Чарівний світ кераміки. - Історія редагувань

Івах Тетяна Миколаївна: /* Магія глини. */

2015-12-08T13:48:29Z

‎Магія глини.

Івах Тетяна Миколаївна: /* Магія глини. */

2015-12-08T13:47:46Z

‎Магія глини.

Івах Тетяна Миколаївна: /* Місце зустрічі - Опішне. */

2015-12-08T13:47:29Z

‎Місце зустрічі - Опішне.

Івах Тетяна Миколаївна: /* "Аби впізнати Україну..." */

2015-12-08T13:46:33Z

‎"Аби впізнати Україну..."

Івах Тетяна Миколаївна: /* Магія глини. */

2015-12-08T13:45:25Z

‎Магія глини.

Івах Тетяна Миколаївна: /* "Аби впізнати Україну..." */

2015-12-08T13:44:59Z

‎"Аби впізнати Україну..."

Івах Тетяна Миколаївна: /* "Аби впізнати Україну..." */

2015-12-08T13:44:44Z

‎"Аби впізнати Україну..."

Івах Тетяна Миколаївна: /* "Аби впізнати Україну..." */

2015-12-08T13:43:38Z

‎"Аби впізнати Україну..."

Івах Тетяна Миколаївна: /* "Аби впізнати Україну..." */

2015-12-08T13:43:23Z

‎"Аби впізнати Україну..."

Івах Тетяна Миколаївна: /* Магія глини. */

2015-06-09T17:20:44Z

‎Магія глини.

@@ Рядок 89: / Рядок 89: @@
 У розписі опішненського свищика, як і у формі, знаходимо відгомін надзвичайно давніх традицій. В древні, язичницькі часи глиняна іграшка була магічним інструментом, який захищає від нечистої сили. Язичництво не пішло в небуття. Недарма чарівні музичні інструменти, в тому числі свистунці, нерідко фігурують в українських казках, як предмети магічного зв’язку героїв з тваринами – помічниками. Кожна свистулька несе у собі певну символіку, а отже і магічний вплив і захист через форму, орнамент, колір, звук та їхнє поєднання, а також власне глину, з якої „не святі горшки ліплять”!
-[[Файл:Традиційний Опішнянський свищик.png|200px|thumb|left|Традиційний Опішнянський свищик]]
+[[Файл:Традиційний Опішнянський свищик.png|250px|thumb|left|Традиційний Опішнянський свищик]]
 Система розписів свищиків тварин носить космогонічний характер. Це суто опішненське явище – традиційно та логічно зумовлена система понять і позначень. Складається ця система із трьох мотивів: це „гілка” на спині тварини, „кривулька з накапуванням” (хвиляста лінія, що вється між крапок) по обох боках, а також „сонце” (у вигляді солярного знака, оточеного крапочками, або квітки з різною кількістю пелюсток та вигинистих ліній-променів) на грудях тварин. Розписана в такий спосіб тварина-іграшка становить образ, пов’язаний з давніми уявленнями про світоустрій.

@@ Рядок 64: / Рядок 64: @@
 З виправданою гордістю майстри кераміки розповідають про те, як відомим опішнянським майстрам удавалося «витягнути» (суто гончарський термін) макітри на 40 і 60 літрів. Цей процес, відверто кажучи, складно навіть уявити.
-[[Файл:Розповідає народний майстер Микола Гаврилович Пошивайло.png|200px|thumb|left|Розповідає народний майстер Микола Гаврилович Пошивайло]]
+[[Файл:Розповідає народний майстер Микола Гаврилович Пошивайло.png|250px|thumb|left|Розповідає народний майстер Микола Гаврилович Пошивайло]]
 - Глина — особлива. Ти «тягнеш» її вгору, а вона росте, як дитина... Чим більше витягнеш і чим тоншими будуть стінки виробу, тим швидше нагріватиметься в ньому борщ, а чим товстішими будуть стінки, тим довше страва зберігатиме потрібну температуру, — ділиться секретами гончар з безкінечним переліком заслуг Михайло Китриш. Все своє життя він присвятив гончарству. До авангарду він ставиться негативно, не підтримує і не визнає його.

@@ Рядок 50: / Рядок 50: @@
 року вчений-філософ Леонід Сморж уперше обґрунтував необхідність створення в Опішному заповідника народної творчості. Згодом ідея створення гончарного музею відродилася в середовищі самих опішненських гончарів.
-[[Файл:Розпис виробів із глини.png|200px|thumb|left|Розпис виробів із глини]]
+[[Файл:Розпис виробів із глини.png|250px|thumb|left|Розпис виробів із глини]]
 В Опішному ми відвідали Колегіум мистецтв, що розташувався на вулиці Партизанський. Існує він вже протягом десяти років. Колись на цьому ж місці стояла церква Святої Покрови. Звичайна загальноосвітня школа з часом дещо перепрофілювалася і почала надавати не тільки середню загальну освіту. Особливий освітній акцент тут роблять на уроках гончарства, ліплення, композиції, рисунку та інших мистецьких студіях. Уже з першого класу діти тут мають справу з глиною і гончарним кругом, а вчителі їхні — найвправніші майстри України із безліччю титулів, звань і нагород — Михайло Китриш, Василь Омеляненко, Микола Пошивайло та інші.

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 Один сучасний український письменник-мрійник-філософ написав, що, аби пізнати Україну, не потрібні детально розроблені маршрути чи  путівники. Варто просто «впіймати» першу-ліпшу електричку, поїзд, або автобус і доїхати до того місця, яке видається вам цікавим. Перш за все — на інтуїтивному рівні.
-[[Файл:Рисунок3.png|250px|thumb|left]]
+[[Файл:Рисунок3.png|300px|thumb|left]]
 Звичайно, якщо для такого «туру вихідного дня» у вас не забракне авантюризму. А там уже — куди б ви врешті-решт не потрапили, гарантовані цікаві пригоди, місця і явища. Теза ця перевірялася нами на практиці вже неодноразово. І маємо ще раз запевнити, що авантюризм у ваших жилах значно важливіший навіть за спроможність орієнтуватися за компасом. Бо під час таких мандрівок пригоди не завжди бувають веселими, а здивування — приємним.  Погодьтесь, коли ми їдемо кудись далеко, нам хочеться подивуватися місцевими цікавинками, властивими саме нашій малій батьківщині.

@@ Рядок 82: / Рядок 82: @@
 Але виготовити річ на гончарному крузі — це лише половина справи. Витвір треба ще розмалювати і висушити у печі (на все це йде близько двох тижнів). Микола Гаврилович традицію гончарювання перейняв від свого батька, потім навчався на заводі «Художній керамік». Розмальовує майстер свої вироби фляндрівкою — це особливий опішнянський орнамент, який легко впізнати, але важко описати. «Старайся дотримуватися тієї ж форми лінії, що придумали наші предки»,— давав нашому учневі настанови майстер. І ще одне важливе зауваження: в гончарній справі використовується тільки спеціально підготовлена глина — ретельно вимішена і очищена від усіляких камінчиків-корінчиків. Інакше виріб ще під час сушки може дати тріщину.
-[[Файл:Як треба ліпити горшика.png|200px|thumb|left|Як треба ліпити горшика]]
+[[Файл:Як треба ліпити горшика.png|250px|thumb|left|Як треба ліпити горшика]]
 Микола Гаврилович сам розписує свої вироби. Але є в Опішні люди, які займаються тільки розписом. Як правило, це жінки, їх називають малювальницями. Так, нас розписувати вчила Ірина Мирко. Вона виводить орнаменти на глечиках настільки впевнено і швидко, що сторонній спостерігач може подумати: та то ж простяцька справа. Але коли ти сам пробуєш повторити щось подібне, то руки починають тремтіти, а фарба, виготовлена, до речі, також із глини та барвників, ніяк не хоче лягати точно по контуру. А кожен, хто потрапляє в Опішню, може сам, подібно до міфологічного Гнума, що створює світ на гончарному крузі, виліпити власний світ або принаймні декілька ліплених історій...

@@ Рядок 12: / Рядок 12: @@
 Усе, що рукотворить людина на землі, рано чи пізно зникає у вихорах Хроносу. Найвеличніші її досягнення – духовні та матеріальні, – відтак, не є самоціллю, бо спрямованість їх – естафетна. Вони – віхи певних епох, еволюційних ритмів, духовної невмирущості… Вселенський магнетизм розміщував народи по планеті. Дух нації притягувався до тих місць, де б міг найдієвіше реалізувати свою призначеність. Українців примагнітили найродючіші чорноземи й щедрі поклади глини…
-[[Файл:Магія рук гончара.png|200px|thumb|left|Магія рук гончара]]
+[[Файл:Магія рук гончара.png|250px|thumb|left|Магія рук гончара]]
 Звісно, що «не боги горщики обпалюють». Однак, щоб зробити щось вартісне на гончарному крузі, потрібно мати божу іскру. Власне, азів гончарного ремесла в місцевому ліцеї вас навчать за півроку, а на те, щоб стати майстром, потрібно витратити все життя.

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 :::В скарбівні – скарби лиш одні…»
+::::::::(Антоніна Листопад-Пошивайло»)
 (Антоніна Листопад-Пошивайло»)
 Спочатку була Свята Земля-Глина… За тим – Вода… І породили стихії Вселенські у коловороті Творення земну ойкумену… І спалахнув Вогонь, і увічнив Творіння у полум’яному горнилі Буття… І розкрутився небесний круг історичного поступу, й роздмухалося горно людської образо-творчості…

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 == "Аби впізнати Україну..." ==
-«Не розписи – знаки магічні.
+:::«Не розписи – знаки магічні.
 В скарбівні – скарби лиш одні…»
 (Антоніна Листопад-Пошивайло»)

@@ Рядок 60: / Рядок 60: @@
 У кутку майстерні — ікона. Під нею — електричний гончарний круг, оберти якого забезпечуються ледь помітною педаллю і незначними рухами ноги гончаря. Майстер розповідає, що колись робота на гончарному крузі була значно складнішою, оскільки однією рукою доводилося його крутити. Відповідно, для ліплення виробу давньому гончарю залишалося вдвічі менше робочої сили, ніж сучасному. Сьогодні все значно простіше. Але й досі нелегко. Найскладніше — це виставити глину на центр кола, аби виріб був композиційно правильним і симетричним. Визнаним майстрам — таким, як Микола Пошивайло, це вдається моментально, молодші ж руки витрачають на це більше часу та зусиль. Узагалі процес створення макітри або глечика для непризвичаєного до такого дійства ока видається ледь не магічним: із кавалку глини в майстерних руках буквально за декілька хвилин виростає десятилітрова макітра або стрункий глечик. Нам пощастило спробувати власноручно зліпити горщика на гончарному крузі. Справа видалася нелегкою… А поруч — діточки, які і собі ліплять — хто коників, хто лисичок, хто свистунці. У них — своя магія.
-З виправданою гордістю майстри кераміки розповідають про те, як відомим опішнянським майстрам удавалося «витягнути» (суто гончарський термін) макітри на 40 і 60 літрів. Цей процес, відверто кажучи, складно навіть уявити. [[Файл:Розповідає народний майстер Микола Гаврилович Пошивайло.png|200px|thumb|left|Розповідає народний майстер Микола Гаврилович Пошивайло]]
+З виправданою гордістю майстри кераміки розповідають про те, як відомим опішнянським майстрам удавалося «витягнути» (суто гончарський термін) макітри на 40 і 60 літрів. Цей процес, відверто кажучи, складно навіть уявити.
 - Глина — особлива. Ти «тягнеш» її вгору, а вона росте, як дитина... Чим більше витягнеш і чим тоншими будуть стінки виробу, тим швидше нагріватиметься в ньому борщ, а чим товстішими будуть стінки, тим довше страва зберігатиме потрібну температуру, — ділиться секретами гончар з безкінечним переліком заслуг Михайло Китриш. Все своє життя він присвятив гончарству. До авангарду він ставиться негативно, не підтримує і не визнає його.
@@ Рядок 108: / Рядок 110: @@
 На вертикальний вал гончарного круга встановлюють гіпсову форму, яка має сформувати внутрішню поверхню виробу, наприклад тарілки. На гіпсову форму ложать заготовку глини в формі паляниці міцно притискаючимасу до гіпсової форми. Зовнішню поверхню (дно перевернутої тарілки і вінця формуються шаблоном). Вироби підсушуються на гіпсових формах.
 Для придання гончарним виробам художньо-декоративного виду їх розписують кольоровими ангобами або гравірують.
-На лицеву поверхню виробу наносять рисунок виїмки або рельєф. Декорують або весь виріб або лише його частину. Для керамічних виробів характерні прикраси із стрічок глини, джгутиків круглих або плющених часто пальцями, або стеком.
+На лицеву поверхню виробу наносять рисунок виїмки або рельєф. Декорують або весь виріб або лише його частину. Для керамічних виробів характерні прикраси із стрічок глини, джгутиків круглих або плющених часто пальцями, або стеком.[[Файл:У глині, з глиною, скільки віку жили й живемо, від батьків її любимо....png|200px|thumb|left|У глині, з глиною, скільки віку жили й живемо, від батьків її любимо...]]
-−
 [[Файл:У глині, з глиною, скільки віку жили й живемо, від батьків її любимо....png|200px|thumb|left|У глині, з глиною, скільки віку жили й живемо, від батьків її любимо...]]
 Використовують різні способи декорування. Декорування по сирому черепку та декорування по сухому або лише підсушеному черепку.