HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

Користувач:Чайкін Ігор Михайлович

2016-08-15T11:41:42Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Контакти */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Чайкін Ігор Михайлович
[[Файл:ЧИМ.jpg|170px|thumb|left|--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ]]

==Регіон==
м.Суми
==Місце роботи==
Сумська вечірня(змінна)школа
==Посада ==
вчитель історії та права
==Категорія==
1 категорія
==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Сумське вище артилерійське командне училище]]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHUGJndWRqa1dRdFU/view?usp=sharing Конспект уроку 1]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHTFZqNWF6WWdBSWc/view?usp=sharing Конспект уроку 2]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHVWpwdWdkTEJRRmM/view?usp=sharing Конспект уроку 3]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHbWYxU1VrVmx1ejA/view?usp=sharing Конспект уроку 4]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHNi04cHFqRlFEemM/view?usp=sharing Методична розробка]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHZUhfOHZNa2FfMVk/view?usp=sharing Портфоліо]

==Контакти==
chim181275@gmail.com

[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Психологія Чайкін І.М.

2016-06-21T16:06:05Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Прошу вибачення, з технічних причин вдібулася затримка у постановці практичних занять з психології. Думаю, ми швидко надолужимо згаєне)))
Отже, згідно навчально-тематичного плану у нас інтерактивні практичні занаття заплановані з тем, які Ви можете перечитати за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7VUJuN1hhdkZ6TDA/view?usp=sharing "Психологія особистості..."] та [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7RUVjLW5zTTJHWDg/view?usp=sharing "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми"].

'''Виконайте 2 практичні роботи.'''

[https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7UElqcmd3OWNmT2M/view?usp=sharing Практична робота № 1. Вивчення особистості школяра]

Завдання 1. Запропонуйте план, за яким Ви здійснюєте вивчення особистості Ваших учнів. Складіть алгоритм психолого-педагогічної характеристики на учня.

Доброго дня, Світлана Миколаївна. Відповідаю на Ваші питання:
#План, за яким я здійснюю вивчення особистості учнів
* Вивчення особової справи учня;
* Власні спостереження за учнем;
* Інформація отримана від інших викладачів;
* Інформація отримана від батьків учня;
* Проведення тестування.
2. Алгоритм психолого-педагогічної характеристики на учня

Складаючи характеристику, слід дотримуватись таких вимог:
характеристикою охоплюються всі сторони особистості учня, які створюють цілісне й повне уявлення про нього.
Виділяються основні риси учня, характерні для нього, і які треба враховувати під час навчально-виховної діяльності.
У змісті характеристики розкриваються особливості, які ще не є провідними, але за певних умов може розвинутись.
У характеристиці школяра відзначаються позитивні і негативні риси його характеру.
Відокремлюються ті риси (позитивні чи негативні), які потребують індивідуального підходу.
Розкривається динаміка розвитку особистості школяра: не тільки рівень досягнутого, а й перспективні можливості.
Вказуються види діяльності, які сприяють найбільшому розкриттю особистості учня.
Рекомендується уникати однобокості й переліку зовнішніх проявів поведінки.
Розкривається внутрішній світ дитини, мотиви її поведінки, спрямованість особистості, моральні якості.
Важливо уникати неправомірних узагальнень, що принижують гідність дитини і призводять до “навішування ярликів”.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:23, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:37, 04 березня 2016 (EEST)
----

Завдання 2. Охарактеризуйте одного з ваших учнів за цим планом, деталізуючи у першу чергу особистісні риси дитини.

________________ має хороший фізичний і розумовий розвиток, має високий та достатній рівень навчальних досягнень. Учень надає перевагу предметам математичного циклу, має широкий кругозір, дбре розвинуте логічне мислення, любить читати. Дмитро вміє висловлювати власну думку усно та письмово, доводити її при частковій допомозі вчителя, при цьому демонструючи достатній словниковий запас. Мовлення виразне, емоційне.
Учень має розвинуту довільну увагу, вільно переключається із одного виду діяльності на інший, зосереджуючи увагу на суттєвих фактах, проте не вміє її розподіляти, часто відволікається. Програмний матеріал засвоює швидко, осмислено. Має хорошу пам'ять, матеріал запам’ятовує швидко і легко його відтворює. Вміє відрізняти істотні та другорядні ознаки предметів та явищ, має розвинуту уяву. Неорганізований, проте вміє самостійно працювати з книгою, заучувати матеріал, контролювати себе, дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи осуд вчителя.
Часто створює конфліктні ситуації, може проявляти агресивність по відношенню до учнів класу.
Емоційний, вразливий, товариський, артистичний, користується авторитетом серед школярів.

--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:24, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:36, 11 березня 2016 (EEST)
----

[https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7R2xrS0NEenhWMjg/view?usp=sharing Практична робота №2. Моделювання особистості обдарованої дитини]

Завдання 1. Провести класифікацію ознак обдарованості за сферами та заповнити [https://docs.google.com/spreadsheets/d/1_OKT5FiUkLw_U2DBjfk09_Tqqo0ZakBKU_Zkujk_qlQ/edit?usp=sharing таблицю]. Зверніть увагу, що таблиця містить Ваш персональний листок з Вашим прізвищем, на якому Ви і працюєте.
*1. Інтелектуальна сфера: гострота мислення, чітке формулювання думок, схильність до класифікацій і побудови схем та таблиць, прагне до збільшення та ускладнення інтелектуальних задач, очевидна і ненаситна розумова активність.
*2. Академічні досягнення: висока успішність в навчанні з переважної більшості предметів ("круглий відмінник") чи одного предмету, з задоволенням і легко навчається, швидка засвоюваність матеріалу ("научіння"), здатний керувати собою, довготривала зосередженість на справі.
*3. Творчість: неконформність, висловлює багато пропозицій та оригінальних ідей, винахідливість на заняттях, забігання вперед, постійна гра уяви.
*4. Спілкування та лідерство: займає позицію лідера в колективі, легко пристосовується до ситуації, зберігає впевненість в собі, має тенденцію керувати іншими, демонструє легкість та ініціативу в спілкуванні.
*5. Рухлива сфера: володіє широким діапазоном рухів, тонка та точна моторика, добре володіє своїм тілом, рівновагою, любить рух, володіє зорово-моторною координацією.
*6. Сфера художньої діяльності: демонструє успіхи в художній сфері, легко оволодіває грою на музичному інструменті, пише вірші, захоплюється літературою, пише музику, малює краще за інших.
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:48, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:37, 18 березня 2016 (EEST)
----

Завдання 2. З переліку ознак обрати та виписати 6 найсуттєвіших ознак, що властиві обдарованій дитині:
*1. чітке формулювання думок;
*2. швидка засвоюваність матеріалу ("научіння");
*3. винахідливість на заняттях;
*4. зберігає впевненість в собі;
*5. добре володіє своїм тілом;
*6. демонструє успіхи в художній сфері.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:14, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 25 березня 2016 (EEST)
----

==== Індивідуальні заняття ====
Вітаю!

Сьогодні у нас згідно навчально-тематичного плану та за розкладом занять індивідуальне заняття за темою [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7VUJuN1hhdkZ6TDA/view?usp=sharing "Психологія особистості..."]

'''Обговоримо наступні проблемні питання:'''

'''Завдання 1.''' Чи кожна людина, яка проживає в людському суспільстві, є особистістю? Чи можна назвати особистостями представників соціальних низів нашого суспільства (наркоманів, проституток, злочинців, сексуальних маніяків…). Що Ви скажете з цього приводу вашим учням?
----
'''Ваша відповідь:'''

Особистістю іменується людина, яка володіє свідомістю і при цьому проявляє діяльність, спрямовану на суспільний розвиток. З даного визначення стає видно, що особистість і поняття "людина" є різними. Адже не можна сказати, що новонароджене немовля є персоною або індивідуумом. Для того щоб стати особистістю, спочатку людині необхідно досягти певного рівня вдосконалення у внутрішньому психічному розвитку.
Представники соціальних низів нашого суспільства є особистостями, тому що викривлений розвиток людської особистості пов'язаний не з відсутністю або недостатністю тих чи інших психічних якостей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю між особливостями психіки і тими зовнішніми умовами, в яких відбувається розвиток людини .
Отже, відмінність загальноприйнятої поведінки від іншої зумовлена ціннісними орієнтаціями, поглядами і соціальними установками індивіда. Загальновизнано, що саме в координатах ціннісно-нормативної системи особистості та соціального середовища, їхній взаємодії слід шукати безпосередні причини неприйнятної поведінки .
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 14:55, 14 квітня 2016 (EEST)

----

'''Завдання 2.''' Назвіть основні джерела особистісного розвитку сучасного школяра.

----
'''Ваша відповідь:'''

Джерелами особистісного розвитку сучасного школяра є форми соціальної активності, які вона опановує та які проявляються у взаємодії людей, у їх культурі, звичаях і традиціях, у системі виховання, ідеології та моралі.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:29, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 13:49, 01 квітня 2016 (EEST)
----

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Психологія Чайкін І.М.

2016-06-21T16:05:25Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Прошу вибачення, з технічних причин вдібулася затримка у постановці практичних занять з психології. Думаю, ми швидко надолужимо згаєне)))
Отже, згідно навчально-тематичного плану у нас інтерактивні практичні занаття заплановані з тем, які Ви можете перечитати за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7VUJuN1hhdkZ6TDA/view?usp=sharing "Психологія особистості..."] та [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7RUVjLW5zTTJHWDg/view?usp=sharing "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми"].

'''Виконайте 2 практичні роботи.'''

[https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7UElqcmd3OWNmT2M/view?usp=sharing Практична робота № 1. Вивчення особистості школяра]

Завдання 1. Запропонуйте план, за яким Ви здійснюєте вивчення особистості Ваших учнів. Складіть алгоритм психолого-педагогічної характеристики на учня.

Доброго дня, Світлана Миколаївна. Відповідаю на Ваші питання:
#План, за яким я здійснюю вивчення особистості учнів
* Вивчення особової справи учня;
* Власні спостереження за учнем;
* Інформація отримана від інших викладачів;
* Інформація отримана від батьків учня;
* Проведення тестування.
2. Алгоритм психолого-педагогічної характеристики на учня
Складаючи характеристику, слід дотримуватись таких вимог:
характеристикою охоплюються всі сторони особистості учня, які створюють цілісне й повне уявлення про нього.
Виділяються основні риси учня, характерні для нього, і які треба враховувати під час навчально-виховної діяльності.
У змісті характеристики розкриваються особливості, які ще не є провідними, але за певних умов може розвинутись.
У характеристиці школяра відзначаються позитивні і негативні риси його характеру.
Відокремлюються ті риси (позитивні чи негативні), які потребують індивідуального підходу.
Розкривається динаміка розвитку особистості школяра: не тільки рівень досягнутого, а й перспективні можливості.
Вказуються види діяльності, які сприяють найбільшому розкриттю особистості учня.
Рекомендується уникати однобокості й переліку зовнішніх проявів поведінки.
Розкривається внутрішній світ дитини, мотиви її поведінки, спрямованість особистості, моральні якості.
Важливо уникати неправомірних узагальнень, що принижують гідність дитини і призводять до “навішування ярликів”.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:23, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:37, 04 березня 2016 (EEST)
----

Завдання 2. Охарактеризуйте одного з ваших учнів за цим планом, деталізуючи у першу чергу особистісні риси дитини.

________________ має хороший фізичний і розумовий розвиток, має високий та достатній рівень навчальних досягнень. Учень надає перевагу предметам математичного циклу, має широкий кругозір, дбре розвинуте логічне мислення, любить читати. Дмитро вміє висловлювати власну думку усно та письмово, доводити її при частковій допомозі вчителя, при цьому демонструючи достатній словниковий запас. Мовлення виразне, емоційне.
Учень має розвинуту довільну увагу, вільно переключається із одного виду діяльності на інший, зосереджуючи увагу на суттєвих фактах, проте не вміє її розподіляти, часто відволікається. Програмний матеріал засвоює швидко, осмислено. Має хорошу пам'ять, матеріал запам’ятовує швидко і легко його відтворює. Вміє відрізняти істотні та другорядні ознаки предметів та явищ, має розвинуту уяву. Неорганізований, проте вміє самостійно працювати з книгою, заучувати матеріал, контролювати себе, дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи осуд вчителя.
Часто створює конфліктні ситуації, може проявляти агресивність по відношенню до учнів класу.
Емоційний, вразливий, товариський, артистичний, користується авторитетом серед школярів.

--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:24, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:36, 11 березня 2016 (EEST)
----

[https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7R2xrS0NEenhWMjg/view?usp=sharing Практична робота №2. Моделювання особистості обдарованої дитини]

Завдання 1. Провести класифікацію ознак обдарованості за сферами та заповнити [https://docs.google.com/spreadsheets/d/1_OKT5FiUkLw_U2DBjfk09_Tqqo0ZakBKU_Zkujk_qlQ/edit?usp=sharing таблицю]. Зверніть увагу, що таблиця містить Ваш персональний листок з Вашим прізвищем, на якому Ви і працюєте.
*1. Інтелектуальна сфера: гострота мислення, чітке формулювання думок, схильність до класифікацій і побудови схем та таблиць, прагне до збільшення та ускладнення інтелектуальних задач, очевидна і ненаситна розумова активність.
*2. Академічні досягнення: висока успішність в навчанні з переважної більшості предметів ("круглий відмінник") чи одного предмету, з задоволенням і легко навчається, швидка засвоюваність матеріалу ("научіння"), здатний керувати собою, довготривала зосередженість на справі.
*3. Творчість: неконформність, висловлює багато пропозицій та оригінальних ідей, винахідливість на заняттях, забігання вперед, постійна гра уяви.
*4. Спілкування та лідерство: займає позицію лідера в колективі, легко пристосовується до ситуації, зберігає впевненість в собі, має тенденцію керувати іншими, демонструє легкість та ініціативу в спілкуванні.
*5. Рухлива сфера: володіє широким діапазоном рухів, тонка та точна моторика, добре володіє своїм тілом, рівновагою, любить рух, володіє зорово-моторною координацією.
*6. Сфера художньої діяльності: демонструє успіхи в художній сфері, легко оволодіває грою на музичному інструменті, пише вірші, захоплюється літературою, пише музику, малює краще за інших.
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:48, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:37, 18 березня 2016 (EEST)
----

Завдання 2. З переліку ознак обрати та виписати 6 найсуттєвіших ознак, що властиві обдарованій дитині:
*1. чітке формулювання думок;
*2. швидка засвоюваність матеріалу ("научіння");
*3. винахідливість на заняттях;
*4. зберігає впевненість в собі;
*5. добре володіє своїм тілом;
*6. демонструє успіхи в художній сфері.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:14, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 25 березня 2016 (EEST)
----

==== Індивідуальні заняття ====
Вітаю!

Сьогодні у нас згідно навчально-тематичного плану та за розкладом занять індивідуальне заняття за темою [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7VUJuN1hhdkZ6TDA/view?usp=sharing "Психологія особистості..."]

'''Обговоримо наступні проблемні питання:'''

'''Завдання 1.''' Чи кожна людина, яка проживає в людському суспільстві, є особистістю? Чи можна назвати особистостями представників соціальних низів нашого суспільства (наркоманів, проституток, злочинців, сексуальних маніяків…). Що Ви скажете з цього приводу вашим учням?
----
'''Ваша відповідь:'''

Особистістю іменується людина, яка володіє свідомістю і при цьому проявляє діяльність, спрямовану на суспільний розвиток. З даного визначення стає видно, що особистість і поняття "людина" є різними. Адже не можна сказати, що новонароджене немовля є персоною або індивідуумом. Для того щоб стати особистістю, спочатку людині необхідно досягти певного рівня вдосконалення у внутрішньому психічному розвитку.
Представники соціальних низів нашого суспільства є особистостями, тому що викривлений розвиток людської особистості пов'язаний не з відсутністю або недостатністю тих чи інших психічних якостей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю між особливостями психіки і тими зовнішніми умовами, в яких відбувається розвиток людини .
Отже, відмінність загальноприйнятої поведінки від іншої зумовлена ціннісними орієнтаціями, поглядами і соціальними установками індивіда. Загальновизнано, що саме в координатах ціннісно-нормативної системи особистості та соціального середовища, їхній взаємодії слід шукати безпосередні причини неприйнятної поведінки .
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 14:55, 14 квітня 2016 (EEST)

----

'''Завдання 2.''' Назвіть основні джерела особистісного розвитку сучасного школяра.

----
'''Ваша відповідь:'''

Джерелами особистісного розвитку сучасного школяра є форми соціальної активності, які вона опановує та які проявляються у взаємодії людей, у їх культурі, звичаях і традиціях, у системі виховання, ідеології та моралі.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:29, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 13:49, 01 квітня 2016 (EEST)
----

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Психологія Чайкін І.М.

2016-06-21T16:04:02Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня! Прошу вибачення, з технічних причин вдібулася затримка у постановці практичних занять з психології. Думаю, ми швидко надолужимо згаєне)))
Отже, згідно навчально-тематичного плану у нас інтерактивні практичні занаття заплановані з тем, які Ви можете перечитати за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7VUJuN1hhdkZ6TDA/view?usp=sharing "Психологія особистості..."] та [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7RUVjLW5zTTJHWDg/view?usp=sharing "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми"].

'''Виконайте 2 практичні роботи.'''

[https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7UElqcmd3OWNmT2M/view?usp=sharing Практична робота № 1. Вивчення особистості школяра]

Завдання 1. Запропонуйте план, за яким Ви здійснюєте вивчення особистості Ваших учнів. Складіть алгоритм психолого-педагогічної характеристики на учня.

Доброго дня, Світлана Миколаївна. Відповідаю на Ваші питання:
#План, за яким я здійснюю вивчення особистості учнів
*1. Вивчення особової справи учня;
*2. Власні спостереження за учнем;
*3. Інформація отримана від інших викладачів;
*4. Інформація отримана від батьків учня;
*5. Проведення тестування.
#Алгоритм психолого-педагогічної характеристики на учня
Складаючи характеристику, слід дотримуватись таких вимог:
характеристикою охоплюються всі сторони особистості учня, які створюють цілісне й повне уявлення про нього.
Виділяються основні риси учня, характерні для нього, і які треба враховувати під час навчально-виховної діяльності.
У змісті характеристики розкриваються особливості, які ще не є провідними, але за певних умов може розвинутись.
У характеристиці школяра відзначаються позитивні і негативні риси його характеру.
Відокремлюються ті риси (позитивні чи негативні), які потребують індивідуального підходу.
Розкривається динаміка розвитку особистості школяра: не тільки рівень досягнутого, а й перспективні можливості.
Вказуються види діяльності, які сприяють найбільшому розкриттю особистості учня.
Рекомендується уникати однобокості й переліку зовнішніх проявів поведінки.
Розкривається внутрішній світ дитини, мотиви її поведінки, спрямованість особистості, моральні якості.
Важливо уникати неправомірних узагальнень, що принижують гідність дитини і призводять до “навішування ярликів”.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:23, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:37, 04 березня 2016 (EEST)
----

Завдання 2. Охарактеризуйте одного з ваших учнів за цим планом, деталізуючи у першу чергу особистісні риси дитини.

________________ має хороший фізичний і розумовий розвиток, має високий та достатній рівень навчальних досягнень. Учень надає перевагу предметам математичного циклу, має широкий кругозір, дбре розвинуте логічне мислення, любить читати. Дмитро вміє висловлювати власну думку усно та письмово, доводити її при частковій допомозі вчителя, при цьому демонструючи достатній словниковий запас. Мовлення виразне, емоційне.
Учень має розвинуту довільну увагу, вільно переключається із одного виду діяльності на інший, зосереджуючи увагу на суттєвих фактах, проте не вміє її розподіляти, часто відволікається. Програмний матеріал засвоює швидко, осмислено. Має хорошу пам'ять, матеріал запам’ятовує швидко і легко його відтворює. Вміє відрізняти істотні та другорядні ознаки предметів та явищ, має розвинуту уяву. Неорганізований, проте вміє самостійно працювати з книгою, заучувати матеріал, контролювати себе, дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи осуд вчителя.
Часто створює конфліктні ситуації, може проявляти агресивність по відношенню до учнів класу.
Емоційний, вразливий, товариський, артистичний, користується авторитетом серед школярів.

--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:24, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:36, 11 березня 2016 (EEST)
----

[https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7R2xrS0NEenhWMjg/view?usp=sharing Практична робота №2. Моделювання особистості обдарованої дитини]

Завдання 1. Провести класифікацію ознак обдарованості за сферами та заповнити [https://docs.google.com/spreadsheets/d/1_OKT5FiUkLw_U2DBjfk09_Tqqo0ZakBKU_Zkujk_qlQ/edit?usp=sharing таблицю]. Зверніть увагу, що таблиця містить Ваш персональний листок з Вашим прізвищем, на якому Ви і працюєте.
*1. Інтелектуальна сфера: гострота мислення, чітке формулювання думок, схильність до класифікацій і побудови схем та таблиць, прагне до збільшення та ускладнення інтелектуальних задач, очевидна і ненаситна розумова активність.
*2. Академічні досягнення: висока успішність в навчанні з переважної більшості предметів ("круглий відмінник") чи одного предмету, з задоволенням і легко навчається, швидка засвоюваність матеріалу ("научіння"), здатний керувати собою, довготривала зосередженість на справі.
*3. Творчість: неконформність, висловлює багато пропозицій та оригінальних ідей, винахідливість на заняттях, забігання вперед, постійна гра уяви.
*4. Спілкування та лідерство: займає позицію лідера в колективі, легко пристосовується до ситуації, зберігає впевненість в собі, має тенденцію керувати іншими, демонструє легкість та ініціативу в спілкуванні.
*5. Рухлива сфера: володіє широким діапазоном рухів, тонка та точна моторика, добре володіє своїм тілом, рівновагою, любить рух, володіє зорово-моторною координацією.
*6. Сфера художньої діяльності: демонструє успіхи в художній сфері, легко оволодіває грою на музичному інструменті, пише вірші, захоплюється літературою, пише музику, малює краще за інших.
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:48, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:37, 18 березня 2016 (EEST)
----

Завдання 2. З переліку ознак обрати та виписати 6 найсуттєвіших ознак, що властиві обдарованій дитині:
*1. чітке формулювання думок;
*2. швидка засвоюваність матеріалу ("научіння");
*3. винахідливість на заняттях;
*4. зберігає впевненість в собі;
*5. добре володіє своїм тілом;
*6. демонструє успіхи в художній сфері.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:14, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 12:30, 25 березня 2016 (EEST)
----

==== Індивідуальні заняття ====
Вітаю!

Сьогодні у нас згідно навчально-тематичного плану та за розкладом занять індивідуальне заняття за темою [https://drive.google.com/file/d/0BzsUcVwzA_l7VUJuN1hhdkZ6TDA/view?usp=sharing "Психологія особистості..."]

'''Обговоримо наступні проблемні питання:'''

'''Завдання 1.''' Чи кожна людина, яка проживає в людському суспільстві, є особистістю? Чи можна назвати особистостями представників соціальних низів нашого суспільства (наркоманів, проституток, злочинців, сексуальних маніяків…). Що Ви скажете з цього приводу вашим учням?
----
'''Ваша відповідь:'''

Особистістю іменується людина, яка володіє свідомістю і при цьому проявляє діяльність, спрямовану на суспільний розвиток. З даного визначення стає видно, що особистість і поняття "людина" є різними. Адже не можна сказати, що новонароджене немовля є персоною або індивідуумом. Для того щоб стати особистістю, спочатку людині необхідно досягти певного рівня вдосконалення у внутрішньому психічному розвитку.
Представники соціальних низів нашого суспільства є особистостями, тому що викривлений розвиток людської особистості пов'язаний не з відсутністю або недостатністю тих чи інших психічних якостей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю між особливостями психіки і тими зовнішніми умовами, в яких відбувається розвиток людини .
Отже, відмінність загальноприйнятої поведінки від іншої зумовлена ціннісними орієнтаціями, поглядами і соціальними установками індивіда. Загальновизнано, що саме в координатах ціннісно-нормативної системи особистості та соціального середовища, їхній взаємодії слід шукати безпосередні причини неприйнятної поведінки .
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 14:55, 14 квітня 2016 (EEST)

----

'''Завдання 2.''' Назвіть основні джерела особистісного розвитку сучасного школяра.

----
'''Ваша відповідь:'''

Джерелами особистісного розвитку сучасного школяра є форми соціальної активності, які вона опановує та які проявляються у взаємодії людей, у їх культурі, звичаях і традиціях, у системі виховання, ідеології та моралі.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:29, 14 квітня 2016 (EEST)

--[[Користувач:Панченко Світлана Миколаївна|Панченко Світлана Миколаївна]] ([[Обговорення користувача:Панченко Світлана Миколаївна|обговорення]]) 13:49, 01 квітня 2016 (EEST)
----

==== Консультації ====

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T16:00:58Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

[[Файл:Соколов М.І..jpg|200px|thumb|left|Начальник артилерійської школи Соколов М.І. (1928-1932 рр.)]]

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 1913 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

[[Файл:Іванов В.О..jpg|200px|thumb|rigxt|Начальник училища Іванов В.О. (1938-1942 рр.)]]

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|left|Герой Радянського Союзу Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:59:59Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

[[Файл:Соколов М.І..jpg|200px|thumb|left|Начальник артилерійської школи Соколов М.І. (1928-1932 рр.)]]

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 1913 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

[[Файл:Іванов В.О..jpg|200px|thumb|left|Начальник училища Іванов В.О. (1938-1942 рр.)]]

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|left|Герой Радянського Союзу Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:Іванов В.О..jpg

2016-06-21T15:57:58Z

Чайкін Ігор Михайлович:

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:54:40Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

[[Файл:Соколов М.І..jpg|200px|thumb|left|Начальник артилерійської школи Соколов М.І. (1928-1932 рр.)]]

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 1913 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|left|Герой Радянського Союзу Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:52:32Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

[[Файл:Соколов М.І..jpg|200px|thumb|left|Начальник артилерійської школи Соколов М.І. (1928-1932 рр.)]]

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 1913 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|left|Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:50:47Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

[[Файл:Соколов М.І..jpg|300px|thumb|left|Терезов Євген Матвійович]]

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 1913 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|left|Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:50:07Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

[[Файл:Терезов Соколов М.І..jpg|300px|thumb|left|Терезов Євген Матвійович]]

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 1913 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|left|Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:Соколов М.І..jpg

2016-06-21T15:48:37Z

Чайкін Ігор Михайлович:

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:39:27Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|left|Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:38:44Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

[[Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg|300px|thumb|rigxt|Терезов Євген Матвійович]]

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:Терезов Євген Матвійович.jpg

2016-06-21T15:37:27Z

Чайкін Ігор Михайлович:

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:35:06Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Відомі випускники */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:28:11Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:27:06Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

[[Файл:CONTENT1.jpg|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на територію училища]]

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:CONTENT1.jpg

2016-06-21T15:26:06Z

Чайкін Ігор Михайлович: Чайкін Ігор Михайлович завантажив нову версію Файл:CONTENT1.jpg

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:25:01Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

[[Файл:CONTENT1|300px|thumb|left|Центральний вхід на території училища]]

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:24:03Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

[[Файл:CONTENT1|300px|thumb|rigxt|Центральний вхід на території училища]]

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:CONTENT1.jpg

2016-06-21T15:21:24Z

Чайкін Ігор Михайлович:

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:17:59Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони приступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T15:17:16Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і називаються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений колишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплектований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Петроград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найменування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п'ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення караульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальником курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьох річним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов'язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з яких 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном командував С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звернулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім'я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об'єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утворили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в класах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові навчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу другий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені в Академію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T14:57:16Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і нази¬ваються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений ко¬лишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплек¬тований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Пет¬роград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найме¬нування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисельності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п’ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення кара¬ульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальни¬ком курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьохрічним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов’язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з якич 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном команду вав С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звер-нулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім’я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об’єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утво¬рили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в кла¬сах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові на-вчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|300px|thumb|left|Маршал Казаков вручає училищу друрий орден Червоного Прапора.]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені вАкадемію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T14:54:56Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і нази¬ваються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений ко¬лишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплек¬тований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Пет¬роград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найме¬нування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисель¬ності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п’ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення кара¬ульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальни¬ком курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьохрічним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов’язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з якич 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном команду вав С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звер-нулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім’я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об’єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утво¬рили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в кла¬сах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові на-вчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені вАкадемію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T14:53:35Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і нази¬ваються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений ко¬лишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплек¬тований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Пет¬роград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найме¬нування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисель¬ності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п’ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення кара¬ульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальни¬ком курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьохрічним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов’язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з якич 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном команду вав С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звер-нулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім’я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об’єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утво¬рили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в кла¬сах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові на-вчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

[[Файл:CONTENT.jpg]]

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені вАкадемію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Файл:CONTENT.jpg

2016-06-21T14:44:23Z

Чайкін Ігор Михайлович:

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T14:16:54Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Повна назва навчального закладу */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і нази¬ваються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений ко¬лишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплек¬тований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Пет¬роград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найме¬нування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисель¬ності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п’ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення кара¬ульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальни¬ком курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьохрічним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов’язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з якич 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном команду вав С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звер-нулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім’я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об’єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утво¬рили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в кла¬сах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готувалися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові на-вчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені вАкадемію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T11:01:37Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події */

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких починається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і нази¬ваються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений ко¬лишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплек¬тований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Пет¬роград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найме¬нування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисель¬ності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п’ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення кара¬ульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальни¬ком курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьохрічним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов’язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з якич 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном команду вав С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звер-нулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім’я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об’єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утво¬рили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в кла¬сах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готу¬валися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові на-вчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені вАкадемію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Сумське вище артилерійське командне училище

2016-06-21T11:01:09Z

Чайкін Ігор Михайлович:

==Повна назва навчального закладу==
'''Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе (СВАКДЧУ)'''
===Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події===
Серед великої кількості командних курсів, які організовувалися в 1918 році, наказом Головного управління військових учбових закладів /ГУВУЗ/ були створені і 3-ті піхотні курси в Москві, з яких почи¬нається існування і бойовий шлях Сумського вищого артилерійського командного двічі Червонопрапорного училища ім. М.В. Фрунзе.

Першим начальником курсів був призначений Д.Н. Панкратов, а першим комісаром - Н.М. Нефедон. До формування курсів вони при¬ступили 1 грудня 1918 року. Тому цей день щорічно відзначається як річниця існування училища.

В Москві курси розміщалися в будинку № 15/5 по вул. Кузнецький міст.

В кінці березня 1919 року курси переводяться в м. Уральськ і нази¬ваються 1-ші Уральські командні курси. Наказ про перейменування був виданий ГУВУЗом 13 квітня 1919 року. А напередодні, в лютому, змінилося командування курсами: начальником був призначений ко¬лишній полковник Л.М. Клауз, а комісаром - І.М. Шамсов.

До занять в Уральську не приступали, бо зразу ж після прибуття були направлені на фронт, де вступили в бій з колчаківськими військами, які загрожували перетнути Рязано-Уральську залізницю. Перший бій курсанти прийняли біля станції Деркул. Завдяки мужності і відвазі особового складу курсів бойове завдання було виконано, за що курсибули нагороджені Червоним Прапором ВЦВК. Втравні 1919року курси були переведені з Східного .фронту на Україну і стали базою для формування II Черкаських піхотних курсів, які також вписали славні сторінки в історію навчального закладу.

Переважна більшість курсантів були учасниками першої світової війни, вони і створювали міцний осередок для нових курсів, що форму¬валися в Черкасах. Поповнення приходило також з числа колишніх червоноармійців, які мали бойовий досвід.
Викладацький і командний склад курсів в основному був укомплек¬тований колишніми офіцерами царської армії, за винятком декількох комісарів.

Обмундирування, спорядження і зброя для нового поповнення було видане зовсім нове. Озброєні мали гвинтівку 7,62-мм зразка 1891 року, кулемети різних систем / Максим, Шоша, Льюіс/ і ручні гранати.

Після закінчення формування почалися регулярні заняття, організовані в відповідності до програми, розробленої ГУВУЗом.
Через два тижні після початку навчання заняття були перервані, гак як обстановка знову вимагала участі курсантів в бойових діях.
В липні-серпні 1919 року II Черкаські піхотні курси брали участь в розгромі повстань Зеленого і Лопаткіна, а в вересні-жовтні вони захищали Київ від наступаючих денікінських військ.

ІІ Черкаські піхотні курси були переведені в Петроград у вересні 1919 року згідно з наказом Реввійськради республіки № 1626. 7 грудня того ж року наказом Реввійськради республіки курсам було присвоєно найменування 5-х Петроградських радянських піхотних курсів з пере¬водом їх на новий штат кількістю 500 курсантів. Начальником курсів залишився Л.М Клауз. а комісаром був призначений Кінстлер Альберт Фріцевич. Розмішались курси в казармах колишнього полку.
І тут заняття переривали¬ся боями - на цей раз проти військ Юденича. 15 жовтня збірний загін під командуванням Дружиніна відправився на фронт.

Після досягнення перелому на фронті курсанти повернулися в Пет¬роград і приступили до навчання. В цей час сформовано ще дві роти. Тут же в Петрограді, були випущені перші 107 червоних командирів, підготовлених з числа курсантів: в вересні - 68, в жовтні - 18. в грудні -21.

В березні 1920 року курси переводяться з Петрограда в Полтаву, куди вони прибули на початку квітня. Декілька днів особовий склад курсів залишався в вагонах, так як виділені для них приміщення були зайняті госпіталем. Потім вони тимчасово були розміщені в будинку жіночої гімназії. І лише в кінці квітня вони перейшли в приміщення Петровського кадетського корпусу, які і стали місцем їх постійного розташування.

27 квітня 1920 року був підписаний наказ Реввійськради республіки № 672 про переведення курсів в Полтаву і про перейменування їх в Полтавські піхотні радянські командні курси. Наказом Реввійськради республіки № 1227 від 29 червня 1920 року курсам присвоєно найме¬нування 29-х піхотних Полтавських радянських командних курсів. Начальником курсів був призначений В.О. Залевський, а комісаром - М.О. Найдєнов.

В Полтаві курси доукомплектовуються до повної штатної чисель¬ності, при ньому із старих, а також більш грамотних молодих курсантів формується випускна рота.

1 грудня 1920 року курси відмітили другу річницю свого існування. За цей час вони вже п’ять разів міняли своє місце розташування і разом з цим і своє найменування. Після від’їзду двох батальйонів на фронт у Полтаві залишилась невелика кількість курсантів для несення кара¬ульної служби. В грудні 1920 року з нових курсантів був сформований те один батальної, з трьох рот. В числі молодих курсантів був і вісімнадцятирічний М.Ф. Ватутін, майбутній видатний полководець, генерал армії, Герой Радянського Союзу.

29 січня 1921 року в Полтаву прибули курсантські батальйони, які повернулися з походів проти Врангеля. Начальни¬ком курсів був призначений Крузе Аполлон Якович. Комісаром зали¬шився М.О. Найдєнов, який був нагороджений іменним цінним подарунком за участь в ЦЬОМУ поході.

Наказом Реввійськради республіки № 2900 від 31 грудня 1920 року 29-ті піхотні Полтавські радянські командні курси з 1 травня 1921 року перетворюються в 14-ту піхотну Полтавську школу командного складу з трьохрічним строком навчання.

В 1922 році командування школою взяв на себе Іван Петрович Сальников. з іменем якого пов’язане упровадження інших методів навчання і розгортання військово-наукової роботи. Новий начальник приділяв велику увагу навчальному процесові, сам проводив показові заняття. Більше уваги стали приділяти загальноосвітній підготовці курсантів, переважна більшість яких закінчила 2-4 класи.

І вересня 1922 року в школі відбувся 1-й випуск червоних командирів. Всього було випущено 80 командирів, з якич 66 призначалися на посади командирів взводів, решта 14 на посади командирів відділень. В числі перших випускників школи був Микола Федорович Ватутін, майбутній прославлений полководець. На випуску був присутній М.В. Фрунзе.
Згідно з наказом Реввійськради СРСР № 726 від 10 липня 1925 року Полтавська піхотна школа була переведена в м. Суми і їй було при¬своєно найменування "Сумська піхота школа".

Враховуючи зміни в частинах і з'єднаннях Червоної Армії після демобілізації, штат курсантів в школі був зменшений з 500 до 350. Згідно з новим штатом школа складалася з одного батальйону із трьох рот. Начальником школи був призначений В. М. Савченко, комісаром - Немайрез. Батальйоном команду вав С.І. Богданом, який пізніше став маршалом бронетанкових військ. На день призначення він був нагород¬жений двома орденами, причому один з них за звільнення м. СУМИ від денікінських військ в 1919 році.

В 1925 році помер М.В. Фрунзе. Загальні збори особового складу звер-нулися до ВЦВК СРСР з проханням присвоїти школі його ім’я. З осені 1925 р. школа почала називатися Сумською піхотною школою імені М. В. Фрунзе.

Наказом РВР СРСР № 384/67 від 23 липня 1927 року Сумська піхотна школа імені М. В. Фрунзе була переформована в артилерійську школу.
Піхотна школа передала артилерійській не тільки приміщення і обладнання класів, устаткування,, а й значну кількість командного і викладацького складу.

Організаційна робота по формуванню Сумської артилерійської школи почалася І серпня І927 року. Старший курс піхотної школи був випущенні! 20 вересня 1927 року, а решта курсантів піхотної школи була направлена для продовження навчання в інші подібні заклади.

Для організації стройової частини школи як бази для її формування прибув укомплектований артилерійський дивізіон Київської об’єднаної школи командирів імені С. С. Каменєва. Слухачі артилерійського відділення цієї школи були зараховані курсантами і утво¬рили старший клас. Середній клас передбачався штатом як некомплект. Молодший клас комплектувався з направлених у ШКОЛУ курсантів Київської, Одеської і Московської артилерійських шкіл, а також об'єднаної Білоруської військової школи імені ЦВК Білорусії. Підготовчий клас складали курсант нового набору.

Труднощі з комплектуванням школи курсантами були зв'язані перш за все з тим. що рівень загальноосвітньої підготовки кандидатів був надзвичайно низьким - 6-8 класів.

Начальниками Сумської артилерійської школи ім. М В. Фрунзе від її формування і до початку Великої Вітчизняної ВШИЙ були: В. Н, Козловський / 1927-1928 рр./. начальник школи і комісар М.І. Соколов /1928-1932 рр./. комбриг В.І.Тихонов /1932-1930 рр./. полковник І. С. Богомолов / 1930-1938 рр./.

На озброєнні школи були 70-мм польові гармати зразка 1902 і 19013 рр.. 122-мм польові гаубиці зразка 1919 року. Пізніше поступили 76-мм гармати зразка 1927 року. Вся артилерія була на кінній тязі. За батареями були закріплені конюшні і коні однієї масті. В штаті школи була посада інструктора - наїзника.

Формування артилерійської школи було закінчено 6 жовтня 1927 року. Почалися планові заняття по підготовці командирів - артилеристів.
Основними предметами в школі вважалися політ-заняття, тактика, теорія артилерійської стрільби, матеріальна частина артилерійської та стрілецької зброї, топографія, кінна справа, стройова підготовка, інженерна справа.

Штат курсантів був невеликий і тому вони часто мусили нести караульну і внутрішню службу, багато часу відводилося на догляд за кіньми.
1 квітня 1928 року був проведений перший випуск слухачів – командирів школи в кількості 80 чоловік. А через чотири з половиною місяці – 15 серпня – перший випуск слухачів курсантів військової підготовки політичних керівників у кількості 72 чоловік.

В період з 1927 до 1930 рр. в училищі військової майстерності навчалася група китайців.

У зв'язку з тим, що міжнародна обстановка невпинно загострювалася, ставала все більш напруженою, виросла і потреба в командирах у військах. Реввійськрада СРСР дала вказівку - кращих курсантів включили в групи прискореної підготовки. Протягом 1930-1931 рр. було проведено 7 випусків. У більшості випадків випускники йшли в артилерійські частини, а деякі направлялися в школу зенітної артилерії для проходження спеціального курсу.

У 1936 р був проведений перший випуск з присвоєнням випускникам звання «лейтенант». Цей випуск по успішності та результатами державних іспитів посів перше місце серед артилерійських шкіл СРСР.
За період з 1928 р по 1936 р в Сумській артилерійській школі було здійснено 17 випусків, в артилерійські частини направлено 1271 командирів-артилеристів.

В березні 1937 року військові школи переформувалися в училища. Наказом НК0 від 16.0.3.1937 року Сумська школа була перетворена в Сумське артилерійське училище імені М.В.Фрунзе. В складі училища було вже 4 дивізіони з загальною кількістю курсантів 1200 чоловік. Строк навчання був скорочений до двох років. З навчального плану були повністю виключені загальноосвітні предмети, основна увага була зосереджена на вивченні військових дисциплін.

Всього в довоєнні роки після утворення артилерійського училища було проведено 10 випусків /з 1937 до 1941 р./. Декілька тисяч командирів-артилеристів були направлені в артилерійські частини.
В 1937-1938 рр. училище готувало командирів для артилерії Іспанської республіки. Всього було проведено 3 випуски. Перший ви¬пуск складався із комуністів-добровольців, які були надіслані сюди Комінтерном з різних європейських країн. Другий і третій випуски складалися із болгарів.

Напередодні Великої Вітчизняної війни і в перший її період училище готувало кадри командирів - артилеристів також і для Монгольської Народної Республіки. Уряд МНР високо оцінив внесок училища в підготовку артилерійських командирів для її армії. Воно нагородило начальника училища генерал-майора Л.І.Дульщикова і викладача соціально-економічного циклу Обливанцева орденами "Полярної Зірки".

З початком німецько-радянської війни багато командирів були направлені в діючу армію. Тоді ж почався прискорений випуск командирів-артилеристів. Строк навчання був скорочений з 2 років до 4 місяців.
У 1941 році зразу ж за черговим випуском, уже 5 липня, курсанти першого курсу були направлені у війська в званні "лейтенант". А в училище з вузів прибули цивільні юнаки. В той же час додалося 200 сержантів із військ, які через півтора місяці /22 серпня 1441 року/ випускаються командирами і направляються в діючу армію.

Перебудовувався весь навчальний процес в училищі. Занять в кла¬сах фактично не було, всі заняття проводилися в полі. Головна увага приділялась формуванню бойових обслуг і батарей. Із курсантів готу¬валися гарматні номери, розвідники, зв’язківці і інші. Багато уваги приділялося навчанню курсантів стрільбі по танках.

В серпні 1941 року німецько-фашистські війська уже загрожували місту Суми. Для захисту міста і області були залучені і військові на-вчальні заклади. Вже в кінці липня німці почали засилати в район міста Суми диверсійні групи. Для їх ліквідації направлялися бойові групи з курсантів чергових підрозділів.

В Наприкінці серпня 1941 р для посилення військ 40-й армії Південно-Західного фронту та прикриття напрямки ст. Ворожба — м. Сумиза наказом командувача військами Харківського військового округу був сформований загін особливого призначення, до складу якого входило і Сумське артилерійське училище. Командиром загону був призначений генерал-майор О.С.Чеснов, комісаром - полковий комісар М.Ф.Мангушев, начальником артилерії загону - начальник Сумського училища полковник В.О.Іванов.

Велика частина курсантів училища в складі своїх підрозділів /батарея, дивізіон/ діяла в загоні як піхотинці. Після ого¬лошення наказу курсанти і командири почали готуватися до виступу. На командні посади були призначені курсанти. Артилерійські обслуги також формувалися із курсантів.

27 серпня вся артилерія своїм ходом на кінній тязі відправилася в район станції Ворожба, а через день стрілкові підрозділи пішки прибули на станцію Суми і звідти ешелоном на відкритих платформах до ст. Ворожба.
Німецькі війська просувалися на схід. Виникла небезпека і для Сум. На початку вересня 1941 року сім’ї військовослужбовців училища були евакуйовані в Чкаловську область.

В розташуванні училища залишилася невелика група командирів і курсантів для охорони і підготовки майна та документів до евакуації. 23 вересня 1941 року ця група за наказом начальника артилерії Червоної Армії, завантаживши продукти харчування, документи, коней, двома ешелонами відбула в м.Томськ. Але на станції Тайга дізналися, що маршрут змінився і кінцевим місцем призначення для Сумського училища стало місто Ачинськ Красноярского краю. 5 жовтня ешелони прибули в це місто.

Основна ж частина особового складу училища в цей час у складі загону особливого призначення зосередилася в районі ст.Ворожба, де курсантські підрозділи зайняли оборону повздовж залізниці і готувалися зустріти ворога. Згодом підрозділи просунулися вперед в напрям¬ку міста Путивля і зайняли оборону на рубежі: Волокитине, Софіїввка, Буринь, Бондарі, Михайлівка, який вони стійко утримували з 8 вересня 1941 року.

Перше бойове хрещення курсанти одержали 8 вересня 1941 року в с.Волокитине, де противник намагався форсувати річку Клевень, а потім з ходу оволодіти містом Путивль. Піхоту підтримував артилерійський дивізіон майора М.Т.Кисельова. В цьому бою особливо відзначилася батарея капітана Філімонова. Курсанти не здригнулися перед ворогом і своїм вогнем разом з піхотою зірвали спробу гітлерівців форсувати р.Клевень. Перше бойове завдання було виконано успішно.

Боїв цьому районі тривали. Ворог підтягнув свіжі сили, проводив перегрупування і знову починав атакувати. 25 вересня наші підрозділи змушені були відступити на рубіж Тьоткіно - Ворожба - Білопілля.

Після важких і тривалих боїв загін особливого призначення відходив на схід через всю Курську область. Осінь. Дощі. Бездоріжжя. 3 листопада вийшли на рубіж ст. Старе Рогове - село Герасимівка. Загін був виведений в резерв 40-ї армії.
03.11.1941 р наказом командувача 40-ї армії загін особливого призначення був розформований, весь особовий склад загону відряджений в свої училища.

23.11.1941 р весь особовий склад училища, який брав участь в боях, двома ешелонами відбув до нового місця дислокації. 12.12.1941 р училище прибуло в м. Ачинськ Красноярського краю, де пробуло до 21.6.1944 р.

За час перебування училища в Ачинські було здійснено 11 випусків командирів взводів і 3 випуски політпрацівників. Випускники відразу ж прямували на фронт, в діючу армію.

За видатні успіхи в підготовці офіцерських кадрів для артилерійських частин і бойові заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30.11.1943 р Сумське артилерійське училище було нагороджено орденом Червоного Прапора і стало іменуватися «Сумське Червонопрапорне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе». Орден вручив командувач СибВО Никифор Медведєв.

Після визволення міста Суми від німецько-фашистських військ Сумське артилерійське училище 12.7.1944 р повернулося в Суми з Ачинська. У липні 1945 училище здійснило 44-й (перший післявоєнний) випуск.

Протягом 1951–1960 рр. на території Сумського артилерійського училища знаходилося Сумське військово-технічне училище військ ППО країни (відкрите найменування — військова частина 71542). У 1960 р воно було переведене в м. Орджонікідзе.

За героїзм і мужність, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками, тисячі офіцерів, що закінчили Сумське училище, були нагороджені орденами і медалями. 53 з них стали Героями Радянського Союзу, а генерал-полковники Петров В. С. і Кравченко А. Г. удостоєні цього звання двічі. Генерал-полковник Вотинцев Ю. В. та генерал-лейтенант Коломієць М. М. стали Героями Соціалістичної Праці.

У 1951 р в училищі було відкрито дошку Пошани, на яку наказом Командувача військами Київського військового округу, а потім Міністра оборони заносилися курсанти, що відмінно закінчили училище.
В післявоєнний час училище удосконалювало підготовку офіцерів, покращувало навчально-матеріальну базу, було висококласної кузнею артилерійських кадрів.

Директивою Генерального штабу від 16.5.1957 р Сумське артилерійське училище реорганізоване в артилерійсько-технічне і з 01.10.1957 р стало іменуватися «Сумське артилерійсько-технічне училище імені М. В. Фрунзе».
У жовтні 1966 р училище, наказом Міністра оборони СРСР, було перейменовано в «Сумське артилерійське Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1968 р за видатні заслуги в справі підготовки офіцерських кадрів училище було нагороджено другим орденом Червоного Прапора. 10.3.1968 р орден училищу вручив командувач ракетними військами і артилерією Сухопутних військ Маршал артилерії Казаков Костянтин Петрович

З 17 липня 1968 училище стало іменуватися «Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе».

Усі наступні роки училище продовжувало підготовку першокласних офіцерів-артилеристів і удосконалювало навчально-матеріальну базу.
З 1973 року основний упор в підготовці офіцерів-артилеристів був зроблений на вивчення пристрою, ремонту та бойового застосування самохідної артилерії. Слід зауважити, що це було єдине училище із загального числа шести командних артилерійських в СРСР, яке готувало артилеристів-самохідників. Ділення на факультети в училищі не було, тому всі курсанти навчалися за єдиною програмою.

З розвалом радянської імперії почалося реформування військової освіти в Україні. До цього моменту на території України знаходилося більше 30 військових училищ. Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе залишилося основним навчальним закладом з підготовки офіцерів-артилеристів.

У 1992 р Постановою КМ України було училище було ліквідовано. У 1994 році на базі училища, Постановою КМ України, було створено Військовий артилерійський факультет при Сумському державному університеті.

У 1995 р Військовий артилерійський факультет було реорганізовано в Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті.

З 17.02.2000 р інститут став іменуватися «Військовий двічі Червонопрапорний інститут артилерії імені Б. Хмельницького при Сумському державному університеті», а з 31.3.2003 р по 28.9.2007 р — «Військовий двічі Червонопрапорний інститут ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету».

23.6.2007 р відбувся останній, 110-й випуск офіцерів Сумського Військового двічі Червонопрапорного інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, навчальний заклад було розформовано і курсанти переведені вАкадемію сухопутних військ (Львів).

За роки свого існування з його стін вийшло близько 30 тисяч командирів офіцерів-артилеристів, більше 250 чоловік стали генералами.

===Начальники навчального закладу===
'''Піхотні курси'''

• 1918–1919 рр. — Панкратов Д. Н.

• 1919–1920 рр. — Клауз Л. П.

• 1920–1921 рр. — Залевський В. С.

• 1921–1922 рр. — Крузе А. Я.

• 1922–1925 рр. — Сальников І. П.

'''Сумська піхотна школа'''

• 1925–1927 рр. — Савченко М. В.

'''Сумська артилерійська школа, училище, інститут'''

• 1927–1928 рр. — Козловський В. Н.

• 1928–1932 рр. — Соколов М. І.

• 1932–1936 рр. — комбриг Тихонов В. Г.

• 1936–1938 рр. — полковник Богомолов І. В.

• 1938–1942 рр. — полковник Іванов В. А.

• 1942–1945 рр. — генерал-лейтенант артилерії Дульщиков Л. И.

• 1945–1946 рр. — генерал-майор артилерії Солодченко И. Г.

• 1946–1948 рр. — генерал-майор артилерії Зиков И. Н.

• 1948–1952 рр. — генерал-майор артилерії Великолєпов М. М.

• 1952–1958 рр. — генерал-майор артилерії Давидов А. К.

• 1958–1960 рр. — генерал-майор ІТС Парицький І. Г.

• 1960–1964 рр. — генерал-майор артилерії Івасик А. Н.

• 1964–1973 рр. — генерал-майор артилерії Виноградов А. Я.

• 1973-14.10.1987 рр. — генерал-лейтенант артилерії Морозов А. П.

• 14.10.1987-28.11.1991 рр. — генерал-майор артилерії Затонський В. Н.

• 15.11.1991-04.5.1992 рр. — полковник Шумеєв В. І.

• 04.5.1992-18.02.2005 рр. — генерал-лейтенант Колесніков В. А.

• 18.02.2005-16.5.2005 рр. — полковник Кривошеєв А. М.

• 16.5.2005-04.11.2005 рр. — полковник Пушкарьов Ю. І.

• 05.4.2007-27.9.2007 рр. — полковник Ісмаілов В. Ш.

• 04.11.2005-28.9.2007 рр. — полковник Свідлов Ю. І.

===Відомі випускники===
Петров Василь Степанович- генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук;

Кравченко Андрій Григорович- радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Шафранов Петро Григорович- генерал-полковник, Герой Радянського Союзу;

Вітрук Андрій Никифорович- генерал-майор ВПС СРСР. Герой Радянського Союзу (1942), Народний Герой Югославії;

Трубачов Василь Олексійович- генерал-майор, Герой Радянського Союзу;

Винник Юрій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Воцехович Василь Олександрович- Герой Радянського Союзу;

Громницкий Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Анохін Сергій Григорович- Герой Радянського Союзу;

Коваль Олександр Мойсейович- Герой Радянського Союзу;

Молочников Микола Мусійович- Герой Радянського Союзу;

Толстой Іван Федосеевич- Герой Радянського Союзу;

Шпилько Павло Іванович- Герой Радянського Союзу;

Цибенко Іван Семенович- Герой Радянського Союзу;

Терезов Євген Матвійович- Герой Радянського Союзу;

Громницький Григорій Михайлович- Герой Радянського Союзу;

Мерзлікін Дмитро Юрійович- учасник АТО. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Нагороду особисто вручив Петро Порошенко під час робочої поїздки до Тернопільської області 2 квітня.

==Навчальний заклад сьогодні==
Юридичним правонаступником призначений Науковий центр бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, який в даний час залишається продовжувачем справи розвитку артилерійської науки в стінах колишнього училища (інституту). Крім того, на території училища (інституту) розміщуються: 27 реактивний артилерійський полк (з 2008 р), кафедра військової підготовки Сумського державного університету, «Сумський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені І. Г. Харитоненка». 8 вересня 2011 навчальний заклад отримав назву '«Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Кадетський корпус «імені І. Г. Харитоненка».

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]]

[[Категорія:Історія навчальних закладів]]

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T10:02:40Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

У 10 класі під час вивчення теми: "Перша світова війна" використовуються фрагменти фільму: "Загибель імперії". Він розвиває критичне мислення, адже ми можемо бачити різні позиції громадян того часу щодо війни, революції 1917 року і т. д. Учні можуть відчути дух епохи, сформувати власну позицію, зробити висновки. Для 10 класу є фільми: "Нестор Махно", "Ленін", "Гітлер".--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

На своїх уроках я взагалі практикую наступні нетрадиційні форми уроків:
# Уроки міжпредметні. Мета їх — “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
# Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
# Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.
# Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до науковихх досліджень.
# Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму. --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

* встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

* виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

* пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

* складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

* пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
* У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
* У навчальному режимі;
* У індивідуальній роботі з учнями;
* У режимі самонавчання;
* У режимі графічної ілюстрації.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Встановлення зв'язків між поняттями з різних предметів з метою їх конкретизації, узагальнення, формування системи понять різного ступеня узагальненості, їх супідрядності і розвитку, пояснення причинно - наслідкових зв'язків явищ.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)
----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Існують різноманітні шляхи створення проблемної ситуації:
* постановка проблемних завдань;
* організація дискусії на уроці;
* організація пошукової роботи школярів.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T10:02:13Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

У 10 класі під час вивчення теми: "Перша світова війна" використовуються фрагменти фільму: "Загибель імперії". Він розвиває критичне мислення, адже ми можемо бачити різні позиції громадян того часу щодо війни, революції 1917 року і т. д. Учні можуть відчути дух епохи, сформувати власну позицію, зробити висновки. Для 10 класу є фільми: "Нестор Махно", "Ленін", "Гітлер".--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

На своїх уроках я взагалі практикую наступні нетрадиційні форми уроків:
# Уроки міжпредметні. Мета їх — “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
# Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
# Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.
# Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до науковихх досліджень.
# Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму. --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

* встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

* виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

* пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

* складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

* пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
* У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
* У навчальному режимі;
* У індивідуальній роботі з учнями;
* У режимі самонавчання;
* У режимі графічної ілюстрації.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Встановлення зв'язків між поняттями з різних предметів з метою їх конкретизації, узагальнення, формування системи понять різного ступеня узагальненості, їх супідрядності і розвитку, пояснення причинно - наслідкових зв'язків явищ.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:02, 21 червня 2016 (EEST)
----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Існують різноманітні шляхи створення проблемної ситуації:
* постановка проблемних завдань;
* організація дискусії на уроці;
* організація пошукової роботи школярів.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 13:02, 21 червня 2016 (EEST)

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T09:57:45Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

У 10 класі під час вивчення теми: "Перша світова війна" використовуються фрагменти фільму: "Загибель імперії". Він розвиває критичне мислення, адже ми можемо бачити різні позиції громадян того часу щодо війни, революції 1917 року і т. д. Учні можуть відчути дух епохи, сформувати власну позицію, зробити висновки. Для 10 класу є фільми: "Нестор Махно", "Ленін", "Гітлер".--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

На своїх уроках я взагалі практикую наступні нетрадиційні форми уроків:
# Уроки міжпредметні. Мета їх — “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
# Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
# Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.
# Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до науковихх досліджень.
# Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму. --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

* встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

* виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

* пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

* складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

* пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
* У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
* У навчальному режимі;
* У індивідуальній роботі з учнями;
* У режимі самонавчання;
* У режимі графічної ілюстрації.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Встановлення зв'язків між поняттями з різних предметів з метою їх конкретизації, узагальнення, формування системи понять різного ступеня узагальненості, їх супідрядності і розвитку, пояснення причинно - наслідкових зв'язків явищ.
----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T09:48:55Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

У 10 класі під час вивчення теми: "Перша світова війна" використовуються фрагменти фільму: "Загибель імперії". Він розвиває критичне мислення, адже ми можемо бачити різні позиції громадян того часу щодо війни, революції 1917 року і т. д. Учні можуть відчути дух епохи, сформувати власну позицію, зробити висновки. Для 10 класу є фільми: "Нестор Махно", "Ленін", "Гітлер".--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

На своїх уроках я взагалі практикую наступні нетрадиційні форми уроків:
# Уроки міжпредметні. Мета їх — “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
# Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
# Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.
# Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до науковихх досліджень.
# Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму. --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

* встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

* виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

* пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

* складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

* пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

ППЗ доцільно застосовувати на таких етапах уроків:
Діагностичне тестування якості засвоєння матеріалу;
* У тренувальному режимі для формування умінь і навичок після вивчення теми;
* У навчальному режимі;
* У індивідуальній роботі з учнями;
* У режимі самонавчання;
* У режимі графічної ілюстрації.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:48, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T09:44:27Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

У 10 класі під час вивчення теми: "Перша світова війна" використовуються фрагменти фільму: "Загибель імперії". Він розвиває критичне мислення, адже ми можемо бачити різні позиції громадян того часу щодо війни, революції 1917 року і т. д. Учні можуть відчути дух епохи, сформувати власну позицію, зробити висновки. Для 10 класу є фільми: "Нестор Махно", "Ленін", "Гітлер".--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:32, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

На своїх уроках я взагалі практикую наступні нетрадиційні форми уроків:
# Уроки міжпредметні. Мета їх — “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
# Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
# Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.
# Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до науковихх досліджень.
# Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму. --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:40, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

Про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації свідчитимуть уміння.

* встановлювати хронологічну послідовність взаємозалежних подій;

* виділяти часові, просторові та явні причинно-наслідкові зв’язки між історичними факта¬ми;

* пояснювати назви історичного тексту, визначати його тематику;

* складати план прочитаного (почутого) тексту, його тези чи конспект;

* пояснювати терміни, які вживаються у прочитаному (почутому) тексті.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:44, 21 червня 2016 (EEST)
----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T09:40:39Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

У 10 класі під час вивчення теми: "Перша світова війна" використовуються фрагменти фільму: "Загибель імперії". Він розвиває критичне мислення, адже ми можемо бачити різні позиції громадян того часу щодо війни, революції 1917 року і т. д. Учні можуть відчути дух епохи, сформувати власну позицію, зробити висновки. Для 10 класу є фільми: "Нестор Махно", "Ленін", "Гітлер".--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:32, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

На своїх уроках я взагалі практикую наступні нетрадиційні форми уроків:
# Уроки міжпредметні. Мета їх — “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
# Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
# Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.
# Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до науковихх досліджень.
# Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму. --[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:40, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T09:39:47Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня, колеги. Давайте торкнемося надзвичайно цікавої для вчителя історії теми: '''"Методика роботи з історичними джерелами"'''. За цим посиланням знаходиться [http://www.novadoba.org.ua/ukr/node/67 Матеріал "Методи роботи з візуальними джерелами" із сайту Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"]

[http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/37985/ Організація діяльності учнів із різними джерелами історичних знань]

[http://intkonf.org/sokur-la-do-pitannya-vikoristannya-dokumentiv-na-urokah-istoriyi/ Сокур Л.А. ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ]

'''Завдання для Вас''': '''''складіть орієнтовну пам'ятку для учнів по роботі з історичним джерелом''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

У 10 класі під час вивчення теми: "Перша світова війна" використовуються фрагменти фільму: "Загибель імперії". Він розвиває критичне мислення, адже ми можемо бачити різні позиції громадян того часу щодо війни, революції 1917 року і т. д. Учні можуть відчути дух епохи, сформувати власну позицію, зробити висновки. Для 10 класу є фільми: "Нестор Махно", "Ленін", "Гітлер".--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 12:32, 21 червня 2016 (EEST)

----

'''Пропоную вашій увазі лекцію з методики викладання історії на тему "Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі".''' Щоб переглянути текст лекції, перейдіть за посиланням [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwOVB4NWYwa1MtUGc/edit?usp=sharing Нетрадиційні форми навчання у сучасній загальноосвітній школі].

[http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_3_2_20.pdf Берегова Д. А., Стельмах Н. В. НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЇХ ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В ШКОЛІ]

'''Завдання для Вас''': '''''розкажіть, які нетрадиційні форми уроків Ви практикуєте. Наведіть приклади''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

На своїх уроках я взагалі практикую наступні нетрадиційні форми уроків:
# Уроки міжпредметні. Мета їх — “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.
# Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.
# Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи.
# Уроки-подорожі, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, проявленням талантів, розвитком здатності до науковихх досліджень.
# Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації тощо). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

----

'''Продовжуємо навчатися, друзі!''' Пропоную ознайомитися з матеріалом викладеним на сайті Кунцівської ЗОШ на основі книги Пастушенко Н. М., Пастушенко Р. Я. Діагностування навченості: Гуманітарні дисципліни. — Львів: ВНТЛ, 2000.[http://kuncevo.ucoz.ru/publ/diagnostuvannja_navchenosti_shkoljariv_z_istoriji/1-1-0-13 ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ З ІСТОРІЇ].

'''Завдання для Вас''': '''''які уміння учнів свідчитимуть про наявність принаймні поверхового розуміння здобутої історичної інформації?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Знайомимося з новою темою '''[https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwdDJCZjlpUVFIS2s/edit?usp=sharing Використання програмових педагогічних засобів(ППЗ) на уроках та в позаурочний час]. Завдання до теми, як завжди, на ваших персональних сторінках. З наказом МОН України Про затвердження тимчасових вимог до педагогічних програмних засобів від 15 травня 2006 року N 369 ви можете ознайомитись на сайті Асоціації підприємств інформаційних технологій України, перейшовши за посиланням [http://apitu.org.ua/node/2346 Наказ МОНУ].

'''Завдання для Вас''': '''''на яких етапах уроку доцільно застосовувати ППЗ?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

'''Міжпредметні зв'язки на уроках історії та суспільних дисциплін'''
Друзі, запрошую переглянути [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwcWVET3VXaDRTQ1U/edit?usp=sharing теоретичний матеріал за цим посиланням] і виконати завдання, розміщені на ваших сторінках обговорення. Дякую і бажаю натхнення!

'''Завдання для Вас''': '''''наведіть приклад міжпредметних зв'язків, які Ви встановлюєте на своїх уроках''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

Наступна тема: '''Специфіка викладання історії''' [https://drive.google.com/file/d/0B0cchSnWMJmwSkIzeVJuMHI0VW8/view?usp=sharing Матеріал до неї ви знайдете за цим посиланням]. Бажаю успіхів. Якщо виникнуть питання до мене, звертайтесь у розділі "Спілкування на моїй сторінці обговорення".

'''Завдання для Вас''': '''''які шляхи існують для створення проблемних ситуацій на уроках суспільних дисциплін?''''' --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

----

==== Індивідуальні заняття ====
Шановні колеги! Під час індивідуальних занять зайдіть на головну сторінку цього сайту, перейдіть на сторінку порад і ознайомтесь з розділом "Корисні публікації". Там ви знайдете список сайтів з важливою для вчителів суспільних дисциплін інформацією та набір ікт інструментів для роботи з учнями! Вдалого вам використання!!! Будуть питання - звертайтеся. --[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

==== Консультації ====
Шановні колеги! Під час консультації ви можете ставити мені запитання з методики викладання суспільних дисциплін тут.

У якості моєї консультації пропоную вам корисний матеріал з теми '''Кабінет історії'''

[https://sites.google.com/site/pivovarsvitlanavasilivna/kabinet-istoriie Кабінет історії на сайті вчителя історії КЗШ № 37 Пивовар С.В.]
--[[Користувач:Ніколаєнко Світлана Петрівна|Ніколаєнко Світлана Петрівна]]

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
[http://LearningApps.org/watch?v=pj88w9eht16 '''''Вікторина модульного контролю''''']

Теорія та методика фахової дисципліни Чайкін І.М.

2016-06-21T09:32:06Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

ІКТ у викладанні предметів Чайкін І.М.

2016-06-20T14:01:36Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Опрацюйте навчальний матеріал [[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|'''"Мережеві проекти. Сервіси WEB 2.0''']]" та дайте відповіді на запитання:

#Чи можна створювати та використовувати шаблони самостійно?
# Що дозволяє відредагувати кнопка [ред.]?

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 13:30, 9 березня 2016 (EEST)
----

''Ваша відповідь:''
Доброго дня Наталія Вікторівна, відповідаю на Ваші питання:
#При використанні технології Веб 2.0 учителю і учню не має потреби володіти уміннями та навичками програмування. В них є можливість використовувати шаблони, які передбачені на ресурсах Веб 2.0 для створення своїх блогів, підкастів, презентацій і розміщувати їх в мережі on-line.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 15:32, 20 червня 2016 (EEST)
#Кнопка [ред.] дозволяє відредагувати розділ статті напроти якого вона розміщена.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 15:32, 20 червня 2016 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановні колеги!

Пропоную вам попрацювати з '''Google картами''', точніше "сходити на офлайн-екскурсію". Ваша задача знайти об'єкт на карті та дати відповіді у поля форми. Завдання містить '''4 кроки'''. Виконавши '''Крок 1''' - за посиланням маєте змогу перейти до наступного кроку. Уважно читайте анотації.

Для виконання запропонованого завдання Вам потрібно:

#Відкрити через '''Служби Google''' (''вибрати праворуч вгорі'') службу '''Google Карти'''.
#Знайти об'єкт на карті через пошук. Ваш об'єкт - '''залізничний вокзал "Південний" у м.Києві''' та перейти у '''режим перегляду вулиць'''(''взяти '''ЛКМ''' праворуч внизу чоловічка і помістити його на об'єкт''), вивчити місцевість.
#У наступній вкладці відкрити [https://docs.google.com/forms/d/1s8VOK5O02VmLCEJwjXq0f-vs7nvOFupPdYNGjoV9wfU/viewform форму індивідуального заняття з ІКТ] та вписати відповіді у поля форми Кроку 1, уважно прочитавши анотацію до завдання.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 2.Дати відповіді.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 3.Дати відповіді.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 4.Дати відповіді.

Бажаємо успіхів та чекаємо на відповіді!

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:12, 11 квітня 2016 (EEST)
----
'''№2.'''
Доброго дня, шановні колеги. Сьогодні у нас з вами друге індивідуальне заняття, на якому вам потрібно створити кросворд за допомогою он-лайн сервісу для створення кросвордів '''Cross'''.
Виконуйте послідовність дій і все у вас вийде.
#Відкрийте [http://cross.highcat.org/ru_RU/ ресурс '''Cross'''] у новій вкладці вашого браузера.
#Ознайомтеся з [https://drive.google.com/file/d/0B4gt4Ia75yCNTjR3cU1iSjc0Mlk/view?usp=sharing інструкцією по роботі з даним сервісом].
#Перегляньте [https://drive.google.com/file/d/0B4gt4Ia75yCNbUtfMjN1dEN1QVE/view?usp=sharing приклад створеного кросворду].
#Виберіть будь-яку тему зі свого навчального предмету, складіть до неї питання та відповіді на них, які ви використаєте для створення кросворду.
#Створіть он-лайн кросворд. Користуючись інструкцією завантажте собі на комп’ютер у 2-х варіантах та оформіть його за зразком.(див. п.3)
#Завантажте кросворд на свій Google-диск, надайте спільний доступ, та розмістіть його за зразком у [https://docs.google.com/spreadsheets/d/1O7qWx1yXW4LRIeghCK_BQd1drwVZsGn-SUtPkc-qF20/edit?usp=sharing таблиці індивідуального заняття].

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:12, 11 травня 2016 (EEST)

==== Консультації ====

Доброго дня. Звертаю Вашу увагу на Ваш випускний проект, у разі виникнення питань з приводу розміщення інформації-із задоволенням вам допоможемо. Успіхів.

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:11, 28 квітня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня. Тема нашої з вами дискусії "Використання ІКТ при вивченні історії та суспільних дисциплін у ЗНЗ".

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:37, 11 квітня 2016 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня. Прошу перейти за посиланням [https://docs.google.com/forms/d/16C46a8m_pvuPOy3hzmeT9Iq-wYI_7TltH-XZS3UENyk/viewform Проведення та перевірка модульного контролю]та дати відповіді на запропоновані питання. Уважно прочитайте анотацію.Бажаємо успіхів!

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:12, 21 квітня 2016 (EEST)

ІКТ у викладанні предметів Чайкін І.М.

2016-06-20T12:32:59Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Інтерактивні практичні заняття */

==== Інтерактивні практичні заняття ====
Доброго дня. Опрацюйте навчальний матеріал [[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|'''"Мережеві проекти. Сервіси WEB 2.0''']]" та дайте відповіді на запитання:

#Чи можна створювати та використовувати шаблони самостійно?
# Що дозволяє відредагувати кнопка [ред.]?

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 13:30, 9 березня 2016 (EEST)
----

''Ваша відповідь:''
Доброго дня Наталія Вікторівна, відповідаю на Ваші питання:
#При використанні технології Веб 2.0 учителю і учню не має потреби володіти уміннями та навичками програмування. В них є можливість використовувати шаблони, які передбачені на ресурсах Веб 2.0 для створення своїх блогів, підкастів, презентацій і розміщувати їх в мережі on-line.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 15:32, 20 червня 2016 (EEST)
#Кнопка [ред.] дозволяє заповнити дані шаблону.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 15:32, 20 червня 2016 (EEST)

==== Індивідуальні заняття ====
Доброго дня, шановні колеги!

Пропоную вам попрацювати з '''Google картами''', точніше "сходити на офлайн-екскурсію". Ваша задача знайти об'єкт на карті та дати відповіді у поля форми. Завдання містить '''4 кроки'''. Виконавши '''Крок 1''' - за посиланням маєте змогу перейти до наступного кроку. Уважно читайте анотації.

Для виконання запропонованого завдання Вам потрібно:

#Відкрити через '''Служби Google''' (''вибрати праворуч вгорі'') службу '''Google Карти'''.
#Знайти об'єкт на карті через пошук. Ваш об'єкт - '''залізничний вокзал "Південний" у м.Києві''' та перейти у '''режим перегляду вулиць'''(''взяти '''ЛКМ''' праворуч внизу чоловічка і помістити його на об'єкт''), вивчити місцевість.
#У наступній вкладці відкрити [https://docs.google.com/forms/d/1s8VOK5O02VmLCEJwjXq0f-vs7nvOFupPdYNGjoV9wfU/viewform форму індивідуального заняття з ІКТ] та вписати відповіді у поля форми Кроку 1, уважно прочитавши анотацію до завдання.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 2.Дати відповіді.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 3.Дати відповіді.
#Після надіслання відповідей перейти за посиланням на Крок 4.Дати відповіді.

Бажаємо успіхів та чекаємо на відповіді!

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:12, 11 квітня 2016 (EEST)
----
'''№2.'''
Доброго дня, шановні колеги. Сьогодні у нас з вами друге індивідуальне заняття, на якому вам потрібно створити кросворд за допомогою он-лайн сервісу для створення кросвордів '''Cross'''.
Виконуйте послідовність дій і все у вас вийде.
#Відкрийте [http://cross.highcat.org/ru_RU/ ресурс '''Cross'''] у новій вкладці вашого браузера.
#Ознайомтеся з [https://drive.google.com/file/d/0B4gt4Ia75yCNTjR3cU1iSjc0Mlk/view?usp=sharing інструкцією по роботі з даним сервісом].
#Перегляньте [https://drive.google.com/file/d/0B4gt4Ia75yCNbUtfMjN1dEN1QVE/view?usp=sharing приклад створеного кросворду].
#Виберіть будь-яку тему зі свого навчального предмету, складіть до неї питання та відповіді на них, які ви використаєте для створення кросворду.
#Створіть он-лайн кросворд. Користуючись інструкцією завантажте собі на комп’ютер у 2-х варіантах та оформіть його за зразком.(див. п.3)
#Завантажте кросворд на свій Google-диск, надайте спільний доступ, та розмістіть його за зразком у [https://docs.google.com/spreadsheets/d/1O7qWx1yXW4LRIeghCK_BQd1drwVZsGn-SUtPkc-qF20/edit?usp=sharing таблиці індивідуального заняття].

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:12, 11 травня 2016 (EEST)

==== Консультації ====

Доброго дня. Звертаю Вашу увагу на Ваш випускний проект, у разі виникнення питань з приводу розміщення інформації-із задоволенням вам допоможемо. Успіхів.

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:11, 28 квітня 2016 (EEST)

====Тематичні дискусії (Інтернет-семінари) ====
Доброго дня. Тема нашої з вами дискусії "Використання ІКТ при вивченні історії та суспільних дисциплін у ЗНЗ".

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:37, 11 квітня 2016 (EEST)

==== Проведення та перевірка модульного контролю ====
Доброго дня. Прошу перейти за посиланням [https://docs.google.com/forms/d/16C46a8m_pvuPOy3hzmeT9Iq-wYI_7TltH-XZS3UENyk/viewform Проведення та перевірка модульного контролю]та дати відповіді на запропоновані питання. Уважно прочитайте анотацію.Бажаємо успіхів!

--[[Користувач:Герасименко Наталія Вікторівна|Герасименко Наталія Вікторівна, ст. викладач кафедри ІКТ]] ([[Обговорення користувача:Герасименко Наталія Вікторівна|обговорення]]) 12:12, 21 квітня 2016 (EEST)

Користувач:Чайкін Ігор Михайлович

2016-06-20T08:54:45Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Чайкін Ігор Михайлович
[[Файл:ЧИМ.jpg|170px|thumb|left|--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ]]

==Регіон==
м.Суми
==Місце роботи==
Сумська вечірня(змінна)школа
==Посада ==
вчитель історії та права
==Категорія==
1 категорія
==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Сумське вище артилерійське командне училище]]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHUGJndWRqa1dRdFU/view?usp=sharing Конспект уроку 1]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHTFZqNWF6WWdBSWc/view?usp=sharing Конспект уроку 2]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHVWpwdWdkTEJRRmM/view?usp=sharing Конспект уроку 3]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHbWYxU1VrVmx1ejA/view?usp=sharing Конспект уроку 4]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHNi04cHFqRlFEemM/view?usp=sharing Методична розробка]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHZUhfOHZNa2FfMVk/view?usp=sharing Портфоліо]

==Контакти==
chim181275@gmail.com

0669902960
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Чайкін Ігор Михайлович

2016-06-20T08:50:23Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Чайкін Ігор Михайлович
[[Файл:ЧИМ.jpg|170px|thumb|left|--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ]]

==Регіон==
м.Суми
==Місце роботи==
Сумська вечірня(змінна)школа
==Посада ==
вчитель історії та права
==Категорія==
1 категорія
==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Сумське вище артилерійське командне училище]]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHUGJndWRqa1dRdFU/view?usp=sharing Конспект уроку 1]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHTFZqNWF6WWdBSWc/view?usp=sharing Конспект уроку 2]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHVWpwdWdkTEJRRmM/view?usp=sharing Конспект уроку 3]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHbWYxU1VrVmx1ejA/view?usp=sharing Конспект уроку 4]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHNi04cHFqRlFEemM/view?usp=sharing Методична розробка]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHRXZFOW04R1d6RDg/view?usp=sharing Портфоліо]

==Контакти==
chim181275@gmail.com

0669902960
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Чайкін Ігор Михайлович

2016-06-20T08:48:18Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Чайкін Ігор Михайлович
[[Файл:ЧИМ.jpg|170px|thumb|left|--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ]]

==Регіон==
м.Суми
==Місце роботи==
Сумська вечірня(змінна)школа
==Посада ==
вчитель історії та права
==Категорія==
1 категорія
==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Сумське вище артилерійське командне училище]]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHUGJndWRqa1dRdFU/view?usp=sharing Конспект уроку 1]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHTFZqNWF6WWdBSWc/view?usp=sharing Конспект уроку 2]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHVWpwdWdkTEJRRmM/view?usp=sharing Конспект уроку 3]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHbWYxU1VrVmx1ejA/view?usp=sharing Конспект уроку 4]

Методична розробка

Портфоліо

==Контакти==
chim181275@gmail.com

0669902960
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Чайкін Ігор Михайлович

2016-06-20T08:47:04Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Чайкін Ігор Михайлович
[[Файл:ЧИМ.jpg|170px|thumb|left|--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ]]

==Регіон==
м.Суми
==Місце роботи==
Сумська вечірня(змінна)школа
==Посада ==
вчитель історії та права
==Категорія==
1 категорія
==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Сумське вище артилерійське командне училище]]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHUGJndWRqa1dRdFU/view?usp=sharing Конспект уроку 1]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHTFZqNWF6WWdBSWc/view?usp=sharing Конспект уроку 2]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHVWpwdWdkTEJRRmM/view?usp=sharing Конспект уроку 3]

Конспект уроку 4

Методична розробка

Портфоліо

==Контакти==
chim181275@gmail.com

0669902960
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Чайкін Ігор Михайлович

2016-06-20T08:42:04Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Чайкін Ігор Михайлович
[[Файл:ЧИМ.jpg|170px|thumb|left|--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ]]

==Регіон==
м.Суми
==Місце роботи==
Сумська вечірня(змінна)школа
==Посада ==
вчитель історії та права
==Категорія==
1 категорія
==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Сумське вище артилерійське командне училище]]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHUGJndWRqa1dRdFU/view?usp=sharing Конспект уроку 1]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHTFZqNWF6WWdBSWc/view?usp=sharing Конспект уроку 2]

Конспект уроку 3

Конспект уроку 4

Методична розробка

Портфоліо

==Контакти==
chim181275@gmail.com

0669902960
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Користувач:Чайкін Ігор Михайлович

2016-06-20T08:39:26Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Випускний проект */

==Прізвище, ім'я, по-батькові==
Чайкін Ігор Михайлович
[[Файл:ЧИМ.jpg|170px|thumb|left|--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ]]

==Регіон==
м.Суми
==Місце роботи==
Сумська вечірня(змінна)школа
==Посада ==
вчитель історії та права
==Категорія==
1 категорія
==Випускний проект==
Історія навчальних закладів [[Сумське вище артилерійське командне училище]]

[https://drive.google.com/file/d/0BxczMx5QHyVHUGJndWRqa1dRdFU/view?usp=sharing Конспект уроку 1]

[https://drive.google.com/open?id=0BxczMx5QHyVHTzVYbEJjVWZaQnM Конспект уроку 2]

Конспект уроку 3

Конспект уроку 4

Методична розробка

Портфоліо

==Контакти==
chim181275@gmail.com

0669902960
[[Спеціальні:Список користувачів|Список користувачів]]

Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна

2016-06-20T08:05:07Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Індивідуальні заняття */

==Педагогічна інноватика==

===Інтерактивні практичні заняття===
[https://drive.google.com/file/d/0ByyeNZF7634zNU5hZnBXUm8zcjg/edit?usp=sharing Лекція 1 Загальні засади педагогічної інноватики]

===Індивідуальні заняття===

Шановні колеги! Опрацюйте наведену нижче літературу та виконайте завдання:

:1.Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. —Запоріжжя: Просвіта, 2000. — 160 с.
:2. Освітні технологи: Навч.-метод, посіб. / О. М. Пехота, А. 3. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. —К: А.С.К.,2001.— 256с.

*Завдвння № 1. Дайте відповідь на питання : Чому «технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»?
Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи
організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що сто-
суються всіх аспектів засвоєння знань. Технологія повніше ,ніж методика підходить до процесу навчання та виховання,ставить в центрі учня , а не те як навчати.--[[Користувач:Пишневська Олена Михайлівна|Пишневська Олена Михайлівна]] ([[Обговорення користувача:Пишневська Олена Михайлівна|обговорення]]) 15:03, 16 червня 2016 (EEST)

Від методики технологія відрізняється відтворюваністю результатів, відсутністю безлічі «якщо». Технологія проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтуючись на заданий, а не передбачуваний результат», а тому технологія дозволяє більш ефективно побудувати процес навчання, керувати ним, одержувати результати у відповідно до запланованої мети.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 11:02, 20 червня 2016 (EEST)

===Консультації===
Колеги! Тема нашої консультації "Особливості педагогічних технологій та впровадження їх у навчально-виховний процес". Якщо Ви маєте питання, прошу звертайтесь.

===Тематичні дискусії(інтернет-семінари)===

Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна

2016-06-20T08:03:07Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Індивідуальні заняття */

==Педагогічна інноватика==

===Інтерактивні практичні заняття===
[https://drive.google.com/file/d/0ByyeNZF7634zNU5hZnBXUm8zcjg/edit?usp=sharing Лекція 1 Загальні засади педагогічної інноватики]

===Індивідуальні заняття===

Шановні колеги! Опрацюйте наведену нижче літературу та виконайте завдання:

:1.Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. —Запоріжжя: Просвіта, 2000. — 160 с.
:2. Освітні технологи: Навч.-метод, посіб. / О. М. Пехота, А. 3. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. —К: А.С.К.,2001.— 256с.

*Завдвння № 1. Дайте відповідь на питання : Чому «технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»?
Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи
організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що сто-
суються всіх аспектів засвоєння знань. Технологія повніше ,ніж методика підходить до процесу навчання та виховання,ставить в центрі учня , а не те як навчати.--[[Користувач:Пишневська Олена Михайлівна|Пишневська Олена Михайлівна]] ([[Обговорення користувача:Пишневська Олена Михайлівна|обговорення]]) 15:03, 16 червня 2016 (EEST)

Технологія дозволяє більш ефективно побудувати процес навчання, керувати ним, одержувати результати у відповідно до запланованої мети.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 11:02, 20 червня 2016 (EEST)

===Консультації===
Колеги! Тема нашої консультації "Особливості педагогічних технологій та впровадження їх у навчально-виховний процес". Якщо Ви маєте питання, прошу звертайтесь.

===Тематичні дискусії(інтернет-семінари)===

Обговорення користувача:Матковська Марина Вікторівна

2016-06-20T08:02:46Z

Чайкін Ігор Михайлович: /* Індивідуальні заняття */

==Педагогічна інноватика==

===Інтерактивні практичні заняття===
[https://drive.google.com/file/d/0ByyeNZF7634zNU5hZnBXUm8zcjg/edit?usp=sharing Лекція 1 Загальні засади педагогічної інноватики]

===Індивідуальні заняття===

Шановні колеги! Опрацюйте наведену нижче літературу та виконайте завдання:

:1.Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. —Запоріжжя: Просвіта, 2000. — 160 с.
:2. Освітні технологи: Навч.-метод, посіб. / О. М. Пехота, А. 3. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. —К: А.С.К.,2001.— 256с.

*Завдвння № 1. Дайте відповідь на питання : Чому «технологія» є більш ефективним засобом освіти, розвитку і виховання учнів ніж «методика»?
Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи
організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що сто-
суються всіх аспектів засвоєння знань. Технологія повніше ,ніж методика підходить до процесу навчання та виховання,ставить в центрі учня , а не те як навчати.--[[Користувач:Пишневська Олена Михайлівна|Пишневська Олена Михайлівна]] ([[Обговорення користувача:Пишневська Олена Михайлівна|обговорення]]) 15:03, 16 червня 2016 (EEST)
Технологія дозволяє більш ефективно побудувати процес навчання, керувати ним, одержувати результати у відповідно до запланованої мети.--[[Користувач:Чайкін Ігор Михайлович|Чайкін Ігор Михайлович]] ([[Обговорення користувача:Чайкін Ігор Михайлович|обговорення]]) 11:02, 20 червня 2016 (EEST)

===Консультації===
Колеги! Тема нашої консультації "Особливості педагогічних технологій та впровадження їх у навчально-виховний процес". Якщо Ви маєте питання, прошу звертайтесь.

===Тематичні дискусії(інтернет-семінари)===