Пустовойт Сергій Вячеславович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:27:16Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]
[[Файл:Цвір.png|150px|thumb|right|Цвір Сергій Анатолійович]]
[[Файл:Тельний.jpg|150px|thumb|right|Тельний Ігор Ростиславович]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович|Пустовойт Сергій Вячеславович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:26:15Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]
[[Файл:Цвір.png|150px|thumb|right|Цвір Сергій Анатолійович]]
[[Файл:Тельний.jpg|150px|thumb|right|Тельний Ігор Ростиславович]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:Тельний.jpg

2015-02-25T13:25:20Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:24:07Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]
[[Файл:Цвір.png|150px|thumb|right|Цвір Сергій Анатолійович]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:23:49Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]
[[Файл:Цвір.png|100px|thumb|right|Цвір Сергій Анатолійович]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:23:24Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]
[[Файл:Цвір.png|200px|thumb|right|Цвір Сергій Анатолійович]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:Цвір.png

2015-02-25T13:22:41Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:22:06Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Навчальний заклад сьогодні */

[[Файл:Конотоп_осн._шк.№7.JPG|300px|thumb|right]]
==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

За рішенням сесії Конотопської міської ради Сумської області у 2009 році школі присвоєне ім’я видатного діяча козацької доби, керівника героїчної оборони Конотопської фортеці в 1659 році полковника Григорія Гуляницького.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
[[Файл:Руденко_П.І..jpg|200px|thumb|right|Руденко Петро Іванович]]
[[Файл:Сур.jpg|150px|thumb|right|Сур Євген Георгійович]]
[[Файл:Мамиашвили_М..jpg|150px|thumb|right|Михайло Геразієвич Маміашвілі]]

Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразієвич Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==
Сьогодні школа –це сучасний навчальний заклад, у якому створені всі необхідні умови для навчання, розвитку і виховання підростаючого покоління. Основним напрямком діяльності педагогічного колективу є виховання громадянина-патріота, національно свідомої та духовно багатої людини, яка має міцні знання та сформовані життєві компетенції.
Сьогодні 426 учням нашої школи дають знання 33 учителі, з них мають:
*вищу категорію -10;
*І категорію – 10;
*звання «Старший вчитель» - 7;
*знак «Відмінник освіти» - 1;
*знак «В.Сухомлинський» - 1
Школа має свою символіку, гімн, написаний учителями й учнями.

До послуг учнів навчальні кабінети, 2 лінгафонних, комп’ютерний кабінет та кабінет інформаційно-комунікативних технологій, бібліотечно-інформаційний центр, підключений до мережі Інтернет, з багатим фондом навчально-методичної, художньої, довідкової, спеціальної літератури, який постійно поповнюється; затишний читальний зал; кабінети психолога та медичної сестри, їдальня. У актовій залі проходять різноманітні заходи. Спортивний зал, найбільший в області, має сучасне спортивне обладнання, тренажери. А на перервах у світлих холах достатньо місця для відпочинку і самопідготовки.

Для забезпечення освітніх потреб та розвитку здібностей дітей у школі організована робота факультативів, спецкурсів, індивідуально-групові заняття з різних навчальних предметів, працює 15 гуртків за інтересами та спортивних секцій як за державні, так і за меценатські кошти.

Для вчителів школи проводяться семінари за участю наукових працівників та викладачів м. Києва з метою обміну досвідом роботи по використанню сучасних педагогічних технологій у навчально-виховному процесі.

На базі школи №7 проводяться різноманітні методичні заходи загальноміського рівня: семінари-практикуми для керівників навчальних закладів учителів-предметників, класних керівників, науково-практичні конференції, майстер класи та інше.
Навчальний заклад живе напруженим і цікавим життям. Школа має свої традиції, йде постійний пошук нових форм організації навчальної та виховної роботи. Важливу роль в життєдіяльності школи відіграє учнівське самоврядування, яке має чітку структуру, і охоплює дітей усіх вікових груп.

Головним напрямком діяльності школи на сучасному етапі є формування громадянських якостей підростаючого покоління. З цією метою у рамках програми «Моя маленька Батьківщина», який реалізуємо спільно з Конотопською місцевою благодійноюорганізацією «Світанок», педагогічний та учнівський колективи працюють над створенням моделі навчального закладу громадянського спрямування за проектом «Школа громадянства та життєтворчості», а шкільний історико-краєзнавчий музей став центром громадянського виховання.

Формування громадянина-патріота відбувається через використання різних напрямків, методів та форм роботи. Це вивченню історії рідного краю та нашої держави, широка краєзнавча робота, екскурсійні поїздки, туристичні походи, участь у всеукраїнських акціях, проведення науково-практичних конференцій, презентацій, тематичних годин спілкування, тренінгів, вікторин, конкурсів, пізнавально-розважальних програм, благодійних акцій, свят, народознавчих фестивалів, літній відпочинок, «трудові десанти», робота волонтерських загонів та в мікрорайоні школи тощо.

Учні школи беруть участь як у реалізації Всеукраїнських проектів та програм («Моя маленька Батьківщина», «Плекаємо таланти» - спільно з КМБО «Світанок», «Софія» - спільно з МБФ «Українська родина», «Добро починається з тебе» - МБФ «Україна 3000», «Про голодомор очима молодих» та «Українська перемога. Конотопська битва» - спільно з часописом «Бористен», м. Дніпрпетровськ, «Samsung назустріч знанням», «Діджус-гол» та інші), так і шкільних проектів, досліджуючи важливі й цікаві питання не тільки навчальних предметів, але й соціальні, екологічні, культурологічні тощо.

Постійна увага в школі приділяється роботі з обдарованими дітьми. Став уже традиційним загальношкільний конкурс «Учень року», його переможець нагороджується почесною Грамотою та грошовою премією на шкільному святі «Сузір’я дитячих талантів», на цьому ж святі вшановуються й переможці міських та обласних олімпіад, конкурсів, змагань. А кращі випускники за результатами навчального року отримують грошові премії на святі Останнього дзвоника.

Школа гостинно відкриває двері перед гостями із рідного міста та інших міст України, з Росії, США, Канади.
Символічними для школи №7 є слова Д.Писарєва «Школа славна не числом, а славою своїх учнів».

Конотопська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – це сучасний навчальний заклад, який має цікаву історію, власне «обличчя», великий напрацьований досвід використання новітніх педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Досягнення сьогодення дають підставу школі впевнено дивитись у майбутнє, примножуючи славні традиції навчального закладу.

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:15:46Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:08:02Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:07:43Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

Файл:Мамиашвили М..jpg

2015-02-25T13:04:28Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:01:40Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T13:01:11Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

Файл:Сур.jpg

2015-02-25T13:00:19Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:59:40Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:58:29Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

Файл:Руденко П.І..jpg

2015-02-25T12:57:55Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:48:55Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Файл:Конотоп осн. шк.№7.JPG

2015-02-25T12:47:52Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:40:11Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Відомі випускники */

==Повна назва навчального закладу==
'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області'''

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.

Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.

У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно-парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.

З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.

На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.

Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля. Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі в 1943 році почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому вчителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.

У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).

У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.

У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.

У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

===Директори===
Першим директором школи був '''Лисенко Григорій Омелянович''', який викладав учням основи природознавства.

У 1944 році директором чоловічої школи було призначено '''Забіяку Василя Якимовича''', а жіночої - '''Косач Ольгу Михайлівну.'''

З 1970 по 1980 рік директором школи був '''Шульженко Федір Іванович''', котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.

З 1980 по 1982 рік директором школи працював '''Воробей Микола Миколайович'''.

З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала '''Голуб Зінаїда Іванівна''', досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.

Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 '''Бібик Віталій Володимирович'''.

У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були '''Лемещук Сергій Харитонович''', '''Заїка Олег Славович'''.

З 2002 року колектив школи очолює '''Пустовойт Сергій В’ячеславович'''.

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
Випускник школи '''Петро Іванович Руденко''' за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.

'''Сур Євген Георгійович'''- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».

Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби '''Михайло Геразійович Маміашвілі''', народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.

'''Цвір Сергій Анатолійович''' з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.

'''Тельний Ігор Ростиславович''' - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:36:10Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Директори */

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:35:54Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Директори */

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:32:02Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:27:44Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Повна назва навчального закладу */

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:26:57Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович
[[Файл:Пустовойт_С.В..jpg|200px|thumb|left|Пустовойт Сергій Вячеславович]],

==Регіон==
м.Конотоп, Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор, учитель фізичної культури

==Категорія==
вища, старший вчитель

==Випускний проект==
[[Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького]]

==Контакти==
тел: 0544763496, 0985602355

e-mail:shool7@konotop.net

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:26:30Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович
[[Файл:Пустовойт_С.В..jpg|200px|thumb|left|Пустовойт Сергій Вячеславович]],

==Регіон==
м.Конотоп, Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор, учитель фізичної культури

==Категорія==
вища, старший вчитель

==Випускний проект==
[[Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького]]

==Контакти==
тел: 0544763496, 0985602355

e-mail:shool7@konotop.net

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:25:43Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Кращі майстри */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
===Директори===

===Кращі вчителі===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:25:24Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Кращі викладачі */

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
===Директори===

===Кращі вчителі===

===Кращі майстри===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-25T12:24:42Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

==Повна назва навчального закладу==

==Адреса навчального закладу==
==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
===Директори===

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:15:36Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Контакти */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович
[[Файл:Пустовойт_С.В..jpg|200px|thumb|left|Пустовойт Сергій Вячеславович]],

==Регіон==
м.Конотоп, Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор, учитель фізичної культури

==Категорія==
вища, старший вчитель

==Випускний проект==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького

==Контакти==
тел: 0544763496, 0985602355

e-mail:shool7@konotop.net

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:13:52Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Категорія */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович
[[Файл:Пустовойт_С.В..jpg|200px|thumb|left|Пустовойт Сергій Вячеславович]],

==Регіон==
м.Конотоп, Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор, учитель фізичної культури

==Категорія==
вища, старший вчитель

==Випускний проект==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0544763496, 0985602355, shool7@konotop.net

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:13:33Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Посада */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович
[[Файл:Пустовойт_С.В..jpg|200px|thumb|left|Пустовойт Сергій Вячеславович]],

==Регіон==
м.Конотоп, Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор, учитель фізичної культури

==Категорія==
вища,старший вчитель

==Випускний проект==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0544763496, 0985602355, shool7@konotop.net

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:13:06Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Регіон */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович
[[Файл:Пустовойт_С.В..jpg|200px|thumb|left|Пустовойт Сергій Вячеславович]],

==Регіон==
м.Конотоп, Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор,учитель фізичної культури

==Категорія==
вища,старший вчитель

==Випускний проект==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0544763496, 0985602355, shool7@konotop.net

Файл:Пустовойт С.В..jpg

2015-02-25T12:12:27Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:12:17Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Прізвище, ім'я, по-батькові */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович
[[Файл:Пустовойт_С.В..jpg|200px|thumb|left|Пустовойт Сергій Вячеславович]],

==Регіон==
м.Конотоп,Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор,учитель фізичної культури

==Категорія==
вища,старший вчитель

==Випускний проект==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0544763496, 0985602355, shool7@konotop.net

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:06:39Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Контакти */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович

==Регіон==
м.Конотоп,Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор,учитель фізичної культури

==Категорія==
вища,старший вчитель

==Випускний проект==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 імені Григорія Гуляницького

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]
0544763496, 0985602355, shool7@konotop.net

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T12:02:47Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Випускний проект */

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T11:59:52Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Категорія */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович

==Регіон==
м.Конотоп,Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор,учитель фізичної культури

==Категорія==
вища,старший вчитель

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T11:58:22Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Посада */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович

==Регіон==
м.Конотоп,Сумська обл.

==Місце роботи==
Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області

==Посада==
директор,учитель фізичної культури

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T11:56:32Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Місце роботи */

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T11:52:02Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Регіон */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович

==Регіон==
м.Конотоп,Сумська обл.

==Місце роботи==

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T11:49:34Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: /* Прізвище, ім'я, по-батькові */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Пустовойт Сергій Вячеславович

==Регіон==

==Місце роботи==

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T11:46:26Z

Пустовойт Сергій Вячеславович:

==Прізвище, ім'я, по-батькові==

==Регіон==

==Місце роботи==

==Посада==

==Категорія==

==Випускний проект==

==Контакти==

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Пустовойт Сергій Вячеславович

2015-02-25T11:46:05Z

Пустовойт Сергій Вячеславович: Створена сторінка: {subst:Шаблон:Сторінка користувача}}

{subst:Шаблон:Сторінка користувача}}