Духовні джерела рідного села - Історія редагувань

Драновська Світлана Вікторівна: /* Висновки */

2017-04-18T11:42:02Z

‎Висновки

Istoriya: Захист на Духовні джерела рідного села встановлено ([Редагування=Дозволено тільки автопідтвердженим користувачам] (безстроково) [Перейм

2017-02-28T14:14:39Z

Захист на Духовні джерела рідного села встановлено ([Редагування=Дозволено тільки автопідтвердженим користувачам] (безстроково) [Перейм

Єсипенко Алла Василівна: /* Хрестовоздвиженський храм */

2017-02-24T09:04:29Z

‎Хрестовоздвиженський храм

Єсипенко Алла Василівна: /* Христо-Рождественський храм */

2017-02-24T08:57:25Z

‎Христо-Рождественський храм

Єсипенко Алла Василівна: /* Христо-Рождественський храм */

2017-02-24T08:57:04Z

‎Христо-Рождественський храм

Єсипенко Алла Василівна: /* Храм Різдва Богородиці */

2017-02-24T08:53:29Z

‎Храм Різдва Богородиці

Єсипенко Алла Василівна: /* Храм Різдва Богородиці */

2017-02-24T08:53:13Z

‎Храм Різдва Богородиці

Єсипенко Алла Василівна в 08:50, 24 лютого 2017

2017-02-24T08:50:01Z

Єсипенко Алла Василівна: /* Хрестовоздвиженський храм */

2017-02-24T08:47:33Z

‎Хрестовоздвиженський храм

Єсипенко Алла Василівна: /* Троїцька церква */

2017-02-24T08:45:01Z

‎Троїцька церква

← Попередня версія		Версія за 11:42, 18 квітня 2017
Рядок 125:		Рядок 125:

	Сивим попелом забуття припорошує час багато подій. Та принаймні дві епохальні з них у багатовіковій історії нашого народу не зітруться з пам’яті поколінь. Перша – прийняття Руссю християнства, а друга – здобуття Україною незалежності. Між цими історичними віхами – тисяча років. А головною рушійною силою завжди була й буде людина. Це справжнє диво. Адже тільки вона здатна відчути красу. Розуміли це наші предки, уміли розпізнати чоловіка здібного від нездари. Колись життя йшло вглиб і назад, колись чоловік досотувався до того, що плине з минувшини, що мовили й робили діди й прадіди. Що ж сталося з нами, сучасним поколінням? Людина й тільки вона рушійна сила історії, саме від неї залежить майбутнє рідної України. Вірте в Людину, любіть Людину… Вона вічна…		Сивим попелом забуття припорошує час багато подій. Та принаймні дві епохальні з них у багатовіковій історії нашого народу не зітруться з пам’яті поколінь. Перша – прийняття Руссю християнства, а друга – здобуття Україною незалежності. Між цими історичними віхами – тисяча років. А головною рушійною силою завжди була й буде людина. Це справжнє диво. Адже тільки вона здатна відчути красу. Розуміли це наші предки, уміли розпізнати чоловіка здібного від нездари. Колись життя йшло вглиб і назад, колись чоловік досотувався до того, що плине з минувшини, що мовили й робили діди й прадіди. Що ж сталося з нами, сучасним поколінням? Людина й тільки вона рушійна сила історії, саме від неї залежить майбутнє рідної України. Вірте в Людину, любіть Людину… Вона вічна…
−

	== Джерела та література ==		== Джерела та література ==

← Попередня версія		Версія за 09:04, 24 лютого 2017
Рядок 92:		Рядок 92:

	=== Хрестовоздвиженський храм ===		=== Хрестовоздвиженський храм ===
		+	[[Файл:Служба.jpg\|200px\|thumb\|right\|Служба у Хрестовоздвиженському храмі в 50-х роках ХХ ст.]]
		+	[[Файл:Вінчання.png\|200px\|thumb\|right\|Обряд вінчання в храмі у 50-х роках ХХ ст.]]
		+	[[Файл:Храм3.jpg\|200px\|thumb\|right\|Хрестовоздвиженський храм у ХХІ столітті]]
	Як згадується в архівних документах, храм Воздвиження Хреста Господнього зареєстрований в 1696-1726 рр., він був збудований із дерева. Під час пожежі церква згоріла. Була пізніше відбудована за рахунок пожертвувань прихожан. У 1851 році відбудований храм був освячений. Замість дерев’яної збудовали нову кам’яну одно престольну Воздвиженську церкву. За архівними даними вона мала 1268 прихожан.		Як згадується в архівних документах, храм Воздвиження Хреста Господнього зареєстрований в 1696-1726 рр., він був збудований із дерева. Під час пожежі церква згоріла. Була пізніше відбудована за рахунок пожертвувань прихожан. У 1851 році відбудований храм був освячений. Замість дерев’яної збудовали нову кам’яну одно престольну Воздвиженську церкву. За архівними даними вона мала 1268 прихожан.

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 === Христо-Рождественський храм ===
-[[Файл:Храм2.png|200px|thumb|right|Троїцька церква в 60-х роках  ХХ століття]]
+[[Файл:Храм2.png|300px|thumb|right|Троїцька церква в 60-х роках  ХХ століття]]
 Перший Христо-Рождественський храм був споруджений в 1680 р. По акту 1696 р. відомий священик цієї церкви Іоанн.
 Мурована церква в ім'я Різдва Христового в с. Боромлі була споруджена на місці дерев'яного на кошти місцевих парафіян. Будівництво розпочалося в 1814р., а освячення відбулося в 1844 р.(за іншими даними - у 1846 р.).

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 === Христо-Рождественський храм ===
 Перший Христо-Рождественський храм був споруджений в 1680 р. По акту 1696 р. відомий священик цієї церкви Іоанн.
 Мурована церква в ім'я Різдва Христового в с. Боромлі була споруджена на місці дерев'яного на кошти місцевих парафіян. Будівництво розпочалося в 1814р., а освячення відбулося в 1844 р.(за іншими даними - у 1846 р.).

@@ Рядок 18: / Рядок 18: @@
 === Храм Різдва Богородиці ===
-[[Файл:Храм1.jpg|200px|thumb|right|Храм Різдва Богородиці]]
+[[Файл:Храм1.jpg|300px|thumb|right|Храм Різдва Богородиці]]
 Перший дерев'яний Різдво - Богородицький храм був побудований 1660 р. У 1725 р. парафіяни зверталися з проханням спорудити нову соборну церкву. У 1803 р. почалося будівництво мурованого Різдво - Богородицького храму. І поки ще він не був закінчений, його дерев'яний попередник згорів під час пожежі в 1811 р. Того ж року за проектом видатного архітектора Олександра Поліцина (додаток 1) на кошти поміщика Миколи Івановича Карпова було завершено нову муровану церкву. Головним розпорядником на будівництві був протоієрей Семен Белицький. Посади «попечителів» прийняли на себе Степан Олексійович Микулаєв і Павло Якович Сухачов.
 Храм був двоярусний, двопрестольний. Головний престол в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, а престол верхнього поверху - на честь Святителя Митрофана Воронізького (додаток 2). З огляду на те, що в 1811 р. згорів і Воскресенський храм, було прийняте рішення влаштувати в мурованій дзвіниці Різдво - Богородицької церкви теплий храм Воскресіння Христового.

← Попередня версія	Версія за 14:14, 28 лютого 2017
(Немає відмінностей)

@@ Рядок 113: / Рядок 113: @@
 У 1933 році була обікрадена церква, що знаходилася на території центрального кладовища.
 Минули роки, промайнули віки й тисячоліття. Міцніє Боромля, розвивається, стає окрасою Тростянеччини. Оновлюється й Хрестовоздвиженський храм. У 2009 році при ньому була відкрита  недільна церковноприходська школа, де викладачами наставниками є матушка Антоніна та Дудник Ніна Костянтинівна.
 == Джерела та література ==
 == Автор проекту (посилання на сторінку користувача) ==
 [[Користувач:Єсипенко Алла Василівна|Єсипенко Алла Василівна]]

← Попередня версія		Версія за 08:47, 24 лютого 2017
Рядок 90:		Рядок 90:

	=== Хрестовоздвиженський храм ===		=== Хрестовоздвиженський храм ===
		+	Як згадується в архівних документах, храм Воздвиження Хреста Господнього зареєстрований в 1696-1726 рр., він був збудований із дерева. Під час пожежі церква згоріла. Була пізніше відбудована за рахунок пожертвувань прихожан. У 1851 році відбудований храм був освячений. Замість дерев’яної збудовали нову кам’яну одно престольну Воздвиженську церкву. За архівними даними вона мала 1268 прихожан.
		+
		+	Тяжкими були буремні 30-ті роки ХХ століття. Віруючим удалося захистити храм від зруйнування, але служба була припинена. У приміщенні розмістили зерносклад. Усі церковні святині люди зберігали вдома до відновлення богослужінь. У роки Великої Вітчизняної війни споруда не постраждала. У роки німецької окупації храм був відкритий. На сьогодні це єдина діюча культова споруда на території села.
		+
		+	Про служителів храму вперше згадується:
		+	*в актах 1696 року – священик Тихон Фомин;
		+	*в актах 1726 року – священик протоієрей Іоан Новосельський;
		+	*у 1742 році – служителем храму був боромлянин Василь Довженко;
		+
		+	У ІХ - початок ХХ століття священиками були:
		+	*Кохановський Леонтій Степанович (1898-1900);
		+	*Кохановський Стефан Ілліч (1900);
		+	*Кохановський Іоан Леонтійович (1900-1911);
		+	*Приходько Микола Михайлович (1912-1917).
		+
		+	У другій половині ХХ століття змінилося декілька священиків. У 1978 році протоієреєм став Іоан (в миру Іван Григорович Радько), завдяки якому було проведено впорядкування та ремонт храму.
		+	Із 2005 року священик храму - отець Ярослав.
		+
		+	Зберігся Хрестовоздвиженський храм завдяки Сукачову Петру, який був головою сільської ради в селі Боромлі. Коли була нарада, де обговорювалася доля храму, він не дозволив його розібрати. У духовній споруді було зерносховище.
		+	Буденна Марія Максимівна в цьому храмі була старостою, а батюшкою - Редько Іван Григорович.
		+
		+	У 1933 році була обікрадена церква, що знаходилася на території центрального кладовища.
		+	Минули роки, промайнули віки й тисячоліття. Міцніє Боромля, розвивається, стає окрасою Тростянеччини. Оновлюється й Хрестовоздвиженський храм. У 2009 році при ньому була відкрита недільна церковноприходська школа, де викладачами наставниками є матушка Антоніна та Дудник Ніна Костянтинівна.

	== Джерела та література ==		== Джерела та література ==

@@ Рядок 86: / Рядок 86: @@
 У період фашистської окупації Троїцька церква відновила  свої богослужіння. У роки Великої Вітчизняної війни  була частково зруйнована та з часом відновлена на кошти прихожан.
 Під тиском органів Радянської влади, що видавалося, як прохання жителів, у 1970 р. була припинена служба в Троїцькій церкві, яка протягом 1971 - 1972 рр. була розібрана для господарських потреб. На її місці в 1973 р. був споруджений центральний меморіал жителям села, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни.
 === Хрестовоздвиженський храм ===