Психологія Кузьменко С.П. - Історія редагувань

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Індивідуальні заняття */

2015-05-19T09:14:03Z

‎Індивідуальні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Індивідуальні заняття */

2015-05-19T09:12:35Z

‎Індивідуальні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Індивідуальні заняття */

2015-05-19T09:09:14Z

‎Індивідуальні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

2015-05-16T17:01:59Z

‎Інтерактивні практичні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

2015-05-16T16:57:33Z

‎Інтерактивні практичні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

2015-05-16T16:48:25Z

‎Інтерактивні практичні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

2015-05-16T16:19:31Z

‎Інтерактивні практичні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

2015-05-16T15:21:45Z

‎Інтерактивні практичні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

2015-05-16T15:10:57Z

‎Інтерактивні практичні заняття

Кузьменко Світлана Петрівна: /* Інтерактивні практичні заняття */

2015-05-16T15:09:16Z

‎Інтерактивні практичні заняття

@@ Рядок 79: / Рядок 79: @@
 Доброго дня! Продовжуємо роботу на індивідуальних заняттях. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:28, 25 березня 2015 (EET)
-Відповідь : при визначенні рівня здатності учня до навчання потрібно враховувати індивідуально-психологічні особливості (рівень сприйняття, уваги,уяви, пам 'яті тощо); ступінь розвитку продуктивного мислення; вміння організовувати свою пізнавальну діяльність. Також важливим показником, на думку окремих вчених, є рівень сугестивності та активності особистості. Виявити рівень здатності до навчання, наприклад, учня старшої школи, я думаю, можна за допомогою відповідного тесту або творчого завдання, проекту тощо. Нажаль, у системі ЗНЗ, де я працюю, є учні, які після закінчення базової школи не вміють писати і читати. Переказати текст для них- це "велика проблема", у них відсутній достатній запас слів , щоб пояснити, наприклад, сьогоднішню соціально-політичну ситуацію. --[[Користувач:Кузьменко Світлана Петрівна|Кузьменко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Кузьменко Світлана Петрівна|обговорення]]) 12:09, 19 травня 2015 (EEST)
+Доброго дня! Мої відповіді: При визначенні рівня здатності учня до навчання потрібно враховувати індивідуально-психологічні особливості (рівень сприйняття, уваги,уяви, пам 'яті тощо); ступінь розвитку продуктивного мислення; вміння організовувати свою пізнавальну діяльність. Також важливим показником, на думку окремих вчених, є рівень сугестивності та активності особистості. Виявити рівень здатності до навчання, наприклад, учня старшої школи, я думаю, можна за допомогою відповідного тесту або творчого завдання, проекту тощо. Нажаль, у системі ЗНЗ, де я працюю, є учні, які після закінчення базової школи не вміють писати і читати. Переказати текст для них- це "велика проблема", у них відсутній достатній запас слів , щоб пояснити, наприклад, сьогоднішню соціально-політичну ситуацію. --[[Користувач:Кузьменко Світлана Петрівна|Кузьменко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Кузьменко Світлана Петрівна|обговорення]]) 12:09, 19 травня 2015 (EEST)
 ==== Консультації ====

@@ Рядок 66: / Рядок 66: @@
-Добрий День ! Відповіді:
+Добрий День!Мої відповіді:
 )Основним видом діяльності підлітка, як і молодшого школяра, є вчення, але зміст і характер навчальної діяльності в цьому віці істотно змінюється. Підліток приступає до систематичного оволодіння основами наук. Навчання стає багатопредметності, місце одного вчителя займає колектив педагогів. До підлітку пред'являються більш високі вимоги. Це призводить до зміни ставлення до навчання. Для школяра середнього віку навчальні заняття стали звичною справою. Учні інколи схильні не обтяжувати себе зайвими вправами, виконують уроки в межах заданого або навіть менше. Нерідко відбувається зниження успішності. Те, що спонукало молодшого школяра активно навчатися, не грає тепер такої ролі, а нові спонукання до навчання (установка на майбутнє, далекі перспективи) ще не з'явилися. Старшокласники вказують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота за обраною професією, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання у певній галузі, виникає прагнення до самоосвіти. Учні починають систематично працювати з додатковою літературою, відвідувати лекції, працювати в додаткових школах . Характерним для навчального процесу є систематизація знань з різних предметів, встановлення міжпредметних зв'язків. Все це створює грунт для оволодіння загальними законами природи і суспільного життя, що призводить до формування наукового світогляду. Старший школяр у своїй навчальній роботі упевнено користується різними розумовими операціями, міркує логічно, запам'ятовує осмислено. У той же час пізнавальна діяльність старшокласників має свої особливості. Якщо підліток хоче знати, що собою являє те чи інше явище, то старший школяр прагне розібратися в різних точках зору на це питання, скласти думку, встановити істину. Старшим школярам стає нудно, якщо немає завдань для розуму. Вони люблять досліджувати та експериментувати, творити і створювати нове, оригінальне.
@@ Рядок 74: / Рядок 74: @@
 а) ічному — врахування психічних особливостей індивіда, які впливають на навчально-пізнавальну діяльність, що обумовлює наслідки навчання;
 б) дидактичному — організація такої взаємодії викладача і учнів, яка б максимально задовольняла потреби та інтереси кожного учня, визначення адекватної системи прийомів педагогічного впливу на особистість школяра.
-Сьогодні важливе значення має проблема визначення потенційних навчальних можливостей кожного учня та моніторингового супроводу його розумового розвитку протягом навчання у школі. Проблему діагностики научуваності школярів досліджували Н.Жулідова та Є.Рабунський, які розробили власну мето- дику її вимірювання . На думку В.Дружиніна, не можна однозначно стверджувати, що научуваність дорі- внює загальному інтелекту або особливос- тям його структури, бо научуваність харак- теризує систему набуття знань, а інтелект – здатність до використання знань. Разом із тим, під час дослідження детермінант шкі- льної успішності доведено, що між цими факторами існує позитивний зв’язок: научу- ваність детермінує успішність оволодіння новими знаннями, а інтелект – успішність застосування знань для вирішення задач Однак, незважаючи на те, що в психоло- го-педагогічній літературі запропоновані пе- вні методики визначення научуваності учнів, вітчизняна педагогічна практика свідчить, що визначення вчителями рівня навчальних можливостей школярів відбувається, як правило, на основі спостережень та враху- вання рівня їх попередніх навчальних дося- гнень без опори на психодіагностику, тобто саме психологічні компоненти навчальних можливостей визначаються переважно інтуїтивно.--[[Користувач:Кузьменко Світлана Петрівна|Кузьменко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Кузьменко Світлана Петрівна|обговорення]]) 12:09, 19 травня 2015 (EEST)
+Сьогодні важливе значення має проблема визначення потенційних навчальних можливостей кожного учня та моніторингового супроводу його розумового розвитку протягом навчання у школі. Проблему діагностики научуваності школярів досліджували Н.Жулідова та Є.Рабунський, які розробили власну методику її вимірювання . На думку В.Дружиніна, не можна однозначно стверджувати, що научуваність дорівнює загальному інтелекту або особливостям його структури, бо научуваність характеризує систему набуття знань, а інтелект – здатність до використання знань. Разом із тим, під час дослідження детермінант шкільної успішності доведено, що між цими факторами існує позитивний зв’язок: научу- ваність детермінує успішність оволодіння новими знаннями, а інтелект – успішність застосування знань для вирішення задач Однак, незважаючи на те, що в психоло- гопедагогічній літературі запропоновані певні методики визначення научуваності учнів, вітчизняна педагогічна практика свідчить, що визначення вчителями рівня навчальних можливостей школярів відбувається, як правило, на основі спостережень та врахування рівня їх попередніх навчальних досягнень без опори на психодіагностику, тобто саме ічні компоненти навчальних можливостей визначаються переважно інтуїтивно.--[[Користувач:Кузьменко Світлана Петрівна|Кузьменко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Кузьменко Світлана Петрівна|обговорення]]) 12:09, 19 травня 2015 (EEST)

@@ Рядок 64: / Рядок 64: @@
 ==== Індивідуальні заняття ====
 Доброго дня! Тема нашого індивідуального заняття - "Сучасні підходи у визначенні здатності учнів до навчання". 1. Коротко охарактеризуйте пізнавальні процеси школярів основної та старшої школи. 2.Яким чином здійснюється індивідуальний підхід до навчання учнів?--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:11, 26 лютого 2015 (EET)
 Доброго дня! Продовжуємо роботу на індивідуальних заняттях. Яким чином можна визначити рівень здатності учня до навчання? Наведіть приклади--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 13:28, 25 березня 2015 (EET)
 ==== Консультації ====

@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна|обговорення]]) 11:38, 12 лютого 2015 (EET)
 .Професійна діяльність педагога визнається як одна з найбільш емоційно напружених. Це пов’язано з великою кількістю непередбачуваних і неконтрольованих комунікативних ситуацій, із нерегламентованим режимом роботи, з високою мірою особистої відповідальності вчителя, з неможливістю отримати однозначні підтвердження ефективності своєї діяльності тощо. Діяльність вчителя супроводжується стресами, емоційним виснаженням та професійним вигоранням.
 Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характери-зується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.

@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 )швидка втомлюваність;2)негативізм, роздратованість у спілкуванні з учнями,батьками,колегами;3)безсоння;4)почуття провини;5)заниження самооцінки;6)порушення пам`яті,уваги;7)підвищення дратівливості;8)тривога, депресія, стреси;9)потреба у психостимуляторах;10)порушення харчування;11)соматичні захворювання;12)головний біль.
-.Існує чимало конкретних способів припинити шлях синдрому професійного і емоційного вигорання:психопрофілактика,консультації і бесіди з психологом;культивування інших інтересів,не пов'язаних з професійною діяльністю;внесення різноманітності в свою роботу;підтримання свого здоров'я,дотримання режиму сну і харчування;спорт;самомасаж;аутотренінг;ланч;гарячаванна;ароматерапія;плавання;фотосесії;відвідування театру,кінотеатру;філармонію;оволодіння технікою медитації;відкритість новому досвіду; уміння не поспішати і давати собі достатньо часу для досягнення позитивних результатів у роботі і житті;обдумані зобов'язання; читання не тільки професійної,а хорошої літератури;участь у семінарах,конференціях,де надається можливість зустрітися з новими людьми і обмінятися досвідом;періодична спільна робота з колегами,яка значно відрізняються професійно і особистісно;участь у роботі професійної групи,що дає можливість обговорити виниклі особистісні проблеми, пов'язані з роботою; хобі, що приносить задоволенняемоційне спілкування з дітьми,близькими, тваринами;Також одним із засобів профілактики емоційного вигорання може бути  музична терапія.
+.Існує чимало конкретних способів припинити шлях синдрому професійного і емоційного вигорання:психопрофілактика,консультації і бесіди з психологом;культивування інших інтересів,не пов'язаних з професійною діяльністю;внесення різноманітності в свою роботу;підтримання свого здоров'я,дотримання режиму сну і харчування;спорт;самомасаж;аутотренінг;ланч;гарячаванна;ароматерапія;плавання;фотосесії;відвідування театру,кінотеатру;філармонію;оволодіння технікою медитації;відкритість новому досвіду; уміння не поспішати і давати собі достатньо часу для досягнення позитивних результатів у роботі і житті;обдумані зобов'язання; читання не тільки професійної,а хорошої літератури;участь у семінарах,конференціях,де надається можливість зустрітися з новими людьми і обмінятися досвідом;періодична спільна робота з колегами,яка значно відрізняються професійно і особистісно;участь у роботі професійної групи,що дає можливість обговорити виниклі особистісні проблеми, пов'язані з роботою; хобі, що приносить задоволенняемоційне спілкування з дітьми,близькими, тваринами;Також одним із засобів профілактики емоційного вигорання може бути  музична терапія.--[[Користувач:Кузьменко Світлана Петрівна|Кузьменко Світлана Петрівна]] ([[Обговорення користувача:Кузьменко Світлана Петрівна|обговорення]]) 19:57, 16 травня 2015 (EEST)
 ==== Індивідуальні заняття ====

@@ Рядок 54: / Рядок 54: @@
 Емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового вимкнення емоцій у відповідь на психотравматичний вплив.
-.Синдром професійного вигорання працівників освітніх організацій- це виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психо-логічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї. Синдром професійного вигорання-один із проявів стресу, з яким стикаються вчителі у професійній діяльності.Факторами, які впливають на вигорання,є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту.  Факторами синдрому вигорання є: а)напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка колег; б)погані умови для самовираження, експериментування та інновацій; в)одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконання роботи; г)вкладення в роботу значних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання керівництва; д)робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру; е)невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»; є)невирішені особистісні конфлікти.
+.Психологічні й фізичні перевантаження педагогів є суттєвими стресогенними факторами, які спричиняють виникнення синдрому професійного вигорання, виснаженню моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, загальному рівні тривожності, так і на стосунках у власній родині.Синдром професійного вигорання працівників освітніх організацій-це виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї. Синдром професійного вигорання-один із проявів стресу, з яким стикаються вчителі у професійній діяльності.Факторами, які впливають на вигорання,є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту.  Факторами синдрому вигорання є: а)напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка колег; б)погані умови для самовираження, експериментування та інновацій; в)одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконання роботи; г)вкладення в роботу значних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання керівництва; д)робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру; е)невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»; є)невирішені особистісні конфлікти.
-.
+.Основними ознаками та симптомами професійного вигорання педагогів є:
 ==== Індивідуальні заняття ====

← Попередня версія		Версія за 15:09, 16 травня 2015
Рядок 48:		Рядок 48:

	Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна\|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна\|обговорення]]) 11:38, 12 лютого 2015 (EET)		Доброго дня, шановні слухачі! Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--[[Користувач:Троіцька Марина Євгенівна\|Троіцька Марина Євгенівна]] ([[Обговорення користувача:Троіцька Марина Євгенівна\|обговорення]]) 11:38, 12 лютого 2015 (EET)
		+
		+	1.Професійна діяльність педагога визнається як одна з найбільш емоційно напружених. Це пов’язано з великою кількістю непередбачуваних і неконтрольованих комунікативних ситуацій, із нерегламентованим режимом роботи, з високою мірою особистої відповідальності вчителя, з неможливістю отримати однозначні підтвердження ефективності своєї діяльності тощо. Діяльність вчителя супроводжується стресами, емоційним виснаженням та професійним вигоранням.
		+	Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характери-зується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.
		+	Найбільшим показником професійного вигорання є емоційне виснаження, яке виникає через перевантаження, гнів та депресії. Так дуже часто буває на уроках, де учні не слухають учителя.
		+	Емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового вимкнення емоцій у відповідь на психотравматичний вплив.
		+
		+	2.Синдром професійного вигорання працівників освітніх організацій- це виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї. Синдром професійного вигорання- один із проявів стресу, з яким стикаються вчителі у професійній діяльності. Факторами синдрому вигорання є: а)напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка колег; б)погані умови для самовираження, експериментування та інновацій; в)одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконання роботи; г)вкладення в роботу значних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання керівництва; д)робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру; е)невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»; є)невирішені особистісні конфлікти.

	==== Індивідуальні заняття ====		==== Індивідуальні заняття ====