С. Перемога - Історія редагувань

Гавриленко Яків Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T10:27:14Z

‎Новітній період

Гавриленко Яків Миколайович: /* Персоналії */

2016-06-22T10:03:26Z

‎Персоналії

Гавриленко Яків Миколайович: /* Персоналії */

2016-06-22T10:02:30Z

‎Персоналії

Гавриленко Яків Миколайович: /* Персоналії */

2016-06-22T10:01:24Z

‎Персоналії

Гавриленко Яків Миколайович: /* Персоналії */

2016-06-22T09:59:37Z

‎Персоналії

Гавриленко Яків Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T09:53:09Z

‎Новітній період

Показати зміни

Гавриленко Яків Миколайович: /* Персоналії */

2016-06-22T08:56:30Z

‎Персоналії

Гавриленко Яків Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T08:53:55Z

‎Новітній період

Гавриленко Яків Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T08:53:35Z

‎Новітній період

Гавриленко Яків Миколайович: /* Новітній період */

2016-06-22T08:51:52Z

‎Новітній період

@@ Рядок 65: / Рядок 65: @@
 Одним з найтяжчих наслідків колективізації став голод 1932 – 1933 років. Весь хліб, вирощений в колгоспі забрала держава. Люди харчувались зіллям, гнилою картоплею, половою, буряковою ботвиною, цвітом акації. Відомо, що 1 чоловік помер від голоду. Але вистояли, а життя все ж таки йшло своїм шляхом.
 У 1935 році у Баничах була створена МТС, яка обслуговувала кілька колгоспів, в тому числі і Холопківський колгосп імені Червоної Армії.
-В другій половині 30-х років ситуація в колгоспах дещо покращилась. Ці незначні зміни офіційна пропаганда видавала за великі досягнення соціалізму. Передовикам сільськогосподарського виробництва надавалась можливість навчатись в середніх і навіть вищих навчальних закладах. Крім того, вони мали певні переваги в здійсненні життєвої кар’єри. Так стахановка колгоспу імені Червоної Армії Милка Уляна Терентіївна стала головою Будищанської сільради [14,с.60].
+В другій половині 30-х років ситуація в колгоспах дещо покращилась. Ці незначні зміни офіційна пропаганда видавала за великі досягнення соціалізму. Передовикам сільськогосподарського виробництва надавалась можливість навчатись в середніх і навіть вищих навчальних закладах. Крім того, вони мали певні переваги в здійсненні життєвої кар’єри. Так стахановка колгоспу імені Червоної Армії Милка Уляна Терентіївна стала головою Будищанської сільради .
 Мабуть нема такого села в Україні, доля якого не була б пов’язана із подіями Великої Вітчизняної війни. Важкі часи настали і для жителів села Холопкове.
 Наше село було окуповане фашистами у вересні 1941 року. На початку війни наше село опинилося майже в центрі воєнних подій, які відбувалися на території Глухівщини. І однією з них був Чернєвський бій, події якого відбувалися і на землях, прилеглих до нашого села. Події розгорілися у період з 21 по 24 вересня 1941 року, і відбувалися на території сіл та хуторів розташованих по колу: Кравченкового, Калюжного, Некрасового, Семенівки, Холопкового, Банич, Шалигіного, Сваркового з епіцентром бойових дій у районі села Чернєве під час деблокування радянськими військами Київського «котла» ( тобто військ Південно – Західного фронту, які потрапили в оточення в районі м. Києва у вересні 1941 року).
@@ Рядок 88: / Рядок 88: @@
 У повоєнні роки колгосп імені Червоної Армії перетворився в один із найбільших господарств у районі. Очолював господарство колишній командир шалигінського партизанського загону Панас Якович Саганюк.
 Починаючи з 1959 року, колгосп то укрупнювали, приєднуючи сусідні, більш слабкі господарства, то розукрупнювали. В листопаді 1959 року до колгоспу імені Червоної Армії були приєднані колгоспи  «Перше Травня» (село Будищі) та імені Кірова (села Баничі і Мацкове). На базі ліквідованих колгоспів створювались комплексні механізовані бригади .
-Перемозький колгосп імені Червоної Армії в 50-х роках був сильним господарством. За врожайністю сільськогосподарських культур і продуктивністю тваринництва він займав перше місце в районі. Коли створювали укрупнений колгосп, - сподівались, що сільське господарство в Баничах, Мацковому і Будищах підніметься до такого рівня, як у Перемозі. Але нічого з того не вийшло, і в лютому 1962 року було здійснено розукрупнення колгоспу і на базі сіл Баничі, Мацкове і Будищі створено колгосп імені Кірова [14, с.96].
+Перемозький колгосп імені Червоної Армії в 50-х роках був сильним господарством. За врожайністю сільськогосподарських культур і продуктивністю тваринництва він займав перше місце в районі. Коли створювали укрупнений колгосп, - сподівались, що сільське господарство в Баничах, Мацковому і Будищах підніметься до такого рівня, як у Перемозі. Але нічого з того не вийшло, і в лютому 1962 року було здійснено розукрупнення колгоспу і на базі сіл Баничі, Мацкове і Будищі створено колгосп імені Кірова .
 У грудні 1974 року колгосп імені Кірова був удруге приєднаний до колгоспу імені Червоної Армії. Крім цього до нього приєднано бригаду села Чернєве.
 У 1970-80-х роках колгосп імені Червоної Армії був найбільш потужним. Господарство мало 5920 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4152 гектари ріллі. Вирощували зернові і технічні культури, займались м’ясомолочним тваринництвом, діяв цегельний завод. Головою колгоспу в цей час був Кошаба Олександр Миколайович, а з 1976 року господарство очолював Ткачов Олександр Іванович .

← Попередня версія		Версія за 10:03, 22 червня 2016
Рядок 122:		Рядок 122:


−	[[Файл:Бідненко_Степан_Петрович.jpg\|200px\|thumb\|left\|Бідненко ~~С.П.~~]]	+	[[Файл:Бідненко_Степан_Петрович.jpg\|200px\|thumb\|left\|Бідненко Степан Петрович]]

	З історією нашого села пов’язані долі визначних особистостей: Героя Радянського Союзу Степана Петровича Бідненка, художника Григорія Івановича Гавриленка та народного артиста України Гурця Олександра Васильовича.		З історією нашого села пов’язані долі визначних особистостей: Героя Радянського Союзу Степана Петровича Бідненка, художника Григорія Івановича Гавриленка та народного артиста України Гурця Олександра Васильовича.

← Попередня версія		Версія за 10:02, 22 червня 2016
Рядок 136:		Рядок 136:

	[[Файл:Народний_артист_України_Олександр_Васильович_Гурець.jpg\|200px\|thumb\|left\|Гурець Олександр Васильович]]		[[Файл:Народний_артист_України_Олександр_Васильович_Гурець.jpg\|200px\|thumb\|left\|Гурець Олександр Васильович]]
		+
	У Перемозі народився (1957 рік), провів дитячі та юнацькі роки народний артист України Олександр Васильвич Гурець. Тут він розпочав свою трудову біографію рядовим трактористом у місцевому колгоспі. Пізніше доля привела його у заслужену капелу бандуристів, потім до хору імені Г. Верьовки. У 1988 році закінчив Київську державну консерваторію імені П.І.Чайковського. З 1991 року – соліст Національної опери України. Брав участь у міжнародних конкурсах, гастролював у Польщі, Росії, Німеччині, Франції, Голландії, Ізраїлі, Швейцарії та багатьох інших країнах. На думку музичних критиків, Олександр Васильович є кращим тенором України.		У Перемозі народився (1957 рік), провів дитячі та юнацькі роки народний артист України Олександр Васильвич Гурець. Тут він розпочав свою трудову біографію рядовим трактористом у місцевому колгоспі. Пізніше доля привела його у заслужену капелу бандуристів, потім до хору імені Г. Верьовки. У 1988 році закінчив Київську державну консерваторію імені П.І.Чайковського. З 1991 року – соліст Національної опери України. Брав участь у міжнародних конкурсах, гастролював у Польщі, Росії, Німеччині, Франції, Голландії, Ізраїлі, Швейцарії та багатьох інших країнах. На думку музичних критиків, Олександр Васильович є кращим тенором України.

@@ Рядок 135: / Рядок 135: @@
 Григорій Іванович оформив і проілюстрував тридцять дві книги. Заслужили загального визнання і стали помітними віхами в розвитку української книжкової графіки «Кобзар» Т. Шевченка, «Доробок» М.Бажана .
+[[Файл:Народний_артист_України_Олександр_Васильович_Гурець.jpg|200px|thumb|left|Гурець Олександр Васильович]]
 [[Файл:Народний_артист_України_Олександр_Васильович_Гурець.jpg|Гурець Олександр Васильович]]
 У Перемозі народився (1957 рік), провів дитячі та юнацькі роки народний артист України Олександр Васильвич Гурець. Тут він розпочав свою трудову біографію рядовим трактористом  у місцевому колгоспі. Пізніше доля привела його у заслужену капелу бандуристів, потім до хору імені Г. Верьовки. У 1988 році закінчив Київську державну консерваторію імені П.І.Чайковського. З 1991 року – соліст Національної опери України. Брав участь у міжнародних конкурсах, гастролював у Польщі, Росії, Німеччині, Франції, Голландії, Ізраїлі, Швейцарії та багатьох інших країнах. На думку музичних критиків, Олександр Васильович є кращим тенором України.

@@ Рядок 129: / Рядок 129: @@
 З 1970 року Степан Петрович Бідненко мешкав у м. Алушта ( Крим). Помер
 листопада 1980 року, похований в Алушті .
 Уродженцем села є український художник Гавриленко Григорій Іванович (1927 – 1984), який працював у галузі станкової та книжкової графіки, живопису .
 Життя Григорія Івановича тісно переплелося з роботою в мистецтві. Біографія досить типова. Народився в селі Холопкове ( нині Перемога) на Глухівщині. За часів колективізації сім’я була розкуркулена. І на початку 30 – х років сім’я Гавриленків виїхала до м. Києва. Григорій Іванович з дитинства мав пристрасть до малювання. Навчався в художній школі м.Києва. У 1955 році закінчив художній інститут у майстерні І. Плещинського (м. Київ). Жив і працював у Києві. З 1955 року брав участь у республіканських і загальносоюзних виставках мистецтва книги, малюнка, акварелі, живопису. Роботи художника неодноразово експонувалися за кордоном: в Польщі, Чехословаччині, Голландії, Португалії.  Цій рідкісній, універсальній, енциклопедично освіченій людині, яка любила і глибоко знала світове мистецтво та до нестями була закохана у свою культуру, доля подарувала усього 57 років життя.
 Григорій Іванович оформив і проілюстрував тридцять дві книги. Заслужили загального визнання і стали помітними віхами в розвитку української книжкової графіки «Кобзар» Т. Шевченка, «Доробок» М.Бажана .
 У Перемозі народився (1957 рік), провів дитячі та юнацькі роки народний артист України Олександр Васильвич Гурець. Тут він розпочав свою трудову біографію рядовим трактористом  у місцевому колгоспі. Пізніше доля привела його у заслужену капелу бандуристів, потім до хору імені Г. Верьовки. У 1988 році закінчив Київську державну консерваторію імені П.І.Чайковського. З 1991 року – соліст Національної опери України. Брав участь у міжнародних конкурсах, гастролював у Польщі, Росії, Німеччині, Франції, Голландії, Ізраїлі, Швейцарії та багатьох інших країнах. На думку музичних критиків, Олександр Васильович є кращим тенором України.

@@ Рядок 120: / Рядок 120: @@
 ==Пам'ятки архітектури, історії та культури==
 ==Персоналії==
 З історією нашого села пов’язані долі визначних особистостей: Героя Радянського Союзу Степана Петровича Бідненка, художника Григорія Івановича Гавриленка та народного артиста України Гурця Олександра Васильовича.
 Бідненко Степан Петрович уродженець села Макове Шосткинського району. З серпня 1942 року – учасник бойових дій на Північно – Кавказькому, 1 – му, 2 – му Українських фронтах Великої Вітчизняної війни. Був тричі поранений і тричі контужений. Командир взводу 51 –го гвардійського танкового полку ( 10 –а гвардійська механізована бригада, 5 –й гвардійський механізований корпус, 4 –а гвардійська танкова армія, 1 –й Український фронт) гвардії лейтенант Бідненко відзначився в боях під Берліном. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки і медалями. За мужність і відвагу, виявлені в боях з німецько – фашистськими загарбниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року Степану Петровичу Бідненку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу .  Продовжував службу до 1948 року, після чого – в запасі. Після демобілізації з Радянської Армії повернувся до мирної праці.

@@ Рядок 68: / Рядок 68: @@
 Мабуть нема такого села в Україні, доля якого не була б пов’язана із подіями Великої Вітчизняної війни. Важкі часи настали і для жителів села Холопкове.
 Наше село було окуповане фашистами у вересні 1941 року. На початку війни наше село опинилося майже в центрі воєнних подій, які відбувалися на території Глухівщини. І однією з них був Чернєвський бій, події якого відбувалися і на землях, прилеглих до нашого села. Події розгорілися у період з 21 по 24 вересня 1941 року, і відбувалися на території сіл та хуторів розташованих по колу: Кравченкового, Калюжного, Некрасового, Семенівки, Холопкового, Банич, Шалигіного, Сваркового з епіцентром бойових дій у районі села Чернєве під час деблокування радянськими військами Київського «котла» ( тобто військ Південно – Західного фронту, які потрапили в оточення в районі м. Києва у вересні 1941 року).
-[[Файл:Партизани_шалигінського_загону_на_привалі.jpg|300px|thumb|left|Партизани шалигінського загону на_привалі]]
+[[Файл:Партизани_шалигінського_загону_на_привалі.jpg|300px|thumb|left|Партизани шалигінського загону на привалі]]
 У рамках загального контрнаступу в район східніше та південно-східніше м.Глухова у вересні 1941 року висувалися дві радянські дивізії: 2-га гвардійська та 160-та стрілецька, які входили до складу Рильської бойової дільниці (командир гвардії полковник А.З.Акименко) оперативної групи Брянського фронту. Їх завдання: активними наступальними діями перерізати важливу для німців дорогу Путивль – Глухів, щоб перешкодити Гудеріану мобільно перегруповувати свої війська в район Глухова та Шостки, звідки він планував нанести свій головний удар на Москву в обхід її з півдня через Орел, Тулу.
 Спочатку контрудар наших військ розвивався досить вдало. Радянські частини, маючи район села Чернєве, як своєрідний «трамплін» почали 21 вересня 1941 року наступати у кількох напрямках. Перша частина військ пішла штурмувати села Холопкове та Баничі, друга – хутори: Калюжний, Кравченків, села Семенівку та Некрасове, третя – Сваркове, Заруцьке, Іванівку. Атакуючим вдалося заглибитися на відстань від 4 до 6 км., від річки Клевень, але гітлерівське командування, занепокоєне стрімким наступом наших військ, змушене було додатково перекинути зі свого резерву в напрямку села Чернєве до сотні своїх танків. Німецькі танкісти, підтримані своєю авіацією, разом з мотопіхотою нанесли по відкритому лівому флангу 2-ї гвардійської стрілецької дивізії нищівного удару, де в районі  Холопкового 900-от новобранців з Курського поповнення потрапили в оточення і вщент були розгромлені.

@@ Рядок 56: / Рядок 56: @@
 ===Новітній період===
-[[Файл:Меморіальний_комплекс_Героям_Чернівського_бою.jpg|200px|thumb|left|Меморіальний комплек Героям Чернівського бою]]
+[[Файл:Меморіальний_комплекс_Героям_Чернівського_бою.jpg|300px|thumb|left|Меморіальний комплек Героям Чернівського бою]]
 В 1918 році в селі Холопкове  було встановлено радянську владу. 7 грудня 1919 року в селі відбувся волосний з’їзд Рад, на який прибуло 34 делегати. В прийнятій на з’їзді постанові відзначалось: «Всіма силами підтримувати радянську владу, виконувати накази і розпорядження, на першу вимогу вступати у лави Червоної Армії» [3].
 У 1923 році ліквідовано Холопківську волость, і село увійшло до Глухівського району Новгород-Сіверського (з 1925 року – Глухівського) округу. В лютому 1932 року Холопкове у складі Глухівського району відійшло до Київської, а в жовтні того ж року – Чернігівської області. В 1935 році село включене до Шалигинського району Чернігівської, а з 1939 року – Сумської області. З ліквідацією Шалигинського району в 1959 році Перемога знову відійшла до Глухівського району.