HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-19T12:29:33Z

Сергій: /* Історія навчального закладу */

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
<nowiki>Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і
п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища
та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював
Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12.
Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну
школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це
дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського
окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той
час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була
школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було
відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах
господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної
будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на
шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання
проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р.
було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця
робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6
та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.
[[Файл:Example.jpg]]
Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.</nowiki>

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського
училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної
Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За
зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його
батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у
будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному
технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після
закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його
ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію
«Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.
З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У
1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера
Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже
був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР,
а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку
в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в
Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений
золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році
на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується
другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року
Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби
дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі
«Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної
боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона
А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви,
де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби.
У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року.
Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор
навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній
день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий
чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]
Пустовойт С.В.

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-19T12:11:24Z

Сергій: /* Історія навчального закладу */

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
<nowiki>Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і
п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища
та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював
Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12.
Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну
школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це
дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського
окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той
час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була
школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було
відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах
господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної
будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на
шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання
проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р.
було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця
робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6
та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.</nowiki>

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського
училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної
Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За
зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його
батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у
будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному
технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після
закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його
ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію
«Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.
З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У
1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера
Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже
був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР,
а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку
в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в
Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений
золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році
на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується
другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року
Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби
дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі
«Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної
боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона
А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви,
де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби.
У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року.
Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор
навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній
день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий
чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]
Пустовойт С.В.

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-19T12:10:17Z

Сергій: /* Історія навчального закладу */

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
<nowiki>Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і
п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища
та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював
Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12.
Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну
школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це
дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського
окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той
час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була
школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було
відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах
господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної
будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на
шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання
проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р.
було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця
робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6
та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.</nowiki>

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського
училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної
Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За
зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його
батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у
будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному
технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після
закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його
ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію
«Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.
З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У
1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера
Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже
був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР,
а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку
в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в
Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений
золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році
на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується
другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року
Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби
дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі
«Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної
боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона
А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви,
де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби.
У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року.
Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор
навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній
день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий
чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.
[http://yandex.ua/images/search?text=%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%20%E2%84%96%207%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BF&img_url=http%3A%2F%2Fimg-fotki.yandex.ru%2Fget%2F5414%2F66108321.40%2F0_88b52_62ac50bb_XL&pos=0&rpt=simage&pin=1 Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького]

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]
Пустовойт С.В.

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-19T07:16:02Z

Сергій: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
<nowiki>Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і
п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища
та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював
Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12.
Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну
школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це
дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського
окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той
час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була
школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було
відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах
господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної
будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на
шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання
проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р.
було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця
робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6
та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.</nowiki>

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського
училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної
Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За
зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його
батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у
будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному
технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після
закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його
ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію
«Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.
З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У
1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера
Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже
був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР,
а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку
в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в
Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений
золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році
на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується
другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року
Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби
дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі
«Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної
боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона
А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви,
де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби.
У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року.
Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор
навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній
день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий
чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]
Пустовойт С.В.

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-18T11:28:35Z

Сергій: /* Історія навчального закладу */

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
<nowiki>Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і
п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища
та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював
Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12.
Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну
школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це
дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського
окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той
час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була
школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було
відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах
господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної
будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на
шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання
проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р.
було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця
робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6
та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.</nowiki>

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського
училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної
Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За
зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його
батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у
будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному
технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після
закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його
ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію
«Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.
З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У
1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера
Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже
був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР,
а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку
в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в
Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений
золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році
на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується
другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року
Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби
дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі
«Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної
боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона
А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви,
де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби.
У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року.
Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор
навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній
день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий
чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-18T11:27:48Z

Сергій:

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і
п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища
та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював
Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12.
Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну
школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це
дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського
окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той
час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була
школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було
відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах
господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної
будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на
шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання
проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р.
було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця
робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6
та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського
училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної
Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За
зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його
батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у
будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному
технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після
закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його
ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію
«Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.
З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У
1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера
Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже
був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР,
а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку
в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в
Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений
золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році
на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується
другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року
Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби
дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі
«Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної
боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона
А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви,
де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби.
У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року.
Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор
навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній
день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий
чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-18T11:22:49Z

Сергій:

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
<nowiki>Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і
п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища
та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював
Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12.
Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну
школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це
дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського
окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той
час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була
школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було
відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах
господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної
будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами.
Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на
шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання
проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р.
було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця
робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6
та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.</nowiki>

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського
училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної
Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За
зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його
батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у
будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному
технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після
закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його
ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію
«Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі.
З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У
1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера
Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже
був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР,
а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку
в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в
Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений
золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році
на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується
другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року
Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби
дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі
«Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної
боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона
А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви,
де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби.
У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року.
Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор
навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній
день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий
чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-18T11:19:14Z

Сергій:

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
<nowiki>Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.</nowiki>

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

2015-02-17T12:50:28Z

Сергій: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Історія навчальних закладів}}

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

М. Конотоп

2015-02-17T12:49:25Z

Сергій:

[[Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького]]

М. Конотоп

2015-02-17T12:48:52Z

Сергій: Створена сторінка: Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького

Шаблон:Історія навчальних закладів

2015-02-17T12:46:28Z

Сергій: /* Відомі випускники */

<noinclude>
{| border=1 width="100%"
|bgcolor=floralwhite|
<center>'''УВАГА! Шановні користувачі! Перед Вами шаблон. Вносити зміни до нього заборонено!'''

'''Як його використовувати? '''
Даний шаблон використовують при заповненні категорії '''Історія навчальних закладів''' 
Натискаєте по обраному місту (району), в вікні, що відкриється натискаєте вкладку '''редагувати''', вписуєте повну назву навчального закладу, натискаєте кнопку '''Зберегти сторінку''' 
натискаєте по назві Вашого навчального закладу, в вікні, що відкриється натискаєте вкладку '''редагувати''', вписуєте '''<nowiki>{{subst:Шаблон:Історія навчальних закладів}}</nowiki>''' 
натискаєте кнопку '''Зберегти сторінку''', перед Вами з'являється шаблон з відповідними пунктами; 
навпроти кожного пункту по черзі натискаєте '''[ред.]''' та вносите дані; 
натискаєте '''Зберегти сторінку'''.
</center>
|}
</noinclude>

'''Конотопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 імені Григорія Гуляницького'''

41605,
Україна,
Сумська область,
м.Конотоп,
вул. Конотопських партизан 27

==Історія навчального закладу==
Історія Конотопської загальноосвітньої школи №7 сягає своїми коренями у глибину століть і є історією двох шкіл №6 і №7.
Першими осередками писемності в державі і в краї були церкви і монастирі. Так, наприкінці XVII ст. у Конотопі був кам'яний собор і п'ять церков, при кожній діяли школи, головною з яких була Миколаївська на Загребеллі. Згодом у місті відкриваються повітові училища та гімназії.
У 20-ті роки XX ст. почалася розбудова нової системи народної освіти. Конотопським повітовим відділом народної освіти, який очолював Смоловик Я.Г., всі школи міста, в тому числі і приватні, були реорганізовані в семирічні трудові школи. Усього було їх відкрито 12. Богоявленська та Миколаївська церковно¬парафіяльні школи разом з початковим училищем міста були перетворені в Загребельську семирічну школу, котра знаходилась по вулиці Петровського.
З 1918 до 1929 року школа № 7 була початковою, знаходилася у приміщенні колишньої Богоявленської церковно-парафіяльної школи (нині це дитячий садок № 5 по вул. Пушкіна), її завідувачем та вчителем 1-4 класів був Маїрко Григорій Григорович.
На Загребеллі по вул. Механічній функціонувала світська школа, яка у 1933 році була переведена у колишнє приміщення Конотопського окрвиконкому (нині вул. Конотопських партизан) і почала працювати як початкова школа № 6. Розміщувалася вона у двох будівлях, які на той час були відокремленими. У правому крилі у зведеному класі навчалися учні переростки, у лівому крилі приміщення - учні початкових класів.
Першим шкільним приміщенням, збудованим у радянські часи, у м. Конотопі та зданим в експлуатацію у 1928 – 1929 навчальному році, була школа №7, що знаходилась на мальовничому правому березі р. Єзуч, у районі Загребелля.
Спочатку у школі було лише 4 класи та один клас учнів-підлітків, яких називали «переростками». Незабаром, в цьому ж році (1929), було відкрито п'ятий клас.
Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі, в 1943 році, почалися відновлювальні роботи на об'єктах господарського призначення. Частина коштів виділялася і на відновлення нормальної роботи освітніх закладів міста. Завдяки методу «народної будови» до початку зими 1943 року було приведено в належний стан приміщення шкіл № 6 та № 7, де розпочались регулярні заняття зі школярами. Матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів було вкрай бідним, тому учителям приходилось дуже важко. Діти вчились писати на шматочках газет, які приносили з дому. Харчування було нерегулярним.
У 1944 році школи № 6 та № 7 перепрофілюють, і вони розпочинають новий навчальний рік як чоловіча (школа №6) і жіноча (школа №7).
У 1951 році відбувся випуск учнів шкіл № 6 та № 7, які розпочали своє навчання відразу після визволення міста. Подальше їх навчання проходило в інших школах Конотопа та навчальних закладах. Значна частина випускників працювала на підприємствах міста. У 1953-1954 н. р. було введено в місті спільне навчання хлопчиків і дівчат. Школа № 6 працювала як початкова, № 7 як восьмирічна.
У 1956-1957 н. р. в школах міста приділялася велика увага виготовленню наочних посібників та діючих моделей. Особливо успішно ця робота проводилася в середніх школах №2, №4, №5 та восьмирічній школі №7.
У 1965 році по вулиці Петровського було збудоване ще одне приміщення школи № 7 із спортивним залом та майстернею, а у 1968 році школи №6 та №7 були об'єднані в одну школу №7, яка отримала статус середньої і у 1970 році здійснила перший випуск 10 класу.

Першим директором школи був Лисенко Григорій Омелянович, який викладав учням основи природознавства.
У 1944 році директором чоловічої школи було призначено Забіяку Василя Якимовичам, а жіночої - Косач Ольгу Михайлівну.
З 1970 по 1980 рік директором школи був Шульженко Федір Іванович, котрий приклав багато зусиль для зміцнення матеріально-технічної бази школи.
З 1980 по 1982 рік директором школи працював Воробей Микола Миколайович.
З 1982 по 1995 рік педагогічний колектив школи очолювала Голуб Зінаїда Іванівна, досвідчений, ініціативний та вимогливий педагог.
Директором школи з 1996 по 1998 роки був випускник школи №7 Бібик В.В.
У період з 1998 по 2002 роки директорами школи були Лемещук С.Х., Заїка О.С.
З 2002 року колектив школи очолює Пустовойт Сергій В’ячеславович.

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

Випускник школи П. І. Руденко за героїзм і мужність у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Народився 15 січня 1919 року в с. Раки Конотопського району в сім’ї робітника. У 1934 закінчив семирічну школу №7 і вступив до фабрично-заводського училища при Конотопському електромеханічному заводі «Червоний металіст». Працював слюсарем, одночасно навчався в міському аероклубі. До червоної Армії в 1939 році пішов уже добре обізнаним з льотною справою. Брав участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками з осені 1941 роки. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений 2 орденами Червоного Прапора.
Сур. Є.Г.- бізнесмен, меценат, людина з великим серцем і щедрою душею, справжній патріот рідної землі. Народився він у сім’ї педагогів. Його батько Георгій Семенович викладав фізику в Конотопському філіалі Харківського політехнічного інституту, а після закриття філіалу, з 1980 року – у будівельному технікумі ім. Новикова. Мати Гертруда Петрівна викладала хімію та працювала методистом у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі. Євген з 1965 по 1975 роки навчався у школі №7, потім у Московському інституті інженерів транспорту на факультеті «Мости і тунелі», після закінчення якого з 1983 року працював на дільниці БАМу у м. Тинда Амурської області майстром, прорабом, начальником дільниці. У 1991 році за його ініціативи та підтримки колег у місті Білогорську на Далекому Сході була створена будівельна організація, яка з часом переросла у будівельну компанію «Мост». Сур Є.Г. є головою ради директорів групи компанії «Мост».
Триразовий олімпійський чемпіон та багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби М.Маміашвілі, народився 21 жовтня 1963 року в м. Конотопі. З 1970 року по 1978 навчався в ЗОШ №7. У 1974 році він почав займатися класичною боротьбою в ДЮСШ, першим тренером був Анатолій Семенович Єфремов. У 1978 році М. Маміашвілі їде до Москви, де продовжує заняття з боротьби в центрі Олімпійської підготовки «Трудові резерви», під керівництвом тренера Задиханова. У 1983 році в м. Києві він стає чемпіоном світу з боротьби серед дорослих у ваговій категорії 74 кг. У 17 років Михайло Маміашвілі уже був майстром спорту, переможцем ІІІ Всесвітніх ігор молоді (1982 р.), чемпіоном світу серед юніорів, чемпіоном VІІ літньої Спартакіади народів СРСР, а в 1983 році стає чемпіоном Союзу. У 1984 році виграв Кубок світу у Фінляндії та завоював бронзову медаль на першості Європи. У 1985 році на Суперкубку в місті Токіо знову стає чемпіоном світу, був нагороджений поясом чемпіона світу з греко-римської боротьби. У 1986 році Михайло Маміашвілі завойовує в Греції звання чемпіона Європи з греко-римської боротьби, а в Угорщині – чемпіона світу. За підсумком року, як кращий борець світу, був нагороджений золотим поясом, затвердженим Міжнародною Федерацією боротьби. У 1988 році в Норвегії Михайло Маміашвілі перемагає на Чемпіонаті Європи. У 1988 році на Олімпійських іграх в Сеулі отримує титул Олімпійського чемпіона у ваговій категорії 82 кг. Він знову стає найкращим борцем світу та нагороджується другим золотим поясом Міжнародної Федерації боротьби. У 1991 році він залишає великий спорт і з 1992 року розпочинає тренерську роботу. З 1995 року Михайло Маміашвілі стає віце-президентом Федерації спортивної боротьби в Росії, у 1997 – її президентом.
Цвір Сергій Анатолійович з 1981 по 1987 рік навчався в загальноосвітній школі №7. З 1982 року почав займатися в секції греко-римської боротьби дитячої юнацької спортивної школи. Першим тренером Сергія був А. С. Єфремов. У 1987 році займає І місце на 16 Республіканському юнацькому турнірі «Олімпійські надії» в м. Луцьку. 1988 рік – І місце в традиційному турнірі, присвяченому пам’яті Двічі Героя Радянського Союзу С. Супруна з класичної боротьби (м. Суми). У цьому ж році займає І місце у Всесоюзному юнацькому турнірі з класичної боротьби на приз двократного Олімпійського чемпіона А. Колачинського у ваговій категорії 50 кг. З 1988 року Сергій навчається в Київському училищі Олімпійського резерву. У 1991 році переїжджає до Москви, де починає тренування в Московському міському фізкультурно-спортивному об’єднанні, отримує кваліфікацію майстер спорту з греко-римської боротьби. У 1995 році завойовує титул чемпіона Європи та світу, а в 1996 році Цвір Сергій зарахований до Олімпійської збірної Росії.
Тельний І. Р. - майстер спорту міжнародного класу. Навчався у ЗОШ №7 м. Конотопа з 1977-1987 роки. Заняття стрільбою розпочав з 1983 року. Першим тренером був його батько Тельний Ростислав Анатолійович, майстер спорту з кульової стрільби. Після в служби в лавах Радянської армії Ігор навчається у Львівському державному інституті фізичного виховання (1991-1996). З 1988 року був членом збірної СРСР, а з 1992 року і по сьогоднішній день – член національної збірної України із стендової стрільби. У 1989 році отримав звання майстер спорту міжнародного класу. Багаторазовий чемпіон СРСР, України та призер міжнародних змагань, чемпіон та призер змагань на Кубок України та Європи, рекордсмен України із стендової стрільби.

==Навчальний заклад сьогодні==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Шаблон:Історія навчальних закладів

2015-02-17T12:41:35Z

Сергій: /* Директори */

Шаблон:Історія навчальних закладів

2015-02-17T12:36:54Z

Сергій: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

Шаблон:Історія навчальних закладів

2015-02-17T12:28:29Z

Сергій:

Шаблон:Історія навчальних закладів

2015-02-17T12:27:53Z

Сергій: /* Адреса навчального закладу */

Шаблон:Історія навчальних закладів

2015-02-17T12:26:23Z

Сергій:

Шаблон:Історія навчальних закладів

2015-02-17T12:24:26Z

Сергій: /* Повна назва навчального закладу */