HistoryPedia - Внесок користувача [uk]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:45:43Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.
{|
|[[Файл:Надвратна_церква.jpg|150px|thumb|left|Надвратна церква Софроніївського монастиря]]
|[[Файл:Трапезна_чоловічого_монастиря.jpg|250px|thumb|left|Трапезна чоловічого монастиря]]
|[[Файл:Печера_монастиря.jpg|150px|thumb|left|Печера Софронвївської пустині]]

|}

[[Файл:Церква_Різдва_пресвятої_Богородиці.jpg|200px|thumb|left|Церква Різдва Пресвятої Богородиці|]]Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==

[[Файл:Берлінський.jpg|100px|thumb|left|Берлінський М.Ф.]]З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|100px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.]]Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|100px|thumb|left|Костром М.М.]]Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:45:22Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.
{|
|[[Файл:Надвратна_церква.jpg|150px|thumb|left|Надвратна церква Софроніївського монастиря]]
|[[Файл:Трапезна_чоловічого_монастиря.jpg|250px|thumb|left|Трапезна чоловічого монастиря]]
|[[Файл:Печера_монастиря.jpg|150px|thumb|left|Печера Софронвївської пустині]]

|}

[[Файл:Церква_Різдва_пресвятої_Богородиці.jpg|100px|thumb|left|Церква Різдва Пресвятої Богородиці|]]Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==

[[Файл:Берлінський.jpg|100px|thumb|left|Берлінський М.Ф.]]З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|100px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.]]Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|100px|thumb|left|Костром М.М.]]Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:45:06Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.
{|
|[[Файл:Надвратна_церква.jpg|150px|thumb|left|Надвратна церква Софроніївського монастиря]]
|[[Файл:Трапезна_чоловічого_монастиря.jpg|150px|thumb|left|Трапезна чоловічого монастиря]]
|[[Файл:Печера_монастиря.jpg|150px|thumb|left|Печера Софронвївської пустині]]

|}

[[Файл:Церква_Різдва_пресвятої_Богородиці.jpg|100px|thumb|left|Церква Різдва Пресвятої Богородиці|]]Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==

[[Файл:Берлінський.jpg|100px|thumb|left|Берлінський М.Ф.]]З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|100px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.]]Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|100px|thumb|left|Костром М.М.]]Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

Файл:Печера монастиря.jpg

2017-10-25T10:43:19Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

Файл:Трапезна чоловічого монастиря.jpg

2017-10-25T10:43:06Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

Файл:Надвратна церква.jpg

2017-10-25T10:42:39Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

Файл:Церква Різдва пресвятої Богородиці.jpg

2017-10-25T10:40:02Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:38:36Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==

[[Файл:Берлінський.jpg|100px|thumb|left|Берлінський М.Ф.]]З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|100px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.]]Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|100px|thumb|left|Костром М.М.]]Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:38:26Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==

[[Файл:Берлінський.jpg|100px|thumb|left|Берлінський М.Ф.]]З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|100px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.]]Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|80px|thumb|left|Костром М.М.]]Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:38:03Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==

[[Файл:Берлінський.jpg|100px|thumb|left|Берлінський М.Ф.|]]З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|100px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.|]]Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|80px|thumb|left|Костром М.М.|]]Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:37:44Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==

[[Файл:Берлінський.jpg|100px|thumb|left|Берлінський М.Ф.|]]З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|100px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.|]]Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|200px|thumb|left|Костром М.М.|]]Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:37:05Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
[[Файл:Берлінський.jpg|200px|thumb|left|Берлінський М.Ф.|]]
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

[[Файл:Митрополит_Гудімов.jpg|200px|thumb|left|Митрополит Гудімов І.О.|]]
Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

[[Файл:Адмірал_Костров.jpg|200px|thumb|left|Костром М.М.|]]
Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

Файл:Адмірал Костров.jpg

2017-10-25T10:35:47Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

Файл:Митрополит Гудімов.jpg

2017-10-25T10:35:19Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:34:49Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
[[Файл:Берлінський.jpg]]
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

Файл:Берлінський.jpg

2017-10-25T10:34:44Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:32:50Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Цікаві факти */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|200px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|200px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:32:34Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Цікаві факти */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

{|
|
|[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
|[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|300px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]
|}

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:31:42Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Цікаві факти */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».
[[Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Дуб, якому приблизно 500 років на території Софроніївської пустині]]
В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.

На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.
[[Файл:Горюнський_одяг.jpg|300px|thumb|right|Елементи горюнського одягу]]

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

Файл:Горюнський одяг.jpg

2017-10-25T10:31:04Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

Файл:Дуб.Н.Слобода.jpg

2017-10-25T10:29:24Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:28:38Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:28:21Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.
[[Файл:Новослобідська_ЗОШ.jpg|200px|thumb|left|Новослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів]]

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

Файл:Новослобідська ЗОШ.jpg

2017-10-25T10:27:40Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:27:01Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Новий час */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|Меморіал "Дзвін Скорботи"]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:26:38Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Новий час */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px|thumb|left|]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:26:03Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Новий час */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
[[Файл:Меморіал_с.Н.Слобода.jpg|300px]]
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

Файл:Меморіал с.Н.Слобода.jpg

2017-10-25T10:25:14Z

Чернякова Ганна Миколаївна:

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:20:08Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Ресурси інтернету */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==
[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Вільна енциклопедія]

[http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ 100+ куточків України]

[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C) Нова Слобода, вільна енциклопедія]

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:17:10Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Автор статті(посилання на сторінку користувача) */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==
[[Користувач:Чернякова Ганна Миколаївна|Чернякова Ганна Миколаївна]]

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:16:10Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є [http://100travels.com.ua/kompleks-sofronievskogo-monastyrya/ Софронієвська пустинь.] Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8B%D0%BD%D1%8C Софронієвої пустині] – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:12:49Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Література */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є Софронієвська пустинь. Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина Софронієвої пустині – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
#Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980.
#Ковпак С.А. Із щоденників партизанських походів. – Москва: Видавництво ДТСАФ, 1964.
#Луговський Л.ТупікС. Нова Слобода. – Оптима, 2008.
#Луговський А.Вечерський В. РибкінН. Софронієвський монастир.- Оптима 2001.
#Тарасенко Г.Т. Є на карті село. – Харків:”Прапор”, 1986.
#Тарасенко Г.Т. Кров на Івана Купала. Історико – краєзнавчий нарис. Суми: Облуправління по пресі.1992.

==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:08:50Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Пам'ятки архітектури, історії та культури */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
Найдавнішою пам’яткою архітектури є Софронієвська пустинь. Заснування монастиря бере початок після хрещення Русі при Великому князі Володимирові. Інші літописні пам’ятки стверджують, що монастир був заснований після розорення Києва монголо – татарами в 1240 році. Але так чи інакше йому довелося пережити не одну сотню років. Знав він і злети , знав він і падіння.
В період розвитку його(XVIII – XIX ст.) монастир був схожий на справжнє містечко. Але в XX ст. був майже повністю зруйнований. Справжнє відродження монастиря розпочалося з появою тут восени 1999 року архімандрита Германа, який рішуче заявив про свою мету відбудувати пустинь. І, дійсно, руїни монастиря перетворилися на будівельний майданчик. Зараз відбудовані три колишні споруди: Ільїнський храм, Покровська церква, трапезна, ведуться роботи по закладці фундаменту кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці, яка в свій час своєю красою вражала прихожан.
Але найцікавіша частина Софронієвої пустині – підземна. На східних схилах двох монастирських гір є декілька печерних комплексів, виритих в льосових осадових породах подібно знаменитим печерам Києво – Печерської лаври. Найдавніші з них спеціалісти датують XIII – XIVст. Печерні лабіринти складаються з ходів, келій, ніш – аркасолій для поховань, в одному із підземних лабіринтів знаходиться підземна церква. Церква повністю традиційна:прямокутна з вівтарем на північний схід як і надземні храми, її розмір 10х4 метри. Печери овіяні легендами і зберігають немало таємниць.

Окрасою села є храм Пресвятої Богородиці, який знаходиться в центрі села і пройти або проїхати повз нього не помилувавшись просто не можна. Храм є архітектурною пам’яткою кінця XIX – початку XX століття. Храм будували у вигляді хреста, він має три крила з іконостасами.
Фасад і фронтон церкви прикрашені мозаїкою. А в середині стіни і стеля храму мають чудовий розпис.

==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:08:14Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

В ВМС України був замісником командуючого військово – морськими силами, командиром штабу, в МНС - Головним державним інспектором по охороні навколишнього природного середовища.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:07:21Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Персоналії */

==Назва==
c.Нова Слобода , Путивльський район, Сумської області

==Географія==
===Розташування===
Село Нова Слобода розташоване в центральній частині Сумської області на території Путивльського району, в 22 км від районного центру і в 11км від залізнодорожнього роз’їзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський – Ворожба.

===Клімат===
помірно – континентальний, середня зимова температура складає -5 С - -7 С, а влітку +18 С - +20 С.

===Ґрунти, рослинний і тваринний світ===
чорноземи, опідзолені чорноземи, суглинки.

'''Рослинний світ''' досить багатий. Найбільш поширеними із дерев і чагарників є: дуб, береза, ясен, клен, сосна,ялина, ліщина, бузина, квіти –проліски, конвалії – занесені в Червону книгу України.

'''Із тварин''' найбільш поширеними є: косулі, дикі кабани, лосі, вовки, лисиці, зайці…
До села прилягає заповідна зона в районі зрошувальної системи “Молч”, де водиться сіра цапля, вихухоль, нутрія …

===Історія===
===Давні часи===
Місцевість, на якій розташована Нова Слобода була заселена ще в IV тис. до н.е. Саме тут знайдені залишки поселень періоду неоліту і бронзи, городище скіфських часів, 4 давньослов’янських поселень перших віків нашої ери, городище і курганний могильник часів Київської Русі. Тобто життя вирувало тут з давен і на протязі багатьох віків.

===Новий час===
Першу згадку про село знаходимо в грамоті царя Федора Івановича під 1593 роком, саме цією грамотою до Мовчанського монастиря міста Путивля було приписано селище Слобода, але після набігу орд кримських татар в 1592 р. в ньому залишилось лише “шесть дворов, да два двора бобыльских”. Назва села походить від слова”слобода”, тому що воно було засновано переселенцями з Полісся в XVI ст.. на незаселених землях та на кордоні Гетьманщини і Московської держави, але так як нові поселення звільнялися на певний час від податків, то і називалися вони за давньою українською традицією слободами. Про те що жителі села, дійсно були переселенцями поліських земель, свідчить і їх мова. Навіть зараз збереглося багато слів білоруського походження.
Назва( Нова) Слобода з’явилося вже в середині XVIII ст.., коли село поповнилось новими переселенцями і кількість їх значно збільшилася. Жителів нашого, а також сусідніх сел. Називали “горюнами”. Походження назви “горюни” пояснюють по – різному. Але найбільш правдивою є та, що переселенці з Полісся покинули свої рідні місця з горя і злиднів, але навіть переселившися на нові землі вони продовжували жити в “ горі”.

В XVII – XVIII ст.. історія нашого села тісно пов’язана з монастирями: спочатку Мовчанським (м.Путивль), а потім Софронієвським (на території села).

Попавши в залежність від Мовчанського монастиря, селяни обробляли монастирську землю, займались розробкою лісу і вели роботи по осушенню болота. Тяжка праця підштовхувала їх до боротьби, в 1606 р. частина слобідського населення приєдналася до антифеодального повстання під керівництвом І.Болотнікова, за що були жорстоко покарані.
В 1653 році цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою приписав селян Слободи до Софронієвскої пустині, яка дуже скоро переросла в справжнє містечко. Щоб забезпечити себе робочою силою монастир купував кріпосних селян в Росії і Білорусії, поселяв їх в селі, навколишніх селах. Саме в цей час і з’явилася назва Нова Слобода.

Більшість жителів села була зайнята в господарстві Софронієвського монастиря. Вони обробляли землю, займались скотарством, працювали на лісорозробках, виготовляли цеглу, будували монастирські споруди.
В кінці XVIII ст.. Монастирські селяни перейшли в розряд державних. Але життя їх не стало особливо кращим.
В XIX ст. відбувається процес розшарування на багатих і бідних. Уже в 90-і роки XIX ст.. почалося переселення в Сибір. За 1903 – 1908 роки 50 сімей із Нової Слободи в пошуках кращої долі переселилися в Томську губернію.
В жовтні 1917 року в селі була встановлена Радянська влада, створено виконавчий комітет, який розпочав конфіскацію церковних і поміщицьких земель.

В 1918 -1919 роках на території села побували і айстро – угорські війська і денікінська армія, а в кінці 1919 р. знову встановлена влада більшовиків.

В 1928 році розпочалося колгоспне будівництво, було створено 6 невеликих сільськогосподарських артілей, які в 1932 р об’єдналися в один колгосп з гучною назвою “Мировая революция”. За ним було закріплено 3854 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1812 орних земель, 527 сінокосів. В 1939 р. колгосп одним із перших на Сумщині став мільйонером. Великі прибутки давала конопля “Новослобідський кряж” , завдяки якій колгосп прийняв участь у виставці досягнень народного господарства у Москві в 1939 році.

Не проминула Нової Слободи і жорстока війна 1941 -1945 рр., в якій приймали участь 660 новослобідців, воювавших на фронтах, десятки приймали участь в партизанському з’єднанні С.А.Ковпака. Одним із його загонів під командуванням С.В.Руднєва, формувався саме в Новослобідському лісі. До загону пішли М.Ф.Підшивайлов, П.І.Замула, С.К.Погрібний, Д.О.Бакаєв…Серед них 13 підлітків з нашого села.

Страшна трагедія сталася в селі 7 липня 1942 року, в цей день фашистські карателі знищили 586 мирних жителів, серед вбитих 120 дітей від трьох місяців до чотирнадцяти років.
375 новослободців загинули на фронтах війни. 2 вересня 1943 року частини 121 стрілкової дивізії під командуванням генерал – майора М.І.Ладигіна визволили Нову Слободу від німецько- фашистських загарбників.

Розпочалася відбудова села.

Уже в 1947 році відновлені довоєнні посівні площі, в 1951 р. – побудований цегляний завод, пилорама, млин, пожежне депо, лікарня на 30 ліжок, 7 річна школа…, відбудовані житлові будинки.
В 1976 році побудована нова середня школа на 620 місць, шкільний інтернат на 80 місць.

В 1987 році збудовано приміщення дитячого садка .
Село гордилося своїми трудівниками: за досягнуті успіхи 276 передовиків господарства нагороджені орденами і медалями СРСР.
Найбільшою подією в житті села за роки незалежності стала його газифікація, яка розпочалася згідно указу президента Л.Д.Кучми. В лютому 2004р.

7 липня 2004 року в оселі прийшов газ. В цей же день було відкрито новий монумент Дзвін скорботи – новий пам’ятник жертвам Новослобідської трагедії 7 шлипня 1942 року, коли за один день було з0нищено 586 жителів села (Архітектор А.Дейнека). Це часовня, куди кожен може прийти помолитися, поставити свічку. Купол виконаний у формі сльози, яка впала з неба. Всередині нього вогонь - душі загиблих людей. Висота монументу – 14м. З дня відкриття його вже відвідали тисячі екскурсантів.

===Новітній період===
==Населення==
На сьогоднішній день в селі проживає 1127 чол.. з них 558 пенсіонерів, 125 дітей.

==Органи влади==
Органом самоврядування є Новослобідська сільська рада у складі 16 депутатів, голови та секретаря, працюють 2 постійні комісії.

==Економіка==
До 1994 року в селі існував колгосп “Міровая революція”, переіменований в “Софронієве угіддя”. В 1998 році відбулося розпаювання колгоспних земель і майна, а на його місці виникли приватні підприємства “''Легенда”'', “''Гудімов''”, “''Троценко''”. На сьогоднішній день в селі працює одне ПП”Троценко”,ПП Білокопитов, приватна пилорама(працює 5 робітників). Частина земель орендується кооперативом “Ярославна” та Путивль Агростандарт Залишається проблема безробіття, працездатне населення від’їжджає на заробітки.

==Медицина==
До кінця 80-х років в селі працювала лікарня на 35 ліжок, в ній працювало 2 лікаря і 11 працівників середнього медперсоналу. Зараз існує амбулаторія загальної практики сімейної медицини(АЗПСМ).В ній працюють 5 медичних працівників: завідуючий амбулаторією, фельдшер і три медичні сестри.

==Освіта==
===Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта===
В селі працює навчально – виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи I-III ступенів і дошкільного закладу. В школі навчаються 103 учня, працюють 20 вчителів на чолі з директором Чуйко С.В., дитячий садок відвідують 25 дітей, працюють 2 вихователі і помічник вихователя.

На базі шкли працює бібліотека з фондом 17352 книги.
Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей з основним фондом – 1267 експонатів.

===Заклади спеціальної та вищої освіти===
==Культура==
З 1969 року працює Будинок культури з залом на 450 місць, в ньому відбуваються основні культурні заходи села. Відвідують жителі села бібліотеку сільську, яка має фонд більше 15 тис. книг. Місцеві діти охоче відвідують гурток художньої самодіяльності при Будинку культури.

==Релігія==
Жителі села завжди славилися своєю релігійністю, всі вони сповідують православну віру. Центром релігійного життя є церква Пресвятої Богородиці Московського патріархату.
Доволі часто жителі села ходять на службу в Софронієвський монастир.

==Спорт==
Осередком спортивного життя є школа. Вона має стадіон, спортивну площадку, спортивний зал. Учні приймають активну участь у районних спортивних змаганнях, на базі школи сформовані три учнівські різновікові футбольні команди. Крім того,в селі існує футбольна команда “Космос”, яка є лідером серед футбольних команд району.

==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
==Персоналії==
З нашого села вийшло немало знаменитих людей.
Уроженцем Нової Слободи був видатний історик, археолог, педагог '''Максим Федорович Берлинський''' (1764 – 1848рр.) Закінчивши знамениту Києво – Могилянську академію в 1786р., він займався викладацькою діяльністю. В 1800 році вийшла в світ написана ним “Історія Російська для потреби юнацтву”, яка була прийнята як підручник в Києво – Могилянській академії.
Крім викладацької діяльності , Берлинський все своє життя займався науково – дослідницькою роботою. Він є автором ряду наукових праць з історії Києва:”История города Киева”, “Историческое описание Малороссии и города Киева”.

Уроженець Нової Слободи '''Іван Опанасович Гудімов''' став видатним церковним діячем – митрополитом Леонтієм.(1928 – 1992рр.)
В чотирнадцять років Іван Гудімов пішов в монастир – Глинську пустинь. В двадцять п’ять років закінчив Одеську духовну семінарію, а потім Московську духовну академію. В 1960р. наш земляк одержав сан архімандрита і призначений намісником Одеського Успенського монастиря і ректором Одеської духовної семінарії. В 1968р. одержав сан архієпископа. Потім владика Леонтій був архієпископом Симферопольським і Кримським. З лютого1990р. став митрополитом Одеським і Херсонським, а через рік митрополитом Херсонським і Таврійським. Скоро призначений митрополитом Донецьким і Слав’янським. В 1992 році на 64 році життя раптово помер.

'''Черняков Іван Тихонович''' ( 1936 – 2011рр.), видатний вчений–археолог. Професіна діяльність від студентських років була пов’ язана з найдавнішим в Україні Одеським археологічним музеєм, який він очолював майже 10 років. Подальша наукова і творча діяльність відбувалася в інституті археології НАНУ. У його науковому доробку понад 300 статей, монографії, підручники для студентів – істориків, незлічена кількість статей у періодичних виданнях, науково – популярні книги про історію України.

Контр – адмірал '''М.М.Костров''' в СРСР був командиром атомного підводного човна. Служив замісником командира дивізії атомних підводних човнів, командиром штабу дивізії.

==ЗМІ==
===Друковані ЗМІ===
Більше 50 різних періодичних видань передплачують жителі села. Найбільш численними є газети “Путивльські відомості”, “Сумщина”,”Урядовий кур’єр”,”Современная жизнь”,”Порадниця”… Всі вчителі передплачують фахові журнали.

===Електронні ЗМІ===
Всі оселі мають телевізор. Майже половина осель – радіо.
Мають комп’ютер

==Пошта, зв'язок, банківська сфера==
В селі працює Новослобідське відділення поштового зв’язку №5 міста Конотопа, де зайнято 5 працівників: завідуюча ВПЗ і 4 листоноші.

==Цікаві факти==
Село Нова Слобода входить до Путивльського історико-культурного заповідника. Найбільший інтерес екскурсантів викликають Софронієвський монастир, церква Покрови Пресвятої Богородиці, Дзвін Скорботи, пам’ятні знаки,відкрито музей «Горюнська хата».

В Новослобідському лісі ростуть два дуби, вік яких оцінюється більш ніж 450 років. Ці дуби – красені були свідками багатьох історичних подій і належать до природно – охоронного фонду України.
На території села впродовж XYII – XIX ст. сформувалась етнічна група горюнів, яка створила унікальну культуру(мову, одяг, будівлі, предмети побуту, пісні, традиції…). Окремі елементи горюнської культури представлені в нашому шкільному музеї.
І ще наше село завжди славилося багатодітними сім’ями, особливо в 50-і - 80-і роки минулого століття. Тоді рідко в кого в родині було 2 дитини. В основному родини мали 3 – 5 дітей, а вісім жінок - жительок села удостоєні були почесного звання “Мати - героїня”, бо народили і виховали по 10-12 дітей.

==Фотогалерея==
==Примітки та посилання==
==Джерела==
==Література==
==Ресурси інтернету==

==Автор статті(''посилання на сторінку користувача'')==

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:05:13Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Цікаві факти */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:05:01Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Пошта, зв'язок, банківська сфера */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:04:22Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Пошта, зв'язок, банківська сфера */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:03:52Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Електронні ЗМІ */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:03:17Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Друковані ЗМІ */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:03:05Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Спорт */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:02:37Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Релігія */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:02:11Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Культура */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:01:36Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:01:09Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Медицина */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:00:55Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Економіка */

C. Нова Слобода

2017-10-25T10:00:00Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Органи влади */

C. Нова Слобода

2017-10-25T09:59:42Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Населення */

C. Нова Слобода

2017-10-25T09:58:40Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Новий час */

C. Нова Слобода

2017-10-25T09:57:47Z

Чернякова Ганна Миколаївна: /* Давні часи */