HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-13T10:47:48Z

Усікова Любов Василівна: /* Адреса навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДНЗ "СВПУБА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце. У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===
Кастін Руслан Олександрович
учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» має державні та відомчі нагороди: Диплом за зайняте ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва (2009), Диплом за зайняте ІІ місце у письмовому турі другого етапу Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2009), Диплом за зайняте ІІІ місце у другому етапі ХІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте ІІ місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва (2011), Диплом за зайняте І місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів (2011).
Кастін Руслан Олександрович навчався в ДПТНЗ «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2009 року за професією «Оператор комп'ютерного набору, оператор комп'ютерної верстки» .Учень мав достатній рівень навчальних досягнень, з більшості предметів загальноосвітнього з професійно-теоретичного рівня мав бали творчого рівня.
Руслан є дипломантом других етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Протягом навчання у ліцеї виявляв активність у громадській та суспільно-корисній роботі навчального закладу та групи. Учень зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, сумлінним. Руслан завоював авторитет і повагу як серед своїх одногрупників, так і серед інших учнів ліцею. Завжди доброзичливий, привітний, чемний, толерантний, завжди готовий відгукнутися на прохання, підтримати друзів, допомогти.
З повагою ставиться не лише до дорослих, а й до своїх однолітків. Брав активну участь в художній самодіяльності ліцею (ведучий), у спорті (легка атлетика), олімпіадах та позаурочних заходах. Руслан являвся Президентом Ради учнівського самоврядування Сумської області

Лебець Артем Вячеславович учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
мав державні та відомчі нагороди: Диплом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за зайняте VІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів професійно-технічних-навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів», 2014 рік; Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» у 2013-2014 навчальному році (наказ №186-ОД від 04.04.2014р.); Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад зі спеціальних дисциплін за напрямками підготовки серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у 2013-2014 навчальному році .
Лебець Артем навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2011 року . Мав переважно високий рівень навчальних досягнень, отримав диплом з відзнакою. Активний учасник громадського та спортивного життя ліцею. Лебець А. – староста групи. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним учнем, який творчо, ініціативно виконує свої обов’язки. Користувався повагою серед однокурсників, завжди доброзичливий, відгукується на прохання, підтримує друзів у скрутну хвилину. Кандидатура Лебця Артема В’ячеславовича рекомендована педагогічною радою колективу державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» до занесення до Книги рекордів освіти Сумщини.

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав Михайлович]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:29:27Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)
Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .
Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].
За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)
Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.
Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)
Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльност.Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:24, 12 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:28:44Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)
Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .
Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].
За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)
Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.
Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)
Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльност.Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.
'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:24, 12 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:26:01Z

Усікова Любов Василівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)
Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .
Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].
За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)
Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.
Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)
Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і
методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».
Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.
Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.
'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.
Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:24, 12 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:25:15Z

Усікова Любов Василівна: /* Консультації */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)
Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)
Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і
методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».
Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.
Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.
'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.
Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:24, 12 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:24:50Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)
Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і
методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».
Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.
Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.
'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.
Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:24, 12 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:24:24Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і
методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».
Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.
Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.
'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.
Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:24, 12 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:23:38Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і
методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».
Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.
Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.
'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.
Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T19:22:37Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

'''1.'''Я вважаю, що модель сучасної історичної освіти буде мати позитивний результат, якщо вона не буде трактувати події, явища, процеси на угоду правлячим верхівкам.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 22:22, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)
'''1.'''Поняття "компетентність " (лат. competens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.
Зміст психолого-педагогічних знань визначається навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою гуманістично орієнтованого мислення педагога.
Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання.
Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що грунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).
Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.
1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.
2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.
3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.
4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.
Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь
'''2.'''Поняття компетентності запозичене із педагогічної лексики Заходу, й останнім часом його досліджують в багатьох міжнародних організаціях, - вони висувають свої рекомендації щодо формування компетентності. Компетентність визначається як «спроможність людини відповідати на соціальні та індивідуальні потреби, здійснювати діяльність, виконувати роботу або завдання кваліфіковано».
Людина може бути компетентною лише завдяки своїм зусиллям, здобувши певні інформаційні ресурси, застосувавши різні моделі поведінки та обравши з них той, що найбільш відповідає власній натурі.
Виробленню цих рис може сприяти застосування інноваційних технологій, а також методів навчання в освітньому процесі. О. О. Марковська говорить про технологію вдосконалення цілісного мислення, як про спрямовану на розвиток навчальних дій, як про інноваційну технологію навчання сучасного соціуму . Уміння навчатися забезпечує студента можливістю здійснювати навчальну діяльність самостійно, визначати мету навчання, шукати і на ділі використовувати джерела та засоби її досягнення, вміти оцінювати й контролювати навчальну діяльність та отримані результати; створює умови для розвитку людини та її реалізації на «вмінні навчатися», а також дозволяє здобути досвід співпраці з дорослими й однолітками (в дорослому житті цей досвід забезпечить особистість готовністю до постійної освіти, високу професійну й соціальну мобільність); забезпечує краще засвоєння знань, формування картини світу, вироблення навичок і вмінь, вироблення компетенцій в усіх галузях знань, навіть у професійній діяльності.
'''3.'''Так професійна компетентність викладача і предметні компетенції студента тісно між собою пов'язані, наприклад,технологія формування критичного мислення є педагогічною системою, яка спрямована на формування аналітичного мислення у студента. Мета технології полягає в тому, щоб навчити студента протягом навчального курсу сприймати, розуміти, порівнювати зі своїм досвідом і формулювати власне аналітичне судження на її основі. Технологія формування критичного мислення ґрунтується на деяких засадах і принципах, як і інші навчальні технології. Д. М. Шакірова виділяє наступні принципи розвитку володіння критичного мислення: принцип інформаційної насиченості у навчальному і практичному матеріалі; принцип комунікативності в осмисленні проблем та їх обговоренні; принцип соціальної обумовленості предмета, що осмислюється; принцип проблемності змісту матеріалу; принцип істинності, науковості і доступності інформації; принцип мотивації і потреби отримувати знання; принцип спадковості навчання мисленню. На окремих етапах навчання формуванню критичного мислення треба удаватися до самих різних методів. Наприклад, базові заняття передбачають використання, методу структурованого огляду, тобто знаємо – хочемо дізнатися – вже дізналися, навчання у парах, лінія цінностей, узагальнення в парах, «мозковий штурм», пошук запитань, дошка запитань, спрямоване навчання.
Усі ці технології спрямовані на реалізацію розвитку мислення, вироблення вміння знаходити рішення у проблемній ситуації, які можуть бути запроваджені й на заняттях з однаковою ефективністю. Таким чином, формування предметної компетентності на заняттях цілком можливе за допомогою використання інноваційних методів навчання у цілком несподіваних ситуаціях і на непрофільних дисциплінах.

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T18:29:57Z

Усікова Любов Василівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)
'''1.'''При оцінюванні потрібно враховувати знання, вміння та навички учнів, але виходячи з індивідуального та диференційованого підходу.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:29, 12 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T17:10:55Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робити помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T17:09:00Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E

'''1'''ППЗ у навчально-виховному процесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робитим помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T17:06:43Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (E
'''1'''ППЗ у навчально-виховному прцесі відіграють таку роль:
ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робитим помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T17:04:30Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (EEST) '''1.''ППЗ у навчально-виховному прцесі відіграють таку роль:'ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
-допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робитим помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T17:01:08Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====

Шановна пані Любове!

Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: "Методика роботи з історичними джерелами". На моїй сторінці обговорення [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] ви знайдете теоретичний матеріал з теми. Ознайомившись з матеріалом, дайте відповіді на питання:

1. Яку роль у вивченні історії Ви відводите історичним джерелам?

2. Чи можна вивчати історію без історичних джерел?

Свої відповіді обгрунтуйте прикладами з Вашої практики.

Дякую за роботу. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:30, 21 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Світлана Миколаївна!
'''1.'''Робота з історичними джерелами мною використовується як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. Чому? Тому що:
1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.
2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове розв’язання проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.
3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.
4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.
'''2.''' Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником.
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.
Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості та їх застосування в пізнанні й осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів. Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично — це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.
Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.
Головною метою педагогічної діяльності вчителя історії вважаю:
1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх;
2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем;
3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.
Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Державному стандарті базової та повної середньої освіти , навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. Формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».
При виборі форм організації навчальної діяльності учнів слід враховувати такі фактори, що впливають на вибір історичного джерела:
— оновлення змісту історичної освіти;
— переведення старшої школи на профільне навчання;
— вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.
Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв’язок з програмовим матеріалом.Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом в цьму їм допомогає пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела»
Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами учням можна ставити проблемні завдання, які навчають виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела.
У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал потребує більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань. На цьому етапі використовуються історичні джерела для складання портретів історичних осіб. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.
У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:
— для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку;
— для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ;
— для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації;
— для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи.
Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання.
Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела.
Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність такого алгоритму в роботі з ними:
1. Відбір документів.
2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.
3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.
4. Дотримання під час аналізу документа таких етапів:
а) первинний аналіз джерела — дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення;
б) інтерпретація історичного змісту джерела — звертається увага на історичність ситуації, на важливість документа та його роль і місце в даному історичному контексті.
5. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.
Важливим компонентом історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких належать: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагають на моїх уроках «Алгоритми вивчення історії», які роздруковані для кожного учня.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:11, 23 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівна!
'''Пропоную вашій увазі наступну лекцію з методики викладання історії.''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть на мою сторінку обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. Тема ''Нетрадиційні форми навчання у сучасному навчальному закладі''.

Як Ви вважаєте, чи потрібно сьогодні використовувати нетрадиційні форми та методи навчання, чи не приведе це до "загравання", а навчання відійде на другий план?
Дякую за увагу. Бажаю натхнення!!!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:35, 28 січня 2015 (EEST)
Доброго дня,Світлана Миколаївна!
Я вважаю, що нетрадиційні форми навчання потрібно використовувати, але не слід перетворювати урок у гру тому,що для учнів повинна існувати схема проведення уроку,а на кожному уроці застосовувати різні форми ні до яких позитивних результатів це не приведе. І не кожен викладач здатен на високому рівні, згідно вимог провести нетрадиційний урок.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:30, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю!
'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом "Сучасні підходи до оцінювання рівня навчальних досягнень школярів на уроках історії " (з підручника О.Пометун, Г.Фрейман "Методика навчання історії в школі"). Інтерес з цієї проблематики може представляти також матеріал, викладений на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.

Ознайомившись з матеріалом на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] дайте відповіді на питання:

1. В чому Ви вбачаєте значення оцінювання у ВНЗ та ПТНЗ?

2. Яку роль , на Вашу думку, повинна відігравати оцінка: діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну чи іншу?

3. Запропонуйте, будь ласка, Ваш підхід до проблеми оцінювання знань, вмінь, навичок учнів у процесі навчання історії.

Дякую за увагу. Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:15, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Значення оцінювання полягає в тому, що воно організовує студента, мотивує і стимулює його діяльність, а для деяких учнів оцінка виступає як критерій змагальності з іншими.
'''2.'''Я вважаю,що всі функції:діагностуючу, стимулюючу, заохочувальну і мотивуючу.
'''3.'''Якщо ми на уроках використовуємо індивідуальний та диференційований підхід то при оцінюванні ми також повинні користуватись даним критерієм. Адже кожен учень володіє певними знаннями, вміннями та навичками і ми намагаємося створити для них "ситуцію успіху".--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:58, 12 травня 2015 (EEST)
Доброго дня!
'''Знайомимося з новою темою ''' ''Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час''. З текстолм лекції Ви можете познайомитись на моїй сторінці обговорення:[[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]]. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

1.Як Ви вважаєте яку роль повинні відігравати ППЗ у навчально - виховному процесі в сучасних ВНЗ та ПТНЗ? Свою відповідь обгрунтуйте.
2.Чи потрібно сьогодні викладачеві вміти створювати електронні посібники та інші ППЗ? Свою думку доведіть.
Дякую. Бажаю натхнення!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 10 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''ППЗ як і підручник (навчальна книга) може:
- відображати зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню.
- інформацію передавати не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках, схемах, динаміці
- управляти пізнавальною діяльністю учнів (сценарій навчального процесу)
- бути самостійним джерелом інформації
ППЗ як і наочність
- допомагають у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Дослідження фізіологів показали, що 80% інформації людина одержує через зоровий аналізатор. Пропускна здатність каналів прийому й обробки інформації по лінії "вухо-мозок" дорівнює 50000 біт/с, а по лінії "око-мозок" - 50000000 біт/с.
Ці дані дозволяють зробити висновок про необхідність обов'язкового поєднання учителем словесних і несловесних (зорових, наочних) методів навчання.
ППЗ як технічний засіб навчання забезпечує
- інформаційну насиченість навчально-виховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань.
- подолання часових і просторових меж, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;
- реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.
За способами впливу на учнів ППЗ поєднує візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові) впливи:
- демонстрація предметів у статиці і динаміці
- схематична, таблична, текстова інформація
- звукозаписи тощо
ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
- Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
- У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
- У навчальному режимі;
- У індивідуальній роботі з учнями;
- У режимі самонавчання;
- У режимі графічної ілюстрації.
'''2.'''Так потрібно, але якщо викладач на високому рівні володіє ПК.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:52, 12 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, колего!
Сьогодні ми з Вами будемо працювати 2 пари.
Наша тема '''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''.Така цікава і благодатна тема! Запрошую Вас переглянути теоретичний матеріал на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]] і виконати наступні завдання:
Для чого взагалі необхідні межпредметні звязки на уроках історії, адже історія і так охоплює коло різноманітних дисциплін. Це і культура, уі економіка, і математика, і астрономія, і література тощо. Можливо у навчальному закладі необхідно залишити вивчення історії, як всеохоплючої дисципліни. А як думаєте Ви? Відповідь обгрунтуйте.
Дякую і бажаю натхнення! --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:35, 26 лютого 2015 (EEST)
'''1.'''Я вважаю, що історія повинна займатися вивченням подій, явищ, процесів, а це і економіка, і література, і матеметика, і географія, і фахові знання,і політологія для того, щоб робити висновки і не робитим помилок в подальшому, наприклад, проблема Придністров'я і Донбасу одна - мова. І в кожній країні існує народне прислів'я ,яке зводиться до одного, що хто не знає минулого , той не має майбутнього.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 19:41, 12 травня 2015 (EEST)

Вітаю Вас! Сьогодні ми працюємо 4 години. Пропоную до Вашої уваги останню лекцію з методики викладання історії '''Специфіка викладання історії''', познайомитись з якою Ви можете на моїй сторінці обговорення: [[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна]].
Поясніть , будь ласка, в чому Ви вбачаєте специфіку викладання історії і суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування освіти у ВНЗ та ПТНЗ.
'''1.''' Специфіка викладання історії та суспільних дисциплін полягає в тому, що вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “. За короткий час в Україні створену нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки, яка була завжди властива українському народові. За останні роки сформувався новий образ учителя історії. Сучасному вчителю історії мають бути притаманні такі риси:
Державницька свідомість. В непростих сучасних трансформацій українського суспільства від тоталітаризму до демократії, правової держави, громадянського суспільства вчитель є провідником державницьких ідей, послідовно наголошує на історичні традиції та прагнення українського народу до свободи, незалежності власної держави. Спираючись на багатий історичний та літературний матеріал він змальовує героїчні постаті князів, гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, простих людей, для яких державність України завжди була найвищим життєвим сенсом. Саме вони та їх справи повинні стати яскравим прикладом для учнівської молоді.
Професійна майстерність. Цей аспект охоплює дві сторони питання: вільне володіння історичним матеріалом, постійне вдосконалення своїх знань, напружена робота над собою, а також оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інтерактивними методами навчання, які зможуть давати вагомі результати у навчанні та вихованні учнів. Вчитель історії ніколи не стоїть на місці, знаходиться в постійному пошуку. Він самостійно конструює оригінальні педагогічні прийоми навчання, створює власну педагогічну лабораторію.
Гуманістична спрямованість викладання – якісно новий момент в навчанні історії. Адже в центрі історичних подій не стоять партії, класи, рухи, а конкретні люди з її постійними життєвими потребами. Звернення до особистості, духовних цінностей утвердження високих моральних норм якнайкраще відповідає ідеям Конституції України: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
Демократизм. В процесі навчання та виховної роботи дає можливість педагогу знайти свій особистий підхід до кожної дитини. Вчитель не тільки сприймає, а всебічно підтримує право кожного учня на власне бачення історичних подій, яке може відрізнятись від позиції педагога та авторів підручників. Історичний плюралізм, багатоманітність відкривають пере учнями шляхи до подальшого пізнання, а не до простого засвоєння “суми знань”. Демократизм навчання передбачає всебічну педагогіку співробітництва, атмосферу дружби взаємоповаги та чуйності вчителя та його вихованців.
Особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують у учнів інтерес до навчального предмету, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній вчитель завжди бачить у своїх вихованцях перш за все особистість, а лише потім учня. Зовнішній вигляд, емоційність мови, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом ля школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.
Відповідно до концепції історичної освіти України визначаються основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:
(науковість) введення в науковій обіг нових історичних матеріалів, документів, маловідомих джерел, використання тільки перевірених посилань на публікації, які мають під собою історичні факти; застосування найновіших педагогічних технологій;
(об’єктивність) відхід від штампів, ідеологічних стереотипів, політичної кон’юнктури, відображення історичних діячів, політичних рухів без фальсифікацій і міфотворень;
(демократизм) широкий простір для творчої роботи вчителя, вибір педагогом різноманітних форм, методів і прийомів викладання, педагогіка співробітництва, формування критично-аналітичного мислення учнів;
(гуманізм) виховання у молоді в процесі викладення високих моральних і духовних цінностей, досягнення розуміння, що найвищим ідеалом суспільства є життя людини, її права і свободи, добробут, зростаючі матеріальні і духовні потреби; заперечення воєн, расової чи національної виключності;
(національний компонент) постійне звернення до великої історичної, культурної спадщини українського народу, його демократичних та гуманістичних традицій, споконвічного прагнення до незалежності; вивчення історії своєї країни, рідного краю;
(цивілізаційність) усвідомлення особливих та загальних закономірностей розвитку суспільних процесів, підхід до вивчення історії за планом: історія рідного краю – національна історія – історія Європи – історія Американського континенту, Азії і Африки; розгляд і аналіз історичних явищ без ідеологічних догм, враховуючи політичний, економічний, теологічний, географічний і психологічні фактори.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 20:01, 12 травня 2015 (EEST)
Бажаю успіхів.

Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 3 березня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====

==== Консультації ====

Доброго дня, сьогодні з 15.30 по 16.50 у нас з Вами час для консультації. Якщо у Вас виникли запитання, я буду рада відповісти на них.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 15:30, 5 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Чекаю на Вші запитання. З повагою, --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 09:32, 6 травня 2015 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

Доброго дня!
Запрошую Вас взяти участь у тематичній дискусії '''''Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти''''' .

Правила участі у дискусії Ви можете пригадати за посиланням: [[Дискусійний майданчик]].

За посиланням теми нашої інтернет - дискусії [[Особливості оцінювання з історії та суспільних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої та професійно - технічної освіти]]. Ви зможете познайомитись з джерелами та висловити власні судження щодо даної проблеми. Я гадаю, що моє провокаційне запитання заохотить Вас до активної участі у обговоренні.

Бажаю успіху!--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 14:08, 27 лютого 2015 (EEST)

Доброго дня!
Продовжуємо нашу дискусію. Як Ви важаєте, що повинно враховуватись при оцінюванні навчальних досягнень студентів: знання, вміння, навички, вихованість, культурність, компетентність студента чи щось інше? Запропонуйте свої критерії оцінювання.

Маю надію на співпрацю. Бажаю наснаги.--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 19 березня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Доброго дня, шановні колеги!
На сьогоднішньому занятті ми повинні провести модульний контроль. Модульний контроль є одним із видів контролю, який у Вас буде декілька разів: вхідне діягностування, поточний модульний контроль (з методики історії двічі), вихідне діагностування. Тому ваше завдання з модульного контролю № 1 полягає у наступному:
''запропонуйте модель сучасноїї історичної освіти у ВНЗ(ПТНЗ)''
Бажаю успіхів!
--[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:35, 12 березня 2015 (EEST)

Вітаю!
Модульний контроль №2 з методики викладання історії та суспільних дисциплін передбачає виконання Вами наступного задання:
1. Визначте (перерахуйте) професійні компетентності сучасного викладача суспільних дисциплін.
2. Визначте предметні компетентності студента.
3. Як Ви вважаєте чи повинні бути пов'язані між собою 1 та 2 складові?
Відповідь обгрунтуйте.
Дякую. Бажаю успіху. --[[Користувач:Луценко Світлана Миколаївна|Луценко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Луценко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 11:34, 6 травня 2015 (EEST)

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T16:41:36Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T13:26:36Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T12:52:44Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T11:58:53Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Теорія та методика фахової дисципліни Усікова Л.В.

2015-05-12T11:30:39Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:49:58Z

Усікова Любов Василівна: /* Відомі випускники */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце. У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===
Кастін Руслан Олександрович
учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» має державні та відомчі нагороди: Диплом за зайняте ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва (2009), Диплом за зайняте ІІ місце у письмовому турі другого етапу Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2009), Диплом за зайняте ІІІ місце у другому етапі ХІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте ІІ місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва (2011), Диплом за зайняте І місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів (2011).
Кастін Руслан Олександрович навчався в ДПТНЗ «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2009 року за професією «Оператор комп'ютерного набору, оператор комп'ютерної верстки» .Учень мав достатній рівень навчальних досягнень, з більшості предметів загальноосвітнього з професійно-теоретичного рівня мав бали творчого рівня.
Руслан є дипломантом других етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Протягом навчання у ліцеї виявляв активність у громадській та суспільно-корисній роботі навчального закладу та групи. Учень зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, сумлінним. Руслан завоював авторитет і повагу як серед своїх одногрупників, так і серед інших учнів ліцею. Завжди доброзичливий, привітний, чемний, толерантний, завжди готовий відгукнутися на прохання, підтримати друзів, допомогти.
З повагою ставиться не лише до дорослих, а й до своїх однолітків. Брав активну участь в художній самодіяльності ліцею (ведучий), у спорті (легка атлетика), олімпіадах та позаурочних заходах. Руслан являвся Президентом Ради учнівського самоврядування Сумської області

Лебець Артем Вячеславович учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
мав державні та відомчі нагороди: Диплом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за зайняте VІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів професійно-технічних-навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів», 2014 рік; Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» у 2013-2014 навчальному році (наказ №186-ОД від 04.04.2014р.); Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад зі спеціальних дисциплін за напрямками підготовки серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у 2013-2014 навчальному році .
Лебець Артем навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2011 року . Мав переважно високий рівень навчальних досягнень, отримав диплом з відзнакою. Активний учасник громадського та спортивного життя ліцею. Лебець А. – староста групи. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним учнем, який творчо, ініціативно виконує свої обов’язки. Користувався повагою серед однокурсників, завжди доброзичливий, відгукується на прохання, підтримує друзів у скрутну хвилину. Кандидатура Лебця Артема В’ячеславовича рекомендована педагогічною радою колективу державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» до занесення до Книги рекордів освіти Сумщини.

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:49:26Z

Усікова Любов Василівна: /* Кращі викладачі */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце. У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===
Кастін Руслан Олександрович
учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» має державні та відомчі нагороди: Диплом за зайняте ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва (2009), Диплом за зайняте ІІ місце у письмовому турі другого етапу Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2009), Диплом за зайняте ІІІ місце у другому етапі ХІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте ІІ місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва (2011), Диплом за зайняте І місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів (2011).
Кастін Руслан Олександрович навчався в ДПТНЗ «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2009 року за професією «Оператор комп'ютерного набору, оператор комп'ютерної верстки» .Учень мав достатній рівень навчальних досягнень, з більшості предметів загальноосвітнього з професійно-теоретичного рівня мав бали творчого рівня.
Руслан є дипломантом других етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Протягом навчання у ліцеї виявляв активність у громадській та суспільно-корисній роботі навчального закладу та групи. Учень зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, сумлінним. Руслан завоював авторитет і повагу як серед своїх одногрупників, так і серед інших учнів ліцею. Завжди доброзичливий, привітний, чемний, толерантний, завжди готовий відгукнутися на прохання, підтримати друзів, допомогти.
З повагою ставиться не лише до дорослих, а й до своїх однолітків. Брав активну участь в художній самодіяльності ліцею (ведучий), у спорті (легка атлетика), олімпіадах та позаурочних заходах. Руслан являвся Президентом Ради учнівського самоврядування Сумської області

Лебець Артем Вячеславович учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
мав державні та відомчі нагороди: Диплом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за зайняте VІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів професійно-технічних-навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів», 2014 рік; Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» у 2013-2014 навчальному році (наказ №186-ОД від 04.04.2014р.); Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад зі спеціальних дисциплін за напрямками підготовки серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у 2013-2014 навчальному році .
Лебець Артем навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2011 року . Мав переважно високий рівень навчальних досягнень, отримав диплом з відзнакою. Активний учасник громадського та спортивного життя ліцею. Лебець А. – староста групи. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним учнем, який творчо, ініціативно виконує свої обов’язки. Користувався повагою серед однокурсників, завжди доброзичливий, відгукується на прохання, підтримує друзів у скрутну хвилину. Кандидатура Лебця Артема В’ячеславовича рекомендована педагогічною радою колективу державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» до занесення до Книги рекордів освіти Сумщини.

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:48:55Z

Усікова Любов Василівна: /* Кращі викладачі */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце. У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===
Кастін Руслан Олександрович
учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» має державні та відомчі нагороди: Диплом за зайняте ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва (2009), Диплом за зайняте ІІ місце у письмовому турі другого етапу Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2009), Диплом за зайняте ІІІ місце у другому етапі ХІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте ІІ місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва (2011), Диплом за зайняте І місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів (2011).
Кастін Руслан Олександрович навчався в ДПТНЗ «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2009 року за професією «Оператор комп'ютерного набору, оператор комп'ютерної верстки» .Учень мав достатній рівень навчальних досягнень, з більшості предметів загальноосвітнього з професійно-теоретичного рівня мав бали творчого рівня.
Руслан є дипломантом других етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Протягом навчання у ліцеї виявляв активність у громадській та суспільно-корисній роботі навчального закладу та групи. Учень зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, сумлінним. Руслан завоював авторитет і повагу як серед своїх одногрупників, так і серед інших учнів ліцею. Завжди доброзичливий, привітний, чемний, толерантний, завжди готовий відгукнутися на прохання, підтримати друзів, допомогти.
З повагою ставиться не лише до дорослих, а й до своїх однолітків. Брав активну участь в художній самодіяльності ліцею (ведучий), у спорті (легка атлетика), олімпіадах та позаурочних заходах. Руслан являвся Президентом Ради учнівського самоврядування Сумської області

Лебець Артем Вячеславович учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
мав державні та відомчі нагороди: Диплом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за зайняте VІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів професійно-технічних-навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів», 2014 рік; Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» у 2013-2014 навчальному році (наказ №186-ОД від 04.04.2014р.); Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад зі спеціальних дисциплін за напрямками підготовки серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у 2013-2014 навчальному році .
Лебець Артем навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2011 року . Мав переважно високий рівень навчальних досягнень, отримав диплом з відзнакою. Активний учасник громадського та спортивного життя ліцею. Лебець А. – староста групи. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним учнем, який творчо, ініціативно виконує свої обов’язки. Користувався повагою серед однокурсників, завжди доброзичливий, відгукується на прохання, підтримує друзів у скрутну хвилину. Кандидатура Лебця Артема В’ячеславовича рекомендована педагогічною радою колективу державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» до занесення до Книги рекордів освіти Сумщини.

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:48:13Z

Усікова Любов Василівна: /* Кращі викладачі */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце. У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===
Кастін Руслан Олександрович
учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» має державні та відомчі нагороди: Диплом за зайняте ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва (2009), Диплом за зайняте ІІ місце у письмовому турі другого етапу Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2009), Диплом за зайняте ІІІ місце у другому етапі ХІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте ІІ місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва (2011), Диплом за зайняте І місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів (2011).
Кастін Руслан Олександрович навчався в ДПТНЗ «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2009 року за професією «Оператор комп'ютерного набору, оператор комп'ютерної верстки» .Учень мав достатній рівень навчальних досягнень, з більшості предметів загальноосвітнього з професійно-теоретичного рівня мав бали творчого рівня.
Руслан є дипломантом других етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Протягом навчання у ліцеї виявляв активність у громадській та суспільно-корисній роботі навчального закладу та групи. Учень зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, сумлінним. Руслан завоював авторитет і повагу як серед своїх одногрупників, так і серед інших учнів ліцею. Завжди доброзичливий, привітний, чемний, толерантний, завжди готовий відгукнутися на прохання, підтримати друзів, допомогти.
З повагою ставиться не лише до дорослих, а й до своїх однолітків. Брав активну участь в художній самодіяльності ліцею (ведучий), у спорті (легка атлетика), олімпіадах та позаурочних заходах. Руслан являвся Президентом Ради учнівського самоврядування Сумської області

Лебець Артем Вячеславович учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
мав державні та відомчі нагороди: Диплом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за зайняте VІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів професійно-технічних-навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів», 2014 рік; Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» у 2013-2014 навчальному році (наказ №186-ОД від 04.04.2014р.); Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад зі спеціальних дисциплін за напрямками підготовки серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у 2013-2014 навчальному році .
Лебець Артем навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2011 року . Мав переважно високий рівень навчальних досягнень, отримав диплом з відзнакою. Активний учасник громадського та спортивного життя ліцею. Лебець А. – староста групи. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним учнем, який творчо, ініціативно виконує свої обов’язки. Користувався повагою серед однокурсників, завжди доброзичливий, відгукується на прохання, підтримує друзів у скрутну хвилину. Кандидатура Лебця Артема В’ячеславовича рекомендована педагогічною радою колективу державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» до занесення до Книги рекордів освіти Сумщини.

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:46:12Z

Усікова Любов Василівна: /* Відомі випускники */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце.
У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===
Кастін Руслан Олександрович
учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» має державні та відомчі нагороди: Диплом за зайняте ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва (2009), Диплом за зайняте ІІ місце у письмовому турі другого етапу Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2009), Диплом за зайняте ІІІ місце у другому етапі ХІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте ІІ місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва (2011), Диплом за зайняте І місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів (2011).
Кастін Руслан Олександрович навчався в ДПТНЗ «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2009 року за професією «Оператор комп'ютерного набору, оператор комп'ютерної верстки» .Учень мав достатній рівень навчальних досягнень, з більшості предметів загальноосвітнього з професійно-теоретичного рівня мав бали творчого рівня.
Руслан є дипломантом других етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Протягом навчання у ліцеї виявляв активність у громадській та суспільно-корисній роботі навчального закладу та групи. Учень зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, сумлінним. Руслан завоював авторитет і повагу як серед своїх одногрупників, так і серед інших учнів ліцею. Завжди доброзичливий, привітний, чемний, толерантний, завжди готовий відгукнутися на прохання, підтримати друзів, допомогти.
З повагою ставиться не лише до дорослих, а й до своїх однолітків. Брав активну участь в художній самодіяльності ліцею (ведучий), у спорті (легка атлетика), олімпіадах та позаурочних заходах. Руслан являвся Президентом Ради учнівського самоврядування Сумської області

Лебець Артем Вячеславович учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
мав державні та відомчі нагороди: Диплом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за зайняте VІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів професійно-технічних-навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів», 2014 рік; Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» у 2013-2014 навчальному році (наказ №186-ОД від 04.04.2014р.); Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад зі спеціальних дисциплін за напрямками підготовки серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у 2013-2014 навчальному році .
Лебець Артем навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2011 року . Мав переважно високий рівень навчальних досягнень, отримав диплом з відзнакою. Активний учасник громадського та спортивного життя ліцею. Лебець А. – староста групи. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним учнем, який творчо, ініціативно виконує свої обов’язки. Користувався повагою серед однокурсників, завжди доброзичливий, відгукується на прохання, підтримує друзів у скрутну хвилину. Кандидатура Лебця Артема В’ячеславовича рекомендована педагогічною радою колективу державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» до занесення до Книги рекордів освіти Сумщини.

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:44:53Z

Усікова Любов Василівна: /* Відомі випускники */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце.
У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===
Кастін Руслан Олександрович
учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» має державні та відомчі нагороди: Диплом за зайняте ІІ місце у конкурсі ораторського мистецтва (2009), Диплом за зайняте ІІ місце у письмовому турі другого етапу Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2009), Диплом за зайняте ІІІ місце у другому етапі ХІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте І місце у другому етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури серед учнів професійно – технічних навчальних закладів (2010), Диплом за зайняте ІІ місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва (2011), Диплом за зайняте І місце в обласному конкурсі ораторського мистецтва серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів (2011).
Кастін Руслан Олександрович навчався в ДПТНЗ «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2009 року за професією «Оператор комп'ютерного набору, оператор комп'ютерної верстки» .Учень мав достатній рівень навчальних досягнень, з більшості предметів загальноосвітнього з професійно-теоретичного рівня мав бали творчого рівня.
Руслан є дипломантом других етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
Протягом навчання у ліцеї виявляв активність у громадській та суспільно-корисній роботі навчального закладу та групи. Учень зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним, сумлінним. Руслан завоював авторитет і повагу як серед своїх одногрупників, так і серед інших учнів ліцею. Завжди доброзичливий, привітний, чемний, толерантний, завжди готовий відгукнутися на прохання, підтримати друзів, допомогти.
З повагою ставиться не лише до дорослих, а й до своїх однолітків. Брав активну участь в художній самодіяльності ліцею (ведучий), у спорті (легка атлетика), олімпіадах та позаурочних заходах. Руслан являвся Президентом Ради учнівського самоврядування Сумської області

Лебець Артем Вячеславович учень державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»
мав державні та відомчі нагороди: Диплом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за зайняте VІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності серед учнів професійно-технічних-навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів», 2014 рік; Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте І місце у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії «Слюсар з ремонту автомобілів» у 2013-2014 навчальному році (наказ №186-ОД від 04.04.2014р.); Диплом управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за зайняте ІІ місце у ІІ етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад зі спеціальних дисциплін за напрямками підготовки серед учнів державних професійно-технічних навчальних закладів і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у 2013-2014 навчальному році . Лебець Артем навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» з 1 вересня 2011 року . Мав переважно високий рівень навчальних досягнень, отримав диплом з відзнакою. Активний учасник громадського та спортивного життя ліцею. Лебець А. – староста групи. Зарекомендував себе відповідальним, сумлінним учнем, який творчо, ініціативно виконує свої обов’язки. Користувався повагою серед однокурсників, завжди доброзичливий, відгукується на прохання, підтримує друзів у скрутну хвилину. Кандидатура Лебця Артема В’ячеславовича рекомендована педагогічною радою колективу державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту» до занесення до Книги рекордів освіти Сумщини.

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:42:31Z

Усікова Любов Василівна: /* Кращі майстри */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце.
У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

Азаров Сергій Володимирович працює викладачем та майстром виробничого навчання у ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2010 року.
Творчий підхід до навчальної діяльності, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні знання, вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання: «Розбирання та збирання системи запалювання» (2012), «Розбирання та збирання КШМ» (2013) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера та інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів. Ним підготовлені методичні рекомендації «Вимоги до написання дипломних робіт» (2013 р.), розробка лабораторного практикуму з технічного обслуговування автомобілів (2012 р.), створив робочий зошит з предмету «Будова вантажного автомобіля» (2012 р.).
Азаров С.В. бере активну участь у різноманітних семінарах: форум майстрів виробничого навчання «Шлях від учня до майстра виробничого навчання» (м. Глухів , 2012 р.); Всеукраїнський науково-методичний семінар «Сучасний урок у професійний школі: здобутки та перспективи» (м. Донецьк, 2013 р.); участь у розробці теоретичних та практичних завдань для Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів ПТНЗ за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (м. Харків, 2013 р.); взяв участь у настановчому семінарі по розробці Державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «слюсар з ремонту автомобілів», (м. Київ, 2013 р.). Є головою творчої групи області по оновленню ДС ПТО за даною професією.
Азаров С.В., у минулому випускник училища, переможець обласного конкурсу фахової майстерності за професією «слюсар з ремонту автомобілів» (2007 р.), творчо працює з обдарованою молоддю училища. Його учні – активні учасники конкурсів технічної творчості (Рубцов А., розробка діючого макету контактної системи запалювання ДВЗ, 2013 р.), обласного конкурсу «Учень року» (Лебець А., 2013 р.).
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти за професією «слюсар з ремонту автомобілів». До обласного конкурсу «Педагог-новатор – 2014» представив електронний навчальний посібник з предмету «Будова вантажного автомобіля».
Азаров С.В. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників училища, учнів та батьків.

===Відомі випускники===

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:38:52Z

Усікова Любов Василівна: /* Кращі викладачі */

==Повна назва навчального закладу==
ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://autovpu.sumy.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту», 30.05.2014року ліцей реорганізовано в державний навчальний заклад "Сумське више професійне училище будівництва та автотранспорту".

===Директори===
Першим директором училища був Шмагай М.О., заступником директора з навчально-виробничої роботи Голубицький М.Т. В 1975 році Голубицький М.Т. стає виконуючим обов’язки директора і працює на цій посаді 2 роки.В 1978-1979рр. директором училища був Волков Є.І. та після переходу його на викладацьку роботу, обов’язки директора знову було покладено на Голубицького М.Т. 1980р. директором стає Скоробагатько В.І. З січня 1989р. по вересень 2001р. директором училища був Тетірко Олексій Іванович – нагороджений почесним знаком “Відмінник профтехосвіти”. Перинський Володимир Михайлович обіймав посаду директора ліцею з вересня 2001 по липень 2013року. До жовтня 2013р. виконуючим обов'язки директора був призначений Семенов Дмитро Володимирович, з 10 жовтня директором стає Козолуп Ігор Федорович.

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===
Касьяненко Тетяна Олексіївна працює на посаді викладача української мови і літератури державного навчального закладу «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 1992р.. У 2000 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», присвоєно звання «Старший викладач». Посадові обов’язки виконує якісно і в повному обсязі.
Виявляє високий рівень професіоналізму, ґрунтовні знання з предмета, досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу.
Уроки Тетяни Олексіївни глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів.
Її уроки – уроки життя. Бути свідомим громадянином незалежної України, бути людиною у найвищому розумінні цього слова, сприйняти загальнолюдську культуру в поєднанні з національною вчать уроки Касьяненко Тетяни Олексіївни.
Викладач забезпечує високу результативність і якість своєї праці. Учні Тетяни Олексіївни неодноразово стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з української мови і літератури серед учнів ПТНЗ: 2009р. – ІІ місце, 2010р. – І місце, 2014р. – І місце. Викладач постійно працює над проблемами піднесення престижу української мови серед учнівської молоді, виховання пошани до культури і традицій українського народу. Тож щорічно її учні стають призерами ІІ етапів Міжнародного конкурсу з української мови ім.П.Яцика: 2012 рік – ІІ, ІІІ місця, 2013 рік – ІІ місце, 2014 рік – ІІ місце; Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка: 2013 рік – І, ІІ місця, 2014 рік – І, ІІ місця; Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості в номінації «Література»: 2012 рік – І місце, 2013 рік – І місце, 2014 рік – І місце.
У 2011 році учень-вихованець Касьяненко Т.О. одночасно став переможцем у двох Всеукраїнських конкурсах: І Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т.Шевченка (Диплом І ступеня), ХІ Міжнародному дитячому конкурсі з української мови ім. П.Яцика (Диплом І ступеня).
Досвід викладача по роботі з обдарованими учнями узагальнений у творчій авторській роботі «Сучасні форми і методи роботи викладача з обдарованими учнями», у якій викладач ділиться досвідом використання різноманітних форм індивідуальної та позакласної роботи, впровадження інтерактивних технологій навчання, подає чимало зразків учнівських творів різної тематики, ораторських виступів тощо.
Основний напрямок роботи викладача – професійне спрямування уроків української мови, адже перед педагогами профтехосвіти ставиться надзвичайно важливе завдання: створити умови для навчання і виховання громадянина нашої суверенної держави – молодої людини, яка обрала робітничу професію та прагне досягти високого професіоналізму в обраній галузі діяльності. Нею підготовлений авторський навчально-методичний посібник «Професійне спрямування уроків з української мови», який містить теоретичний матеріал професійного спрямування, велику кількість творчих і практичних завдань професійного змісту, що допомагають урізноманітнити проведення уроків. Нею розроблені словники професійної лексики за професіями: кухар-кондитер, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, слюсар з ремонту автомобілів, малярів, штукатурів, бухгалтерів тощо, загально-технічні словники, словники з охорони праці та правил дорожнього руху, підібрані матеріали професійного спрямування до кожного уроку мови, складений «Українсько-російський професійний словник». У 2011 році викладач отримала Сертифікат учасника круглого столу «Профільне навчання (технологічний напрям) учнів старшої школи на базі ПТНЗ: досвід, проблеми та перспективи» у рамках Другої Міжнародної виставки «Сучасні навчальні заклади – 2011». У 2013 році викладач Касьяненко Т.О. стала співавтором методичної розробки круглого столу з проблеми «Шляхи формування мотивації навчальної діяльності учнів за сучасних умов».
Викладач постійно працює над удосконаленням навчально-матеріальної бази кабінету. У 2008 році в обласному огляді-конкурсі кабінетів української мови і літератури посіла ІІІ місце.
Досвідчений викладач Касьяненко Т.О. очолює в училищі школу молодого спеціаліста, організовує навчання вчителів-початківців, надає методичну допомогу, сама проводить відкриті уроки, демонструючи проблемно-діалогічні форми і методи навчання, інтерактивні технології навчання. В умовах комп’ютеризації та інформатизації навчального процесу викладач створила власне електронне портфоліо, в якому представлена система роботи викладача, її досягнення та досягнення її учнів.
Знання, ерудиція, працелюбство, щирість здобули їй високий авторитет і повагу серед учнів, їхніх батьків, колег по роботі.

Харьков Вячеслав Михайлович працює на посаді викладача інформатики в державному навчальному закладі «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2000 року, має вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший викладач».
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання зі свого предмету та суміжних дисциплін, які значно перевищують обсяг програми. Досконало володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу. Забезпечує високу результативність, якість своєї праці. За підсумками 2013-2014 н.р. 67,1 % учнів навчаються на творчому та достатньому рівнях. Його учні стають призерами ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики (2011 р. – І місце; 2013 р. – ІІІ місце, 2014 р. – ІІ місце).
Уроки Харькова В.М. глибоко продумані, чітко організовані, цікаві за змістом, здатні навчати, розвивати, виховувати. Висока інтенсивність роботи, науковість, доступність, проблемність, використання наочності, дидактичних матеріалів сприяють створенню обстановки співпраці, умов для реалізації творчих здібностей учнів. Головною ознакою його уроків є зв’язок з практикою – створення і розв’язання прикладних задач, орієнтація змісту уроку на вимоги життя в комп’ютеризованому суспільстві.
Володіє методами науково-дослідної, експериментаторської роботи, використовує в роботі власну оригінальну методику проведення уроків інформатики професійного спрямування, що так важливо для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вчить учнів бути конкурентоспроможними у своїй професії, застосовувати комп’ютер безпосередньо для розв’язку професійних завдань, бути обізнаними у нових виробничих та інформаційних технологіях, володіти комп’ютером як засобом самоосвіти. У 2012 р. викладачем підготовлено творчий доробок «Професійне спрямування у викладанні інформатики в ПТНЗ», який містить комплекс практичних завдань до уроків інформатики за трьома напрямками: автотранспорт, будівництво, харчові технології. Досвід викладача узагальнено на рівні училища.
Широко застосовує такі інформаційні технології як імітаційне моделювання, мультимедіа, що сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє в повній мірі здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Забезпечує залучення кожного учня до процесу активного учіння. Стимулює їх активність, пошукову діяльність. Уважний до рівня знань усіх учнів.
Харьков В.М. – активний учасник Всеукраїнських та обласних конкурсів: 2007 р. – ІІ місце в обласному конкурсі на краще рішення по створенню прикладних програм для ПЕОМ серед інженерно-педагогічних працівників ПТНЗ; 2009 р. – переможець Всеукраїнського огляду-конкурсу «Робітнича професія» у номінації «Викладачі» за Web-сайти за професіями «оператор комп’ютерного набору», «лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу» та відеофільм «Шлях до успіху»; 2010 р. – диплом І ступеня у конкурсі «Успішний проект - 2010» у номінації «Пізнавальна спрямованість проектної діяльності»; 2011 р. – дипломант обласного конкурсу «Золоте серце».
У 2011 р. отримав сертифікат регіонального тренера за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» та у 2012 р. провів очно-дистанційне навчання викладачів області з використанням інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів відповідно до Державних стандартів загальної середньої освіти України. Є членом обласного методичного об’єднання за напрямком «Інформаційно-комунікаційні технології», співавтором навчального посібника «Інформаційні технології» («Інформатика»: Навчальний посібник/ Н.Ю. Самойленко, В.М. Харьков, О.М. Сухоставець, О.М. Пероганич. – Суми, 2009. – 125с.). Взяв участь у науково-практичному семінарі «Навчально-методичний супровід запровадження особістісно-розвивальних педагогічних технологій у професійно-технічній освіті» м. Київ (2014 рік). Як член методичної комісії природничо-математичного циклу училища започаткував і створив електронне портфоліо викладача інформатики, допоміг у створенні портфоліо методичної комісії. За аналогією у 2014 році створив електронне комплексно-методичне забезпечення предмету «Інформатика», в якому систематизував в електронному вигляді матеріали для організації педагогічної діяльності викладача. Даний комплекс оптимізує роботу викладача, вивільнює час для індивідуальної роботи з учнями, диференціює навчальну діяльність, що веде до підвищення якості навчального процесу.
Харьков В.М. уміє швидко прийняти правильне рішення у складних педагогічних ситуаціях. Уміє переконувати та відстоювати свою думку. Прагне і вміє бачити свою діяльність, об’єктивно і неупереджено оцінює та аналізує її, виділяючи сильні і слабкі сторони. Свідомо намічає програму самовдосконалення, її мету, задачі, шляхи реалізації.
Неухильно дотримується професійної етики спілкування. Відзначається високою загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.

Бурлака Оксана Володимирівна працює на посаді викладача англійської мови в ДНЗ „Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту” з 2005 року.
Виявляє високий рівень професіоналізму та ґрунтовні знання з предмету. Володіє ефективними формами і методами навчально-виховного процесу, систематично вдосконалює свої знання.. В основі її уроків – особистісно-орієнтований підхід до учня, створення ситуації успіху для кожного з учнів, поціновування навіть маленького просування в розвиткові, навченості учня. Емоційність, гумор, небайдужість до учнів, оптимізм – характерні риси даного викладача. Чіткість формулювання мети, бачення кінцевого результату уроку, вмотивованість навчальної діяльності учнів, взаємопов’язаність та послідовність видів мовленнєвої діяльності, комбінований характер мовленнєвої діяльності, поєднання індивідуальних і парних форм роботи, тісний зворотний зв’язок з учнями, професійне спрямування навчального матеріалу, що так важливо в роботі з учнями професійно-технічних навчальних закладів, співпраця з ними – характерні ознаки уроків викладача. На уроках викладача учні працюють індивідуально і в творчих групах, вчаться толерантності, взаємодопомозі, спільному вирішенню поставлених завдань. Особистісно-орієнтований підхід до навчання сприяє створенню доброзичливої атмосфери співпраці вчителя і учнів.
Бере активну участь у реалізації методичної роботи училища. Протягом останніх років викладачем опрацьовані проблеми: «Урахування психологічних особливостей кожного учня на уроках англійської мови» (2009-2010 р.); «Технологія колективно-групового навчання» (2010-2011 р.); «Методика використання мотиваційно-організаційних елементів на уроках англійської мови» (2011-2012 р.); «Шляхи формування мотивації на сучасному уроці англійської мови» (2012-2013 р.). На обласному семінарі викладачів англійської мови представила електронне портфоліо викладача (2012 р.), ознайомила присутніх з методичними рекомендаціями щодо викладання англійської мови (2011 р.); взяла участь у методичному діалозі у рамках педагогічної естафети Сумщини з презентацією «Сучасні педагогічні технології в роботі викладача» (2011 р.).
На високому науково-методичному рівні нею проведені відкриті уроки: «Освіта в США» (2011 р.), «Вибір майбутньої професії» (2012 р.), «Освіта в Україні, Великобританії, США» (2013 р.), на яких продемонструвала практичне застосування елементів інноваційних технологій (робота в парах, «мозковий штурм», «мікрофон»), комп’ютерних технологій (метод проектів, мультимедійні презентації). Відкриті заходи «Свято європейських мов» (2010 р.); «Найвідоміші музеї світу» (2012 р.) продемонстрували використання проектних технологій в позаурочній діяльності, сприяли розвиткові комунікаційних здібностей учнів. Взяла активну участь у проведенні круглого столу з проблеми «Мотивація навчальної діяльності учнів», представивши досвід роботи зі створення сучасних саморобних наочних посібників, створення ситуації успіху. Підготувала методичну розробку «Мотивація навчальної діяльності – шлях до підвищення рівня мовленнєвої компетентності учнів на уроках англійської мови» (2012 р.), творчу роботу «Етика та педагогічний такт викладача професійно-технічного навчального закладу» (2013 р.).
Викладачем розроблені словники професійної лексики з усіх професій. Активно поповнює медіатеку, широко застосовує мультимедійні презентації, до створення яких залучені учні. Активно використовує програмне забезпечення з англійської мови. Робочі місця учнів забезпечені підручниками і словниками. До уроків створені тематичні теки, які вміщують різноманітний роздатковий матеріал, тексти для читання, аудіювання, тестові завдання.
На уроці викладач виступає координатором дій, надає індивідуальну допомогу учням, заохочує до роботи, уміє створювати атмосферу розкутості і співпраці.

Берко Василь Олександрович працює викладачем предметів професійно-теоретичного циклу за професією «оператор комп’ютерного набору, оператор комп’ютерної верстки» в ДНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту» з 2003 року. У 2013 році встановлено кваліфікаційну категорію «викладач вищої категорії», 2015році присвоєно звання «Старший викладач».
Педагогічна творчість викладача обумовлена високою професійною компетентністю, умінням спонукати дітей до стану інтелектуального напруження, вимогливістю, наполегливістю, прагненням у всьому дійти до суті, здатністю швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Творчий підхід до роботи, постійне удосконалення методів та прийомів роботи на уроці забезпечує міцні вміння і навички його вихованцям. Уроки будує так, щоб працював кожен учень. Використовує багато сучасних прийомів, які спонукають учнів до роздумів, творчих пошуків. Залучає учнів до прийняття рішень, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність суджень. Швидкий темп проведення уроків дає можливість продуктивно використовувати кожну хвилину уроку, враховуючи контингент учнів, умови роботи в групі.
Характерною рисою педагогічної діяльності викладача є використання інноваційних технологій навчання на кожному етапі уроку. Згідно даного напрямку ним підготовлені методичні розробки «Інформаційні технології навчання, методика їх впровадження в навчальний процес» (2009), «Робота щодо професійної самовизначеності та самовстановлення учнів» (2010), розроблений авторський електронний навчальний посібник за професією «Оператор комп'ютерного набору» (2008р.); авторські навчальні посібники „Основи роботи на ПК" (2008р.) та «Текстовий редактор» (2009), робочий зошит з теми «Бази даних» (2012), опис досвіду «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013).
Велику увагу викладач приділяє проектній технології, про що свідчать розроблені проекти „Впровадження мультимедійних технологій на уроках професійно-теоретичної підготовки за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2009), «Комп’ютерний сервіс» (2010), «Спільна діяльність викладача та учнів по створенню наочних засобів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій» (2013). Ним створений електронний дидактичний комплекс за професією «оператор комп’ютерного набору» (2013).
Щорічно викладач проводить відкриті уроки, на яких демонструє впровадження інноваційних технологій навчання: «Робота з управляючими запитами» (2009) та «Робота в стандартних програмах обробки тексту» (2010) з використанням мультимедійних можливостей персонального комп’ютера; «Операції з об’єктами CorelDRAW. Використання сувою Трансформації» на основі проектної технології (2011); «Засоби виділення тексту» з використанням інтерактивних методів для активізації пізнавальної діяльності учнів (2012).
Берко В.О. бере активну участь у різноманітних конкурсах: Всеукраїнський огляд-конкурс «Робітнича професія – 2009р.» у номінації «Викладачі» – І місце; обласний конкурс «Успішний проект – 2010» у номінації «Позанавчальна спрямованість проектної діяльності» – І місце; XI Міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2008»; Всеукраїнський Інтернет конкурс «Успішний проект – 2011» – сертифікат учасника; обласний конкурс «Педагог новатор» – 2009 рік – І місце, 2013 рік – лауреат; обласний конкурс технічної творчості – 2013 рік – І місце, обласний етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – І місце, ІІ етап Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО – 2013 рік – лауреат.
База, створена викладачем, сприяє осмисленому оволодінню знаннями, вміннями і навичками. Як викладач предметів комп’ютерного спрямування, він самостійно створює інформаційне забезпечення уроків теоретичного навчання і використовує його практично на кожному етапі уроку. Ним розроблена система електронних та друкованих засобів навчання, яка включає в себе демонстраційні матеріали (презентації, відеоматеріали тощо); друковані демонстраційні матеріали; комп’ютерні тести, робочі зошити або окремі опорні конспекти.
Завдяки плідній роботі викладача з обдарованою молоддю учень Гура Євген посів II місце в обласному конкурсі професійної майстерності за професією „Оператор комп'ютерного набору" (2008р.), Гончаренко Вадим – ІІ місце в обласній олімпіаді з спеціальних предметів (2010), Коротенко Людмила – ІІІ місце (2012 рік), ІІ місце (2013 рік).
Берко В.О. відзначається високою загальною і професійною культурою, завдяки чому користується авторитетом серед працівників ліцею, учнів та батьків.

===Кращі майстри===

===Відомі випускники===

==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-08T09:32:09Z

Усікова Любов Василівна: /* Історія навчального закладу */

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-06T19:14:08Z

Усікова Любов Василівна: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
[[Файл:licey.jpg| center]]

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://sumyplbtaa.ucoz.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту».

===Директори===
Перинський Володимир Михайлович

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"

2015-05-06T19:13:28Z

Усікова Любов Василівна: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
[[Файл:licey.jpg| center]]Державний навчальний заклад "Сумське вище професійне училище будівництва та аавтотранспорту"

==Адреса навчального закладу==
'''Адреса:''' 40013, м. Суми, пров. Баумана, 12 (район автовокзалу)

'''Телефони:''' 27-31-55, 27-32-66, 27-41-84

'''E-mail:''' sumysplbtaa@ukr.net

'''Сайт:''' http://sumyplbtaa.ucoz.ua/

[[Файл:licey2.jpg|left|thumb|ДПТНЗ "СПЛБтаА"]]

==Історія навчального закладу==
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
 Ліцей є державним професійним закладом освіти, що був заснований Госпрофобром УРСР від 20.08.74р. №268 відповідно до пропозиції „Сумиоблагропром”, як ПТУ-11. Спочатку було відкрито 5 навчальних груп, в яких здобували спеціальності на базі 8 класів електрогазозварник, столяр-плотник, маляр-штукатур та 10 класів: електромонтажник, муляр, монтажник з⁄б конструкцій. 

 Навчали 1-2 роки без надання середньої освіти. На момент відкриття училища було підготовлено до роботи зварювальну майстерню, столярну, електромонтажну. Малярна та мулярна майстерні розміщені були в гуртожитку № 2, будівництво якого на той час не було завершене. Власна котельна працювала на вугіллі. Своєї їдальні училище не мало, тому харчувалися учні в їдальні заводу “Електрон”. Силами учнів, інженерно-педагогічних працівників та базового підприємства “Сумиоблагробуд” в 1975р. ввійшла до ладу власна їдальня, гуртожиток №2, було обладнано актовий зал, частину майстерень.

 З вересня 1975р. стали набирати учнів для отримання спеціальності машиніст автогрейдера, машиніст крану автомобільного, машиніст мостових, козлових та консольних кранів. Контингент учнів зріс до 240 чоловік.

 В 1979 році почалося будівництво нового корпусу, яке завершилось в 1981 році. Інженерно-педагогічний колектив продовжував роботу по розширенню фахової підготовки. З 1982р. учні, разом зі спеціальністю, стали здобувати і середню освіту. Було відкрито набір в групи плодоовочівників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу, автослюсарів, бухгалтерів. Контингент учнів зріс до 500 чоловік.

 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003р № 368 „Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Сумської області” з 1 липня 2003 року ПТУ-11 було реорганізовано в Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту, а в 2008 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський професійний ліцей будівництва та автотранспорту».

===Директори===
Перинський Володимир Михайлович

[[Файл:perin.jpg|frame|center|Перинський В.М.]]

===Кращі викладачі===

===Кращі майстри===

===Відомі випускники===
==Навчальний заклад сьогодні ==
[[Файл:sles.jpg|200px|thumb|left|Слюсар з ремонту автомобілів]]
[[Файл:stolyar.jpg|200px|thumb|left|Столяр будівельний]]
[[Файл:kamen.jpg|200px|thumb|left|Муляр монтажник]]
 '''''На сьогодні заклад готує робітників за наступними професіями:''''' 

'''З освітою 9 класів (термін навчання 3 роки):'''

1. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”

2. Машиніст крану автомобільного, водій категорії “С”

3. Електрогазозварник

4. Маляр, штукатур

5. Столяр будівельний, паркетник

6. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

7. Оператор комп’ютерного набору та верстки

8. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер харчової продукції (м’ясо та молоко)

9. Кухар, кондитер

'''З освітою 11 класів (термін навчання 1 рік):'''

1. Муляр, монтажник, електрозварник ручного зварювання

2. Маляр, штукатур

3. Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії “С”.

[[Запрошуємо на навчання]]

==Особливості навчального закладу==
У навчальному закладі працює єдиний в області [[Музей воїнів-афганців ДНЗ "Сумське вище училище будівництва та автотранспорту"|музей воїнів-афганців]]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Харьков Вячеслав|Харьков Вячеслав]]

[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Психологія Усікова Л.В.

2015-05-06T18:53:49Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:55, 22 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Марино Євгенівно! Мої відповіді:
'''1.''' Гендер – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік», «жінка2, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
'''2.''' В педагогічній діяльності існують такі стереотипи: керівний статус жінок і чоловіків; освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар’єри; комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражатися.
'''3.''' Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки. Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
'''4'''. Можна виділити такі відмінності у навчанні дівчаток і хлопчиків:1. Дівчата випереджають своїх однолітків у розвитку фонематичного слуху, умінні здійснювати найпростіші математичні обчислення і орієнтуватися на площині. 2. Відзначено певні відмінності в результатах обстеження першокласників сільських і міських шкіл. Найбільш готовими до навчання є міські школярі, у першу чергу дівчатка, найменш готовими - хлопчики з сільських шкіл. У адаптації до навчальної діяльності дівчатка також характеризуються як більш успішні. Вони краще за своїх однолітків розуміють пояснення вчителя, вміють організувати власну діяльність на уроці, менш тривожні і характеризуються позитивним ставленням до школи. Хлопчики за жодним показником не випереджають ровесниць, за оцінками вчителів, за винятком незначних відмінностей в умінні спілкуватися з однолітками і з вчителями у школі, а також у рівні впевненості на уроці різниця в показниках дівчаток і хлопчиків не виражена. Виявлено ряд статистично достовірних взаємозалежностей між рівнем психолого-педагогічної готовності до школи і рівнем адаптації до навчальної діяльності, характерних для першокласників різної статі сільських і міських шкіл. Все це вказує на необхідність розробки освітніх технологій, які враховують гендерні особливості дітей початкового навчання. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 09:46, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо працювати. Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту дайте стислі відповіді на запитання.
1.Як ви визначаєте поняття "обдарованість"?
2.Які типи обдарованості визначають в психологічній науці?
3. Назвіть види обдарованості.
4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 29 січня 2015 (EET)
Доброго дня! Мої відповіді:

'''1.''' В даний час вітчизняними ученими розробляється робоча концепція обдарованості, яка узагальнює сучасний стан знань у області психології обдарованості. Обдарованість – це системна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми, що розвивається протягом життя. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності. На сьогодні більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних завдатків) і соціокультурного середовища, опосередкованої діяльністю дитини (ігрової, учбової, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.
'''2.'''Типи обдарованості: інтелектуальний; «академічний»; художній; креативний; лідерський або соціальний; спортивний .
'''3.''' Диференціація видів обдарованості визначається тим чи іншим критерієм, покладеним в основу класифікації. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні: 1) вид діяльності і забезпечують її сфери психіки; 2) ступінь сформованості обдарованості; 3) форма її прояву; 4) широта проявів у різних видах діяльності; 5) особливості вікового розвитку. Розглянемо їх докладніше. 1. За першим критерієм класифікація типів обдарованості здійснюється в рамках п'яти видів діяльності. Відповідно, можуть бути виділені наступні види обдарованості: у практичній діяльності - обдарованість у ремеслах, спортивна та організаційна; в пізнавальній - інтелектуальна різних видів; у художньо-естетичної - хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична; в комунікативній - лідерська. І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям. Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з перевагою того, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. 2. За критерієм "ступінь сформованості обдарованості" можна диференціювати актуальну і потенційну обдарованість. Актуальна - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, які відповідають вимогам об'єктивної новизни та соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі діяльності) як відповідний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості. Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися через несприятливі причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідної освітнього середовища і т.д.). 3. Відповідно до критерію "форма прояву" різняться - явна і прихована обдарованість. Перша виявляється досить яскраво і чітко, в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини очевидні, і фахівець може адекватно оцінити "зону найближчого розвитку" і правильно намітити програму подальшої роботи з ним. Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа "неперспективних" і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі численні приклади, коли саме такі діти домагаються найвищих результатів. 4. За критерієм "широта проявів у різних видах діяльності" можна виділити: загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної та мотиваційної залученості в діяльність, ефективність цілепокладання та саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.). Загальна обдарованість пов'язана із спеціальними видами обдарованості. 5. За критерієм "особливості вікового розвитку" можна диференціювати ранню та пізню обдарованість. Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток, раннє виявлення обдарувань далеко не завжди зумовлюють високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність у дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають "вундеркіндами".

'''4.''' Проблеми обдарованих дітей: навчальна програма для більшості з них нудна і нецікава; їм подобаються складні завдання, які не можуть розв’язати їх ровесники тому вони опиняються в ізоляції; вони заглиблюються у філософські проблеми; частіше віддають перевагу спілкуванню з людьми старшого віку через невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком з ровесниками; для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; для них характерна надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість, потреба в уважному ставленні дорослих; часто зневажливо ставляться до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. --[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 10:23, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 5 лютого 2015 (EET)
Доброї ночі!
'''1'''.Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження,
який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає
розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
«Емоційне вигорання» - постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням, і їхнім батькам, невдоволення професією.
'''2.''' Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження
професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.
2. Дестабілізуюча організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована й розпливчаста інформація, наявність у ній «бюрократичного шуму» — дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту, з яким пов'язана професійна діяльність
(наприклад, учнів класу).
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом. Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока —нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення
уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються.
4. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності
визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви.
5. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку.
'''3'''.Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізація передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.
Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що
супроводжуються різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним
«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» дає змогу оцінити прояви
синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:у розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
діяльністю і собою як професіоналом;
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
підвищення нервовості, депресивні настрої.
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
відчуження згорнути будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
професійних обов’язків.
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
обов’язків;
2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
хронічних хвороб тощо.
'''4.''' Профілактикою професійного вигорання є методи гармонізації психофізичного стану так як людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на
будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи
гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки,
зміна світогляду).--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 23:41, 29 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:56, 12 лютого 2015 (EET)
'''1.''' Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра:
- пізнавальні психічні процеси молодшого школяра відзначаються зростанням довільності та регульованості;
- протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, внутрішній план дій та рефлексія;
- розвивальне навчання спрямоване на підвищення можливостей у розвитку мислення учнів;
- зростає значення довільної й словесно-логічної пам'яті;
- розвиваються різні сторони мовлення (говоріння і слухання) та його види (монологічне, писемне, внутрішнє);
- уява молодшого школяра розвивається у напрямку зростання її керованості, реалістичності, втілюваності.
Пізнавальні процеси підлітка:
- найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам'ять, мовлення, уява);
- вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;
- важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.
Пізнавальні процеси старшокласника:
- розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповільнюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує формування світогляду;
- пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелектуальної складності, диференційованості та інтегрованості;
- юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у свої особистісні проблеми;
- старшокласник володіє складною системою способів довільного запам'ятовування;
- мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими знаннями;
- старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

'''2.''' Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
• знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
• організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
• виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 00:37, 30 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо роботу. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 18 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Для визначення рівня здатності до навчання можна використовувати тести.Існує діагностика навченості. Учитися - це загальна здатність, сприйнятливість до навчання. Існують різні точки зору щодо визначення сутності навченості. Сьогодні доведено, що здатність до навчання не зводиться до розумового розвитку і є багатокомпонентною властивістю особистості, що включає в себе:
а) сприйнятливість, готовність до розумової праці: сформованість розумових дій, ступінь розвитку таких характеристик мислення, як сила, гнучкість, самостійність, узагальненість, економічність та інших; готовність до орієнтування в нових умовах, до прийняття дозованої допомоги дорослих, до самоорганізації;
б) фонд дієвих знань (тезаурус);
в) темпи просування в навчанні (засвоєння знань);
г) пізнавальна активність, інтереси і схильності (мотивація навчання);
д) працездатність, витривалість.
Психологи стверджують, що для визначення навченості необхідна комплексна діагностика, яку вчитель повинен проводити спільно з психологічною службою школи. Педагоги-дослідники пропонують більш спрощені способи, які допомагають здійснити первинну діагностику. Наводжу одину з них (за матеріалами П.І. Третьякова).
Хід дослідження:
Вчитель вибирає невеликий за обсягом новий навчальний матеріал базисного характеру на 7-8 хвилин роботи. Учитель перед вивченням нового повторює матеріал, необхідний для засвоєння нових знань. Учитель пояснює новий матеріал. Учитель показує зразок застосування нового матеріалу в аналогічній і зміненій ситуаціях. Учитель проводить самостійну роботу серед учнів.
Завдання для самостійної роботи учнів:
Напишіть, що ви дізналися нового.
Відповідайте на питання по змісту нового матеріалу.
Виконайте завдання за зразком.
Виконайте завдання в зміненій ситуації.
Ключ до визначення рівня навченості:
Як тільки 3-4 учня з класу виконають завдання - зібрати робочі записи у всіх, якщо виконані всі завдання, можна говорити про третій, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - другий рівень навченості. Якщо виконані два і менше завдань - перший рівень. Вимірювання необхідно проводити з конкретного предмета декільком вчителям даного класу для того, щоб результат був більш об'єктивним.
Методика визначення рівня навченості.
Навчання - це рівень і ступінь реально засвоєних знань, умінь і навичок. Зміст рівнів засвоєння:
^ 1. Перший рівень - розрізнення. Характеризує нижчу ступінь навченості. Учень лише відрізняє даний навчальний елемент від аналогів. Найнижча ступінь оволодіння знаннями - в подальшому можливість тільки впізнавання: учень може лише констатувати, що знання були отримані раніше, але не може відтворити їх. На запитання вчителя відповідає односкладово, намагаючись вгадати правильну відповідь.
^ 2. Другий рівень - запам'ятовування. Учень може переказати зміст тексту, правила без розуміння переказати. Може відповідати на питання тільки репродуктивного плану та у відповідності з послідовністю викладу матеріалу в навчальному посібнику.
^ 3. Третій рівень - розуміння. Припускає знаходження істотних ознак і зв'язків предметів і явищ, вичленення їх з масиву несуттєвого на основі аналізу і синтезу, застосування правил логічного умовиводу, встановлення схожості і відмінності, зіставлення з наявними знаннями.
^ 4.Четвертий рівень - застосування з використанням найпростіших умінь і навичок. Характеризується тим, що уміння виявляються як закріплені способи застосування знань у практичній діяльності, навички як уміння, доведені до автоматизму. Учень уміє застосовувати на практиці отримані теоретичні знання, вирішує завдання з використанням засвоєних законів і правил, розкриває причинно-наслідкові зв'язки. Наявність елементарних умінь і навичок - показник досить високого ступеня навченості.
5. ^ П'ятий рівень - перенесення знань і вмінь у нову ситуацію для вирішення нових завдань. Ті хто володіє цим найвищим ступенем навченості вміють узагальнювати, застосовувати отримані знання в новій ситуації, «переносити» в неї засвоєні раніше поняття і закономірності. Учень дає відповідь на будь-яке питання, вирішує будь-який приклад і завдання з даної теми, знаходить оригінальні підходи до вирішення запропонованих йому проблемних ситуацій.
^ Головним засобом визначення навченості учня є тести, складені за рівнями складності навчального матеріалу на основі дотримання необхідних правил до їх розробки.
^ Хід дослідження:
I. Тест складається з 5 видів питань:
вид - запитання на відтворення (типу «дай визначення», «назви правило», «опиши ...»;
вид питання на розуміння (тина «доведи», «чому», «порівняй»);
вид - запитання-завдання за принципом «зроби за зразком»;
вид питання-завдання але принципом «виконай у новій ситуації»;
вид - завдання підвищеного рівня складності (для виконання якого необхідне знання, розуміння і вільне володіння матеріалом, що вивчається).
II. Кількість питань в кожному виді повинне бути однаковим. Час тесту не обмежена.
Існує два варіанти виконання тесту:
а) випробуваний повинен послідовно працювати над завданнями (з 1 по 4), п'яте завдання є додатковим (необов'язковим),
б) випробуваний працює тільки над п'ятим завданням.
ІІІ. Тест готується для кожного рівня окремо.
^ Ключ до визначення рівня навченості: Якщо робота велася за варіантом А: якщо виконані всі завдання, можна говорити про п'ятий, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - четвертий рівень навченості. Якщо виконані два - третій рівень, одне - другий рівень навченості. Якщо учень з тестом не впорався, то при особистій бесіді можливо діагностування першого рівня навченості.
Якщо робота велася за варіантом Б: при виконанні випробуваним п'ятого завдання можна говорити про п'ятий рівень навченості, але якщо завдання не виконано, то тест вважається не пройденим і учень повинен виконати його за варіантом А.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:01, 6 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 18 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Переваги тестування:
Тестування є якіснішим і об'єктивнішим способом оцінювання, його об'єктивність досягається шляхом стандартизації процедури проведення, перевірки показників якості завдань і тестів у цілому.
Тестування — справедливіший метод, який ставить усіх учнів в однакові умови, як у процесі контролю, так і в процесі оцінювання, практично усуваючи суб'єктивізм викладача. За даними англійської асоціації NEAB, що займається підсумковою атестацією учнів Великобританії, тестування дозволяє знизити число апеляцій більше ніж у три рази, зробити процедуру оцінювання однаковою для всіх учнів незалежно від місця проживання, типу і виду навчального закладу, де навчаються учні.
Тести — це об'ємніший інструмент, оскільки тестування може включати в себе завдання по усіх темах курсу, тоді як на усний екзамен зазвичай виноситься 2-4 теми, а на письмовий — 3-5. Це дозволяє діагностувати знання учня по усьому курсу, виключаючи елемент випадковості при витягування екзаменаційного білета. За допомогою тестування можна встановити рівень знань учня по дисципліні у цілому і по окремих її розділах.
Тест є точнішим інструментом, так, наприклад, шкала оцінювання тесту з 20 запитань містить 20 поділок, у той же час як звична шкала оцінювання знань — лише 4.
Тестування є ефективнішим з економічних міркувань. Основні затрати при тестування припадають на розробку якісного інструментарію, тобто мають одноразовий характер. Затрати ж на проведення тесту значно нижчі, ніж при письмовому чи усному контролі. Проведення тестування і контроль результатів в групі з 30 осіб забирає півтори-дві години, усний або письмовий екзамен — не менше чотирьох годин.
Тестування — це найбільш м'який інструмент, вони ставлять всіх учнів в однакові умови, використовуючи єдину процедуру і єдині критерії оцінки, що приводить до зниження передекзаменаційних нервових напружень.
Недоліки тестування:
Розробка якісного тестового інструментарію — тривалий, трудомісткий і затратний процес. Стандартні набори тестів для більшості дисциплін ще не розроблені, а розроблені зазвичай мають низьку якість.
Дані, що отримує викладач в результаті тестування, хоча і включають інформацію про недостатність підготовки по конкретних розділах, але не дозволяють судити про причини цих недоліків.
Тест не дозволяє перевіряти і оцінювати високі, продуктивні рівні знань, пов'язані з творчістю, тобто імовірнісні, абстрактні і методологічні знання.
Широта охоплення тем у тестуванні має і зворотний бік. Учень при тестуванні, на відміну від усного або письмового іспиту, не має достатньо часу для скільки-небудь глибокого аналізу теми.
Забезпечення об'єктивності і справедливості тесту вимагає прийняття спеціальних заходів по забезпеченню конфіденційності тестових завдань. При повторному застосуванні тесту бажано внесення змін до завдань.
У тестуванні присутній елемент випадковості. Наприклад, учень, що не відповів на просте запитання, може дати правильну відповідь на складніше. Причиною цього може бути, як випадкова помилка у першому випадку, так і вгадування відповіді у другому. Це спотворює результати тесту і призводить до необхідності врахування ймовірнісної складової при їх аналізі.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:50, 6 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання:
1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми?
2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми?
Доброго вечора!
'''1''' Структурно-змістове обґрунтування поняття «готовність вчителя до роботи з обдарованими учнями»
Підготовка вчителів до роботи з обдарованими учнями має ряд невирішених завдань:
- відсутність у науці єдиного підходу до розуміння феномену обдарованості;
- відсутність єдиних вимог до особистості вчителя для роботи з обдарованою дитиною;
- відсутність системи підготовки вчителів у напряму формування теоретичних знань;
- вироблення відповідних практичних навичок та особистісних ознак, що забезпечують успішну співпрацю з обдарованими дітьми.
Професійно-педагогічна спрямованість педагога на роботу з обдарованою дитиною передбачає знання сутності та змісту роботи з обдарованою дитиною, усвідомлення особливостей її здійснення та доцільності проведення.
Готовність вчителя до роботи з обдарованими учнями
Система психолого-педагогічних відносин суб'єкт - суб'єктного характеру, спрямовану на розвиток здібностей обдарованого учня та підвищення професіоналізму вчителя, передбачає здатність педагога ставити за мету професійної діяльності розвиток здібностей і обдарувань учнів, проектувати шляхи та засоби підвищення ефективності роботи в цьому напрямку. Готовність передбачає інтегративно-синтетичну взаємодію теоретичної, практичної, особистісної складових.
Теоретична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Історія дослідження обдарованості
- Основні сучасні концепції обдарованості
- Проблеми прогнозування обдарованості
- Особливості розвитку обдарованих індивідів
- Вікові особливості прояву обдарованості
- Методи та особливості діагностики обдарованих дітей
- Психологічні та педагогічні аспекти, що треба врахувати під час добору змісту освітніх програм для обдарованих дітей
- Вимоги до педагогів, які працюють з обдарованими дітьми
- Умови ефективної взаємодії педагогів з обдарованими дітьми та їх родиною.
Практична складова підготовки учителів до роботи з обдарованими учнями
- Використовувати тренінги (розвитку креативності, пониження рівня тривожності, вміння долати страх перед невдачами та поразками, вироблення уміння змагатися)
- Організовувати науково-дослідну роботу обдарованих учнів
- Розробляти програми для індивідуального навчання обдарованих дітей
- Здійснювати інноваційну діяльність
- Поєднувати роботу з обдарованими учнями та класом
- Створювати в класі доброзичливу атмосферу
- Контролювати рівень емоційного вигорання як власного так і учнів
- Залучати учнів до науково-дослідної діяльності
- Розвивати позитивні якості обдарованих дітей
Особистісна складова готовності учителів до роботи з обдарованими учнями
- Комунікативні якості
- Спрямованість (творчі установки, мотиви, інтереси)
- Якості характеру (чесність, порядність, справедливість, рішучість, цілеспрямованість)
- Самосвідомість (рефлексивність, самопізнання, саморегуляція)
- Інтелектуальні якості
- Психофізіологічна компетентність
- Готовність до адекватних діяльнісних проявів у певних ситуаціях, що визначені своєрідністю обдарованого учня
- Повага до обдарованої особистості
- Готовність до саморозвитку
'''2.'''Методи та форми підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями
- Наукова діяльність
- Творчі групи
- Конференції
- Педагогічні майстерні
- "Круглі столи”
- Самоосвітня діяльність педагогів
- Дистанційне навчання
- Місцеві періодичні видання
- Місцеве радіомовлення
Лекція - традиційна форма навчання
Для дорослої людини процес навчання перестає бути ведучим видом діяльності, а є лише засобом досягнення інших цілей. Важлива не дисципліна, що вивчається, а її роль у вирішенні проблем або життєвих завдань, які виникають у певній ситуації. Тому навчання має будуватися не за предметними, а за проблемними ситуативними ознаками.
Вимоги до використання лекцій
- Навчальний матеріал пропонується у вигляді проблемних завдань
- Перевага надається вербальній і візуальній формі викладу матеріалу
- Навчальний матеріал включає дані біографічних досліджень, історичні екскурси щодо різних підходів до розуміння феномену обдарованості
- Спонукає учителів до самостійних умовиводів, наукових дискусій під час проведення лекцій
- Лекції проводяться у творчій, доброзичливій атмосфері
Семінарські заняття
- Сприяють активізації пізнавальної діяльності, формуванню самостійності уміння науково обґрунтовувати власні думки.
- На семінарських заняттях увага акцентується на практичному використанні теоретичного матеріалу.
Вимоги до проведення семінарів
- Атмосфера доброзичливості та творчості на заняттях
- Залучення вчителів до створення "банку педагогічних ситуацій з обдарованими учнями”, що розглядаються на заняттях
- Забезпечення права вибору педагогічних ситуацій, що розглядаються на семінарах
- Створення ситуацій, у яких вчителі виконують роль як учителя, так і обдарованого учня
- Використання ігрових методів
3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:
а) допитливість;
б) талант;
'''в) схильність.'''
4. До діапазону академічних здібностей не відносять:
а) здібності до природознавчих наук;
'''б) здібності до читання;'''
в) образотворчі здібності.
5. Творчість — це:
'''а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;'''
б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;
в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:10, 11 березня 2015 (EET)--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 21:53, 6 травня 2015 (EEST)

Доброго дня, Любов Василівно! Нагадую про виконання завдань з психології. Можливо, вам щось заважає? Чекаю відповідей.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:37, 21 квітня 2015 (EEST)

Психологія Усікова Л.В.

2015-05-06T18:41:37Z

Усікова Любов Василівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:55, 22 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Марино Євгенівно! Мої відповіді:
'''1.''' Гендер – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік», «жінка2, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
'''2.''' В педагогічній діяльності існують такі стереотипи: керівний статус жінок і чоловіків; освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар’єри; комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражатися.
'''3.''' Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки. Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
'''4'''. Можна виділити такі відмінності у навчанні дівчаток і хлопчиків:1. Дівчата випереджають своїх однолітків у розвитку фонематичного слуху, умінні здійснювати найпростіші математичні обчислення і орієнтуватися на площині. 2. Відзначено певні відмінності в результатах обстеження першокласників сільських і міських шкіл. Найбільш готовими до навчання є міські школярі, у першу чергу дівчатка, найменш готовими - хлопчики з сільських шкіл. У адаптації до навчальної діяльності дівчатка також характеризуються як більш успішні. Вони краще за своїх однолітків розуміють пояснення вчителя, вміють організувати власну діяльність на уроці, менш тривожні і характеризуються позитивним ставленням до школи. Хлопчики за жодним показником не випереджають ровесниць, за оцінками вчителів, за винятком незначних відмінностей в умінні спілкуватися з однолітками і з вчителями у школі, а також у рівні впевненості на уроці різниця в показниках дівчаток і хлопчиків не виражена. Виявлено ряд статистично достовірних взаємозалежностей між рівнем психолого-педагогічної готовності до школи і рівнем адаптації до навчальної діяльності, характерних для першокласників різної статі сільських і міських шкіл. Все це вказує на необхідність розробки освітніх технологій, які враховують гендерні особливості дітей початкового навчання. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 09:46, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо працювати. Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту дайте стислі відповіді на запитання.
1.Як ви визначаєте поняття "обдарованість"?
2.Які типи обдарованості визначають в психологічній науці?
3. Назвіть види обдарованості.
4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 29 січня 2015 (EET)
Доброго дня! Мої відповіді:

'''1.''' В даний час вітчизняними ученими розробляється робоча концепція обдарованості, яка узагальнює сучасний стан знань у області психології обдарованості. Обдарованість – це системна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми, що розвивається протягом життя. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності. На сьогодні більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних завдатків) і соціокультурного середовища, опосередкованої діяльністю дитини (ігрової, учбової, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.
'''2.'''Типи обдарованості: інтелектуальний; «академічний»; художній; креативний; лідерський або соціальний; спортивний .
'''3.''' Диференціація видів обдарованості визначається тим чи іншим критерієм, покладеним в основу класифікації. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні: 1) вид діяльності і забезпечують її сфери психіки; 2) ступінь сформованості обдарованості; 3) форма її прояву; 4) широта проявів у різних видах діяльності; 5) особливості вікового розвитку. Розглянемо їх докладніше. 1. За першим критерієм класифікація типів обдарованості здійснюється в рамках п'яти видів діяльності. Відповідно, можуть бути виділені наступні види обдарованості: у практичній діяльності - обдарованість у ремеслах, спортивна та організаційна; в пізнавальній - інтелектуальна різних видів; у художньо-естетичної - хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична; в комунікативній - лідерська. І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям. Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з перевагою того, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. 2. За критерієм "ступінь сформованості обдарованості" можна диференціювати актуальну і потенційну обдарованість. Актуальна - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, які відповідають вимогам об'єктивної новизни та соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі діяльності) як відповідний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості. Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися через несприятливі причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідної освітнього середовища і т.д.). 3. Відповідно до критерію "форма прояву" різняться - явна і прихована обдарованість. Перша виявляється досить яскраво і чітко, в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини очевидні, і фахівець може адекватно оцінити "зону найближчого розвитку" і правильно намітити програму подальшої роботи з ним. Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа "неперспективних" і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі численні приклади, коли саме такі діти домагаються найвищих результатів. 4. За критерієм "широта проявів у різних видах діяльності" можна виділити: загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної та мотиваційної залученості в діяльність, ефективність цілепокладання та саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.). Загальна обдарованість пов'язана із спеціальними видами обдарованості. 5. За критерієм "особливості вікового розвитку" можна диференціювати ранню та пізню обдарованість. Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток, раннє виявлення обдарувань далеко не завжди зумовлюють високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність у дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають "вундеркіндами".

'''4.''' Проблеми обдарованих дітей: навчальна програма для більшості з них нудна і нецікава; їм подобаються складні завдання, які не можуть розв’язати їх ровесники тому вони опиняються в ізоляції; вони заглиблюються у філософські проблеми; частіше віддають перевагу спілкуванню з людьми старшого віку через невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком з ровесниками; для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; для них характерна надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість, потреба в уважному ставленні дорослих; часто зневажливо ставляться до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. --[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 10:23, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 5 лютого 2015 (EET)
Доброї ночі!
'''1'''.Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження,
який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає
розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
«Емоційне вигорання» - постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням, і їхнім батькам, невдоволення професією.
'''2.''' Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження
професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.
2. Дестабілізуюча організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована й розпливчаста інформація, наявність у ній «бюрократичного шуму» — дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту, з яким пов'язана професійна діяльність
(наприклад, учнів класу).
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом. Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока —нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення
уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються.
4. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності
визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви.
5. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку.
'''3'''.Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізація передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.
Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що
супроводжуються різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним
«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» дає змогу оцінити прояви
синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:у розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
діяльністю і собою як професіоналом;
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
підвищення нервовості, депресивні настрої.
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
відчуження згорнути будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
професійних обов’язків.
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
обов’язків;
2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
хронічних хвороб тощо.
'''4.''' Профілактикою професійного вигорання є методи гармонізації психофізичного стану так як людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на
будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи
гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки,
зміна світогляду).--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 23:41, 29 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:56, 12 лютого 2015 (EET)
'''1.''' Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра:
- пізнавальні психічні процеси молодшого школяра відзначаються зростанням довільності та регульованості;
- протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, внутрішній план дій та рефлексія;
- розвивальне навчання спрямоване на підвищення можливостей у розвитку мислення учнів;
- зростає значення довільної й словесно-логічної пам'яті;
- розвиваються різні сторони мовлення (говоріння і слухання) та його види (монологічне, писемне, внутрішнє);
- уява молодшого школяра розвивається у напрямку зростання її керованості, реалістичності, втілюваності.
Пізнавальні процеси підлітка:
- найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам'ять, мовлення, уява);
- вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;
- важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.
Пізнавальні процеси старшокласника:
- розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповільнюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує формування світогляду;
- пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелектуальної складності, диференційованості та інтегрованості;
- юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у свої особистісні проблеми;
- старшокласник володіє складною системою способів довільного запам'ятовування;
- мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими знаннями;
- старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

'''2.''' Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
• знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
• організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
• виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 00:37, 30 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо роботу. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 18 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Для визначення рівня здатності до навчання можна використовувати тести.Існує діагностика навченості. Учитися - це загальна здатність, сприйнятливість до навчання. Існують різні точки зору щодо визначення сутності навченості. Сьогодні доведено, що здатність до навчання не зводиться до розумового розвитку і є багатокомпонентною властивістю особистості, що включає в себе:
а) сприйнятливість, готовність до розумової праці: сформованість розумових дій, ступінь розвитку таких характеристик мислення, як сила, гнучкість, самостійність, узагальненість, економічність та інших; готовність до орієнтування в нових умовах, до прийняття дозованої допомоги дорослих, до самоорганізації;
б) фонд дієвих знань (тезаурус);
в) темпи просування в навчанні (засвоєння знань);
г) пізнавальна активність, інтереси і схильності (мотивація навчання);
д) працездатність, витривалість.
Психологи стверджують, що для визначення навченості необхідна комплексна діагностика, яку вчитель повинен проводити спільно з психологічною службою школи. Педагоги-дослідники пропонують більш спрощені способи, які допомагають здійснити первинну діагностику. Наводжу одину з них (за матеріалами П.І. Третьякова).
Хід дослідження:
Вчитель вибирає невеликий за обсягом новий навчальний матеріал базисного характеру на 7-8 хвилин роботи. Учитель перед вивченням нового повторює матеріал, необхідний для засвоєння нових знань. Учитель пояснює новий матеріал. Учитель показує зразок застосування нового матеріалу в аналогічній і зміненій ситуаціях. Учитель проводить самостійну роботу серед учнів.
Завдання для самостійної роботи учнів:
Напишіть, що ви дізналися нового.
Відповідайте на питання по змісту нового матеріалу.
Виконайте завдання за зразком.
Виконайте завдання в зміненій ситуації.
Ключ до визначення рівня навченості:
Як тільки 3-4 учня з класу виконають завдання - зібрати робочі записи у всіх, якщо виконані всі завдання, можна говорити про третій, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - другий рівень навченості. Якщо виконані два і менше завдань - перший рівень. Вимірювання необхідно проводити з конкретного предмета декільком вчителям даного класу для того, щоб результат був більш об'єктивним.
Методика визначення рівня навченості.
Навчання - це рівень і ступінь реально засвоєних знань, умінь і навичок. Зміст рівнів засвоєння:
^ 1. Перший рівень - розрізнення. Характеризує нижчу ступінь навченості. Учень лише відрізняє даний навчальний елемент від аналогів. Найнижча ступінь оволодіння знаннями - в подальшому можливість тільки впізнавання: учень може лише констатувати, що знання були отримані раніше, але не може відтворити їх. На запитання вчителя відповідає односкладово, намагаючись вгадати правильну відповідь.
^ 2. Другий рівень - запам'ятовування. Учень може переказати зміст тексту, правила без розуміння переказати. Може відповідати на питання тільки репродуктивного плану та у відповідності з послідовністю викладу матеріалу в навчальному посібнику.
^ 3. Третій рівень - розуміння. Припускає знаходження істотних ознак і зв'язків предметів і явищ, вичленення їх з масиву несуттєвого на основі аналізу і синтезу, застосування правил логічного умовиводу, встановлення схожості і відмінності, зіставлення з наявними знаннями.
^ 4.Четвертий рівень - застосування з використанням найпростіших умінь і навичок. Характеризується тим, що уміння виявляються як закріплені способи застосування знань у практичній діяльності, навички як уміння, доведені до автоматизму. Учень уміє застосовувати на практиці отримані теоретичні знання, вирішує завдання з використанням засвоєних законів і правил, розкриває причинно-наслідкові зв'язки. Наявність елементарних умінь і навичок - показник досить високого ступеня навченості.
5. ^ П'ятий рівень - перенесення знань і вмінь у нову ситуацію для вирішення нових завдань. Ті хто володіє цим найвищим ступенем навченості вміють узагальнювати, застосовувати отримані знання в новій ситуації, «переносити» в неї засвоєні раніше поняття і закономірності. Учень дає відповідь на будь-яке питання, вирішує будь-який приклад і завдання з даної теми, знаходить оригінальні підходи до вирішення запропонованих йому проблемних ситуацій.
^ Головним засобом визначення навченості учня є тести, складені за рівнями складності навчального матеріалу на основі дотримання необхідних правил до їх розробки.
^ Хід дослідження:
I. Тест складається з 5 видів питань:
вид - запитання на відтворення (типу «дай визначення», «назви правило», «опиши ...»;
вид питання на розуміння (тина «доведи», «чому», «порівняй»);
вид - запитання-завдання за принципом «зроби за зразком»;
вид питання-завдання але принципом «виконай у новій ситуації»;
вид - завдання підвищеного рівня складності (для виконання якого необхідне знання, розуміння і вільне володіння матеріалом, що вивчається).
II. Кількість питань в кожному виді повинне бути однаковим. Час тесту не обмежена.
Існує два варіанти виконання тесту:
а) випробуваний повинен послідовно працювати над завданнями (з 1 по 4), п'яте завдання є додатковим (необов'язковим),
б) випробуваний працює тільки над п'ятим завданням.
ІІІ. Тест готується для кожного рівня окремо.
^ Ключ до визначення рівня навченості: Якщо робота велася за варіантом А: якщо виконані всі завдання, можна говорити про п'ятий, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - четвертий рівень навченості. Якщо виконані два - третій рівень, одне - другий рівень навченості. Якщо учень з тестом не впорався, то при особистій бесіді можливо діагностування першого рівня навченості.
Якщо робота велася за варіантом Б: при виконанні випробуваним п'ятого завдання можна говорити про п'ятий рівень навченості, але якщо завдання не виконано, то тест вважається не пройденим і учень повинен виконати його за варіантом А.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:01, 6 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 18 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Переваги тестування:
Тестування є якіснішим і об'єктивнішим способом оцінювання, його об'єктивність досягається шляхом стандартизації процедури проведення, перевірки показників якості завдань і тестів у цілому.
Тестування — справедливіший метод, який ставить усіх учнів в однакові умови, як у процесі контролю, так і в процесі оцінювання, практично усуваючи суб'єктивізм викладача. За даними англійської асоціації NEAB, що займається підсумковою атестацією учнів Великобританії, тестування дозволяє знизити число апеляцій більше ніж у три рази, зробити процедуру оцінювання однаковою для всіх учнів незалежно від місця проживання, типу і виду навчального закладу, де навчаються учні.
Тести — це об'ємніший інструмент, оскільки тестування може включати в себе завдання по усіх темах курсу, тоді як на усний екзамен зазвичай виноситься 2-4 теми, а на письмовий — 3-5. Це дозволяє діагностувати знання учня по усьому курсу, виключаючи елемент випадковості при витягування екзаменаційного білета. За допомогою тестування можна встановити рівень знань учня по дисципліні у цілому і по окремих її розділах.
Тест є точнішим інструментом, так, наприклад, шкала оцінювання тесту з 20 запитань містить 20 поділок, у той же час як звична шкала оцінювання знань — лише 4.
Тестування є ефективнішим з економічних міркувань. Основні затрати при тестування припадають на розробку якісного інструментарію, тобто мають одноразовий характер. Затрати ж на проведення тесту значно нижчі, ніж при письмовому чи усному контролі. Проведення тестування і контроль результатів в групі з 30 осіб забирає півтори-дві години, усний або письмовий екзамен — не менше чотирьох годин.
Тестування — це найбільш м'який інструмент, вони ставлять всіх учнів в однакові умови, використовуючи єдину процедуру і єдині критерії оцінки, що приводить до зниження передекзаменаційних нервових напружень.
Недоліки тестування:
Розробка якісного тестового інструментарію — тривалий, трудомісткий і затратний процес. Стандартні набори тестів для більшості дисциплін ще не розроблені, а розроблені зазвичай мають низьку якість.
Дані, що отримує викладач в результаті тестування, хоча і включають інформацію про недостатність підготовки по конкретних розділах, але не дозволяють судити про причини цих недоліків.
Тест не дозволяє перевіряти і оцінювати високі, продуктивні рівні знань, пов'язані з творчістю, тобто імовірнісні, абстрактні і методологічні знання.
Широта охоплення тем у тестуванні має і зворотний бік. Учень при тестуванні, на відміну від усного або письмового іспиту, не має достатньо часу для скільки-небудь глибокого аналізу теми.
Забезпечення об'єктивності і справедливості тесту вимагає прийняття спеціальних заходів по забезпеченню конфіденційності тестових завдань. При повторному застосуванні тесту бажано внесення змін до завдань.
У тестуванні присутній елемент випадковості. Наприклад, учень, що не відповів на просте запитання, може дати правильну відповідь на складніше. Причиною цього може бути, як випадкова помилка у першому випадку, так і вгадування відповіді у другому. Це спотворює результати тесту і призводить до необхідності врахування ймовірнісної складової при їх аналізі.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:50, 6 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання:
1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми?
2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми?
3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:
а) допитливість;
б) талант;
'''в) схильність.'''
4. До діапазону академічних здібностей не відносять:
а) здібності до природознавчих наук;
'''б) здібності до читання;'''
в) образотворчі здібності.
5. Творчість — це:
'''а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;'''
б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;
в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:10, 11 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Любов Василівно! Нагадую про виконання завдань з психології. Можливо, вам щось заважає? Чекаю відповідей.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:37, 21 квітня 2015 (EEST)

Психологія Усікова Л.В.

2015-05-06T18:37:18Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:55, 22 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Марино Євгенівно! Мої відповіді:
'''1.''' Гендер – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік», «жінка2, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
'''2.''' В педагогічній діяльності існують такі стереотипи: керівний статус жінок і чоловіків; освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар’єри; комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражатися.
'''3.''' Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки. Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
'''4'''. Можна виділити такі відмінності у навчанні дівчаток і хлопчиків:1. Дівчата випереджають своїх однолітків у розвитку фонематичного слуху, умінні здійснювати найпростіші математичні обчислення і орієнтуватися на площині. 2. Відзначено певні відмінності в результатах обстеження першокласників сільських і міських шкіл. Найбільш готовими до навчання є міські школярі, у першу чергу дівчатка, найменш готовими - хлопчики з сільських шкіл. У адаптації до навчальної діяльності дівчатка також характеризуються як більш успішні. Вони краще за своїх однолітків розуміють пояснення вчителя, вміють організувати власну діяльність на уроці, менш тривожні і характеризуються позитивним ставленням до школи. Хлопчики за жодним показником не випереджають ровесниць, за оцінками вчителів, за винятком незначних відмінностей в умінні спілкуватися з однолітками і з вчителями у школі, а також у рівні впевненості на уроці різниця в показниках дівчаток і хлопчиків не виражена. Виявлено ряд статистично достовірних взаємозалежностей між рівнем психолого-педагогічної готовності до школи і рівнем адаптації до навчальної діяльності, характерних для першокласників різної статі сільських і міських шкіл. Все це вказує на необхідність розробки освітніх технологій, які враховують гендерні особливості дітей початкового навчання. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 09:46, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо працювати. Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту дайте стислі відповіді на запитання.
1.Як ви визначаєте поняття "обдарованість"?
2.Які типи обдарованості визначають в психологічній науці?
3. Назвіть види обдарованості.
4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 29 січня 2015 (EET)
Доброго дня! Мої відповіді:

'''1.''' В даний час вітчизняними ученими розробляється робоча концепція обдарованості, яка узагальнює сучасний стан знань у області психології обдарованості. Обдарованість – це системна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми, що розвивається протягом життя. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності. На сьогодні більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних завдатків) і соціокультурного середовища, опосередкованої діяльністю дитини (ігрової, учбової, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.
'''2.'''Типи обдарованості: інтелектуальний; «академічний»; художній; креативний; лідерський або соціальний; спортивний .
'''3.''' Диференціація видів обдарованості визначається тим чи іншим критерієм, покладеним в основу класифікації. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні: 1) вид діяльності і забезпечують її сфери психіки; 2) ступінь сформованості обдарованості; 3) форма її прояву; 4) широта проявів у різних видах діяльності; 5) особливості вікового розвитку. Розглянемо їх докладніше. 1. За першим критерієм класифікація типів обдарованості здійснюється в рамках п'яти видів діяльності. Відповідно, можуть бути виділені наступні види обдарованості: у практичній діяльності - обдарованість у ремеслах, спортивна та організаційна; в пізнавальній - інтелектуальна різних видів; у художньо-естетичної - хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична; в комунікативній - лідерська. І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям. Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з перевагою того, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. 2. За критерієм "ступінь сформованості обдарованості" можна диференціювати актуальну і потенційну обдарованість. Актуальна - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, які відповідають вимогам об'єктивної новизни та соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі діяльності) як відповідний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості. Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися через несприятливі причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідної освітнього середовища і т.д.). 3. Відповідно до критерію "форма прояву" різняться - явна і прихована обдарованість. Перша виявляється досить яскраво і чітко, в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини очевидні, і фахівець може адекватно оцінити "зону найближчого розвитку" і правильно намітити програму подальшої роботи з ним. Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа "неперспективних" і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі численні приклади, коли саме такі діти домагаються найвищих результатів. 4. За критерієм "широта проявів у різних видах діяльності" можна виділити: загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної та мотиваційної залученості в діяльність, ефективність цілепокладання та саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.). Загальна обдарованість пов'язана із спеціальними видами обдарованості. 5. За критерієм "особливості вікового розвитку" можна диференціювати ранню та пізню обдарованість. Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток, раннє виявлення обдарувань далеко не завжди зумовлюють високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність у дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають "вундеркіндами".

'''4.''' Проблеми обдарованих дітей: навчальна програма для більшості з них нудна і нецікава; їм подобаються складні завдання, які не можуть розв’язати їх ровесники тому вони опиняються в ізоляції; вони заглиблюються у філософські проблеми; частіше віддають перевагу спілкуванню з людьми старшого віку через невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком з ровесниками; для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; для них характерна надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість, потреба в уважному ставленні дорослих; часто зневажливо ставляться до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. --[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 10:23, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 5 лютого 2015 (EET)
Доброї ночі!
'''1'''.Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження,
який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає
розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
«Емоційне вигорання» - постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням, і їхнім батькам, невдоволення професією.
'''2.''' Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження
професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.
2. Дестабілізуюча організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована й розпливчаста інформація, наявність у ній «бюрократичного шуму» — дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту, з яким пов'язана професійна діяльність
(наприклад, учнів класу).
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом. Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока —нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення
уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються.
4. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності
визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви.
5. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку.
'''3'''.Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізація передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.
Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що
супроводжуються різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним
«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» дає змогу оцінити прояви
синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:у розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
діяльністю і собою як професіоналом;
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
підвищення нервовості, депресивні настрої.
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
відчуження згорнути будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
професійних обов’язків.
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
обов’язків;
2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
хронічних хвороб тощо.
'''4.''' Профілактикою професійного вигорання є методи гармонізації психофізичного стану так як людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на
будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи
гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки,
зміна світогляду).--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 23:41, 29 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:56, 12 лютого 2015 (EET)
'''1.''' Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра:
- пізнавальні психічні процеси молодшого школяра відзначаються зростанням довільності та регульованості;
- протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, внутрішній план дій та рефлексія;
- розвивальне навчання спрямоване на підвищення можливостей у розвитку мислення учнів;
- зростає значення довільної й словесно-логічної пам'яті;
- розвиваються різні сторони мовлення (говоріння і слухання) та його види (монологічне, писемне, внутрішнє);
- уява молодшого школяра розвивається у напрямку зростання її керованості, реалістичності, втілюваності.
Пізнавальні процеси підлітка:
- найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам'ять, мовлення, уява);
- вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;
- важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.
Пізнавальні процеси старшокласника:
- розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповільнюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує формування світогляду;
- пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелектуальної складності, диференційованості та інтегрованості;
- юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у свої особистісні проблеми;
- старшокласник володіє складною системою способів довільного запам'ятовування;
- мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими знаннями;
- старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

'''2.''' Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
• знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
• організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
• виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 00:37, 30 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо роботу. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 18 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Для визначення рівня здатності до навчання можна використовувати тести.Існує діагностика навченості. Учитися - це загальна здатність, сприйнятливість до навчання. Існують різні точки зору щодо визначення сутності навченості. Сьогодні доведено, що здатність до навчання не зводиться до розумового розвитку і є багатокомпонентною властивістю особистості, що включає в себе:
а) сприйнятливість, готовність до розумової праці: сформованість розумових дій, ступінь розвитку таких характеристик мислення, як сила, гнучкість, самостійність, узагальненість, економічність та інших; готовність до орієнтування в нових умовах, до прийняття дозованої допомоги дорослих, до самоорганізації;
б) фонд дієвих знань (тезаурус);
в) темпи просування в навчанні (засвоєння знань);
г) пізнавальна активність, інтереси і схильності (мотивація навчання);
д) працездатність, витривалість.
Психологи стверджують, що для визначення навченості необхідна комплексна діагностика, яку вчитель повинен проводити спільно з психологічною службою школи. Педагоги-дослідники пропонують більш спрощені способи, які допомагають здійснити первинну діагностику. Наводжу одину з них (за матеріалами П.І. Третьякова).
Хід дослідження:
Вчитель вибирає невеликий за обсягом новий навчальний матеріал базисного характеру на 7-8 хвилин роботи. Учитель перед вивченням нового повторює матеріал, необхідний для засвоєння нових знань. Учитель пояснює новий матеріал. Учитель показує зразок застосування нового матеріалу в аналогічній і зміненої ситуаціях. Учитель проводить самостійну роботу серед учнів.
Завдання для самостійної роботи учнів:
Напишіть, що ви дізналися нового.
Відповідайте на питання по змісту нового матеріалу.
Виконайте завдання за зразком.
Виконайте завдання в зміненій ситуації.
Ключ до визначення рівня навченості:
Як тільки 3-4 учня з класу виконають завдання - зібрати робочі записи у всіх, якщо виконані всі завдання, можна говорити про третій, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - другий рівень навченості. Якщо виконані два і менше завдань - перший рівень. Вимірювання необхідно проводити з конкретного предмета декільком вчителям даного класу для того, щоб результат був більш об'єктивним.
Методика визначення рівня навченості.
Навчання - це рівень і ступінь реально засвоєних знань, умінь і навичок. Зміст рівнів засвоєння:
^ 1. Перший рівень - розрізнення. Характеризує нижчу ступінь навченості. Учень лише відрізняє даний навчальний елемент від аналогів. Найнижча ступінь оволодіння знаннями - в подальшому можливість тільки впізнавання: учень може лише констатувати, що знання були отримані раніше, але не може відтворити їх. На запитання вчителя відповідає односкладово, намагаючись вгадати правильну відповідь.
^ 2. Другий рівень - запам'ятовування. Учень може переказати зміст тексту, правила без розуміння переказати. Може відповідати на питання тільки репродуктивного плану та у відповідності з послідовністю викладу матеріалу в навчальному посібнику.
^ 3. Третій рівень - розуміння. Припускає знаходження істотних ознак і зв'язків предметів і явищ, вичленення їх з масиву несуттєвого на основі аналізу і синтезу, застосування правил логічного умовиводу, встановлення схожості і відмінності, зіставлення з наявними знаннями.
^ 4.Четвертий рівень - застосування з використанням найпростіших умінь і навичок. Характеризується тим, що уміння виявляються як закріплені способи застосування знань у практичній діяльності, навички як уміння, доведені до автоматизму. Учень уміє застосовувати на практиці отримані теоретичні знання, вирішує завдання з використанням засвоєних законів і правил, розкриває причинно-наслідкові зв'язки. Наявність елементарних умінь і навичок - показник досить високого ступеня навченості.
5. ^ П'ятий рівень - перенесення знань і вмінь у нову ситуацію для вирішення нових завдань. Ті хто володіє цим найвищим ступенем навченості вміють узагальнювати, застосовувати отримані знання в новій ситуації, «переносити» в неї засвоєні раніше поняття і закономірності. Учень дає відповідь на будь-яке питання, вирішує будь-який приклад і завдання з даної теми, знаходить оригінальні підходи до вирішення запропонованих йому проблемних ситуацій.
^ Головним засобом визначення навченості учня є тести, складені за рівнями складності навчального матеріалу на основі дотримання необхідних правил до їх розробки.
^ Хід дослідження:
I. Тест складається з 5 видів питань:
вид - запитання на відтворення (типу «дай визначення», «назви правило», «опиши ...»;
вид питання на розуміння (тина «доведи», «чому», «порівняй»);
вид - запитання-завдання за принципом «зроби за зразком»;
вид питання-завдання але принципом «виконай у новій ситуації»;
вид - завдання підвищеного рівня складності (для виконання якого необхідне знання, розуміння і вільне володіння матеріалом, що вивчається).
II. Кількість питань в кожному виді повинне бути однаковим. Час тесту не обмежена.
Існує два варіанти виконання тесту:
а) випробуваний повинен послідовно працювати над завданнями (з 1
по 4), п'яте завдання є додатковим (необов'язковим),
б) випробуваний працює тільки над п'ятим завданням.
V. Тест готується для кожного рівня окремо.
^ Ключ до визначення рівня навченості: Якщо робота велася за варіантом А: якщо виконані всі завдання, можна говорити про п'ятий, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - четвертий рівень навченості. Якщо виконані два - третій рівень, одне - другий рівень навченості. Якщо учень з тестом не впорався, то при особистій бесіді можливо діагностування першого рівня навченості.
Якщо робота велася за варіантом Б: при виконанні випробуваним п'ятого завдання можна говорити про п'ятий рівень навченості, але якщо завдання не виконано, то тест вважається не пройденим і учень повинен виконати його за варіантом А.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:01, 6 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 18 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Переваги тестування:
Тестування є якіснішим і об'єктивнішим способом оцінювання, його об'єктивність досягається шляхом стандартизації процедури проведення, перевірки показників якості завдань і тестів у цілому.
Тестування — справедливіший метод, який ставить усіх учнів в однакові умови, як у процесі контролю, так і в процесі оцінювання, практично усуваючи суб'єктивізм викладача. За даними англійської асоціації NEAB, що займається підсумковою атестацією учнів Великобританії, тестування дозволяє знизити число апеляцій більше ніж у три рази, зробити процедуру оцінювання однаковою для всіх учнів незалежно від місця проживання, типу і виду навчального закладу, де навчаються учні.
Тести — це об'ємніший інструмент, оскільки тестування може включати в себе завдання по усіх темах курсу, тоді як на усний екзамен зазвичай виноситься 2-4 теми, а на письмовий — 3-5. Це дозволяє діагностувати знання учня по усьому курсу, виключаючи елемент випадковості при витягування екзаменаційного білета. За допомогою тестування можна встановити рівень знань учня по дисципліні у цілому і по окремих її розділах.
Тест є точнішим інструментом, так, наприклад, шкала оцінювання тесту з 20 запитань містить 20 поділок, у той же час як звична шкала оцінювання знань — лише 4.
Тестування є ефективнішим з економічних міркувань. Основні затрати при тестування припадають на розробку якісного інструментарію, тобто мають одноразовий характер. Затрати ж на проведення тесту значно нижчі, ніж при письмовому чи усному контролі. Проведення тестування і контроль результатів в групі з 30 осіб забирає півтори-дві години, усний або письмовий екзамен — не менше чотирьох годин.
Тестування — це найбільш м'який інструмент, вони ставлять всіх учнів в однакові умови, використовуючи єдину процедуру і єдині критерії оцінки, що приводить до зниження передекзаменаційних нервових напружень.
Недоліки тестування:
Розробка якісного тестового інструментарію — тривалий, трудомісткий і затратний процес. Стандартні набори тестів для більшості дисциплін ще не розроблені, а розроблені зазвичай мають низьку якість.
Дані, що отримує викладач в результаті тестування, хоча і включають інформацію про недостатність підготовки по конкретних розділах, але не дозволяють судити про причини цих недоліків.
Тест не дозволяє перевіряти і оцінювати високі, продуктивні рівні знань, пов'язані з творчістю, тобто імовірнісні, абстрактні і методологічні знання.
Широта охоплення тем у тестуванні має і зворотний бік. Учень при тестуванні, на відміну від усного або письмового іспиту, не має достатньо часу для скільки-небудь глибокого аналізу теми.
Забезпечення об'єктивності і справедливості тесту вимагає прийняття спеціальних заходів по забезпеченню конфіденційності тестових завдань. При повторному застосуванні тесту бажано внесення змін до завдань.
У тестуванні присутній елемент випадковості. Наприклад, учень, що не відповів на просте запитання, може дати правильну відповідь на складніше. Причиною цього може бути, як випадкова помилка у першому випадку, так і вгадування відповіді у другому. Це спотворює результати тесту і призводить до необхідності врахування ймовірнісної складової при їх аналізі.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:50, 6 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання:
1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми?
2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми?
3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:
а) допитливість;
б) талант;
'''в) схильність.'''
4. До діапазону академічних здібностей не відносять:
а) здібності до природознавчих наук;
'''б) здібності до читання;'''
в) образотворчі здібності.
5. Творчість — це:
'''а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;'''
б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;
в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:10, 11 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Любов Василівно! Нагадую про виконання завдань з психології. Можливо, вам щось заважає? Чекаю відповідей.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:37, 21 квітня 2015 (EEST)

Психологія Усікова Л.В.

2015-05-06T13:03:51Z

Усікова Любов Василівна: /* Проведення та перевірка модульного контролю */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:55, 22 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Марино Євгенівно! Мої відповіді:
1. Гендер – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік», «жінка2, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
2. В педагогічній діяльності існують такі стереотипи: керівний статус жінок і чоловіків; освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар’єри; комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражатися.
3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки. Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
4. Можна виділити такі відмінності у навчанні дівчаток і хлопчиків:1. Дівчата випереджають своїх однолітків у розвитку фонематичного слуху, умінні здійснювати найпростіші математичні обчислення і орієнтуватися на площині. 2. Відзначено певні відмінності в результатах обстеження першокласників сільських і міських шкіл. Найбільш готовими до навчання є міські школярі, у першу чергу дівчатка, найменш готовими - хлопчики з сільських шкіл. У адаптації до навчальної діяльності дівчатка також характеризуються як більш успішні. Вони краще за своїх однолітків розуміють пояснення вчителя, вміють організувати власну діяльність на уроці, менш тривожні і характеризуються позитивним ставленням до школи. Хлопчики за жодним показником не випереджають ровесниць, за оцінками вчителів, за винятком незначних відмінностей в умінні спілкуватися з однолітками і з вчителями у школі, а також у рівні впевненості на уроці різниця в показниках дівчаток і хлопчиків не виражена. Виявлено ряд статистично достовірних взаємозалежностей між рівнем психолого-педагогічної готовності до школи і рівнем адаптації до навчальної діяльності, характерних для першокласників різної статі сільських і міських шкіл. Все це вказує на необхідність розробки освітніх технологій, які враховують гендерні особливості дітей початкового навчання. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 09:46, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо працювати. Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту дайте стислі відповіді на запитання.
1.Як ви визначаєте поняття "обдарованість"?
2.Які типи обдарованості визначають в психологічній науці?
3. Назвіть види обдарованості.
4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 29 січня 2015 (EET)
Доброго дня! Мої відповіді:

1. В даний час вітчизняними ученими розробляється робоча концепція обдарованості, яка узагальнює сучасний стан знань у області психології обдарованості. Обдарованість – це системна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми, що розвивається протягом життя. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності. На сьогодні більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних завдатків) і соціокультурного середовища, опосередкованої діяльністю дитини (ігрової, учбової, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.
2.Типи обдарованості: інтелектуальний; «академічний»; художній; креативний; лідерський або соціальний; спортивний .
3. Диференціація видів обдарованості визначається тим чи іншим критерієм, покладеним в основу класифікації. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні: 1) вид діяльності і забезпечують її сфери психіки; 2) ступінь сформованості обдарованості; 3) форма її прояву; 4) широта проявів у різних видах діяльності; 5) особливості вікового розвитку. Розглянемо їх докладніше. 1. За першим критерієм класифікація типів обдарованості здійснюється в рамках п'яти видів діяльності. Відповідно, можуть бути виділені наступні види обдарованості: у практичній діяльності - обдарованість у ремеслах, спортивна та організаційна; в пізнавальній - інтелектуальна різних видів; у художньо-естетичної - хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична; в комунікативній - лідерська. І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям. Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з перевагою того, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. 2. За критерієм "ступінь сформованості обдарованості" можна диференціювати актуальну і потенційну обдарованість. Актуальна - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, які відповідають вимогам об'єктивної новизни та соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі діяльності) як відповідний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості. Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися через несприятливі причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідної освітнього середовища і т.д.). 3. Відповідно до критерію "форма прояву" різняться - явна і прихована обдарованість. Перша виявляється досить яскраво і чітко, в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини очевидні, і фахівець може адекватно оцінити "зону найближчого розвитку" і правильно намітити програму подальшої роботи з ним. Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа "неперспективних" і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі численні приклади, коли саме такі діти домагаються найвищих результатів. 4. За критерієм "широта проявів у різних видах діяльності" можна виділити: загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної та мотиваційної залученості в діяльність, ефективність цілепокладання та саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.). Загальна обдарованість пов'язана із спеціальними видами обдарованості. 5. За критерієм "особливості вікового розвитку" можна диференціювати ранню та пізню обдарованість. Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток, раннє виявлення обдарувань далеко не завжди зумовлюють високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність у дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають "вундеркіндами".

4. Проблеми обдарованих дітей: навчальна програма для більшості з них нудна і нецікава; їм подобаються складні завдання, які не можуть розв’язати їх ровесники тому вони опиняються в ізоляції; вони заглиблюються у філософські проблеми; частіше віддають перевагу спілкуванню з людьми старшого віку через невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком з ровесниками; для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; для них характерна надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість, потреба в уважному ставленні дорослих; часто зневажливо ставляться до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. --[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 10:23, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 5 лютого 2015 (EET)
Доброї ночі!
'''1'''.Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження,
який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає
розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
«Емоційне вигорання» - постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням, і їхнім батькам, невдоволення професією.
'''2.''' Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження
професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.
2. Дестабілізуюча організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована й розпливчаста інформація, наявність у ній «бюрократичного шуму» — дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту, з яким пов'язана професійна діяльність
(наприклад, учнів класу).
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом. Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока —нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення
уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються.
4. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності
визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви.
5. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку.
'''3'''.Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізація передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.
Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що
супроводжуються різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним
«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» дає змогу оцінити прояви
синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:у розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
діяльністю і собою як професіоналом;
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
підвищення нервовості, депресивні настрої.
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
відчуження згорнути будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
професійних обов’язків.
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
обов’язків;
2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
хронічних хвороб тощо.
'''4.''' Профілактикою професійного вигорання є методи гармонізації психофізичного стану так як людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на
будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи
гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки,
зміна світогляду).--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 23:41, 29 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:56, 12 лютого 2015 (EET)
'''1.''' Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра:
- пізнавальні психічні процеси молодшого школяра відзначаються зростанням довільності та регульованості;
- протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, внутрішній план дій та рефлексія;
- розвивальне навчання спрямоване на підвищення можливостей у розвитку мислення учнів;
- зростає значення довільної й словесно-логічної пам'яті;
- розвиваються різні сторони мовлення (говоріння і слухання) та його види (монологічне, писемне, внутрішнє);
- уява молодшого школяра розвивається у напрямку зростання її керованості, реалістичності, втілюваності.
Пізнавальні процеси підлітка:
- найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам'ять, мовлення, уява);
- вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;
- важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.
Пізнавальні процеси старшокласника:
- розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповільнюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує формування світогляду;
- пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелектуальної складності, диференційованості та інтегрованості;
- юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у свої особистісні проблеми;
- старшокласник володіє складною системою способів довільного запам'ятовування;
- мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими знаннями;
- старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

'''2.''' Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
• знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
• організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
• виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 00:37, 30 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо роботу. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 18 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Для визначення рівня здатності до навчання можна використовувати тести.Існує діагностика навченості. Учитися - це загальна здатність, сприйнятливість до навчання. Існують різні точки зору щодо визначення сутності навченості. Сьогодні доведено, що здатність до навчання не зводиться до розумового розвитку і є багатокомпонентною властивістю особистості, що включає в себе:
а) сприйнятливість, готовність до розумової праці: сформованість розумових дій, ступінь розвитку таких характеристик мислення, як сила, гнучкість, самостійність, узагальненість, економічність та інших; готовність до орієнтування в нових умовах, до прийняття дозованої допомоги дорослих, до самоорганізації;
б) фонд дієвих знань (тезаурус);
в) темпи просування в навчанні (засвоєння знань);
г) пізнавальна активність, інтереси і схильності (мотивація навчання);
д) працездатність, витривалість.
Психологи стверджують, що для визначення навченості необхідна комплексна діагностика, яку вчитель повинен проводити спільно з психологічною службою школи. Педагоги-дослідники пропонують більш спрощені способи, які допомагають здійснити первинну діагностику. Наводжу одину з них (за матеріалами П.І. Третьякова).
Хід дослідження:
Вчитель вибирає невеликий за обсягом новий навчальний матеріал базисного характеру на 7-8 хвилин роботи. Учитель перед вивченням нового повторює матеріал, необхідний для засвоєння нових знань. Учитель пояснює новий матеріал. Учитель показує зразок застосування нового матеріалу в аналогічній і зміненої ситуаціях. Учитель проводить самостійну роботу серед учнів.
Завдання для самостійної роботи учнів:
Напишіть, що ви дізналися нового.
Відповідайте на питання по змісту нового матеріалу.
Виконайте завдання за зразком.
Виконайте завдання в зміненій ситуації.
Ключ до визначення рівня навченості:
Як тільки 3-4 учня з класу виконають завдання - зібрати робочі записи у всіх, якщо виконані всі завдання, можна говорити про третій, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - другий рівень навченості. Якщо виконані два і менше завдань - перший рівень. Вимірювання необхідно проводити з конкретного предмета декільком вчителям даного класу для того, щоб результат був більш об'єктивним.
Методика визначення рівня навченості.
Навчання - це рівень і ступінь реально засвоєних знань, умінь і навичок. Зміст рівнів засвоєння:
^ 1. Перший рівень - розрізнення. Характеризує нижчу ступінь навченості. Учень лише відрізняє даний навчальний елемент від аналогів. Найнижча ступінь оволодіння знаннями - в подальшому можливість тільки впізнавання: учень може лише констатувати, що знання були отримані раніше, але не може відтворити їх. На запитання вчителя відповідає односкладово, намагаючись вгадати правильну відповідь.
^ 2. Другий рівень - запам'ятовування. Учень може переказати зміст тексту, правила без розуміння переказати. Може відповідати на питання тільки репродуктивного плану та у відповідності з послідовністю викладу матеріалу в навчальному посібнику.
^ 3. Третій рівень - розуміння. Припускає знаходження істотних ознак і зв'язків предметів і явищ, вичленення їх з масиву несуттєвого на основі аналізу і синтезу, застосування правил логічного умовиводу, встановлення схожості і відмінності, зіставлення з наявними знаннями.
^ 4.Четвертий рівень - застосування з використанням найпростіших умінь і навичок. Характеризується тим, що уміння виявляються як закріплені способи застосування знань у практичній діяльності, навички як уміння, доведені до автоматизму. Учень уміє застосовувати на практиці отримані теоретичні знання, вирішує завдання з використанням засвоєних законів і правил, розкриває причинно-наслідкові зв'язки. Наявність елементарних умінь і навичок - показник досить високого ступеня навченості.
5. ^ П'ятий рівень - перенесення знань і вмінь у нову ситуацію для вирішення нових завдань. Ті хто володіє цим найвищим ступенем навченості вміють узагальнювати, застосовувати отримані знання в новій ситуації, «переносити» в неї засвоєні раніше поняття і закономірності. Учень дає відповідь на будь-яке питання, вирішує будь-який приклад і завдання з даної теми, знаходить оригінальні підходи до вирішення запропонованих йому проблемних ситуацій.
^ Головним засобом визначення навченості учня є тести, складені за рівнями складності навчального матеріалу на основі дотримання необхідних правил до їх розробки.
^ Хід дослідження:
I. Тест складається з 5 видів питань:
вид - запитання на відтворення (типу «дай визначення», «назви правило», «опиши ...»;
вид питання на розуміння (тина «доведи», «чому», «порівняй»);
вид - запитання-завдання за принципом «зроби за зразком»;
вид питання-завдання але принципом «виконай у новій ситуації»;
вид - завдання підвищеного рівня складності (для виконання якого необхідне знання, розуміння і вільне володіння матеріалом, що вивчається).
II. Кількість питань в кожному виді повинне бути однаковим. Час тесту не обмежена.
Існує два варіанти виконання тесту:
а) випробуваний повинен послідовно працювати над завданнями (з 1
по 4), п'яте завдання є додатковим (необов'язковим),
б) випробуваний працює тільки над п'ятим завданням.
V. Тест готується для кожного рівня окремо.
^ Ключ до визначення рівня навченості: Якщо робота велася за варіантом А: якщо виконані всі завдання, можна говорити про п'ятий, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - четвертий рівень навченості. Якщо виконані два - третій рівень, одне - другий рівень навченості. Якщо учень з тестом не впорався, то при особистій бесіді можливо діагностування першого рівня навченості.
Якщо робота велася за варіантом Б: при виконанні випробуваним п'ятого завдання можна говорити про п'ятий рівень навченості, але якщо завдання не виконано, то тест вважається не пройденим і учень повинен виконати його за варіантом А.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:01, 6 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 18 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Переваги тестування:
Тестування є якіснішим і об'єктивнішим способом оцінювання, його об'єктивність досягається шляхом стандартизації процедури проведення, перевірки показників якості завдань і тестів у цілому.
Тестування — справедливіший метод, який ставить усіх учнів в однакові умови, як у процесі контролю, так і в процесі оцінювання, практично усуваючи суб'єктивізм викладача. За даними англійської асоціації NEAB, що займається підсумковою атестацією учнів Великобританії, тестування дозволяє знизити число апеляцій більше ніж у три рази, зробити процедуру оцінювання однаковою для всіх учнів незалежно від місця проживання, типу і виду навчального закладу, де навчаються учні.
Тести — це об'ємніший інструмент, оскільки тестування може включати в себе завдання по усіх темах курсу, тоді як на усний екзамен зазвичай виноситься 2-4 теми, а на письмовий — 3-5. Це дозволяє діагностувати знання учня по усьому курсу, виключаючи елемент випадковості при витягування екзаменаційного білета. За допомогою тестування можна встановити рівень знань учня по дисципліні у цілому і по окремих її розділах.
Тест є точнішим інструментом, так, наприклад, шкала оцінювання тесту з 20 запитань містить 20 поділок, у той же час як звична шкала оцінювання знань — лише 4.
Тестування є ефективнішим з економічних міркувань. Основні затрати при тестування припадають на розробку якісного інструментарію, тобто мають одноразовий характер. Затрати ж на проведення тесту значно нижчі, ніж при письмовому чи усному контролі. Проведення тестування і контроль результатів в групі з 30 осіб забирає півтори-дві години, усний або письмовий екзамен — не менше чотирьох годин.
Тестування — це найбільш м'який інструмент, вони ставлять всіх учнів в однакові умови, використовуючи єдину процедуру і єдині критерії оцінки, що приводить до зниження передекзаменаційних нервових напружень.
Недоліки тестування:
Розробка якісного тестового інструментарію — тривалий, трудомісткий і затратний процес. Стандартні набори тестів для більшості дисциплін ще не розроблені, а розроблені зазвичай мають низьку якість.
Дані, що отримує викладач в результаті тестування, хоча і включають інформацію про недостатність підготовки по конкретних розділах, але не дозволяють судити про причини цих недоліків.
Тест не дозволяє перевіряти і оцінювати високі, продуктивні рівні знань, пов'язані з творчістю, тобто імовірнісні, абстрактні і методологічні знання.
Широта охоплення тем у тестуванні має і зворотний бік. Учень при тестуванні, на відміну від усного або письмового іспиту, не має достатньо часу для скільки-небудь глибокого аналізу теми.
Забезпечення об'єктивності і справедливості тесту вимагає прийняття спеціальних заходів по забезпеченню конфіденційності тестових завдань. При повторному застосуванні тесту бажано внесення змін до завдань.
У тестуванні присутній елемент випадковості. Наприклад, учень, що не відповів на просте запитання, може дати правильну відповідь на складніше. Причиною цього може бути, як випадкова помилка у першому випадку, так і вгадування відповіді у другому. Це спотворює результати тесту і призводить до необхідності врахування ймовірнісної складової при їх аналізі.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:50, 6 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання:
1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми?
2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми?
3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:
а) допитливість;
б) талант;
'''в) схильність.'''
4. До діапазону академічних здібностей не відносять:
а) здібності до природознавчих наук;
'''б) здібності до читання;'''
в) образотворчі здібності.
5. Творчість — це:
'''а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;'''
б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;
в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:10, 11 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Любов Василівно! Нагадую про виконання завдань з психології. Можливо, вам щось заважає? Чекаю відповідей.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:37, 21 квітня 2015 (EEST)

Психологія Усікова Л.В.

2015-05-06T12:50:59Z

Усікова Любов Василівна: /* Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:55, 22 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Марино Євгенівно! Мої відповіді:
1. Гендер – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік», «жінка2, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
2. В педагогічній діяльності існують такі стереотипи: керівний статус жінок і чоловіків; освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар’єри; комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражатися.
3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки. Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
4. Можна виділити такі відмінності у навчанні дівчаток і хлопчиків:1. Дівчата випереджають своїх однолітків у розвитку фонематичного слуху, умінні здійснювати найпростіші математичні обчислення і орієнтуватися на площині. 2. Відзначено певні відмінності в результатах обстеження першокласників сільських і міських шкіл. Найбільш готовими до навчання є міські школярі, у першу чергу дівчатка, найменш готовими - хлопчики з сільських шкіл. У адаптації до навчальної діяльності дівчатка також характеризуються як більш успішні. Вони краще за своїх однолітків розуміють пояснення вчителя, вміють організувати власну діяльність на уроці, менш тривожні і характеризуються позитивним ставленням до школи. Хлопчики за жодним показником не випереджають ровесниць, за оцінками вчителів, за винятком незначних відмінностей в умінні спілкуватися з однолітками і з вчителями у школі, а також у рівні впевненості на уроці різниця в показниках дівчаток і хлопчиків не виражена. Виявлено ряд статистично достовірних взаємозалежностей між рівнем психолого-педагогічної готовності до школи і рівнем адаптації до навчальної діяльності, характерних для першокласників різної статі сільських і міських шкіл. Все це вказує на необхідність розробки освітніх технологій, які враховують гендерні особливості дітей початкового навчання. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 09:46, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо працювати. Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту дайте стислі відповіді на запитання.
1.Як ви визначаєте поняття "обдарованість"?
2.Які типи обдарованості визначають в психологічній науці?
3. Назвіть види обдарованості.
4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 29 січня 2015 (EET)
Доброго дня! Мої відповіді:

1. В даний час вітчизняними ученими розробляється робоча концепція обдарованості, яка узагальнює сучасний стан знань у області психології обдарованості. Обдарованість – це системна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми, що розвивається протягом життя. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності. На сьогодні більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних завдатків) і соціокультурного середовища, опосередкованої діяльністю дитини (ігрової, учбової, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.
2.Типи обдарованості: інтелектуальний; «академічний»; художній; креативний; лідерський або соціальний; спортивний .
3. Диференціація видів обдарованості визначається тим чи іншим критерієм, покладеним в основу класифікації. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні: 1) вид діяльності і забезпечують її сфери психіки; 2) ступінь сформованості обдарованості; 3) форма її прояву; 4) широта проявів у різних видах діяльності; 5) особливості вікового розвитку. Розглянемо їх докладніше. 1. За першим критерієм класифікація типів обдарованості здійснюється в рамках п'яти видів діяльності. Відповідно, можуть бути виділені наступні види обдарованості: у практичній діяльності - обдарованість у ремеслах, спортивна та організаційна; в пізнавальній - інтелектуальна різних видів; у художньо-естетичної - хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична; в комунікативній - лідерська. І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям. Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з перевагою того, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. 2. За критерієм "ступінь сформованості обдарованості" можна диференціювати актуальну і потенційну обдарованість. Актуальна - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, які відповідають вимогам об'єктивної новизни та соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі діяльності) як відповідний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості. Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися через несприятливі причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідної освітнього середовища і т.д.). 3. Відповідно до критерію "форма прояву" різняться - явна і прихована обдарованість. Перша виявляється досить яскраво і чітко, в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини очевидні, і фахівець може адекватно оцінити "зону найближчого розвитку" і правильно намітити програму подальшої роботи з ним. Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа "неперспективних" і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі численні приклади, коли саме такі діти домагаються найвищих результатів. 4. За критерієм "широта проявів у різних видах діяльності" можна виділити: загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної та мотиваційної залученості в діяльність, ефективність цілепокладання та саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.). Загальна обдарованість пов'язана із спеціальними видами обдарованості. 5. За критерієм "особливості вікового розвитку" можна диференціювати ранню та пізню обдарованість. Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток, раннє виявлення обдарувань далеко не завжди зумовлюють високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність у дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають "вундеркіндами".

4. Проблеми обдарованих дітей: навчальна програма для більшості з них нудна і нецікава; їм подобаються складні завдання, які не можуть розв’язати їх ровесники тому вони опиняються в ізоляції; вони заглиблюються у філософські проблеми; частіше віддають перевагу спілкуванню з людьми старшого віку через невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком з ровесниками; для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; для них характерна надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість, потреба в уважному ставленні дорослих; часто зневажливо ставляться до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. --[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 10:23, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 5 лютого 2015 (EET)
Доброї ночі!
'''1'''.Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження,
який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає
розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
«Емоційне вигорання» - постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням, і їхнім батькам, невдоволення професією.
'''2.''' Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження
професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.
2. Дестабілізуюча організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована й розпливчаста інформація, наявність у ній «бюрократичного шуму» — дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту, з яким пов'язана професійна діяльність
(наприклад, учнів класу).
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом. Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока —нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення
уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються.
4. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності
визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви.
5. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку.
'''3'''.Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізація передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.
Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що
супроводжуються різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним
«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» дає змогу оцінити прояви
синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:у розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
діяльністю і собою як професіоналом;
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
підвищення нервовості, депресивні настрої.
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
відчуження згорнути будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
професійних обов’язків.
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
обов’язків;
2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
хронічних хвороб тощо.
'''4.''' Профілактикою професійного вигорання є методи гармонізації психофізичного стану так як людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на
будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи
гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки,
зміна світогляду).--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 23:41, 29 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:56, 12 лютого 2015 (EET)
'''1.''' Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра:
- пізнавальні психічні процеси молодшого школяра відзначаються зростанням довільності та регульованості;
- протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, внутрішній план дій та рефлексія;
- розвивальне навчання спрямоване на підвищення можливостей у розвитку мислення учнів;
- зростає значення довільної й словесно-логічної пам'яті;
- розвиваються різні сторони мовлення (говоріння і слухання) та його види (монологічне, писемне, внутрішнє);
- уява молодшого школяра розвивається у напрямку зростання її керованості, реалістичності, втілюваності.
Пізнавальні процеси підлітка:
- найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам'ять, мовлення, уява);
- вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;
- важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.
Пізнавальні процеси старшокласника:
- розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповільнюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує формування світогляду;
- пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелектуальної складності, диференційованості та інтегрованості;
- юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у свої особистісні проблеми;
- старшокласник володіє складною системою способів довільного запам'ятовування;
- мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими знаннями;
- старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

'''2.''' Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
• знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
• організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
• виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 00:37, 30 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо роботу. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 18 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Для визначення рівня здатності до навчання можна використовувати тести.Існує діагностика навченості. Учитися - це загальна здатність, сприйнятливість до навчання. Існують різні точки зору щодо визначення сутності навченості. Сьогодні доведено, що здатність до навчання не зводиться до розумового розвитку і є багатокомпонентною властивістю особистості, що включає в себе:
а) сприйнятливість, готовність до розумової праці: сформованість розумових дій, ступінь розвитку таких характеристик мислення, як сила, гнучкість, самостійність, узагальненість, економічність та інших; готовність до орієнтування в нових умовах, до прийняття дозованої допомоги дорослих, до самоорганізації;
б) фонд дієвих знань (тезаурус);
в) темпи просування в навчанні (засвоєння знань);
г) пізнавальна активність, інтереси і схильності (мотивація навчання);
д) працездатність, витривалість.
Психологи стверджують, що для визначення навченості необхідна комплексна діагностика, яку вчитель повинен проводити спільно з психологічною службою школи. Педагоги-дослідники пропонують більш спрощені способи, які допомагають здійснити первинну діагностику. Наводжу одину з них (за матеріалами П.І. Третьякова).
Хід дослідження:
Вчитель вибирає невеликий за обсягом новий навчальний матеріал базисного характеру на 7-8 хвилин роботи. Учитель перед вивченням нового повторює матеріал, необхідний для засвоєння нових знань. Учитель пояснює новий матеріал. Учитель показує зразок застосування нового матеріалу в аналогічній і зміненої ситуаціях. Учитель проводить самостійну роботу серед учнів.
Завдання для самостійної роботи учнів:
Напишіть, що ви дізналися нового.
Відповідайте на питання по змісту нового матеріалу.
Виконайте завдання за зразком.
Виконайте завдання в зміненій ситуації.
Ключ до визначення рівня навченості:
Як тільки 3-4 учня з класу виконають завдання - зібрати робочі записи у всіх, якщо виконані всі завдання, можна говорити про третій, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - другий рівень навченості. Якщо виконані два і менше завдань - перший рівень. Вимірювання необхідно проводити з конкретного предмета декільком вчителям даного класу для того, щоб результат був більш об'єктивним.
Методика визначення рівня навченості.
Навчання - це рівень і ступінь реально засвоєних знань, умінь і навичок. Зміст рівнів засвоєння:
^ 1. Перший рівень - розрізнення. Характеризує нижчу ступінь навченості. Учень лише відрізняє даний навчальний елемент від аналогів. Найнижча ступінь оволодіння знаннями - в подальшому можливість тільки впізнавання: учень може лише констатувати, що знання були отримані раніше, але не може відтворити їх. На запитання вчителя відповідає односкладово, намагаючись вгадати правильну відповідь.
^ 2. Другий рівень - запам'ятовування. Учень може переказати зміст тексту, правила без розуміння переказати. Може відповідати на питання тільки репродуктивного плану та у відповідності з послідовністю викладу матеріалу в навчальному посібнику.
^ 3. Третій рівень - розуміння. Припускає знаходження істотних ознак і зв'язків предметів і явищ, вичленення їх з масиву несуттєвого на основі аналізу і синтезу, застосування правил логічного умовиводу, встановлення схожості і відмінності, зіставлення з наявними знаннями.
^ 4.Четвертий рівень - застосування з використанням найпростіших умінь і навичок. Характеризується тим, що уміння виявляються як закріплені способи застосування знань у практичній діяльності, навички як уміння, доведені до автоматизму. Учень уміє застосовувати на практиці отримані теоретичні знання, вирішує завдання з використанням засвоєних законів і правил, розкриває причинно-наслідкові зв'язки. Наявність елементарних умінь і навичок - показник досить високого ступеня навченості.
5. ^ П'ятий рівень - перенесення знань і вмінь у нову ситуацію для вирішення нових завдань. Ті хто володіє цим найвищим ступенем навченості вміють узагальнювати, застосовувати отримані знання в новій ситуації, «переносити» в неї засвоєні раніше поняття і закономірності. Учень дає відповідь на будь-яке питання, вирішує будь-який приклад і завдання з даної теми, знаходить оригінальні підходи до вирішення запропонованих йому проблемних ситуацій.
^ Головним засобом визначення навченості учня є тести, складені за рівнями складності навчального матеріалу на основі дотримання необхідних правил до їх розробки.
^ Хід дослідження:
I. Тест складається з 5 видів питань:
вид - запитання на відтворення (типу «дай визначення», «назви правило», «опиши ...»;
вид питання на розуміння (тина «доведи», «чому», «порівняй»);
вид - запитання-завдання за принципом «зроби за зразком»;
вид питання-завдання але принципом «виконай у новій ситуації»;
вид - завдання підвищеного рівня складності (для виконання якого необхідне знання, розуміння і вільне володіння матеріалом, що вивчається).
II. Кількість питань в кожному виді повинне бути однаковим. Час тесту не обмежена.
Існує два варіанти виконання тесту:
а) випробуваний повинен послідовно працювати над завданнями (з 1
по 4), п'яте завдання є додатковим (необов'язковим),
б) випробуваний працює тільки над п'ятим завданням.
V. Тест готується для кожного рівня окремо.
^ Ключ до визначення рівня навченості: Якщо робота велася за варіантом А: якщо виконані всі завдання, можна говорити про п'ятий, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - четвертий рівень навченості. Якщо виконані два - третій рівень, одне - другий рівень навченості. Якщо учень з тестом не впорався, то при особистій бесіді можливо діагностування першого рівня навченості.
Якщо робота велася за варіантом Б: при виконанні випробуваним п'ятого завдання можна говорити про п'ятий рівень навченості, але якщо завдання не виконано, то тест вважається не пройденим і учень повинен виконати його за варіантом А.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:01, 6 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 18 лютого 2015 (EET)
Доброго дня!
Переваги тестування:
Тестування є якіснішим і об'єктивнішим способом оцінювання, його об'єктивність досягається шляхом стандартизації процедури проведення, перевірки показників якості завдань і тестів у цілому.
Тестування — справедливіший метод, який ставить усіх учнів в однакові умови, як у процесі контролю, так і в процесі оцінювання, практично усуваючи суб'єктивізм викладача. За даними англійської асоціації NEAB, що займається підсумковою атестацією учнів Великобританії, тестування дозволяє знизити число апеляцій більше ніж у три рази, зробити процедуру оцінювання однаковою для всіх учнів незалежно від місця проживання, типу і виду навчального закладу, де навчаються учні.
Тести — це об'ємніший інструмент, оскільки тестування може включати в себе завдання по усіх темах курсу, тоді як на усний екзамен зазвичай виноситься 2-4 теми, а на письмовий — 3-5. Це дозволяє діагностувати знання учня по усьому курсу, виключаючи елемент випадковості при витягування екзаменаційного білета. За допомогою тестування можна встановити рівень знань учня по дисципліні у цілому і по окремих її розділах.
Тест є точнішим інструментом, так, наприклад, шкала оцінювання тесту з 20 запитань містить 20 поділок, у той же час як звична шкала оцінювання знань — лише 4.
Тестування є ефективнішим з економічних міркувань. Основні затрати при тестування припадають на розробку якісного інструментарію, тобто мають одноразовий характер. Затрати ж на проведення тесту значно нижчі, ніж при письмовому чи усному контролі. Проведення тестування і контроль результатів в групі з 30 осіб забирає півтори-дві години, усний або письмовий екзамен — не менше чотирьох годин.
Тестування — це найбільш м'який інструмент, вони ставлять всіх учнів в однакові умови, використовуючи єдину процедуру і єдині критерії оцінки, що приводить до зниження передекзаменаційних нервових напружень.
Недоліки тестування:
Розробка якісного тестового інструментарію — тривалий, трудомісткий і затратний процес. Стандартні набори тестів для більшості дисциплін ще не розроблені, а розроблені зазвичай мають низьку якість.
Дані, що отримує викладач в результаті тестування, хоча і включають інформацію про недостатність підготовки по конкретних розділах, але не дозволяють судити про причини цих недоліків.
Тест не дозволяє перевіряти і оцінювати високі, продуктивні рівні знань, пов'язані з творчістю, тобто імовірнісні, абстрактні і методологічні знання.
Широта охоплення тем у тестуванні має і зворотний бік. Учень при тестуванні, на відміну від усного або письмового іспиту, не має достатньо часу для скільки-небудь глибокого аналізу теми.
Забезпечення об'єктивності і справедливості тесту вимагає прийняття спеціальних заходів по забезпеченню конфіденційності тестових завдань. При повторному застосуванні тесту бажано внесення змін до завдань.
У тестуванні присутній елемент випадковості. Наприклад, учень, що не відповів на просте запитання, може дати правильну відповідь на складніше. Причиною цього може бути, як випадкова помилка у першому випадку, так і вгадування відповіді у другому. Це спотворює результати тесту і призводить до необхідності врахування ймовірнісної складової при їх аналізі.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 15:50, 6 травня 2015 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання:
1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми?
2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми?
3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:
а) допитливість;
б) талант;
в) схильність.
4. До діапазону академічних здібностей не відносять:
а) здібності до природознавчих наук;
б) здібності до читання;
в) образотворчі здібності.
5. Творчість — це:
а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;
б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;
в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:10, 11 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Любов Василівно! Нагадую про виконання завдань з психології. Можливо, вам щось заважає? Чекаю відповідей.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:37, 21 квітня 2015 (EEST)

Психологія Усікова Л.В.

2015-05-06T11:01:10Z

Усікова Любов Василівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:55, 22 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Марино Євгенівно! Мої відповіді:
1. Гендер – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік», «жінка2, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
2. В педагогічній діяльності існують такі стереотипи: керівний статус жінок і чоловіків; освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар’єри; комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражатися.
3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки. Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
4. Можна виділити такі відмінності у навчанні дівчаток і хлопчиків:1. Дівчата випереджають своїх однолітків у розвитку фонематичного слуху, умінні здійснювати найпростіші математичні обчислення і орієнтуватися на площині. 2. Відзначено певні відмінності в результатах обстеження першокласників сільських і міських шкіл. Найбільш готовими до навчання є міські школярі, у першу чергу дівчатка, найменш готовими - хлопчики з сільських шкіл. У адаптації до навчальної діяльності дівчатка також характеризуються як більш успішні. Вони краще за своїх однолітків розуміють пояснення вчителя, вміють організувати власну діяльність на уроці, менш тривожні і характеризуються позитивним ставленням до школи. Хлопчики за жодним показником не випереджають ровесниць, за оцінками вчителів, за винятком незначних відмінностей в умінні спілкуватися з однолітками і з вчителями у школі, а також у рівні впевненості на уроці різниця в показниках дівчаток і хлопчиків не виражена. Виявлено ряд статистично достовірних взаємозалежностей між рівнем психолого-педагогічної готовності до школи і рівнем адаптації до навчальної діяльності, характерних для першокласників різної статі сільських і міських шкіл. Все це вказує на необхідність розробки освітніх технологій, які враховують гендерні особливості дітей початкового навчання. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 09:46, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо працювати. Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту дайте стислі відповіді на запитання.
1.Як ви визначаєте поняття "обдарованість"?
2.Які типи обдарованості визначають в психологічній науці?
3. Назвіть види обдарованості.
4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 29 січня 2015 (EET)
Доброго дня! Мої відповіді:

1. В даний час вітчизняними ученими розробляється робоча концепція обдарованості, яка узагальнює сучасний стан знань у області психології обдарованості. Обдарованість – це системна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми, що розвивається протягом життя. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності. На сьогодні більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних завдатків) і соціокультурного середовища, опосередкованої діяльністю дитини (ігрової, учбової, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.
2.Типи обдарованості: інтелектуальний; «академічний»; художній; креативний; лідерський або соціальний; спортивний .
3. Диференціація видів обдарованості визначається тим чи іншим критерієм, покладеним в основу класифікації. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні: 1) вид діяльності і забезпечують її сфери психіки; 2) ступінь сформованості обдарованості; 3) форма її прояву; 4) широта проявів у різних видах діяльності; 5) особливості вікового розвитку. Розглянемо їх докладніше. 1. За першим критерієм класифікація типів обдарованості здійснюється в рамках п'яти видів діяльності. Відповідно, можуть бути виділені наступні види обдарованості: у практичній діяльності - обдарованість у ремеслах, спортивна та організаційна; в пізнавальній - інтелектуальна різних видів; у художньо-естетичної - хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична; в комунікативній - лідерська. І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям. Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з перевагою того, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. 2. За критерієм "ступінь сформованості обдарованості" можна диференціювати актуальну і потенційну обдарованість. Актуальна - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, які відповідають вимогам об'єктивної новизни та соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі діяльності) як відповідний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості. Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися через несприятливі причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідної освітнього середовища і т.д.). 3. Відповідно до критерію "форма прояву" різняться - явна і прихована обдарованість. Перша виявляється досить яскраво і чітко, в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини очевидні, і фахівець може адекватно оцінити "зону найближчого розвитку" і правильно намітити програму подальшої роботи з ним. Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа "неперспективних" і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі численні приклади, коли саме такі діти домагаються найвищих результатів. 4. За критерієм "широта проявів у різних видах діяльності" можна виділити: загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної та мотиваційної залученості в діяльність, ефективність цілепокладання та саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.). Загальна обдарованість пов'язана із спеціальними видами обдарованості. 5. За критерієм "особливості вікового розвитку" можна диференціювати ранню та пізню обдарованість. Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток, раннє виявлення обдарувань далеко не завжди зумовлюють високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність у дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають "вундеркіндами".

4. Проблеми обдарованих дітей: навчальна програма для більшості з них нудна і нецікава; їм подобаються складні завдання, які не можуть розв’язати їх ровесники тому вони опиняються в ізоляції; вони заглиблюються у філософські проблеми; частіше віддають перевагу спілкуванню з людьми старшого віку через невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком з ровесниками; для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; для них характерна надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість, потреба в уважному ставленні дорослих; часто зневажливо ставляться до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. --[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 10:23, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 5 лютого 2015 (EET)
Доброї ночі!
'''1'''.Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження,
який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає
розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
«Емоційне вигорання» - постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням, і їхнім батькам, невдоволення професією.
'''2.''' Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження
професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.
2. Дестабілізуюча організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована й розпливчаста інформація, наявність у ній «бюрократичного шуму» — дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту, з яким пов'язана професійна діяльність
(наприклад, учнів класу).
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом. Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока —нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення
уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються.
4. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності
визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви.
5. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку.
'''3'''.Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізація передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.
Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що
супроводжуються різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним
«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» дає змогу оцінити прояви
синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:у розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
діяльністю і собою як професіоналом;
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
підвищення нервовості, депресивні настрої.
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
відчуження згорнути будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
професійних обов’язків.
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
обов’язків;
2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
хронічних хвороб тощо.
'''4.''' Профілактикою професійного вигорання є методи гармонізації психофізичного стану так як людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на
будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи
гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки,
зміна світогляду).--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 23:41, 29 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:56, 12 лютого 2015 (EET)
'''1.''' Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра:
- пізнавальні психічні процеси молодшого школяра відзначаються зростанням довільності та регульованості;
- протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, внутрішній план дій та рефлексія;
- розвивальне навчання спрямоване на підвищення можливостей у розвитку мислення учнів;
- зростає значення довільної й словесно-логічної пам'яті;
- розвиваються різні сторони мовлення (говоріння і слухання) та його види (монологічне, писемне, внутрішнє);
- уява молодшого школяра розвивається у напрямку зростання її керованості, реалістичності, втілюваності.
Пізнавальні процеси підлітка:
- найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам'ять, мовлення, уява);
- вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;
- важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.
Пізнавальні процеси старшокласника:
- розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповільнюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує формування світогляду;
- пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелектуальної складності, диференційованості та інтегрованості;
- юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у свої особистісні проблеми;
- старшокласник володіє складною системою способів довільного запам'ятовування;
- мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими знаннями;
- старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

'''2.''' Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
• знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
• організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
• виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 00:37, 30 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо роботу. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 18 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Для визначення рівня здатності до навчання можна використовувати тести.Існує діагностика навченості. Учитися - це загальна здатність, сприйнятливість до навчання. Існують різні точки зору щодо визначення сутності навченості. Сьогодні доведено, що здатність до навчання не зводиться до розумового розвитку і є багатокомпонентною властивістю особистості, що включає в себе:
а) сприйнятливість, готовність до розумової праці: сформованість розумових дій, ступінь розвитку таких характеристик мислення, як сила, гнучкість, самостійність, узагальненість, економічність та інших; готовність до орієнтування в нових умовах, до прийняття дозованої допомоги дорослих, до самоорганізації;
б) фонд дієвих знань (тезаурус);
в) темпи просування в навчанні (засвоєння знань);
г) пізнавальна активність, інтереси і схильності (мотивація навчання);
д) працездатність, витривалість.
Психологи стверджують, що для визначення навченості необхідна комплексна діагностика, яку вчитель повинен проводити спільно з психологічною службою школи. Педагоги-дослідники пропонують більш спрощені способи, які допомагають здійснити первинну діагностику. Наводжу одину з них (за матеріалами П.І. Третьякова).
Хід дослідження:
Вчитель вибирає невеликий за обсягом новий навчальний матеріал базисного характеру на 7-8 хвилин роботи. Учитель перед вивченням нового повторює матеріал, необхідний для засвоєння нових знань. Учитель пояснює новий матеріал. Учитель показує зразок застосування нового матеріалу в аналогічній і зміненої ситуаціях. Учитель проводить самостійну роботу серед учнів.
Завдання для самостійної роботи учнів:
Напишіть, що ви дізналися нового.
Відповідайте на питання по змісту нового матеріалу.
Виконайте завдання за зразком.
Виконайте завдання в зміненій ситуації.
Ключ до визначення рівня навченості:
Як тільки 3-4 учня з класу виконають завдання - зібрати робочі записи у всіх, якщо виконані всі завдання, можна говорити про третій, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - другий рівень навченості. Якщо виконані два і менше завдань - перший рівень. Вимірювання необхідно проводити з конкретного предмета декільком вчителям даного класу для того, щоб результат був більш об'єктивним.
Методика визначення рівня навченості.
Навчання - це рівень і ступінь реально засвоєних знань, умінь і навичок. Зміст рівнів засвоєння:
^ 1. Перший рівень - розрізнення. Характеризує нижчу ступінь навченості. Учень лише відрізняє даний навчальний елемент від аналогів. Найнижча ступінь оволодіння знаннями - в подальшому можливість тільки впізнавання: учень може лише констатувати, що знання були отримані раніше, але не може відтворити їх. На запитання вчителя відповідає односкладово, намагаючись вгадати правильну відповідь.
^ 2. Другий рівень - запам'ятовування. Учень може переказати зміст тексту, правила без розуміння переказати. Може відповідати на питання тільки репродуктивного плану та у відповідності з послідовністю викладу матеріалу в навчальному посібнику.
^ 3. Третій рівень - розуміння. Припускає знаходження істотних ознак і зв'язків предметів і явищ, вичленення їх з масиву несуттєвого на основі аналізу і синтезу, застосування правил логічного умовиводу, встановлення схожості і відмінності, зіставлення з наявними знаннями.
^ 4.Четвертий рівень - застосування з використанням найпростіших умінь і навичок. Характеризується тим, що уміння виявляються як закріплені способи застосування знань у практичній діяльності, навички як уміння, доведені до автоматизму. Учень уміє застосовувати на практиці отримані теоретичні знання, вирішує завдання з використанням засвоєних законів і правил, розкриває причинно-наслідкові зв'язки. Наявність елементарних умінь і навичок - показник досить високого ступеня навченості.
5. ^ П'ятий рівень - перенесення знань і вмінь у нову ситуацію для вирішення нових завдань. Ті хто володіє цим найвищим ступенем навченості вміють узагальнювати, застосовувати отримані знання в новій ситуації, «переносити» в неї засвоєні раніше поняття і закономірності. Учень дає відповідь на будь-яке питання, вирішує будь-який приклад і завдання з даної теми, знаходить оригінальні підходи до вирішення запропонованих йому проблемних ситуацій.
^ Головним засобом визначення навченості учня є тести, складені за рівнями складності навчального матеріалу на основі дотримання необхідних правил до їх розробки.
^ Хід дослідження:
I. Тест складається з 5 видів питань:
вид - запитання на відтворення (типу «дай визначення», «назви правило», «опиши ...»;
вид питання на розуміння (тина «доведи», «чому», «порівняй»);
вид - запитання-завдання за принципом «зроби за зразком»;
вид питання-завдання але принципом «виконай у новій ситуації»;
вид - завдання підвищеного рівня складності (для виконання якого необхідне знання, розуміння і вільне володіння матеріалом, що вивчається).
II. Кількість питань в кожному виді повинне бути однаковим. Час тесту не обмежена.
Існує два варіанти виконання тесту:
а) випробуваний повинен послідовно працювати над завданнями (з 1
по 4), п'яте завдання є додатковим (необов'язковим),
б) випробуваний працює тільки над п'ятим завданням.
V. Тест готується для кожного рівня окремо.
^ Ключ до визначення рівня навченості: Якщо робота велася за варіантом А: якщо виконані всі завдання, можна говорити про п'ятий, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - четвертий рівень навченості. Якщо виконані два - третій рівень, одне - другий рівень навченості. Якщо учень з тестом не впорався, то при особистій бесіді можливо діагностування першого рівня навченості.
Якщо робота велася за варіантом Б: при виконанні випробуваним п'ятого завдання можна говорити про п'ятий рівень навченості, але якщо завдання не виконано, то тест вважається не пройденим і учень повинен виконати його за варіантом А.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 14:01, 6 травня 2015 (EEST)

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 18 лютого 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання:
1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми?
2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми?
3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:
а) допитливість;
б) талант;
в) схильність.
4. До діапазону академічних здібностей не відносять:
а) здібності до природознавчих наук;
б) здібності до читання;
в) образотворчі здібності.
5. Творчість — це:
а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;
б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;
в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:10, 11 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Любов Василівно! Нагадую про виконання завдань з психології. Можливо, вам щось заважає? Чекаю відповідей.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:37, 21 квітня 2015 (EEST)

Психологія Усікова Л.В.

2015-05-06T11:00:29Z

Усікова Любов Василівна: /* Індивідуальні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Сьогодні обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання:
1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:55, 22 січня 2015 (EET)

Доброго дня, Марино Євгенівно! Мої відповіді:
1. Гендер – соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік», «жінка2, психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
2. В педагогічній діяльності існують такі стереотипи: керівний статус жінок і чоловіків; освітні установи не тільки надають, але і обмежують можливості кар’єри; комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх спосіб вчитися і виражатися.
3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки. Статева ідентифікація - несе в собі ціннісні орієнтації людини на свою стать як соціальную роль, як сексуальну потенцію і сексуальну поведінку, а також включає психологічне визнання своєї ідентичності зі своєю статтю у фізичному, соціальному і психологічному плані. Статева ідентифікація - єдність самосвідомості, мотивів поведінки, вчинків у повсякденному житті людини, які зараховують себе до певної статі і приймає на себе визначену традиціями відповідну статеву роль.
4. Можна виділити такі відмінності у навчанні дівчаток і хлопчиків:1. Дівчата випереджають своїх однолітків у розвитку фонематичного слуху, умінні здійснювати найпростіші математичні обчислення і орієнтуватися на площині. 2. Відзначено певні відмінності в результатах обстеження першокласників сільських і міських шкіл. Найбільш готовими до навчання є міські школярі, у першу чергу дівчатка, найменш готовими - хлопчики з сільських шкіл. У адаптації до навчальної діяльності дівчатка також характеризуються як більш успішні. Вони краще за своїх однолітків розуміють пояснення вчителя, вміють організувати власну діяльність на уроці, менш тривожні і характеризуються позитивним ставленням до школи. Хлопчики за жодним показником не випереджають ровесниць, за оцінками вчителів, за винятком незначних відмінностей в умінні спілкуватися з однолітками і з вчителями у школі, а також у рівні впевненості на уроці різниця в показниках дівчаток і хлопчиків не виражена. Виявлено ряд статистично достовірних взаємозалежностей між рівнем психолого-педагогічної готовності до школи і рівнем адаптації до навчальної діяльності, характерних для першокласників різної статі сільських і міських шкіл. Все це вказує на необхідність розробки освітніх технологій, які враховують гендерні особливості дітей початкового навчання. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 09:46, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня! Продовжуємо працювати. Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити. Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту дайте стислі відповіді на запитання.
1.Як ви визначаєте поняття "обдарованість"?
2.Які типи обдарованості визначають в психологічній науці?
3. Назвіть види обдарованості.
4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 29 січня 2015 (EET)
Доброго дня! Мої відповіді:

1. В даний час вітчизняними ученими розробляється робоча концепція обдарованості, яка узагальнює сучасний стан знань у області психології обдарованості. Обдарованість – це системна якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми, що розвивається протягом життя. Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності. На сьогодні більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних завдатків) і соціокультурного середовища, опосередкованої діяльністю дитини (ігрової, учбової, трудової). При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.
2.Типи обдарованості: інтелектуальний; «академічний»; художній; креативний; лідерський або соціальний; спортивний .
3. Диференціація видів обдарованості визначається тим чи іншим критерієм, покладеним в основу класифікації. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні: 1) вид діяльності і забезпечують її сфери психіки; 2) ступінь сформованості обдарованості; 3) форма її прояву; 4) широта проявів у різних видах діяльності; 5) особливості вікового розвитку. Розглянемо їх докладніше. 1. За першим критерієм класифікація типів обдарованості здійснюється в рамках п'яти видів діяльності. Відповідно, можуть бути виділені наступні види обдарованості: у практичній діяльності - обдарованість у ремеслах, спортивна та організаційна; в пізнавальній - інтелектуальна різних видів; у художньо-естетичної - хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична; в комунікативній - лідерська. І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям. Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з перевагою того, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. 2. За критерієм "ступінь сформованості обдарованості" можна диференціювати актуальну і потенційну обдарованість. Актуальна - це психологічна характеристика дитини з такими вже досягнутими показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих складають талановиті діти, які досягають результатів, які відповідають вимогам об'єктивної новизни та соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі діяльності) як відповідний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості. Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати їх в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися через несприятливі причин (важкі сімейні обставини, недостатня мотивація, низький рівень саморегуляції, відсутність необхідної освітнього середовища і т.д.). 3. Відповідно до критерію "форма прояву" різняться - явна і прихована обдарованість. Перша виявляється досить яскраво і чітко, в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини очевидні, і фахівець може адекватно оцінити "зону найближчого розвитку" і правильно намітити програму подальшої роботи з ним. Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про її відсутність. Дитину можуть віднести до числа "неперспективних" і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей. Разом з тим відомі численні приклади, коли саме такі діти домагаються найвищих результатів. 4. За критерієм "широта проявів у різних видах діяльності" можна виділити: загальну (або розумову) і спеціальну обдарованість. Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної та мотиваційної залученості в діяльність, ефективність цілепокладання та саморегуляції. Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.). Загальна обдарованість пов'язана із спеціальними видами обдарованості. 5. За критерієм "особливості вікового розвитку" можна диференціювати ранню та пізню обдарованість. Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток, раннє виявлення обдарувань далеко не завжди зумовлюють високі досягнення в більш старшому віці. Разом з тим їх відсутність у дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, яких називають "вундеркіндами".

4. Проблеми обдарованих дітей: навчальна програма для більшості з них нудна і нецікава; їм подобаються складні завдання, які не можуть розв’язати їх ровесники тому вони опиняються в ізоляції; вони заглиблюються у філософські проблеми; частіше віддають перевагу спілкуванню з людьми старшого віку через невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком з ровесниками; для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; для них характерна надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість, потреба в уважному ставленні дорослих; часто зневажливо ставляться до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. --[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 10:23, 24 квітня 2015 (EEST)

Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 10:51, 5 лютого 2015 (EET)
Доброї ночі!
'''1'''.Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження,
який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає
розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
«Емоційне вигорання» - постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням, і їхнім батькам, невдоволення професією.
'''2.''' Серед зовнішніх чинників ризику емоційного виснаження і зниження
професійної активності найбільш значущі:
1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність, пов'язана з інтенсивним спілкуванням, точніше, із цілеспрямованим сприйняттям партнерів і дією на них. Педагогу доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування: активно ставити і розв'язувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати (аналізувати) візуальну, звукову та письмову інформацію, швидко зважувати альтернативи й ухвалювати рішення.
2. Дестабілізуюча організація діяльності: нечітка організація та планування праці, нестача устаткування, погано структурована й розпливчаста інформація, наявність у ній «бюрократичного шуму» — дрібних подробиць, суперечностей, завищені норми контингенту, з яким пов'язана професійна діяльність
(наприклад, учнів класу).
3. Підвищена відповідальність за функції, що виконуються педагогом. Учителям постійно доводиться приймати на себе енергетичні розряди партнерів. Усі, хто працює з людьми і чесно ставиться до своїх обов'язків, несуть етичну та юридичну відповідальність за благополуччя ділових партнерів, яких їм довірено,— учнів, батьків, колег. Плата висока —нервове перенапруження. Наприклад, у шкільного вчителя за день проведення
уроків самовіддача і самоконтроль настільки значні, що до наступного робочого дня психічні ресурси практично не відновлюються.
4. Неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності
визначається двома основними обставинами — конфліктністю по вертикалі, у системі «керівник — підлеглий», і по горизонталі, у системі «колега — колега». Рано чи пізно обачна людина з міцними нервами схилятиметься до тактики емоційного вигорання: триматися від усього й усіх подалі, не приймати все близько до серця, берегти нерви.
5. Психологічно важкий контингент, з яким має справу педагог у сфері спілкування: у педагогів і вихователів - це діти з аномаліями характеру, нервової системи або із затримками психічного розвитку.
'''3'''.Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію (цинізм);
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційним виснаженням розуміється відчуття спустошеності і втоми,
що викликане власною роботою.
Деперсоналізація передбачає цинічне, байдуже, негуманне ставлення до
людей, з якими працюють. Контакти з колегами стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стримуваному роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводять до конфліктів.
Професійне вигорання – виникнення у працівників відчуття не
комфортності у своїй професійній сфері.
Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що
супроводжуються різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним
«Методика діагностики рівня емоційного вигорання» дає змогу оцінити прояви
синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:у розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
діяльністю і собою як професіоналом;
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
роботу чи професійну діяльність взагалі;
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
підвищення нервовості, депресивні настрої.
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
вплив настрою на професійні стосунки;
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
професійних стосунках;
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
відчуження згорнути будь-які комунікації;
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
професійних обов’язків.
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
обов’язків;
2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
комунікаціях;
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
до професійної діяльності взагалі;
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
хронічних хвороб тощо.
'''4.''' Профілактикою професійного вигорання є методи гармонізації психофізичного стану так як людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на
будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи
гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки,
зміна світогляду).--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 23:41, 29 квітня 2015 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:56, 12 лютого 2015 (EET)
'''1.''' Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра:
- пізнавальні психічні процеси молодшого школяра відзначаються зростанням довільності та регульованості;
- протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, внутрішній план дій та рефлексія;
- розвивальне навчання спрямоване на підвищення можливостей у розвитку мислення учнів;
- зростає значення довільної й словесно-логічної пам'яті;
- розвиваються різні сторони мовлення (говоріння і слухання) та його види (монологічне, писемне, внутрішнє);
- уява молодшого школяра розвивається у напрямку зростання її керованості, реалістичності, втілюваності.
Пізнавальні процеси підлітка:
- найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам'ять, мовлення, уява);
- вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;
- важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів.
Пізнавальні процеси старшокласника:
- розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповільнюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує формування світогляду;
- пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелектуальної складності, диференційованості та інтегрованості;
- юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у свої особистісні проблеми;
- старшокласник володіє складною системою способів довільного запам'ятовування;
- мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими знаннями;
- старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

'''2.''' Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
• знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
• організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
• виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
• реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.--[[Користувач:Усікова Любов Василівна|Усікова Любов Василівна]] ([[Обговорення користувача:Усікова Любов Василівна|обговорення]]) 00:37, 30 квітня 2015 (EEST)

Продовжуємо роботу. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:10, 18 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Для визначення рівня здатності до навчання можна використовувати тести.Існує діагностика навченості. Учитися - це загальна здатність, сприйнятливість до навчання. Існують різні точки зору щодо визначення сутності навченості. Сьогодні доведено, що здатність до навчання не зводиться до розумового розвитку і є багатокомпонентною властивістю особистості, що включає в себе:
а) сприйнятливість, готовність до розумової праці: сформованість розумових дій, ступінь розвитку таких характеристик мислення, як сила, гнучкість, самостійність, узагальненість, економічність та інших; готовність до орієнтування в нових умовах, до прийняття дозованої допомоги дорослих, до самоорганізації;
б) фонд дієвих знань (тезаурус);
в) темпи просування в навчанні (засвоєння знань);
г) пізнавальна активність, інтереси і схильності (мотивація навчання);
д) працездатність, витривалість.
Психологи стверджують, що для визначення навченості необхідна комплексна діагностика, яку вчитель повинен проводити спільно з психологічною службою школи. Педагоги-дослідники пропонують більш спрощені способи, які допомагають здійснити первинну діагностику. Наводжу одину з них (за матеріалами П.І. Третьякова).
Хід дослідження:
Вчитель вибирає невеликий за обсягом новий навчальний матеріал базисного характеру на 7-8 хвилин роботи. Учитель перед вивченням нового повторює матеріал, необхідний для засвоєння нових знань. Учитель пояснює новий матеріал. Учитель показує зразок застосування нового матеріалу в аналогічній і зміненої ситуаціях. Учитель проводить самостійну роботу серед учнів.
Завдання для самостійної роботи учнів:
Напишіть, що ви дізналися нового.
Відповідайте на питання по змісту нового матеріалу.
Виконайте завдання за зразком.
Виконайте завдання в зміненій ситуації.
Ключ до визначення рівня навченості:
Як тільки 3-4 учня з класу виконають завдання - зібрати робочі записи у всіх, якщо виконані всі завдання, можна говорити про третій, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - другий рівень навченості. Якщо виконані два і менше завдань - перший рівень. Вимірювання необхідно проводити з конкретного предмета декільком вчителям даного класу для того, щоб результат був більш об'єктивним.
Методика визначення рівня навченості.
Навчання - це рівень і ступінь реально засвоєних знань, умінь і навичок. Зміст рівнів засвоєння:
^ 1. Перший рівень - розрізнення. Характеризує нижчу ступінь навченості. Учень лише відрізняє даний навчальний елемент від аналогів. Найнижча ступінь оволодіння знаннями - в подальшому можливість тільки впізнавання: учень може лише констатувати, що знання були отримані раніше, але не може відтворити їх. На запитання вчителя відповідає односкладово, намагаючись вгадати правильну відповідь.
^ 2. Другий рівень - запам'ятовування. Учень може переказати зміст тексту, правила без розуміння переказати. Може відповідати на питання тільки репродуктивного плану та у відповідності з послідовністю викладу матеріалу в навчальному посібнику.
^ 3. Третій рівень - розуміння. Припускає знаходження істотних ознак і зв'язків предметів і явищ, вичленення їх з масиву несуттєвого на основі аналізу і синтезу, застосування правил логічного умовиводу, встановлення схожості і відмінності, зіставлення з наявними знаннями.
^ 4.Четвертий рівень - застосування з використанням найпростіших умінь і навичок. Характеризується тим, що уміння виявляються як закріплені способи застосування знань у практичній діяльності, навички як уміння, доведені до автоматизму. Учень уміє застосовувати на практиці отримані теоретичні знання, вирішує завдання з використанням засвоєних законів і правил, розкриває причинно-наслідкові зв'язки. Наявність елементарних умінь і навичок - показник досить високого ступеня навченості.
5. ^ П'ятий рівень - перенесення знань і вмінь у нову ситуацію для вирішення нових завдань. Ті хто володіє цим найвищим ступенем навченості вміють узагальнювати, застосовувати отримані знання в новій ситуації, «переносити» в неї засвоєні раніше поняття і закономірності. Учень дає відповідь на будь-яке питання, вирішує будь-який приклад і завдання з даної теми, знаходить оригінальні підходи до вирішення запропонованих йому проблемних ситуацій.
^ Головним засобом визначення навченості учня є тести, складені за рівнями складності навчального матеріалу на основі дотримання необхідних правил до їх розробки.
^ Хід дослідження:
I. Тест складається з 5 видів питань:
вид - запитання на відтворення (типу «дай визначення», «назви правило», «опиши ...»;
вид питання на розуміння (тина «доведи», «чому», «порівняй»);
вид - запитання-завдання за принципом «зроби за зразком»;
вид питання-завдання але принципом «виконай у новій ситуації»;
вид - завдання підвищеного рівня складності (для виконання якого необхідне знання, розуміння і вільне володіння матеріалом, що вивчається).
II. Кількість питань в кожному виді повинне бути однаковим. Час тесту не обмежена.
Існує два варіанти виконання тесту:
а) випробуваний повинен послідовно працювати над завданнями (з 1
по 4), п'яте завдання є додатковим (необов'язковим),
б) випробуваний працює тільки над п'ятим завданням.
V. Тест готується для кожного рівня окремо.
^ Ключ до визначення рівня навченості: Якщо робота велася за варіантом А: якщо виконані всі завдання, можна говорити про п'ятий, дуже високий рівень навченості школяра. Якщо впорався з трьома завданнями - четвертий рівень навченості. Якщо виконані два - третій рівень, одне - другий рівень навченості. Якщо учень з тестом не впорався, то при особистій бесіді можливо діагностування першого рівня навченості.
Якщо робота велася за варіантом Б: при виконанні випробуваним п'ятого завдання можна говорити про п'ятий рівень навченості, але якщо завдання не виконано, то тест вважається не пройденим і учень повинен виконати його за варіантом А.

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня! Маємо можливість набути цікавого досвіду - провести тематичну дискусію в режимі інтернет-семінару. Пропоную в цьому розділі розмістити своє бачення проблеми тестування як засобу психолого-педагогічного оцінювання. Які переваги і ризики ви в цьому вбачаєте? По завершенні роботи я спробую узагальнити наші думки.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:33, 18 лютого 2015 (EET)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня! Переходимо до модульного контролю з актуальних проблем обдарованості. Дайте відповіді на запитання та тестові завдання:
1. У чому проявляється готовність педагога до роботи з обдарованими дітьми?
2. Які засоби є ефективними для формування й розвитку професійної готовності педагогічних працівників до роботи з обдарованими дітьми?
3. Потяг, прагнення, хист до певного виду діяльності, бажання дитини займатися ним — це:
а) допитливість;
б) талант;
в) схильність.
4. До діапазону академічних здібностей не відносять:
а) здібності до природознавчих наук;
б) здібності до читання;
в) образотворчі здібності.
5. Творчість — це:
а) розумова й практична діяльність, результа¬том якої є створення оригінальних, непо¬вторних виробів, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей;
б) схильність до занять певним видом діяль¬ності;
в) здатність дитини до перетворення навко¬лишнього середовища й самої себе на основі засвоєння матеріальної й духовної культури.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 14:10, 11 березня 2015 (EET)

Доброго дня, Любов Василівно! Нагадую про виконання завдань з психології. Можливо, вам щось заважає? Чекаю відповідей.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 09:37, 21 квітня 2015 (EEST)

Психологія Усікова Л.В.

2015-04-29T21:37:10Z

Усікова Любов Василівна: /* Індивідуальні заняття */

Психологія Усікова Л.В.

2015-04-29T20:43:37Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

Психологія Усікова Л.В.

2015-04-29T20:41:36Z

Усікова Любов Василівна: /* Інтерактивні практичні заняття */